04 квітня 2025 року м. Рівне №460/15255/24
Рівненський окружний адміністративний суд у складі судді Борискіна С.А., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи, адміністративну справу за позовом
Товариства з обмеженою відповідальністю "БОСТАКСІ"
доВідділу державного нагляду (контролю) у Рівненській області Державної служби України з безпеки на транспорті
про визнання протиправною та скасування постанови, зобов'язання вчинення певних дій, -
Товариство з обмеженою відповідальністю «БОСТАКСІ» (далі - позивач) звернулося до Рівненського окружного адміністративного суду з позовом до Відділу державного нагляду (контролю) у Рівненській області Державної служби України з безпеки на транспорті (далі - відповідач), в якому просить суд:
визнати протиправною та скасувати постанову Відділу державного нагляду (контролю) у Рівненській області Державної служби України з безпеки на транспорті про застосування адміністративно-господарського штрафу № 064889 від 24.09.2024.
В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач зазначає, що постановою № 064889 від 24.09.2024 застосовано адміністративно-господарський штраф за порушення статті 53 Закону України «Про автомобільний транспорт» у сумі 34000,00 грн. за результатами розгляду акта № АР079202 від 12.08.2024. В акті зазначено, що під час проведення перевірки транспортного засобу MERCEDES-BENZ із номерним знаком НОМЕР_1 було встановлено, що перевізник не забезпечив водія документами, а саме: білетно-обліковою документацією, копією договору із замовником, списку пасажирів. Позивач не погоджується з такою підставою для притягнення до відповідальності, оскільки у Законі України «Про автомобільний транспорт» не розкрито зміст поняття «білетно-облікова документація». З наведених у позові підстав позивач вважає, що оскаржувана ним постанова є протиправною та такою, що підлягає скасуванню, з огляду на що, просить суд задовольнити позов у повному обсязі.
Ухвалою суду від 16.12.2024 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі та вирішено розгляд справи проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними у справі матеріалами.
26.12.2024 через підсистему «Електронний суд» надійшов відзив на позовну заяву, у якому відповідач заперечує щодо задоволення позовних вимог та зазначає, що актом перевірки встановлено відсутність у водія транспортного засобу позивача білетно-облікової документації, тобто документа, передбаченого статтею 53 Закону України «Про автомобільний транспорт». При цьому, відповідно до пункту 13 Конвенції про міжнародні автомобільні перевезення пасажирів і багажу, ратифікованої Законом України «Про ратифікацію Конвенції про міжнародні автомобільні перевезення пасажирів і багажу» від 08.04.1999 № 581-XIV, продаж квитків позначається у квитково-обліковому листі, а тому резиденти України при виконанні міжнародних перевезень пасажирів зобов'язані мати вичерпний перелік документів, установлених частиною четвертої статті 53 Закону України "Про автомобільний транспорт". З огляду на наведене, просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.
Відповідно до вимог частини четвертої статті 229 КАС України у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Розглянувши матеріали, повно та всебічно з'ясувавши всі обставини адміністративної справи, які мають юридичне значення для розгляду та вирішення спору по суті, дослідивши наявні у справі докази у їх сукупності, судом встановлено наступне.
Посадовими особами Відділу державного нагляду (контролю) у м.Києві на підставі направлення від 08.08.2024 № 001315 проводилася рейдова перевірка. У ході рейдової перевірки 12.08.2024 о 07 год 45 хв у м. Київ, по вул. С.Петлюри, 32, перевірено транспортний засіб MERCEDES-BENZ із номерним знаком НОМЕР_1 під керуванням водія ОСОБА_1 . При перевірці встановлено, що «за міжнародним перевезенням пасажирів на замовлення за маршрутом «Україна-Німеччина, Нідерланди»», перевізник не забезпечив водія документами, а саме: білетно-обліковою документацією, копією договору із замовником, списку пасажирів».
Актом проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час здійснення перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом № АР079202 від 12.08.2024. зафіксовано порушення позивачем статті 53 Закону України «Про автомобільний транспорт», відповідальність за яке передбачена частиною першою статті 60 вказаного Закону, а саме виконання резидентами та/або нерезидентами України міжнародних перевезень пасажирів чи вантажів без документів, визначених статтею 53 цього Закону, - штраф у розмірі двох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
24.09.2024 за результатами розгляду справи про порушення законодавства про автомобільний транспорт Відділом державного нагляду (контролю) у Рівненській області Державної служби України з безпеки на транспорті винесено постанову № 064889 про застосування адміністративного-господарського штрафу у розмірі 34000,00 грн за порушення статті 53 Закону України «Про автомобільний транспорт», відповідальність за яке передбачена абзацом 6 частини 1статті 60 Закону України «Про автомобільний транспорт».
