Справа № 2-а-439/10
26 листопада 2010 року Скадовський районний суд Херсонської області у складі:
головуючого судді Василенка В.В.,
при секретарі Мосіній Т.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м.Скадовська справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Херсонській області про визнання причин пропущеного строку для звернення до суду поважними, поновлення пропущеного строку, визнання дій відповідача незаконними та зобов'язання суб'єкта владних повноважень нарахувати і виплатити недоплачену 30% надбавку до пенсії як дитині війни з 09.07.2007 року по 31.10.2010 року та виплачувати її в подальшому,
Позивач звернувся до суду з позовом до Управління Пенсійного фонду України в Скадовському районі Херсонської області про визнання причин пропущеного строку для звернення до суду поважними, поновлення пропущеного строку, визнання дій відповідача незаконними та зобов'язання суб'єкта владних повноважень нарахувати і виплатити недоплачену 30% надбавку до пенсії як дитині війни з 09.07.2007 року по 31.10.2010 року та виплачувати її в подальшому, зазначивши в обґрунтування позовних вимог, що відповідно до Закону України „Про соціальний захист дітей війни" має статус „дитина війни" та відповідно до ст.6 зазначеного Закону має право, як дитина війни з 01 січня 2006 року на отримання щомісячної соціальної допомоги у розмірі 30% відсотків від мінімальної пенсії за віком, однак така допомога відповідачем йому не виплачувалась, звернення про збільшення пенсії відповідно до вимог Закону відповідач залишив без задоволення. Крім того, зазначив, що пунктом 17 статті 77 Закону України „Про Державний бюджет України на 2006 рік" від 20 грудня 2005р. №3235-ІУ та пунктом 12 статті 71 Закону України „Про Державний бюджет України на 2007 рік" від 19 грудня 2006р. №489-У дію ст.6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни" зупинено на 2006 рік та 2007 рік відповідно, проте рішеннями Конституційного Суду України від 09 липня 2007 року №6-рп/2007 та №10-рп/2008 від 22 травня 2008 року визнано неконституційними п.3 ст.71 Закону України „Про Державний бюджет України на 2006 рік" та п.12 ст.71 Закону України „Про державний бюджет на 2007 рік" відповідно, якими зупинено дію ст.6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни". Про належні йому як дитині війни, виплати йому повідомлено не було, тому про порушення його прав він дізнався в вересні 2010 року від своїх родичів, які мешкають в сусідній області і отримали доплати до пенсії як «Діти війни». Просив суд визнати причини пропуску поважними та поновити строк, визнати дії відповідача щодо сплати і виплати несплаченої державної соціальної допомоги як дитині війни з 09.07.2007 року по теперішній час; зобов'язати відповідача нарахувати та виплатити у повному обсязі як дитині війни недоплачену щомісячну державну соціальну 30% надбавку з 09.07.2007 року по 31.10.2010 року та виплачувати її в подальшому, судові витрати покласти на відповідача.
Позивач в судове засідання не з'явився, просив справу розглядати у його відсутність, позовні вимоги підтримує та просив задовольнити їх в повному обсязі.
Представник відповідача подав до суду заяву про розгляд справи за його відсутності, виклавши свою позицію у письмових запереченнях, у яких зазначив, що Управління Пенсійного фонду України в Скадовському районі Херсонської області діє на підставі Положення про Пенсійний фонд України, затвердженого постановою КМУ №1261 від 24.10.2007 року, при цьому у п.9 вказаного Положення передбачено вичерпний перелік напрямів використання коштів Пенсійного фонду України, при цьому згідно п. 10 Положення кошти Пенсійного фонду України використовуються виключно за призначенням і вилученню не підлягають. Законом України „Про соціальний захист дітей війни" також не передбачено, що дану виплату дітям війни повинні проводити з бюджету саме Пенсійного фонду України. Правових підстав для задоволення позовних вимог не має, оскільки згідно з Законом України «Про державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України», ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» викладеною в новій редакції, постановою Кабінету Міністрів України від 28.05.2008 року №530 дітям війни до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, виплачується підвищення у розмірі надбавки, встановленої для учасників війни. Також, представник відповідача зазначив у запереченнях на позовну заяву, що позивачем без поважних причин пропущений шестимісячний строк позовної давності, передбачений ст.99 ч.2 КАС України. Просив відмовити в задоволенні позову в повному обсязі.
Відповідно до п. 10 ч. 1 ст. 3, ч. 4 ст. 122 КАС України у зв'язку із клопотанням сторін про розгляд справи за їх відсутності, судовий розгляд справи здійснюється у порядку письмового провадження на підставі наявних у суду матеріалів.
