нп 2-о/490/125/2025 Справа № 490/77/25
Центральний районний суд м. Миколаєва
27 березня 2025 року м. Миколаїв
Центральний районний суд м. Миколаєва в складі :
головуючого - судді Черенкової Н.П.
присяжних - Щербини О.Л., Мураховського П.П.
при секретарі - Романовій К.Т.,
за участю заявників - ОСОБА_1 , ОСОБА_2 ,
представника заінтересованої особи - Пінюгіної С.В.,
розглянувши в закритому судовому засіданні в м. Миколаєві цивільну справу за заявою ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про усиновлення малолітньої дитини, зацікавлені особи - Служба у справах дітей Миколаївська міська рада,-
У січні 2025 року заявники звернулися до Центрального районного суду м.Миколаєва з заявою про усиновлення ними малолітньої дитини - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
В обгрунтування вимог заявники зазначили, що з 16.04.2021 р. перебувають у зареєстрованому шлюбі та мають спільну дитину - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Заявники бажають усиновити неповнолітню ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка має всі правові підстави для усиновлення, оскільки її мати одиначка ОСОБА_5 позбавлена батьківських прав, відповідно до рішення Доманівського районного суду Миколаївської області від 10.10.2024 року у справі №475/213/24.
Заявники зазначають, що відповідно до висновку про стан здоров'я, фізичний та розумовий розвиток дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , дитина соматична здорова, епілептичний синдром, шифр G40. Також вказують, що неповнолітня дитина проживає в сім'ї опікунів більше року та 6 місяців та вважає їх своїми батьками. Висновком Служби у справах дітей від 06.12.2024 року №23164/25.01-18/25/020/24, з урахуванням наданих документів, було вирішено про можливість бути усиновлювачами ОСОБА_1 та ОСОБА_2 . Відповідно до повідомлення про надання згоди на роз'єднання братів та сестер від 12.12.2024 року №935/02.02-23/15 Вознесенської районної державної адміністрації Миколаївської області, було надано згоду на роз'єднання дітей ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з братом ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , при усиновленні, оскільки усі можливості щодо влаштування брата та сестри в одну родину були вичерпані через наявність обставин, що унеможливлюють влаштування дітей в одну сім'ю.
Крім того, заявники стверджують, що мають всі необхідні умови для усиновлення та повноцінного виховання дитини. Проживають у орендованій трикімнатній квартирі за адресою: АДРЕСА_1 , з усіма матеріально-побутовими вигодами, помешкання облаштоване необхідними меблями, технікою, кімнати світлі, просторі, в помешканні чисто, охайно, затишно. Ними створені усі необхідні умови для проживання та виховання усиновленої дитини. Прибуток сім'ї за останні 6 місяців становить 152155 гривень, оскільки ОСОБА_1 є військовослужбовцем, а ОСОБА_2 не працює та є домогосподаркою.
За такого, врахувавши мотиви, на підставі яких особи бажають усиновлення, можливість їхнього спільного проживання, їхній сімейний стан та стан здоров'я, а також інші обставини, що мають істотне значення, здатності особи, яка бажає усиновити дитину, забезпечити стабільні та гармонійні умови для життя дитини, заявники вважають що їх слід оголосити усиновлювачами дитини. У зв'язку з чим, заявники вважають, що вимога заяви про усиновлення є обгрунтованою, їх намір відповідає вимогам законодавства та моральним засадам суспільства, вони є здоровими людьми, мають стійке бажання виховувати та утримувати дитину, усиновлення дитини провадиться у її найвищих інтересах для забезпечення стабільних та гармонійних умов життя.
Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 07.01.2025 року дану справу передано на розгляд судді Черенковій Н.П.
Ухвалою судді від 23.01.2025 року відкрито окреме провадження, призначено закрите судове засідання.
Заявники у судовому засіданні вимоги заяви підтримали та просили суд їх задовольнити. Крім того, вказали, що бажають усиновити дитину, люблять та піклуються про неї, а про її стан здоров'я дізналися, коли вона вже перебувала у їх сім'ї. Усиновити і брата дівчинки їм не пропонували.
Представник Служби у справах дітей - Пінюгіна С.В., в судовому засіданні також підтримала заяву та вважала усиновлення дитини таким, що відповідає інтересам дитини.
Вислухавши пояснення сторін, вивчивши доводи заяви й матеріали справи, суд дійшов наступного висновку.
Відповідно до статті 207 СК України усиновленням є прийняття усиновителями у свою сім'ю особи на правах дочки чи сина, що здійснене на підставі рішення суду. Усиновлення дитини провадиться у її найвищих інтересах для забезпечення стабільних та гармонійних умов її життя.
