04 квітня 2025 р. Справа № 520/10468/24
Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
Головуючого судді: Мінаєвої О.М.,
Суддів: Спаскіна О.А. , Калиновського В.А. ,
розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Державного підприємства "Підприємство Державної кримінально-виконавчої служби України (№ 12)" на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 03.10.2024 року, головуючий суддя І інстанції: Бабаєв А.І., м. Харків, повний текст складено 03.10.24 року по справі № 520/10468/24
за позовом Державного підприємства "Підприємство Державної кримінально-виконавчої служби України (№ 12)"
до Головного управління ДПС у Харківській області, утвореного на правах відокремленого підрозділу Державної податкової служби України
про визнання протиправним та скасування рішення,
Позивач, Державне підприємство "Підприємство Державної кримінально-виконавчої служби України (№ 12)", звернувся до суду з адміністративним позовом до Головного управління ДПС у Харківській області, утвореного на правах відокремленого підрозділу Державної податкової служби України (далі - відповідач), в якому просив суд визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління ДПС у Харківській області від 01.07.2021 № 565/20-40-13-10-21 про опис майна у податкову заставу та акт опису майна від 27.02.2022 року зі зазначенням переліку такого майна.
Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 03.10.2024 року у справі № 520/10468/24 відмовлено у задоволенні адміністративного позову Державного підприємства "Підприємство Державної кримінально-виконавчої служби України (№ 12)" до Головного управління ДПС у Харківській області, утвореного на правах відокремленого підрозділу Державної податкової служби про визнання протиправним та скасування рішення.
Позивач, не погодившись з рішенням суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, вважає рішення суду необґрунтованим та таким, що підлягає скасуванню, оскільки під час розгляду зазначеної справи судом першої інстанції неповною мірою з'ясовано обставини, що мають значення для вирішення справи, просить суд апеляційної інстанції рішення Харківського окружного адміністративного суду від 03.10.2024 року скасувати, та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги Державного підприємства «Підприємство Державної кримінально - виконавчої служби України (№12)» задовольнити.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги позивач посилається на приписи п. 87.2 ст. 87 ПК України, яким встановлено, що джерелами погашення податкового боргу платника податків є будь-яке майно такого платника податків з урахуванням обмежень, визначених цим Кодексом, а також іншими законодавчими актами. Вважає, що Податковий кодекс України та інші законодавчі акти можуть встановлювати обмеження щодо майна, яке є джерелом погашення податкового боргу платника податків.
Відповідно до ч.ч 3-5 ст. 26 Закону України «Про Державну кримінальну-виконавчу службу України» майно органів і установ виконання покарань, слідчих ізоляторів, навчальних закладів, закладів охорони здоров'я, підприємств установ виконання покарань, інших підприємств, установ і організацій, створених для забезпечення виконання завдань Державної кримінально-виконавчої служби України, належить їм на правах оперативного управління або повного господарського відання і не може бути об'єктом застави. Підприємства, створені для забезпечення виконань Державної кримінально-виконавчої служби України, використовують майно в порядку, передбаченому законодавством. Звернення стягнення на майно органів і установ виконання покарань, їх підприємств, слідчих ізоляторів, навчальних закладів, закладів охорони здоров'я не допускається.
Позивач зазначає, що Державне підприємство "Підприємство Державної кримінально-виконавчої служби України (№ 12)" засновано на державній власності та належить до сфери управління Міністерства юстиції України, що здійснює управління ним безпосередньо або через міжрегіональні територіальні органи Міністерства юстиції з питань виконання кримінальних покарань та входить до складу Державної кримінально-виконавчої служби України. Відповідно до п. 4.1 Статуту Державного підприємства "Підприємство Державної кримінально-виконавчої служби України (№ 12)", маймо підприємства є державною власністю і закріплюється за ним на праві господарського відання.
