Справа № 299/5446/24
02.04.2025 м. Ужгород
Суддя Закарпатського апеляційного суду Бисага Т.Ю., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу про адміністративне правопорушення за апеляційною скаргою адвоката Полянського Василя Івановича, в інтересах ОСОБА_1 на постанову судді Виноградівського районного суду Закарпатської області від 25 вересня 2024 року про притягнення останнього до адміністративної відповідальності за ч. 2 ст. 204-1 КУпАП,
Постановою судді Виноградівського районного суду Закарпатської області від 25 вересня 2024 року визнано ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця та мешканця АДРЕСА_1 , винним у скоєнні адміністративного правопорушення за ст. 204-1 ч. 2 КУпАП та накладено на нього адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі п'ятисот неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 8 500,00 (вісім тисяч п'ятсот) грн.
Стягнуто з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , судовий збір в розмірі 605,60 грн. до спеціального фонду Державного бюджету України.
Відповідно до постанови суду та протоколу про адміністративне правопорушення ЗхРУ №285907 від 29.06.2024, - 29.06.2024 року о 01 годині 53 хвилин, на напрямку 118 прикордонного знаку (територія Вилоцької територіальної громади Берегівського району Закарпатської області) на відстані близько 250 метрів від державного кордону України в межах встановленої прикордонної смуги Берегівського контрольованого прикордонного району було виявлено та затримано громадянина України ОСОБА_1 , який спільно з іншими громадянами України, здійснив спробу незаконного перетинання державного кордону з України до Угорщини поза встановленими пунктами пропуску через державний кордон України, у складі групи осіб.
Своїми діями ОСОБА_1 порушив ст. ст. 9, 12 Закону України «Про державний кордон України», а відтак його дії були кваліфіковані як адміністративне правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 204-1 КУпАП.
Не погоджуючись з даною постановою адвокат Полянський В.І. в інтересах ОСОБА_1 , подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати оскаржувану постанову суду, а провадження в справі про адміністративне правопорушення закрити на підставі п.1 ч.1 ст.247 КУпАП, у зв'язку з відсутністю в діянні ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.204-1 КУпАП та відсутністю події адміністративного правопорушення, передбаченого ч.2 ст.204-1 КУпАП. Вважає, що оскаржувана постанова суду винесена з порушенням вимог кодексу України про адміністративні правопорушення, неправильно застосовано норми матеріального права та порушено норми процесуального права, що потягло за собою не повне з'ясування всіх обставин справи та в подальшому прийняття незаконного та необґрунтованого рішення. Стверджує, що наявність у ОСОБА_1 речей не може підтверджувати його спробу незаконного перетинання державного кордону України, оскільки це базові речі, які під час воєнного стану тримають при собі більшість громадян України. Вважає, що вина ОСОБА_1 не доведена, оскільки відсутні будь-які належні та допустимі докази, що свідчать про спробу перетину ним кордону.
Будучи належним чином повідомленими про час та місце розгляду апеляційної скарги ОСОБА_1 та його захисник-адвокат Полянський В.І. на розгляд справи щодо ОСОБА_1 не з'явилися, клопотань про відкладення розгляду справи не заявляли. Тому, враховуючи вимоги закону про розгляд справи в розумні строки, передбачені ч. 4 ст. 294 КУпАП, а також рішення Європейського суду з прав людини «Юніон Аліментаріа проти Іспанії» від 07.07.1989 про те, що у випадках коли поведінка учасників судового засідання свідчить про умисний характер їх дій направлений на невиправдане затягування процесу чи зловживання своїм процесуальним правом, суд має реагувати на вказані випадки законними засобами, аби не було знівельовано ключовий принцип верховенство права, в тому числі проводити судове засідання у відсутність особи, якщо таке затягування може нашкодити справі чи іншим учасникам справи, апеляційний суд вважає за необхідне розглянути справу за відсутності ОСОБА_1 та його захисника-адвоката Полянського В.І., що не може розцінюватись як порушення їх прав, передбачених ст. 268, 271 КУпАП.
Дослідивши матеріали адміністративної справи, перевіривши законність та обґрунтованість постанови суду першої інстанції, дослідивши мотиви і доводи апеляційної скарги, апеляційний суд приходить до наступного висновку
Відповідно до ч. 7 ст. 294 КУпАП України апеляційний суд переглядає справу в межах апеляційної скарги.
Згідно з вимогами ст. 245 КУпАП, завданнями провадження в справах про адміністративне правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності із законом.
