Іменем України
01 квітня 2025 року
м. Київ
справа №990/123/24
адміністративне провадження № П/990/123/24
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Олендера І.Я.,
суддів: Ханової Р.Ф., Блажівської Н.Є., Юрченко В.П., Бившевої Л.І.,
за участю:
секретаря судового засідання - Загороднього А.А.,
позивача - ОСОБА_1 , представника позивача - адвоката - Огнев'юк Т.В.,
представника відповідача - Петренко Ю.В.,
розглянув у судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження справу № 990/123/24 за позовом ОСОБА_1 до Вищої кваліфікаційної комісії суддів України про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії,
Процедура та аргументи сторін
1. 15 квітня 2024 на розгляд Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду як суду першої інстанції надійшла позовна заява ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 , Позивач) до Вищої кваліфікаційної комісії суддів України (далі - ВККСУ, Комісія, Відповідач) у якій Позивач просила визнати протиправним та скасувати рішення Вищої кваліфікаційної комісії суддів України № 334/дс-24 від 14.03.2024, яким відмовлено в наданні рекомендації про призначення ОСОБА_1 на посаду судді Малиновського районного суду міста Одеси, зобов'язати Вищу кваліфікаційну комісію суддів України провести повторну співбесіду з ОСОБА_1 , переможцем конкурсу на зайняття вакантних посад суддів місцевих судів, оголошеного рішенням Комісії від 14.09.2023 № 95/зп-23 в пленарному складі.
2. Позов обґрунтовано тим, що рішеннями ВККСУ Позивача було допущено до участі в доборі кандидатів на посаду суді місцевого суду, визначено її такою, що успішно склала відбірковий іспит, пройшла спеціальну підготовку та успішно склала кваліфікаційний іспит, пройшла спеціальну перевірку і була зарахована до резерву на заміщення вакантних посад суддів місцевих судів. Зазначені рішення передували оголошенню конкурсу на зайняття вакантних посад суддів місцевих судів. Так, рішенням ВККСУ від 14 вересня 2023 року № 95/зп-23 було оголошено конкурс на зайняття 560 вакантних посад суддів у місцевих судах для кандидатів на посаду судді, зарахованих до резервів на заміщення вакантних посад суддів місцевих судів.18 жовтня 2023 року Позивач звернулась до ВККСУ з заявою про допуск до участі в оголошеному конкурсі як особа, яка відповідає вимогам статті 69 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», перебуває в резерві на заміщення вакантних посад суддів та не займає суддівської посади. Рішенням ВККСУ від 01 грудня 2023 року № 27/дс-23 ОСОБА_1 допущено до участі в оголошеному рішенням ВККСУ від 14 вересня 2023 року № 95/зп-23 - конкурсі.
2.1. Рішенням ВККСУ від 19 грудня 2023 року № 177/зп-23 затверджено та оприлюднено на офіційному веб-сайті ВККСУ рейтинг учасників конкурсу на посади суддів місцевих загальних судів у межах конкурсу, оголошеного рішенням ВККСУ від 14 вересня 2023 року № 95/зп-23. Зокрема, визначено рейтинг кандидатів на посаду судді Малиновського районного суду міста Одеси, в якому Позивач зайняла переможну позицію. В подальшому, рішенням Відповідача було визначено дату співбесіди з Позивачем - 22 лютого 2024 року, яка не відбулася з невідомої причини, однак повідомленням Відповідача від 01 березня 2024 року було визначено іншу дату проведення співбесіди - 14 березня 2024 року.
2.2. 13 березня 2024 року до ВККСУ надійшло звернення Громадської організації «Всеукраїнське об'єднання «Автомайдан» (далі - ГО ВО «Автомайдан») щодо кандидата на посаду судді Малиновського районного суду міста Одеси ОСОБА_1 , у якому зазначені обставини, які, на думку ГО ВО «Автомайдан», потребують з'ясування під час проведення із ОСОБА_1 співбесіди з метою належної оцінки кандидата. Цей лист отримано кандидатом ввечері 13 березня 2024 року.
2.3. 14 березня 2024 року за результатами співбесіди з Позивачем ВККСУ, прийняла рішення № 334/дс-24, двома голосами «За» та одним - «Проти», відмовити в наданні рекомендації для призначення ОСОБА_1 на посаду судді Малиновського районного суду міста Одеси. Зі змісту зазначеного Рішення, підставами для його прийняття, були наступні засновки покладені в основу висновку, а саме: «суперечливий зміст та нечітка аргументація наданих ОСОБА_1 під час співбесіди пояснень свідчать про недостатнє сприйняття Кандидатом фундаментальних засад доброчесності, високі стандарти яких визначено, зокрема, у Бангалорських принципах поведінки суддів від 19 травня 2006 року (схвалених резолюцією Економічної та соціальної ради ООН від 27 липня 2006року № 2006/23), а також у Кодексі суддівської етики, затвердженому ХІ з'їздом суддів України 22 лютого 2013 року»; «беручи до уваги встановлені під час проведення співбесіди обставини, оцінюючи пояснення ОСОБА_1 , надані під час співбесіди, Комісія дійшла висновку, що наявність великої кількості допущених помилок у деклараціях, відсутність належної інформації в деклараціях ставить під сумнів відповідність Кандидата критерію доброчесності, а поведінка свідчить про несумлінне виконання обов'язку щодо декларування відомостей, визначених статтею 46 Закону України «Про запобігання корупції».
2.4. Позивач не погоджується з вказаним рішенням, вважає його не достатньо вмотивованим, прийнятим без урахування дійсних фактів, що стосуються поведінки Позивача та обставин, з якими Відповідач пов'язує невідповідність її, як кандидата на посаду судді вимогам доброчесності, а також з порушенням правової процедури, передбаченої для його ухвалення, що в свою чергу істотно вплинуло на суть оскаржуваного рішення ВККСУ № 334/дс-24 від 14.03.2024. Крім цього, окремі висновки Комісії щодо оцінки поведінки Позивача не ґрунтувалися на обставинах подій, в яких учасником була Позивач, по суті були передчасними з огляду на безпосередні дії Позивача відносно змісту зобов'язань кандидата за приписами чинного законодавства.