Згідно пункту 6 Постанови Пленуму Верховного Суду України №3 від 30 березня 2007 року "Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення і поновлення батьківських прав" вирішуючи заяву по суті, суд зобов'язаний перевірити наявність передбачених законом підстав для усиновлення, зокрема: чи дали батьки дитини згоду на це (якщо вона необхідна); чи може заявник бути усиновлювачем; чи є дитина відповідно до законодавства суб'єктом усиновлення і чи виконано вимоги ч.1-3 статті 218 СК України щодо наявності згоди дитини; чи відповідають висновок органу опіки та піклування необхідним вимогам.
За змістом статей 211, 217-219, 283 СК України, усиновлювачем дитини може бути дієздатна особа віком не молодша двадцяти одного року, що старша за дитину, яку вона бажає усиновити, не менше як на п'ятнадцять років. Усиновлення дитини здійснюється за її згоди, якщо вона досягла такого віку та рівня розвитку, що може її висловити, а також за вільною згодою її батьків. Згода дитини на усиновлення не потрібна, якщо вона у зв'язку з віком або станом здоров'я не усвідомлює факту усиновлення.
Відповідно до статті 219 СК України, усиновлення дитини провадиться без згоди батьків, якщо вони: невідомі; визнані безвісно відсутніми; визнані недієздатними; позбавлені батьківських прав щодо дитини, яка усиновлюється; протягом двох місяців після народження дитини не забрали її на виховання до себе в сім'ю та запис про них у Книзі реєстрації народжень вчинено відповідно до статті 135 цього Кодексу.
Судом встановлено, що малолітня ОСОБА_3 народилася ІНФОРМАЦІЯ_4 , згідно свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 в графі «Мати» зазначена « ОСОБА_5 », в графі «батько» - « ОСОБА_7 », про що вчинений актовий запис №1 від 09.01.2020 року.
З витягу з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про державну реєстрацію народження, відомості про батька дитини - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , записані відповідно до ч.1 ст. 135 СК України.
Заочним рішенням Доманівського районного суду Миколаївської області від 13.03.2023 року позов органу опіки та піклування Мостівської сільської ради в інтересах малолітніх дітей ОСОБА_6 та ОСОБА_3 , до ОСОБА_5 , третя особа, служба у справах дітей Мостівської сільської ради про негайне відібрання дітей без позбавлення батьківських прав задоволено. Ухвалено: відібрати без позбавлення батьківських прав від матері ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_5 уродженки та мешканки села Мостове Вознесенського району Миколаївської області малолітніх дітей: ОСОБА_8 ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_6 ІНФОРМАЦІЯ_3 та передати органу опіки та піклування Мостівської сільської ради Вознесенського району Миколаївської області для вирішення питання про їх подальше влаштування. Стягувати користь осіб чи установ, де будуть знаходитись діти з ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , зареєстрованої по АДРЕСА_2 , ІПН НОМЕР_2 , аліменти на утримання неповнолітніх дітей - ОСОБА_8 ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_6 ІНФОРМАЦІЯ_3 у розмірі 1/3 частки від усіх видів заробітку (доходу), але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку до досягнення дітьми повноліття, починаючи стягнення з 16.12.2021 року.
13.04.2023 року Рішенням виконавчого комітету Мостівської сільської ради Вознесенського району Миколаївської області №2 надано ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 статус дитини позбавленої батьківського піклування, у зв'язку з вилученням її з родини матері ОСОБА_5 , на підставі заочного рішення Доманівського районного суду Миколаївської області від 13.03.2023 року у справі №475/1332/21.
Рішенням виконавчого комітету Мостівської сільської ради Вознесенського району Миколаївської області №1 від 19.05.2023 року встановлено опіку над малолітньою ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка є дитиною позбавленою батьківського піклування, відповідно рішення виконавчого комітету Мостівської сільської ради від 13 квітня 2023 року №2 «Про надання статусу дитини, позбавленої батьківського піклування малолітній ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1 ». Призначено опікуном громадянку України ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_6 , яка зареєстрована та проживає за адресою: АДРЕСА_3 .
Згідно рішення Доманівського районного суду Миколаївської області у справі №475/213/24 від 10.10.2024 року позов Органу опіки та піклування Мостівської сільської ради Вознесенського району Миколаївської області в інтересах малолітніх ОСОБА_6 , ОСОБА_3 до ОСОБА_5 , третя особа Служба у справах дітей Мостівської сільської ради Вознесенського району Миколаївської області про позбавлення батьківських прав задоволено. Ухвалено позбавити ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , громадянку України, зареєстроване місце проживання АДРЕСА_2 батьківських прав відносно її малолітніх дітей - ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_6 ІНФОРМАЦІЯ_3 .
