Справа № 161/22757/24
Провадження № 2/161/201/25
(заочне)
03 квітня 2025 року Луцький міськрайонний суд Волинської області
в складі: головуючого - судді Пушкарчук В.П.
при секретарі - Швед Н.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання недійсним державного акта на право власності на земельну ділянку, визнання недійсним свідоцтва про право на спадщину,
10.12.2024 року ОСОБА_1 звернувся до суду з вищевказаною позовною заявою на обгрунтування якої зазначив, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер його батько - ОСОБА_3 та після його смерті відкрилася спадщина, зокрема, на 1/2 частину земельної ділянки площею 2,8681 га для ведення особистого селянського господарства, що розташована на території Боголюбської сільської ради, Луцький р-н, Волинська область. Вказана земельна ділянка належала матері спадкодавця на підставі державного акту на право приватної власності на землю серії IV-ВЛ № 032445, виданого 14.03.2002 року Луцькою районною державною адміністрацією Волинської області. Після смерті своєї матері ОСОБА_3 прийняв спадщину, проте не оформив своїх спадкових прав. Спадкоємцями першої черги до майна його батька, окрім нього, є його дружина ОСОБА_4 . Спадкове майно після смерті ОСОБА_3 він прийняв шляхом постійного проживання зі спадкодавцем на час відкриття спадщини. ОСОБА_4 спадщину після смерті чоловіка не приймала та подала нотаріусу відповідну заяву про відмову від спадщини в користь нього. Однак, під час звернення до нотаріуса щодо оформлення спадкового майна після смерті батька, нотаріусом було повідомлено, що видати свідоцтво про право на спадщину за законом на 1/2 частину земельної ділянки не можливо, оскільки виданий державний акт серії ЯД № 320666 від 11.09.2008 року на цілу земельну ділянку на право власності на дану земельну ділянку на ОСОБА_5 , яка є сестрою ОСОБА_3 . Зі змісту даного свідоцтва про право на спадщину за законом вбачається, що ОСОБА_5 являється спадкоємцем 1/2 частини майна ОСОБА_6 , а свідоцтво на право на спадщину на іншу 1/2 частину спадкового майна ще не видано. Тобто, остання оформила на себе право власності на частку в майні, яка їй не належить. У 2022 році ОСОБА_5 помирає, а спадкоємцем після її смерті є її дочка - ОСОБА_2 відповідач по справі. Згідно з інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, відповідачка в порядку спадкування переоформила спірну земельну ділянку на себе. На підставі викладеного, просить суд: визнати недійсним державний акт на право власності ОСОБА_5 на земельну ділянку площею 2,8681 га для ведення особистого селянського господарства, що розташована на території Боголюбської сільської ради, Луцький р-н, Волинська область, серії ЯД № 320666, виданий 11.09.2008 року Управлінням Держкомзему у Луцькому районі та скасувати державну реєстрацію прав про це; визнати недійсним свідоцтво про право на спадщину видане ОСОБА_2 , серія та номер: 5256, видане 29.06.2023 року Пастуховою Н.В., приватним нотаріусом Луцького міського нотаріального округу Волинської області та скасувати державну реєстрацію прав про це; стягнути з відповідача судові витрати по справі.
До початку судового засідання представник позивача подала заяву, в якій просила справу слухати за її відсутності, позовні вимоги підтримує у повному обсязі та просить їх задовольнити.
Відповідачка в судове засідання не з'явилась, причини неявки суду не повідомила, про день, час та місце слухання справи повідомлена належним чином, клопотання про відкладення розгляду справи, відзив на позов від неї на адресу суду не надходили.
Статтею 280 ЦПК України закріплена можливість ухвалення заочного рішення на підставі наявних у справі доказів, у разі належним чином повідомленого відповідача про дату, час та місце судового засідання.
Відповідно до вимог ч. 2 ст. 247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Дослідивши письмові докази у справі, суд приходить до висновку, що позов підставний та підлягає до задоволення з наступних підстав.
Судом встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер ОСОБА_3 .
Після смерті ОСОБА_3 відкрилася спадщина до складу якої увійшла 1/2 частина земельної ділянки площею 2,8681 га для ведення особистого селянського господарства, що розташована на території Боголюбської сільської ради, Луцький р-н, Волинська область, яка належала матері померлого ОСОБА_6 на підставі державного акту на право приватної власності на землю серії IV-ВЛ № 032445, виданого 14.03.2002 року Луцькою районною державною адміністрацією Волинської області, а також 1/2 частина земельної ділянки площею 2,8671 га для ведення особистого селянського господарства, що розташована на території Боголюбської сільської ради, Луцький р-н, Волинська область, що належала матері померлого ОСОБА_6 на підставі державного акту на право приватної власності на землю серії ІІІ-ВЛ № 023612, виданого 07.08.2002 року Луцькою районною державною адміністрацією Волинської області.
