Україна
Донецький окружний адміністративний суд
04 квітня 2025 року Справа№640/17010/22
Донецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Череповського Є.В., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю “Інтро Трейд» (місцезнаходження: 01011, м. Київ, вул. Панаса Мирного, 11, ЄДРПОУ 42874472) до Головного управління ДПС у м. Києві (місцезнаходження: 04116, м. Київ, вул. Шолуденка, 33/19, ЄДРПОУ 44116011) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,
I. Зміст позовних вимог.
До Окружного адміністративного суду міста Києва (далі - Суд) надійшов позов Товариства з обмеженою відповідальністю “Інтро Трейд» (далі - Позивач) до Головного управління ДПС у м. Києві (далі - Відповідач), у якому Позивач просить суд:
- визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Головного управління ДПС у м. Києві від 30.06.2022 № 0125880707 та № 0125900707.
- стягнути сплачений Позивачем судовий збір у розмірі 3308,21 грн.
II. Заяви (клопотання) учасників справи інші процесуальні дії у справі.
Позивач у порядку ст. 56 Податкового кодексу України оскаржував спірні податкові повідомленя рішення в адміністративному порядку, в свою чергу Державна податкова служба України своїм рішенням від 31.08.2022 № 10061/G/99-00-06-03-01-06, залишила без задоволення скаргу Позивача.
Ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 07.10.2022 відкрито провадження у справі, вирішено справу розглядати за правилами спрощеного позовного провадження без без повідомлення (виклику) сторін та проведення судового засідання за наявними у справі матеріалами.
Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 03.02.2025 року справу прийнято до провадження, розгляд справи вирішено проводити у порядку спрощеного позовного провадження, без виклику сторін за наявними у справі матеріалами.
Частиною 5 ст. 262 КАСУ передбачено, що суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.
Згідно з частиною 2 КАСУ розгляд справи по суті за правилами спрощеного позовного провадження починається з відкриття першого судового засідання; якщо судове засідання не проводиться, розгляд справи по суті розпочинається через тридцять днів.
З огляду на завершення 30-ти денного терміну для подання заяв по суті справи, суд вважає, можливим розглянути та вирішити справу по суті за наявними у ній матеріалами.
III. Позиція Позивача та заперечення Відповідача.
В обґрунтування позовних вимог Позивач зазначає, що в акті фактичної перевірки контролюючим органом вказано, що встановлено факт застосування реєстраторів розрахункових операцій (далі також РРО) без створення відповідних розрахункових документів встановленої форми, а саме проведення розрахункової операції через програмний реєстратор розрахункових операцій без належного зазначення найменування підакцизного товару.
Крім того, вказує, що недолік реквізиту розрахункового документа не прирівнюється до відсутності самого розрахункового документа, оскільки це не впливає на ідентифікацію особи, яка здійснює розрахунки, та на зміст фактично проведеної розрахункової операції. Вказує, що фіскальний чек, який був виданий при контрольній розрахунковій операції містить найменування товару (цигарки), що реалізувався. Так, код УКТ ЗЕД, який міститься у чеку безпосередньо відображає сам товар цигарки з фільтром, після чого у чеку зазначено найменування товару власна назва «Rothmans» (фактично цигарки «Прилуки класичні 25»).
Щодо реалізації товару за цінами вищіми ніж максимальних роздрібних цін встановлених виробником, зазначає, що працівники Відповідача відшуковували пачки сигарет із зазначенням максимальної роздрібної ціни, нижчої ніж ціна реалізації відповідного найменування сигарет, даний товар не пропонувався до продажу та не реалізувався кінцевим споживачам у цей день, а лише на вимогу перевіряючих проскановано та видано чек.
Також позивач вважає, що проведена перевірка є протиправною, а тому складений за її результатами акт є недопустимим доказом. Просить позов задовольнити.
Відповідач, надав відзив на позов у якому заперечував проти задоволеня позовних вимог, зазначивши про законість оскаржуємих податкових повідомлень рішень.
IV. Обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин, з посиланням на докази, на підставі яких встановлені відповідні обставини.
Наказом ГУ ДПС у м. Києві №1775-П від 13.06.2022 р. було прийнято рішення про проведення фактичної перевірки Позивача. 14.06.2022 року керівником Відповідача, головним державним інспекторам О. Волинець та О. Бернадін були видані направлення на проведення фактичної перевірки Позивача, тривалістю 10 діб починачі із 14.06.2022 року.
14.06.2022 р. Головним управлінням ДПС у м. Києві проведено фактичну перевірку Позивача, за результатами якої складено Акт 003037 реєстраційний номер в органі ДПС №13987/26/15/07/42874472 від 15.06.2022 (далі - Акт) в якому викладено висновки щодо порушення ТОВ «Інтро Трейд» вимог п. 11 ст. 3 Закону України від 06.07.1995 № 265/95-ВР «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» (зі змінами та доповненнями), а саме: проведення розрахункової операції через програмний реєстратор розрахункових операцій без зазначення найменування підакцизного товару та ст. 111 ЗУ «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів» - роздрібна торгівля тютюновими виробами за цінами вищими від максимальних роздрібних цін на тютюнові вироби встановлених виробником тютюнових виробів.