Вважає, що податкова застава поширюється виключно на майно платника податків, у якого виник та наявний податковий борг, власник майна не відповідає за сплату податків боржника. Таким чином, вважає, що майно позивача є державною власністю і закріплюється за ним на праві господарського відання, а тому вважає рішення Головного управління ДПС у Харківській області від 01.07.2021 № 565/20-40-13-10-21 про опис майна у податкову заставу та акт опису майна від 27.02.2022 року зі зазначенням переліку такого майна є протиправними та підлягають скасуванню.
На підставі положень п. 3 ч. 1 ст. 311 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) справа розглянута в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.
Розглянувши матеріали справи, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм чинного законодавства, колегія суддів апеляційної інстанції, переглянувши судове рішення в межах доводів та вимог апеляційної скарги у відповідності до ч. 1 ст. 308 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Судом першої інстанції встановлено та підтверджено в суді апеляційної інстанції, що Державне підприємство "Підприємство Державної кримінально-виконавчої служби України (№ 12)" перебуває на обліку в Головному управлінні ДПС у Харківській області і та має податковий борг, який не переривався, що підтверджується довідкою Головного управління ДПС у Харківській області 19774/5/20-40-13-11-18 від 30.09.2024.
Рішенням Головного управління ДПС у Харківській області від 01.07.2021 № 565/20-40-13-10-21 про опис майна у податкову заставу відповідно до статті 89 Податкового кодексу України здійснено опис майна, що перебуває у власності (господарському віданні або оперативному управлінні) платника податків Державного підприємства "Підприємство Державної кримінально-виконавчої служби України (№ 12)". На підставі вказаного рішення Головним управлінням ДПС у Харківській області складено акт опису майна від 27.02.2022 року.
Позивач, не погодившись з рішенням Головного управління ДПС у Харківській області від 01.07.2021 № 565/20-40-13-10-21 про опис майна у податкову заставу та актом опису майна від 27.02.2022 року, звернувся до суду з позовом.
Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що на теперішній час відсутні підстави для звільнення майна позивача з податкової застави, оскільки у позивача обліковується податковий борг.
Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, виходячи з наступного.
У відповідності до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до статті 67 Конституції України, кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.
Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час адміністрування податків та зборів, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулює Податковий кодекс України (далі - ПК України).
У відповідності до підпунктів 14.1.152 та 14.1.175 пункту 14.1 статті 14 ПК України погашення податкового боргу - зменшення абсолютного значення суми такого боргу, підтверджене відповідним документом. Податковий борг - сума узгодженого грошового зобов'язання, не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, та непогашеної пені, нарахованої у порядку, визначеному цим Кодексом.
Відповідно до пп. 14.1.155 п. 14.1 ст. 14 ПК України податкова застава - спосіб забезпечення сплати платником податків грошового зобов'язання та пені, не сплачених таким платником у строк, визначений цим Кодексом. Податкова застава виникає на підставах, встановлених цим Кодексом.
У разі невиконання платником податків грошового зобов'язання, забезпеченого податковою заставою, орган стягнення у порядку, визначеному цим Кодексом, звертає стягнення на майно такого платника, що є предметом податкової застави.
Згідно з пп. 16.1.4 п. 16.1 ст. 16 ПК України, платник податків зобов'язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.
Відповідно до п. 88.1, п. 88.2 ст. 88 ПК України з метою забезпечення виконання платником податків своїх обов'язків, визначених цим Кодексом, майно платника податків, який має податковий борг, передається у податкову заставу. Право податкової застави виникає згідно з цим Кодексом та не потребує письмового оформлення.
За приписами пункту 89.1 статті 89 ПК України право податкової застави виникає: у разі несплати у строки, встановлені цим Кодексом, суми грошового зобов'язання, самостійно визначеної платником податків у податковій декларації, - з дня, що настає за останнім днем зазначеного строку; у разі несплати у строки, встановлені цим Кодексом, суми грошового зобов'язання, самостійно визначеної контролюючим органом, - з дня виникнення податкового боргу.
