Номер провадження: 11-сс/813/696/25
Справа № 523/2985/25 1-кс/523/936/25
Головуючий у першій інстанції ОСОБА_1
Доповідач ОСОБА_2
03 квітня 2025 року м. Одеса
Одеський апеляційний суд в складі:
головуючий суддя ОСОБА_2
судді: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
секретар судового засідання ОСОБА_5 ,
за участі:
прокурора ОСОБА_6 ,
захисника ОСОБА_7 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу захисника ОСОБА_7 , який діє в інтересах підозрюваного ОСОБА_8 , на ухвалу слідчого судді Суворовського районного суду м. Одеси від 14 березня 2025 року про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_8 , підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.368 КК України, в рамках кримінального провадження № 62025150020000094, внесеного до ЄРДР 06 січня 2025 року,-
установив:
Зміст оскаржуваного судового рішення.
Оскаржуваною ухвалою було частково задоволено клопотанняслідчого Другого слідчого відділу (з дислокацією у місті Одесі) ТУ ДБР, розташованого у місті Миколаєві ОСОБА_9 , яке погоджене з начальником Подільського відділу Одеської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Південного регіону ОСОБА_6 , та продовжено підозрюваному ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою в Державній установі «Одеський слідчий ізолятор» строком до 21 квітня 2025 року, в межах строку досудового розслідування, із можливістю внесення застави у розмірі 300 (триста) розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, тобто станом на 01.01.2025 року - 908 400 (дев'ятсот вісім тисяч чотириста) гривень.
Рішення слідчого судді мотивоване наявністю обґрунтованої підозри за фактом можливого вчинення підозрюваним інкримінованого кримінального правопорушення, наявністю ризиків, які були встановлені під час застосування запобіжного заходу відносно підозрюваного, які не зменшилися та продовжують існувати, тому є необхідність подальшого тримання під вартою підозрюваного.
Вимоги апеляційної скарги та узагальнені доводи особи, яка її подала.
На вказану ухвалу захисник ОСОБА_7 , який діє в інтересах підозрюваного ОСОБА_8 , подав апеляційну скаргу, в якій вказує на те, що оскаржена ухвала є необґрунтованою, постановленою з порушенням норм процесуального права та підлягає скасуванню з наступних підстав:
- при постановленні оскаржуваної ухвали не прийняв до уваги, той факт, що прокурором не надано жодного доказу, того, що підозрюваний може вчиняти дії, передбачені ч.1 ст.177 КПК України, натомість, тяжкість покарання, відповідно до сталої практики ЄСПЛ не може слугувати єдиною підставою для обрання найсуворішого запобіжного заходу;
- слідчий суддя залишив поза увагою, що підозрюваний має міцні соціальні зв'язки - дружину та двох дітей; з 26 лютого 2022 року є військовослужбовців та брав у участь у бойових діях; за місцем служби характеризується виключно позитивно;
- визначений розмір застави є непомірним для підозрюваного та його сім'ї.
- обрання більш м'якого запобіжного заходу до підозрюваного, зможе забезпечити його належну процесуальну поведінку та запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 КПК України.
Посилаючись на викладене, захисник просить скасувати оскаржувану ухвалу та постановити нову, якою застосувати до підозрюваного запобіжний захід у вигляді домашнього арешту, або визначити заставу у розмірі 20 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Позиції учасників судового розгляду.
У судовому засіданні захисник підтримав апеляційну скаргу та просив її задовольнити.
Прокурор заперечував проти задоволення апеляційних вимог, посилаючись на їх необґрунтованість.
Заслухавши доповідь судді, пояснення учасників судового провадження, вивчивши матеріали кримінального провадження, які надійшли із суду першої інстанції, та перевіривши доводи апеляційної скарги , апеляційній суд доходить таких висновків.
Мотиви апеляційного суду.
