Єдиний унікальний номер судової справи 201/37/25
Номер провадження 1-кс/201/1453/2025
04 квітня 2025 року м. Дніпро
Жовтневий районний суд м. Дніпропетровська у складі:
Головуючого - судді ОСОБА_1 ,
при секретарі судового засідання - ОСОБА_2 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Дніпрі заяву захисника ОСОБА_3 та ОСОБА_4 - адвоката ОСОБА_5 про відвід судді Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська ОСОБА_6 від розгляду клопотання прокурора першого відділу процесуального керівництва досудовим розслідуванням та підтримання публічного обвинувачення управління нагляду за додержанням законів органами Бюро економічної безпеки України Офісу Генерального прокурора ОСОБА_7 у кримінальному провадженні № 72024000400000002 від 02.12.2024 про звільнення від кримінальної відповідальності ОСОБА_4 та ОСОБА_3 (судова справа № 201/37/25), яким повідомлено про підозру за ч. 3 ст. 212 КК України, у зв'язку із повною сплатою податків та відшкодуванням у повному обсязі шкоди, завданої державі їх несвоєчасною сплатою, на підставі ч. 4 ст. 212 КК України, -
До Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська надійшла заява захисника ОСОБА_3 та ОСОБА_4 - адвоката ОСОБА_5 про відвід судді Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська ОСОБА_6 від розгляду клопотання прокурора першого відділу процесуального керівництва досудовим розслідуванням та підтримання публічного обвинувачення управління нагляду за додержанням законів органами Бюро економічної безпеки України Офісу Генерального прокурора ОСОБА_7 у кримінальному провадженні № 72024000400000002 від 02.12.2024 про звільнення від кримінальної відповідальності ОСОБА_4 та ОСОБА_3 (судова справа № 201/37/25), яким повідомлено про підозру за ч. 3 ст. 212 КК України, у зв'язку із повною сплатою податків та відшкодуванням у повному обсязі шкоди, завданої державі їх несвоєчасною сплатою, на підставі ч. 4 ст. 212 КК України.
В обґрунтування доводів поданої заяви захисник ОСОБА_5 зазначила, що 26 грудня 2024 року до Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська направлено клопотання прокурора Офісу Генерального прокурора ОСОБА_7 про звільнення ОСОБА_3 , ОСОБА_4 від кримінальної відповідальності за ч. 3 ст. 212 КК України.
03 січня 2025 року відповідно до звіту авторозподілу, для розгляду вказаного клопотання визначено суддю Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська ОСОБА_8 .
Разом з тим, попри проведені судові засідання, де прокурором підтримано подане клопотання, а стороною захисту висловлено згоду на звільнення від кримінальної відповідальності, суддею ОСОБА_8 клопотання досі не розглянуто, остаточне рішення у справі не прийнято. Клопотання перебуває на розгляді судді вже понад три місяці, дата наступного судового засідання взагалі не визначена суддею.
Крім того, у вказаному провадженні стороною захисту заявлено клопотання про скасування арештів майна, які мали би бути задоволені одночасно з прийняттям рішення про звільнення від кримінальної відповідальності ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , які також досі не розглянуті суддею ОСОБА_8 , що необґрунтовано в порушення розумних строків позбавляє права власників здійснювати правомочності щодо володіння належним їм майном.
Зазначена поведінка судді ОСОБА_8 призводить до порушення розумних строків у кримінальному провадженні, а також до безпідставного порушення прав підзахисних ОСОБА_3 та ОСОБА_4 та може свідчити про його упередженість, що є підставою для відводу.
Так, згідно із частиною першою статті 318 КПК України судовий розгляд має бути проведений і завершений протягом розумного строку.
Відповідно до частин першої, третьої статті 28 КПК України під час кримінального провадження кожна процесуальна дія або процесуальне рішення повинні бути виконані або прийняті в розумні строки. Розумними вважаються строки, що є об'єктивно необхідними для виконання процесуальних дій та прийняття процесуальних рішень. Розумні строки не можуть перевищувати передбачені цим Кодексом строки виконання окремих процесуальних дій або прийняття окремих процесуальних рішень.
Критеріями для визначення розумності строків кримінального провадження є: 1) складність кримінального провадження, яка визначається з урахуванням кількості підозрюваних, обвинувачуваних та кримінальних правопорушень, щодо яких здійснюється провадження, обсягу та специфіки процесуальних дій, необхідних для здійснення досудового розслідування тощо; 2) поведінка учасників кримінального провадження; 3) спосіб здійснення слідчим, прокурором і судом своїх повноважень.
Статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованої Законом України від 17 липня 1997 року № 475/97-ВР «Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7 та 11 до Конвенції», визначено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будьякого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.
Оцінюючи поведінку суддів щодо порушення процесуальних строків слід враховувати критерії Європейського суду з прав людини щодо дотримання розумних строків (далі - ЄСПЛ).
У своїй практиці ЄСПЛ виходить із того, що розумність тривалості судового провадження необхідно оцінювати у світлі обставин конкретної справи, враховуючи критерії, вироблені судом.
Такими критеріями є: 1) складність справи, тобто обставини і факти, що ґрунтуються на праві (законі) і тягнуть певні юридичні наслідки; 2) поведінка заявника а також інших осіб, які беруть участь у справі, інших учасників процесу; 3) поведінка державних органів (насамперед суду); 4) перевантаження судової системи; 5) значущість для заявника питання, яке знаходиться на розгляді суду, або особливе становище сторони у процесі (рішення у справах «Федіна проти України» від 02.09.2010; «Смірнова проти України» від 08.11.2005; «Бараона проти Португалії», 1987 рік; «Бухкольц проти Німеччини», 1981 рік; «Бочан проти України», 2007 рік).
Вимогу стосовно розумності строку розгляду справи не можна ототожнити з вимогою швидкості розгляду справи, адже поспішний розгляд справи призведе до його поверховості, що не відповідатиме меті запровадження поняття «розумний строк».
В даному випадку, затримка розгляду справи і фактичне неприйняття кінцевого рішення у справі понад 3 місяці за відсутності будь-яких об'єктивних перешкод для цього свідчить про недотримання вимог, установлених процесуальним законом та про упередженість судді ОСОБА_8 , що є підставою для його відводу.
Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 75 КПК України, суддя не може брати участь у кримінальному провадженні за наявності інших обставин, які викликають сумнів у його неупередженості.
Захисник ОСОБА_3 та ОСОБА_4 - адвокат ОСОБА_5 просила провести розгляд поданої нею заяви без її участі, про що направила на електронну адресу суду відповідну заяву.
Захисник ОСОБА_3 та ОСОБА_4 - адвокат ОСОБА_9 надіслав на електронну адресу заяву про проведення розгляду заяви про відвід без його участі, в якій повністю підтримав заяву адвоката ОСОБА_5 та просив її задовольнити з викладених в ній підстав.
Від ОСОБА_3 та ОСОБА_4 на електронну адресу надійшли заяви про розгляд заяви їх захисника - адвоката ОСОБА_5 без їх участі, яку вони підтримали у повному обсязі.
Від прокурора першого відділу процесуального керівництва досудовим розслідуванням та підтримання публічного обвинувачення управління нагляду за додержанням законів органами Бюро економічної безпеки України Офісу Генерального прокурора ОСОБА_7 на електронну адресу суду надійшла заява про проведення розгляду заяви захисника ОСОБА_5 про відвід судді Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська ОСОБА_8 без його участі, в якій він виклав свою позицію щодо поданого відводу і не заперечував проти його задоволення.
Зважаючи на положення кримінального процесуального закону щодо розумних строків розгляду справи, неявка належно повідомлених учасників судового провадження, які, по суті виклали свою позицію стосовно винесеного на розгляд питання, не перешкоджає розгляду заяви про відвід судді.
Дослідивши заяву захисника ОСОБА_5 та матеріали справи, суд приходить до наступних висновків.
Відповідно до ч. 1 ст. 2 КПК України, завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.
Можливість неупередженого та об'єктивного розгляду справи є однією із фундаментальних засад здійснення правосуддя, та з метою дотримання цієї гарантії учасники судового провадження мають право заявити відвід, який відповідно до частини 5 статті 80 КПК України повинен бути вмотивованим.
Головна мета відводу - гарантування безсторонності суду, зокрема, щоб запобігти упередженості судді (суддів) під час розгляду справи. Безумовно, сторони можуть побоюватися, що суддя є небезстороннім, але вирішальним є те, чи можна вважати такі побоювання об'єктивно обґрунтованими.
Частиною 1 статті 129 Конституції України встановлено, що суддя, здійснюючи правосуддя, є незалежним та керується верховенством права.
