Справа № 485/545/25
Провадження № 2-а/485/13/25
04 квітня 2025 року м. Снігурівка
Снігурівський районний суд Миколаївської області в складі:
головуючого судді Квєтка І.А.,
секретар судового засідання Семенака А.Г.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м.Снігурівка у порядку спрощеного позовного провадження справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про скасування постанови про притягнення до адміністративної відповідальності,
встановив:
24 березня 2025 року позивач ОСОБА_1 , звернувся до суду з позовом до ІНФОРМАЦІЯ_2 , в якому просить скасувати постанову т.в.о. начальника ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_2 №37 від 24 лютого 2025 року у справі про адміністративне правопорушення за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП про накладення на ОСОБА_1 адміністративного стягнення у вигляді штрафу в розмірі 17 000 гривень; провадження у справі закрити у зв'язку із закінченням строку накладення адміністративного стягнення; стягнути з відповідача судові витрати.
Позов мотивовано тим, що постанова є протиправною, оскільки винесена не у спосіб, який передбачений нормами КУпАП, є необгрунтованою, прийнятою неуповноваженою особою та без урахування усіх обставин. Так, його не було належним чином оповіщено ІНФОРМАЦІЯ_3 про виклик на 09 листопада 2024 року, оскільки повістка про виклик, яка направлялася на адресу його постійного місця проживання безпідставно була повернута працівниками пересувного відділення Укрпошти з відміткою "адресат відсутній за вказаною адресою". Разом з тим, відповідачем не підтверджено обставин, які вказують на неможливість отримання ним відомостей щодо персональних даних позивача у спосіб, встановлений у примітці до ст.210 КУпАП. Крім того, датою вчинення адміністративного правопорушення є 09 листопада 2024 року, день коли особа не з'явилася за повісткою, станом на 09 лютого 2025 року закінчився строк накладення адміністративного стягнення, постанова прийнята 24 лютого 2025 року, тобто поза межами строку накладення адміністративного стягнення, встановленого ст.38 КУпАП.
Крім того, копію оскаржуваної постанови позивач отримав засобами поштового зв'язку 22 березня 2025 року, у зв'язку з чим просить суд поновити йому строк звернення до суду з даним адміністративним позовом.
У відзиві на позов від 03 квітня 2025 року представник відповідача Сискін С.В. просить відмовити ОСОБА_1 в задоволенні позовних вимог. Позовну заяву вважає необгрунтованою. Заперечення мотивовані тим, що позивач допустив порушення абз.1 ч.1 ст.22 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію", оскільки не з'явився за викликом до ІНФОРМАЦІЯ_2 будучи належним чином сповіщеним про необхідність явки.
У судове засідання позивач ОСОБА_1 не з'явився, разом з позовною заявою подав заяву про розгляд справи без його участі.
Представник відповідача в судове засідання не з'явився, про день, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, про причини неявки суд не повідомив.
Відповідно до ч. 3 ст. 268 КАС України, неприбуття у судове засідання учасника справи, повідомленого відповідно до положень цієї статті, не перешкоджає розгляду справи у судах першої та апеляційної інстанцій.
Суд, вивчивши письмові матеріали справи, прийшов до наступного.
Відповідно до ч.2 ст.286 КАС України, позовну заяву щодо оскарження рішень суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності може бути подано протягом десяти днів з дня ухвалення відповідного рішення (постанови), а щодо рішень (постанов) по справі про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, у тому числі зафіксовані в автоматичному режимі, - протягом десяти днів з дня вручення такого рішення (постанови).
Згідно ч.1 ст.121 КАС України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.
Позивач стверджує, що про оскаржувану постанову отримав засобами поштового зв'язку 22 березня 2025 року, що підтверджується трекінгом поштового відправлення 5730302227388.
У справі "Іліан проти Туреччини" Європейський суд з прав людини зазначив, що правило встановлення обмежень доступу до суду у зв'язку з пропуском строку звернення повинно застосовуватися з певною гнучкістю і без надзвичайного формалізму, воно не застосовується автоматично і не має абсолютного характеру; перевіряючи його виконання слід звертати увагу на обставини справи.
При вирішенні питання про дотримання строків звернення до суду слід звертати увагу коли особа дізналась або повинна була дізнатись про можливе порушення своїх прав. У випадку цієї справи, є не спростованим, що ОСОБА_1 дізнався про постанову від 24 лютого 2025 року № 37 22 березня 2025 року.
