Справа № 510/138/25
Провадження № 2/510/1207/25
03.04.25 року Ренійський районний суд Одеської області
у складі: - головуючого судді Дудник В.І.;
- за участю секретаря Лабановой С.І.,
розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні в залі суду в м. Рені цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про визнання права власності на спадкове майно,-
Відповідачі позовні вимоги визнали, щодо їх задоволення не заперечували, просили розглянути справу у їх відсутності.
Позивачка на задоволенні позову наполягала, просила про розгляд справи без її участі.
Відповідно до ч. 3 ст. 200 ЦПК за результатами підготовчого провадження суд ухвалює рішення у випадку визнання позову відповідачем. Виходячи з наведеного, суд вважає, що рішення у справі можливо постановити при проведенні підготовчого судового засідання.
В ході розгляду справи судом були дослідженні наступні докази: копія свідоцтва про право власності на житло від 04.05.1993р. №114, оформленого на ім'я ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 ; копія технічного паспорту на квартиру АДРЕСА_1 ; копія домової книги на квартиру; копія договору про надання у безстрокове користування земельної ділянки для будівництва жилого будинку від 02.06.1983р. №1597, оформленого на ім'я ОСОБА_7 та ОСОБА_8 ; копія технічного паспорту на житловий будинок із надвірними будівлями та господарськими спорудами, розташований по АДРЕСА_2 ; копія рішення Долинської сільської ради Ренійськогго району Одеської області від 13.12.1994р. про передачу безоплатно у приватну власність земельної ділянки в районі аеродрому площею 0,10 га, оформленого на ім'я ОСОБА_5 ; копія звіту від 17.01.2025р. про проведення незалежної оцінки вартості квартири; копія звіту від 17.01.2025р. про проведення незалежної оцінки вартості частки житлового будинку; копія виписки з довідника показників нормативної грошової оцінки сільськогосподарських угідь в Україні станом на 01.01.2024р.; копія свідоцтва про смерть ОСОБА_4 - померла ІНФОРМАЦІЯ_1 ; копія свідоцтва про смерть ОСОБА_5 - помер ІНФОРМАЦІЯ_2 ; копія свідоцтва про смерть ОСОБА_8 - помер ІНФОРМАЦІЯ_3 ; копія заповіту ОСОБА_8 від 20.02.2004р., оформленого на ім'я ОСОБА_6 ; копія довідки Виконавчого комітету Ренійської міської ради від 30.07.2009р. про склад сім'ї ОСОБА_8 ; копія свідоцтва про народження ОСОБА_9 ; копія свідоцтва про смерть ОСОБА_6 - помер ІНФОРМАЦІЯ_4 ; копія заповіту ОСОБА_6 від 01.06.2017р., оформленого на ім'я ОСОБА_1 ; копія витягу про реєстрацію заповіту в Спадковому реєстрі від 01.06.2017р.; копія довідки Виконавчого комітету Ренійської міської ради Ізмаїльського району Одеської області від 18.04.2024р. про склад сім'ї ОСОБА_6 на день його смерті; копія свідоцтва від 13.05.2024р. про право на спадщину за заповітом; копія листа приватного нотаріуса Ізмаїльського районного нотаріального округу Одеської області від 13.05.2024р.; копія свідоцтва про шлюб ОСОБА_6 із ОСОБА_10 ; копія свідоцтва про встановлення батьківства ОСОБА_6 щодо ОСОБА_3 ; копія свідоцтва про народження ОСОБА_3 ; копія свідоцтва про встановлення батьківства ОСОБА_6 щодо ОСОБА_1 ; копія свідоцтва про народження ОСОБА_1 ; копія відповіді приватного нотаріуса Ізмаїльського районного нотаріального округу Одеської області від 24.03.2025р.; копія заяви ОСОБА_1 від 29.09.2023р. про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_6 ; копія Інформаційної довідки від 29.09.2023р. зі Спадкового реєстру (щодо чинності заповіту від 01.06.2017р.); копія Інформаційної довідки зі Спадкового реєстру від 29.09.2023р. (з приводу відкриття спадкової справи після смерті ОСОБА_6 ); копія витягу про реєстрацію спадкової справи в Спадковому реєстрі (дата заведення спадкової справи після смерті ОСОБА_6 - ІНФОРМАЦІЯ_5 ); копія запиту нотаріуса про наявність грошових вкладів; копія відповіді Ощадбанку від 09.01.2024р.; копія відповідей Виконавчого комітету Ренійської міської ради Ізмаїльського району від 11.12.2023р. щодо документів стосовно ОСОБА_6 та ОСОБА_8 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 ; копія заяви ОСОБА_1 від 13.05.2024р. про видачу свідоцтва про право на спадщину за заповітом.