2.5. Позивач зазначає, що Комісія здійснила втручання в її право на повагу до приватного життя, оскільки предметом розгляду Комісії були переважно дії чоловіка Позивача щодо придбання майна, а не самої ОСОБА_1 . Оцінювання поведінки Позивача, як кандидата на посаду судді не було належним чином вмотивовано щодо невідповідності критеріям доброчесності.
2.6. Позивач вказує, що Закон України «Про судоустрій та статус суддів» є тим законом, що визначає організацію судової влади та здійснення правосуддя в Україні, що функціонує на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів і забезпечує право кожного на справедливий суд. Відповідно до приписів статті 69 Закону України «Про судоустрій та статус судів», в редакції, що діяла станом на момент прийняття Відповідачем оскаржуваного рішення було визначено вимоги до кандидатів на посаду судді (на посаду судді може бути призначений громадянин України, не молодший тридцяти та не старший шістдесяти п'яти років, який має вищу юридичну освіту і стаж професійної діяльності у сфері права щонайменше п'ять років, є компетентним, доброчесним та володіє державною мовою відповідно до рівня, визначеного Національною комісією зі стандартів державної мови). Зазначені вимоги є базовими для участі у доборі та конкурсі на посаду судді.
2.7. Позивач зауважує, що порядок зайняття посади судді, визначено Розділом IV Закону України «Про судоустрій та статус судів» та такий передбачає декілька самостійних стадій, які по суті є самостійними правовими процедурами, які детально законодавчо регламентовані. Виходячи зі змістовного критерію формулювання розділів Закону України «Про судоустрій та статус судів» було передбачено наступні стадії: добір на посаду судді місцевого суду; конкурс та призначення на посаду судді. При цьому, Позивач звертає увагу, що кожна зі стадій передбачала з'ясування інформації щодо відповідності кандидата критерію доброчесності як умову участі у процедурі, як на стадії добору так і конкурсу та призначення на посаду судді. Також Позивач зазначає, що успішно пройшла процедури спеціальної перевірки відповідно до статті 75 Закону України «Про судоустрій та статус судів», про що свідчить відповідне рішення Відповідача від 12.06.2018 за № 261/дс-18 «Про визначення результатів спеціальної перевірки в межах процедури добору кандидатів на посаду судді місцевого суду, оголошеного Комісією 03 квітня 2017 року». Відтак, в межах процедури спеціальної перевірки Комісія не з'ясувала обставин, які могли б свідчити про невідповідність Позивачки критерію доброчесності.
2.8. Крім того, Позивач звертає увагу, що Комісія вирішувала питання про допуск Позивача до участі в конкурсі на заміщення вакантної посади судді, в тому числі й відповідність Кандидата вимозі доброчесності, що підтверджується рішенням №27/дс-23 від 01.12.2023. Так, зазначене рішення (5 абз.) містить твердження такого змісту: «Згідно з пунктом 2 Умов для допуску до Конкурсу проводиться перевірка поданих кандидатами на посаду судді документів та даних з метою встановлення відповідності вимогам до кандидатів на посаду судді, визначеним статтею 69 Закону України «Про судоустрій і статус суддів». Поряд з цим, у рішенні зроблено висновок наступного змісту у формі твердження: «За результатами опрацювання заяв, які розподілено на членів відповідної колегії встановлено, що 147 осіб, які звернулися для участі в Конкурсі, дотрималися Умов, а саме: порядку та строків, визначених оголошенням; подали всі необхідні документи та на день подання документів перебувають у резерві на заміщення вакантних посад суддів місцевих судів, не займають суддівську посаду; відповідають вимогам до кандидатів на посаду судді, визначеним статтею 69 Закону України «Про судоустрій і статус суддів». Отже, процесуальні рішення, винесені Комісією на підставі Закону передбачали проведення щонайменше двох спеціальних перевірок Кандидата на відповідність вимогам статті 69 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» та обидві перевірки були позитивними для Кандидата. З урахуванням зазначеного, отримавши позитивні результати перевірок Позивач мала обґрунтовані очікування щодо відсутності об'єктивних перешкод для рекомендування її на суддівську посаду.
2.9. Також, Позивач з урахуванням змісту статей 75 та 92 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» зазначає, що встановленого вказаним Законом порядку, звернення ГО ВО «Автомайдан», могло б бути підставою для оцінки Позивача саме на стадії спеціальної перевірки. Звертає увагу, що фактично рішення № 27/дс-23 від 01.12.2023 та оскаржуване рішення приймалось одним і тим же складом колегії, проте зазначені рішення по суті є контраверсійними щодо питання доброчесності Кандидата, з огляду на голосування (від 14.03.2024) за результатами співбесіди. Тобто, з урахуванням того, що зміст оскаржуваного рішення передбачає повторну оцінку питання, яке вже було предметом розгляду згідно з рішенням № 27/дс-23 від 01.12.2023, існує певний юридичний стан, щодо фактичного перегляду рішення від 01.12.2023, що за суттю не відповідає принципу законності та верховенства права (правової визначеності).
2.10. Позивач вважає, що Комісія не надала відповідної оцінки фактам, які спростовували будь-який сумнів щодо відповідності Кандидата вимогам Закону України «Про судоустрій і статус суддів», зокрема, доводили її доброчесність у повсякденному та професійному житті (щодо відповідності поведінки Кандидата вимогам антикорупційного законодавства). Такі дії Комісії суперечили приписам абз. 2 п.1.1. Регламенту ВККСУ. Позивач зазначає, що оскарження рішення Комісії обґрунтовує порушенням правової процедури з огляду на основні приписи в межах правової процедури, яка передбачала прийняття оскаржуваного рішення, а саме: порушення засад законності, неупередженості та верховенства права. Тоді як, Комісія узяла до уваги лист ГО ВО «Автомайдан», в якому було викладено суб'єктивне бачення громадськістю певних обставин, які не відповідали фактичній поведінці Позивача. Зазначений факт включення до матеріалів досьє, не передбаченої законом інформації та всупереч установленому законом порядку, дозволяє стверджувати про порушення процедури, яка підлягала застосуванню до кандидата на посаду судді на стадії визначення переможця конкурсу на зайняття суддівської посади. Неврахування пояснень певних обставин Кандидатом та, відповідно, невідображення їх у оскаржуваному рішенні, вказує на порушення принципу об'єктивності в діяльності Комісії.
