Справа № 305/679/25
03.04.2025 м. Ужгород
Закарпатський апеляційний суд у складі:
Головуючого - судді ОСОБА_1
суддів: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
за участю секретаря судового засідання: ОСОБА_4 ,
учасників судового процесу: захисника-адвоката ОСОБА_5 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали судового провадження № 11-сс/4806/178/25 за апеляційною скаргою адвоката ОСОБА_6 в інтересах підозрюваного ОСОБА_7 на ухвалу слідчого судді Рахівського районного суду Закарпатської області від 03 березня 2025 року,
Ухвалою слідчого судді Рахівського районного суду Закарпатської області від 03 березня 2025 року клопотання старшого слідчого СВ Рахівського РВП ГУНП в Закарпатській області старшого лейтенанта поліції ОСОБА_8 про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою задоволено частково.
Застосовано до підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 332 КК України, ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця та мешканця АДРЕСА_1 , українця, громадянина України, монтажника кабельних мереж ТОВ «МІКРОТІМ», з середньою освітою, одруженого, на утриманні маючого двох неповнолітніх дітей, не судимого - запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на шістдесят днів з моменту затримання, тобто з 12:50 год. 02.03.2025 до 12:50 год. 30.04.2025.
Визначено ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , заставу в розмірі двохсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 605600 гривень, які необхідно внести у грошовій одиниці України на спеціальний рахунок, визначений в порядку, встановленому КМУ, зокрема на рахунок: код отримувача (код за ЄДРПОУ) 26213408, банк отримувача ДКСУ, м. Київ, код банку отримувача (МФО) 820172, рахунок отримувача UA198201720355209001000018501.
У разі внесення застави уповноваженій службовій особі місця ув'язнення необхідно негайно звільнити з-під варти ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та повідомити про це суд.
З моменту звільнення ОСОБА_7 , у зв'язку із внесенням застави, він буде вважатися таким, до якого застосовано запобіжний захід у вигляді застави.
Підозрюваний або заставодавець мають право у будь-який момент внести заставу у розмірі, визначеному в ухвалі про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, протягом дії ухвали до 30.04.2025.
В разі внесення застави покладено на ОСОБА_7 такі обов'язки :
1. прибувати до слідчого чи суду за першою вимогою; 2. не відлучатися із населеного пункту, в якому підозрюваний зареєстрований та проживає, без дозволу органу досудового розслідування чи суду; 3. повідомляти орган досудового розслідування чи суд про зміну свого місця проживання та/або місця роботи; 4. здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в'їзд в Україну; 5. утримуватися від спілкування зі свідками по кримінальному провадженню.
Вказані обов'язки в разі внесення застави покладаються на ОСОБА_7 , на строк до 30.04.2025.
У разі невиконання зазначених вище обов'язків, застава звертається в дохід держави та зараховується до спеціального фонду Державного бюджету України й використовується у порядку, встановленому законом для використання коштів судового збору. У разі звернення застави в дохід держави слідчий суддя, суд вирішує питання про застосування запобіжного заходу у вигляді застави у більшому розмірі або іншого запобіжного заходу з урахуванням положень ч. 7 ст. 194 КПК України.
Строк дії ухвали про обрання запобіжного заходу визначено до 30 квітня 2025 року.
З матеріалів клопотання вбачається, що старший слідчий СВ Рахівського РВП ГУНП в Закарпатській області ОСОБА_8 звернувся до слідчого судді Рахівського районного суду Закарпатської області з клопотанням, погодженим Рахівського відділу Тячівської окружної прокуратури ОСОБА_9 , про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою щодо ОСОБА_7 .
Клопотання слідчого мотивовано тим, що ОСОБА_7 обґрунтовано підозрюється у вчиненні злочину, передбаченого ч. 3 ст. 332 КК України, тобто у сприянні незаконному переправленню осіб через державний кордон України вказівками та порадами, наданням засобів, вчиненому щодо кількох осіб, за попередньою змовою групою осіб, з корисливих мотивів, та наявністю ризиків, передбачених п. п. 1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме що ОСОБА_7 може переховуватися від органів досудового розслідування та суду з метою уникнення кримінальної відповідальності за вчинене ним кримінальне правопорушення; може незаконно впливати на свідків, з метою можливої зміни показів на його користь або відмови від дачі показів, вчинити інше кримінальне правопорушення. Враховуючи викладене, тяжкість та специфіку кримінального правопорушення, у вчиненні якого підозрюється ОСОБА_7 , дані про особу підозрюваного, з метою забезпечення виконання процесуальних обов'язків та запобіганням наведеним у клопотанні ризикам, слідчий просив до ОСОБА_7 застосувати запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на 60 діб з дати його фактичного затримання.