Судом в ході судового розгляду справи встановлено, що позивачка у справі - ОСОБА_1 , а також відповідачка - ОСОБА_3 являються онуками ОСОБА_4 та ОСОБА_5 , а також дітьми ОСОБА_6 . Відповідачка ОСОБА_2 - вдова ОСОБА_6 .
За життя бабусі позивачки - ОСОБА_4 належало наступне майно:
-1/3 частка квартири АДРЕСА_1 - на підставі свідоцтва №114 від 04.05.1993р. про право власності на житло.
За життя ОСОБА_4 не розпорядилась належним їй майном, заповіту не залишила, ІНФОРМАЦІЯ_1 померла. Після її смерті відкрилась спадщина на вищезазначене майно.
Спадкоємцями першої черги за законом після смерті ОСОБА_4 були її чоловік та сини - ОСОБА_6 та ОСОБА_8 .
У встановлений законодавством строк для прийняття спадщини жоден зі спадкоємців не звернувся до нотаріальної контори із заявою про її прийняття за законом. Однак, на день смерті ОСОБА_4 її чоловік та син ОСОБА_6 мешкали із нею за спільною адресою, доглядали за нею, як чоловік та син, таким чином, вони прийняли спадщину, як спадкоємці першої черги за законом, в порядку ст. 549 ЦК УРСР 1963р. (який діяв на той час), оскільки фактично вступили в управління та володіння спадковим майном, понесли витрати на поховання, виконали поминальні обряди. Таким чином, ОСОБА_5 та ОСОБА_6 стало належати на праві власності по 1/6 частки нерухомості з 1/3 частки квартири, що належала ОСОБА_4 . Інший син померлої - ОСОБА_8 на спадщину після смерті матері не претендував, не заперечував щодо того, щоб спадщину прийняли його батько та брат.
За оформленням прийняття спадщини після смерті ОСОБА_4 ані ОСОБА_5 , ані ОСОБА_6 не звертались.
За життя ОСОБА_5 належало наступне майно:
-1/3 частка квартири АДРЕСА_1 - на підставі свідоцтва №114 від 04.05.1993р. про право власності на житло;
-право на земельну ділянку в районі аеродрому (ІV кв., діл. № НОМЕР_1 ) площею 0,10 га, що була передана безоплатно у приватну власність на підставі рішення Долинської сільської ради Ренійського району Одеської області від 13.12.1994р.
Також ОСОБА_5 належала 1/6 частка квартири АДРЕСА_1 , яка була успадкована ним після смерті своєї дружини - ОСОБА_4 , але не була переоформлена на його ім'я.
За життя ОСОБА_5 не розпорядився належним йому майном, заповіту не залишив, ІНФОРМАЦІЯ_2 помер. Після його смерті відкрилась спадщина на вищезазначене майно. Спадкоємцями першої черги за законом після смерті ОСОБА_5 були його сини - ОСОБА_6 та ОСОБА_8 .
У встановлений законодавством строк для прийняття спадщини сини померлого ОСОБА_5 не звернулись до нотаріальної контори із заявами про її прийняття за законом.
Незважаючи на це, ОСОБА_6 прийняв спадщину після смерті батька в порядку ч.3 ст. 1268 ЦК України.
Так, останні роки перед смертю ОСОБА_5 батько позивачки мешкав разом із ним, доглядав за ним. Інший син ОСОБА_5 - ОСОБА_8 у справі на спадщину не претендував, не заперечував, щоб спадщину оформив тільки його брат.
За оформленням прийняття спадщини після смерті ОСОБА_5 батько позивачки не звертався, відповідно до ч. 5 ст. 1268 ЦК України незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини.