Згідно з п. 89.2 ст. 89 ПК України з урахуванням положень цієї статті право податкової застави поширюється на будь-яке майно платника податків, яке перебуває в його власності (господарському віданні або оперативному управлінні) у день виникнення такого права і балансова вартість якого відповідає сумі податкового боргу платника податків, крім випадків, передбачених пунктом 89.5 цієї статті, а також на інше майно, на яке платник податків набуде прав власності у майбутньому.
У разі якщо балансова вартість майна, на яке поширюється податкова застава, є меншою ніж сума податкового боргу платника податків, право податкової застави поширюється на таке майно.
У разі якщо балансова вартість такого майна не визначена, його опис здійснюється за результатами оцінки, яка проводиться відповідно до Закону України "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні".
У разі збільшення суми податкового боргу складається акт опису до суми, відповідної сумі податкового боргу платника податків, у порядку, передбаченому цією статтею.
Право податкової застави не поширюється на майно, визначене підпунктом 87.3.7 пункту 87.3 статті 87 цього Кодексу, на іпотечні активи, що належать емітенту та є забезпеченням відповідного випуску іпотечних сертифікатів з фіксованою дохідністю, на грошові доходи від цих іпотечних активів до повного виконання емітентом зобов'язань за цим випуском іпотечних сертифікатів з фіксованою дохідністю, а також на склад іпотечного покриття та грошові доходи від нього до повного виконання емітентом зобов'язань за відповідним випуском звичайних іпотечних облігацій.
Право податкової застави не застосовується, якщо загальна сума податкового боргу платника податків не перевищує ста вісімдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Пунктом 89.3 статті 89 ПК України передбачено, що майно, на яке поширюється право податкової застави, оформлюється актом опису. Опис майна у податкову заставу здійснюється на підставі рішення керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, яке пред'являється платнику податків, що має податковий борг.
Відповідно до п. 93.3 ст. 93 ПК України порядок застосування податкової застави встановлюється центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику.
У відповідності до пунктів 4-5, 9-11 Розділу І Порядку застосування податкової застави, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 16.06.2017 № 586 (далі - Порядок) з метою забезпечення виконання платником податків обов'язків, визначених Кодексом, майно такого платника податків у випадках, встановлених Кодексом, передається у податкову заставу. Право податкової застави виникає згідно з Кодексом та не потребує письмового оформлення.
Право податкової застави поширюється на будь-яке майно платника податків, яке перебуває в його власності (господарському віданні або оперативному управлінні) у день виникнення такого права і балансова вартість якого відповідає сумі податкового боргу платника податків, крім випадків, передбачених пунктом 89.5 статті 89 глави 9 розділу II Кодексу, а також на інше майно, на яке платник податків набуде прав власності у майбутньому.
У разі якщо балансова вартість майна, на яке поширюється податкова застава, є меншою, ніж сума податкового боргу платника податків, право податкової застави поширюється на таке майно.
Право податкової застави не поширюється на майно, визначене підпунктом 87.3.7 пункту 87.3 статті 87 глави 9 розділу II Кодексу, на іпотечні активи, що належать емітенту та є забезпеченням відповідного випуску іпотечних сертифікатів з фіксованою дохідністю, на грошові доходи від цих іпотечних активів до повного виконання емітентом зобов'язань за цим випуском іпотечних сертифікатів з фіксованою дохідністю, а також на склад іпотечного покриття та грошові доходи від нього до повного виконання емітентом зобов'язань за відповідним випуском звичайних іпотечних облігацій.
Право податкової застави не застосовується, якщо загальна сума податкового боргу платника податків не перевищує ста вісімдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Згідно з пунктами 1-2 Розділу ІІ Порядку опис майна у податкову заставу здійснюється на підставі рішення про опис майна у податкову заставу (додаток 1), яке приймається керівником податкового органу (його заступником або уповноваженою особою). Рішення про опис майна у податкову заставу надається платнику податків, що має податковий борг.