Не погоджуючись із постановою про застосування адміністративно-господарського штрафу та вважаючи її протиправною позивач звернувся до суду з адміністративним позовом.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд враховує наступне.
Відносини між автомобільними перевізниками, замовниками транспортних послуг, органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування, пасажирами, власниками транспортних засобів, а також їх відносини з юридичними та фізичними особами - суб'єктами підприємницької діяльності, які забезпечують діяльність автомобільного транспорту та безпеку перевезень регулюються Законом № 2344-ІІІ від 05.04.2001 (далі - Закон № 2344-ІІІ)
Згідно зі статтею 1 Закону № 2344-ІІІ у цьому Законі наведені терміни вживаються в такому значенні:
автомобільний перевізник - фізична або юридична особа, яка здійснює на комерційній основі чи за власний кошт перевезення пасажирів чи (та) вантажів транспортними засобами;
міжнародні перевезення пасажирів і вантажів - перевезення пасажирів і вантажів автомобільним транспортом з перетином державного кордону;
рейдова перевірка (перевірка на дорозі) - перевірка транспортних засобів автомобільних перевізників на всіх видах автомобільних доріг на маршруті руху в будь-який час з урахуванням інфраструктури (автовокзали, автостанції, автобусні зупинки, місця посадки та висадки пасажирів, стоянки таксі і транспортних засобів, місця навантаження та розвантаження вантажних автомобілів, зони габаритно-вагового контролю, інші об'єкти, що використовуються автомобільними перевізниками для забезпечення діяльності автомобільного транспорту) щодо дотримання автомобільними перевізниками вимог законодавства про автомобільний транспорт.
Відповідно до частини дванадцятої статті 6 Закону № 2344-ІІІ державному контролю підлягають усі транспортні засоби українських та іноземних перевізників, що здійснюють автомобільні перевезення пасажирів і вантажів на території України.
Згідно з частинами чотирнадцятою, сімнадцятою статті 6 Закону № 2344-ІІІ державний контроль автомобільних перевізників на території України здійснюється шляхом проведення планових, позапланових і рейдових перевірок (перевірок на дорозі).
Рейдові перевірки (перевірки на дорозі) дотримання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом здійснюються шляхом зупинки транспортного засобу або без такої зупинки посадовими особами центрального органу виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики з питань безпеки на наземному транспорті, та його територіальних органів, які мають право зупиняти транспортний засіб у форменому одязі за допомогою сигнального диска (жезла) відповідно до порядку, затвердженого Кабінетом Міністрів України.
За змістом абзацу другого частини першої статті 34 Закону № 2344-ІІІ автомобільний перевізник повинен виконувати вимоги цього Закону та інших законодавчих і нормативно-правових актів України у сфері перевезення пасажирів та/чи вантажів.
Відповідно до частини першої статті 53 Закону № 2344-ІІІ організацію міжнародних перевезень пасажирів і вантажів здійснюють перевізники відповідно до міжнародних договорів України з питань міжнародних автомобільних перевезень.
За правилами частини четвертої статті 53 Закону № 2344-ІІІ при виконанні міжнародних перевезень пасажирів резиденти України повинні мати:
дозволи іноземних країн, по території яких буде здійснюватися перевезення;
свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу;
список пасажирів (при нерегулярних та маятникових перевезеннях);
білетно-облікову документацію;
схему маршруту.
Згідно з абзацом шостим частини першої статті 60 Закону № 2344-ІІІ за порушення законодавства про автомобільний транспорт до автомобільних перевізників застосовуються адміністративно-господарські штрафи за виконання резидентами та/або нерезидентами України міжнародних перевезень пасажирів чи вантажів без документів, визначених статтею 53 цього Закону, - штраф у розмірі двох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Постановою Кабінету Міністрів України від 08.11.2006 № 1567 затверджено Порядок проведення рейдових перевірок (перевірок на дорозі), який визначає процедуру проведення рейдових перевірок (перевірок на дорозі) щодо додержання автомобільними перевізниками вимог законодавства про автомобільний транспорт (далі - Порядок № 1567).
Рейдовим перевіркам (перевіркам на дорозі) підлягають усі транспортні засоби вітчизняних та іноземних автомобільних перевізників (далі - транспортні засоби), що здійснюють автомобільні перевезення пасажирів та вантажів на території України. Рейдові перевірки (перевірки на дорозі) на автомобільному транспорті проводяться посадовими особами Укртрансбезпеки та її територіальних органів (далі - посадові особи) у форменому одязі, які мають відповідне службове посвідчення, направлення на рейдову перевірку (перевірку на дорозі) згідно з додатком 1-1, сигнальний диск (жезл) та індивідуальну печатку (пункти 2, 4 Порядку № 1567).