04.12.2024 року, на підставі заяви ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , з метою постановки на облік кандидатів в усиновлювачі, спеціалістами Служби у справах дітей Миколаївської міської ради складено Акт обстеження умов проживання за адресою: АДРЕСА_1 .
06.12.2024 року подана заява про усиновлення.
06.12.2024 року Службою у справах дітей Миколаївської міської ради надано висновок про можливість ОСОБА_1 та ОСОБА_2 бути усиновлювачами та поставлені на облік кандидатів в усиновлювачі в службі у справах дітей Миколаївської міської ради від 06.12.2024 року за №М-30.
Згідно повідомлення від 12.12.2024 року №935/02.02-23/15 Вознесенської районної державної адміністрації Миколаївської області про надання згоди на роз'єднання братів та сестер,встановлено, що ОСОБА_9 має братів ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , який виховується в біологічній сім'ї та не має статусу дитини, позбавленої батьківського піклування, та ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , який перебуває на обліку дітей, які можуть бути усиновлені. Оскількиусі можливості щодо влаштування брата та сестри в одну родину були вичерпані, дітей було влаштовано до різних родин, а саме: 19 травня 2023 року ОСОБА_11 було влаштовано в сім'ю опікуна ОСОБА_2 ( АДРЕСА_1 ), а ОСОБА_12 11 серпня 2023 року було влаштовано до прийомної сім'ї ( АДРЕСА_4 ). Враховуючи вищевикладене, та згідно з п.74 Порядку провадження діяльності з усиновлення та здійснення нагляду за дотриманням прав усиновлених дітей», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 905 від 08.10.2008, орган опіки та піклування Вознесенської районної військової адміністрації Миколаївської області надає згоду на роз'єднання дітей ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з братом ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , при усиновленні, оскільки усі можливості щодо влаштування брата та сестри в одну родину були вичерпані через наявність обставин, що унеможливлюють влаштування дітей в одну сім'ю.
Органом опіки та піклування виконавчого комітету Миколаївської міської ради надано до суду висновок від 18.12.2024 року №24221/02.02.01-22/25/14/24 про доцільність усиновлення малолітньої ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 гр. ОСОБА_2 та ОСОБА_1 .
При цьому, у вищевказаному Висновку зазначено наступне.
ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 має рідних братів: ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , та ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_3 . Буднік Ренат виховується в біологічній сім'ї та не має статусу дитини, позбавленої батьківського піклування, ОСОБА_13 перебуває на обліку Служби як дитина, що може бути усиновлена. Працівниками Служби надано інформацію до інших служб області про пошук сім'ї для цієї родинної групи, але бажаючих громадян не виявилося. Тому, у зв'язку з віком дітей та враховуючи особливості стану здоров'я ОСОБА_14 влаштовано до КЗ «Первомайська спеціальна школа» Миколаївської обласної ради, а ОСОБА_15 - до Миколаївського обласного будинку дитини. Оскільки усі можливості щодо влаштування брата та сестри в одну родину були вичерпані, дітей було влаштовано до різних родин, а саме: 19 травня 2023 року ОСОБА_11 було влаштовано в сім'ю опікуна ОСОБА_2 ( АДРЕСА_1 ), a ОСОБА_12 11 серпня 2023 року було влаштовано до прийомної сім'ї ( АДРЕСА_4 ). Враховуючи вищевикладене, та згідно з п.74 Порядку провадження діяльності з усиновлення та здійснення нагляду за дотриманням прав усиновлених дітей», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 905 від 08.10.2008, орган опіки та піклування Вознесенської районної військової адміністрації Миколаївської області дає згоду на роз'єднання дітей ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з братом ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , при усиновленні, оскільки усі можливості щодо влаштування брата та сестри в одну родину були вичерпані через наявність обставин, що унеможливлюють влаштування дітей в одну сім'ю.
ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_8 та ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , з 16.04.2021 року перебувають у зареєстрованому шлюбі, що підтверджується копією свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_3 , видане Суворовським районним у місті Херсон відділом державної реєстрації актів цивільного стану Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса), актовий запис №100.
Подружжя виховує усиновлену дитину ОСОБА_4 , 2019 року народження.
Відповідно до висновку «Сімейної клініки Осипенко» від 28.10.2024 року про стан здоров'я, фізичний та розумовий розвиток дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , дитина соматична здорова, епілептичний синдром, шифр G40.
