Справа № 490/2365/25
нп 2-з/490/75/2025
Центральний районний суд м. Миколаєва
03 квітня 2025 року м. Миколаїв
Центральний районний суд м. Миколаєва у складі головуючого судді Саламатіна О.В., розглянувши заяву ОСОБА_1 про вжиття заходів забезпечення позову у справі за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю "Дебт Форс", треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору, приватний нотаріус Києво-Святошинського районного нотаріального округу Грисюк Олена Василівна, приватний виконавець виконавчого округу Миколаївської області Баришніков Артем Дмитрович про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню,
01 квітня 2025 року до Центрального районного суду м. Миколаєва одночасно з позовною заявою ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю "Дебт Форс", треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору, приватний нотаріус Києво-Святошинського районного нотаріального округу Грисюк Олена Василівна, приватний виконавець виконавчого округу Миколаївської області Баришніков Артем Дмитрович про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, надійшла заява ОСОБА_1 про вжиття заходів забезпечення позову.
Позивачка просить суд забезпечити позов шляхом зупинення стягнення на підставі виконавчого напису №81022 від 21.06.2021 року вчиненого приватним нотаріусом Києво-Святошинського районного нотаріального округу Грисюк Оленою Василівною.
Заяву про забезпечення позову вмотивовано тим, що предметом позову є з'ясування правомірності вчинення 21.06.2021 року приватним нотаріусом Києво-Святошинського районного нотаріального округу Грисюк Оленою Василівною Виконавчого напису, зареєстрованого в реєстрі за №81022. А в тому випадку, коли до закінчення розгляду справи виконавцем буде примусово стягнуто кошти, то позивачка не зможе захистити або поновити свої права в межах одного судового провадження без нових звернень до суду, що істотно ускладнить чи взагалі унеможливить поновлення порушених прав та інтересів позивачки.
Згідно протоколу передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 01.04.2025 року головуючим суддею визначено суддю Саламатіна О.В.
01.04.2025 року матеріали заяви передано судді.
Розглядаючи заяву про забезпечення позову з наведених у ній підстав, слід зазначити таке.
Відповідно до частини другої статті 149 ЦПК України забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
Отже, умовою застосування забезпечення позову, як сукупності процесуальних дій, є обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може утруднити або унеможливити виконання рішення по суті позовних вимог. Такі заходи гарантують виконання рішення суду в разі задоволення позовних вимог.
Згідно з частиною першою статті 153 ЦПК України заява про забезпечення позову розглядається судом не пізніше двох днів з дня її надходження без повідомлення учасників справи (учасників третейського (арбітражного) розгляду), крім випадків, передбачених частиною п'ятою цієї статті.
Про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову суд постановляє ухвалу (частина сьома статті 153 ЦПК України).
Перелік видів забезпечення позову наведений у статті 150 ЦПК України. Так відповідно до пункту 6 частини першої статті 150 ЦПК України одним із видів забезпечення позову є зупинення стягнення на підставі виконавчого документа, який оскаржується боржником у судовому порядку.
Як вказано у частині третій статті 150 ЦПК України заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.
У свою чергу співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, з майновими наслідками заборони відповідачу здійснювати певні дії.
Під час розгляду питання про забезпечення позову, суд повинен брати до уваги як права позивача, на захист яких вжито заходів забезпечення позову, так і права інших учасників процесу, права яких можуть бути порушені застосовуваними заходами.
Забезпечення позову по суті це обмеження суб'єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов'язаних із ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника).
З аналізу наведених норм слідує, що забезпечення позову це сукупність процесуальних дій, які гарантують реальне виконання рішення суду у цій справі у разі задоволення позовних вимог у справі.
При вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості забезпечення позову з урахуванням співмірності із заявленими вимогами, відповідності виду забезпечення позову позовним вимогам, збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників процесу.
Вимогами статті 124 Конституції України визначено принцип обов'язковості судових рішень, який з огляду на положення статей 2, 18, 153 ЦПК України поширюється також на ухвалу суду про забезпечення позову.
Отже, метою забезпечення позову є вжиття судом заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій з боку відповідача, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі з метою запобігання потенційним труднощам у подальшому виконанні такого рішення.
Забезпечення позову по суті це обмеження суб'єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов'язаних з ним інших осіб з метою забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника).
У відповідності до п.4 постанови Пленуму Верховного Суду України №9 від 22 грудня 2006 року, розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам. Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки сторони позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв'язку із застосуванням відповідних заходів.
При здійсненні судочинства суди застосовують Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 №ETS №005 (далі - Конвенція) та практику Європейського суду з прав людини як джерело права (ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини»). У відповідності до приписів ст. 6 Конвенції кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру.
Відповідно до ст. 13 Конвенції кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.
Згідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини володіння майном повинно бути законним (див. рішення у справі «Іатрідіс проти Греції»). Поняття «законність» у розумінніКонвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року передбачає дотримання відповідних положень національного законодавства та принципу верховенства права, що включає свободу від свавілля (див. рішення у справах «Антріш проти Франції» та «Кушоглу проти Болгарії»).
Про необхідність досягнення справедливого балансу йдеться в ст.1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950року. Баланс не буде забезпечений якщо на особу буде покладено індивідуальний та надмірний тягар (див. рішення у справі «Спорронг та Льонрот проти Швеції»). Інакше кажучи, має існувати обґрунтоване пропорційне співвідношення між засобами, які застосовуються, та метою, якої прагнуть досягти (див. рішення у справі «Джеймс та інші проти Сполученого Королівства»).