У відповідності зі ст. 280 КУпАП, суд при розгляді справи про адміністративне правопорушення, крім іншого, зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчинення, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Апеляційний суд вважає, що вищевказані вимоги закону при розгляді матеріалів за протоколом про адміністративне правопорушення судом першої інстанції дотримані і висновок суду про визнання ОСОБА_1 винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 204-1 КУпАП, за спробу незаконного перетину державного кордону України, вчиненого групою осіб, - є правильним, а зміст постанови відповідає вимогам, передбаченими ст. 283 КУпАП, оскільки в ній наведені докази, на яких ґрунтується висновок про вчинення останнім цього адміністративного правопорушення.
Не дивлячись на наведені в апеляційній скарзі доводи сторони захисту, наявність в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 204-1 КУпАП, підтверджується зібраними у справі про адміністративне правопорушення й розглянутими в судовому засідання доказами, яким дана правильна юридична оцінка.
Відповідальність за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 204-1 КУпАП настає у випадку перетинання або спроби перетинання державного кордону України будь-яким способом поза пунктами пропуску через державний кордон України або в пунктах пропуску через державний кордон України без відповідних документів або з використанням підробленого документа чи таких, що містять недостовірні відомості про особу, чи без дозволу відповідних органів влади, вчинені групою осіб або особою, яку протягом року було піддано адміністративному стягненню за одне з порушень, передбачених частиною першою цієї статті.
Згідно із даних, які містяться в протоколі про адміністративне правопорушення серії ЗхРУ №285907 від 29.06.2024, вбачається, що 29.06.2024 року о 01 годині 53 хвилин, на напрямку 118 прикордонного знаку (територія Вилоцької територіальної громади Берегівського району Закарпатської області) на відстані близько 250 метрів від державного кордону України в межах встановленої прикордонної смуги Берегівського контрольованого прикордонного району було виявлено та затримано громадянина України ОСОБА_1 , який спільно з іншими громадянами України, здійснив спробу незаконного перетинання державного кордону з України до Угорщини поза встановленими пунктами пропуску через державний кордон України, у складі групи осіб.
Своїми діями громадянин України ОСОБА_1 порушив вимоги cт. 9, 12 Закону України "Про державний кордон України» від 04.11.1991 року, тобто вчинив правопорушення, передбачене ч. 2 cт. 204-1 КУпАП, а саме: спробу незаконного перетинання державного кордону України будь-яким способом поза пунктами пропуску через державний кордон України, вчинене групою осіб.
Викладені в протоколі про адміністративне правопорушення обставини вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення підтверджуються: даними вищевказаного протоколу про адміністративне правопорушення ЗхРУ 285907 від 29.06.2024; даними, які містяться в протоколі про адміністративне затримання від 29.06.2024 та особистого огляду від 29.06.2024, а також даними Рапорту старшого офіцера оперативно-розшукової групи ОСОБА_2 від 29.06.2024 про факт затримання на напрямку 118 прикордонного знаку на відстані близько 250 метрів від державного кордону України в межах встановленої прикордонної смуги Берегівського контрольованого прикордонного району громадянина України ОСОБА_1 , спільно з іншими громадянами України при спробі незаконного перетинання державного кордону з України до Угорщини поза встановленими пунктами пропуску через державний кордон України, у складі групи осіб.
Вищенаведені докази, які є належними й допустимими, зібрані відповідно до вимог КУпАП, оскільки порушень при їх збиранні під час розгляду справи апеляційним судом не виявлено, у своїй сукупності підтверджують порушення ОСОБА_1 вимог ст. 9, 12 Закону України «Про державний кордон України від 04.11.1991, та його винуватість у вчиненні, передбаченого ч. 2 ст. 204-1 КУпАП адміністративного правопорушення, а тому посилання сторони захисту в апеляційній скарзі про те, що ОСОБА_1 не може погодитись з вказаними звинуваченнями, які викладені в постанові суду першої інстанції, апеляційний суд визнає безпідставними і до уваги не приймає.
Під час розгляду справи апеляційним судом не встановлено яких-небудь даних, які би давали підстави вважати, що старший офіцер (старший оперуповноважений) оперативно-розшукової групи (з м.д. АДРЕСА_2 ) підрозділу оперативно-розшукового відділу (з м.д. АДРЕСА_3 ) головного оперативно-розшукового відділу ІНФОРМАЦІЯ_2 старший лейтенант ОСОБА_2 був упередженим при складанні щодо ОСОБА_1 протоколу за ознаками передбаченого ч. 2 ст. 204-1 КУпАП адміністративного правопорушення, що в нього були підстави для фальсифікації протоколу чи обмови останнього у вчиненні адміністративного правопорушення, а також про його зацікавленість у результатах розгляду справи, - у підтвердження таких даних відсутні які-небудь належні докази як у матеріалах справи, так їх і не додано до апеляційної скарги й на такі не посилався ОСОБА_1 .
