Справа № 489/473/25
Провадження № 2/489/1231/25
Іменем України
07 квітня 2025 року м. Миколаїв
Ленінський районний суд міста Миколаєва у складі
головуючого судді Микульшиної Г.А.,
із секретарем судового засіданні Тищенко Д.О.,
без участі сторін,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Миколаєві в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням учасників справи цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Веллфін» про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, третя особа: приватний нотаріус Бучанського (Києво-Святошинського) районного нотаріального округу Київської області Грисюк Олена Василівна, Інгульський відділ Державної виконавчої служби у місті Миколаєві Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса),
встановив:
В січні 2025 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до ТОВ «Веллфін», в якому просила визнати таким, що не підлягає виконанню, виконавчий напис, вчинений 24.05.2021 приватним нотаріусом Бучанського (Києво-Святошинського) районного нотаріального округу Київської області Грисюк О.В. за № 50373; стягнути з відповідача на її користь витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 15 000,00 грн.
Як на підставу заявлених вимог вказала, що виконавчий напис вчинений з порушенням вимог чинного законодавства, оскільки подані ТОВ «Веллфін» приватному нотаріусу документи не підтверджували безспірність заборгованості позивача. Зазначила, що приватним нотаріусом було вчинено виконавчий напис про стягнення заборгованості за договором, який не був посвідчений нотаріально, що є істотним порушенням діючого законодавства. Також зауважувала, що позивач не була повідомлена про наявність заборгованості, її розмір та розрахунок перед вчиненням виконавчого напису - вказані обставини нотаріусом не було перевірено. Вказувала, що при вчиненні виконавчого напису нотаріусом не було враховано, що нарахування процентів за користування кредитом припиняється після спливу строку кредитування, визначеного договором; з дня виникнення у стягувача права вимоги, а саме з 26.04.2018, минуло більше трьох років; кредитний договір не міститься підписів представника позичальника та боржника. Крім того зазначала, що наказом від 02.11.2021 № 1633/6 свідоцтво про право на зайняття нотаріальною діяльністю, видане на ім'я ОСОБА_2 , анульовано, нотаріальна діяльність припинена.
Посилаючись на викладене, позивач просила визнати оскаржуваний виконавчий напис таким, що не підлягає виконанню.
Ухвалою Ленінського районного суду міста Миколаєва від 03.02.2025 відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням учасників справи; витребувано у ТОВ «Веллфін» документи, на підставі яких вчинено спірний виконавчий напис.
03.04.2025 на адресу суду від ТОВ «Веллфін» надійшла частина витребуваних документів, наявних в розпорядженні відповідача.
Позивач ОСОБА_1 в судове засідання не з'явилась, повідомлена судом про розгляд справи належним чином. 10.03.2025 від її представника адвоката Кожем'яенко В.В. надійшла заява про розгляд справи за його відсутності та за відсутності позивача, проти постановлення по справі заочного рішення не заперечував.
Представник відповідача ТОВ «Веллфін» в судове засідання не з'явився, повідомлений судом про розгляд справи належним чином, що підтверджується зворотнім повідомленням про вручення поштового відправлення. Причини неявки суду не повідомив, відзиву на позовну заяву не надав.
Треті особи приватний нотаріус Бучанського (Києво-Святошинського) районного нотаріального округу Київської області Грисюк О.В., представник Інгульського відділу Державної виконавчої служби у місті Миколаєві Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) в судове засідання не з'явились, повідомлені судом про розгляд справи належним чином, причини неявки суду не повідомили.
За таких обставин, з урахуванням положень статті 280 ЦПК України, суд вважає за можливе розглянути справу за відсутності сторін та ухвалити заочне рішення.
Згідно вимог статті 247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Виходячи з вимог частини п'ятої статті 268 ЦПК України, датою ухвалення рішення є дата його складання.
Суд, дослідивши матеріали справи та оцінивши наявні у справі докази, встановив наступне.