Зі змісту спадкової справи № 551/07 до майна померлої ОСОБА_6 слідує, що її син ОСОБА_3 прийняв спадщину після смерті своєї матері, однак за життя не оформив спадкових прав на вищевказане майно.
Судом також встановлено, що на випадок своєї смерті ОСОБА_3 заповіт не залишив, а тому в даному випадку має місце спадкування за законом.
Відповідно до ст. 1261 ЦК України у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки.
По смерті батька, спадкоємцями першої черги є його син - позивач ОСОБА_1 та дружина померлого ОСОБА_4 .
Відповідно до ч. і ст. 1268 ЦК України спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її.
Відповідно до ч. з ст. 1268 ЦК України спадкоємець, який постійно проживав разом зі спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважаються таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого ст. 1270 ЦК України, він не заявив про відмову від неї.
Із долучених до матеріалів справи доказів слідує, що спадкове майно після смерті батька позивач прийняв шляхом постійного проживання зі спадкодавцем на час відкриття спадщини, а саме за адресою АДРЕСА_1 .
З огляду на наведене, єдиним спадкоємцем, котрий прийняв спадщину після смерті ОСОБА_3 є його син - ОСОБА_1 .
Відповідно до ч. і ст. 1296 ЦК України спадкоємець, який прийняв спадщину, може одержати свідоцтво про право на спадщину.
Разом з тим, позивач позбавлений можливості отримати свідоцтво про право на спадщину за законом на 1/2 частину земельної ділянки площею 2,8681 га для ведення особистого селянського господарства, що розташована на території Боголюбської сільської ради, Луцький р-н, Волинська область, що належала матері померлого ОСОБА_6 на підставі державного акту на право приватної власності на землю серії ІУ-ВЛ № 032445, виданого 14 березня 2002 року Луцькою районною державною адміністрацією Волинської області, оскільки виданий державний акт серії ЯД № 320666 від 11.09.2008 на цілу земельну ділянку на право власності на дану земельну ділянку на ОСОБА_5 .
Як встановлено судом, ОСОБА_5 та ОСОБА_3 є рідними братом та сестрою.
Після смерті ОСОБА_3 , державним нотаріусом було видано свідоцтво про право на спадщину за законом серії ВКМ № 004522 від 15.07.2008 року, за змістом якого ОСОБА_5 успадкувала 1/2 частину майна ОСОБА_6 , а свідоцтво на право на спадщину на іншу 1/2 частину спадкового майна ще не видавалося.
Із наведеного слідує, що ОСОБА_5 переоформила спірну земельну ділянку повністю на себе і отримала оспорюваний державний акт.
Відповідно до ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права уразі його порушення, невизнання або оспорювання.
Відповідно до ч. і ст. 21 ЦК України суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади, органом влади АРК або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси.
За змістом статті 391 ЦК України та статті 155 ЗК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном. Уразі видання органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування акта, яким порушуються права особи щодо володіння, користування чи розпорядження належною їй земельною ділянкою, такий акт визнається недійсним.
Як роз'яснив Пленум Верховного Суду України в абз.2 п.2 постанови від іб квітня 2004 року № 7 "Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ", виходячи з положень статей 8, 124 Конституції, статей 26, ЗО, 87, 90, 97, юо, 102,108,123,128,143-146,149,151,153-158,161, 210, 212 ЗК України, глав 27, зз, 34 ЦК України, статті 15 ЩІК України, статті 12 Господарського процесуального кодексу України судам підвідомчі (підсудні) справи за заявами, зокрема, з приводу володіння, користування, розпорядження земельними ділянками, що перебувають у власності громадян чи юридичних осіб, і визнання недійсними державних актів про право власності та право постійного користування земельними ділянками.
Відповідно до ч. з ст. 26 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» у разі скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав на підставі судового рішення чи визнання його прийнятим з порушенням цього Закону та анулювання у випадку, передбаченому пунктом і частини сьомої статті 37 цього Закону, на підставі рішення Міністерства юстиції України, а також у разі визнання на підставі судового рішення недійсними чи скасування на підставі судового рішення документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, скасування на підставі судового рішення державної реєстрації прав, що мало наслідком державну реєстрацію набуття речових прав, обтяжень речових прав, відповідні права чи обтяження припиняються.