З урахуванням вищезазначеного, суд вважає за можливе поновити ОСОБА_1 строк звернення до суду з адміністративним позовом щодо оскарження постанови у справі про адміністративне правопорушення.
Судом встановлено, що відповідно до відомостей електронної повістки за № 851349 від 28 жовтня 2024 року ОСОБА_1 зобов'язано з'явитись до ІНФОРМАЦІЯ_4 (Снігурівка) 09 листопада 2024 року о 14:00 для уточнення даних. Дану повістку 31 жовтня 2024 року було направлено засобами поштового зв'язку "Укрпошта" рекомендованим поштовим відправленням № 0610200976811, причиною повернення рекомендованого поштового відправлення є відсутність адресата за вказаною адресою ( АДРЕСА_1 ).
За даними рапорту начальника відділення обліку мобілізаційної роботи - заступника начальника ІНФОРМАЦІЯ_4 майора ОСОБА_3 від 17 лютого 2025 року військовозобов'язаний ОСОБА_1 , який не з'явився за електронною повіскою №851349 на 14:00 09 листопада 2024 року, був доставлений працівниками Національної поліції до ІНФОРМАЦІЯ_4 17 лютого 2025 року як особа, яка порушує законодавство про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, встановлені правила військового обліку, що підтверджується рапортом поліцейського СРПП ВП №2 Баштанського РВП ГУНП в Миколаївській області Лук'яненка Б. від 17 лютого 2025 року.
24 лютого 2025 року т.в.о. начальника ІНФОРМАЦІЯ_2 полковником ОСОБА_2 за результатами розгляду протоколу про адміністративне правопорушення прийнято постанову за №37, якою ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за ч.3 ст.210-1 КУпАП, та накладено стягнення у вигляді штрафу в розмірі 17 000 грн. за те, що він не прибув до ІНФОРМАЦІЯ_4 на 09 листопада 2024 року о 14:00 годин, будучи оповіщеним згідно абз.3 п.п.2 п.41 Постанови КМУ від 16 травня 2024 року №560 про "Порядок проведення призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період", викликався за повісткою №8513498 засобами поштового зв'язку (вкладення до рекомендованого повідомлення АТ "Укрпошта" №0610200976811 від 28.10.2024 року), для уточнення даних, чим порушив абз.1 ч.1 ст.22 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію" в особливий період воєнного стану.
Частиною другою ст.19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Положеннями ч.1, 2 ст.7 КУпАП передбачено, що ніхто не може бути підданий заходу впливу у зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше, як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.
Приписами ст.65 Конституції України та ч.1 ст.1 ЗУ "Про військовий обов'язок і військову службу" визначено, що захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів є обов'язком громадян України. Громадяни відбувають військову службу відповідно до закону.
Відповідно до положень ст.1 ЗУ "Про оборону України", особливий період - період, що настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.
Указом Президента України №64/2022 від 24 лютого 2022р. у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України постановлено з 24 лютого 2024р. ввести в Україні воєнний стан. У подальшому строк дії воєнного стану неодноразово продовжувався відповідними Указами Президента України та такий воєнний стан діє і до теперішнього часу.
Відповідно до ч.1 ст. 22 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію" громадяни зобов'язані: з'являтися за викликом до територіального центру комплектування та соціальної підтримки у строк та місце, зазначені в повістці (військовозобов'язані, резервісти Служби безпеки України - за викликом Центрального управління або регіонального органу Служби безпеки України, військовозобов'язані, резервісти розвідувальних органів України - за викликом відповідного підрозділу розвідувальних органів України), для взяття на військовий облік військовозобов'язаних чи резервістів, визначення їх призначення на особливий період, направлення для проходження медичного огляду.
Частиною 3 ст. 22 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію" визначено поважні причини неприбуття громадянина у строк, визначений у повістці.
Згідно ст.1 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу" військовий обов'язок установлюється з метою підготовки громадян України до захисту Вітчизни, забезпечення особовим складом Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також правоохоронних органів спеціального призначення (далі - Збройні Сили України та інші військові формування), посади в яких комплектуються військовослужбовцями.
Положеннями ч.3 ст.210-1 КУпАП передбачена адміністративна відповідальність за вчинення дій, передбачених частиною першою цієї статті, в особливий період порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію.
