Справа № 752/26517/24
Провадження №: 3/752/696/25
06.02.2025 м. Київ
суддя Голосіївського районного суду міста Києва Бушеленко О.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судового засідання у м. Києві матеріали справи про адміністративне правопорушення, що надійшли
відУправління патрульної поліції у місті Києві Департаменту патрульної поліції
пропритягнення до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 51 КУпАП
відносноОСОБА_1 дата народження - ІНФОРМАЦІЯ_1 місце проживання - АДРЕСА_1 місце реєстрації - АДРЕСА_2
28.11.2024 о 12:28 у приміщенні магазину "Фора" за адресою: м. Київ, просп. Науки, 24, де господарську діяльність провадить Товариство з обмеженою відповідальністю "Фора", ОСОБА_1 скоїла таємне дрібне викрадення чужого майна на загальну суму 155,35 грн без податку на додану вартість (викрала фарш асорті вагою 0,98 г та біорозкладний пакет).
Частиною 1 ст. 51 КУпАП установлено адміністративну відповідальність за дрібне викрадення чужого майна (вартість якого на момент вчинення правопорушення не перевищує 0,2 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян), шахрайство, привласнення чи розтрати. Такі дії тягнуть за собою накладення штрафу від десяти до тридцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або виправні роботи на строк до одного місяця з відрахуванням двадцяти процентів заробітку, або адміністративний арешт на строк від п'яти до десяти діб.
Подія та склад адміністративного правопорушення та наявність вини у діях ОСОБА_1 підтверджується наявними матеріалами, де міститься:
- протокол про адміністративне правопорушення серії АА № 177812 від 03.12.2024, складений відносно ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 51 КУпАП, який за формою та змістом відповідає вимогам ст. 256 КУпАП та Інструкції з оформлення матеріалів про адміністративні правопорушення в органах поліції, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справи України від 06.11.2015 № 1376;
- довідка про вартість викраденого товару;
- письмові пояснення Потапської Т.В. від 03.12.2024;
- рапорт оперативного чергового спецлінії "102";
- протокол виявлення огляду та вилучення від 25.07.2024;
- заява керуючої магазину Товариства з обмеженою відповідальністю "Фора" Потапської Т.В. про викрадення товару;
- відеозаписи, вміщені на лазерний компакт-диск.
Наявними матеріалами підтверджується, що при складанні протоколу від 03.12.2024 особу ОСОБА_1 установлено на підставі паспорта для виїзду за кордон, їй роз'яснено права та обов'язки, передбачені ст. 55, 56, 59, 63 Конституції України, ст. 268 КУпАП, повідомлено про те, що розгляд справи про притягнення до адміністративної відповідальності відбуватиметься у Голосіївському районному суді міста Києва. У графі "пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності" зазначила, що здійснила крадіжку фаршу, тому що не було їжі.
З матеріалів відеозапису з нагрудних камер патрульних поліцейських, якими стверджується, що за фактом дрібної крадіжки продуктових товарів в магазині Фора" за адресою: м. Київ, просп. Науки, 24, було затримано ОСОБА_1 , яка підтвердила свою особу та обставини вчинення крадіжки.
У судове засідання ОСОБА_1 не прибула, про причини своєї неявки суд не сповістила, хоча про дату, час і місце розгляд справи повідомлялася завчасно і викликалася до суду повісткою, зміст якої було доведено до її відома у телефонному режимі, про що секретарем судового засідання складено телефонограму.
Заперечень по суті справи, заяв, пояснень, клопотань, документів на підтвердження поважності неявки до суду від особи, яка притягається до адміністративної відповідальності не надходило, вимог про розгляд справи за особистою участі, вимог про відкладення розгляду справи ОСОБА_1 суду не пред'являла.
Інформація про призначення до розгляду справи про притягнення до адміністративної відповідальності розміщувалася на офіційному веб-сайті судової влади у загальному доступні та була доступна для ознайомлення широким загалом.
Згідно зі ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди України застосовують при розгляду справ Конвенцію про захист прав і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
У своїх рішеннях Європейський суд з прав людини неодноразово вказував на те, що сторона, яка задіяна в ході судового розгляду, зобов'язана з розумним інтервалом сама цікавитись провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов'язки.
Також наголошувалося на тому, що в силу вимог ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав в основоположних свобод обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмет спору (п. 71 рішення у справі "Смірнов проти України" заява № 3655/02, п. 41 "Пономарьов проти України" заява № 3236/03).
Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи, є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції.
Як вказувалося вище, наявними матеріалами підтверджується, що при складанні протоколу про адміністративне правопорушення особі, яка притягається до адміністративної відповідальності було повідомлено про те, що розгляд справи про притягнення до адміністративної відповідальності відбудеться у Голосіївському районному суді міста Києва за викликом.