В Акті за результатами фактичної перевірки вказано, що перевіркою встановлено використання з порушенням програмування РРО, а саме на виданому фіскальному чеку №0009516 не зазначається найменування придбаного підакцизного товару (сигарети з фільтром), також аналогічне порушення відображається в чеку №0009261 де не зазначено найменування підакцизного товару (одноразова електрона сигарета) та код такої підкатегорії згідно УКТ ЗЕД необхідний для одноразової електроної сигарети, також перевірко встановлено факт продажу сигарет з фільтром «Прилуки класичні» (25 цигарок) по ціні 64.00 грн., що є вищою від максимально роздрібної ціни на тютюнові вироби, встановленої виробником на пічці цигарок у розмірі 58,09 грн. В ході проведення перевірки в присутності продавця кіоску ОСОБА_1 було складено опис наявних у суб'єкта господарвання тютюнових виробів на загальну суму 215453,40 грн.
Вищевказані факти сторонами не заперечуться, та додатково підтверджуться письмовими поясненнями продавця Позивача ОСОБА_1 .
На підставі акта перевірки ГУ ДПС у м. Києві винесено податкові повідомлення-рішення від 30.06.2022 року:
- №0125880707, яким до позивача за порушення пункту 11 статті 3 Закону №265/95-ВР застосовано штрафні санкції відповідно до пункту 1, 6, 7 статті 17 Закону №265/95-ВР у розмірі 5100 грн., відповідальність передбачена п.7 ст. 17 Законом України від 06.07.1995 № 265/95-BP "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" (зі змінами та доповненнями), а саме: триста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
- №0125900707, яким до позивача за порушення статті 111 Закону №481/95-ВР застосовано штрафні санкції відповідно до частини другої статті 17 Закону №481/95-ВР у розмірі 215453,40 грн., відповідальність передбачена ч. 2 ст. 17 Закону України від 19.12.1995 № 481/95-ВР "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, рідин, шо використовуються в електронних сигаретах, та пального" (зі змінами та доповненнями), а саме: 100 відсотків вартості наявних у суб'єкта господарювання (у тому числі іноземного суб'єкта господарювання, який діє через своє зареєстроване постійне представництво) тютюнових виробів, але не менше 10000 грн.
V. Оцінка суду.
Надаючи правову оцінку обґрунтованості аргументам, суд зазначає наступне.
Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулює та визначає Податковий кодекс України.
Відповідно до пп. 20.1.4 п. 20.1 статті 20 ПК України контролюючі органи мають право проводити відповідно до законодавства перевірки і звірки платників податків (крім Національного банку України), у тому числі після проведення процедур митного контролю та/або митного оформлення.
Згідно абз. абз. 1-2 п. 75.1 статті 75 ПК України контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.
Камеральні та документальні перевірки проводяться контролюючими органами в межах їх повноважень виключно у випадках та у порядку, встановлених цим Кодексом, а фактичні перевірки - цим Кодексом та іншими законами України, контроль за дотриманням яких покладено на контролюючі органи.
Приписами пп. 75.1.3 п. 75.1 статті 75 ПК України передбачено, що фактичною вважається перевірка, що здійснюється за місцем фактичного провадження платником податків діяльності, розташування господарських або інших об'єктів права власності такого платника. Така перевірка здійснюється контролюючим органом щодо дотримання норм законодавства з питань регулювання обігу готівки, порядку здійснення платниками податків розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності ліцензій, свідоцтв, у тому числі про виробництво та обіг підакцизних товарів, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами).
Підстави проведення фактичної перевірки регламентовано статтею 80 ПК України, відповідно до пункту 80.2 якої фактична перевірка може проводитися на підставі рішення керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, оформленого наказом, копія якого вручається платнику податків або його уповноваженому представнику, або особам, які фактично проводять розрахункові операції під розписку до початку проведення такої перевірки, та за наявності хоча б однієї з таких підстав:
- у разі наявності та/або отримання в установленому законодавством порядку інформації від державних органів або органів місцевого самоврядування, яка свідчить про можливі порушення платником податків законодавства, контроль за яким покладено на контролюючі органи, зокрема, щодо здійснення платниками податків розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності патентів, ліцензій та інших документів, контроль за наявністю яких покладено на контролюючі органи, виробництва та обігу підакцизних товарів (пп.80.2.2 п.80.2 ст.80);
- письмового звернення покупця (споживача), оформленого відповідно до закону, про порушення платником податків установленого порядку проведення розрахункових операцій, касових операцій, патентування або ліцензування (пп.80.2.3 п.80.2 статті 80);
- у разі наявності та/або отримання в установленому законодавством порядку інформації про порушення вимог законодавства в частині виробництва, обліку, зберігання та транспортування спирту, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та рідин, що використовуються в електронних сигаретах, та цільового використання спирту платниками податків, обладнання акцизних складів витратомірами-лічильниками та/або рівномірами-лічильниками, а також здійснення функцій, визначених законодавством у сфері виробництва і обігу спирту, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, пального; (пп.80.2.5 п.80.2 статті 80).
Відповідно до п.81.1 ст.81 ПК України посадові особи контролюючого органу мають право приступити до проведення фактичної перевірки за наявності підстав для їх проведення, визначених цим Кодексом, та за умови пред'явлення або надіслання у випадках, визначених цим Кодексом, таких документів: направлення на проведення такої перевірки, в якому зазначаються дата видачі, найменування контролюючого органу, реквізити наказу про проведення відповідної перевірки, найменування та реквізити суб'єкта (прізвище, ім'я, по батькові фізичної особи-платника податку, який перевіряється) або об'єкта, перевірка якого проводиться, мета, вид (документальна планова/позапланова або фактична), підстави, дата початку та тривалість перевірки, посада та прізвище посадової (службової) особи, яка проводитиме перевірку. Направлення на перевірку у такому випадку є дійсним за наявності підпису керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, що скріплений печаткою контролюючого органу; копії наказу про проведення перевірки, в якому зазначаються дата видачі, найменування контролюючого органу, найменування та реквізити суб'єкта (прізвище, ім'я, по батькові фізичної особи-платника податку, який перевіряється) та у разі проведення перевірки в іншому місці - адреса об'єкта, перевірка якого проводиться, мета, вид (документальна планова/позапланова або фактична перевірка), підстави для проведення перевірки, визначені цим Кодексом, дата початку і тривалість перевірки, період діяльності, який буде перевірятися. Наказ про проведення перевірки є дійсним за наявності підпису керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу та скріплення печаткою контролюючого органу; службового посвідчення осіб, які зазначені в направленні на проведення перевірки.