2.11. Позивач звертає увагу, що нормативним визначенням вимог до кандидата на посаду судді є Закон України «Про внесення змін до Закону України «Про судоустрій і статус суддів» та деяких законодавчих актів України щодо удосконалення процедур суддівської кар'єри» було доповнено статтю 69 частиною 8 такого змісту: «Кандидат на посаду судді відповідає критерію доброчесності, якщо відсутні обґрунтовані сумніви у його незалежності, чесності, неупередженості, непідкупності, сумлінності, у дотриманні ним етичних норм, у його бездоганній поведінці у професійній діяльності та особистому житті, а також щодо законності джерел походження його майна, відповідності рівня життя кандидата на посаду судді або членів його сім'ї задекларованим доходам, відповідності способу життя кандидата на посаду судді його попередньому статусу». Слід зауважити, що законодавець пов'язує доброчесність кандидата саме з обов'язком самого кандидата підтвердити законність джерел походження його майна та відповідності способу життя кандидата на посаду судді його попередньому статусу, а частині членів сім'ї питання стосується лише відповідності рівня життя кандидата на посаду судді або членів його сім'ї задекларованим доходам. Втім, сутність питань до Позивача зводилася до обговорення майнової поведінки чоловіка Кандидата та зазначення обов'язку Позивача з'ясувати конфіденційну інформацію стосовно майна чоловіка, набутого як в шлюбі, так і до укладення шлюбу. Фактично саме оцінка поведінки чоловіка ОСОБА_1 (ненадання ним даних) була покладена в основу для прийняття негативного рішення для Позивача про відмову в наданні рекомендації на посаду судді.
2.12. При цьому, Позивач наголошує, що претензій чи висновків щодо незаконності джерел походження майна Кандидата або членів її сім'ї задекларованим доходам чи невідповідності способу життя кандидата її попередньому статусу, Комісія не висловила, тобто не констатувала жодного прояву недоброчесності Кандидатом. Крім того, спірні правовідносини стосуються етапу проведення співбесіди з переможцем конкурсу, проте Закон України «Про судоустрій і статус суддів» не передбачає жодних підстав для відмови у наданні рекомендації для призначення Кандидата на посаду судді. Отже, Закон України «Про судоустрій і статус суддів» щодо цього не має чітких і зрозумілих орієнтирів чи критеріїв стосовно змісту цієї співбесіди. Нормативна невизначеність (неврегульованість) питання змісту співбесіди та поняття «доброчесності», тобто відсутність чітких зрозумілих для кожного учасника орієнтирів, покладає на ВККСУ обов'язок належно мотивувати її висновки, які в свою чергу повинні бути чітко викладеними щодо обставин у справі, підтверджені доказами та бути об'єктивними та обґрунтованими. Поряд з цим, слід зазначити про «обґрунтований сумнів», таке словосполучення не має юридичного змісту та не втілено через дефініцію у законодавстві України. Проте, склалася відповідна практика конкурсних комісії та кваліфікаційних органів щодо застосування терміну «обґрунтовані сумніви», яка сприймається через визначення у судовому рішенні Європейського суду з прав людини. Так, до «перевірених фактів, що можуть викликати сумніви» (Європейський суд з прав людини, Велика палата, рішення від 15 грудня 2005 року в справі «Кипріано проти Кіпру», 73797/01, §118, у контексті оцінювання незалежності або безсторонності суду сумніви не є обґрунтованими, якщо вони не підкріплені фактами, які можна перевірити. Саме це правило дозволяє Кандидату стверджувати те, що припущення висловлені в оскаржуваному рішенні, не підкріплено жодним фактом, який можна було б сприйняти та оцінити як прояв недоброчесності безпосередньо Кандидата. Законодавчо встановлена вимога вмотивованості рішення Комісії за результатами співбесіди передбачає встановлення поняття добросовісності або ж невідповідності цій характеристиці Кандидата. У такому випадку рішення має містити аргументоване встановлення самих підстав диференціації та інтеграції добросовісності. Тоді як, у цій справі, наведення висновку комісії щодо окремих доводів без відповідного посилання на конкретні порушення законодавства Кандидатом та без урахування дійсних обставин та доказів на їх підтвердження, свідчить про змістовну односторонність та формально-логічну некоректність висновків.
2.13. Також Позивач зазначає, що наявність окремих помилок в деклараціях кандидата, по суті самі по собі не свідчать про приховування власного майна, незаконність походження майна особисто Кандидата та члена її сім'ї. Чинне законодавство України не пов'язує помилки у деклараціях особи кандидата, який по суті не є суб'єктом декларування із юридичними наслідками у вигляді виникнення сумніву в доброчесності особи. Також слід вказати, що формальні помилки, як то не зазначення джерела походження коштів, за умови їх відображення в цілому у складі майна кандидата, є добросовісною помилкою. По суті, ця помилка не завдає жодної шкоди приватним чи публічним інтересам в тому числі довірі громадськості, і тому не повинна сприйматися як вияв неповаги до суспільного порядку чи нехтування правил і норм.
2.14. Позивач вказує, що оскаржуване рішення не містить у сукупності достатніх та необхідних аргументів та фактів для обґрунтованого сумніву у невідповідності кандидата критерію доброчесності. Так, за змістом оскаржуваного рішення в частині «Щодо джерела походження коштів, за які набуто право власності на відповідні автомобілі, сумніви та висновки Комісії стосувалися саме автомобіля, який належить чоловіку Кандидата. Рішення стосовно цього містить наступне обґрунтування: «Таким чином, купівля у 2016 році чоловіком Кандидата автомобіля Volkswagen Passat 2012 року випуску за 15 000 грн, або 587 доларів США, викликає обґрунтований сумнів. Комісія критично сприймає нездатність Кандидата надати достовірні та обґрунтовані пояснення щодо придбання автомобіля за явно заниженою вартістю чоловіком Кандидата». Позивач зазначає, що пояснення щодо придбання автомобіля за явно заниженою вартістю чоловіком в якості мотивації визнання Кандидата з цих підстав недобросовісною, не має законодавчого та фактичного підґрунтя. Відповідно до статті 32 Конституції України визначено, що інформацією про особисте та сімейне життя особи є будь-які відомості та/або дані про відносини немайнового та майнового характеру, обставини, події, стосунки тощо, пов'язані з особою та членами її сім'ї, за винятком передбаченої законами інформації, що стосується здійснення особою, яка займає посаду, пов'язану з виконанням функцій держави або органів місцевого самоврядування, посадових або службових повноважень. Така інформація про особу є конфіденційною. Тобто, не допускається збирання, зберігання, використання та поширення конфіденційної інформації про особу без її згоди, крім випадків, визначених законом, і лише в інтересах національної безпеки, економічного добробуту та прав людини.