Тобто, особа, яка притягається до адміністративної відповідальності не була позбавлена можливості належним чином скористатися своїми процесуальними правами (поцікавитися про стан розгляду справи, адже з моменту складання протоколу до дати вирішення справи по суті пройшов доволі тривалий проміжок часу) та реалізувати обов'язки (з'явитися до суду для подачі пояснень, доказів, клопотань, заяв, заперечень тощо).
Як вказувалося вище, спростувань, заперечень, заяв, пояснень, клопотань від вказаної особи не надходило.
За наведених обставин та обґрунтувань, а також з огляду на те, що судом вжито достатньо заходів та вчинено процесуальних дій, спрямованих на недопущення порушення права особи на захист, розгляд справи відбувся за відсутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності.
Законом України № 3886-IX від 18.07.2024 "Про внесення змін до Кодексу України про адміністративні правопорушення та деяких інших законів України щодо посилення відповідальності за дрібне викрадення чужого майна та врегулювання деяких інших питань діяльності правоохоронних органів", який набрав чинності 09.08.2024, внесено зміни до КУпАП. Відповідно до вказаного Закону діяння, пов'язані з викраденням чужого майна шляхом крадіжки, шахрайства, привласнення чи розтрати, якщо вартість такого майна на момент вчинення правопорушення не перевищує двох неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, з моменту набрання чинності Законом, вважаються дрібним викраденням чужого майна, відповідальність, за що передбачена ст. 51 КУпАП, тобто перестали бути кримінально караними.
Як було зазначено вище ОСОБА_1 здійснила крадіжку товару, вартість якого становила 155,35 грн без ПДВ.
Станом на 01.01.2024 розмір неоподатковуваного мінімуму у частині кваліфікації кримінальних або адміністративних правопорушень, для яких сума неоподатковуваного мінімуму встановлюється на рівні податкової соціальної пільги, визначеної п. 169.1.1 п. 169.1 ст. 169 Податкового кодексу України для відповідного року, становив 3 028,00 грн.
Вартість товару, що його таємно викрала ОСОБА_1 на час вчинення діяння, відповідає межі, встановленій у диспозиції ч. 1 ст. 51 КУпАП.
Оскільки ОСОБА_1 визнається винною у вчиненні правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 51 КУпАП, до неї застосовується передбачене законодавством адміністративне стягнення у межах санкції відповідної статті, при накладенні якого враховуються характер вчиненого правопорушення, особа порушника, ступінь вини, майновий стан.
Обставиною, що пом'якшує стягнення є щире каяття, визнання вини.
Обставин, що обтяжують стягнення ст. 35 КУпАП України не встановлено.
Враховуючи загальні правила накладення стягнення, суд (суддя) вважає за належне застосувати відносно ОСОБА_1 адміністративне стягнення у виді у розмірі 50 (п'ятдесяти) неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Підстав для повернення протоколу про адміністративне правопорушення, так само як і підстав для закриття провадження у справі не встановлено.
У порядку ст. 40-1 КУпАП, ст. 4 Закону України "Про судовий збір" з особи, яка притягується до адміністративної відповідальності на користь держави підлягає стягненню судовий збір у сумі 605,60 грн (0,2 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб станом на 01.01.2025).
Визнаючи винуватість ОСОБА_1 та визначаючи їй стягнення, суд (суддя) враховує, що до протоколу від 03.12.2024 уповноваженою особою Управління патрульної поліції у м. Києві Департаменту патрульної поліції було приєднано примірник постанови у справі про адміністративне правопорушення Дніпровського районного суду міста Києва від 10.09.2024 у справі № 755/14422/24 про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 51 КУпАП та постанови Подільського районного суду міста Києва від 12.06.2024 у справі № 758/5040/24 з аналогічно кваліфікацією.
У наявності цих постанов суд (суддя) не вбачає підстав для розгляду справи про адміністративне правопорушення № 752/26517/24 відносно ОСОБА_1 за протоколом від 03.12.2024 в порядку ч. 3 ст. 51 КУпАП (дописано олівцем ч. 3), адже у бланку цього протоколу, копія якого була вручена ОСОБА_1 суть правопорушення була встановлена з кваліфікацією за ч. 1 ст. 51 КУпАП.
З матеріалів, які надійшли від Управління патрульної поліції у місті Києві Департаменту патрульної поліції не долученого жодного підтвердження, яке дозволяє установити факт того, що особу було повідомлено про перекваліфікацію інкримінованого йому правопорушення у бік погіршення.
Довідку про повторність вчинення правопорушення не приєднано до матеріалів справи.
Виходячи зі змісту ст. 7, 254, 279 КУпАП розгляд справ про адміністративне правопорушення здійснюється щодо правопорушника в межах протоколу про адміністративне правопорушення, який і є підставою для притягнення особи до адміністративної відповідальності.