За життя ОСОБА_8 (дядькові позивачки) належало наступне майно:
- частина житлового будинку із надвірними будівлями та господарськими спорудами, розташованого по АДРЕСА_2 - на підставі договору про надання у безстрокове користування земельної ділянки для будівництва жилого будинку від 02.06.1983р. №1597, оформленого на ім'я ОСОБА_7 та ОСОБА_8 .
За життя ОСОБА_8 розпорядився належним йому майном, ІНФОРМАЦІЯ_6 склав заповіт на ім'я свого брата - ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_3 помер. Після його смерті відкрилась спадщина на вищезазначене майно.
У встановлений законодавством строк для прийняття спадщини ОСОБА_6 не звернувся до нотаріальної контори із заявою про її прийняття за заповітом. Однак, на день смерті ОСОБА_8 він мешкав із ним за спільною адресою, доглядав за братом, таким чином, він прийняв спадщину, як спадкоємець першої черги за законом, в порядку ч. 3 ст. 1268 ЦК України.
За оформленням прийняття спадщини після смерті ОСОБА_8 батько позивачки не звертався, відповідно до ч. 5 ст. 1268 ЦК України незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини.
З урахуванням всіх юридичних випадків прийняття спадщини, за життя ОСОБА_6 належало наступне майно:
-квартира АДРЕСА_1 ;
- частина житлового будинку із надвірними будівлями та господарськими спорудами, розташованого по АДРЕСА_2 ;
-право на земельну ділянку в районі аеродрому (ІV кв., діл. № НОМЕР_1 ) площею 0,10 га, що була передана безоплатно у приватну власність на підставі рішення Долинської сільської ради Ренійського району Одеської області від 13.12.1994р.
За життя ОСОБА_6 розпорядився належним йому майном, 01.06.2017р. склав заповіт на ім'я своєї доньки - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 помер. Після його смерті відкрилась спадщина на вищезазначене майно.
У встановлений законодавством строк для прийняття спадщини ОСОБА_1 звернулась до нотаріальної контори із заявою про її прийняття за заповітом. Про це свідчить копія її заяви про прийняття спадщини від 29.09.2023р., поданої нотаріусу.
Незважаючи на своєчасне звернення до нотаріуса позивачки за прийняттям спадщини, оформити її неможливо у зв'язку із тим, що в неї відсутні відповідні оригінали правовстановлюючих документів на нерухомість, крім того, відповідні частки нерухомості, що була успадковані ОСОБА_6 після смерті своєї матері, а потім і батька, спадщина після смерті брата, не були переоформлені на його ім'я та не зареєстровані у державному реєстрі прав власності на нерухоме майно.
Відповідачі (дружина та донька ОСОБА_6 ) після смерті ОСОБА_6 на спадщину не претендують, не заперечують, щоб спадщину оформила позивачка - спадкоємиця за заповітом. Крім того, ОСОБА_1 вже частково оформила спадщину після смерті батька, 13.05.2024р. отримала свідоцтво про право на спадщину за заповітом - на грошові вклади, що за життя належали її батькові.
У нинішній час, при зверненні позивачки до нотаріуса для отримання свідоцтва про право на спадщину на квартиру, частину житлового будинку, право на приватизацію земельної ділянки, їй в цьому було відмовлено, про що 13.05.2024р. нотаріусом було надіслано відповідну відповідь.
Необхідні нотаріусу оригінали документу (щодо об'єктів спадкового майна) позивачка надати не може.
Окрім вищевказаного, перешкодою в оформленні прийняття спадщини є також і те, що згідно п. 7 глави 7 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого Міністерством юстиції України 22.02.2012р. №296/5, у справах нотаріуса залишаються копії (фотокопії) правовстановлюючого документу - при видачі свідоцтва про право на спадщину. На копіях (фотокопіях) правовстановлюючого документу проставляється відповідна відмітка «згідно з оригіналом» із зазначенням дати та підпису нотаріуса.
Отже, після смерті ОСОБА_6 це питання вже неможливо вирішити, за визнанням права власності на квартиру, частину житлового будинку, право приватизації на земельну ділянку, як на об'єкти спадщини, може звернутися тільки спадкоємець.
Таким чином, позивачка прийняла спадщину в порядку ч. 1 ст. 1269 ЦК України, що залишилася після померлого ОСОБА_6 , і вважає, що має всі законні підстави для визнання за нею права власності на неї, оскільки до держави вона не перейшла, відумерлою не визнана, відповідачі на неї не претендують.