2.15. Крім того, позивач зазначає, що Комісією не було враховано та надано оцінку таким обставинам як: кандидат та її чоловік проживають окремо, зазначене може бути підтверджено довідками щодо місця проживання та реєстрації; подружжя не має спільного бюджету; на момент укладання угоди купівлі-продажу авто Volkswagen Passat 2012 року випуску, Кандидат не була присутня під час укладення угоди та не надавала згоди на її укладення; уповноважений орган на проведення перевірок декларації Кандидата не висловив жодних застережень щодо майна належного Кандидату чи її чоловіку. Відповідно, не врахування зазначених обставин, при прийнятті рішення Комісією свідчить про недотримання принципу врахування усіх обставин та порушення принципу об'єктивності та верховенства права.
2.16. Позивач зазначає про аналогічні підстави оскарження висновку Комісії про відповідність дій Кандидата щодо визначення вартості автомобіля Land Rover Defender 2020 року. Так, висновок Комісії щодо «пояснення Кандидата щодо необізнаності про вартість автомобіля Land Rover Defender 2020 року випуску є недостатніми та суперечливими, враховуючи, що, за даними профільного сайту оголошень з продажу транспортних засобів, середня вартість автомобіля такої ж марки, моделі та року випуску становить 2 394 250 грн, або 61 000 доларів США. За твердженнями ОСОБА_1 , частково джерелом походження коштів для придбання автомобіля Land Rover Defender 2020 року є кошти від продажу автомобіля Тоуоta Land Cruiser Prado 150 2020 року випуску, який було продано за 1 800 000 грн. Таким чином, купівля у 2023 році чоловіком Кандидата автомобіля Land Rover Defender 2020 року випуску за 10 000 грн, або 264 долара США, викликає обґрунтований сумнів. Комісія критично сприймає нездатність Кандидата надати достовірні та обґрунтовані пояснення щодо придбання автомобіля за явно заниженою вартістю чоловіком Кандидата». При цьому, Позивач вказує, що оскаржуване рішення не містить мотивування щодо невідповідності наданих Кандидатом пояснень про неможливість на момент проведення співбесіди з'ясувати інформацію, щодо підтвердження чи спростування даних про вартість авто. Так, Позивач 14.03.2024 повідомила, що автомобіль Тоуоta Land Cruiser Prado 150 2020 року був придбаний за договором купівлі-продажу № 2142/2023/3754874 від 08 квітня 2023 року, за власні кошти чоловіком Кандидата. При цьому, чоловік Кандидата використав кошти, які отримав у позику від третьої особи. Слід, зважити й на те, що чоловік Кандидата повідомив про укладення договору позики від третьої особи лише 14.03.2023, тобто до цього часу Кандидат не була обізнана про наявність фінансового зобов'язання. Дізнатися про наявність такої угоди раніше Кандидат не могла, враховуючи відсутність реєстрації та розміщення таких даних у відкритих джерелах або ж процедури встановленої законом, яка б передбачала отримання достовірної та законної інформації щодо цього. Крім цього за змістом цього договору вбачається, відсутність згоди Кандидата та її відсутність під час укладення договору. Тобто, необізнаність Кандидата про укладення Договору позики ґрунтується на тому, що чоловік Кандидата вважає особистим зобов'язанням цю позику, а не спільним зобов'язанням подружжя і у зв'язку з цим не повідомляв Кандидата про неї.
2.17. Позивач звертає увагу, що у встановлені антикорупційним законодавством терміни, Кандидат подала декларацію кандидата на посаду суді, що перебуває у резерві та приймає участь у конкурсі, за 2023 рік, в якій було відображено фактичну вартість придбання автомобіля Land Rover Defender 2020 року. Це підтверджується декларацією кандидата за 2023 рік. Крім того, з'ясовуючи питання вартості авто Land Rover Defender 2020 року, чоловік Кандидата ужив заходів щодо відображення дійсної ціни продажу авто, що підтверджується документами, складеними продавцем авто стосовно допущення механічної помилки у відображенні ціни продажу автомобіля.
2.18. Позивач зазначає, що висновки Комісії щодо сумнівів у Кандидаті стосовно відповідності вимозі доброчесності на підставі некоректних даних, зумовлених помилкою у реєстраційних даних щодо продажу авто, були передчасними. В цілому Комісія не дала змоги Кандидату з'ясувати ці дані та представити Комісії, при цьому Комісія самостійно також не вживала жодних дій щодо офіційного з'ясування обставин пов'язаних з цим випадком. Позивач вказує, що дані щодо правочину позики, вчиненого чоловіком Кандидата також не могли бути відомі Кандидату з жодних офіційних джерел та не залежали від її волі. Тому оцінка Комісії Кандидата з цього приводу не має належного мотивування, з огляду на відсутність будь-яких юридично значимих дій щодо цього правочину зі сторони Кандидата та забезпечених державою можливостей бути обізнаною про наявність та умови цього правочину.
