Номер провадження: 22-ц/813/3658/25
Справа № 947/33632/23
Головуючий у першій інстанції Петренко В.С.
Доповідач Погорєлова С. О.
25.03.2025 року м. Одеса
Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Одеського апеляційного суду у складі:
головуючого судді: Погорєлової С.О.
суддів: Сєвєрової Є.С., Таварткіладзе О.М.
за участю секретаря: Зєйналової А.Ф.к.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: Товариство з обмеженою відповідальністю «Кліар-Сіті» про розірвання договору, на ухвалу Київського районного суду м. Одеси, постановлену під головуванням судді Петренка В.С. 16 грудня 2024 року у м. Одеса, -
встановила:
У жовтні 2023 року представник ОСОБА_1 звернувся до Київського районного суду м. Одеси з позовною заявою до ОСОБА_2 , третя особа: Товариство з обмеженою відповідальністю «Кліар-Сіті» про розірвання договору.
Зважаючи на неодноразову неявку позивача в судове засідання, суд першої інстанції дійшов висновку, що є підстави для залишення позову без розгляду у зв'язку із повторною неявкою в судове засідання ОСОБА_1 .
Ухвалою Київського районного суду м. Одеси від 16 грудня 2024 року позов ОСОБА_1 залишено без розгляду.
В апеляційній скарзі представник ОСОБА_1 просить ухвалу суду першої інстанції скасувати та справу направити для продовження розгляду до суду першої інстанції, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм процесуального права.
Апеляційна скарга обґрунтована тим, що судом помилково зазначено, що позивач та його представник не з'явились у судове засідання по суті втретє, оскільки 12 грудня 2024 року був перший судовий розгляд справи по суті. Крім того, повістка у судове засідання, призначене на 16 грудня 2024 року, позивачу та його представнику не надходила.
Сторони про розгляд справи на 25 березня 2025 року були сповіщені належним чином, у судове засідання не з'явились.
25 березня 2025 року на адресу Одеського апеляційного суду від представника ОСОБА_1 надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.
Колегія суддів зазначає, що згідно зі ст. 372 ЦПК України, суд апеляційної інстанції відкладає розгляд справи в разі неявки у судове засідання учасника справи, щодо якого немає відомостей про вручення йому судової повістки, або за його клопотанням, коли повідомлені ним причини неявки буде визнано судом поважними. Неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.
На підставі викладеного, враховуючи передбачені діючим процесуальним законодавством строки розгляду справи, баланс інтересів учасників справи у якнайшвидшому розгляді справи, освідомленість учасників справи про її розгляд, створення апеляційним судом під час розгляду даної справи умов для реалізації її учасниками принципу змагальності сторін, достатньої наявності у справі матеріалів для її розгляду, колегія суддів вважає можливим розглянути справу за відсутності її учасників, які своєчасно і належним чином повідомлені про час і місце розгляду справи.
Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та перевіривши наведені у скарзі доводи, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга представника ОСОБА_1 підлягає задоволенню, з наступних підстав.
Згідно положень ст. 379 ЦПК України, підставами для скасування ухвали суду, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є: неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; порушення норм процесуального права, які призвели до постановлення помилкової ухвали.
Як вбачається з матеріалів справи, у жовтні 2023 року представник ОСОБА_1 звернувся до Київського районного суду м. Одеси з позовною заявою до ОСОБА_2 , третя особа: Товариство з обмеженою відповідальністю «Кліар-Сіті» про розірвання договору.
Ухвалою Київського районного суду м. Одеси від 19 березня 2024 року позовну заяву ОСОБА_1 було залишено без розгляду.
Постановою Одеського апеляційного суду від 25 червня 2024 року апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 було задоволено. Ухвалу Київського районного суду м. Одеси від 19 березня 2024 року було скасовано із направленням справи для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Справу призначено до підготовчого засідання на 02 жовтня 2024 року.