Задовольняючи клопотання, слідчий суддя ухвалу мотивував тим, що ОСОБА_7 обґрунтовано підозрюється у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення, яке відноситься до категорії тяжких злочинів, санкція якого передбачає покарання у виді позбавлення волі на строк до дев'яти років, та враховуючи конкретні обставини кримінального правопорушення, встановлені ризики, оцінені в сукупності з даними про особу підозрюваного, прийшов до переконання, що матеріали внесеного клопотання містять достатньо обставин, які свідчать, що інші більш м'які запобіжні заходи можуть бути недостатніми для запобігання ризикам, передбаченим ст. 177 КПК України, а тому внесене слідчим клопотання задовольнив, та визначив заставу у розмірі 200 прожиткових мінімумів для працездатних осіб.
В апеляційній скарзі захисник - адвокат ОСОБА_6 в інтересах ОСОБА_7 не оспорюючи обґрунтованості підозри у вчиненні кримінального правопорушення, наявність ризиків, передбачених ст. 177 КПК України або можливості застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризикам, зазначеним у клопотанні слідчого, зазначає, що апеляційна скарга подається у зв'язку з непомірним тягарем розміру застави для підозрюваного та не співмірністю для обставин кримінального провадження. Просить суд врахувати те, що будучи допитаним в суді, з метою сприяння розкриттю злочину, підзахисний вказав на ОСОБА_10 , як на свого спільника, грошова винагорода за переправлення через кордон становила 5000 доларів США, з яких ОСОБА_7 мав намір отримати 2500 доларів США, підзахисний раніше до кримінальної відповідальності не притягувався, одружений, має на утриманні двох неповнолітніх дітей, має постійне місце роботи, за місцем роботи та проживання - характеризується виключно з позитивної сторони, розмір заробітної плати підзахисного за 8 міс. Склав 129000 грн., тобто ОСОБА_7 має міцні соціальні зв'язки, наміру ухилятися від досудового слідства чи суду не має. Просить суд, змінити оскаржувану ухвалу слідчого судді, зменшити заставу та визначити у розмірі 80 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 242240 грн.
До початку судового засідання від захисника-адвоката ОСОБА_5 надійшли доповнення до апеляційної скарги на ухвалу слідчого судді Рахівського районного суду Закарпатської області від 03.03.2025, в яких зазначає, що слідчим суддею при винесенні оскаржуваної ухвали, до уваги були взяті лише клопотання слідчого, думка прокурора та не враховано положення ст.178 КПК України. Звертає увагу, що слідчий суддя встановивши, що ОСОБА_7 постійно проживає разом з родиною, яка складається з дружини інваліда, двох малолітніх дітей та батька-пенсіонера, обґрунтував своє рішення виключно тяжкістю можливого покарання та фактично не існуючими ризиками. Зазначає, що ні слідчим, ні прокурором не наведено достатніх підстав і не надано доказів для обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою по відношенню до його підозрюваного, зокрема не вказані обставини на підтвердження ризиків, що підозрюваний буде переховуватися від слідства і суду, перебуваючи на волі може чинити перешкоди слідству, тобто судом не дотримано вимоги ст.177 КПК України. Звертає увагу, що підозрюваний не має можливості внести визначену судом заставу та не має родичів, які б могли внести за нього заставу, а його перебування під вартою не тільки ускладнює роботу з ним органів досудового розслідування, подальшу співпрацю зі слідством, а й завдасть значної шкоди здоров'ю та життєвим умовам родини, яка має на утриманні неповнолітніх дітей, що суперечить принципам гуманності. Зазначає, що встановлена застава фактично позбавляє підозрюваного можливості реалізувати право на альтернативний до тримання під вартою запобіжний захід, що прямо суперечить положенням ст.183 КПК України та усталеній практиці ЄСПЛ. Наголошує на тому, що запобіжний захід у вигляді цілодобового домашнього арешту із можливим застосуванням електронного засобу контролю, дозволить виключити будь-які ризики під час досудового слідства. Надасть можливість співпраці з органами досудового слідства та одночасно забезпечить підозрюваному належні умови для догляду за дружиною, батьком, дітьми - є доцільним застосування саме такого запобіжного заходу.