2.19. Позивач щодо відображення у декларації Кандидата даних про готівкові кошти зазначає, що Комісією у рішення вказано: «Крім того, під час співбесіди було з'ясовано, що джерелом походження готівкових коштів у розмірі 50 000 доларів США, зазначених у декларації за 2022 рік, були власні заощадження, а також подарунки від батьків. Так, ОСОБА_1 зазначила, що отримала від батьків на свято 8 березня та день народження подарунок готівкою на загальну суму 15 000 доларів США двома частинами спочатку 5 000 доларів США та згодом 10 000 доларів США. Комісія вважає необґрунтованими пояснення ОСОБА_1 , а відображена інформація в декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, за 2022 рік є неповною». Разом з цим, висновок про вплив цих обставин на висновок Комісії щодо доброчесності Кандидата не має аргументованого та вмотивованого значення. Кандидат під час співбесіди пояснила, що наявність готівкових коштів обумовлюється наявністю власних заощаджень та подарунками батьків. При цьому Комісією не було поставлено під сумнів джерело походження коштів. Поряд з цим, не відображення окремих значень у декларації щодо походження доходу у вигляді подарунку близьких осіб само по собі жодним чином не впливає на наявність чи відсутність публічного інтересу стосовно цього, адже оподаткування є за ставкою нуль. Крім цього, в цілому ці обставини не можуть впливати на визначення недоброчесної поведінки Кандидата. Так як відображення наявності подарунку у вигляді збільшення задекларованих готівкових коштів, свідчить про добросовісність помилки Кандидатом та оприлюднення наявних активів.
2.20. Щодо висновків Комісії про недекларування Позивачем доходів чоловіка, Позивач зазначає, що не була суб'єктом декларування весь час в період перебування у доборі. З чоловіком проживає окремо та не має спільного бюджету, відповідно не є обізнаною про наявність здійснених ним правочинів чи результатів підприємницької діяльності. Крім цього, Позивач зазначає, що законодавством не забезпечено можливості використання дієвих способів для з'ясування майнових зобов'язань чи результатів підприємницької діяльності фізичної особи підприємця, окрім як за її добровільною згодою. Й оскільки законодавство України встановлює захист конфіденційної інформації особи, в тому числі щодо її майнових прав, висновки Комісії щодо порушення обов'язку Кандидату щодо з'ясування та відображення інформації щодо майнових зобов'язань чоловіка Кандидата є по суті конфліктуючими порівняно з вимогами закону. Також вказує, що відображення Кандидатом даних щодо користування нерухомим майном чоловіком Кандидата для здійснення підприємницької діяльності без відповідних та достовірних даних, отриманих із законних джерел само по собі є неможливим і зазначення довільної інформації без підтверджуючих документів само по собі вважалося б неправдивим. Отже, Кандидат діяла відповідно до даних, які були в її розпорядженні та добросовісно відображала лише ті обставини, які підтверджувалися достовірною інформацією. Також, зазначає, що не мала наміру приховувати інформацію щодо користування майном чоловіком Кандидата, вважаючи, що відсутність такої інформації у Державному реєстрі прав на нерухоме майно, підтверджує ці дані. Доказом цього твердження є відповідна довідка отримана в результаті пошуку за ідентифікаційним кодом чоловіка Кандидата щодо нерухомого майна належного йому на праві власності та користування. Таким чином сумніви у доброчесності Кандидата з наведених обставин, з урахуванням вчинених Кандидатом дій, є необґрунтованими.
2.21. Позивач зазначає, що оскаржуване рішення містить узагальнену мотивацію за якою «на думку Комісії, кандидат на посаду судді повинен бути відданим принципу справедливості, відповідати за свої дії, не допускати ситуацій, у яких у стороннього спостерігача могли б виникнути обґрунтовані сумніви щодо його чесності, незалежності, неупередженості, непідкупності, сумлінності, відповідності його дій етичним нормам». Однак, всупереч зазначеному твердження, яке фактично опосередковує принцип індивідуальної юридичної відповідальності, Комісія поклала відповідальність на Кандидата не за її власні дії , а за неможливість здійснити дії всупереч закону. При цьому Комісія не послалися на висновки чи процесуальні рішення спеціально уповноваженого органу - НАЗК, якому належать права обробки та винесення відповідних рішень за результатами перевірки декларації особи уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування. Тобто, обставини, покладені в основу оскаржуваного рішення є формальними помилками, які за своєю суттю не впливають ні на розмір активів Кандидата, ні на розмір оподаткування у визначених законом випадках. Зазначені обставини не містять у собі змістовно-визначальні властивості, які можуть бути застосовні для висновку про спроможність кандидата обійняти посаду судді. Більш того висновки щодо Кандидата базуються на даних, які стосуються діяльності третьої особи а, не Кандидата. Поряд з цим Позивач звертає увагу, що з урахуванням свого попереднього статусу на момент подачі декларацій як кандидат на посаду судді, не мала жодного досвіду заповнення таких декларацій, а враховуючи значний розрив між їх поданням, а також відсутність законодавчого обов'язку, виходячи із цих підстав допустила формальні помилки, які жодним чином не мали на меті повідомленні недостовірної інформації зі сторони Кандидата.
2.22. Позивач звертає увагу, що поряд із зазначенням інформації, яку Комісія визначила як підставу для сумніву щодо відповідності кандидата на посаду судді критеріям доброчесності чи професійної етики, повинно оцінюватися через призму законодавчо встановлених обов'язків та етичних норм, а також безпосередньої поведінки Кандидата. В контексті зазначеного Позивач вказує, що незважаючи на відсутність часу для підготовки відповіді Кандидата на звернення ГО ВО «Автомайдан» Кандидат щиро і без суперечностей та затримки повідомила Комісії інформацію, якою володіла на той момент щодо даних наведених у листі громадської організації та запитаннях Комісії. Тобто, Кандидат не виявила жодних недостойних чи недобросовісних дій щодо запитуваних обставин. Однак, Комісія не навела поведінкові фактори позивача, з характеристики яких можливо побачити, чи містять вони ознаки і чи достатньо їх для того, щоб віднести їх до недоброчесних через наявність у них неморальних, непохвальних, неетичних рис. А з урахуванням того, що частина аргументів Кандидата залишилася поза увагою Комісії, зокрема це стосуються відсутності законної та об'єктивно обґрунтованої можливості вчинити певні дії, щодо. майна належного чоловіку Кандидата, зважаючи на наведені аргументи виникає питання, чи б прийнято негативне рішення для позивача, якби Комісія розсудливо врахувала ці обставини та аргументи Кандидата. Позивач вважає, що врахувавши аргументи Кандидата та докази на їх підтвердження наявні в матеріалах досьє, Комісія мала можливість переконатися у сумлінності дій Кандидата. Окрім цього, питання, що розглядалися під час співбесіди опосередковувалися певними фактами, щодо яких на час проведення співбесіди Кандидата Позивач не мала об'єктивної можливості спростування певними доказами, що в свою чергу зумовило недотримання принципу об'єктивності вирішення питань співбесіди.
