Єдиний унікальний №750/2517/25
Провадження №1-кс/748/6/25
07 квітня 2025 року м. Чернігів
Чернігівський районний суд Чернігівської області у складі :
головуючої судді ОСОБА_1 ,
секретар ОСОБА_2 ,
розглянувши у відкритому судовому засiданнi в м. Чернігів заяву ОСОБА_3 про відвід слідчого судді Чернігівського районного суду Чернігівської області ОСОБА_4 з розгляду скарги ОСОБА_3 на бездіяльність керівника Чернігівської окружної прокуратури щодо невнесення відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань,
з участю прокурора ОСОБА_5 ,
заявника ОСОБА_3 ,
До Чернігівського районного суду Чернігівської області з Чернігівського апеляційного суду в порядку визначення підсудності надійшли матеріали за скаргою ОСОБА_3 на бездіяльність керівника Чернігівської окружної прокуратури щодо невнесення відомостей про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань.
Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 21.03.2025 року справу передано до провадження слідчого судді ОСОБА_4 .
Ухвалою слідчого судді ОСОБА_4 від 21 березня 2025 року відкрито провадження з розгляду скарги ОСОБА_3 на бездіяльність керівника Чернігівської окружної прокуратури щодо невнесення відомостей про вчинення кримінального правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань та призначено розгляд по справі.
31 березня 2025 року в судовому засіданні скаржник ОСОБА_3 усно заявив про відвід судді ОСОБА_4 , оскільки суддя постановила ухвалу про відмову у задоволенні його заяви про відвід прокурора Чернігівської окружної прокуратури ОСОБА_5 , що свідчить про її упередженість у розгляді справи, а тому вона підлягає відводу.
У судовому засіданні, ОСОБА_3 , підтримав заяву про відвід та додав, що він не довіряє судді ОСОБА_4 та вбачає упередженість у розгляді його скарги, оскільки вона відмовила у відводі прокурора ОСОБА_5 , яка є представником Чернігівської окружної прокуратури, а також з тих підстав що в свій час суддя працювала помічником судді Новозаводського районного суду м. Чернігова ОСОБА_6 , який в минулому розглядав його скарги. Також заявник вказав, що довіряє лише судді ОСОБА_7 .
Прокурор заперечила щодо відводу на тій підставі, що незгода ОСОБА_3 з прийнятим процесуальним рішенням слідчим суддею ОСОБА_4 не може викликати жодних сумнівів щодо її неупередженості, та не може слугувати підставою для відводу, вважала, що підстави для відводу судді ОСОБА_4 , визначені ст. 75 КПК України відсутні.
Заслухавши поясненнями ОСОБА_3 , думку прокурора, дослідивши матеріали справи №1-кс/748/4/25, в частині, що стосується заявленого відводу, суд приходить до наступного висновку.
Згідно п.4 ч.1 ст.75 КПК України суддя не може брати участь у кримінальному провадженні за наявності інших обставин, які викликають сумнів у його неупередженості.
Згідно з ч.1ст.21 КПК кожному гарантується право на справедливий розгляд та вирішення справи в розумні строки незалежним і неупередженим судом, створеним на підставі закону.
Відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини, безсторонність (неупередженість) суду, в сенсі пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, має визначатися згідно з суб'єктивним критерієм, врахувавши особисті переконання та поведінку конкретного судді, тобто чи мав суддя особисту упередженість або чи був він об'єктивним у цій справі, та об'єктивним критерієм, іншими словами, шляхом встановлення того, чи забезпечував сам суд та, серед інших аспектів, його склад, достатні гарантії для того, щоб виключити будь-який обґрунтований сумнів у його безсторонності (рішення у справах: «Фей проти Австрії», «Ветштайн проти Швейцарії»).
Особиста безсторонність суду презюмується, поки не надано доказів протилежного.
Заявлений відвід судді ОСОБА_4 не містить належних та підтверджених даних, які б свідчили про наявність підстав для відводу, що передбачені вказаними нормами КПК України.
Одним із фундаментальних аспектів верховенства права є принцип юридичної визначеності, який передбачає повагу до принципу res judicata - принципу остаточності рішень суду.
Беззаперечно, інститут відводу (самовідводу) судді від участі у розгляді конкретної справи - це одна із найважливіших гарантій здійснення правосуддя неупередженим та справедливим судом. Він покликаний ліквідувати найменшу підозру у заінтересованості судді в результатах розглянутої справи, навіть якщо такої заінтересованості немає, бо тут головним є публічний інтерес.
Водночас, такий інститут не є інструментом перегляду судового рішення чи додаткового роз'яснення мотивів його ухвалення.
Незгода з судовим рішенням має втілюватися у його апеляційному оскарженні або, якщо рішення окремому оскарженню не підлягає, - у включенні заперечень проти таких рішень до апеляційної скарги на судове рішення, передбачене ч.1 ст.392 КПК.
Таким чином, незгода учасника кримінального провадження із судовим рішенням не може бути розцінена як прояв упередженості суду, а тому не може бути підставою для його відводу.