Адміністративні справи про порушення призовниками, військовозобов'язаними, резервістами правил військового обліку, про порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, про зіпсуття військово-облікових документів чи втрату їх з необережності (ст.210, 210-1, 211 (крім правопорушень, вчинених військовозобов'язаними чи резервістами, які перебувають у запасі Служби безпеки України або Служби зовнішньої розвідки України) згідно ст.235 КУпАП розглядають територіальні центри комплектування та соціальної підтримки.
Від імені територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право керівники територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки.
Оскаржувана постанова прийнята підполковником ОСОБА_2 , який згідно копії витягу з наказу начальника ІНФОРМАЦІЯ_5 №40 від 21 лютого 2025 року призначений т.в.о. начальника ІНФОРМАЦІЯ_6 , тобто є уповноваженою на розгляд справи про адміністративні правопорушення і накладення адміністративного стягнення на особу.
Водночас, за змістом оскаржуваної постанови ОСОБА_1 допустив порушення абз.1 ч.1 ст.22 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію", оскільки не з'явився до ІНФОРМАЦІЯ_4 на зазначену у повістці дату для уточнення даних.
При цьому, судом було витребувано у відповідача інформацію про те, для уточнення яких саме даних викликався за повісткою ТЦК ОСОБА_1 . Проте така інформація не була надана суду.
В той же час, відповідач не надав суду доказів наявності підстав для виклику ОСОБА_1 , передбачених абз.1 ч.1 ст.22 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію".
Крім того, відповідно до пункту 34 Порядку повістка про виклик резервіста або військовозобов'язаного до районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки або його відділу чи відповідного підрозділу розвідувальних органів, Центрального управління або регіональних органів СБУ може бути надіслана зазначеними органами військового управління (органами) засобами поштового зв'язку рекомендованим поштовим відправленням з описом вкладення та повідомленням про вручення з повідомленням про вручення на адресу його місця проживання після завершення 60 днів, відведених законодавством на уточнення своїх облікових даних, у тому числі адреси місця проживання. У разі коли резервіст або військовозобов'язаний уточнив свої облікові дані після завершення 60 днів, відведених законодавством на уточнення своїх облікових даних, повістка може надсилатися на адресу місця проживання, зазначену резервістом або військовозобов'язаним під час уточнення облікових даних. У разі неуточнення протягом 60 днів резервістом або військовозобов'язаним своєї адреси місця проживання повістка може надсилатися на його адресу зареєстрованого / задекларованого місця проживання. Повістка про виклик резервіста або військовозобов'язаного до районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки або його відділу чи відповідного підрозділу розвідувальних органів, Центрального управління або регіональних органів СБУ надсилається адресату протягом 48 годин після підпису повістки відповідним керівником. При цьому день явки за викликом резервіста або військовозобов'язаного з населеного пункту, що є адміністративним центром області, визначається протягом семи діб, а з інших населених пунктів - протягом десяти діб від дня надсилання повістки засобами поштового зв'язку рекомендованим поштовим відправленням з описом вкладення та повідомленням про вручення.
Згідно копії паспорта громадянина України серії НОМЕР_1 , виданого Снігурівським РВ УМВС України в Миколаївській області від 26 липня 2012 року, ОСОБА_1 зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 .
Як вбачається з матеріалів справи, постанову №37 від 24 лютого 2025 року ІНФОРМАЦІЯ_3 було направлено ОСОБА_1 на адресу його реєстрації та проживання, а саме: АДРЕСА_3 .
Згідно перевірки статусу відстеження відправлення 5730302227388, 22 березня 2025 року позивачем було отримано вказану вище постанову особисто за адресою місця реєстрації проживання.
Разом з тим, електронну повістку за №851349 позивачу було направлено засобами поштового зв'язку за адресою: АДРЕСА_1 , яка не є місце реєстрації та проживання позивача.