Перелік підстав, за наявності яких може бути заявлено відвід судді, передбачений статтею 75 КПК України, а саме: 1) якщо він є заявником, потерпілим, цивільним позивачем, цивільним відповідачем, близьким родичем чи членом сім'ї слідчого, прокурора, підозрюваного, обвинуваченого, заявника, потерпілого, цивільного позивача, цивільного відповідача; 2) якщо він брав участь у цьому провадженні як свідок, експерт, спеціаліст, представник персоналу органу пробації, перекладач, слідчий, прокурор, захисник або представник; 3) якщо він особисто, його близькі родичі чи члени його сім'ї заінтересовані в результатах провадження; 4) за наявності інших обставин, які викликають сумнів у його неупередженості; 5) у випадку порушення встановленого частиною третьою статті 35 цього Кодексу порядку визначення слідчого судді, судді для розгляду справи.
Положення Кодексу суддівської етики та ст. 3 Європейського статуту судді передбачають, що суддя не тільки повинен бути неупередженим, але й має сприйматися будь-ким, як неупереджений, а також положення п. 2.5 Бангалорських принципів поведінки суддів, згідно яких, суддя повинен взяти самовідвід від участі в будь-якому процесі, коли сторонньому спостерігачеві може видатись, що суддя не здатен винести неупередженого рішення, а також дотримуючись рекомендацій Висновку № 1 Консультативної ради європейських суддів для Комітету міністрів Ради Європи про стандарти незалежності судових органів та незмінюваність суддів від 01.01.2001року в частині виключення найменшої підозри в зацікавленості судді у результатах розгляду конкретної справи, навіть, якщо насправді такої зацікавленості немає.
Суддя не тільки повинен бути неупередженим, але й має сприйматися будь-ким як неупереджений.
Згідно з практикою Європейського суду з прав людини, при оцінці безсторонності суду слід розмежовувати суб'єктивний та об'єктивний аспект. Так у справі «Гаусшильдт проти Данії», «Мироненко і Мартиненко проти України» зазначається, що наявність безсторонності, для цілей пункту 1 статті 6 Конвенції, має визначатися за допомогою суб'єктивного та об'єктивного критеріїв. Щодо суб'єктивної складової даного поняття, то у справі «Гаусшильдт проти Данії» вказано, що потрібні докази фактичної наявності упередженості судді для відсторонення його від справи. Причому суддя вважається безстороннім, якщо тільки не з'являються докази протилежного. Таким чином, існує презумпція неупередженості судді, а якщо з'являються сумніви щодо цього, то для його відводу в ході об'єктивної перевірки має бути встановлена наявність певної особистої заінтересованості судді, певних його прихильностей, уподобань стосовно однієї зі сторін у справі. У кожній окремій справі слід визначити, чи мають стосунки, що розглядаються, таку природу та ступінь, що свідчать про те, що суд не є безстороннім (рішення у справі « Мироненко і Мартиненко проти України»).
Як визначено в рішенні Європейського суду з прав людини від 9 листопада 2006 р. у справі «Білуха проти України», наявність безсторонності відповідно до п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод має визначатися за суб'єктивним та об'єктивним критеріями. Відповідно до суб'єктивного критерію беруться до уваги особисті переконання та поведінка окремого судді, тобто те, чи виявляв суддя упередженість або безсторонність у конкретній справі. Згідно з об'єктивним критерієм визначається, серед інших аспектів, чи забезпечував суд як такий та його склад умови, за яких були б неможливі будь-які сумніви в його безсторонності. У кожній окремій справі слід вирішувати чи мають стосунки, що розглядаються, таку природу та ступінь, які свідчать про відсутність безсторонності суду.
Так, відповідно до практики Європейського суду з прав людини, існування безсторонності для цілей пункту 1 статті 6 Конвенції повинно визначатися на підставі суб'єктивного критерію, в контексті якого слід враховувати особисті переконання та поведінку певного судді, що означає необхідність встановити, чи мав суддя у певній справі будь-яку особисту зацікавленість або упередженість, а також на підставі об'єктивного критерію, в контексті якого необхідно встановити, чи забезпечував суд і, серед інших аспектів, його склад, достатні гарантії аби виключити будь-які обґрунтовані сумніви щодо його безсторонності (рішення у справі «Фей проти Австрії» від 24 лютого 1993 року, і рішення «Ветштайн проти Швейцарії».
Крім того, п. 2.5. «Бангалорських принципів поведінки судді», схвалених резолюцією 2006/23 Економічної та Соціальної Ради ООН від 27.07.2006 року, передбачає, що суддя заявляє самовідвід від участі в розгляді справи у тому випадку, якщо для нього не є можливим винесення об'єктивного рішення у справі, або у тому випадку, коли у стороннього спостерігача могли б виникнути сумніви у неупередженості судді.