Дослідивши матеріали справи, зваживши доводи, викладені в позовній заяві, враховуючи письмові заперечення проти позовних вимог, а також те, що ухвалою суду від 26.11.2010 року позовні вимоги позивача в частині стягнення недоплаченої щомісячної державної соціальної допомоги дітям війни за період з 09.07.2007 року по 01.05.2010 року залишені без розгляду в зв'язку з пропуском шестимісячного строку для звернення до суду з позовом, суд приходить до висновку, що позовні вимоги в частині за період з 01.05.2010 року по 01.10.2010 року підлягають задоволенню, виходячи з наступних підстав.
Як вбачається із положень статті 1 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» (далі - Закону) :
ст. 1 - дитиною війни визнається особа, яка є громадянином України та якій на час закінчення (2 вересня 1945 року) Другої світової війни було менше 18 років.
ст. 6 - дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.
ст. 7 - фінансове забезпечення державних соціальних гарантій, передбачених цим Законом, здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України.
Безспірно з'ясовано, що позивач відповідно до вимог ст.1 Закону, який набрав чинності з 01.01.2006 р., набула статусу “дитини війни”, а тому згідно зі ст. 6 Закону має право на підвищення пенсії на 30% мінімальної пенсії за віком.
За даними відповідача починаючи з січня 2008 р. позивачу нараховувалась та виплачувалась надбавка до пенсії, як особі зі статусом "дитини війни" у наступних розмірах: з 01 січня 2008 р. - 47,00 грн.; з 01 квітня 2008 року - 48,10 грн.; з 1 липня - 48,20 грн.; з 1 жовтня - 49,80 грн. щомісячно.
Статтею 70 Закону України “Про Державний бюджет України на 2010 рік” від 27 квітня 2010 року № 2154-VI - Кабінету Міністрів України надано право у 2010 році встановлювати розміри соціальних виплат, які відповідно до законодавства визначаються залежно від розміру мінімальної заробітної плати, в абсолютних сумах у межах асигнувань, передбачених за відповідними бюджетними програмами.
Відповідно її дія не поширюється на спірні відносини, а тому розмір зазначених соціальних виплат згідно із Законом України “Про соціальний захист дітей війни” залежить від розміру мінімальної пенсії за віком.
Таким чином, нарахування та виплата у 2010 році дітям війни підвищення до пенсії або щомісячного грошового довічного утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, повинні здійснюватися відповідно до норм вище згаданого Закону.
Нормами Закону України “Про Державний бюджет України на 2010 рік” не передбачено обмежень щодо застосування положень ст. 6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни”.
Виходячи з вищевикладеного, позовні вимоги позивача за період з 01.05.2010 року по 01.10.2010 року ґрунтуються на законі і тому підлягають задоволенню .
Разом з тим, враховуючи, що ОСОБА_1 звернувся до суду за захистом своїх прав 25.10.2010 року, то зобов'язати відповідача зробити перерахунок суд може лише у період з 01.05.2010 року по 01.10.2010 року, тобто за кожний повний місяць у яких остаточно проведені всі нарахування та виплати.
Відповідно до ст. 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Таким чином, щомісячна доплата до пенсії для “дитини війни” є формою соціального забезпечення громадян, які відповідно до спеціального закону є “дітьми війни”, тобто фактично ця щомісячна надбавка є формою реалізації конституційного права громадян зі згаданим статусом на соціальний захист.
Представник відповідача вказує, що фінансове забезпечення державних соціальних гарантій здійснюється за рахунок Державного бюджету України, а не за рахунок бюджету Пенсійного фонду України.
За умови відсутності у Державному бюджеті України коштів на виплату щомісячних надбавок "дітям війни" створюється ситуація правової невизначеності стосовно джерела коштів, з яких має виплачуватися зазначена надбавка.
Проте, на думку суду, це не може бути підставою для порушення прав громадян на соціальний захист, в тому числі й на отримання надбавки до пенсії, яка прямо передбачена законом.
Слід зазначити, що реалізація особою права, що пов'язане з отриманням бюджетних коштів, яке базується на спеціальних та чинних на час виникнення спірних правовідносин нормативно-правових актах національного законодавства, не може бути поставлена у залежність від бюджетних асигнувань, у зв'язку з чим суд відкидає посилання відповідача на відсутність коштів як на причину невиконання своїх зобов'язань.
Так, практика Європейського суду з прав людини, яка відповідно до ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» є джерелом права та свідчить про те, що органи державної влади не можуть посилатись на відсутність коштів як на причину невиконання своїх зобов'язань (справа "Кечко проти України", рішення від 08.11.2005 року).
