04 квітня 2025 року м. РівнеСправа №460/7606/24
Рівненський окружний адміністративний суд у складі судді Дорошенко Н.О., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом:
ОСОБА_1
доГоловного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області
про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинення певних дій,
ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 , позивач) звернулася до Рівненського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області (далі - ГУ ПФУ в Рівненській області, відповідач), у якому просить:
визнати протиправним та скасувати рішення відповідача від 05.07.2024 №172650006354 про відмову позивачу у призначенні пенсії за віком із зниженням пенсійного віку відповідно до статті 55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи";
зобов'язати відповідача призначити, провести нарахування та виплачувати позивачу пенсію за віком зі зменшенням пенсійного віку відповідно до статті 55 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», з 28.06.2024.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач має статус потерпілої внаслідок Чорнобильської катастрофи, проживає в населеному пункті, який відноситься до зони гарантованого добровільного відселення (3 категорія). 28.06.2024 позивач звернулася до органу Пенсійного фонду із заявою про призначення їй пенсії із зменшенням пенсійного віку відповідно до ст. 55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи". Проте органом Пенсійного фонду відмовлено в призначенні пенсії з підстав відсутності необхідної кількості років проживання у зоні гарантованого добровільного відселення, визначених ч. 2 ст. 55 вищевказаного Закону. Позивач вважає, що з отриманням статусу потерпілої від наслідків Чорнобильської катастрофи, який підтверджується відповідним посвідченням категорії 3, вона набула право на отримання пенсії із зменшенням пенсійного віку у відповідності до ст. 55 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали Чорнобильської катастрофи». Крім того, як вбачається з оспорюваного рішення, зарахований органом Пенсійного фонду стаж позивача становить понад 35 років. За наведених обставин, вважає, що відповідач протиправно відмовив в призначенні пенсії за віком зі зменшенням пенсійного віку, внаслідок чого порушив гарантоване державою право на пенсійне забезпечення.
Ухвалою суду від 15.07.2024 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні). Встановлено строк для подання відповідачем відзиву.
Відповідач подав відзив, у якому заперечив проти позовних вимог. Зазначив, що відповідно до ст. 55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" особам, які працювали або проживали на територіях радіоактивного забруднення, пенсії надаються із зменшенням пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" потерпілим від Чорнобильської катастрофи: особи, які постійно проживали або постійно проживають чи постійно працювали або постійно працюють у зоні гарантованого добровільного відселення за умови, що вони за станом на 1 січня 1993 року прожили або відпрацювали у цій зоні не менше 3 років. Необхідний страховий стаж, зменшений на кількість років зменшення пенсійного віку для призначення пенсії за віком відповідно до статті 55 Закону №796-XII, становить 24 роки. Страховий стаж позивача становить 35 років 6 місяців 5 днів. Відповідно до посвідчення серії НОМЕР_1 , позивач має статус особи, потерпілої внаслідок Чорнобильської катастрофи категорії 3. Згідно з довідкою № 13/03-433 від 09.03.2023 року Кричильського старостинського округу Сарненської міської ради Рівненської області, позивач зареєстрована та проживає в с. Кричильськ з 01.01.1986 по 10.08.1986 та з 18.09.1992 по 10.08.1986, з 18.09.1992 року по даний час, яке відноситься до зони гарантованого добровільного відселення. Згідно з довідкою № 2-239 від 07.03.2023 року Вирівської сільської ради Сарненського району, Рівненської області, позивач зареєстрована та проживає в с. Кам'яне-Случанське, Сарненського району, Рівненської області з 06.09.1991 по 01.09.1992 рік, яке відноситься до зони гарантованого добровільного відселення. Рішенням Володимирецького районного суду Рівненської області від 01.12.2023 року по справі №556/2477/23 встановлено факт проживання позивача в зоні гарантованого добровільного відселення в с. Кричильськ, Сарненського району, Рівненської області в період з 26.01.1987 по 08.02.1987, 06.07.1987 по 31.08.1987, 26.01.1988 по 08.02.1988, 06.07.1988 по 31.08.1988, 26.01.1989 по 08.02.1989, 02.08.1989 по 31.08.1989, 26.01.1990 по 08.02.1990, 06.07.1990 по 31.08.1990, 26.01.1991 по 08.02.1991, 29.06.1991 по 05.09.1991, 02.09.1992 по 17.09.1992 не може