Вивчивши матеріали справи та надані документи, суд приходить до висновку, що позовні вимоги позивачки обґрунтовані і підлягають задоволенню, оскільки її доводи знайшли своє належне підтвердження в судовому засіданні.
Оскільки щодо позовних вимог, обставин справи сторони не заперечують, визнають їх, суд вважає, що факти, які обґрунтовують заявлені вимоги і мають значення для справи встановлені, у зв'язку із чим немає необхідності у підтвердженні їх доказами засобом дослідження показань свідків.
Відповідно до ч. 1 п.4 Прикінцевих і Перехідних положень ЦК України 2003р. Цивільний кодекс України застосовується до цивільних відносин, що виникли після набрання ним чинності. Оскільки спадкодавець ОСОБА_4 померла у 1995р., спадкові відносини виникли у той час, то підлягають застосуванню положення ЦК УРСР 1963р.
Згідно із вимогами ст. 548 ЦК УРСР 1963р. для придбання спадщини необхідно, щоб спадкоємець її прийняв. Ст. 549 ЦК УРСР передбачено, що визнається, що спадкоємець прийняв спадщину, якщо він фактично вступив в управління або володіння спадковим майном або подав державній нотаріальній конторі за місцем відкриття спадщини заяву про прийняття спадщини.
Після смерті ОСОБА_4 за прийняттям спадщини в установлений законом строк її чоловік та син ОСОБА_6 до нотаріуса не звертались, проте вони прийняли її фактично, в порядку п. 1 ч. 1 ст. 549 ЦК УРСР 1963р. (у рівних частках кожний з них).
Відповідно до ст. 524 ЦК УРСР спадкоємство здійснюється за законом і за заповітом. Спадкоємство за законом має місце, коли і оскільки воно не змінено заповітом.
Як передбачено ст. 548 ЦК УРСР для придбання спадщини необхідно, щоб спадкоємець її прийняв. Не допускається прийняття спадщини під умовою або з застереженнями. Прийнята спадщина визнається належною спадкоємцеві з моменту
відкриття спадщини.
За ст. 549 ЦК УРСР визнається, що спадкоємець прийняв спадщину: 1) якщо він фактично вступив в управління або володіння спадковим майном ; 2) якщо він подав державній нотаріальній конторі за місцем відкриття спадщини заяву про прийняття спадщини. Зазначені в цій статті дії повинні бути вчинені протягом шести місяців з дня відкриття спадщини.
Як вже вказувалось вище, у передбачений законом строк для прийняття спадщини після смерті ОСОБА_4 її чоловік та син ОСОБА_6 не звернулися до нотаріальної контори із відповідними заявами для прийняття спадщини.
Прийняття спадщини є фактом, яке відображає волю спадкоємця придбати майно після смерті спадкодавця. В даному випадку ОСОБА_5 та ОСОБА_6 прийняли спадщину фактично, оскільки їх воля, як спадкоємців першої черги, була виражена у їхніх діях по фактичному управлінню та володінню спадковим майном (зберігання технічних документів на нерухомість, мешкання у спадковій квартирі, догляд за її збереженням, проведення ремонту, сплата за користування комунальними послугами та ін.).
Таким чином, ОСОБА_5 та ОСОБА_6 прийняли спадщину в порядку п. 1 ч. 1 ст. 549 ЦК УРСР.
Відповідно до ст. 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). Спадкування здійснюється за заповітом або за законом (ст. 1217 ЦК України). Право на спадкування мають особи, визначені у заповіті. У разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі не охоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у ст.ст. 1261-1265 ЦК України (ст. 1223 ЦК України). Ст. 1258 ЦК України встановлено, що спадкоємці за законом одержують право на спадкування почергово. У першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, той з подружжя, який його пережив, та батьки. Згідно із ст. 1235 ЦК України заповідач може призначити своїми спадкоємцями одну або кілька фізичних осіб, незалежно від наявності у нього з цими особами сімейних, родинних відносин, а також інших учасників цивільних відносин.
Відповідно до вимог ст. 1268 ЦК України спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її. Спадкоємець, який постійно поживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого ст.ст. 1270 ЦК України, він не заявив про відмову від неї. Незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини. Згідно ч. 1 ст. 1270 ЦК України, для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини.