Згідно п. 3 розділу ІІ Інструкції з оформлення матеріалів про адміністративні правопорушення в органах поліції передбачено, що при документуванні адміністративних правопорушень не допускаються закреслення чи виправлення відомостей, що заносяться до протоколу про адміністративне правопорушення, а також унесення додаткових записів після того, як протокол про адміністративне правопорушення підписано особою, стосовно якої його складено.
У силу ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди в Україні застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
У своїх рішеннях Європейський суд з прав людини неодноразово зазначав, що деякі справи про адміністративні правопорушення за своєю суттю мають кримінальний характер та повністю підпадають під гарантії ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (п. 21-22 рішення у справі "Надточій проти України", п. 53 рішення у справі "Гурепка проти України").
Відповідно до п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.
Також ст. 6 Конвенції визнає за обвинуваченим право бути негайно і детально поінформованим не лише про "причину" обвинувачення, тобто про висунені проти нього матеріальні факти, на яких ґрунтується обвинувачення, а й про "характер" обвинувачення, тобто про юридичну кваліфікацію цих фактів (рішення у справах "Маточча проти Італії", § 59; "Пенєв проти Болгаріі", §§ 33 і 42). Обов'язок повідомити обвинуваченого про зміст пред'явленого обвинувачення повністю покладається на сторону обвинувачення, і він не може бути дотриманий у пасивний спосіб, шляхом створення інформації без повідомлення про неї стороні захисту (рішення у справі "Маточча проти Італії", § 65).
Крім того ст. 6 Конвенції передбачає право обвинуваченого захищати себе особисто чи використовувати юридичну допомогу захисника, вибраного на власний розсуд, або - за браком достатніх коштів для оплати юридичної допомоги захисника - одержувати таку допомогу безоплатно, коли цього вимагають інтереси правосуддя.
Дотримуючись принципу правової визначеності, який є складовою принципу верховенства права, держава повинна зробити текст закону легко доступним; вона також зобов'язана дотримуватись законів, які запровадила, і застосовувати їх у передбачуваний спосіб та з логічною послідовністю; передбачуваність означає, що закон має бути, за можливості, проголошений наперед (до його застосування) та має бути передбачуваним щодо його наслідків: він має бути сформульований з достатньою мірою чіткості, аби особа мала можливість скерувати свою поведінку.
Зважаючи на викладене та з огляду на те, що ОСОБА_1 вручався протокол про адміністративне правопорушення, складений саме за ч. 1 ст. 51 КУпАП і вона не є обізнаною про висунення їй звинувачення за ч. 3 ст. 51 КУпАП за цим же протоколом, притягнення її до відповідальності за ч. 3 ст. 51 КУпАП становитиме порушення права на захист, не відповідатиме принципу правової визначеності та призведе до неправомірності судового рішення.
На підставі викладеного, керуючись ст. 9, 23, 40-1, 51, 279, 280, 283, 285, 294 КУпАП,
ОСОБА_1 визнати винною у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 51 КУпАП та піддати його адміністративному стягненню у виді штрафу в розмірі 50 (п'ятдесяти) неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 850 (вісімсот п'ятдесят) грн у дохід держави.
Стягнути з ОСОБА_1 у дохід держави судовий збір у сумі 605 (шістсот п'ять) грн 60 коп.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги.
Постанова може бути оскаржена до Київського апеляційного суду через Голосіївський районний суд міста Києва протягом десяти днів з дня її винесення.
Постанова може бути пред'явлена до примусового виконання протягом трьох місяців з моменту набрання нею законної сили.
Стягувачем за цією постановою державний орган, за матеріалами якого судом прийнято відповідне рішення.
Боржником за цією постановою є особа, яка притягається до адміністративної відповідальності (анкетні дані, що видалося за можливе установити, наведені в вступній частині постанови).
Відповідно до ч. 1-3 ст. 307 КУпАП, якими встановлено, що штраф має бути сплачений порушником не пізніш як через п'ятнадцять днів з дня вручення йому постанови про накладення штрафу, крім випадків, передбачених ст. 300-1 цього Кодексу, а в разі оскарження такої постанови - не пізніш як через п'ятнадцять днів з дня повідомлення про залишення скарги без задоволення.
Згідно зі ст. 308 КУпАП у разі несплати правопорушником штрафу у строк, установлений ч. 1 ст. 307 цього Кодексу (п'ятнадцять днів з дня вручення постанови), постанова про накладення штрафу надсилається для примусового виконання до органу державної виконавчої служби за місцем проживання порушника, роботи або за місцезнаходженням його майна в порядку, встановленому законом.
У порядку примусового виконання постанови про стягнення штрафу за вчинення адміністративного правопорушення з правопорушника стягується подвійний розмір штрафу, визначеного у відповідній статті цього Кодексу та зазначеного у постанові про стягнення штрафу та витрати на облік зазначених правопорушень. Розмір витрат на облік правопорушень визначається Кабінетом Міністрів України.
Суддя О.В. Бушеленко