27.03.2018 між ТОВ «Веллфін» та ОСОБА_1 було укладено договір позики № 417666, відповідно до умов якого позикодавець надав позичальнику грошові кошти в позику в сумі 5 000,00 грн. строком на 30 днів до 26.04.2018; розмір відсотків за користування позикою - 1,8 % відсотків на день від суми позики щоденно (а.с. 28-37). Зі змісту вказаного договору вбачається, що він підписаний аналогами власноручних підписів сторін; договір не посвідчений нотаріально.
24.05.2021 приватний нотаріус Києво-Святошинського районного нотаріального округу Київської області Грисюк О.В. вчинено виконавчий напис, зареєстрований в реєстрі за № 50373, яким стягнуто заборгованість з ОСОБА_1 , яка є боржником за кредитним договором № 417666 від 27.03.2018, укладеним нею із ТОВ «Веллфін», за період з 27.03.2018 по 01.03.2020 в розмірі 129 587,00 грн., з яких:
- 5 000,00 грн. - заборгованість за тілом кредиту;
- 123 837,00 грн. - заборгованість за нарахованими та несплаченими процентами;
- 750,00 грн. - плата за вчинення виконавчого напису (а.с. 38).
Постановою державного виконавця Інгульського відділу Державної виконавчої служби у місті Миколаєві Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) від 09.08.2021 відкрито виконавче провадження № 66428316 з примусового виконання виконавчого напису № 50373, вчиненого 24.05.2021 приватним нотаріусом Києво-Святошинського районного нотаріального округу Київської області про стягнення заборгованості з ОСОБА_1 (а.с. 24-25).
Відповідно до статті 18 ЦК України нотаріус здійснює захист цивільних прав шляхом вчинення виконавчого напису на борговому документі у випадках і в порядку, встановлених законом.
Вчинюючи виконавчі написи, нотаріус відповідно до закону встановлює та офіційно визнає факт наявності певної безспірної заборгованості та викладає такий свій висновок у відповідному нотаріальному акті - документі (виконавчому написі), що одночасно є підставою для примусового виконання (пункт 3 частини першої статті 3 Закону України «Про виконавче провадження»).
Нотаріус у межах реалізації наданих йому юрисдикційних повноважень не вирішує спорів про право, але в результаті розгляду нотаріальної справи та вчинення нотаріальної дії правова невизначеність все ж припиняється. Отже, здійснюючи повноваження у сфері безспірної юрисдикції, нотаріус має встановлювати наявність або відсутність певного юридичного складу, щоб покласти його у підставу нотаріального акта в межах вчинюваної ним відповідної нотаріальної дії.
Порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами та посадовими особами органів місцевого самоврядування встановлюється Законом України «Про нотаріат» та іншими актами законодавства України (частина перша статті 39 цього Закону). Таким актом є, зокрема, Порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затверджений наказом Міністерства юстиції України від 22.02.2012 № 296/5 (далі - Порядок вчинення нотаріальних дій).
Вчинення нотаріусом виконавчого напису - це нотаріальна дія (пункт 19 статті 34 Закону України «Про нотаріат»). При цьому нотаріус здійснює свою діяльність у сфері безспірної юрисдикції і не встановлює прав або обов'язків учасників правовідносин, не визнає і не змінює їх, не вирішує по суті питань права. Тому вчинений нотаріусом виконавчий напис не породжує права стягувача на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна, а підтверджує, що таке право виникло в стягувача раніше. Мета вчинення виконавчого напису - надання стягувачу можливості в позасудовому порядку реалізувати його право на примусове виконання зобов'язання боржником. При цьому безспірність заборгованості чи іншої відповідальності боржника для нотаріуса підтверджується формальними ознаками - наданими стягувачем документами згідно з Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 29.06.1999 № 1172.
Правовому регулюванню процедури вчинення нотаріусами виконавчих написів присвячена глава 14 Закону України «Про нотаріат» та Глава 16 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій.