Главою 8 розділу II ПК України установлені правила щодо призначення та проведення перевірок є законодавчими гарантіями дотримання прав платників податків під час контролю за дотриманням вимог податкового та іншого законодавства, який здійснюється контролюючими органами в процесі адміністрування податків і зборів. З цією метою нормативно обмежено перелік підстав для призначення та проведення перевірок платників податків контролюючими органами, а також визначено умови проведення відповідних перевірок та порядок допуску посадових осіб контролюючих органів до їх проведення. Відповідні гарантії спрямовані на забезпечення нормального перебігу господарської діяльності платників податків, а так само на надання можливості платникові податків висловити свою незгоду із неправомірним, на його думку, проведенням контрольних заходів щодо такого платника.
Викладене, у свою чергу, свідчить, що право на призначення та проведення фактичної перевірки за пп. 80.2.5 п. 80.2 статті 80 Податкового кодексу України виникає у контролюючого органу у випадку отримання в установленому законодавством порядку інформації про можливі порушення платником податків законодавства, контроль за яким покладено на контролюючі органи, зокрема, здійснення платниками податків розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності патентів, ліцензій та інших документів, контроль за наявністю яких покладено на контролюючі органи, виробництва та обігу підакцизних товарів.
У постанові Верховного Суду від 21.02.2020 по справі № 826/17123/18 зроблено висновок про те, що незалежно від прийнятого платником податків рішення про допуск (недопуск) посадових осіб до перевірки, оскаржуючи в подальшому наслідки проведеної контролюючим органом перевірки у вигляді податкових повідомлень-рішень та інших рішень, платник податків не позбавлений можливості посилатись на порушення контролюючим органом вимог законодавства щодо проведення такої перевірки, якщо вважає, що вони зумовлюють протиправність таких податкових повідомлень-рішень.
Однією з підстав позову вказано невідповідність наказу про призначення перевірки законодавчо встановленим вимогам, а саме наказ ГУ ДПС у м. Києві №1775-П від 13.06.2022 р. не містить підстави проведення перевірки. Також, наказ Головного управління ДПС у м. Києві "Про проведення фактичних перевірок» жодним чином не уповноважує посадових осіб контролюючого органу на проведення контрольної розрахункової операції за власні кошти відповідно до вимог п. 20.1.11 ст. 20 та п. 80.4 ст. 80 ПК України.
Відповідно частини п'ятої статті 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Судова палата з розгляду справ щодо податків, зборів та інших обов'язкових платежів Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду в постанові від 20.02.2020 у справі №826/17123/18 сформулювала правовий висновок, відповідно до якого платник податків не позбавлений можливості посилатись на порушення контролюючим органом вимог законодавства щодо проведення податкової перевірки, якщо вважає, що вони зумовлюють протиправність прийнятих за її висновками податкових повідомлень-рішень. При цьому таким підставам позову, за їх наявності, суди повинні надавати правову оцінку в першу чергу, а у разі, якщо вони не визнані судом такими, що тягнуть протиправність рішень, прийнятих за наслідками такої перевірки, переходити до перевірки підстав позову щодо наявності порушень податкового та/або іншого законодавства.
У постанові від 28.09.2022 у справі №160/2552/21 Верховний Суд зауважив, що ключовим питанням при наданні оцінки процедурним порушенням, допущеним під час прийняття суб'єктом владних повноважень рішення, є співвідношення двох базових принципів права: протиправні дії не тягнуть за собою правомірних наслідків і, на противагу йому, принцип формального порушення процедури не може мати наслідком скасування правильного по суті рішення.
Межею, що розділяє істотне (фундаментальне) порушення від неістотного, є встановлення такої обставини: чи могло бути іншим рішення суб'єкта владних повноважень за умови дотримання ним передбаченої законом процедури його прийняття.
За приписами частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до пункту 75.1 статті 75 ПК України контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки. Камеральні та документальні перевірки проводяться контролюючими органами в межах їх повноважень виключно у випадках та у порядку, встановлених цим Кодексом, а фактичні перевірки цим Кодексом та іншими законами України, контроль за дотриманням яких покладено на контролюючі органи.
Згідно із пунктом 80.4 статті 80 ПК України перед початком фактичної перевірки, з питань дотримання порядку здійснення розрахункових операцій та ведення касових операцій, посадовими особами контролюючих органів на підставі підпункту 20.1.10 пункту 20.1 статті 20 цього Кодексу може бути проведена контрольна розрахункова операція.