У зв'язку із неявкою сторін, підготовче засідання було відкладено на 12 листопада 2024 року.
У підготовчому засіданні 12 листопада 2024 року судом протокольно було закрито підготовче провадження по справі та справу призначено до судового розгляду по суті на 12 грудня 2024 року.
У судове засідання, призначене на 12 грудня 2024 року, позивач ОСОБА_1 не з'явився, про дату та час судового засідання був повідомлений належним чином, шляхом направлення судового повідомлення на адресу, зазначену у позовній заяві, яке було повернуто з позначкою «адресат відсутній за вказаною адресою», що підтверджується повідомленням (накладною) кур'єрської служби та є належним повідомленням, відповідно до ст. 128 ЦПК України, у судове засідання не з'явився, про поважність причин відсутності не повідомив.
Крім того, позивач повідомлявся шляхом надіслання судової повістки до електронного кабінету його представника - адвоката Онищенка Т.О., що підтверджується довідкою про доставку електронного документу та документ було доставлено до електронного кабінету представника позивача 12 листопада 2024 року о 23:00:57 год.
Залишаючи подану ОСОБА_1 позовну заяву без розгляду, суд першої інстанції виходив з того, що позивача тричі не з'явився у судові засідання, призначені судом.
Однак колегія суддів не може погодитись з таким висновком суду, з наступних підстав.
У ст. 129 Конституції України однією із засад судочинства проголошено рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом.
Процесуальний порядок провадження у цивільних справах визначається ЦПК України та іншими законами України, якими встановлюється зміст, форма, умови реалізації процесуальних прав і обов'язків суб'єктів цивільно-процесуальних правовідносин та їх гарантій.
Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій (ч. 2, 4 ст. 12 ЦПК України).
Згідно з положенням ч. 3 ст. 13 ЦПК України, учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.
У ч. 1 ст. 44 ЦПК України передбачено, що учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.
На учасників судового процесу та їх представників покладається загальний обов'язок добросовісно здійснювати свої процесуальні права і виконувати процесуальні обов'язки. При цьому під добросовісністю варто розуміти таку реалізацію прав і виконання обов'язків, що передбачають користування правами за призначенням, здійснення обов'язків в межах, визначених законом, недопустимість посягання на права інших учасників цивільного процесу, заборону зловживати наданими правами.
Відповідно до п. 3 ч. 8 ст. 128 ЦПК України, днем вручення судової повістки є, зокрема, день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати судову повістку чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду.
Учасники судового процесу зобов'язані повідомляти суд про зміну свого місця проживання (перебування, знаходження) або місцезнаходження під час провадження справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання або місцезнаходження судова повістка надсилається учасникам справи, які не мають офіційної електронної адреси та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв'язку, що забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, на останню відому судові адресу і вважається доставленою, навіть якщо учасник судового процесу за цією адресою більше не проживає або не знаходиться (ч. 1 ст. 131 ЦПК України).
Згідно з ч. 3 ст. 131 ЦПК України, учасники судового процесу зобов'язані повідомляти суд про причини неявки у судове засідання. У разі неповідомлення суду про причини неявки вважається, що учасники судового процесу не з'явилися в судове засідання без поважних причин.
Відповідно до ч. 5 ст. 223 ЦПК України, у разі повторної неявки позивача в судове засідання без поважних причин або неповідомлення ним про причини неявки суд залишає позовну заяву без розгляду, крім випадку, якщо від нього надійшла заява про розгляд справи за його відсутності, і його нез'явлення не перешкоджає вирішенню спору.
Згідно з п. 3 ч. 1 ст. 257 ЦПК України, суд постановляє ухвалу про залишення позову без розгляду, якщо належним чином повідомлений позивач повторно не з'явився в судове засідання або не повідомив про причини неявки, крім випадку, якщо від нього надійшла заява про розгляд справи за його відсутності і його нез'явлення не перешкоджає розгляду справи.