бути підтверджений судовим рішенням; рішенням Володимирецького районного суду Рівненської області від 25.04.2024 року по справі №556/443/24 встановлено факт проживання позивача в зоні гарантованого добровільного відселення в с. Кричильськ, Сарненського району, Рівненської області в період вихідних днів, що не містить постійного характеру. Порядок № 22-1, передбачає вичерпний перелік документів, якими підтверджуються факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення права громадян, що потерпіли від Чорнобильської катастрофи, на призначення пенсії за віком зі зменшенням пенсійного віку. При цьому, рішення суду про встановлення факту, що має юридичне значення у вказаному переліку відсутнє. З огляду на сказане, факт проживання позивача у зоні гарантованого добровільного відселення в с. Кричильськ Сарненського району, Рівненської області в період канікул та вихідних днів, не може бути підтверджений судовим рішенням. Окрім того, згідно з записами диплому НОМЕР_2 позивач з 01.09.1984 по 25.06.1991 навчалася в Рівненському державному педагогічному інституті ім. Д. З. Мануїльського, м. Рівне, дана територія не відносяться до зони гарантованого добровільного відселення. Постійне місце роботи/навчання позивача нерозривно пов'язане з його постійним місцем проживання, відтак факт навчання в Рівненському державному педагогічному інституті ім. Д. З. Мануїльського в м. Рівне заперечує факт проживання його у зоні гарантованого добровільного відселення в (с. Кричильськ) в період з 01.09.1984 по 25.06.1991. З огляду на зазначене підтверджено період проживання (роботи) в зоні гарантованого добровільного відселення становить станом на 01.01.1993 - 1 рік 3 місяці 10 днів. Оскільки позивачем не підтверджено факт проживання або роботи у зоні гарантованого добровільного відселення на 01.01.1993 - не менше 3 роки, право на призначення пенсії за віком із зменшенням пенсійного віку відповідно до статті 55 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» відсутнє.
Вважає, що при прийнятті оспорюваного рішення відповідач діяв в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Просив у задоволенні позовних вимог відмовити повністю.
З'ясувавши доводи та аргументи сторін, на яких ґрунтуються їх вимоги та заперечення, перевіривши їх дослідженими доказами, оцінивши їх у сукупності на підставі чинного законодавства, суд встановив та врахував таке.
ОСОБА_1 народилася ІНФОРМАЦІЯ_1 в селі Кричильськ Сарненського району Рівненської області.
Відповідно до посвідчення серії НОМЕР_1 , повторно виданого 11.04.2023 Рівненською обласною державною адміністрацією замість посвідчення серії НОМЕР_3 , ОСОБА_1 є громадянкою, яка потерпіла від Чорнобильської катастрофи (категорія 3).
За змістом довідок:
- від 09.03.2023 №13/03-433, виданої старостою Кричильського старостинського округу Сарненської міської ради Рівненської області, позивач була зареєстрована та постійно проживала в Кричильськ Сарненського району Рівненської області у періоди з 01.01.1986 по 10.08.1986 та з 18.09.1992 по даний час;
- 07.03.2023 №2-239, виданої Вирівською сільською радою Сарненського району Рівненської області, позивач була зареєстрована та постійно проживала в с. Кам'яне-Случанське Сарненського району Рівненської області у період з 06.09.1991 по 01.09.1992.
Крім того, рішеннями Володимирецького районного суду Рівненської області:
- від 01.12.2023 у цивільній справі №556/2477/23, яке набрало законної сили 02.01.2024, встановлено факт, що має юридичне значення, а саме: факт проживання ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживання в с.Кричильськ Сарненського району Рівненської області, в наступні періоди: з 26.01.1987 по 08.02.1987; з 06.07.1987 по 31.08.1987; з 26.01.1988 по 08.02.1988; з 06.07.1988 по 31.08.1988; з 26.01.1989 по 08.02.1989; з 02.08.1989 по 31.08.1989; з 26.01.1990 по 08.02.1990; з 06.07.1990 по 31.08.1990; з 26.01.1991 по 08.02.1991; з 29.06.1991 по 05.09.1991; з 02.09.1992 по 17.09.1992 включно;