Відповідно до ч. 1 ст. 404 КПК України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
Згідно з вимогами ст. 12 КПК під час кримінального провадження ніхто не може триматися під вартою, бути затриманим або обмеженим у здійсненні права на вільне пересування в інший спосіб через підозру або обвинувачення у вчиненні кримінального правопорушення інакше як на підставах та в порядку, передбачених цим Кодексом.
Відповідно до ч. 1 ст. 131 КПК України заходи забезпечення кримінального провадження застосовуються з метою досягнення дієвості цього провадження.
Серед інших, до заходів забезпечення кримінального провадження, віднесено запобіжні заходи (п. 9 ч.2 ст. 131 КПК України).
Відповідно до клопотання у проваджені Другого слідчого відділу (з дислокацією у м. Одесі) Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Миколаєві, знаходяться матеріали кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 62025150020000094 від 06.01.2025 за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 368, ч. 5 ст. 426-1 КК України (а.с.12-13 т.1).
В рамках вказаного кримінального провадження 22.01.2025 року ОСОБА_8 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбачених ч.3 ст.368 КК України, а саме - у одержанні службовою особою неправомірної вигоди за вчинення такою службовою особою в інтересах того хто надає неправомірну вигоду будь-якої дії з використанням наданого їй службового становища, вчиненого за попередньою змовою групою осіб, поєднане з вимаганням неправомірної вигоди (а.с.76-83 т.1).
Ухвалою слідчого судді Київського районного суду м. Одеси від 23 січня 2025 року, залишеною без змін ухвалою Одеського апеляційного суду від 10 лютого 2025 року, до підозрюваного ОСОБА_8 застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком до 17 березня 2025 року (а.с.94-102 т.1).
Постановою в.о. керівника Одеської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Південного регіону ОСОБА_10 строк досудового розслідування у вказаному кримінальному провадженні продовжено до 3-х місяців, тобто до 21 квітня 2025 року (а.с. 109-112 т.1).
Оскільки в апеляційній скарзі сторони захисту не оспорюється обґрунтованість пред'явленої підозри, апеляційний суд не переглядає оскаржувану ухвалу слідчого судді у цій частині та констатує, що підозра ОСОБА_8 , яка після застосування запобіжного заходу не змінювалась, є обґрунтованою.
Метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам: 1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; 2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому провадженні; 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється (частина 1 статті 177 КПК).
Підставою застосування запобіжного заходу є наявність, зокрема, ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний може здійснити дії, передбачені частиною 1 статті 177 КПК (частина 2 статті 177 КПК).
Ризики, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний може здійснити спробу протидії кримінальному провадженню у формах, що передбачені частиною 1 статті 177 КПК, слід вважати наявними за умови встановлення обґрунтованої ймовірності можливості здійснення підозрюваним зазначених дій. При цьому КПК не вимагає доказів того, що підозрюваний обов'язково (поза всяким сумнівом) здійснюватиме відповідні дії, однак вимагає доказів того, що він має реальну можливість їх здійснити у конкретному кримінальному провадженні в майбутньому.
Зазначений стандарт доказування (переконання) суд використовує для перевірки продовження існування ризиків, передбачених частиною 1 статті 177 КПК, у цьому кримінальному провадженні щодо підозрюваного ОСОБА_8 .
Слідчим суддею була встановлена обґрунтованість заявлених стороною обвинувачення ризиків, а саме: 1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; 2) незаконно впливати на свідків; 3) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином.