Судове провадження розглядається за відсутності прокурора, неявка якого з урахуванням положень ч. 4 ст. 405 КПК України не перешкоджає його розгляду. При цьому, враховується, що він належним чином повідомлений про час та місце розгляду апеляційної скарги на ухвалу слідчого судді, а також те, що від прокурора не надходили заява чи клопотання про відкладення розгляду судового провадження на інший термін.
Заслухавши доповідь судді-доповідача про суть ухвали слідчого судді, повідомлення про те, ким і в якому обсязі вона оскаржена, пояснення захисника-адвоката ОСОБА_11 на підтримання доводів апеляційної скарги адвоката ОСОБА_6 , дослідивши матеріали судового провадження та обговоривши доводи апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції приходить до наступного висновку.
Частиною 1 ст. 29 Конституції України визначено, що ніхто не може бути заарештований або триматися під вартою інакше як за вмотивованим рішенням суду і тільки на підставах та в порядку, встановлених законом.
Європейський суд з прав людини неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою має оцінюватись в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин. Тримання особи під вартою завжди може бути виправдано, за наявності ознак того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які, незважаючи на існування презумпції невинуватості, переважають інтереси забезпечення поваги до особистої свободи (рішення у справі «Ilijkov v. Bolgaria»).
Згідно з ч. 2 ст. 177 КПК України підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті.
За змістом ст. 194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених ст. 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
Відповідно до ч. 1 ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частинами шостою та восьмою статті 176 цього Кодексу.
Оскаржуваною ухвалою частково задоволено клопотання слідчого про застосування щодо ОСОБА_7 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою із визначенням застави в розмірі 200 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що 605600 грн.
Постановляючи ухвалу про застосування запобіжного заходу, слідчий суддя прийшов до правильного висновку, з яким погоджується колегія суддів, про наявність обґрунтованої підозри у вчиненні кримінального правопорушення та ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України, що зумовлює необхідність застосування до ОСОБА_7 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
Під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою до підозрюваного ОСОБА_7 , слідчим суддею правильно встановлено, що надані стороною обвинувачення докази доводять обставини, які свідчать про наявність обґрунтованої підозри у вчиненні ним кримінального правопорушення та наявність достатніх підстав вважати, що існують ризики, передбачені ч. 1 ст. 177 КПК України, й неможливість застосування до підозрюваного більш м'яких запобіжних заходів.
Так, необхідність застосування підозрюваному ОСОБА_7 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, слідчим суддею мотивовано зібраними в ході досудового розслідування доказами у їх сукупності та взаємозв'язку, а саме: протоколом допиту свідка ОСОБА_12 від 03.03.2025, протоколами пред'явлення особи для впізнання за фотознімками від 03.03.2025 з фототаблицями, протоколом пред'явлення транспортного засобу для впізнання за фотознімками від 03.03.2025 з фототаблицями, протоколом виготовлення та видачі несправжніх (імітаційних) засобів від 28.02.2025, протоколом огляду місця події від 02.03.2025 зі світлинами, протоколом затримання від 02.03.2025.
Наведені докази є фактичними даними, отриманими органом досудового розслідування шляхом проведення слідчих дій, й ці дані можуть переконати об'єктивного спостерігача у тому, що ОСОБА_7 міг вчинити інкриміноване йому правопорушення, а значить підтверджують наявність обґрунтованої підозри.
Як встановив слідчий суддя, і це підтверджується матеріалами судового провадження, ОСОБА_7 обґрунтовано підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 332 КК України, за яке передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк від семи до дев'яти років з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років з конфіскацією майна, та яке відноситься до категорії тяжких, перебуваючи на волі, може переховуватися від органів досудового розслідування і суду, незаконно вливати на свідків у даному кримінальному провадженні, а також може вчинити інше кримінальне правопорушення, чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, що свідчить про наявність існування ризиків, передбачених п.п. 1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України.
Вагомість наявних доказів на підтвердження обґрунтованої підозри ОСОБА_7 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 332 КК України, доведена прокурором та сумнівів у колегії суддів щодо їх повноти та достатності не викликає.