Згідно із ст. 1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.
Як було встановлено судом, після смерті ОСОБА_5 його син - ОСОБА_6 прийняв спадщину на належне йому майно за законом в порядку ч. 3 ст. 1268 ЦК України, а також після смерті ОСОБА_8 його брат - ОСОБА_6 прийняв спадщину на належне йому майно за заповітом в порядку ч. 3 ст. 1268 ЦК України.
Позивачка у справі після смерті ОСОБА_6 є спадкоємицею за заповітом батька.
У передбачений законом строк для прийняття спадщини позивачка звернулась до нотаріальної контори із відповідною заявою. Як зазначила позивачка, після смерті батька у неї були відсутні належні правовстановлюючі документи на вищевказані об'єкти спадкового майна. В даний час оформити своє право на спадщину та отримати відповідні свідоцтва позивачка не має можливості (хоча право на частину спадкового майна (грошові внески) вона оформила та отримала відповідне свідоцтво).
Прийняття спадщини є фактом, яке відображає волю спадкоємця придбати майно після смерті спадкодавця. В даному випадку позивачка прийняла спадщину юридично, оскільки її воля, як спадкоємиці за законом, була виражена у її діях по своєчасній подачі заяви про прийняття спадщини до нотаріуса. Крім того, після смерті ОСОБА_6 позивачка фактично управляє та володіє спадковим майном (зберігає технічні документи на квартиру, житловий будинок, земельну ділянку, розпоряджається щодо їх цільового використовування, несе витрати по утриманню житла тощо).
Таким чином, позивачка прийняла спадщину в порядку ч. 1 ст. 1269 ЦК України, успадкувавши також і право на завершення приватизації земельної ділянки, на яку мав право ОСОБА_5 , але не завершив цю процедуру у зв'язку із своєю смертю.
Як вбачається з листа Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 16 травня 2013 року № 24-753/0/4-13 «Про судову практику розгляду цивільних справ про спадкування», передбачено, якщо спадкодавець не набув права власності на земельну ділянку згідно зі статтею 125 ЗК України, проте розпочав процедуру приватизації земельної ділянки відповідно до чинного законодавства України, а органами місцевого самоврядування відмовлено спадкоємцям у завершенні процедури приватизації, то спадкоємці мають право звертатися до суду із позовами про визнання відповідного права в порядку спадкування - права на завершення приватизації та одержання державного акту про право власності на землю на ім'я спадкоємця, а не права власності на земельну ділянку.
Відповідно до положень статті 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).
До складу спадщини, відповідно до статті 1218 ЦК України, входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.
Право власності на земельну ділянку переходить до спадкоємців на загальних підставах, із збереженням її цільового призначення, що передбачено частиною 1 статті 1225 ЦК України.
За змістом статті 1296 ЦК України оформлення спадщини здійснюється шляхом видачі спадкоємцю свідоцтва про право на спадщину.
Відповідно до частин 1, 4 статті 116 ЗК України громадяни набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування. Передача земельних ділянок безоплатно у власність громадян в межах норм, провадиться один раз по кожному виду використання. Виходячи з вимог частини 1 статті 121 ЗК України громадяни України мають право на безоплатну передачу їм земельних ділянок із земель державної або комунальної власності, в тому числі для ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва тощо.
Згідно зі статтею 118 ЗК України процедура приватизації розпочинається після надання громадянину дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки органом державної влади або місцевого самоврядування, який надає відповідні дозволи.
Статтею 125 ЗК України визначено, що право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.
Частиною 3 статті 152 ЗК України передбачено, що захист прав громадян на земельні ділянки здійснюється, зокрема, шляхом визнання права. Згідно з пунктом «г» частини 1 статті 81 ЗК України громадяни України набувають права власності на земельні ділянки на підставі прийняття спадщини.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 20 березня 2019 року у справі № 350/67/15-ц (провадження № 14-652цс18), а також у постанові Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 17 квітня 2019 року у справі № 723/1061/17 (провадження №61-26091св18) викладено правовий висновок про можливість визнання в порядку спадкування права на завершення приватизації земельної ділянки, що полягає в наступному.