Відповідно до статті 1301 ЦК України свідоцтво про право на спадщину визнається недійсним за рішенням суду, якщо буде встановлено, що особа, якій воно видане, не мала права на спадкування, а також в інших випадках, встановлених законом.
Отже, порушення у зв'язку з видачою свідоцтва про право на спадщину прав інших заінтересованих осіб, які в установленому законом порядку прийняли спадщину, є самостійною підставою для визнання свідоцтва про право на спадщину за законом недійсними.
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду у постанові від 11.09.2024 року справа №363/2488/22 вказав: свідоцтво про право на спадщину може бути визнано недійсним не лише тоді, коли особа, якій воно видане, не мала права на спадкування, але й за інших підстав, установлених законом. Іншими підставами можуть бути: визнання заповіту недійсним, визнання відмови від спадщини недійсною, визнання шлюбу недійсним, порушення у зв'язку з видачею свідоцтва про право на спадщину прав інших осіб тощо. Аналогічні висновки зазначені Верховний Суд у постановах від 14 листопада 2018 року у справі № 2-1316/2227/11 (провадження № 61-1229ОСВ18), від 14 травня 2018 року у справі № 2д6/ю637/і5-ц (провадження № 61-2448СВІ8) та від 23 вересня 2020 року у справі № 742/740/17 (провадження № 61-23СВ18).
На переконання суду, виходячи із встановлених обставин, виданий ОСОБА_5 державний акт на цілу частину спірної земельної ділянки порушує спадкові права померлого ОСОБА_3 та в подальшому його спадкоємців. Тому, державний акт на право власності ОСОБА_5 на земельну ділянку площею 2,8681 га для ведення особистого селянського господарства, що розташована на території Боголюбської сільської ради, Луцький р-н, Волинська область, серії ЯД № 320666 виданий 11.09.2008 року Управління Держкомзему Луцькому район, підлягає визнанню недійсним із скасуванням державної реєстрації речового права на таке майно.
Як вбачається із матеріалів спадкової справи до майна померлої ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_5 , спірна земельна ділянка була успадкована її донькою - відповідачкою ОСОБА_2 .
Згідно з інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, в порядку спадкування відповідач повністю переоформила спірну земельну ділянку на себе. Підставою державної реєстрації стало свідоцтво про право на спадщину, серія та номер: 5256, виданий 29.06.2023, видавник: Пастухова Н.В., приватний нотаріус Луцького міського нотаріального округу Волинської області.
З огляду на це, видане ОСОБА_2 свідоцтво про право на спадщину, серія та номер: 5256, видане 29.06.2023 року ОСОБА_7 , приватним нотаріусом Луцького міського нотаріального округу Волинської області підлягає визнанню недійсним та скасуванню, так як видане з порушенням спадкових прав та інтересів позивача.
Враховуючи наведене, суд вважає позовну заяву ОСОБА_1 в повній мірі обгрунтованою, а тому приходить до висновку про її задоволення в повному обсязі.
Крім того, на підставі ч. 1 ст. 141 ЦПК України з відповідача на користь позивача підлягають стягненню судові витрати, а саме судовий збір в розмірі 2422, 40 грн.
Керуючись ст.ст. 10, 11, 81, 263, 280 ЦПК України, на підставі ст.ст. 21, 391, 1268, 1270, 1296 ЦК України, суд, -
Позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання недійсним державного акта на право власності на земельну ділянку, визнання недійсним свідоцтва про право на спадщину - задовольнити.
Визнати недійсним державний акт на право власності ОСОБА_5 на земельну ділянку площею 2,8681 га для ведення особистого селянського господарства, що розташована на території Боголюбської сільської ради, Луцький р-н, Волинська область, серії ЯД № 320666, виданий 11.09.2008 року Управлінням Держкомзему у Луцькому районі, та скасувати державну реєстрацію даного речового права.
Визнати недійсним свідоцтво про право на спадщину видане ОСОБА_2 , серія та номер: 5256, видане 29.06.2023 року ОСОБА_7 , приватним нотаріусом Луцького міського нотаріального округу Волинської області та скасувати державну реєстрацію даного речового права.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судові витрати по сплаті судового збору в сумі 2422 (дві тисячі чотириста двадцять дві) грн. 40 коп.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до Волинського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне рішення суду не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
Позивач: ОСОБА_1 , адреса: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 .
Відповідач: ОСОБА_2 , адреса реєстрації: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_2 .
Рішення в повному обсязі складено 07 квітня 2025 року.
Суддя Луцького міськрайонного
суду Волинської області В.П. Пушкарчук