Рейдовою перевіркою (перевіркою на дорозі) є перевірка транспортних засобів автомобільних перевізників на всіх видах автомобільних доріг на маршруті руху в будь-який час з урахуванням інфраструктури (автовокзали, автостанції, автобусні зупинки, місця посадки та висадки пасажирів, стоянки таксі і транспортних засобів, місця навантаження та розвантаження вантажних автомобілів, зони габаритно-вагового контролю, інші об'єкти, що використовуються автомобільними перевізниками для забезпечення діяльності автомобільного транспорту) щодо додержання автомобільними перевізниками вимог законодавства про автомобільний транспорт (пункт 14 Порядку № 1567).
Під час проведення рейдової перевірки (перевірки на дорозі) перевіряється виключно, зокрема: додержання вимог статей 53, 56, 57 і 59 Закону; додержання водієм вимог Європейської угоди щодо роботи екіпажів транспортних засобів, які виконують міжнародні автомобільні перевезення (ЄУТР) (далі - Європейська угода) (абзаци перший, третій, четвертий пункту 15 Порядку № 1567).
Виявлені під час рейдової перевірки (перевірки на дорозі) порушення вимог законодавства та норм і стандартів щодо організації перевезень автомобільним транспортом зазначаються в акті з посиланням на порушену норму (пункт 20 Порядку № 1567).
У разі виявлення в ході рейдової перевірки (перевірки на дорозі) транспортного засобу порушення законодавства про автомобільний транспорт посадовою особою (особами), що провела перевірку, складається акт за формою згідно з додатком 3 (абзац перший пункту 21 Порядку № 1567).
Отже, виявлені під час перевірки порушення вимог законодавства та норм і стандартів щодо організації перевезень автомобільним транспортом зазначаються в акті з посиланням на порушену норму.
Судом встановлено, що в акті проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час здійснення перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом № АР079202 від 12.08.2024, контролюючий орган зробив висновок про порушення позивачем статті 53 Закону № 2344-ІІІ. Суть виявленого порушення полягає в тому, що на момент проведення перевірки водій, який здійснював міжнародні перевезення пасажирів, не мав із собою білетно-облікової документації, копії договору із замовником, списку пасажирів.
Оцінюючи такий висновок контролюючого органу крізь призму встановлених обставин справи та норм законодавства, що їх регулюють, суд зазначає таке.
У частині першій статті 8 Конституції України встановлено, що в Україні визнається і діє принцип верховенства права.
Суддя, здійснюючи правосуддя, керується верховенством права (частина перша статті 129 Основного Закону України).
Аналогічний припис закріплено у частині першій статті 6 КАС України. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини (частина друга статті 6 КАС України).
Елементом верховенства права є принцип правової визначеності, який, зокрема, передбачає, що закон, як і будь-який інший акт держави, повинен бути якісним, щоби виключити будь-який ризик свавілля.
Закон, як і будь-який інший акт держави, повинен характеризуватися якістю, щоби виключити ризик свавілля. Відсутність ясності та двозначність формулювань приписів не може гарантувати їх однакове застосування та захист від свавілля (див. також: перше речення абзацу другого підпункту 4.1 пункту 4 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 22 грудня 2010 року № 23-рп/2010; абзац шостий пункту 2.1 мотивувальної частини Рішення Великої палати Конституційного Суду України від 20 грудня 2017 року № 2-р/2017; абзац третій підпункту 3.3 пункту 3 мотивувальної частини Рішення Великої палати Конституційного Суду України від 06 червня 2019 року № 3-р/2019).
На думку Європейського суду з прав людини, поняття «якість закону» означає, що національне законодавство має бути доступним і передбачуваним, тобто визначати достатньо чіткі положення, аби дати людям адекватну вказівку щодо обставин і умов, за яких державні органи мають право вживати заходів, що вплинуть на конвенційні права цих людей (див. mutatis mutandis рішення Європейського суду з прав людини у справах «C. G. та інші проти Болгарії» від 24 квітня 2008 року (C. G. and Others v. Bulgaria, заява № 1365/07, §39), «Олександр Волков проти України» від 09 січня 2013 року (Oleksandr Volkov v. Ukraine, заява № 21722/11, §170)).