Перевіряючи доводи апеляційної скарги сторони захисту на предмет наявності ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України, апеляційний суд вважає, що з огляду на характер та конкретні обставини кримінального провадження, такі існують та доводяться відповідними доказами.
Зокрема, слідчий суддя в оскаржуваній ухвалі встановив наявність трьох ризиків, передбачених п.п. 1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме: ризик переховування від органів досудового розслідування та/або суду, ризик незаконного впливу на свідків та інших учасників кримінального провадження, та ризик вчинення іншого кримінального правопорушення, чи продовження кримінального правопорушення, у якому підозрюється. Апеляційний суд погоджується з висновками слідчого судді, що вказані ризики існують та є обґрунтованими.
Ризик переховування від правосуддя апеляційний суд оцінює в світлі обставин цього кримінального провадження та даних про особу підозрюваного. В той же час, ризик переховування обумовлюється серед іншого можливістю притягненням до кримінальної відповідальності та пов'язаними із цим можливими негативними для особи наслідками (обмеженнями) і, зокрема, суворістю передбаченого покарання.
Відповідно до практики Європейського суду з прав людини тяжкість обвинувачення не може сама по собі служити виправданням тривалого попереднього ув'язнення особи (рішення у справах «Ідалов проти Росії»; «Гарицький проти Польщі»; «Храїді проти Німеччини»). В той же час сама вірогідність бути засудженим у майбутньому може бути тим фактором, який спонукатиме підозрюваного до втечі з метою уникнення кримінальної відповідальності.
Таким чином, тяжкість ймовірного покарання та суворість можливого вироку значно підвищують ймовірність ризику переховування ОСОБА_7 від органів досудового розслідування та/або суду.
При встановленні наявності ризику впливу на свідків, слід враховувати встановлену КПК України процедуру отримання показань від осіб, які є свідками, у кримінальному провадженні, а саме спочатку на стадії досудового розслідування показання отримуються шляхом допиту слідчим чи прокурором, а після направлення обвинувального акту до суду на стадії судового розгляду - усно шляхом допиту особи в судовому засіданні (частини 1, 2 статті 23, стаття 224 КПК).
Суд може обґрунтовувати свої висновки лише на показаннях, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання або отриманих у порядку, передбаченому статтею 225 КПК України, тобто допитаних на стадії досудового розслідування слідчим суддею. Суд не вправі обґрунтовувати судові рішення показаннями, наданими слідчому, прокурору, або посилатися на них (частина 4 статті 95 КПК).
За таких обставин ризик впливу на свідків існує до моменту безпосереднього отримання судом показань від свідків та дослідження їх судом.
Разом з тим, у цьому провадженні існує ризик незаконного впливу на свідка, оскільки докази в кримінальному провадженню в повному обсязі не зібрано, тому ОСОБА_7 , перебуваючи на волі, може впливати на свідків з метою дачі, зміни показань на його користь, а це створює загрозу тиску та підбурювання вказаних осіб до дачі неправдивих показань або відмови від надання таких, а також може вчинити інше кримінальне правопорушення, чи продовжити кримінальне правопорушення.
При цьому, апеляційний суд зауважує, що ризик не є визначеною подією, а по суті представляє ймовірність отримання несприятливих для досудового розслідування подій, визначених у ч. 1 ст. 177 КПК України.
З наведених вище мотивів, колегія суддів не вважає обґрунтованими доводи захисника про необґрунтованість слідчим та прокурором належними доказами зазначених вище ризиків, визначених ч. 1 ст. 177 КПК України.
Застосований ОСОБА_7 вид запобіжного заходу є співмірним з існуючими ризиками, відповідає даним про його особу та тяжкості пред'явленої йому підозри, зможе у повній мірі забезпечити виконання ним процесуальних обов'язків та унеможливить настання ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України.
Апеляційний суд звертає увагу, що маючи на утриманні дружину інваліда, двох малолітніх дітей та батька-пенсіонера, жодним чином не стали стримуючими факторами для ОСОБА_7 , з огляду на повідомлену йому підозру у вказаному кримінальному провадженні.
Стосовно доводів захисників - адвокатів ОСОБА_6 та ОСОБА_5 про визначення слідчим суддею завідомо непомірного для підозрюваного ОСОБА_7 розміру застави, апеляційний суд доходить наступного.
