Справа № 490/7574/23
нп 6/490/70/2025
Центральний районний суд м. Миколаєва
01 квітня 2025 року м. Миколаїв
Центральний районний суд м. Миколаєва у складі:
головуючого - судді Черенкової Н.П.,
за участю секретаря - Романової К.Т.
розглянувши матеріали заяви ОСОБА_1 про заміну сторони стягувача у виконавчому провадженні у справі №490/7574/23 за позовом Органу опіки та піклування Виконавчого комітету Миколаївської міської ради до ОСОБА_2 про позбавлення батьківських прав, третя особа - Служба у справах дітей адміністрації Центрального району Миколаївської міської ради,-
Заявник звернулася до суду із заявою про заміну сторони виконавчого провадження посилаючись на те, що 04.12.2023 року Центральним районним судом м. Миколаєва ухвалено заочне рішення у справі №490/7574/23 за позовом Органу опіки та піклування Виконавчого комітету Миколаївської міської ради до ОСОБА_2 про позбавлення батьківських прав, третя особа - Служба у справах дітей адміністрації Центрального району Миколаївської міської ради, згідно якого позбавлено ОСОБА_2 батьківських прав відносно його неповнолітньої доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , стягнуто з ОСОБА_2 , на користь Органу опіки та піклування виконавчого комітету Миколаївської міської ради аліменти на утримання неповнолітньої доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 у розмірі 1/4 частини з усіх видів заробітку (доходу) щомісячно, але не менше 50% прожиткового мінімуму на дитину, починаючи з 09.08.2023 року і до досягнення нею повноліття. 13.03.2024 року рішенням виконавчого комітету Миколаївської міської ради його призначено опікуном ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , а тому він є правонаступником Органу опіки і піклування. У зв'язку з цим, заявник просить замінити сторону виконавчого провадження та зазначити стягувача аліментів на утримання дитини малолітньої ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 його - ОСОБА_1 .
Заявник в судове засідання не з'явився, надав заяву про розгляд справи за його відсутності.
Представник стягувача - Назарук Г.Л. надала заяву про розгляд заяви за відсутності служби у справах дітей, проти задоволення заяви не заперечує.
Боржник в судове засідання не з'явився, про час та дату судового засідання повідомлений належним чином, причини неявки суду не повідомив.
Відповідно до ст. 442 ЦПУ України неявка учасників справи та інших осіб не є перешкодою для вирішення питання про заміну сторони виконавчого провадження.
У відповідності до вимог ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось у зв'язку з неявкою у судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі.
Вивчивши матеріали заяви, судом встановлені наступні обставини.
Заочним рішенням Центрального районного суду м. Миколаєва від 21.10.2024 року у справі №490/7574/23 ухвалено: Позов Органу опіки та піклування виконавчого комітету Миколаївської міської ради до ОСОБА_2 про позбавлення батьківських прав, третя особа - Служба у справах дітей адміністрації Центрального району Миколаївської міської ради задовольнити; позбавити ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , батьківських прав відносно його неповнолітньої доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ; неповнолітню ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , передати Органу опіки та піклування виконавчого комітету Миколаївської міської ради для вирішення її подальшої долі; стягувати з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , на користь Органу опіки та піклування виконавчого комітету Миколаївської міської ради аліменти на утримання неповнолітньої доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 розмірі 1/4 частини з усіх видів заробітку (доходу) щомісячно, але не менше 50% прожиткового мінімуму на дитину, починаючи з 09.08.2023 року і до досягнення нею повноліття.
13.03.2024 року рішенням виконавчого комітету Миколаївської міської ради №431 від 13.03.2023 року встановлено опіку над малолітньою ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та призначено ОСОБА_1 її опікуном.
01.04.2024 року, на виконання заочного рішення від 04.12.2023 року у справі №490/7574/23, Центральним районним судом м.Миколаєва видано виконавчий лист.
10.04.2024 року головним державним виконавцем Центрального ВДВС у м.Миколаєві ПМУМЮ (м.Одеса) винесено постанову про відкриття виконавчого провадження №74711562 з виконання виконавчого листа №490/7574/23 від 01.04.2024 року.
Згідно даних з АСВП станом на день подання заяви про заміну стягувача виконавче провадження №74711562 перебуває у стані «Відкрито».
Відповідно до ст.442 Цивільного кодексу України, у разі вибуття однієї із сторін виконавчого провадження суд замінює таку сторону її правонаступником. Заяву про заміну сторони її правонаступником може подати сторона (заінтересована особа), державний або приватний виконавець.
Відповідно до ч. 5 ст. 15 Закону України «Про виконавче провадження» у разі вибуття однієї із сторін виконавець за заявою сторони, а також заінтересована особа мають право звернутись до суду із заявою про заміну сторони її правонаступником. Для правонаступника усі дії, вчинені до його вступу у виконавче провадження, обов'язкові тією мірою, якою вони були б обов'язковими для сторони, яку правонаступник замінив.
Згідно із ст.1 Закону України «Про виконавче провадження», виконавче провадження являється завершальною стадією судового провадження та примусового виконання рішень інших органів (посадових осіб) і становить собою сукупність дій органів і посадових осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Виконання судових рішень у цивільних справах є складовою права на справедливий суд та однією з процесуальних гарантій доступу до суду та ефективного захисту сторони у справі, що передбачено статтями 6,13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Відповідно до статті 129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України і судове рішення є обов'язковим до виконання.