Таким чином, Держава Україна несе обов'язок перед зацікавленими особами забезпечити ефективний засіб захисту порушених прав, зокрема - через належний спосіб захисту та відновлення порушеного права. При цьому, обраний судом спосіб захисту порушеного права має бути ефективним та забезпечити реальне відновлення порушеного права.
Зі змісту заяви та матеріалів справи вбачається, що на даний час на підставі виконавчого напису №81022 від 21.06.2021 року вчиненого приватним нотаріусом Києво-Святошинського районного нотаріального округу Грисюк Оленою Василівною про стягнення з ОСОБА_2 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Дебт Форс" заборгованості у розмірі 10476,20 грн., приватним виконавцем виконавчого округу Миколаївської області Баришніковим А.Д., відкрито виконавче провадження №68016359, в якому вживаються заходи з примусового виконання.
Як вбачається зі змісту свідоцтва про зміну імені серія НОМЕР_1 від 11.07.2018 року ОСОБА_3 змінила ім'я на " ОСОБА_1 ".
У постановах від 16.08.2018 у справі №910/1040/18, від 13.08.2021 у справі №902/1264/20 Верховним Судом висловлена правова позиція, відповідно до якої, у випадку оскарження в судовому порядку виконавчого напису нотаріуса шляхом подання позову про визнання його таким, що не підлягає виконанню, застосування заходів забезпечення позову шляхом зупинення стягнення на підставі такого виконавчого напису є адекватним та ефективним способом забезпечення позову. Захід забезпечення позову про зупинення стягнення на підставі виконавчого напису нотаріуса не є тотожним з позовною вимогою про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню, оскільки в даному випадку до вирішення спору по суті про відповідність/невідповідність оспорюваного виконавчого напису вимогам закону лише зупиняється процедура виконання такого виконавчого напису з метою надання можливості позивачу захистити або поновити свої права в межах одного цього судового провадження, без нових звернень до суду.
Верховний Суд у постановах від 25.02.2019 у справі №924/790/18, від 21.02.2020 у справі №910/9498/19, від 15.01.2021 у справі №914/1939/20, від 31.05.2023 у справі №910/8291/22 дійшов висновку, що запропонований позивачем захід забезпечення позову шляхом зупинення стягнення на підставі оспорюваного виконавчого напису нотаріуса до вирішення спору по суті не призведе до обмеження прав відповідача та не завдасть йому шкоди чи збитків.
Враховуючи наведене вище, надавши оцінку обґрунтованості забезпечення позову з урахуванням співмірності із заявленими вимогами, відповідності виду забезпечення позову позовним вимогам, збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників процесу, суд вважає, що зупинення стягнення на підставі виконавчого документа, який оскаржується боржником у судовому порядку, є видом забезпечення позову, який є співмірним із заявленими позовними вимогами, а невжиття таких заходів може істотно ускладнити або унеможливити ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав та інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду.
Враховуючи зазначене, суд дійшов висновку про необхідність задоволення заяви про забезпечення позову.
Керуючись ст.ст.149-153 ЦПК України,
Заяву ОСОБА_1 (адреса: АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 ) про вжиття заходів забезпечення позову у справі за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю "Дебт Форс" (код ЄДРПОУ: 43577608, адреса: 02095, м. Київ, вул. Княжий Затон. буд. 9, офіс 1), треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору, приватний нотаріус Києво-Святошинського районного нотаріального округу Грисюк Олена Василівна ( АДРЕСА_2 ), приватний виконавець виконавчого округу Миколаївської області Баришніков Артем Дмитрович (54001, м. Миколаїв, вул. Садова, 1 офіс 307) про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, задовольнити.
Зупинити стягнення за виконавчим написом №81022 від 21.06.2021 року вчиненим приватним нотаріусом Києво-Святошинського районного нотаріального округу Грисюк Оленою Василівною якимстягнуто з ОСОБА_2 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Дебт Форс" заборгованість у розмірі 10476,20 грн., до набрання законної сили судовим рішенням у справі №490/2365/25, за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю "Дебт Форс", треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору, приватний нотаріус Києво-Святошинського районного нотаріального округу Грисюк Олена Василівна, приватний виконавець виконавчого округу Миколаївської області Баришніков Артем Дмитрович про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню.
Копію ухвали для негайного виконання надіслати приватному виконавцю виконавчого округу Миколаївської області Баришнікоув Артему Дмитровичу (54001, м. Миколаїв, вул. Садова, 1 офіс 307).
Стягувач за даною ухвалою - ОСОБА_1 (адреса: АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 ).
Боржник за даною ухвалою - Товариство з обмеженою відповідальністю "Дебт Форс" (код ЄДРПОУ: 43577608, адреса: 02095, м. Київ, вул. Княжий Затон. буд. 9, офіс 1).
Ухвала про забезпечення позову підлягає негайному виконанню в порядку, встановленому для виконання судових рішень.
Строк пред'явлення до виконання ухвали суду про забезпечення позову 3 (три) роки. Копії ухвали надіслати сторонам по справі.
Ухвала може бути оскаржена разом до Миколаївського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом 15 днів.
Оскарження ухвали не зупиняє її виконання.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею.
Суддя О.В. Саламатін