Майно, на яке поширюється право податкової застави, оформлюється актом опису майна (додаток 2). Акти опису майна реєструються у журналі реєстрації актів опису майна у податкову заставу (додаток 3).
Отже, у разі наявності у платника податку податкового боргу, здійснюється опис майна такого платника у податкову заставу шляхом прийняття керівником контролюючого органу відповідного рішення, на підставі якого, в свою чергу, призначеним податковим керуючим здійснюється опис майна у податкову заставу з оформленням акту.
З матеріалів справи встановлено, що рішенням Головного управління ДПС у Харківській області від 01.07.2021 № 565/20-40-13-10-21 про опис майна у податкову заставу відповідно до статті 89 Податкового кодексу України здійснено опис майна, що перебуває у власності (господарському віданні або оперативному управлінні) платника податків Державного підприємства "Підприємство Державної кримінально-виконавчої служби України (№ 12)".
Довід апеляційної скарги про протиправне обтяження майна позивача податковою заставою з посиланням на приписи ст. 26 Закону України «Про Державну кримінальну-виконавчу службу України», колегія суддів не приймає, та зазначає наступне.
Відповідно до ч.3 ст.26 Закону України «Про Державну кримінально-виконавчу службу України» майно органів і установ виконання покарань, слідчих ізоляторів, навчальних закладів, закладів охорони здоров'я, підприємств установ виконання покарань, інших підприємств, установ і організацій, створених для забезпечення виконання завдань Державної кримінально-виконавчої служби України, належить їм на правах оперативного управління або повного господарського відання і не може бути об'єктом застави.
Згідно з ч.5 ст.26 Закону України «Про Державну кримінально-виконавчу службу України» звернення стягнення на майно органів і установ виконання покарань, їх підприємств, слідчих ізоляторів, навчальних закладів, закладів охорони здоров'я не допускається.
Колегія суддів зазначає, що питання адміністрування податків та зборів, що включає в себе заходи з погашення боргу, регулюється виключно Податковим кодексом України, крім випадків, прямо передбачених цим Кодексом.
Статтею 89 ПК України визначено, що право податкової застави поширюється на будь-яке майно платника податків, яке перебуває в його власності, зокрема й у господарському віданні або оперативному управлінні.
Колегія суддів враховує, що право податкової застави не поширюється на майно, визначене підпунктом 87.3.7 пункту 87.3 статті 87 цього Кодексу, якою зазначено, що не може бути предметом застави майно, визначене Законом України "Про заставу".
Відповідно до ч.4 Законом України "Про заставу" предметом застави не можуть бути об'єкти державної власності, приватизація яких заборонена законодавчими актами, а також майнові комплекси державних підприємств та їх структурних підрозділів, що знаходяться у процесі корпоратизації.
Водночас, Законом України «Про перелік об'єктів права державної власності, що не підлягають приватизації», було затверджено перелік об'єктів права державної власності, що не підлягають приватизації, згідно з додатком 1 та перелік об'єктів права державної власності, що не підлягають приватизації, але можуть бути корпоратизовані, згідно з додатком 2.
При цьому, відповідно до Закону України «Про визнання таким, що втратив чинність, Закону України «Про перелік об'єктів права державної власності, що не підлягають приватизації» від 02.10.2019 року №145-ІХ (далі - Закон №145-ІХ), Закон України «Про перелік об'єктів права державної власності, що не підлягають приватизації» втратив чинність 20.10.2019.
Відповідно до п.3 розділу ІІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону №145-ІХ, забороняється вчиняти виконавчі дії відповідно до Закону України «Про виконавче провадження» щодо об'єктів права державної власності, які на день набрання чинності цим Законом були включені до переліків, затверджених Законом України «Про перелік об'єктів права державної власності, що не підлягають приватизації», протягом трьох років з дня набрання чинності цим Законом, крім стягнення грошових коштів і товарів, що були передані в заставу за кредитними договорами.