Європейський суд з прав людини неодноразово зазначав, що формулювання законів не завжди чіткі. Тому їх тлумачення та застосування залежить від практики. І роль розгляду справ у судах полягає саме в тому, щоб позбутися таких інтерпретаційних сумнівів з урахуванням змін у повсякденній практиці (див. mutatis mutandis рішення Європейського суду з прав людини у справах «Кантоні проти Франції» від 11 листопада 1996 року (Cantoni v. France,заява № 17862/91, §31-32), «Вєренцов проти України» від 11 квітня 2013 року (Vyerentsov v. Ukraine, заява № 20372/11, §65)).
Повертаючись до цієї справи, суд констатує, що у Законі № 2344-ІІІ не розкрито зміст поняття «білетно-облікова документація», водночас на день проведення перевірки не існувало законодавчо затвердженої форми білетно-облікової документації, а також порядку її використання.
Фактично, за наведених умов визначеною є лише назва документації, яку повинен був мати позивач, здійснюючи міжнародні перевезення пасажирів як резидент України - «білетно-облікова документація». Суть, форма, зміст та порядок ведення такої документації не було нормативно визначені.
За сукупності зазначених обставин сформульований у частині четвертій статті 53 Закону № 2344-ІІІ обов'язок для резидента України мати при виконанні міжнародних перевезень пасажирів білетно-облікову документацію, не відповідає критерію якості закону, адже не дає можливості однозначно стверджувати - у нормі йдеться про потребу мати один чи декілька документів, яку саме інформацію має містити цей документ (або кожен з документів у складі документації) та які правила його (їх) заповнення, адже очевидно, що обов'язок вести таку документацію покладається на перевізника.
Суд вважає, що у межах спірних правовідносин фактор нормативно-правового регулювання, яке дозволяє неоднозначне тлумачення і не виключає необмеженість трактування у правозастосовній практиці і, як наслідок, свавільність у застосуванні контролюючими суб'єктами, не є формальним і має вагоме значення під час оцінки оскаржуваної постанови, якою до позивача застосовано адміністративно-господарський штраф у розмірі 34000,00 грн, оскільки порушення, яке ставиться позивачеві за провину, є наслідком не стільки його неправомірної винної поведінки, скільки очевидної правової невизначеності.
Позиція відповідача полягає в тому, що відповідно до пункту 13 Конвенції про міжнародні автомобільні перевезення пасажирів і багажу, ратифікованої Законом України «Про ратифікацію Конвенції про міжнародні автомобільні перевезення пасажирів і багажу» від 08.04.1999 № 581-XIV, продаж квитків позначається у квитково-обліковому листі. На момент проведення рейдової перевірки на законодавчому рівні не iснувало визначеної форми квитково-облікового листа порядку його ведення, однак квитково-обліковий лист є обов'язковим документом для здійснення міжнародних пасажирських перевезень згідно із ст. 53 Закону № 2344-III, оскільки вказана норма Закону є чинною і обов'язковою для виконання. На переконання відповідача, автомобільний перевізник використовує самостійно розроблені форми білетно-облікових листів. При цьому, позивач як добросовісний суб'єкт господарювання зобов'язаний вести облік наданих послуг і отриманих коштів.
З такими доводами представника відповідача суд не погоджується, позаяк жодним нормативно-правовим актом на суб'єкта господарювання не покладено обов'язку займатися нормотворчою діяльністю та самостійно визначати форму білетно-облікової документації, а також правила її ведення з подальшим дотриманням цих правил. Жодним нормативно-правовим актом не покладено на автомобільного перевізника обов'язку самостійно розробити форми білетно-облікових листів. Наведене відповідачем тлумачення обов'язку мати білетно-облікову документацію саме у такий спосіб лише підкреслює те, що необмеженість трактування норми через її невизначеність зумовлює свавільність у її застосуванні.
Крім цього, відповідач не обґрунтував, на положення якого саме нормативно-правового акта він покликається, стверджуючи про потребу обліковування перевізником саме тих відомостей і саме в тому обсязі, про які він зазначив у відзиві на позовну заяву.
За наведеної відповідачем логіки кожен суб'єкт господарювання, на якого законом покладено обов'язок мати певну, конкретно не визначену документацію невстановленої форми, змісту та за відсутності правил її ведення, повинен визначати на власний розсуд форму, зміст та правила ведення указаної документації, однак тоді постає питання легітимної мети цього обов'язку, адже, фактично, за наведених міркувань, дотримання згаданого обов'язку не переслідує жодної іншої цілі, окрім як формальне його дотримання, що, в протилежному випадку, створює суто формальний привід для застосування адміністративно-господарського штрафу.