Згідно Довідки від 28.12.2023 №4801-5003079519 Департаменту праці та соціального захисту населення ММР, ОСОБА_2 взята на облік внутрішньо переміщеної особи з фактичним місцем перебування АДРЕСА_1 .
Як вбачається з Договору найму житла від 03.12.2023 року, ОСОБА_2 винаймає у ОСОБА_16 трикімнатну квартиру АДРЕСА_5 та проживає у ній з ОСОБА_1 , ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_9 та ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується актом обстеження умов проживання від 04.12.2024 року, складений службою у справах дітей Миколаївської міської ради.
Строк дії вищевказаного Договору найму закінчується 03.12.2024 року. В судовому засіданні ОСОБА_1 вказав, що договір найму продовжено до 2025 року, однак на підтвердження продовження строку договору доказів суду не надано.
Матеріалами справи встановлено, що ОСОБА_2 не працює, а ОСОБА_1 є військовослужбовцем в/ч НГУ №3056 та займає посаду інструктор з фізичної підготовки і спорту.
Згідно довідки про доходи №259 від 25.10.2024 року, виданої в/ч НГУ №3056, за період з 01.05.2024 по 31.10.2024 ОСОБА_1 отримує у розмірі 25 315,75 грн, та періодами нарахована додаткова винагорода ( 13 000+ 30 000 + 290000+ 31000+ 8709+ 300000). Тобто не є стабільною.
При цьому, як вбачається з вищевказаної довідки про доходи з ОСОБА_1 за період з 01.05.2024 по 31.10.2024 стягнуто аліменти у загальній сумі 48078,60 грн.
Заявники мають задовільний стан здоров'я, будь-які медичні протипоказання до усиновлення відсутні, що підтверджується відповідними медичними довідками, доданими до заяви.
Згідно витягів з інформаційно-аналітичної системи «Облік відомостей про притягнення особи до кримінальної відповідальності та наявності судимості» Департаменту інформатизації Міністерства внутрішніх справ України №ФОВА-002438229 та №ФОВА-002529238, ОСОБА_2 та ОСОБА_1 на території України станом на 25.10.2024 року та 07.11.2024 року, відповідно, до кримінальної відповідальності не притягувалися, незнятої чи не погашеної судимості не мають та в розшуку не перебувають.
Згідно зі статтею 8 Європейської конвенції про усиновлення дітей (ETS N58), прийнятої 24 квітня 1967 року в Страсбурзі, і яка, відповідно до статті 9 Конституції України, є складовою частиною національного законодавства України, компетентний орган приймає рішення про усиновлення лише тоді, коли впевниться, що воно здійснюється в інтересах дитини. Кожного разу компетентний орган звертає особливу увагу на те, щоб це усиновлення забезпечило дитині стабільні та гармонійні домашні умови.
Принцип 6 Конвенції "Про права дитини" від 20 листопада 1959 року, Генеральної Асамблеї ООН проголошує, що дитина для повного та гармонійного розвитку її особистості потребує любові та розуміння. Вона повинна, коли є можливість, рости під піклуванням та відповідальністю своїх батьків і у всякому випадку в атмосфері любові й моральної і матеріальної забезпеченості; малолітня дитина не повинна, крім тих випадків, коли мають місце виключні обставини, бути розлученою зі своєю матір'ю. На суспільство і на органи публічної влади повинен лежати обов'язок здійснювати особливе турбування про дітей, немаючих сім'ї та про дітей немаючих достатніх засобів до існування.
Статтею 20 Конвенції "Про права дитини" від 20 листопада 1959 року, Генеральної Асамблеї ООН відзначає, що одним з власних як найкращих інтересів дитини є її усиновлення.
Частиною 2 ст. 221 СК України встановлено, що при дотриманні всіх умов, встановлених цим Кодексом, здатності особи, яка бажає усиновити дитину, забезпечити стабільні та гармонійні умови для життя дитини суд постановляє рішення, яким оголошує цю особу усиновлювачем дитини.
Відповідно до постанови Пленуму Верховного суду України від 30 березня 2007 року № 3 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав», ухвалюючи рішення згідно зі статтею 255 ЦПК України та статтею 224 СК України, суд повинен обґрунтовувати задоволення чи відхилення заяви про усиновлення, в разі її задоволення в резолютивній частині рішення необхідно навести відомості про заявника (заявників), повністю зазначивши його прізвище, ім'я, по батькові, день місяць і рік народження а також його громадянство.