Захист прав боржника у процесі вчинення нотаріусом виконавчого напису відбувається у спосіб, передбачений підпунктом 2.3 пункту 2 глави 16 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій, - шляхом надіслання повідомлень - письмової вимоги про усунення порушень боржнику.
Згідно зі статтею 87 Закону України «Про нотаріат» для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість. Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Статтею 88 Закону України «Про нотаріат» визначено умови вчинення виконавчих написів. Відповідно до приписів цієї статті нотаріус вчиняє виконавчі написи, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем та за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років, а у відносинах між підприємствами, установами та організаціями не більше одного року. Якщо для вимоги, за якою видається виконавчий напис, законом встановлено інший строк давності, виконавчий напис видається у межах цього строку.
Порядок вчинення нотаріальних дій містить такі самі правила та умови вчинення виконавчого напису (пункти 1, 3 глави 16 розділу ІІ цього Порядку).
Згідно з підпунктом 1.1 пункту 1 глави 16 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість, або на правочинах, що передбачають звернення стягнення на майно на підставі виконавчих написів.
Підпунктом 1.2 пункту 1 глави 16 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, установлюється Кабінетом Міністрів України.
Підпунктом 3.1 пункту 3 глави 16 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій передбачено, що нотаріус вчиняє виконавчі написи, зокрема якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем.
Безспірність заборгованості підтверджують документи, передбачені Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 29.06.1999 № 1172 (далі - Перелік).
Так, пунктом 1 Переліку передбачено, що для одержання виконавчого напису нотаріуса за нотаріально посвідченими договорами, що передбачають сплату грошових сум, передачу або повернення майна, а також право звернення стягнення на заставлене майно (крім випадку, передбаченого пунктом 1-1 цього Переліку), подаються: оригінал нотаріально посвідченого договору (договорів); документи, що підтверджують безспірність заборгованості боржника та встановлюють прострочення виконання зобов'язання.
Згідно з підпунктом 2.1 пункту 2 глави 16 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій для вчинення виконавчого напису стягувачем або його уповноваженим представником нотаріусу подається заява, у якій, зокрема, мають бути зазначені: відомості про найменування і місце проживання або місцезнаходження стягувача та боржника; дата і місце народження боржника - фізичної особи, місце його роботи; номери рахунків у банках, кредитних установах, код за ЄДРПОУ для юридичної особи; строк, за який має провадитися стягнення; інформація щодо суми, яка підлягає стягненню, або предметів, що підлягатимуть витребуванню, включаючи пеню, штрафи, проценти тощо. Заява може містити також іншу інформацію, необхідну для вчинення виконавчого напису.
На момент звернення заінтересованих осіб до нотаріуса з метою ініціювання вчинення нотаріальної дії відсутність спору про право цивільне є обов'язковою умовою, а наявність спору у свою чергу унеможливлює вчинення нотаріальної дії і є перешкодою, яка утворює підстави для відкладення і зупинення нотаріального провадження (стаття 42 Закону України «Про нотаріат»).
Вирішуючи спір про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, суд не повинен обмежуватися лише перевіркою додержання нотаріусом формальних процедур і факту подання стягувачем документів на підтвердження безспірної заборгованості боржника згідно з Переліком. Для правильного застосування положень статей 87, 88 Закону України «Про нотаріат» у такому спорі суд повинен перевірити доводи сторін у повному обсязі й установити та зазначити в рішенні, чи справді на момент вчинення нотаріусом виконавчого напису боржник мав безспірну заборгованість перед стягувачем, тобто чи існувала заборгованість узагалі, чи була заборгованість саме такого розміру, як зазначено у виконавчому написі, та чи не було не вирішених по суті спорів щодо заборгованості або її розміру на час вчинення нотаріусом виконавчого напису.
Законодавством не визначений виключний перелік обставин, які свідчать про наявність спору щодо заборгованості. Ці обставини встановлюються судом відповідно до загальних правил цивільного процесу за наслідками перевірки доводів боржника та оцінки наданих ним доказів.