Наказом Міністерства транспорту та зв'язку України від 01.12.2006 №1133 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 20.12.2006 за №1333/13207) були затверджені типові форми документів для регулярних пасажирських перевезень у міжнародному сполученні, дорожній лист автобуса в міжнародному сполученні, квитково-касовий лист (для міжнародного сполучення), та Інструкція про порядок їх використання. Проте, наказом Міністерства інфраструктури України від 12.06.2014 № 249 (зареєстрований в Міністерстві юстиції України 24.06.2014 за № 685/25462) наказ Міністерства транспорту та зв'язку України від 01.12.2006 № 1133 визнано таким, що втратив чинність.
Тобто, як станом на день проведення перевірки, так і на час судового розгляду справи відсутня законодавчо затверджена форма білетно-облікової документації, а також порядок її використання.
Позиція суду у цій справі узгоджується із правовою позицією Верховного Суду, висловленою у постанові від 11 квітня 2024 року у справі № 140/6910/22, яку суд враховує на підставі частини п'ятої статті 242 КАС України.
З приводу зазначеного в акті перевірки твердження про відсутність у перевізника на момент перевірки копії договору із замовником послуг, то суд погоджується з доводами позивача про те, що такий документ відсутній в списку документів, які зазначені у частині четвертій статті 53 Закону № 2344-ІІІ.
Суд зазначає, що вичерпний перелік документів, які необхідні для виконання міжнародних пасажирських перевезень резидентами України, визначено частиною четвертою53 Закону № 2344-ІІІ і такий документ як договір із замовником послуг не входить до обов'язкових документів для здійснення таких перевезень.
Додатково суд зазначає, що з матеріалів перевірки, неможливо встановити які види перевезення здійснював перевізник - (регулярні, нерегулярні та маятникові) пасажирські міжнародні автомобільні перевезення, адже вимога надати список пасажирів при виконанні міжнародних перевезень пасажирів на резидентів України поширюється лише при здійсненні нерегулярних та маятникових перевезеннях.
При цьому, критеріями обґрунтованості рішення суб'єкта владних повноважень є: 1) логічність та структурованість викладення мотивів, що стали підставою для прийняття відповідного рішення;2) пов'язаність наведених мотивів з конкретно наведеними нормами права, що становлять правову основу такого рішення; 3) наявність правової оцінки фактичних обставин справи (поданих документів, інших доказів), врахування яких є обов'язковим у силу вимог закону під час прийняття відповідного рішення; 4) відповідність висновків, викладених у такому рішенні, фактичним обставинам справи; 5) відсутність немотивованих висновків та висновків, які не ґрунтуються на нормах права.
З огляду на наведене, суд дійшов висновку про відсутність у діях позивача складу правопорушення, передбаченого абз. 6 ч. 1 ст. 60 Закону України «Про автомобільний транспорт», а тому оскаржувана постанова Відділу державного наляду (контролю) у Рівненській області Державної служби України з безпеки на транспорті про застосування адміністративно-господарського штрафу є протиправною та підлягає скасуванню.
Згідно зі статтею 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
З огляду на встановлені обставини, виходячи з системного аналізу положень законодавства та доказів, наявних в матеріалах справи, перевіривши правову та фактичну обґрунтованість мотивів, покладених суб'єктом владних повноважень в основу постанови про застосування адміністративно-господарського штрафу штрафу № 064889 від 24.09.2024, суд дійшов висновку що вона не відповідає наведеним у частині 2 статті 2 КАС України критеріям, відтак позовні вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають до задоволення.
За правилами частини першої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Керуючись статтями 241-246, 255, 257-262, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Адміністративний позов задовольнити повністю.
Визнати протиправною та скасувати постанову Відділу державного нагляду (контролю) у Рівненській області Державної служби України з безпеки на транспорті про застосування адміністративно-господарського штрафу № 064889 від 24.09.2024.
Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «БОСТАКСІ» за рахунок бюджетних асигнувань Відділу державного нагляду (контролю) у Рівненській області Державної служби України з безпеки на транспорті судові витрати у виді судового збору в сумі 3028,00 грн.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду.
Повний текст рішення складений 04 квітня 2025 року
Учасники справи:
Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю "БОСТАКСІ" (вул. Миру, 11,с-ще Володимирець,Вараський р-н, Рівненська обл.,34300, ЄДРПОУ/РНОКПП 43696306)
Відповідач - Відділ державного нагляду (контролю) у Рівненській області Державної служби України з безпеки на транспорті (вул. Відінська, буд. 8,м. Рівне,Рівненська обл.,33023, ЄДРПОУ/РНОКПП 39816845)
Суддя С.А. Борискін