Суд звертає увагу, що процесуальні рішення судді, їх зміст та форма, не можуть бути підставою для відводу судді. Незгода з рішеннями судді має здійснюватись у порядку, передбаченому чинним процесуальним законодавством України, яким передбачено процедуру оскарження будь-яких процесуальних рішень судді окремо або разом з кінцевим процесуальним рішенням по кримінальному провадженню з наведенням мотивів такої незгоди, а заперечення на ухвалу суду, що не підлягає оскарженню, можна включити до апеляційної скарги на рішення суду за наслідками розгляду справи.
Аналогічна правова позиція висловлена Великою Палатою Верховного Суду, зокрема, в ухвалах від 10 травня 2018 року (справа №800/592/17) та від 1 жовтня 2018 року (справа №9901/673/18).
В ухвалі від 18 грудня 2018 року у справі №910/2968/18 Верховний Суд визнав відвід завідомо безпідставним, а його заявлення зловживанням процесуальними правами, оскільки вказаний відвід по суті «є висловленням незгоди з процесуальним рішенням Верховного Суду після того, як суд мотивував таке рішення».
Згідно з роз'ясненнями, які містяться в п.10 Постанови Пленуму Верховного Суду України №8 «Про незалежність судової влади» від 13 червня 2007 року, процесуальні дії судді, законність і обґрунтованість рішень суду можуть бути предметом розгляду лише в апеляційному та касаційному порядку, визначеному процесуальним законом, відповідно, незгода сторони з винесеним суддею судовим рішенням, а так само прийняття суддею процесуальних рішень, не може бути підставою для відводу судді, а має наслідком право сторони на апеляційне та касаційне оскарження судового рішення.
Суддя виконує свої професійні обов'язки незалежно, виходячи виключно з фактів, установлених на підставі власної оцінки доказів, розуміння закону, верховенства права, що є гарантією справедливого розгляду справи у суді, не зважаючи на будь-які зовнішні впливи, стимули, загрози, втручання або публічну критику.
Згідно з практикою Європейського суду з прав людини, при оцінці безсторонності суду слід розмежовувати суб'єктивний та об'єктивний аспект. Так у справі «Гаусшильдт проти Данії», «Мироненко і Мартиненко проти України» зазначається, що наявність безсторонності, для цілей пункту 1 статті 6 Конвенції, має визначатися за допомогою суб'єктивного та об'єктивного критеріїв. Щодо суб'єктивної складової даного поняття, то у справі «Гаусшильдт проти Данії» вказано, що потрібні докази фактичної наявності упередженості судді для відсторонення його від справи. Причому суддя вважається безстороннім, якщо тільки не з'являються докази протилежного. Таким чином, існує презумпція неупередженості судді, а якщо з'являються сумніви щодо цього, то для його відводу в ході об'єктивної перевірки має бути встановлена наявність певної особистої заінтересованості судді, певних його прихильностей, уподобань стосовно однієї зі сторін у справі. У кожній окремій справі слід визначити, чи мають стосунки, що розглядаються, таку природу та ступінь, що свідчать про те, що суд не є безстороннім (рішення у справі «Мироненко і Мартиненко проти України»). Зазначену позицію Європейського суду підтримав і Верховний Суд України у справі №5-15п12 (ухвала Верховного Суду України від 01.03.2012 року у справі №5-15п12).
Судовим розглядом не встановлено і ОСОБА_3 не доведено наявність обставин, які б викликали сумніви в неупередженості судді ОСОБА_4 та унеможливлювали винесення нею об'єктивного рішення у справі.
Мотиви на які посилається ОСОБА_3 як на підставу відводу, стосуються незгода, сторони із прийнятим суддею процесуальним рішенням та ходу ведення судового засідання, керування яким відповідно до ст.321 КПК України здійснює головуючий в судовому засіданні. Тому зазначені обставини не свідчать про упередженість судді ОСОБА_4 , але можуть бути викладені в апеляційній скарзі при оскарженні рішення суду за наслідками розгляду справи в апеляційному порядку. Попередня трудова діяльність судді ОСОБА_4 не є обставиною, що виключає участь судді у кримінальному провадженні без доведення наявності підстав для відводу, визначених ст 75 КПК України .
Окремо суд звертає увагу, що суд ( суддя), який здійснює розгляд справи визначається автоматизованою системою розподлілу складу суду у відповідності до Положення про автоматизовану ситему документообігу суду, затвердженого рішенням Ради суддів України від 11 листопада 2024 року № 39, а тому бажання заявника щодо розгляду його скарги слідчим суддею ОСОБА_7 не є підставою для відводу судді.
Таким чином, на даний час відсутні будь-які дані, які б викликали сумніви в упередженості судді ОСОБА_4 і унеможливлювали об'єктивно розглянути скаргу на бездіяльність керівника Чернігівської окружної прокуратури, яка полягає у невнесенні відомостей про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань та зобов'язання внести такі відомості, а отже у задоволенні заяви про відвід судді Чернігівського районного суду Чернігівської області ОСОБА_4 слід відмовити.
На пiдставi викладеного i керуючись ст.ст. 75, 81 КПК України, суд,
У задоволенні заяви ОСОБА_3 про відвід слідчого судді Чернігівського районного суду Чернігівської області ОСОБА_4 у кримінальному провадженні з розгляду скарги на бездіяльність керівника Чернігівської окружної прокуратури, яка полягає у невнесенні відомостей про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань та зобов'язання внести такі відомості - відмовити.
Ухвала окремому оскарженню не підлягає.
Суддя ОСОБА_1