- від 25.04.2025 у цивільній справі №556/443/24, яке набрало законної сили 28.05.2024, встановлено факт, що має юридичне значення, а саме, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживала в с.Кричильськ Сарненського району Рівненської області, яке відноситься до зони гарантованого добровільного відселення, з 11.08.1986 по 31.08.1986, 7, 14, 21, 28 вересня 1986 року, 5, 12, 19, 26 жовтня 1986 року, 2, 9, 16, 23, 30 листопада 1989 року, 7,14, 21, 28 грудня 1986 року, 4, 11, 18, 25 січня 1987 року, 15, 22 лютого 1987 року, 1, 8, 15, 22, 29 березня 1987 року, 5, 12, 19, 26 квітня 1987 року, 3, 10, 17, 24, 31 травня 1987 року, 7, 14, 21, 28 червня 1987 року, 05.07.1987, 6, 13, 20, 27 вересня 1987 року, 4, 11, 18, 25 жовтня 1987 року, 1, 8, 15, 22, 29 листопада 1987 року, 6, 13, 20, 27 грудня 1987 року, 3, 10, 17 січня 1988 року, 14, 21, 28 лютого 1988 року, 6, 13, 20, 27 березня 1988 року, 3, 10, 17, 24 квітня 1988 року, 1, 8, 15, 22, 29 травня 1988 року, 5, 12, 19, 26 червня 1988 року, 4, 11, 18, 25 вересня 1988 року, 2, 9, 16, 23, 30 жовтня 1988 року, 6, 13, 20, 27 листопада 1988 року, 4, 11, 18, 25 грудня 1988 року, 1, 8, 15 січня 1989 року, 19, 26 лютого 1989 року, 5, 12, 19, 26 березня 1989 року, 2, 9, 16, 23, 30 квітня 1989 року, 7, 14, 21, 28 травня 1989 року, 3, 10, 17, 24 вересня 1989 року, 1, 8, 15, 22, 29 жовтня 1989 року, 5, 12, 19, 26 листопада 1989 року, 3, 10, 24, 31 грудня 1989 року, 7, 14, 21 січня 1990 року, 18, 25 лютого 1990 року, 4, 11, 18, 25 березня 1990 року, 1, 8, 15, 22, 29 квітня 1990 року, 6, 13, 20, 27 травня 1990 року, 3, 10, 17, 24 червня 1990 року, 01.07.1990, 2, 9, 16, 23, 30 вересня 1990 року, 7, 14, 21, 28 жовтня 1990 року, 4, 11, 18, 25 листопада 1990 року, 2, 9, 16, 23, 30 грудня 1990 року, 6, 13, 20 січня 1991 року, 17, 24 лютого 1991 року, 3, 10, 17, 24, 31 березня 1991 року, 7, 14, 21, 28 квітня 1991 року, 05.05.1991.
28.06.2024 позивач звернулася до органу Пенсійного фонду із заявою про призначення пенсії зі зниженням пенсійного віку на 6 років відповідно до ст. 55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".
Рішенням ГУ ПФУ в Рівненській області від 05.07.2024 №172650006354 відмовлено у призначенні позивачу пенсії з підстав відсутності необхідної кількості років проживання у зоні гарантованого добровільного відселення, визначених ч. 2 ст. 55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи". Зазначено, що Порядок № 22-1, передбачає вичерпний перелік документів, якими підтверджуються факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення права громадян, що потерпіли від Чорнобильської катастрофи, на призначення пенсії за віком зі зменшенням пенсійного віку. При цьому, рішення суду про встановлення факту, що має юридичне значення у вказаному переліку відсутнє. З огляду на сказане, факт проживання позивача у зоні гарантованого добровільного відселення в с. Кричильськ Сарненського району Рівненської області, територія якого належить до зони гарантованого добровільного відселення внаслідок аварії на ЧАЕС, в період з 26.01.1987 по 08.02.1987, 06.07.1987 по 31.08.1987, 26.01.1988 по 08.02.1988, 06.07.1988 по 31.08.1988, 26.01.1989 по 08.02.1989, 02.08.1989 по 31.08.1989, по 05.09.1991, 02.09.1992 по 17.09.1992 не може бути підтверджений судовим рішенням. З огляду на зазначене підтверджено період проживання (роботи) в зоні гарантованого добровільного відселення становить станом на 01.01.1993 - 1 рік 3 місяці 10 днів. Страховий стаж становить 35 років 6 місяців 5 днів.
Вважаючи вказане рішення відповідача протиправним, ОСОБА_1 звернулася до суду з цим позовом.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає таке.
Основні положення щодо реалізації конституційного права громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, на охорону їх життя і здоров'я та єдиний порядок визначення категорій зон радіоактивно забруднених територій, умов проживання і трудової діяльності на них, соціального захисту потерпілого населення, визначає Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" №796-XII від 28.02.1991 (далі - Закон №796-XII).
Відповідно до абз. 4 п. 2 ч. 1 ст. 55 Закону №796-XII особам, які працювали або проживали на територіях радіоактивного забруднення, пенсії надаються із зменшенням пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" потерпілим від Чорнобильської катастрофи: особам, які постійно проживали або постійно проживають чи постійно працювали або постійно працюють у зоні гарантованого добровільного відселення за умови, що вони за станом на 1 січня 1993 року прожили або відпрацювали у цій зоні не менше 3 років - на 3 роки, та додатково 1 рік за 2 роки проживання, роботи, але не більше 6 років.
В примітці до п. 2 ч. 1 ст. 55 Закону №796-XII зазначено, що початкова величина зниження пенсійного віку встановлюється лише особам, які постійно проживали або постійно працювали у зазначених зонах з моменту аварії по 31 липня 1986 року незалежно від часу проживання або роботи в цей період.
Пенсійний вік за бажанням особи може бути знижено тільки за однією підставою, передбаченою цією статтею, якщо не обумовлено інше. При цьому відповідне зниження пенсійного віку, передбачене цією статтею, застосовується також до завершення періоду збільшення віку виходу на пенсію до 1 січня 2022 року (ч. 2 ст. 55 Закону №796-XII).