3. У відзиві на позовну заяву ВККСУ просить відмовити у її задоволенні, посилаючись на безпідставність та необґрунтованість доводів у ній зазначених.
3.1. Відповідач зазначає, що 14 березня 2024 року, перед початком проведення засідання, головуючим було оголошено склад членів Комісії у складі колегії, який буде проводити співбесіду з Позивачем, роз'яснено його права та обов'язки, визначені Регламентом. Заяв, клопотань та відводів членам Комісії від ОСОБА_1 до початку проведення з нею співбесіди не надходило. До початку проведення співбесіди Позивач ознайомилась із матеріалами досьє кандидата на посаду судді. Тому, під час проведення співбесіди, Комісією був додержаний принцип рівності умов щодо надання Позивачу розумної можливості доповнювати, спростовувати чи уточнювати дані, що містяться у досьє кандидата на посаду судді, надавати усні та письмові пояснення. Відповідач звертає увагу, що пунктом 8.11 розділу 8 Положення про проведення конкурсу на зайняття вакантної посади судді затвердженого рішенням Комісії від 02 листопада 2016 року № 141/зп-16 (у редакції рішення Комісії від 29 лютого 2024 року № 72/зп-24), у разі необхідності під час співбесіди може бути оголошено перерву. Заяв та клопотань про оголошення перерви у співбесіді до початку проведення співбесіди та під час її проведення від Позивача до Комісії не надходило, натомість остання наполягала на проведенні співбесіди саме, у визначену Відповідачем дату - 14 березня 2024 року.
3.2. У контексті аналізу відповідності кандидата на посаду судді Малиновського районного суду міста Одеси ОСОБА_1 критерію доброчесності, під час співбесіди, Комісією було досліджено інформацію, викладену у зверненні ГО «ВО «Автомайдан» та надані Позивачем письмові та усні пояснення щодо обставин, викладених у зверненні. Дослідивши в сукупності матеріали досьє кандидата на посаду судді, заслухавши пояснення ОСОБА_1 , Комісією було, зокрема, встановлено, що чоловік Позивача 14 вересня 2016 року набув право власності на автомобіль Volkswagen Passat 2012 року випуску. Однак, у декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, за 2016 рік, у графі «Вартість на дату набуття у власність, володіння чи користування» розділу 6 «Цінне рухоме майно - транспортні засоби» Кандидатом застосована позначка (Не відомо). Задекларований дохід ОСОБА_1 , зазначений у розділі 11 «Доходи, у тому числі подарунки» декларації кандидата на посаду особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, за 2016 рік становив 292 684 грн, водночас у графі «Вартість (розмір)» доходу чоловіка обрано позначку (Член сім'ї не надав інформацію). Під час проведення співбесіди ОСОБА_1 вказала, що з липня 1998 року працює за трудовим договором та отримує заробітну плату. З 2003 року до листопада 2013 року була зареєстрована, як фізична особа-підприємець з кодом основного виду діяльності 69.10. «діяльність у сфері права» та отримувала доходи від цієї діяльності, зазначені доходи дозволили їй акумулювати певні заощадження. Позивач повідомила, що окрім особистих коштів для купівлі авто, було використано кошти її близьких осіб, які надавалися останній як подарунок. Стосовно джерела походження коштів для купівлі у вересні 2016 року чоловіком ОСОБА_1 автомобіля Volkswagen Passat 2012 року випуску Позивач зазначила, що у своїй декларації проставила позначку (Не відомо), оскільки член сім'ї не надав інформацію про цю покупку. У наданих під час проведення співбесіди поясненнях, ОСОБА_1 зазначила, що вона самостійно вживала заходів для з'ясування цієї обставини, проте уповноважені органи, які володіли такою інформацією, їй її не надали. Таким чином, Позивач не була обізнана про вартість автомобіля, тому обрала відповідну позначку під час декларування та вказала, що джерелом походження коштів на покупку цього автомобіля не були її особисті кошти чи кошти подружжя. Водночас, за інформацією Національного агентства з питань запобігання корупції, вартість автомобіля Volkswagen Passat 2012 року випуску становить 15 000 грн. Під час проведення співбесіди ОСОБА_1 не змогла пояснити таку вартість автомобіля, враховуючи, що її чоловік не надав Інформацію.
3.3. Під час дослідження означених обставин, Відповідач звернув особливу увагу на пояснення Позивача щодо необізнаності про вартість автомобіля Volkswagen Passat 2012 року випуску та визнав їх недостатніми, враховуючи, що за розрахунком вартості автомобіля від профільного сайту оголошень з продажу транспортних засобів середня вартість автомобіля такої ж марки, моделі та року випуску наразі становить 425 892 грн, або 10 848 доларів США. Купівля у 2016 році чоловіком ОСОБА_1 автомобіля Volkswagen Passat 2012 року випуску за 15 000 грн, або 587 доларів США, викликала у Комісії обґрунтований сумнів. Тому, Комісія критично сприйняла нездатність ОСОБА_1 надати достовірні та обґрунтовані пояснення щодо придбання її чоловіком автомобіля за явно заниженою вартістю.