За приписами підпунктів 20.1.10 та 20.1.11 пункту 20.1 статті 20 ПК України контролюючі органи, мають право:
- здійснювати контроль за додержанням законодавства з питань регулювання обігу готівки (крім банків), порядку проведення готівкових розрахунків за товари (послуги), за наявністю ліцензій на провадження видів господарської діяльності, що підлягають ліцензуванню відповідно до закону, торгових патентів, за додержанням порядку приймання готівки для подальшого переказу (крім приймання готівки банками), за дотриманням суб'єктами господарювання установлених законодавством обов'язкових вимог щодо забезпечення можливості розрахунків за товари (послуги) з використанням електронних платіжних засобів;
- проводити контрольні розрахункові операції до початку перевірки платника податків щодо дотримання ним порядку проведення готівкових розрахунків та застосування реєстраторів розрахункових операцій та/або програмних реєстраторів розрахункових операцій. Товари, отримані службовими (посадовими) особами контролюючих органів під час проведення контрольної розрахункової операції, підлягають поверненню платнику податків у непошкодженому вигляді. У разі неможливості повернення такого товару відшкодування витрат здійснюється відповідно до законодавства з питань захисту прав споживачів.
Таким чином, право працівників контролюючих органів проводити контрольні розрахункові операції у ході фактичної перевірки передбачена вказаними нормами ПК України. Тому, законодавчо не вимагається окремого уповноваження на здійснення контрольних розрахункових операцій у ході фактичної перевірки у наказі про проведення такої перевірки.
Крім того, в наказі про проведення фактичної перевірки, зазначено, що підставою проведення фактичної перевірки, крім нормативного обґрунтування, ще є доповідна записка управління контролю за розрахунковими операціями від 13.06.2022 року №544/26-15-07-07-00-12.
Вимог щодо певного джерела коштів на проведення контрольних розрахункових операцій у ході фактичної перевірки також законодавством не передбачено.
З урахуванням наведеного, суд відхиляє доводи Позивача про порушення відповідачем порядку проведення перевірки.
Щодо зафіксованого в акті перевірки порушення позивачем статті 111 Закону №481/95-ВР, за наслідками якого винесено спірне податкове повідомлення-рішення від 30.06.2022 №0125900707 про застосування штрафних санкцій відповідно до частини другої статті 17 Закону №481/95-ВР у розмірі 215453,40 грн, суд зазначає таке.
Згідно п.п. 14.1.4, 14.1.106 п. 14.1 ст.14 ПК України, акцизний податок - непрямий податок на споживання окремих видів товарів (продукції), визначених цим Кодексом як підакцизні, що включається до ціни таких товарів (продукції).
Максимальні роздрібні ціни - ціни, встановлені на підакцизні товари (продукцію з урахуванням усіх видів податків (зборів). Акцизний податок з реалізованих суб'єктами господарювання роздрібної торгівлі підакцизних товарів не включається до максимальної роздрібної ціни.
Максимальні роздрібні ціни на підакцизні товари (продукцію) встановлюються виробниками або імпортерами товарів (продукції) шляхом декларування таких цін у порядку, встановленому цим Кодексом. Продаж суб'єктами господарювання роздрібної торгівлі підакцизних товарів, на які встановлюються максимальні роздрібні ціни, не може здійснюватися за цінами, вищими за максимальні роздрібні ціни, збільшені на суму акцизного податку з роздрібної торгівлі підакцизних товарів.
Згідно п. 29.1 ст. 29 ПК України, обчислення суми податку здійснюється шляхом множення бази оподаткування на ставку податку із/без застосуванням відповідних коефіцієнтів.
Підпунктом 213.1.9 п. 213.1 ст. 213 ПК України, об'єктами оподаткування є операції, зокрема, з реалізації суб'єктами господарювання роздрібної торгівлі підакцизних товарів.
Відповідно до п. 214.1.4 п. 214.1 ст. 214 ПК України, у разі обчислення податку із застосуванням адвалорних ставок базою оподаткування є: вартість (з податком на додану вартість) підакцизних товарів, що реалізовані відповідно до пп. 213.1.9 п. 213.1 ст. 213 цього Кодексу.
Згідно пп. 214.1.4 п. 214.1 ст. 214 ПК України, у разі обчислення податку із застосуванням адвалорних ставок базою оподаткування є: вартість (з податком на додану вартість та без урахування акцизного податку з реалізації суб'єктами господарювання роздрібної торгівлі підакцизних товарів) підакцизних товарів, що реалізовані відповідно до пп. 213.1.9 п. 213.1 ст. 213 цього Кодексу.
Відповідно до пп. 215.3.10 п. 215.3 ст. 215 ПК України, для підакцизних товарів, реалізованих відповідно до пп. 213.1.9 п. 213.1 ст. 213 цього Кодексу, ставки податку встановлюються за рішенням сільської, селищної або міської ради у відсотках від вартості (з податком на додану вартість), у розмірі 5 відсотків.
Згідно ст. 11-1 Закону № 481/95 встановлена виробником або імпортером максимальна роздрібна ціна на тютюнові вироби наноситься на пачку, коробку або сувенірну коробку тютюнових виробів разом з датою їх виготовлення.
Максимальна роздрібна ціна за пачку, коробку або сувенірну коробку наноситься визначеним виробником способом у визначеному виробником місці і складається з її цифрового виразу та скороченого найменування грошової одиниці України.
Дата виготовлення наноситься визначеним виробником способом у визначеному виробником місці і складається із шести цифр, перші дві з яких означають день, наступні дві - місяць, останні дві - рік такої дати.