Залишення позову без розгляду - це форма закінчення розгляду цивільної справи без ухвалення судового рішення, у зв'язку із виникненням обставин, які перешкоджають розгляду справи, але можуть бути усунуті в майбутньому.
Однією з підстав для залишення позову без розгляду є повторна, тобто двічі поспіль, неявка в судове засідання позивача, якщо від нього не надходило заяви про розгляд справи без його участі та існують перешкоди для такого розгляду.
При цьому позивач має бути належним чином і в установленому порядку повідомлений про дату, час і місце як першого, так і другого судового засідання, в яке він не з'явився.
Зазначені наслідки настають незалежно від причин повторної неявки, які можуть бути поважними. Навіть маючи докази поважності причин неявки позивача, суд залишає позов без розгляду, якщо нез'явлення позивача є перешкодою для розгляду справи. Тобто законодавець диференціює необхідність урахування судом поважності/неповажності причин неявки позивача до суду залежно від того, якою є неявка: першою чи повторною. Така диференціація обумовлена як необхідністю забезпечити дотримання прав позивача на участь у судовому засіданні у разі першої неявки за належного його повідомлення про час та місце судового засідання та поважності причин неявки, так і необхідністю введення певних обмежень з метою дотримання процесуальних строків розгляду справи, прав та інтересів іншої сторони, а тому саме позивач має продемонструвати свій процесуальний інтерес у як найшвидшому розгляді справи, а отже зобов'язаний у розумні інтервали цікавитися провадженням у справі.
Відтак, норми ч. 5 ст. 223 ЦПК України та п. 3 ч. 1 ст. 257 ЦПК України дисциплінують позивача як ініціатора судового розгляду, стимулюють його належно користуватися своїми процесуальними правами, щоб не допустити затягування розгляду справи.
Тож, під час вирішення питання про залишення позову без розгляду правове значення має виключно належне повідомлення позивача про день та час розгляду справи, повторність неявки в судове засідання та неподання заяви про розгляд справи за відсутності позивача.
Аналогічні висновки викладено в постановах Верховного Суду від 24 квітня 2019 року у справі № 757/23967/13-ц (провадження № 61-17220св18), від 10 листопада 2021 року у справі № 756/2137/20 (провадження № 61-3782св21), від 09 грудня 2021 року у справі № 754/16126/16 (провадження № 61-17043св21), та інших.
У постанові Верховного Суду від 28 березня 2023 року у справі № 711/7486/19 (провадження № 61-10183св21) зазначено, що п. 2 ч. 3 ст. 223 ЦПК України необхідно тлумачити в системному зв'язку з іншими положеннями цієї статті та іншими нормами процесуального закону (ЦПК України), які визначають наслідки повторної неявки позивача, який не подав заяву про розгляд справи за його відсутності, а саме ч. 5 ст. 223 і п. 3 ч. 1 ст. 257 ЦПК України.
З огляду на системне тлумачення вказаних норм процесуального закону Верховний Суд виходив з того, що п. 2 ч. 3 ст. 223 ЦПК України у контексті ч. 5 ст. 223, п. 3 ч. 1 ст. 257 ЦПК України не може застосовуватися судом щодо неявки позивача у судове засідання.
Аналіз положень ч. 5 ст. 223, п. 3 ч. 1 ст. 257 ЦПК України дає підстави дійти висновку, що наслідком повторної неявки позивача в судове засідання є одночасно його належне повідомлення про час і місце судового засідання та відсутність заяви позивача про розгляд справи без його участі у судовому засіданні
Колегія суддів зазначає, що судове засідання, призначене на 12 грудня 2024 року, було першим засіданням після закриття підготовчого провадження, у якому справа розглядалась по суті.
У вказане судове засідання позивач та його представник дійсно не з'явились без поважних причин, будучі належним чином повідомленими про час та дату розгляду справи.