Таким чином, особа, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи та яка проживала або працювала на території зони гарантованого добровільного відселення з моменту аварії на ЧАЕС до 01.01.1993 протягом не менше 3 років, має право на призначення пенсії за віком із зменшенням пенсійного віку. При цьому постійне проживання такої особи або постійна праця у зазначеній зоні з моменту аварії по 31.07.1986 незалежно від часу проживання або роботи в цей період, дає особі право на призначення пенсії за віком із зменшенням пенсійного віку на 3 роки (початкова величина), а також додатково 1 рік за кожні 2 повні роки (з 26.04.1986 по 01.01.1993) проживання або роботи на такій території, але не більше 6 років. Тобто, максимальна величина зменшення пенсійного віку для особи, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи 3 категорії не може перевищувати 6 років.
Оцінюючи обґрунтованість тверджень позивача щодо наявності у нього права на призначення пенсії за віком із зниженням пенсійного віку, суд враховує, що згідно з підпунктом 7 пункту 2.1 розділу ІІ Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України №22-1 від 25.11.2005 (далі - Порядок №22-1), документи, які підтверджують право на призначення пенсії за віком зі зменшенням пенсійного віку, зокрема, потерпілим від Чорнобильської катастрофи: документи про період (періоди) проживання (роботи) на територіях радіоактивного забруднення, видані органами місцевого самоврядування (підприємствами, установами, організаціями), або довідка про евакуацію із зони відчуження у 1986 році, видана Рівненською, Житомирською, Київською, Рівненською або Чернігівською облдержадміністраціями; посвідчення потерпілого від Чорнобильської катастрофи (для осіб, які належать до категорії 4 постраждалих внаслідок Чорнобильської катастрофи - за наявності) (при призначенні пенсії згідно зі статтею 55 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»).
Статтею 65 Закону №796-ХІІ визначено, що потерпілим від Чорнобильської катастрофи видаються посвідчення, виготовлені за зразками, затвердженими Кабінетом Міністрів України (ч. 1). Видача посвідчень провадиться спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, обласними, Київською і Севастопольською міськими державними адміністраціями за поданням районних державних адміністрацій (ч. 4).
Позивачем до позовної заяви додано посвідчення потерпілої від Чорнобильської катастрофи (категорія 3) серії НОМЕР_1 , видане 11.04.2023 Рівненською обласною державною адміністрацією, відповідно до якого пред'явник посвідчення має право на пільги і компенсації, встановлені Законом №796-ХІІ.
Згідно з п. 2 Порядку видачі посвідчень особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11.07.2018 №551 (далі - Порядок №551), посвідчення є документом, що підтверджує статус осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, брали участь у ліквідації інших ядерних аварій, у ядерних випробуваннях, у військових навчаннях із застосуванням ядерної зброї, у складанні ядерних зарядів та проведенні на них регламентних робіт, громадян, які постраждали від радіоактивного опромінення внаслідок будь-якої аварії, порушення правил експлуатації обладнання з радіоактивною речовиною, порушення правил зберігання і захоронення радіоактивних речовин, що сталося не з вини потерпілих, дружин (чоловіків) померлих громадян з числа учасників ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС (потерпілих), смерть яких пов'язана з Чорнобильською катастрофою або з участю у ліквідації інших ядерних аварій, у ядерних випробуваннях, у військових навчаннях із застосуванням ядерної зброї, у складанні ядерних зарядів та проведенні на них регламентних робіт, а також опікунам дітей (на час опікунства) померлих громадян, смерть яких пов'язана з Чорнобильською катастрофою, і надає право користуватися пільгами та компенсаціями, встановленими Законом України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» (далі - Закон), іншими актами законодавства.
Викладене кореспондується зі змістом частини третьої статті 65 Закону №796-ХІІ, згідно з якою посвідчення "Учасник ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС" та "Потерпілий від Чорнобильської катастрофи" є документами, що підтверджують статус громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, та надають право користування пільгами, встановленими цим Законом.
Таким чином, Законом №796-ХІІ та Порядком №551 чітко визначено, що саме посвідчення “Учасник ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС» або “Потерпілий від Чорнобильської катастрофи» є єдиним документом, що підтверджує статус громадянина, який постраждав внаслідок Чорнобильської катастрофи, та надає право користування пільгами, встановленими Законом №796-XII, зокрема призначення пенсії зі зменшенням пенсійного віку, встановленого для одержання державних пенсій.
Така позиція суду узгоджується з висновками Верховного Суду, викладеними у постанові від 31.10.2019 у справі №212/12245/13-а (№К/9901/1087/18), які є обов'язковими для врахування судами в силу вимог ч.5 ст.242 КАС України.