Отже враховуючи вищевикладене, при максимальній ціні продажу цигарок Прилуки класичні 25, встановленої виробником у розмірі 58,09 грн., ціна реалізації цих цигарок Позивачем не повина перевищувати 58,09+5%=60,99 грн., в нашому ж випадку продаж відбувся за ціною в 64 грн.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 17 Закону № 481/95 за порушення норм цього Закону щодо виробництва і торгівлі спиртом етиловим, коньячним і плодовим, спиртом етиловим ректифікованим виноградним, спиртом етиловим ректифікованим плодовим, спиртом-сирцем виноградним, спиртом-сирцем плодовим, алкогольними напоями та тютюновими виробами посадові особи і громадяни притягаються до відповідальності згідно з чинним законодавством.
До суб'єктів господарювання застосовуються фінансові санкції у вигляді штрафів у разі: роздрібної торгівлі тютюновими виробами за цінами, вищими від максимальних роздрібних цін на тютюнові вироби, встановлених виробниками або імпортерами таких тютюнових виробів, збільшеними на суми акцизного податку з реалізації через роздрібну торговельну мережу тютюнових виробів, - 100 відсотків вартості наявних у суб'єкта господарювання тютюнових виробів, але не менше 10 000,00 грн.
В акті перевірки зазначено, що Позивач здійснив роздрібний продаж тютюнового виробу за ціною вищою від максимальної роздрібної ціни на тютюновий виріб, встановленого виробником, а саме фіскальним чеком №0009516 пн428744726555 від 14.06.22 р., встановлено що, на реалізації магазину знаходяться цигарки «Прилуки класичні 25» вартістю 64 грн., максимальна роздрібна ціна яких встановлена виробником 58,09 грн.+5%, а допустима без порушень до продажу 60,99 грн.
Додатком 1 до акту перевірки підтверджується кількість та вартість тютюнових виробів, що знаходились на реалізації на об'єкту продажу Позивача за адресою вул. Соломенська б.21, на загальну суму 71434,9 грн., при цьому суд не бере до уваги інші кіоски Позивача, так як вони не відносяться до факту контрольної закупки, а відповідно не входять до предмета перевірки.
Водночас, суд зауважує, що штраф накладено на весь товар згідно із додатком 1 до акту перевірки на загальну суму 215453,40 грн., проте доказів реалізації інших цигарок за вищу ніж максимальна роздрібна ціна встановлена виробником, суду надано не було.
Таким чином, Відповідач на якого покладено обов'язок доказування в адміністративному процесі, не надав суду достатніх доказів на підтвердження обставин, щодо застосування штрафу в розмірі 215453,40 грн.
При цьому, із додатку 1 судом встановлено, що на продажу знаходилось 14 пачок цих цигарок на загальну суму 896 грн., як зазначалося вище, штраф нараховується у розмірі 100 відсотків вартості наявних у суб'єкта господарювання тютюнових виробів, щодо яких виявлено порушення, але не менше 10 000,00 грн.
Слід зазначити, що буквальне трактування наведеної норми, призводить взагалі до неможливості її застосування Відповідачем, за критерієм «якості закону» так як законодавцем не розкрито поняття «наявних у суб'єкта господарвання тютюнових виробів» за місцем іх знаходження (прикладом є наш випадок, де контрольна закупка була здійснена в одному кіоску за адресою вул. Соломенська 14, а тютюнові вироби, за для збільшення штрафної санкції, Відповідачем були пораховані в 4 кіосках розміщених за різними адресами Києва, при цьому постає питання чи є у Позивача склад із цигарками і якщо є то чому не обрахована іх вартість. Більш того не розкрито поняття «вартості тютюнових виробів» - чи то вартість отримання цигарок на реалізацію Позивачем чи то вартість самої реалізації безпосередньо покупцям).
Таким чином, єдиний можливий та правильний розрахунок фінансових санкцій за реалізацію Позивачем однієї пачки цигарок з порушенням вимог ст.111 Закону №481/95-ВР становить 10000 грн., що є мінімальним розміром санкції за вчинене порушення.
За наведених обставин, спірне податкове повідомлення-рішення від 30.06.2022 №0125900707 підлягає скасуванню в частині нарахування позивачу штрафних санкцій на суму 205453,40 грн. (двісті п'ять тисяч чотириста п'ятдесят три гривні 40 коп.).
Щодо зафіксованого в акті перевірки порушення Позивачем пункту 11 статті 3 Закону №265/95-ВР, за наслідками якого винесено спірне податкове повідомлення-рішення від 30.06.2022 р. №0125880707 про застосування штрафних санкцій відповідно до пункту 1, 6, 7 статті 17 Закону №265/95-ВР у розмірі 5100 грн, суд зазначає наступне.
Правові засади застосування реєстраторів розрахункових операцій та програмних реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг регулюються Законом №265/95-ВР, дія якого поширюється на усіх суб'єктів господарювання, їх господарські одиниці та представників (уповноважених осіб) суб'єктів господарювання, які здійснюють розрахункові операції у готівковій та/або безготівковій формі.
Згідно із пунктами 1, 2 статті 3 Закону №265/95-ВР суб'єкти господарювання, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням електронних платіжних засобів, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг, а також операції з приймання готівки для подальшого її переказу зобов'язані:
проводити розрахункові операції на повну суму покупки (надання послуги) через зареєстровані, опломбовані у встановленому порядку та переведені у фіскальний режим роботи реєстратори розрахункових операцій або через зареєстровані фіскальним сервером контролюючого органу програмні реєстратори розрахункових операцій зі створенням у паперовій та/або електронній формі відповідних розрахункових документів, що підтверджують виконання розрахункових операцій, або у випадках, передбачених цим Законом, із застосуванням зареєстрованих у встановленому порядку розрахункових книжок;
надавати особі, яка отримує або повертає товар, отримує послугу або відмовляється від неї, включаючи ті, замовлення або оплата яких здійснюється з використанням мережі Інтернет, при отриманні товарів (послуг) в обов'язковому порядку розрахунковий документ встановленої форми та змісту на повну суму проведеної операції, створений в паперовій та/або електронній формі (у тому числі, але не виключно, з відтворюванням на дисплеї реєстратора розрахункових операцій чи дисплеї пристрою, на якому встановлений програмний реєстратор розрахункових операцій QR-коду, який дозволяє особі здійснювати його зчитування та ідентифікацію із розрахунковим документом за структурою даних, що в ньому міститься, та/або надсиланням електронного розрахункового документа на наданий такою особою абонентський номер або адресу електронної пошти).