Такий правовий висновок викладений у постановах Верховного Суду від 19.09.2018 у справі № 207/1587/16 (провадження № 14-12559св18), 12.12.2018 у справі № 205/6301/16-ц (провадження 61-30321св18).
У матеріалах справи відсутні належні та допустимі докази, що при вчиненні напису нотаріус отримував від відповідача виписку з рахунку позивача із зазначенням суми заборгованості та строків її погашення з відміткою про непогашення заборгованості, або первинні бухгалтерські документи щодо видачі кредиту та здійснення його часткового погашення (квитанції, платіжні доручення, меморіальні ордери, розписки, чеки тощо), тому у нотаріуса були відсутні підстави вважати, що розмір заборгованості перед стягувачем, зазначений у написі, є безспірним.
Також зі змісту наданих матеріалів вбачається, що вказаний договір позики не був посвідчений нотаріально, тоді як відповідно до п. 1 Переліку для вчинення нотаріального напису нотаріусу подається оригінал нотаріально посвідченого договору (договорів).
Так, при вчиненні виконавчого напису нотаріус повинен перевірити, чи подано на обґрунтування стягнення документи, зазначені у вказаному Переліку. При цьому цей Перелік не передбачає інших умов вчинення виконавчих написів нотаріусами ніж ті, які зазначені в Законі та Порядку.
26.11.2014 Кабінет Міністрів України прийняв Постанову № 662 «Про внесення змін до переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів».
Зазначеною постановою були внесені зміни в розділ «Стягнення заборгованості за нотаріально посвідченими угодами» та доповнено новим розділом «Стягнення заборгованості з підстав, що випливають з кредитних відносин».
Згідно змісту цих норм, нотаріус міг вчиняти виконавчі написи на кредитних договорах, за якими боржниками допущено прострочення платежів за зобов'язаннями. Для одержання виконавчого напису кредитор мав би надати нотаріусу оригінал кредитного договору, засвідчену стягувачем виписку з рахунка боржника із зазначенням суми заборгованості та строків її погашення з відміткою стягувача про непогашення заборгованості.
Однак постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 22.02.2017 у справі № 826/20084/14 постанову Кабінету Міністрів України № 662 від 26.11.2014 «Про внесення змін до переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів», зокрема, в частині доповнення Переліку новим розділом «Стягнення заборгованості з підстав, що випливають з кредитних відносин» було визнано незаконною та нечинною.
Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 01.11.2017 у справі №826/20084/14 постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 22.02.2017 було залишено без змін, а Постановою Великої Палати Верховного Суду від 20.06.2018 було відмовлено в задоволенні заяви Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Приватбанк» про перегляд ухвали Вищого адміністративного суду України від 01.11.2017.
Тобто на даний час діє редакція Переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затверджена постановою Кабінету Міністрів України від 29.06.1999 № 1172, і як викладено вище, нотаріусом вимог вказаного Порядку не дотримано.
Вказане відповідає висновкам, викладеним в Постанові Верховного Суду від 12.03.2020 у справі № 757/24703/18-ц.
Статтею 81 ЦПК України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків встановлених цим Кодексом.
За таких обставин та враховуючи, що нотаріусом не було дотримано вимог щодо порядку вчинення виконавчого напису, а саме такий напис було вчинено на виконання не посвідченого нотаріально договору, а також за відсутності надання кредитором документів бухгалтерського обліку на підтвердження розміру заборгованості, нарахованої відповідно до умов договору, оспорюваний виконавчий напис та встановлена в ньому заборгованість не можуть вважатися безспірними і такими, що не потребують додаткового доказування, а відтак вчинення виконавчого напису не ґрунтується на вимогах закону.
Наведені висновки ґрунтуються на правових позиціях Великої Палати Верховного Суду, викладеним у раніше ухвалених нею постановах від 27 березня 2019 року у справі №137/1666/16-ц (провадження № 14-84цс19), від 02 липня 2019 року у справі №916/3006/17 (провадження № 14-278 гс18) та від 15 січня 2020 року у справі № 305/2082/14-ц (провадження № 14-557цс19) з подібних правовідносин.