Відтак, надаючи особі посвідчення “Учасник ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС» або “Потерпілий від Чорнобильської катастрофи» держава визнає за нею право на пільги, встановленні чинним законодавством для власників такого посвідчення.
Велика Палата Верховна Суду у постанові від 27.03.2019 у справі №569/7589/17 зазначила, що: “…право на пенсію відповідно до Закону № 796-XII мають лише ті особи, які отримали посвідчення учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС і (або) потерпілого внаслідок Чорнобильської катастрофи».
За наведених обставин, суд дійшов висновку, що наявність у позивача посвідчення потерпілої від Чорнобильської катастрофи (категорія 3) серії НОМЕР_1 підтверджує той факт, що ОСОБА_1 з моменту аварії на ЧАЕС та станом на 1 січня 1993 року постійно проживала або постійно працювала чи постійно навчалася у зоні гарантованого добровільного відселення не менше 3 років, що дає їй право користування пільгами, встановленими Законом №796-XII, в тому числі і на призначення пенсії за віком із зменшенням пенсійного віку.
При цьому, покликання відповідачів на те, що період проживання (роботи) в зоні гарантованого добровільного відселення становить станом на 01.01.1993 - 1 рік 3 місяці 10 днів, суд вважає безпідставними, оскільки питання проживання позивача у зоні гарантованого добровільного відселення не менше трьох років станом на 01.01.1993 вирішувалося при наданні їй статусу потерпілої особи.
Аналогічний правовий підхід застосовано Верховним Судом в постанові від 26.07.2023 у справі № 460/2589/20.
Суд встановив, що згідно з довідкою від 09.03.2023 №13/03-433 позивач проживала у періоди, зокрема, з 26.04.1986 по 10.08.1986 (3 місяці 16 днів) та з 18.09.1992 по 09.03.2023 (30 років 5 місяців 20 днів), а згідно з довідкою від 07.03.2023 №2-239 - в с. Кам'яне-Случанське Сарненського району Рівненської області у період з 06.09.1991 по 01.09.1992 (11 місяців 27 днів).
Згідно з постановою Кабінету Міністрів Української РСР від 23.07.1991 №106 с. Кричильськ та с. Кам'яне-Случанське Сарненського району Рівненської області відносяться до 3 зони гарантованого добровільного відселення.
Оцінюючи доводи відповідача про те, що відповідно до наданих документів позивач у період 01.09.1984 по 25.06.1991 навчалася в Рівненському державному педагогічному інституті ім. Д. З. Мануїльського у м. Рівне, територія якого не відноситься до зони гарантованого добровільного відселення, суд зазначає таке.
Відповідно до ч. 3 та ч. 4 ст. 15 Закону №796-ХІІ підставами для визначення статусу потерпілих від Чорнобильської катастрофи, які проживають або працюють на забруднених територіях, є довідка про період проживання, роботи на цих територіях. Видача довідок про період роботи (служби) по ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, а також на територіях радіоактивного забруднення, про заробітну плату за цей період здійснюється підприємствами, установами та організаціями (військкоматами), а про період проживання на територіях радіоактивного забруднення, евакуацію, відселення, самостійне переселення - органами місцевого самоврядування.
Тобто, факт проживання особи на території зони гарантованого добровільного відселення засвідчує довідка органу державної влади чи органу місцевого самоврядування.
Така позиція суду узгоджується з висновками Великої Палати Верховного Суду, викладеними у постановах від 27.03.2019 у справі №569/7589/17, від 10.04.2019 у справі №162/760/17 та постановах Верховного Суду від 06.05.2020 у справі №381/3359/17, від 26.07.2023 у справі №460/2589/20.
Довідками від 09.03.2023 №13/03-433 та від 07.03.2023 №2-239 засвідчено факт проживання позивача на території зони гарантованого добровільного відселення у періоди, зокрема, з 26.04.1986 по 10.08.1986, з 06.09.1991 по 01.09.1992 та з 18.09.1992 по 09.03.2023, що в сукупності складає 31 рік 8 місяців 3 дні.
В матеріалах справи відсутні докази визнання таких довідок органу місцевого самоврядування недійсними. Отже у суду відсутні сумніви щодо достовірності вказаної інформації.
При цьому, в матеріалах справи відсутні докази проживання позивача на території м. Рівного у період, зокрема, з 01.09.1984 по 25.06.1991 (який охоплюється вищевказаними довідками), а тому покликання відповідачів на те, що в цей період (частину такого періоду) позивач, навчаючись у м. Рівному, проживала в такому населеному пункті, територія якого не відноситься до зони гарантованого добровільного відселення, є лише його припущенням.