Отже, за змістом наведених вимог суб'єкти господарювання зобов'язані проводити розрахункові операції через реєстратори розрахункових операцій та/або програмні реєстратори розрахункових операцій з фіскальним режимом роботи, видавати (в паперовому вигляді та/або електронній формі) розрахунковий документ встановленої форми та змісту, що підтверджує виконання розрахункової операції.
В акті перевірки зафіксовано, що реалізовані споживачеві цигарки «Прилуки класичні 25» вартістю 64,00 грн., не запрограмовані по найменуванню товарів підакцизної групи, а саме «сигарети з фільтром» (в РРО запрограмовані по групі 2402209020 «прил клас12», вартістю 64,00 грн. (14.06.2022 о 12:17 чек 0009516) та в чеку «Elf бар банан» (не зазначено «електрона одноразова сигарета» вартістю 370 грн. (13.06.2022 р. о 07.34 0009261) в РРО не запрограмовані із зазначенням коду товарної підкатегорії згідно з УКТ ЗЕД.
Згідно із пунктом 11 статті 3 Закону №265/95-ВР суб'єкти господарювання, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням електронних платіжних засобів, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг, а також операції з приймання готівки для подальшого її переказу зобов'язані проводити розрахункові операції через реєстратори розрахункових операцій та/або через програмні реєстратори розрахункових операцій з використанням режиму попереднього програмування найменування товарів (послуг) (із зазначенням коду товарної підкатегорії згідно з УКТ ЗЕД для підакцизних товарів), цін товарів (послуг) та обліку їх кількості.
Згідно статті 2 Закону №265/95-ВР розрахунковий документ - документ встановленої форми та змісту (касовий чек, товарний чек, видатковий чек, розрахункова квитанція, проїзний документ тощо), що підтверджує факт продажу (повернення) товарів, надання послуг, операцій з видачі готівкових коштів держателям електронних платіжних засобів, отримання (повернення) коштів, торгівлю валютними цінностями в готівковій формі, створений в паперовій та/або електронній формі (електронний розрахунковий документ) у випадках, передбачених цим Законом, зареєстрованим у встановленому порядку реєстратором розрахункових операцій або програмним реєстратором розрахункових операцій, чи заповнений вручну.
Відповідно до пункту 7 статті 17 Закону №265/95-ВР за порушення вимог цього Закону до суб'єктів господарювання, які здійснюють розрахункові операції за товари (послуги), за рішенням відповідних контролюючих органів застосовуються фінансові санкції у таких розмірах: триста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян - у разі проведення розрахункових операцій через реєстратори розрахункових операцій та/або програмних реєстраторів розрахункових операцій без використання режиму попереднього програмування найменування кожного підакцизного товару із зазначенням коду товарної підкатегорії згідно з УКТ ЗЕД, ціни товару та обліку його кількості.
Таким чином, платник податку зобов'язаний під час проведення розрахункової операції щодо підакцизного товару використовувати відповідний реєстратор з вірним режимом програмування, що забезпечує відображення вказаних відомостей, у тому числі код товарної підкатегорїї згідно з УКТ ЗЕД.
Обов'язок зазначення коду УКТЗЕД у фіскальних чеках передбачений у пункті 2 розділу II та додатку 1 до Положення про форму та зміст розрахункових документів/електронних розрахункових документів, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 21.01.2016 №13 із змінами та доповненнями.
Процедуру ведення Української класифікації товарів зовнішньоекономічної діяльності (далі - УКТЗЕД) визначає Порядок, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 21.05.2012 №428. Зокрема, відповідно до пункту 2 УКТЗЕД є товарною номенклатурою Митного тарифу України, затвердженого Законом України «Про Митний тариф України», що використовується для цілей тарифного та інших видів регулювання зовнішньоекономічної діяльності, ведення статистики зовнішньої торгівлі та здійснення митного оформлення товарів.
Пояснення та перехідні таблиці до УКТЗЕД оприлюднюються на офіційному веб- сайті Держмитслужби. Форма рішення про визначення коду товару згідно з УКТЗЕД та порядок його прийняття митними органами визначаються Мінфіном. На офіційному веб- сайті Держмитслужби оприлюднюються знеособлено рішення про визначення коду товару згідно з УКТЗЕД, опубліковуються методичні рекомендації та інші роз'яснення з питань класифікації товарів згідно з УКТЗЕД (пункти 14-16 вказаного вище Порядку).
Відповідно до абзаців третього-четвертого пункту 215.1 статті 215 ПК України тютюнові вироби, тютюн та промислові замінники тютюну, рідини, що використовуються в електронних сигаретах належать до підакцизних товарів.
