Справа №766/22047/24
Пров. №3-зв/766/3/25
26.03.2025
Суддя Херсонського міського суду Херсонської області Арчаков Д.В.,
за участі:
секретаря судового засідання - Тицко Ю.О.
особи, щодо якої вирішується питання про відвід - ОСОБА_1 , (не з'явилась, належним чином повідомлена),
заявника - ОСОБА_2 (не з'явився, належним чином повідомлений),
представника заявника - Танасогло О.М,
розглянувши у відкритому судовому засіданні
клопотання про відвід судді Херсонського міського суду Херсонської області Рябцевої М.С.,
безпосередньо після закінчення судового розгляду виніс постанову про таке:
І. Позиція заявника та обставини, що встановлені під час розгляду клопотання
До Херсонського міського суду Херсонської області надійшло клопотання Танасогло О.М. в інтересах ОСОБА_2 про відвід судді Рябцевої М.С. у справі про адміністративне правопорушення № 766/22047/24.
Сторона захисту, посилаючись на пункт четвертий ст. 75 КПК, зазначає, що дії судді Рябцевої М.С., а саме розгляд справи, що не підпадає під територіальну юрисдикцію суду викликає сумнів в неупередженості такого судді.
Заявником зазначено, що відповідно до статті 276 КУпАП справа про адміністративне правопорушення розглядається за місцем його вчинення, альтернативної підсудності законодавцем не передбачено.
На думку заявника, орган який складав протоколи про адміністративне правопорушення був зобов'язаний виконати приписи частини другої статті 276 КУпАП.
Заявник вважає, що склад суду є неналежним, тобто таким, що перешкоджає належному та справедливому розгляду справи, а відтак й викликає сумніви в об'єктивності та неупередженості особи, яка здійснює правосуддя.
Окрім цього, у заяві вказано, що суддя Рябцева М.С., всупереч положень статті 277-2 КУпАП, призначила та викликала у судове засідання сторін менш ніж за три доби до такого засідання.
Так, представник заявника просить задовольнити заяву та відвести суддю Рябцеву М.С. від розгляду вказаної справи.
ІІ. Пояснення осіб, які беруть участь у провадженні в справі про адміністративне правопорушення
У судовому засіданні 26.03.2025 року представник заявника клопотання підтримав в повному обсязі.
III. Мотиви Суду
Відповідно до ст. 245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності із законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.
За змістом статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод (надалі - Конвенція) та практику Європейського суду з прав людини (надалі - ЄСПЛ) як джерело права.
Отже, відповідно до усталеної практики ЄСПЛ визначення юридичного змісту оціночної категорії «безсторонній суд» зумовлює необхідність врахування суб'єктивного та об'єктивного критеріїв безсторонності. Перший з них означає, що суддя має бути суб'єктивно вільним від упередженості при розгляді справи; другий - що суддя має забезпечити достатні гарантії для усунення будь-яких обґрунтованих сумнівів щодо його неупередженості.
Аналіз практики рішень ЄСПЛ з цього питання дає можливість дійти висновку що суб'єктивна упередженість полягає, як правило, в умисних чи необережних діях суддів перед початком чи під час судового розгляду справи, зокрема це може виражатися у висловлюваннях судді щодо кінцевих результатів розгляду справи (кримінального провадження), щодо особи обвинуваченого чи якості досудового розслідування, що висловлені публічно тощо. Конкретизуючи суб'єктивний критерій, ЄСПЛ підкреслює, що поки не доведено інше, діє презумпція особистої безсторонності судді. (справа “Хаушильд проти Данії»).
Стосовно об'єктивної неупередженості в рішеннях ЄСПЛ зазначено, що вона полягає у відсутності будь-яких законних сумнівів в тому, що її забезпечено та гарантовано судом, а для перевірки на об'єктивну неупередженість слід визначити, чи є факти, які не залежать від поведінки судді, що можуть бути встановлені та можуть змусити сумніватися у його неупередженості. Мова йде про ту довіру, яку суди повинні викликати в учасників кримінального провадження. (справа “Фей проти Австрії»).
Так, Суд вбачає, що в обґрунтування підстав, які викликають сумніви в неупередженості та об'єктивності судді, викладених заявником, покладено незгоду з процесуальними рішеннями судді Рябцевої М.С. у наведеній справі про адміністративне правопорушення.
Тобто, особа, яка заявляє відвід судді, повинна довести на підставі доказів факт зацікавленості судді у розгляді справи, зважаючи на дію презумпції особистої неупередженості судді, яка діє до тих пір поки не доведено інше.
Водночас, як вбачається із заяви про відвід судді, більшість вказаних заявником доводів заявленого відводу ґрунтуються винятково на незгоді заявника з визначеним складом суду та процесуальними рішеннями Суду.
В цьому контексті Суд зазначає, що беззаперечно, інститут відводу (самовідводу) судді від участі у розгляді конкретної справи - це одна із найважливіших гарантій здійснення правосуддя неупередженим та справедливим судом. Він покликаний ліквідувати найменшу підозру у заінтересованості судді в результатах розглянутої справи, навіть якщо такої заінтересованості немає, бо тут головним є публічний інтерес.
Водночас, такий інститут не є інструментом перегляду судового рішення чи додаткового роз'яснення мотивів його ухвалення.
Незгода з судовим рішенням має втілюватися у його апеляційному оскарженні або, якщо рішення окремому оскарженню не підлягає, - у включенні заперечень проти таких рішень до апеляційної скарги на судове рішення, передбачене ч. 2 ст. 294 КУпАП.
Таким чином, незгода учасника справи із судовим рішенням не може бути розцінена як прояв упередженості суду, а тому не може бути підставою для його відводу.
Крім того, доводи заявника, на які він посилається в заяві про відвід судді, є неконкретизованими та недоведеними, оскільки не підтверджені доказами, які б свідчили про обґрунтованість його заяви та могли вказувати на упередженість судді під час розгляду даного судового провадження.
В цілому доводи, якими заявник обґрунтовує необхідність відводу зводяться до незгоди з процесуальними діями при розгляді справи та незгодою із ходом судового розгляду, які не є підставами для відводу.
Враховуючи вищевикладене, дослідивши клопотання про відвід судді та додані до нього матеріали, звертаючи увагу на позицію заявника, Суд не вбачає підстав для відводу судді Рябцевої М.С.
Водночас, Суд повторно звертає увагу заявника на те, що незгода сторін судового провадження із рішеннями судді, зокрема щодо визначення підсудності та належності складу суду, має вирішуватись шляхом окремого оскарження або подання апеляційних скарг на рішення судді до Херсонського апеляційного суду, оскільки інститут відводу судді має на меті саме усунення обставин, що унеможливлюють безсторонній та справедливий суд.
З цих підстав,
керуючись статтями 1, 9, 247, 276-279,283-285, 294 Кодексу України про адміністративні правопорушення,
1.У задоволенні заяви ОСОБА_3 про відвід судді Рябцевої М.С. у справі про адміністративне правопорушення № 766/22047/24 - відмовити.
2.Копію ухвали направити сторонам судового провадження.
3.Ухвала є остаточною і оскарженню не підлягає.
СуддяД. В. Арчаков