Верховний Суд у постанові від 26.07.2023 у справі №460/2589/20 зазначив, що “…дані трудової книжки не можуть спростувати факту постійного проживання позивача у зоні гарантованого добровільного відселення, що підтверджено відповідними довідками органу місцевого самоврядування та посвідченням потерпілого від Чорнобильської катастрофи».
Крім того, рішеннями Володимирецького районного суду Рівненської області:
- від 01.12.2023 у цивільній справі №556/2477/23, яке набрало законної сили 02.01.2024, встановлено факт, що має юридичне значення, а саме: факт проживання ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживання в с.Кричильськ Сарненського району Рівненської області, в наступні періоди: з 26.01.1987 по 08.02.1987 (14 днів); з 06.07.1987 по 31.08.1987 (1 місяць 26 днів); з 26.01.1988 по 08.02.1988 (14 днів); з 06.07.1988 по 31.08.1988 (1 місяць 26 днів); з 26.01.1989 по 08.02.1989 (14 днів); з 02.08.1989 по 31.08.1989 (30 днів); з 26.01.1990 по 08.02.1990 (14 днів); з 06.07.1990 по 31.08.1990 (1 місяць 26 днів); з 26.01.1991 по 08.02.1991 (14 днів); з 29.06.1991 по 05.09.1991 (2 місяці 8 днів); з 02.09.1992 по 17.09.1992 включно (14 днів), що в сукупності складає 11 місяців;
- від 25.04.2025 у цивільній справі №556/443/24, яке набрало законної сили 28.05.2024, встановлено факт, що має юридичне значення, а саме, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживала в с.Кричильськ Сарненського району Рівненської області, яке відноситься до зони гарантованого добровільного відселення, з 11.08.1986 по 31.08.1986 (21 день); 7, 14, 21, 28 вересня 1986 року (4 дні); 5, 12, 19, 26 жовтня 1986 року (4 дні); 2, 9, 16, 23, 30 листопада 1989 року (4 дні); 7,14, 21, 28 грудня 1986 року (4 дні); 4, 11, 18, 25 січня 1987 року (4 дні); 15, 22 лютого 1987 року (2 дні); 1, 8, 15, 22, 29 березня 1987 року (5 днів); 5, 12, 19, 26 квітня 1987 року (4 дні); 3, 10, 17, 24, 31 травня 1987 року (5 днів); 7, 14, 21, 28 червня 1987 року (4 дні); 05.07.1987 (1 день); 6, 13, 20, 27 вересня 1987 року (4 дні); 4, 11, 18, 25 жовтня 1987 року (4 дні); 1, 8, 15, 22, 29 листопада 1987 року (5 днів); 6, 13, 20, 27 грудня 1987 року (4 дні); 3, 10, 17 січня 1988 року (3 дні); 14, 21, 28 лютого 1988 року (3 дні); 6, 13, 20, 27 березня 1988 року (4 дні); 3, 10, 17, 24 квітня 1988 року (4 дні); 1, 8, 15, 22, 29 травня 1988 року (5 днів); 5, 12, 19, 26 червня 1988 року (4 дні); 4, 11, 18, 25 вересня 1988 року (4 дні); 2, 9, 16, 23, 30 жовтня 1988 року (5 днів), 6, 13, 20, 27 листопада 1988 року (4 дні); 4, 11, 18, 25 грудня 1988 року (4 дні); 1, 8, 15 січня 1989 року (3 дні); 19, 26 лютого 1989 року (2 дні); 5, 12, 19, 26 березня 1989 року (4 дні); 2, 9, 16, 23, 30 квітня 1989 року (5 днів); 7, 14, 21, 28 травня 1989 року (4 дні); 3, 10, 17, 24 вересня 1989 року (4 дні); 1, 8, 15, 22, 29 жовтня 1989 року (5 днів); 5, 12, 19, 26 листопада 1989 року (4 дні); 3, 10, 24, 31 грудня 1989 року (4 дні); 7, 14, 21 січня 1990 року (3 дні); 18, 25 лютого 1990 року (2 дні); 4, 11, 18, 25 березня 1990 року (4 дні); 1, 8, 15, 22, 29 квітня 1990 року (5 днів); 6, 13, 20, 27 травня 1990 року (4 дні); 3, 10, 17, 24 червня 1990 року (4 дні); 01.07.1990 (1 день), 2, 9, 16, 23, 30 вересня 1990 року (5 днів); 7, 14, 21, 28 жовтня 1990 року (4 дні); 4, 11, 18, 25 листопада 1990 року (4 дні); 2, 9, 16, 23, 30 грудня 1990 року (5 днів); 6, 13, 20 січня 1991 року (3 дні); 17, 24 лютого 1991 року (2 дні); 3, 10, 17, 24, 31 березня 1991 року (5 днів); 7, 14, 21, 28 квітня 1991 року (4 дні); 05.05.1991 (1 день), що в сукупності складає 6 місяців 27 днів.