Згідно з пунктом 216.9 статті 216 ПК України датою виникнення податкових зобов'язань щодо реалізації суб'єктами господарювання роздрібної торгівлі підакцизних товарів є дата здійснення розрахункової операції відповідно до Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій в сфері торгівлі, громадського харчування та послуг», для безготівкових розрахунків - дата оформлення розрахункового документа на суму проведеної операції, який підтверджує факт продажу, а у разі реалізації товарів фізичними особами - підприємцями, які сплачують єдиний податок, - дата надходження оплати за проданий товар.
Податок справляється з таких товарів та обчислюється за ставками, визначеними в підпункті 215.3.2. пункту 215.3 статті 215 ПК України.
Зокрема, Сигарети з фільтром код УКТ ЗЕД - 2402 20 90 20.
Тобто, обчислення акцизного податку відбувається відповідно до визначеного коду товарної підкатегорїї, виключний перелік у підпункті 215.3.2. пункту 215.3 статті 215 ПК України.
Структура десяти знакового цифрового кодового позначення товарів в УКТЗЕД включає код групи (перші два знаки), товарної позиції (перші чотири знаки), товарної підпозиції (перші шість знаків), товарної категорії (перші вісім знаків), товарної підкатегорїї (десять знаків).
Як слідує з акта перевірки, реалізовані споживачеві цигарки «Прилуки класичні 25» вартістю 64 грн. не запрограмовані по найменуванню товарів підакцизної групи (в РРО запрограмовані по групі «сигар»).
Водночас, дослідивши надані відповідачем копії фіскальних чеків, судом встановлено, що у чеку №0009516 пн428744726555 від 14.06.2022 р. о 12.17, зазначено код «2402209020 прил клас12 2». За першими цифрами коду 24, він відповідає коду групи «Тютюн і промислові замінники тютюну», а номер 2402209020 відповідає коду УКТ ЗЕД 2402 20 90 20 «Сигарети з фільтром», зазначений у фіскальному чеку №0009516, а отже відомості зазначені в ньому відповідать дійсному виду проданого товару, та не можуть бути підставою притягнення до відповідного виду відповідальності.
Щодо чеку від 13.06.2022 р. о 07.34 №0009261 «Elf бар банан», в якому не зазначено «електрона одноразова сигарета» вартістю 370 грн. то суд не бере його до уваги, так як початком перевірки є 14.06.2022 року, а покупка Elf бар банан була здійснена 13.06.2022 р.
Наказом Міністерства фінансів України від 21 січня 2016 року №13 затверджено Положення про форму та зміст розрахункових документів/електронних розрахункових документів, (далі по тексту - Положення №13), пунктом 2 розділу II якого передбачено обов'язкові реквізити для фіскального чека, як, зокрема, код товарної підкатегорії згідно з УКТ ЗЕД (зазначається у випадках, передбачених чинним законодавством) (рядок 7); цифрове значення штрихового коду марки акцизного податку на алкогольні напої (зазначається у випадках, передбачених чинним законодавством) (рядок 9).
Відповідно до пункту 1 розділу II Положення №13 фіскальний касовий чек на товари (послуги) (далі - фіскальний чек) - розрахунковий документ / електронний розрахунковий документ, створений у паперовій та/або електронній формі (електронний розрахунковий документ), реєстратором розрахункових операцій або програмним реєстратором розрахункових операцій при проведенні розрахунків за продані товари (надані послуги).
Установлені в цьому Положенні вимоги до змісту розрахункових документів визначають обов'язкові реквізити розрахункових документів/електронних розрахункових документів. У разі відсутності в документі хоча б одного з обов'язкових реквізитів, а також недотримання сфери його призначення, такий документ не прийматиметься як розрахунковий (пункт 3 розділу І Положення №13).
Відповідальність за порушення вимог Закону №265/95-ВР суб'єктами господарювання, які здійснюють розрахункові операції за товари (послуги), встановлена статтею 17 цього Закону.
Відповідно до частини першої статті 15 Закону №265/95-ВР контроль за додержанням суб'єктами господарювання порядку проведення розрахунків за товари (послуги), операцій з видачі готівкових коштів держателям електронних платіжних засобів та інших вимог цього Закону здійснюють контролюючі органи шляхом проведення фактичних та документальних перевірок відповідно до Податкового кодексу України.
Згідно з пунктом 7 статті 17 Закону № 265/95-ВР за порушення вимог цього Закону до суб'єктів господарювання, які здійснюють розрахункові операції за товари (послуги), за рішенням відповідних контролюючих органів застосовуються фінансові санкції у таких розмірах: триста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян - у разі проведення розрахункових операцій через реєстратори розрахункових операцій та/або програмних реєстраторів розрахункових операцій без використання режиму програмування найменування кожного підакцизного товару із зазначенням коду товарної підкатегорії згідно з УКТ ЗЕД, ціни товару та обліку його кількості.
Аналіз наведених норм права дає підстави для висновку, що пункт 1 статті 17 Закону №265/95-ВР встановлює відповідальність за невиконання суб'єктом господарювання щонайменше одного з трьох обов'язків: 1) непроведення розрахункової операції через РРО; 2) проведення розрахункової операції через РРО, однак на неповну суму покупки; 3) невидача відповідного (тобто такого, що відповідає вимогам щодо форми і змісту) розрахункового документа.
Перші два обов'язки суб'єкта господарювання випливають зі змісту пункту 1 статті 3 Закону №265/95-ВР, а третій - з пункту 2 статті 3 Закону №265/95-ВР.
Отже, наявність будь-якої з таких обставин (у сукупності або окремо) і утворює склад правопорушення.