Існування неупередженості повинно визначатися: 1) на підставі суб'єктивного критерію, в контексті якого слід враховувати особисті переконання та поведінку певного судді, що означає необхідність встановити, чи мав суддя у певній справі будь-яку зацікавленість або упередженість, а також 2)на підставі об'єктивного критерію, в контексті якого необхідно встановити, чи забезпечував суд достатні гарантії аби виключити будь-які обґрунтовані сумніви щодо його неупередженості.
Щодо об'єктивного критерію, суд констатує, що під час розгляду заяви сторони захисту про відвід судді не встановлено обставин, які б свідчили про наявність упередженості судді, щодо суб'єктивного критерію, то упередженість судді, на думку захисту, полягає у затримці розгляду справи і неприйняття остаточного рішення понад 3 місяці за відсутності будь-яких перешкод для цього.
Отже, підставою для відводу судді фактично є незгода сторони захисту із процесуальними діями судді під час розгляду справи, що не може слугувати підставою для відводу і не свідчить про прояв упередженості з боку судді.
Водночас, заява захисника ОСОБА_5 підтримана усіма учасниками судового провадження, в тому числі, прокурором ОСОБА_7 , що свідчить про наявність недовіри до судді у всіх учасників справи.
Важливою гарантією справедливого судового розгляду є безсторонність суду, яка має відчуватись учасниками провадження, а, відтак, з огляду на єдину позицію всіх учасників судового провадження щодо відводу судді, дотримуючись п. 2.5 «Бангалорських принципів поведінки судді», схвалених резолюцією 2006/23 Економічної та Соціальної Ради ООН від 27.07.2006 року, рекомендацій Висновку № 1 Консультативної ради європейських суддів для Комітету міністрів Ради Європи про стандарти незалежності судових органів та незмінюваність суддів від 01.01.2001 року в частині виключення найменшої підозри в зацікавленості судді у результатах розгляду конкретної справи, навіть, якщо насправді такої зацікавленості немає, суд вважає за доцільне заяву захисника ОСОБА_5 задовольнити та відвести суддю Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська ОСОБА_8 від розгляду вказаного клопотання.
З урахуванням наведеного, керуючись ст. ст. 2, 75, 80-81, 369-372 КПК України, суд-
Заяву захисника ОСОБА_3 та ОСОБА_4 - адвоката ОСОБА_5 про відвід судді Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська ОСОБА_6 від розгляду клопотання прокурора першого відділу процесуального керівництва досудовим розслідуванням та підтримання публічного обвинувачення управління нагляду за додержанням законів органами Бюро економічної безпеки України Офісу Генерального прокурора ОСОБА_7 у кримінальному провадженні № 72024000400000002 від 02.12.2024 про звільнення від кримінальної відповідальності ОСОБА_4 та ОСОБА_3 (судова справа № 201/37/25), яким повідомлено про підозру за ч. 3 ст. 212 КК України, у зв'язку із повною сплатою податків та відшкодуванням у повному обсязі шкоди, завданої державі їх несвоєчасною сплатою, на підставі ч. 4 ст. 212 КК України - задовольнити.
Відвести суддю Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська ОСОБА_8 від розгляду клопотання прокурора першого відділу процесуального керівництва досудовим розслідуванням та підтримання публічного обвинувачення управління нагляду за додержанням законів органами Бюро економічної безпеки України Офісу Генерального прокурора ОСОБА_7 у кримінальному провадженні № 72024000400000002 від 02.12.2024 про звільнення від кримінальної відповідальності ОСОБА_4 та ОСОБА_3 (судова справа № 201/37/25), яким повідомлено про підозру за ч. 3 ст. 212 КК України, у зв'язку із повною сплатою податків та відшкодуванням у повному обсязі шкоди, завданої державі їх несвоєчасною сплатою, на підставі ч. 4 ст. 212 КК України.
Клопотання прокурора першого відділу процесуального керівництва досудовим розслідуванням та підтримання публічного обвинувачення управління нагляду за додержанням законів органами Бюро економічної безпеки України Офісу Генерального прокурора ОСОБА_7 у кримінальному провадженні № 72024000400000002 від 02.12.2024 про звільнення від кримінальної відповідальності ОСОБА_4 та ОСОБА_3 (судова справа № 201/37/25), яким повідомлено про підозру за ч. 3 ст. 212 КК України, у зв'язку із повною сплатою податків та відшкодуванням у повному обсязі шкоди, завданої державі їх несвоєчасною сплатою, на підставі ч. 4 ст. 212 КК України та матеріали судової справи № 201/37/25 передати до канцелярії Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська для виконання вимог ст. 35 КПК України.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Суддя ОСОБА_1