Враховуючи встановленні судовими рішеннями у справах №556/2477/23 та №556/443/24 обставини, суд оцінює критично твердження відповідача, викладене в спірному рішенні, про відсутність підстав для призначення позивачу пенсії за віком із зменшенням пенсійного віку як потерпілій від Чорнобильської катастрофи з урахуванням такого судового рішення.
Суд нагадує відповідачу, що згідно з ч. 4 ст. 78 КАС України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
Однак, фактично ігноруючи обставини, встановлені судовими рішеннями, які набрали законної сили, та всупереч висновкам суду в таких рішеннях, відповідач продовжує стверджувати про відсутність у позивача необхідної кількості років проживання у зоні гарантованого добровільного відселення та про наявність у неї строку проживання у такій зоні станом на 01.01.1993 менше 3 років.
У зв'язку з цим, суд наголошує відповідачу - суб'єкту владних повноважень, що відповідно до статті 129-1 Конституції України судове рішення є обов'язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.
Згідно зі статтею 370 КАС України судове рішення, яке набрало законної сили, є обов'язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.
Конституційний Суд України неодноразово зазначав, що виконання судового рішення є невід'ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави (п.2 мотивувальної частини рішення від 13.12.2012 №18-рп/2012); невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд судом (п.3 мотивувальної частини рішення від 25.04.2012 №11-рп/2012).
Конституційний Суд України, розглядаючи справу, бере до уваги практику Європейського суду з прав людини, який, зокрема, в рішенні у справі "Шмалько проти України" від 20.07.2004 вказав, що право на виконання судового рішення є складовою права на судовий захист, передбаченого статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, для цілей якої виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як складова частина судового розгляду (п. 43).
Таким чином, право на судовий захист є конституційною гарантією прав і свобод людини і громадянина, а обов'язкове виконання судових рішень - складовою права на справедливий судовий захист.
Суд зауважує, що орган Пенсійного фонду при визначенні права особи на призначення пенсії за віком із зменшенням пенсійного віку відповідно до ст. 55 Закону №796-ХІІ не наділений повноваженнями зараховувати чи не зараховувати періоди проживання такої особи на території зон радіоактивного забруднення, а лише враховувати періоди її проживання на такій території, які вказані в належно оформлених документах, зазначених в ч. 3 та ч. 4 ст. 15 Закону №796-ХІІ, або встановлені судовим рішенням.
Повертаючись до обставин справи, суд зазначає, що матеріалами справи підтверджено факт проживання позивача в зоні гарантованого добровільного відселення з 26.04.1986 по 09.03.2023 - 33 роки 7 місяців, що дає позивачу право на призначення пенсії за віком із зменшенням пенсійного віку додатково на 1 рік за повні 2 роки проживання в такій зоні, але не більше 6 років.
Аналогічний правовий підхід застосовано Верховним Судом в постанові від 09.03.2023 у справі № 380/7535/21.
Відтак, матеріалами судової справи спростовано твердження відповідача про те, що позивач проживала у зоні гарантованого добровільного відселення лише 1 рік 3 місяці 10 днів.
Водночас, проживання позивача на території 3 зони гарантованого добровільного відселення у період з 26.04.1986 по 31.07.1986 (незалежно від часу проживання в цей період) дає їй право на зменшення пенсійного віку на 3 роки (початкова величина) при призначенні пенсії за віком.
Враховуючи наявність у позивача посвідчення потерпілої внаслідок Чорнобильської катастрофи, а також довідок органу місцевого самоврядування та рішень суду у справах №556/2477/23 та №556/443/24, які підтверджують факт проживання позивача з 26.04.1986 по 09.03.2023 на території зони гарантованого добровільного відселення (категорія 3) понад 33 роки, суд дійшов висновку, що позивач має право на призначення пенсії із зменшенням пенсійного віку на 4 років відповідно до ст. 55 Закону №796-ХІІ (3 роки - початкова величина; 3 роки додатково за повних 6 років проживання в зоні гарантованого добровільного відселення).
Частиною третьою статті 55 №796-XII визначено, що призначення та виплата пенсій названим категоріям провадиться відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" і цього Закону.
Згідно з ч. 1 ст. 26 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 №1058-ІV (далі - Закон №1058-ІV) особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років за наявності страхового стажу не менше 15 років по 31 грудня 2017 року.
Починаючи з 1 січня 2018 року право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років мають особи за наявності страхового стажу, зокрема: з 1 січня 2023 року по 31 грудня 2023 року - не менше 30 років; з 1 січня 2024 року по 31 грудня 2024 року - не менше 31 року.
При цьому, частиною першою статті 55 Закону №796-ХІІ обумовлено, що особам, з числа постраждалих внаслідок Чорнобильської катастрофи, пенсії надаються із зменшенням пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону №1058-ІV, за наявності відповідного страхового стажу, зменшеного на кількість років зменшення пенсійного віку, але не менше 15 років страхового стажу.