Суд, постановляючи рішення про усиновлення дитини, враховує обставини, що мають істотне значення, а саме: стан здоров'я та матеріальне становище осіб, які бажають усиновити дитину, їх сімейний стан та умови проживання, ставлення до виховання дитини; мотиви, на підставі яких заявники бажають усиновити дитину; взаємовідповідність осіб, які бажають усиновити дитину, та дитини, а також те, як довго ці особи опікуються вже дитиною; особу дитини та стан їх здоров'я; ставлення дитини до осіб, які бажають її усиновити.
При дотриманні всіх умов, встановлених цим Кодексом, здатності особи, яка бажає усиновити дитину, забезпечити стабільні та гармонійні умови для життя дитини суд постановляє рішення, яким оголошує цю особу усиновлювачем дитини (ст. 224 Сімейного Кодексу України).
Суд не може відмовити особі в усиновленні на тій підставі, що вона вже має або може народити дитину.
Підсумовуючи наведене, можна дійти висновку, що завдання інституту усиновлення полягає у формуванні стабільних та гармонійних умов життя усиновленої дитини, тому, насамперед, стабільними і незмінними повинні бути самі відносини, які виникли внаслідок факту усиновлення. Припинення таких відносин може тяжко травмувати дитину та істотно відобразитися на її інтересах.
Поняттям «невідповідність усиновлення інтересам усиновленої дитини» охоплюються усі аспекти правовідношення із усиновлення, як винного, так і невинного характеру зі сторони усиновлювача. До таких обставин, зокрема, слід віднести відсутність взаємної злагоди в силу особистих якостей усиновлювача та (або) усиновленого, в результаті чого усиновлювач не користується авторитетом у дитини або дитина не відчуває себе членом сім'ї усиновлювача; виявлення після усиновлення розумової неповноцінності або спадкових відхилень у стані здоров'я дитини, які істотно утруднюють або унеможливлюють процес виховання, про наявність якого усиновлювач не був попереджений при усиновленні; поновлення у дієздатності батьків дитини, до яких вона була дуже прив'язана і не може забути про них після усиновлення, що негативно впливає на її емоційний стан.
Відповідно до ст.51 Конституції України, сім'я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.
В преамбулі Конвенції про права дитини від 20.11.1989 року, що ратифікована Постановою ВР України №789-ХІІ від 27.02.1991 року, і є частиною національного законодавства України, визначено, що дитині для повного і гармонійного розвитку її особи необхідно зростати в сімейному оточенні, в атмосфері щастя, любові і розуміння.
Статтею 3 Конвенції про права дитини визначено, що у всіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.
Відповідно до ст.21 Конвенції про права дитини, держави-учасниці, які визнають і/чи дозволяють існування системи усиновлення, забезпечують, щоб найкращі інтереси дитини враховувалися в першочерговому порядку, і вони: а) забезпечують, щоб усиновлення дитини дозволяли лише компетентні власті, які визначають згідно з застосовуваним законом і процедурами та на підставі всієї інформації, що має відношення до справи і достовірна, що усиновлення допустимо з огляду на статус дитини щодо батьків, родичів і законних опікунів і що, якщо потрібно, зацікавлені особи дали свою усвідомлену згоду на усиновлення та на підставі такої консультації, яка може бути необхідною.
Згідно із ч.ч.5, 6 ст.24 ЗУ «Про охорону дитинства», усиновлення допускається виключно в інтересах дитини України відповідно до закону. Усиновлення (удочеріння) є оформлена спеціальним юридичним актом (рішенням суду) передача на виховання в сім'ю неповнолітньої дитини на правах сина чи дочки.
Статтею 207 СК України установлено, що усиновленням є прийняття усиновлювачем у свою сім'ю особи на правах дочки чи сина, що здійснене на підставі рішення суду, крім випадку, передбаченого статтею 282 цього Кодексу. Усиновлення дитини провадиться у її найвищих інтересах для забезпечення стабільних та гармонійних умов її життя.
Відповідно до ч.1 ст.208 СК України, усиновленою може бути дитина (стаття 6 цього Кодексу).
Усиновлювачем дитини може бути дієздатна особа віком не молодша двадцяти одного року, за винятком, коли усиновлювач є родичем дитини. Усиновлювачем може бути особа, що старша за дитину, яку вона бажає усиновити, не менш як на п'ятнадцять років. Усиновлювачами можуть бути подружжя, а також особи, зазначені у частинах п'ятій та шостій цієї статті. Якщо дитина має лише матір, вона не може бути усиновлена чоловіком, з яким її мати не перебуває у шлюбі (ч.ч.1, 2, 3, 5 ст.211 СК України).