Відповідно до вимог ч. ч. 4, 5 ст. 182 КПК України, розмір застави визначається слідчим суддею, судом з урахуванням обставин кримінального правопорушення, майнового та сімейного стану підозрюваного, інших даних про його особу та ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу. Розмір застави повинен достатньою мірою гарантувати виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього обов'язків та не може бути завідомо непомірним для нього. Щодо особи підозрюваної у вчиненні тяжкого злочину застава визначається у межах від двадцяти до вісімдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Розмір застави повинен визначатися тим ступенем довіри, при якому перспектива втрати застави, буде достатнім стримуючим засобом, щоб відбити у особи, щодо якої застосовано заставу, бажання будь-яким чином перешкоджати встановленню істини у кримінальному провадженні.
Європейський суд з прав людини у своєму Рішенні від 13.01.2022 р. у справі «Істоміна проти України» (Istomina V. Ukraine, заява № 23312/15) зазначив, що застава має на меті не забезпечення відшкодування шкоди, завданої у справі, а передусім забезпечення явки особи на судове засідання. Тому розмір застави повинен оцінюватись залежно від особи, про яку йде мова, з урахуванням його/її матеріального стану та інших релевантних критеріїв, що свідчать на користь, чи проти явки особи до суду.
На думку колегії суддів, відсутні переконливі дані, які б свідчили про те, що застава в розмірі 200 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 605600 гривень, є явно помірною для підозрюваного ОСОБА_7 , тому визначена сума не може залишатись у такому розмірі. Її слід зменшити до розміру, який на переконання колегії суддів, з урахуванням особи підозрюваного ОСОБА_7 , який раніше не судимий, має постійне місце проживання, має на утриманні дружину інваліда, двох малолітніх дітей та батька-пенсіонера, співпрацює зі слідством - буде цілком достатнім для виконання підозрюваним процесуальних обов'язків, а перспектива втрати такого грошового забезпечення, у випадку порушення ним встановлених обов'язків, послужить достатнім стримуючим фактором, що нівелює ймовірність ризиків, передбачених п. п. 1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме до 100 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб що становить 302 800,00 грн.
Відповідно до ч. 3 ст. 407 КПК України, за наслідками апеляційного розгляду за скаргою на ухвалу слідчого судді, суд апеляційної інстанції має право залишити ухвалу без змін або скасувати ухвалу та постановити нову ухвалу.
З урахуванням викладеного, ухвала слідчого судді, як така, що постановлена з порушенням вимог кримінального процесуального закону України в частині визначення підозрюваному ОСОБА_7 розміру застави, підлягає скасуванню, з постановленням нової ухвали, а апеляційна скарга захисника-адвоката ОСОБА_6 - задоволенню частково, як така, що містила вимогу про скасування ухвали слідчого судді.
Керуючись ст. ст. 176-178, 183, 194, 404, 405, 407, 418, 419, 422 КПК України,
Апеляційну скаргу адвоката ОСОБА_6 в інтересах підозрюваного ОСОБА_7 задовольнити частково.
Ухвалу слідчого судді Рахівського районного суду Закарпатської області від 03 березня 2025 року про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно підозрюваного ОСОБА_7 скасувати.
Клопотання старшого слідчого СВ Рахівського РВП ГУНП в Закарпатській області старшого лейтенанта поліції ОСОБА_8 про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою задовольнити частково.
Застосувати до підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 332 КК України, ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця та мешканця АДРЕСА_1 , українця, громадянина України, монтажника кабельних мереж ТОВ «МІКРОТІМ», з середньою освітою, одруженого, на утриманні маючого двох неповнолітніх дітей, не судимого - запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на шістдесят днів до 30.04.2025 року, з можливістю внесення застави, достатньої для забезпечення виконання обов'язків, передбачених КПК України, у розмірі 100 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 302800 (триста дві тисячі вісімсот) грн..
Встановити строк дії ухвали до 30 квітня 2025 включно.
В разі внесення застави покласти на ОСОБА_7 такі обов'язки :
1. прибувати до слідчого чи суду за першою вимогою;
2. не відлучатися із населеного пункту, в якому підозрюваний зареєстрований та проживає, без дозволу органу досудового розслідування чи суду;
3. повідомляти орган досудового розслідування чи суд про зміну свого місця проживання та/або місця роботи;
4. здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в'їзд в Україну;
5. утримуватися від спілкування зі свідками по кримінальному провадженню.
Вказані обов'язки в разі внесення застави покладаються на ОСОБА_7 , на строк до 30.04.2025.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Судді