Правовідносини, що виникають в процесі реалізації права на отримання надбавки до пенсії, ґрунтуються на принципі юридичної визначеності. Зазначений принцип не дозволяє державі посилатися на відсутність певного нормативного акта, який визначає механізм реалізації прав та свобод громадян, закріплених у конституційних та інших актах. Така дія зазначеного принципу пов'язана з іншим принципом - відповідальності держави, який полягає у тому, що держава не може посилатися на власне порушення зобов'язань для запобігання відповідальності.
У той же час, якщо держава чи орган публічної влади схвалили певну концепцію, в даному випадку це надання "дитині війни" надбавки до пенсії, така держава чи орган вважатимуться такими, що діють протиправно, якщо вони відступлять від такої політики чи поведінки, зокрема, щодо фізичних осіб без завчасного повідомлення про зміни в такій політиці чи поведінці, оскільки схвалення такої політики чи поведінки дало підстави для виникнення обґрунтованих сподівань у фізичних осіб стосовно додержання державою чи органом публічної влади такої політики чи поведінки.
Враховуючи, що позивач наділений державою правовим статусом "дитина війни", вказаний статус включає в себе й право на додаткові елементи соціального захисту, зокрема право на отримання надбавки до пенсії. Наділивши "дітей війни" зазначеною соціальною гарантією, держава взяла на себе публічне зобов'язання забезпечити належний матеріальний рівень осіб, які є "дітьми війни".
Таким чином, між позивачем і державою встановлено певний правовий зв'язок у визначеній сфері життєдіяльності, який характеризується наявністю зобов'язання держави забезпечити соціальний захист "дітей війни".
Відповідно до вимог ст. 22 Конституції України конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.
З урахуванням викладеного, суд вважає безпідставними посилання представника відповідача на неврегульованість питання обчислення розміру пенсії "дітям війни" чинним законодавством, оскільки ст. 6 Закону визначено, що "дітям війни" пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком, тобто дане питання цілком врегульоване чинним законодавством України.
Більше того, як вбачається із п.п.1, 3, 15 Положення про Пенсійний фонд України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 24.10.2007 р. № 1261, Пенсійний фонд України є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністерство праці та соціальної політики, одним з основних завдань якого є забезпечення своєчасного і в повному обсязі фінансування та виплати пенсій, допомоги на поховання, інших виплат, які згідно із законодавством здійснюються за рахунок коштів Пенсійного фонду України та інших джерел, визначених законодавством. Пенсійний фонд України здійснює свої повноваження безпосередньо та через утворені в установленому порядку головні управління Фонду в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, управління в районах, містах і районах у містах.
Зважаючи на те, що суд не вправі виконувати функції суб'єкта владних повноважень, покладені на нього законом, а також те, що питання стосовно здійснення перерахунку та виплати пенсії відносяться до компетенції органів Пенсійного фонду України, суд визнає необхідним зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Херсонській області здійснити перерахунок та виплату щомісячної надбавки до пенсії ОСОБА_1 за період з 01.05.2010 року по 01.10.2010 року, як особі, що має статус “дитини війни” відповідно до ст.6 Закону України ”Про соціальний захист дітей війни” від 18 листопада 2004 року з урахуванням ч. 1 ст. 28 ЗУ "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", та здійснити йому виплату, прийнявши до уваги розмір фактично щомісячно виплаченої пенсії у вказаний період та права на щомісячну виплату підвищення пенсії в розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком.
Згідно з вимогами ч.2 ст.71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Всупереч наведеним вище вимогам відповідач як суб'єкт владних повноважень під час судового розгляду справи не довів правомірність прийнятого ним рішення з урахуванням всіх встановлених фактичних обставин справи та вимог законодавства України, у зв'язку з чим адміністративний позов підлягає задоволенню в обумовленому судом обсязі, у решті позову потрібно відмовити.
Керуючись ст.ст. 10, 11, 19, 70, 71, 99, 159-163, 167, 186 Кодексу Адміністративного Судочинства України, суд -
Адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Херсонській області про визнання причин пропущеного строку для звернення до суду поважними, поновлення пропущеного строку, визнання дій відповідача незаконними та зобов'язання суб'єкта владних повноважень нарахувати і виплатити недоплачену 30% надбавку до пенсії як дитині війни з 09.07.2007 року по 31.10.2010 року та виплачувати її в подальшому - задовольнити частково.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Херсонській області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 надбавку до пенсії, як особі, що має статус "дитини війни" у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком відповідно до ст.6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" - за період з 01 травня 2010 року по 01 жовтня 2010 року, за виключенням здійснених виплат.
У задоволенні інших позовних вимог відмовити.
Постанова може бути оскаржена до Одеського Апеляційного Адміністративного суду через Скадовський районний суд з подачею копії апеляції до апеляційної інстанції протягом десяти днів з дня отримання сторонами копії постанови.
Суддя Василенко В.В.