Не можуть бути усиновлювачами особи, які: 1) обмежені у дієздатності; 2) визнані недієздатними; 3) позбавлені батьківських прав, якщо ці права не були поновлені; 4) були усиновлювачами (опікунами, піклувальниками, прийомними батьками, батьками-вихователями) іншої дитини, але усиновлення було скасовано або визнано недійсним (було припинено опіку, піклування чи діяльність прийомної сім'ї або дитячого будинку сімейного типу) з їхньої вини; 5) перебувають на обліку або на лікуванні у психоневрологічному чи наркологічному диспансері; 6) зловживають спиртними напоями або наркотичними засобами; 7) не мають постійного місця проживання та постійного заробітку (доходу); 8) страждають на хвороби, перелік яких затверджений центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони здоров'я; 9) є іноземцями, які не перебувають у шлюбі, крім випадків, коли іноземець є родичем дитини; 10) були засуджені за кримінальні правопорушення проти життя і здоров'я, волі, честі та гідності, статевої свободи та статевої недоторканості особи, проти громадської безпеки, громадського порядку та моральності, у сфері обігу наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів або прекурсорів, а також за злочини, передбачені статтями 148, 150, 150-1, 164, 166, 167, 169, 181, 187, 324, 442 Кримінального кодексу України, або мають непогашену чи не зняту в установленому законом порядку судимість за вчинення інших кримінальних правопорушень; 11) за станом здоров'я потребують постійного стороннього догляду; 12) є особами без громадянства; 13) перебувають у шлюбі з особою, яка відповідно до пунктів 3-6, 8 і 10 цієї статті не може бути усиновлювачем. Крім осіб, зазначених у частині першій цієї статті, не можуть бути усиновлювачами інші особи, інтереси яких суперечать інтересам дитини (ст.212 СК України).
Суд, постановляючи рішення про усиновлення дитини, враховує обставини, що мають істотне значення, зокрема: 1) стан здоров'я та матеріальне становище особи, яка бажає усиновити дитину, її сімейний стан та умови проживання, ставлення до виховання дитини; 2) мотиви, на підставі яких особа бажає усиновити дитину; 4) взаємовідповідність особи, яка бажає усиновити дитину, та дитини, а також те, як довго ця особа опікується вже дитиною; 5) особу дитини та стан її здоров'я; 6) ставлення дитини до особи, яка бажає її усиновити. При дотриманні всіх умов, встановлених цим Кодексом, здатності особи, яка бажає усиновити дитину, забезпечити стабільні та гармонійні умови для життя дитини суд постановляє рішення, яким оголошує цю особу усиновлювачем дитини (ч.ч.1, 2 ст.224 СК України).
У зв'язку з війною Уряд України переглянув правила усиновлення дітей та визначив особливості провадження діяльності з усиновлення під час воєнного стану.
Усиновити дитину можуть громадяни України, які перебувають на обліку кандидатів в усиновлювачі і проживають на підконтрольній Україні території. Усиновлювачами можуть бути внутрішньо переміщені особи.
Як вбачається з Довідки №4801-5003079519 Департаменту праці та соціального захисту населення ММР, ОСОБА_2 28.12.2023 року взята на облік як внутрішньо переміщена особа з фактичним місцем перебування АДРЕСА_1 .
Разом з тим, рішенням виконавчого комітету Мостівської сільської ради Вознесенського району Миколаївської області №1 від 19.05.2023 року встановлено опіку над малолітньою ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1 , та призначено її опікуном ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_6 , яка проживала за адресою: АДРЕСА_3 .
На період воєнного стану строк дії документів та висновку про можливість бути усиновлювачами становить 18 місяців замість 12.
Зазвичай роз'єднання братів та сестер, які можуть бути усиновлені, не допускається. Для збереження родинних зв'язків між дітьми усі брати та сестри влаштовуються в одну сім'ю.
Як вбачається з матеріалів справи та підтверджується наданими в судовому засіданні поясненнями заявників, останнім не було запропоновано усиновити також брата ОСОБА_11 - ОСОБА_12 , який, згідно висновку про доцільність усиновлення ОСОБА_15 , перебував на обліку Служби як дитина, що може бути усиновлена та якого влаштовано до КЗ «Первомайська спеціальна школа» Миколаївської обласної ради.
За такого, суд вважає, що ухвалюючи висновок про доцільність усиновлення ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , органом опіки й піклування наявність у останньої брата не враховувалося.
При цьому, заявникам не пропонувалось усиновити і брата.