Апеляційний суд погоджується із мотивами ухвали слідчого судді щодо висновку про те, що не зменшилися та продовжують існувати ризики (1) переховування від органів досудового розслідування та/або суду, (2) незаконно впливати на свідків 3) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, які обумовлені: тяжкістю покарання, яке загрожує підозрюваному у разі визнання винуватим у вчинення тяжкого кримінального правопорушення, за вчинення якого передбачене покарання у виді позбавлення волі від п'яти до десяти років з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років, з конфіскацією майна, та щодо нього у разі визнання особи винуватою законодавчо заборонено застосування ст.ст.69, 75 КК України; характер та ступень суспільної небезпеки інкримінованого кримінального правопорушення, а також фактичні обставини справи - ОСОБА_8 підозрюється у вчиненні тяжкого корупційного злочину (частина 5 статті 12, примітка до статті 45 КК), за фактичних обставин справи, підозрюваний, який є діючим військовослужбовцем, є організатором злочинної групи, яка організувала схему вимагання та отримання неправомірної вигоди з громадян України чоловічої статті, призивного віку задля ухилення від військової служби в Збройних силах України в умовах воєнного стану; дані про особу підозрюваного, який має- дружину та двох дітей (а.с.115-116 т.1); є військовослужбовців та брав у участь у бойових діях(а.с.119-120,124 т.1); за місцем служби характеризується виключно позитивно та неодноразова отримав відзнаки та заохочування за час служби (а.с.114,121,126-127- т.1).
Ураховуючи, що в оскаржуваному рішенні слідчий суддя, виходячи з доводів сторони обвинувачення, зазначив достатні підстави, наявність яких підтверджується дослідженими доказами, продовження існування встановлених при застосуванні запобіжного заходу ризиків підтвердилося. Адже, як вважає колегія суддів, ймовірність настання наведених ризиків не зазначена абстрактно, а переконливо продемонстрована. Й сторона захисту не навела фактів, які б вказували, що ймовірність настання ризиків відсутня.
Вказане не свідчить, що поза всяким сумнівом ОСОБА_8 здійснюватиме відповідні дії. Але наведені факти, котрі підтверджують, що підозрюваний має реальну можливість їх здійснити у конкретному кримінальному провадженні в майбутньому, сторона захисту в ході апеляційного перегляду не спростувала.
Тому, колегія суддів відхиляє аргументи щодо недоведеності продовження існування ризиків, наявність яких правильно встановив слідчий суддя.
Колегія суддів також враховує, що метою продовження запобіжного заходу є забезпечення дієвості кримінального провадження, тобто досягнення його завдань, чого можливо досягнути лише за умови нівелювання ризиків кримінального провадження. За таких обставин, необхідним є саме тримання підозрюваного під вартою, оскільки застосування більш м'якого запобіжного заходу у цьому кримінальному провадженні буде недієвим. Домашній арешт, у тому числі цілодобовий, пов'язаний з доступом підозрюваного до технічних засобів, безпосередніх соціальних контактів з іншими особами, що також може завадити виконанню завдань кримінального провадження на цьому його етапі.
Тому, враховуючи вищевикладене, апеляційний суд доходить висновку, що продовження строку дії виняткового запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_8 не суперечить положенням ст. 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, оскільки існують ознаки суспільного інтересу, які, незважаючи на презумпцію невинуватості, переважають принцип поваги до особистої свободи.
Відповідно до вимог п. 2 ч. 5 ст. 182 КПК України розмір застави щодо особи, підозрюваної чи обвинуваченої у вчиненні тяжкого злочину визначається від двадцяти до вісімдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, між тим згідно зазначеної статті у виключних випадках, якщо слідчий суддя встановить, що застава у зазначених межах не здатна забезпечити виконання особою, що підозрюється у вчиненні тяжкого або особливо тяжкого злочину та покладених на неї обов'язків, застава може бути призначена у розмірі, який перевищує вказані розміри прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Згідно з ч. 4 ст. 182 КПК України розмір застави визначається слідчим суддею з урахуванням обставин кримінального правопорушення, майнового та сімейного стану підозрюваного, інших даних про його особу та ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу. Розмір застави повинен достатньою мірою гарантувати виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього обов'язків та не може бути завідомо непомірним для нього.
Розмір застави повинен визначатися тим ступенем довіри, при якому перспектива втрати застави буде достатнім стримуючим засобом, щоб у особи, щодо якої застосовано заставу, не виникало бажання будь-яким чином перешкоджати встановленню обставин у кримінальному провадженні.