Наявність страхового стажу, передбаченого частинами першою - третьою цієї статті, який дає право на призначення пенсії за віком, визначається на дату досягнення особою відповідного віку і не залежить від наявності страхового стажу на дату звернення за призначенням пенсії (абз. 2 ч. 4 ст. 26 Закону №1058-ІV).
Враховуючи вимоги Законів №796-XII та №1058-ІV, право на призначення пенсії за віком із зменшенням пенсійного віку на 6 років позивач набуває в 54 роки та за наявності страхового стажу (на момент досягнення 54-го віку) 24 роки.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 народилася ІНФОРМАЦІЯ_1 , на день звернення до органу Пенсійного фонду із заявою про призначення пенсії (28.06.2024) вона досягла віку 55 років 3 місяці 21 день та має страховий стаж понад 35 років.
Отже в досліджуваній ситуації виконано умови для призначення позивачу пенсії зі зниженням пенсійного віку.
Статтею 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Частиною першою статті 2 КАС України визначено, що завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Частина друга статті 2 КАС України передбачає, що у справах щодо оскарження рішень суб'єктів владних повноважень, суди перевіряють, зокрема, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії).
За наведених обставин, суд дійшов висновку, що відповідач протиправно відмовив позивачу у призначенні пенсії за віком із зменшенням пенсійного віку на підставі її заяви від 28.06.2024.
Водночас, належним способом захисту порушеного права позивача у спірних правовідносинах є скасування відповідного рішення суб'єкта владних повноважень.
Відтак, порушене право позивача підлягає судовому захисту шляхом визнання протиправним та скасування рішення ГУ ПФУ в Рівненській області від 05.07.2024 №172650006354 про відмову в призначенні позивачу пенсії за віком із зниженням пенсійного віку відповідно до статті 55 Закону №796-ХІІ та відновленню шляхом зобов'язання органу Пенсійного фонду призначити позивачу пенсію за віком із зменшенням пенсійного віку відповідно до статті 55 Закону №796-ХІІ.
При цьому, таке рішення суду не призведе до втручання у дискреційні повноваження відповідачів, оскільки дискреційні повноваження не є необмеженими (абсолютними) та закінчуються з прийняттям органом Пенсійного фонду певного рішення, яке свідчить про те, що він скористався наданим йому правом свободи дій для його винесення (дискреційними повноваженнями), чим виключив можливість прийняття іншого рішення.
Така позиція суду узгоджується з висновками Верховного Суду, викладеними у постанові від 21.03.2019 у справі №817/498/17 (№К/9901/44445/18), які є обов'язковими для врахування судами в силу вимог ч. 5 ст. 242 КАС України.
Визначаючи дату, з якої слід відновити порушені права, свободи та інтереси позивача, суд враховує положення частини першої статті 45 Закону №1058-ІV, згідно з якою пенсія призначається з дня звернення за пенсією, крім таких випадків, коли пенсія призначається з більш раннього строку: пенсія за віком призначається з дня, що настає за днем досягнення пенсійного віку, якщо звернення за пенсією відбулося не пізніше трьох місяців з дня досягнення особою пенсійного віку.
Оскільки позивач досягла пенсійного віку з урахуванням його зменшення на 6 років відповідно до положень статті 55 Закону №796-ХІІ - 08.03.2023, а звернення до органу Пенсійного фонду із заявою про призначення такої пенсії відбулося 28.06.2024, то порушене право ОСОБА_1 слід відновити з 28.06.2024.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Зважаючи на викладене, суд дійшов висновку, що відповідач всупереч вимогам КАС України не довів правомірності рішення про відмову в призначенні пенсії. Натомість позовні вимоги підтверджені належними й допустимими доказами, а тому позов підлягає задоволенню повністю.
Судові витрати підлягають розподілу відповідно до вимог ст.139 КАС України.
Керуючись статтями 241-246, 255, 263, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Позов задовольнити повністю.
Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області від 05.07.2024 №172650006354 про відмову ОСОБА_1 у призначенні пенсії за віком із зменшенням пенсійного віку на підставі ст. 55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Рівненській області призначити ОСОБА_1 пенсію за віком із зменшенням пенсійного віку відповідно до статті 55 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», починаючи з 28.06.2024.
Стягнути на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області судові витрати по сплаті судового збору в сумі 968,96 грн.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду.
Учасники справи:
Позивач - ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 . ЄДРПОУ/РНОКПП НОМЕР_4 )
Відповідач - Головне управління Пенсійного фонду України в Рівненській області (вул. Олександра Борисенка, буд. 7, м. Рівне, Рівненська обл., 33028. ЄДРПОУ/РНОКПП 21084076)
Повний текст рішення складений 04 квітня 2025 року.
Суддя Н.О. Дорошенко