У пункті 9 статті 129 Конституції України до основних засад судочинства віднесено обов'язковість рішень суду.
Частиною першою статті 14 ЦПК України і статті 18 ЦПК України, у редакції, чинній на час розгляду справи, визначено, що судові рішення, що набрали законної сили, обов'язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.
Отже, виконання судових рішень у цивільних справах є складовою права на справедливий суд та однією з процесуальних гарантій доступу до суду, що передбачено статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Положення ст. ст. 124 та 129 Конституції України були розглянуті Конституційним Судом України, який у своєму рішенні № 18-рп/2012 від 13.12.2012 вказав, що виконання судового рішення є невід'ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, визначений у законі комплекс дій, спрямованих на захист і поновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави.
Розглядаючи справу № 5-рп/2013, Конституційний Суд України у своєму рішенні від 26.06.2013 зазначив, що право на судовий захист є конституційною гарантією прав і свобод людини і громадянина, а обов'язкове виконання судових рішень - складовою права на справедливий судовий захист.
Відповідно до ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (далі - Конвенція) та практику Європейського суду з прав людини (далі - Європейський суд) як джерело права.
Так, у рішенні Європейського суду в справі "Совтрансавто-Холдинг" проти України" (заява № 48553/99) від 25.07.2002 зазначено, що відповідно до його прецедентної практики право на справедливий судовий розгляд, гарантований статтею 6 § 1, повинено тлумачитися в світлі преамбули Конвенції, яка проголошує верховенство права, як елемент спільної спадщини держав-учасниць. Одним з основних елементів верховенства права є принцип правової певності, який серед іншого передбачає, що у будь-якому спорі рішення суду, яке вступило в законну силу, не може бути поставлене підсумнів ("Брумареску проти Румунії").
Згідно зі статтею 1 Першого протоколу до Конвенції кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.
У п. 43 рішення Європейського суду від 20.07.2004 у справі "Шмалько проти України" (заява № 60750/00) суд наголошує, що пункт 1 статті 6 Конвенції гарантує кожному право на звернення до суду або арбітражу з позовом стосовно будь-яких його цивільних прав та обов'язків. Таким чином, ця стаття проголошує "право на суд", одним з аспектів якого є право на доступ, тобто право подати позов з приводу цивільно-правових питань до суду. Однакце право було б ілюзорним, якби правова система держави допускала, щоб остаточне судоверішення, яке має обов'язкову силу, не виконувалося на шкоду одній зі сторін. Було б незрозуміло, якби стаття 6 детально описувала процесуальні гарантії, які надаються сторонам у спорі, а саме: справедливий, публічний і швидкий розгляд, - і, водночас, не передбачала виконання судових рішень. Якщо тлумачити статтю 6 як таку, що стосується виключно доступу до судового органу та судового провадження, то це могло б призводити до ситуацій, щосуперечать принципу верховенства права, який договірні держави зобов'язалися поважати, ратифікуючи Конвенцію. Отже, для цілей статті 6 виконання рішення ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як складова частина "судового розгляду".
Також у рішенні Європейського суду від 18.05.2004 у справі "Продан проти Молдови" суд наголосив, що право на справедливий судовий розгляд, гарантоване Європейською конвенцією з прав людини, буде ілюзією, якщо правова система держав, які ратифікували Конвенцію, дозволятиме остаточному, обов'язковому судовому рішенню залишатися невиконаним, завдаю чи шкоди одній зі сторін.
Таким чином, судові рішення є обов'язковими до виконання на всій території України. Невиконання судового рішення не призводить до відновлення порушеного права. Відсутність у сторони можливості домогтися виконання судового рішення, винесеного на його користь, є втручанням у право сторони на мирне володіння майном, що порушенням першого пункту статті 1 Першого протоколу Конвенції.
Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про можливість заміни сторони виконавчого провадження №74711562 у справі №490/7574/23, зазначивши стягувачем аліментів на утримання малолітньої дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_1 .
Керуючись ст. ст. 442 ЦПК України, ч. 5 ст. 15 Закону України «Про виконавче провадження», суд,-
Заяву ОСОБА_1 про заміну сторони стягувача у виконавчому провадженні у справі №490/7574/23 за позовом Органу опіки та піклування Виконавчого комітету Миколаївської міської ради до ОСОБА_2 про позбавлення батьківських прав, третя особа - Служба у справах дітей адміністрації Центрального району Миколаївської міської ради- задовольнити.
Замінити стягувача - Орган опіки та піклування Виконавчого комітету Миколаївської міської ради на його правонаступника - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП: НОМЕР_1 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 , у виконавчому провадженні № 74711562, відкритому для виконання виконавчого листа №490/7574/23, виданого Центральним районним судом м.Миколаєва 01.04.2024 року.
Ухвала може бути оскаржена до Миколаївського апеляційного суду протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення.
Апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення, в разі проголошення вступної та резолютивної частини ухвали або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення ( виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного тексту ухвали.
Ухвала суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги ухвала, якщо її не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.
Учасник справи, якому повне рішення суду або ухвала суду не були вручені у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження ухвали суду - якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.
Повний текст ухвали складено 01 квітня 2025 року.
Суддя Н.П. Черенкова