Враховуючи викладене, суд вважає позовні вимоги до ТОВ «Веллфін» обґрунтованими і доведеними, в цій частині позов підлягає задоволенню.
При вирішенні питання про стягнення витрат на правничу допомогу, суд виходить з наступного.
Відповідно до частин першої, пункту 1 частини третьої статті 133 та частин першої - третьої статті 137 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу. Витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Згідно з частиною восьмою статті 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
До складу витрат на правничу допомогу включаються: гонорар адвоката за представництво в суді; інша правнича допомога, пов'язана з підготовкою справи до розгляду; допомога, пов'язана зі збором доказів; вартість послуг помічника адвоката; інша правнича допомога, пов'язана зі справою.
Витрати на правничу допомогу визначаються сукупністю таких документів: договором про надання правничої допомоги та відповідними доказами щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу учасник справи має подати (окрім договору про надання правничої допомоги) детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом (для визначення розміру гонорару, що сплачений або підлягає сплаті) та опис здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
На підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу позивачем надано суду:
- копію договору про надання правової/правничої допомоги від 03.01.2025 № 8/24-Ц, укладеного між ОСОБА_1 та адвокатом Кожем'яченко В.В.;
- копію опису надаваємих послуг;
- копію свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю;
- ордер № 1704109;
Враховуючи вищевикладене, приймаючи до уваги тривалість розгляду справи, складність справи, час, витрачений адвокатом на виконання адвокатських робіт (наданих послуг), фактичну відсутність участі представника позивача при розгляді даної справи, суд вважає, що вимоги про стягнення витрат на оплату професійної правничої допомоги у даній справи підлягають частковому задоволенню, в розмірі 3 000,00 грн.
Відповідно до положень ст. 141 ЦПК України з ТОВ «Веллфін» на користь держави підлягає стягненню сплачений судовий збір в розмірі 1 211,20 грн.
Керуючись статтями 12, 13, 259, 263- 265, 268, 280 ЦПК України, суд -
вирішив:
Позов ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Веллфін» про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню - задовольнити частково.
Визнати таким, що не підлягає виконанню, виконавчий напис, вчинений 24.05.2021 приватним нотаріусом Києво-Святошинського районного нотаріального округу Київської області Грисюк Оленою Василівною, зареєстрований в реєстрі за № 50373, яким стягнуто з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Веллфін» заборгованості, яка виникла за кредитним договором № 417666 від 27.03.2018 в загальній сумі 129 587,00 грн.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Веллфін» на користь ОСОБА_1 витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 3 000,00 грн. (три тисячі гривень 00 коп.).
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Веллфін» на користь держави судовий збір в розмірі 1 211,20 грн. (одна тисяча двісті одинадцять гривень 20 коп.).
В задоволенні іншої частини вимог ОСОБА_1 - відмовити.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення, заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку відповідачем шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до Миколаївського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.
З інформацією щодо тексту судового рішення учасники справи можуть ознайомитися за веб-адресою Єдиного державного реєстру судових рішень: http://www.reyestr.court.gov.ua.
Відомості про учасників справи:
позивач: ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_1 ;
відповідач: Товариства з обмеженою відповідальністю «Веллфін», код ЄДРПОУ 39952398, адреса: м. Київ, вул. Героїв Севастополя, 48;
третя особа: Інгульський відділ Державної виконавчої служби у місті Миколаєві Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), ЄДРПОУ 34993225, адреса: м. Миколаїв, пр.-т Миру, 54-В, корп. 4;
третя особа: приватний нотаріус Бучанського (Києво-Святошинського) районного нотаріального округу Київської області Грисюк Олена Василівна, адреса: АДРЕСА_2 .
Повний текст рішення складено 07.04.2025.
Суддя Г.А. Микульшина