Так, положеннями ЗК України встановлено, що набуття права власності на земельну ділянку та перехід права власності на земельну ділянку в порядку спадкування має місце за наявності наступних юридичних фактів у їх сукупності: ухвалення рішення компетентного органу про передачу у власність земельної ділянки спадкодавцю, укладення спадкодавцем правочинів щодо набуття права власності на земельні ділянки; виготовлення технічної документації на земельні ділянки; визначення меж земельної ділянки в натурі; погодження із суміжними землевласниками та землекористувачами; одержання у встановленому порядку державного акта на землю; реєстрація права власності на земельну ділянку. Якщо зазначені вимоги спадкодавцем не дотримано - право власності на конкретні земельні ділянки не виникає та відповідно до статті 1216 ЦК не переходить до спадкоємців у порядку спадкування, за винятком встановлених випадків, на які поширюється дія пункту 1 розділу X «Перехідні положення» Земельного Кодексу України.
Якщо спадкодавець не набув права власності на земельну ділянку згідно зі статтею 125 ЗК України, проте розпочав процедуру приватизації земельної ділянки відповідно до чинного законодавства України, а органами місцевого самоврядування відмовлено спадкоємцям у завершенні процедури приватизації, то спадкоємці мають право звертатися до суду із позовами про визнання відповідного права в порядку спадкування - права на завершення приватизації та одержання державного акта про право власності на землю на ім'я спадкоємця, а не права власності на земельну ділянку.
Згідно статті 126 Земельного Кодексу України, право власності, користування земельною ділянкою оформлюється відповідно до Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень».
Якщо видача державного акта на право власності на землю здійснюється на підставі рішення про передачу громадянам України безоплатно у приватну власність земельних ділянок, прийнятого органами місцевого самоврядування, до спадкоємців переходить право отримати державний акт про право власності на земельну ділянку.
Отже, у випадку, якщо спадкодавець за життя із дотриманням вимог законодавства розпочав процедуру приватизації земельної ділянки, проте не отримав на неї право власності у зв'язку зі смертю, спадкодавці у порядку спадкування набувають право на завершення приватизації. У разі відмови компетентного органу спадкодавцям, належним та ефективним способом захисту їх прав у судовому порядку є звернення із позовом про визнання права на завершення приватизації.
Відтак, до складу спадщини входить право на завершення процедури приватизації земельної ділянки, яку спадкодавець розпочав за життя у встановленому законом порядку та не завершив у зв'язку зі смертю. Це право не залежить від наявності у спадкоємця особистого права на приватизацію землі.
Згідно ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
Згідно ст. 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.
Таким чином, суд вважає, що позивачка являється суб'єктом набуття права власності на спадкове майно з підстав прийняття спадщини за заповітом в порядку ч.1 ст. 1269 ЦК України.
З урахуванням викладених позивачкою та досліджених у судовому засіданні обставин, суд вважає можливим задовольнити її вимоги щодо визнання за нею права власності на спадкове майно.
Керуючись ст.ст. 12, 76 - 81, 200, 258, 259, 264 - 265, 268, 354, 355 ЦПК України, ст. ст. 15, 328, 1216, 1217, 1218, 1235, 1258, 1259, 1261, 1268, 1269, 1270 ЦК України, -
Позовні вимоги ОСОБА_1 задовольнити.
Визнати за ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_2 ) в порядку спадкування за заповітом право власності на:
-квартиру АДРЕСА_1 , що належала ОСОБА_6 , померлому ІНФОРМАЦІЯ_4 (у тому числі рахується оформленою за ОСОБА_4 , померлою ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_5 , померлим ІНФОРМАЦІЯ_2 );
- частину житлового будинку із надвірними будівлями та господарськими спорудами, розташованого по АДРЕСА_2 , що належала ОСОБА_6 , померлому ІНФОРМАЦІЯ_4 ( рахується оформленою за ОСОБА_8 , померлим ІНФОРМАЦІЯ_3 );
-завершення процедури приватизації та одержання документу про право власності на ім'я ОСОБА_1 наземельну ділянку в районі аеродрому (ІV кв., діл. № НОМЕР_1 ) площею 0,10 га, із цільовим призначенням - для ведення садівництва, що була передана безоплатно у приватну власність на підставі рішення Долинської сільської ради Ренійського району Одеської області від 13.12.1994р. ОСОБА_5 , померлому ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги до Одеського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) судове рішення або якщо розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Суддя Вячеслав ДУДНИК