3.4. Щодо джерела походження коштів, за які набуто право власності на автомобіль Тоуоta Land Cruiser Prado 150 2020 року випуску, Відповідач зазначає, що з декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, за 2022 рік, Комісією було встановлено, що 12 жовтня 2022 року чоловік Позивача набув право власності на автомобіль Тоуоta Land Cruiser Prado 150 2020 року випуску. Задекларована вартість автомобіля Тоуоta Land Cruiser Prado 150 2020 року випуску - 1 500 000 грн, або 41 017 доларів США за офіційним курсом гривні до долара від НБУ. При цьому ОСОБА_1 та її чоловікові вдалося заощадити 50 132 долари США та 63 992 грн. У наданих Комісії поясненнях Позивач зазначила, що 12 жовтня 2022 року її чоловік придбав автомобіль Тоуоta Land Cruiser Prado 150 2020 року випуску за 1 500 000 грн, набувши його в особисту власність, кошти на придбання цього автомобіля були позичені чоловіком ОСОБА_1 у фізичної особи за договором позики від 01 жовтня 2022 року. Під час проведення співбесіди Позивач стверджувала, що цей правочин було вчинено її чоловіком особисто у власних інтересах, авто придбано не за спільні кошти подружжя, тому вона не має жодного стосунку до цього правочину. Комісією було встановлено, що сума запозичених коштів відповідно до означеного договору позики від 01 жовтня 2022 року становить 70 000 доларів США, проте у розділі 13 «Фінансові зобов'язання» декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, за 2022 рік Позивача відсутня будь-яка інформація. Під час співбесіди, ОСОБА_1 пояснила, що не зазначила про зобов'язання чоловіка в декларації за 2022 рік, оскільки їй не була відома така інформація. Ураховуючи викладене, Комісія критично оцінила такі пояснення Позивача та дійшла висновку, що така поведінка ОСОБА_1 свідчить про несумлінне виконання обов'язку щодо декларування відомостей визначених статтею 46 Закону України «Про запобігання корупції».
3.5. Щодо джерела походження коштів, за які набуто право власності на автомобіль Land Rover Defender 2020 року Відповідач зазначає, що Комісією було встановлено, що, за інформацією Національного агентства з питань запобігання корупції, автомобіль Land Rover Defender 2020 року випуску був придбаний чоловіком Позивача за 10 000 грн. Під час співбесіди Позивач не змогла пояснити таку вартість автомобіля, оскільки така інформація не була надана їй її чоловіком. Надані під час проведення співбесіди ОСОБА_1 пояснення щодо необізнаності про вартість автомобіля Land Rover Defender 2020 року випуску, Комісія визнала недостатніми та суперечливими, оскільки, за даними профільного сайту оголошень з продажу транспортних засобів, середня вартість автомобіля такої ж марки, моделі та року випуску становить 2 394 250 грн, або 61 000 доларів США. Позивач стверджувала, що частково джерелом походження коштів для придбання автомобіля Land Rover Defender 2020 року були кошти від продажу автомобіля Тоуоta Land Cruiser Prado 150 2020 року випуску, який було продано за 1 800 000 грн. Комісія критично сприйняла нездатність Позивача надати достовірні та обґрунтовані пояснення щодо придбання автомобіля за явно заниженою вартістю її чоловіком.
3.6. Крім того, Відповідач звертає увагу, що під час проведення співбесіди Комісією було з'ясовано, що джерелом походження готівкових коштів у розмірі 50 000 доларів США, зазначених у декларації за 2022 рік, були власні заощадження Позивача, а також подарунки від батьків. ОСОБА_1 зазначила, що отримала від батьків на свято 8 березня та день народження подарунок готівкою на загальну суму 15 000 доларів США двома частинами спочатку 5 000 доларів США та згодом 10 000 доларів США. Під час обговорення зазначених грошових активів Позивач повідомила, що не зазначила про вказані грошові подарунки від батьків у відповідному розділі декларації за 2022 рік помилково. Відповідач зазначає, що частиною першою статті 1 Закону України «Про запобігання корупції» регламентовано, що подарунок - грошові кошти або інше майно, переваги пільги, послуги, нематеріальні активи, які надають/одержують безоплатно або за ціною, нижчою мінімальної ринкової. Подарунки вважаються доходом незалежно від їхньої форми (грошова або інша) та зазначаються у 11 розділі «Доходи, у тому числі подарунки», за умови перевищення порогу декларування. Це стосується також подарунків, які дарують члени сім'ї. Подарунки у формі грошових коштів від однієї особи (групи осіб) зазначаються, якщо їхня сукупна вартість перевищує 5 прожиткових мінімумів. Інші подарунки (наприклад, рухоме майно, транспортні засоби, нерухомість) зазначаються, якщо вартість одного подарунка перевищує 5 прожиткових мінімумів. Тому, Комісія визнала такі пояснення ОСОБА_1 , необґрунтованими, а відображену нею в декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, за 2022 рік інформацію - неповною.
3.7. Щодо недекларування доходів чоловіка, у деклараціях особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, за 2016, 2018, 2022 роки, Відповідач зазначає, що Позивач декларувала доходи чоловіка, проте у графі «Розмір (вартість)» останньою було обрано позначку (Член сім'ї не надав інформацію). У своїх поясненнях ОСОБА_1 , зазначила, що вказане обумовлено тим, що її чоловік не є суб'єктом декларування, не займає посаду, яка якимось чином пов'язана із функціями держави чи органу місцевого самоврядування, не є дотичним до фінансових процесів, не отримує бюджетних коштів, а здійснює комерційну діяльність на власний ризик на запити останньої надати їй необхідні для заповнення декларації дані чоловік відмовив. Стосовно вказаних у декларації даних про певне майно свого чоловіка ОСОБА_1 зазначила, що отримала їх з офіційних джерел, проте щодо доходів це зробити без його згоди неможливо. На думку Позивача, вона вжила розумних заходів для того, щоб бути обізнаною про майнові інтереси члена своєї сім'ї. Крім того, під час проведення співбесіди ОСОБА_1 повідомила, що її чоловік орендує приміщення для здійснення підприємницької діяльності. На запитання членів Комісії: чому в деклараціях особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, за 2016, 2018, 2022 роки Позивачем не зазначено право користування приміщеннями її чоловіком, остання відповіла, що не відобразила цієї інформації помилково.
3.8. Також ВККСУ звернула особливу увагу, що в декларації відображаються відомості про об'єкти нерухомості, що належать суб'єкту декларування та членам його сім'ї на праві приватної власності, включаючи спільну власність, або знаходяться у них в оренді чи на іншому праві користування, незалежно від форми укладення правочину, внаслідок якого набуте таке право (пункт 2 частини першої статті 46 Закону України «Про запобігання корупції»). Для цілей декларування об'єктами нерухомості (об'єктами нерухомого майна) є земельні ділянки, а також об'єкти, розташовані на земельній ділянці, переміщення яких неможливе без їх знецінення та зміни призначення, а саме: житлові будинки, будівлі, споруди, а також їх окремі частини, квартири, житлові та нежитлові приміщення (частина перша статті 181 Цивільного кодексу України, частина перша статті 5 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень»). Комісією встановлено, що всупереч вимогам антикорупційного законодавства у деклараціях ОСОБА_1 не відображено відомостей про об'єкти нерухомості, що перебувають у членів її сім'ї в оренді чи на іншому праві користування.