Однак, матеріали справи не містять жодних даних, які саме процесуальні дії були здійснені судом першої інстанції у судовому засіданні, призначеному на 12 грудня 2024 року, зокрема, відсутній протокол судового засідання, та/або довідка про неявку сторін та відкладення судового розгляду справи на іншу дату.
Також у матеріалах справи відсутній довідковий лист про сповіщення сторін у справі про перенесення судового засідання на 16 грудня 2024 року, та докази про направлення сторонам у справі судових повісток в порядку, передбаченому законом.
Таким чином, враховуючи відсутність доказів належного сповіщення позивача та його представника про розгляд справи на 16 грудня 2024 року, колегія суддів доходить висновку, що ОСОБА_1 був належним чином повідомлений лише про одне з двох останніх судових засідань, призначене на 12 грудня 2024 року (перше судове засідання при розгляді справи по суті), що виключає можливість залишення позову без розгляду, оскільки для постановлення відповідної ухвали позивач мав бути повідомлений про дату, час і місце як першого, так і другого (наступного) судового засідання.
Згідно з ч. 4 ст. 10 ЦПК України, суд застосовує при розгляді справ Конвенцію і протоколи до неї, згоду на обов'язковість яких надано Верховною Радою України, та практику ЄСПЛ як джерело права.
Згідно практики ЄСПЛ, реалізуючи положення Конвенції, необхідно уникати надто формального ставлення до передбачених законом вимог, оскільки доступ до правосуддя повинен бути не лише фактичним, але і реальним. Надмірний формалізм при вирішенні питання щодо прийняття (розгляду) позовної заяви або скарги є порушенням права на справедливий судовий захист.
У справі «Делькур проти Бельгії» (Delcourt v. Belgium) від 17 січня 1970 року зазначено, що у демократичному суспільстві у світі розуміння Конвенції, право на справедливий суд посідає настільки значне місце, що обмежувальне тлумачення статті 6 не відповідало меті та призначенню цього положення.
У рішеннях ЄСПЛ у справі «Гофман проти Німеччини» від 11 жовтня 2001 року (п. 65), у справі «Кудла проти Польщі» от 26 октября 2000 року (п. 122) зазначено, що однієї із гарантій 6 Конвенції є право на забезпечення ефективного доступу до суду для того, щоб учасники судового процесу могли одержати рішення, яке стосується їх «прав та обов'язків».
У рішенні від 13 січня 2000 року у справі «Мірагаль Есколано та інші проти Іспанії» та у рішенні від 28 жовтня 1998 року у справі «Перес де Рада Каваніллес проти Іспанії» ЄСПЛ вказав, що надто суворе тлумачення внутрішніми судами процесуальної норми позбавило заявників права доступу до суду і перешкодило розгляду їхніх позовних вимог. Це визнано порушенням п. 1 ст. 6 Конвенції.
Враховуючи вищенаведене, колегія суддів вважає обґрунтованими доводи апеляційної скарги представника ОСОБА_1 про недоведеність повторної неявки позивача у судове засідання у зв'язку із неналежним повідомленням про час та місце розгляду справи 16.12.2024 року, що є підставою для скасування ухвали Київського районного суду м. Одеси від 16 грудня 2024 року із направленням цивільної справи до суду першої інстанції для продовження розгляду.
Керуючись ст. ст. 367, 368, 374, 379, 381-384, 390 ЦПК України, колегія суддів, -
постановила:
Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - задовольнити.
Ухвалу Київського районного суду м. Одеси від 16 грудня 2024 року - скасувати.
Цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: Товариство з обмеженою відповідальністю «Кліар-Сіті» про розірвання договору, - направити до суду першої інстанції для продовження розгляду.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, та може бути оскаржена в касаційному порядку за правилами ст. 389 ЦПК України.
Повний текст судового рішення складений 04 квітня 2025 року.
Головуючий С.О. Погорєлова
Судді Є.С. Сєвєрова
О.М. Таварткіладзе