Колегія суддів зазначає, що Державне підприємство "Підприємство Державної кримінально-виконавчої служби України (№ 12)" не було віднесено до переліку об'єктів права державної власності, що не підлягають приватизації та переліку об'єктів права державної власності, що не підлягають приватизації, але можуть бути корпоратизовані.
Таким чином, за приписами ПК України, щодо майна позивача не встановлено заборони на його обтяження податковою заставою, у зв'язку з чим, колегія суддів вважає необґрунтованими доводи апеляційної скарги, що майно позивача не може бути об'єктом податкової застави.
Колегія суддів зазначає, що положеннями статті 93 ПК України передбачено підстави та порядок припинення податкової застави.
Відповідно до п.93.1 ст.93 ПК України майно платника податків звільняється з податкової застави з дня: отримання контролюючим органом підтвердження повного погашення суми податкового боргу та/або розстрочених (відстрочених) грошових зобов'язань та процентів за користування розстроченням (відстроченням) в установленому законодавством порядку; визнання податкового боргу безнадійним; набрання законної сили відповідним рішенням суду про припинення податкової застави у межах процедур, визначених законодавством з питань банкрутства; отримання платником податків внаслідок проведення процедури адміністративного або судового оскарження або в інших випадках, передбачених статтею 55 цього Кодексу, рішення відповідного органу про визнання протиправними та/або скасування раніше прийнятих рішень щодо нарахування суми грошового зобов'язання; отримання платником податків згоди контролюючого органу на відчуження майна, що перебуває у податковій заставі, відповідно до статті 92 цього Кодексу.
Згідно положень п. 93.2. ст. 93 ПК України підставою для звільнення майна платника податків з-під податкової застави та її виключення з відповідних державних реєстрів є відповідний документ, що засвідчує закінчення будь-якої з подій, визначених пунктом 93.1 цієї статті.
Відповідно до п. 93.4 ст.93 ПК України у разі продажу майна, що перебуває у податковій заставі, відповідно до статті 95 цього Кодексу таке майно звільняється з податкової застави (із внесенням змін до відповідних державних реєстрів) з дня отримання контролюючим органом підтвердження про надходження коштів до бюджету від такого продажу.
Під час розгляду цієї справи колегія суддів встановила, що Державне підприємство "Підприємство Державної кримінально-виконавчої служби України (№ 12)" має податковий борг з 2001 року. На підставі Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетом та державними цільовими фондами» податковим органом позивачу були направлені податкові вимоги (перша та друга) № 1/79 від 15.10.2001 р. та 13.12.20001 р. Згідно даних ІКС «Податковий Блок» податковий борг з моменту направлення вимог не перервався, та станом на 01.01.2022 р. за позивачем обліковується податковий борг у розмірі 1124557,38 грн. тому підстави для припинення податкової застави згідно ст. 93 ПК України відсутні.
За таких обставин, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо відсутності правових підстав для визнання протиправною та скасування рішення Головного управління ДПС у Харківській області від 01.07.2021 № 565/20-40-13-10-21 про опис майна у податкову заставу та акт опису майна від 27.02.2022 року зі зазначенням переліку такого майна, тому у задоволенні позову слід відмовити.
Відповідно до ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Отже, колегія суддів, переглянувши рішення суду першої інстанції, вважає, що при його прийнятті суд дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин сторін норми матеріального та процесуального права.
Оскільки доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції та правильність судового рішення не спростовують, підстави для її задоволення відсутні.
Згідно з ч. 1 ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Враховуючи, що при прийнятті рішення Харківського окружного адміністративного суду від 03.10.2024 року по справі № 520/10468/24, суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.
Керуючись ст. ст. 311, 315, 316, 321, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Апеляційну скаргу Державного підприємства "Підприємство Державної кримінально-виконавчої служби України (№ 12)" залишити без задоволення.
Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 03.10.2024 по справі № 520/10468/24 залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України.
Головуючий суддя О.М. Мінаєва
Судді О.А. Спаскін В.А. Калиновський