Відповідно до пункту 74 "Порядку провадження діяльності з усиновлення та здійснення нагляду за дотриманням прав усиновлених дітей", затвердженого 08 жовтня 2008 року Постановою Кабінету Міністрів України №905, зазначено, що роз'єднання братів і сестер, що перебувають на обліку дітей, які можуть бути усиновлені, не допускається. В окремих випадках, за умови, що вичерпані усі можливості влаштування братів і сестер на виховання в одну сім'ю, районна, районна у місті Києві та Севастополі держадміністрація, виконавчий орган міської, районної у місті ради за місцем перебування дитини на місцевому обліку може надати згоду на роз'єднання братів і сестер при усиновленні в разі: коли один з братів, сестер страждає на тяжке захворювання, що вимагає спеціального догляду за дитиною; усиновлення дитини, яка виховується в дитячому або іншому закладі, в той час, як її брати, сестри проживають в сім'ях громадян України; наявності інших обставин, що унеможливлюють влаштування дітей на виховання в одну сім'ю. Роз'єднання братів і сестер у зв'язку з відмовою кандидатів в усиновлювачі від усиновлення будь-кого з них не допускається.
За такого, суд критично ставиться до наданого висновку про роз'єднання брата та сестри.
При цьому, не надано доказів про неможливість влаштування дітей на виховання в одну сім'ю.
Не встановлено відповідним органом і наявність інших усиновлювачів, в тому числі і на підставі родинних зв'язків (родичів, тощо ).
Відповідно до частини 1 статті 210 Сімейного кодексу України, якщо на обліку для можливого усиновлення перебувають рідні брати та сестри, вони не можуть бути роз'єднані при їх усиновленні. За наявності обставин, що мають істотне значення, суд за згодою органу опіки та піклування може постановити рішення про усиновлення когось із них або усиновлення їх різними особами.
Як передбачено частиною 1 статті 213 Сімейного кодексу України, за наявності кількох осіб, які виявили бажання усиновити одну і ту ж дитину, переважне право на її усиновлення має громадянин України: 1) в сім'ї якого виховується дитина; 2) який є чоловіком матері, дружиною батька дитини, яка усиновлюється; 3) який усиновлює кількох дітей, які є братами, сестрами; 4) який є родичем дитини.
У пункті 35 "Порядку провадження органами опіки, піклування діяльності, пов'язаної із захистом прав дитини", затвердженого 24 вересня 2008 року постановою Кабінету Міністрів України №866, зазначено, що під час визначення форми влаштування в інтересах дитини мають бути враховані обставини, за яких дитина втратила батьківське піклування, її життєвий шлях, родинні зв'язки, наявність братів і сестер, контакти із соціальним оточенням, стан здоров'я, освіта, інші потреби".
Відповідно до пункту 36 "Порядку провадження органами опіки, піклування діяльності, пов'язаної із захистом прав дитини" рідні брати і сестри не можуть бути роз'єднані під час влаштування. У разі неможливості влаштувати їх разом через стан здоров'я одного з братів/сестер опікуни, піклувальники, прийомні батьки, батьки-вихователі, керівники закладів зобов'язані забезпечити постійні контакти між дітьми, в тому числі періодичні зустрічі, листування, телефонні розмови, обмін фотокартками тощо. Якщо за віком або станом здоров'я дитина не може самостійно писати, повідомлення від її імені та з її слів пишуть особи, які здійснюють догляд за дитиною. Періодичність зустрічей встановлюється залежно від обставин перебування дітей, але не рідше ніж два рази на рік.
Як передбачено частиною 1 статті 10 Європейської конвенції про усиновлення дітей (переглянутої) від 27 листопада 2008 року, ратифікованої 15 лютого 2011 року Законом України №3017-VI, компетентний орган приймає рішення про усиновлення лише після належного попереднього встановлення обставин стосовно усиновлювача, дитини та її сім'ї. Під час такого встановлення обставин і після цього дані можуть збиратися, оброблятися й розповсюджуватися лише відповідно до правил, які стосуються професійної конфіденційності й захисту персональних даних.
Як вже зазначалось, згідно пункту 74 "Порядку провадження діяльності з усиновлення та здійснення нагляду за дотриманням прав усиновлених дітей" роз'єднання рідних братів та сестер допускається чинним законодавством лише в разі, якщо вичерпані усі можливості влаштування братів і сестер на виховання в одну сім'ю. Структура даної норми вказує на те, що ініціюванню процедури роз'єднання рідних братів та сестер має передувати низка дій по влаштуванню дітей в одну родину, та в разі якщо всі можливості влаштування дітей в одну родину вичерпані дітей може бути роз'єднано.