Таким чином, номер 2402209020 відповідає коду УКТ ЗЕД 2402 20 90 20 «Сигарети з фільтром», зазначений у фіскальному чеку №0009516, тобто відомості зазначені в ньому відповідать дійсному виду проданого товару, а отже податкове повідомлення рішення №0125880707, яким до Позивача за порушення пункту 11 статті 3 Закону №265/95-ВР застосовано штрафні санкції відповідно до пункту 1, 6, 7 статті 17 Закону №265/95-ВР у розмірі 5100 грн., є неогрунтованим та таким, що підлягає скасуванню.
Верховний Суд в постанові від 02.02.2023 № 500/6845/21 сформулював правовий висновок, відповідно до якого за змістом норм Положення № 13 слід розрізняти недолік реквізиту у розрахунковому документі від відсутності відповідного реквізиту взагалі. У першому випадку дійсно неможливо стверджувати, що документ втрачає статус розрахункового, натомість, у другому випадку безпосередньо Положення № 13 вказує, що такий документ не прийматиметься як розрахунковий.
Аналогічна позиція викладена у постанові Верховного Суду від 04.08.2022 у справі №640/18441/20.
В свою чергу, відсутність обов'язкових реквізитів у фіскальному чеку на товари (послуги), виданому суб'єктом господарювання, позбавляє такий документ статусу розрахункового, відповідно, створення і роздрукування, а так само видача покупцеві документу з таким недоліком не може вважатися належним виконанням обов'язку, встановленого пунктом 2 статті 3 Закону № 265/95-ВР.
Відповідно до п. 4.1.4. ст. 4 ПКУ одним із принципів податкового законодавства є презумпція правомірності рішень платника податку в разі, якщо норма закону чи іншого нормативно-правового акта, виданого на підставі закону, або якщо норми різних законів чи різних нормативно-правових актів припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов'язків платників податків або контролюючих органів, внаслідок чого є можливість прийняти рішення на користь як платника податків, так і контролюючого органу.
З урахуванням викладеного, суд дійшов висновку про навність підстав для задоволення позовних вимог в частині визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 30.069.2022 №0125880707 про застосування штрафних санкцій відповідно до пункту 1, 6, 7 статті 17 Закону №265/95-ВР у розмірі 5100 грн., як таких, що не підтверджені документально та нормативно.
Інших доводів, що можуть вплинути на правильність вирішення судом спору, що розглядається, матеріали справи не містять.
Згідно з частиною першою статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Частиною першою статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Відповідно до частини другої статті 73 Кодексу адміністративного судочинства України предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.
Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (частини перша та друга статті 76 Кодексу адміністративного судочинства України).
Частинами першою та другою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Відповідно до статей 9, 77 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Відповідач, як суб'єкт владних повноважень, частково надав суду докази на підтвердження правомірності своїх дій.
Суд враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи), сформовану, зокрема у справах "Салов проти України" (заява №65518/01; пункт 89), "Проніна проти України" (заява №63566/00; пункт 23) та "Серявін та інші проти України" (заява №4909/04; пункт 58): принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain) серія A. 303-A; пункт 29).і повинні діяти вчасно та в належний і послідовний спосіб (рішення у справах "Beyeler v. Italy" №33202/96, "Oneryildiz v. Turkey" №48939/99, "Moskal v. Poland" №10373/05).
У контексті встановлених обставин справи, інші аргументи учасників справи не мають вирішального впливу на висновки суду про протиправність оскаржуваного податкового повідомлення-рішення.
Системно проаналізувавши приписи законодавства України, що були чинними на момент виникнення спірних правовідносин між сторонами, зважаючи на взаємний та достатній зв'язок доказів у їх сукупності, суд дійшов висновку про часткове задоволення адміністративного позову.
VІ. Розподіл судових витрат.
Відповідно до ч. 1 ст. 143 Кодексу адміністративного судочинства України суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі.
Відповідно до частини 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Позивачем сплачено судовий збір у розмірі 3308,31 грн.
Оскільки адміністративний позов підлягає задоволенню частково, суд вважає за необхідне стягнути на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у м. Київі витрати по сплаті судового збору у розмірі 3160,00 грн.
Керуючись ст.ст. 9, 14, 73-78, 90, 143, 242-246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
Позов Товариства з обмеженою відповідальністю “Інтро Трейд» (місцезнаходження: 01011, м. Київ, вул. Панаса Мирного, 11, ЄДРПОУ 42874472) до Головного управління ДПС у м. Києві (місцезнаходження: 04116, м. Київ, вул. Шолуденка, 33/19, ЄДРПОУ 44116011) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, - задовільнити частково.
Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у м. Києві №0125880707 від 30.06.2022 р., щодо застосування до Товариства з обмеженою відповідальністю “Інтро Трейд» штрафних санкцій у суму 5100 грн. (п'ять тисяч сто гривень).
Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у м. Києві №0125900707 від 30.06.2022 р., в частині застосування до Товариства з обмеженою відповідальністю “Інтро Трейд» штрафних санкцій у сумі 205543,40 грн. (двісті п'ять тисяч п'ятсот сорок три гривні 40 копійок).
Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Інтро Трейд» (місцезнаходження: 01011, м. Київ, вул. Панаса Мирного, 11, ЄДРПОУ 42874472) судовий збір у розмірі 3160,00 грн. (три тисячі сто шістдесят грн. 00 коп.) за рахунок бюджетних асигнувань, призначених для до Головного управління ДПС у м. Києві (місцезнаходження: 04116, м. Київ, вул. Шолуденка, 33/19, ЄДРПОУ 44116011).
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Першого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.
Дата виготовлення та підписання повного тексту рішення - 04.04.2025.
Суддя Є.В. Череповський