Згідно з п. 41 Порядку № 560 належним підтвердженням оповіщення резервіста або військовозобов'язаного про виклик до районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки або його відділу чи відповідного підрозділу розвідувальних органів, Центрального управління або регіональних органів СБУ є:
у разі надсилання повістки засобами поштового зв'язку:
день отримання такого поштового відправлення особою, що підтверджується інформацією та/або документами від поштового оператора;
день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати поштове відправлення чи день проставлення відмітки про відсутність особи за адресою місця проживання особи, повідомленою цією особою територіальному центру комплектування та соціальної підтримки під час уточнення своїх облікових даних;
день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати поштове відправлення чи день проставлення відмітки про відсутність особи за адресою задекларованого/зареєстрованого місця проживання в установленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила територіальному центру комплектування та соціальної підтримки іншої адреси місця проживання.
Із копії конверту та довідки про причини повернення/досилання слідує, що поштове відправлення № 0610200976811 повернуто відправнику з відміткою про відсутність адресата за вказаною адресою, а саме АДРЕСА_4 .
Отже, повістка направлена відповідачем рекомендованим поштовим відправленням з описом вкладення не за адресою місця реєстрації та проживання позивача ОСОБА_1 .
Враховуючи викладене, а також за відсутності відомостей про оформлення повістки про виклик позивача до ІНФОРМАЦІЯ_4 у встановленому чинним законодавством порядку, направлення повістки про виклик до ІНФОРМАЦІЯ_4 не за адресою місця реєстрації позивача, останній вважається таким, що не належним чином повідомлений про виклик до ТЦК.
За таких обставин, позивач був об'єктивно позбавлений можливості прибути до ІНФОРМАЦІЯ_4 у визначений у повістці час.
Відповідно до ст.9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Тобто, підставою для накладення адміністративного стягнення може бути визнана виключно умисна поведінка направлена на ухилення від обов'язку прибути по повістці. Відсутність доказів обізнаності особи про існування повістки не може бути підставою для накладення адміністративного стягнення.
Відповідно до ч. 1 ст. 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Згідно ч. 2 ст. 77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Відповідач не довів наявності в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.3 ст.210-1 КУпАП, зокрема його суб'єктивної сторони, а відтак і правомірності прийнятої ним постанови про притягнення останнього до адміністративної відповідальності за вказане правопорушення.
Відповідно до п. 2 ч. 3 ст. 286 КАС України за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і надіслати справу на новий розгляд до компетентного органу (посадової особи).
Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що є підстави для скасування постанови про накладення адміністративного стягнення № 39 від 25 лютого 2025 року, винесеної т.в.о. начальника ІНФОРМАЦІЯ_2 підполковником ОСОБА_2 , якою позивача визнано винним у вчиненні правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 210-1 КУпАП, та направлення справи на новий розгляд до ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Щодо вимоги позивача про закриття провадження у справі у зв'язку із закінченням строку накладення адміністративного стягнення, передбачених ст.38 КУпАП, то така задоволенню не підлягає, оскільки застосовування даної норми можливе лише у випадку встановлення вини особи у вчиненні правопорушення. Крім того, за обставинами даної справи правопорушення було виявлене 17 лютого 2025 року, тобто на час розгляду справи судом строки, передбачені ст.38 КУпАП ще не спливли.
За таких обставин, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.
Щодо стягнення судових витрат, то суд зазначає наступне.
Частиною 1, 5, 7 ст.139 КАС України передбачено, що при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
У зв'язку із задоволенням позовних вимог у частині скасування постанови про притягнення до адміністративної відповідальності з відповідача на користь позивача підлягають стягненню судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 605 грн 60 коп.
Керуючись ст. 5, 6, 9, 14, 16, 72-77, 79, 132, 139, 241-246, 286 КАС України, суд,
ухвалив:
Поновити ОСОБА_1 строк звернення до суду з адміністративним позовом щодо оскарження постанови у справі про адміністративне правопорушення.
Позовну заяву ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про скасування постанови про притягнення до адміністративної відповідальності - задовольнити частково.
Скасувати постанову у справі про адміністративне правопорушення № 37 від 24 лютого 2025 року, винесену т.в.о. начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 про накладення адміністративного стягнення на ОСОБА_1 за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП у виді штрафу в розмірі 17 000 грн, а відповідну справу про адміністративне правопорушення - направити на новий розгляд до ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань з ІНФОРМАЦІЯ_1 на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , РНОКПП НОМЕР_2 , судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 605,60 грн. (шістсот п'ять грн. 60 к.)
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги до П'ятого апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів із дня його складення.
Суддя І.А.Квєтка
Дата складення повного судового рішення 04.04.2025.