У виключних випадках, якщо слідчий суддя, суд встановить, що застава у зазначених межах не здатна забезпечити виконання особою, що підозрюється, обвинувачується у вчиненні тяжкого або особливо тяжкого злочину, покладених на неї обов'язків, застава може бути призначена у розмірі, який перевищує вісімдесят чи триста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб відповідно (абз. 2 ч. 5 ст. 182 КПК України).
Використання законодавцем терміну «у виключних випадках», по суті, є оціночним критерієм щодо здатності або нездатності забезпечити виконання обов'язків підозрюваним. В такому випадку для суду, як і для слідчого судді, орієнтирами для визначення розміру застави може бути майновий стан підозрюваного, розмір майнової шкоди або доходу, в отриманні якого він підозрюється, сума неправомірної вигоди. Сума застави, на думку колегії суддів, повинна бути такою, щоб, з одного боку, загроза втрати внесеної суми утримувала підозрюваного від намірів та спроб порушити покладені на нього обов'язки, а з іншого - не була завідомо непомірною для підозрюваного, що призведе до неможливості виконання застави.
Отже, оскільки законодавцем не визначено чітких критеріїв обрання розміру застави у виключних випадках, визначення її грошового еквіваленту відбувається відповідно до внутрішнього переконання суду.
Хоч максимальна межа, вказана у п. 2 ч. 5 ст. 182 КК України, визначена до вісімдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб є значною, така сума не завжди є достатньою для гарантування належної процесуальної поведінки підозрюваних чи обвинувачених у вчиненні корупційних злочинів осіб.
Оскаржуваною ухвалою визначено заставу у розмірі 300 (триста) розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, тобто станом на 01.01.2025 року - 908 400 (дев'ятсот вісім тисяч чотириста) гривень.
Апеляційний суд, погоджується з висновком слідчого судді, що у цій справі наявний виключний випадок та альтернативна застава обґрунтовано визначена у розмірі 300 (триста) розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, зважаючи на тяжкість злочину, у вчиненні якого підозрюється ОСОБА_8 , та його корупційний характер; обставини кримінального правопорушення, мета надання неправомірної вигоди, а також вид співучасті та роль підозрюваного; розмір неправомірної вигоди; спосіб імовірного вчинення злочину; майновий стан підозрюваного. При цьому, апеляційний суд вже перевіряв майновий стан підозрюваного в цілях визначення розміру альтернативної застави та дійшов висновку про обґрунтованість застави у такому розмірі (ухвала Одеського апеляційного суду від 10 лютого 2025 року).
Підсумовуючи наведене, колегія суддів, дотримуючись вимог ст.404 КПК України, оцінивши у сукупності доводи апеляційної скарги, дійшла висновку, що ухвала слідчого судді відповідає вимогам законності, обґрунтованості та вмотивованості, а апеляційна скарга захисника не містить переконливих доводів зворотного. У зв'язку з чим оскаржувана ухвала має бути залишена без змін.
В силу вимог п. 1 ч. 3 ст. 407 КПК України, за наслідками апеляційного розгляду за скаргою на ухвали слідчого судді суд апеляційної інстанції має право залишити ухвалу без змін.
Керуючись статями 24, 176, 177, 178, 183, 194, 196,197 370-372, 376, 404, 407, 409,419, 422, 532 КПК України, апеляційний суд,-
постановив:
Апеляційну скаргу захисника ОСОБА_7 , який діє в інтересах підозрюваного ОСОБА_8 , - залишити без задоволення.
Ухвалу слідчого судді Суворовського районного суду м. Одеси від 14 березня 2025 року про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_8 , підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.368 КК України, в рамках кримінального провадження № 62025150020000094, внесеного до ЄРДР 06 січня 2025 року,- залишити без змін.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Судді Одеського апеляційного суду
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4