Тому, апеляційний суд приходить до висновку, що старший офіцер (старший оперуповноважений) оперативно-розшукової групи (з м.д. АДРЕСА_2 ) підрозділу оперативно-розшукового відділу (з м.д. АДРЕСА_3 ) головного оперативно-розшукового відділу ІНФОРМАЦІЯ_2 старший лейтенант ОСОБА_2 , діяв у межах наданих йому повноважень.
Разом з тим, під час розгляду апеляційної скарги, не встановлено й будь-яких даних про застосування щодо ОСОБА_1 незаконних методів, примусу чи інших дій, які призвели до примусового підписання протоколу та інших наявних у матеріалах справи документів.
Крім того, не надано доказів того, що відносно ОСОБА_1 під час його затримання був вчинений моральний тиск чи незаконні дії з боку прикордонного наряду. Між тим, апеляційний суд бере до уваги відсутність будь-яких доказів на підтвердження того, що ОСОБА_1 та його захисник оскаржували незаконні дії працівників прикордонної служби, які склали відносно нього протокол про адміністративне правопорушення у передбачений законом спосіб.
Апеляційний суд звертає увагу на те, що у матеріалах справи відсутні переконливі відомості, які дають суду підстави вважати, що громадянин ОСОБА_1 , мешканець м. Львова, знаходився в межах прикордонної смуги на напрямку прикордонного знаку №118 (територія Вилоцької територіальної громади Берегівського району Закарпатської області), під час дії воєнного стану та тимчасової заборони чоловікам у віці від 18 до 60 років перетину державного кордону України, з іншою метою, а ніж спроба перетину державного кордону.
Заперечення захисника вини ОСОБА_1 у скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 204-1 КУпАП, не спростовує правильних висновків суду першої інстанції про доведеність його вини у скоєному, і апеляційним судом оцінюються як форма захисту.
Отже вчинене ОСОБА_1 адміністративне правопорушення - як спроба перетину державного кордону України у складі групи осіб будь-яким способом, повністю охоплюється диспозицією ч. 2 ст. 204-1 КУпАП та підтверджується доказами, що містяться у матеріалах справи.
Таким чином, докази покладені судом в обґрунтування винуватості ОСОБА_1 , який притягується до адміністративної відповідальності за ч. 2 ст. 204-1 КУпАП, визнаються належними, допустимими і достовірними, оскільки отримані з передбачених законом джерел, у передбачений законом спосіб, зафіксовані у належній процесуальній формі, узгоджуються між собою як в цілому, так і в деталях, та доповнюють один одного, та є такими, що не викликають сумніву.
Доводи апеляційної скарги захисника-адвоката Полянського В.І. не спростовують правильних висновків суду першої інстанції та, на думку апеляційного суду, є спробою уникнути ОСОБА_1 від адміністративної відповідальності за вчинене правопорушення.
З огляду на наведене вище, апеляційний суд вважає, що судом першої інстанції, ОСОБА_1 обґрунтовано визнаний винуватим у вчиненні передбаченого ч. 2 ст. 204-1 КУпАП адміністративного правопорушення, а адміністративне стягнення, яке накладено на нього у межах санкції ч. 2 ст. 204-1 КУпАП, і є мінімальним, відповідає як характеру та ступеню адміністративного правопорушення, так і особі правопорушника, а також передбаченій ст. 23 КУпАП меті адміністративного стягнення, і в свою чергу є необхідним і достатнім для виправлення і виховання ОСОБА_1 у дусі точного та неухильного додержання законів та запобігання новим правопорушенням.
Неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права, які б були підставою для зміни чи скасування постанови судді, при апеляційному перегляді не встановлено.
На які-небудь інші доводи, які би давали підстави для скасування чи зміни судового рішення в апеляційній скарзі сторони захисту не вказується й під час перевірки справи в апеляційному суді такі не виявлені.
Тому, на переконання апеляційного суду, оскаржувана постанова, як законна та обґрунтована, підлягає залишенню без зміни, а подана апеляційна скарга адвокатом Полянським В.І. в інтересах ОСОБА_1 без задоволення.
Керуючись ст. 294 КУпАП, апеляційний суд
Апеляційну скаргу адвоката Полянського Василя Івановича в інтересах ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Постанову судді Виноградівського районного суду Закарпатської області від 25 вересня 2024 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 2 ст. 204-1 КУпАП, - залишити без змін.
Постанова є остаточною та оскарженню не підлягає.
Суддя Т.Ю. Бисага