Враховуючи, що органом опіки та піклування не вжито заходів передбачених ст.210 Сімейного кодексу України, пункту 74 "Порядку провадження діяльності з усиновлення та здійснення нагляду за дотриманням прав усиновлених дітей" в зв'язку з чим надано до суду необґрунтований висновок щодо доцільності усиновлення, суд позбавлений можливості прийняти рішення, оскільки без виконання вище вказаних норм права неможливо з'ясувати чи буде усиновлення ОСОБА_11 відповідати її інтересам, так як роз'єднання братів та сестер можливе лише у виключних випадках про які у висновку органу опіки та піклування не вказано.
Також, суд зазначає, що згідно ст. 249 СК України опікун, піклувальник зобов'язаний виховувати дитину, піклуватися про її здоров'я, фізичний, психічний, духовний розвиток, забезпечити одержання дитиною повної загальної середньої освіти.
Опікун, піклувальник має право самостійно визначати способи виховання дитини з урахуванням думки дитини та рекомендацій органу опіки та піклування.
Опікун, піклувальник має право вимагати повернення дитини від будь-якої особи, яка тримає її у себе не на підставі закону або рішення суду.
Опікун, піклувальник не має права перешкоджати спілкуванню дитини з її батьками та іншими родичами, за винятком випадків, коли таке спілкування суперечить інтересам дитини.
За ч.ч.1,2 ст. 76 ЦК України опіка припиняється у разі передачі малолітньої особи батькам (усиновлювачам).
Опіка припиняється у разі досягнення підопічним чотирнадцяти років. У цьому разі особа, яка здійснювала обов'язки опікуна, стає піклувальником без спеціального рішення щодо цього.
Крім того, у відповідності до п.1 ч. 1 ст. 224 СК України, суд враховує матеріальний стан усиновлювачів, а саме, що на даний час заявники не мають свого постійного житла, виховують ще одну усиновлену дитину, а також ОСОБА_1 сплачуються аліменти на утримання ще однієї дитини від першого шлюбу. При цьому, в сім'ї отримує дохід лише ОСОБА_1 .При цьому родина несе витрати щодо сплати комунальних платежів та оренду квартири.
За такого, враховуючи вищевказане, суд вважає, що Службою вкрай термінове прийняте рішення щодо усиновлення дитини, є передчасним, та потребує з'ясування всіх обставин, аби усиновлення відповідало найкращим інтересам дитини, яка усиновлюється і при цьому хворіє на епілептичний синдром.
Таким чином, суд приходить до висновку, що заява ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про усиновлення ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_10 є передчасною та не підлягає задоволенню, оскільки Висновок є не повним, не відповідає приписам Закону, і не може бути покладений судом в основу, як такий, що відповідає найкращим інтересам дитини.
Також суд, вважає за необхідне роз'яснити заявникам, що після усунення недоліків зазначених вище, останні не позбавлені прав повторно звернення до суду.
Суд враховує усталену практику Європейського Суду з прав людини, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів, де мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються.
Частиною четвертою статті 10 ЦПК України передбачено, що суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов'язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Відповідно до статей 1 та17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини"суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейськоїкомісії з прав людини.
При вирішенні даного спору, суд також враховує положення Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов'язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення.
Згідно позиції Європейського суду з прав людини, сформованої, зокрема у справах "Салов проти України", "Проніна проти України" та "Серявін та інші проти України": принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії").
В силу ст. 314 ЦПК України, судові витрати, пов'язані з розглядом справи про усиновлення, відносяться на рахунок заявників.
Керуючись ст.ст. 2, 4, 5, 10, 12-13, 81, 89, 258, 259, 268, 311, 313, 314, 354, 355 ЦПК України, ст.ст. 135, 207, 211, 212, 217-219, 221, 225, 229-233, 283 Cімейного кодексу України, суд,-
Заяву ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про усиновлення малолітньої дитини, зацікавлені особи - Служба у справах дітей Миколаївська міська рада - залишити без задоволення.
Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду повністю або частково.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня виготовлення повного тексту безпосередньо до Миколаївського апеляційного суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
З інформацією щодо тексту судового рішення учасники справи можуть ознайомитися за веб-адресою Єдиного державного реєстру судових рішень: http://www.reyestr.court.gov.ua.
Повний текст рішення виготовлений 27 березня 2025 року.
Суддя Черенкова Н.П.
Присяжні Щербина О.Л.
Мураховський П.П.