3.9. Відповідач зазначає, що визначаючись щодо остаточного рішення та оцінюючи в сукупності вказані обставини, Комісія виходила, зокрема, з того, що суперечливий зміст та нечітка аргументація наданих Позивачем під час співбесіди пояснень свідчать про недостатнє сприйняття Кандидатом фундаментальних засад доброчесності, високі стандарти яких визначено, зокрема, у Бангалорських принципах поведінки суддів від 19 травня 2006 року (схвалених резолюцією Економічної та соціальної ради ООН від 27 липня 2006 року № 2006/23), а також у Кодексі суддівської етики, затвердженому XI з'їздом суддів України 22 лютого 2013 року. У разі наявності в Комісії обґрунтованого сумніву у відповідності кандидата на посаду судді критеріям доброчесності чи професійної етики, спростування такого сумніву відбувається як внаслідок реалізації Комісією наданих їй законом повноважень, а також надання Комісії чітких та переконливих доказів під час проведення співбесіди, щоб спростувати такий сумнів. За своєю правовою природою повноваження Комісії стосовно проведення добору, конкурсу та призначення на посаду судді та визначення його результатів є дискреційними та виключною компетенцією її, як уповноваженого органу, який на постійній основі діє у вітчизняній системі судоустрою України. Дискреційні повноваження в більш вузькому розумінні - це можливість діяти за власним розсудом, у межах закону, можливість застосовувати норми закону та вчиняти конкретні дії (або дію) серед інших, кожні з яких окремо є відносно правильними (законними). Жоден інший суб'єкт чи орган, у тому числі й суд, не може втручатися у здійснення суб'єктом владних повноважень своєї компетенції, зокрема компетенції Комісії при вирішенні питання відповідності кандидата на посаду судді визначеним у законі вимогам у ході проведення процедури добору та перебирати на себе його повноваження. Тобто, лише Комісія наділена повноваженнями й адміністративним розсудом щодо проведення співбесід з переможцями конкурсу, які виявили намір бути рекомендованими для призначення на посаду судді, й лише Комісія вправі ухвалювати відповідні рішення про рекомендацію або про відмову в наданні рекомендації про призначення кандидата на посаду судді, за результатами їх проведення. Суд не має права зобов'язувати суб'єкта владних повноважень вчиняти дію, яку за законом останній здійснює «на свій розсуд», не може вказувати, яке конкретно рішення (дії) необхідно приймати (вчиняти) суб'єкту владних повноважень.
3.10. Відповідач зазначає, що саме ВККСУ виконує делеговане державою повноваження щодо проведення добору конкурсу та призначення на посаду кандидатів на посаду судді та формування суддівського корпусу з числа осіб які за своїми особистими та моральними якостями здатні здійснювати правосуддя на професійній основі. Вважаємо, що фактичні обставини справи і зібрані докази свідчать про те, що Комісія при здійсненні своїх повноважень не вийшла за межі своєї компетенції і при реалізації дискреційних повноважень дотрималася вимог до діяльності суб'єктів владних повноважень, закріплених у частині другій статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України. Так, Комісія дискреційне повноваження використала з метою, з якою воно було надано; з урахуванням принципу обґрунтованості, тобто з урахуванням усіх обставин,/ що. мали значення для прийняття рішення; безсторонньо (неупереджено), пропорційно, розсудливо.
3.11. Відповідач вважає, що позовна заява ОСОБА_1 не підлягає задоволенню, оскільки Комісія, відмовляючи в наданні рекомендації про призначення Позивача на посаду судді Малиновського районного суду міста Одеси діяла на підставі, в межах повноважень та у спосіб, визначений законодавством України.
Рух справи
4. Ухвалою Верховного Суду від 16 квітня 2024 року відкрито провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до Вищої кваліфікаційної комісії суддів України про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії. Зазначено, що справа буде розглядатися за правилами спрощеного позовного провадження колегією суддів у складі п'яти суддів. Призначено справу до розгляду в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін на 20.05.2024 о 14год 30хв в приміщенні суду за адресою: вул. Князів Острозьких, 8, корп. 5, м. Київ, 01029. Відмовлено у задоволенні клопотання ОСОБА_1 про витребування у Вищої кваліфікаційної комісії суддів України доказів.
4.1. 02 травня 2024 року до Верховного Суду надійшов відзив ВККСУ на позовну заяву із відповідними додатками.
4.2. Від Позивача 14 травня 2024 року до Верховного Суду надійшла відповідь на відзив.
4.3. 20 травня 2024 року у судовому засіданні оголошено перерву.
4.4. 22 липня 2024 року у судовому засіданні оголошено перерву.
4.5. 21 жовтня 2024 року у судовому засіданні оголошено перерву.
4.6. 18 листопада 2024 року у судовому засіданні протокольною ухвалою задоволено клопотання представника позивача про відкладення (перенесення) розгляду справи.
4.7. 14 січня 2025 року від представника позивача надійшло клопотання про приєднання до матеріалів справи додаткових письмових пояснень.
4.8. У судовому засіданні 14 січня 2024 року протокольною ухвалою витребувано від ВККСУ копію запиту Вищої кваліфікаційної комісії суддів України до Національного агентства з питань запобігання корупції від 23.10.2023 № 21-2336/23 та відповіді Національного агентства з питань запобігання корупції від 08.11.2023 № 49-04/25968-23 з витягом з додатку.
4.9. 20 січня 2025 року до Верховного Суду на виконання протокольної ухвали від ВККСУ надійшов лист з додатками (том 2 а.с. 55): копіями запиту Вищої кваліфікаційної комісії суддів України до Національного агентства з питань запобігання корупції від 23.10.2023 № 21-2336/23 та відповіді Національного агентства з питань запобігання корупції від 08.11.2023 № 49-04/25968-23 з витягом з додатку.
4.10. У судовому засіданні 03 березня 2025 року протокольною ухвалою витребувано від ВККСУ копії декларацій особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування за 2016, 2018, 2022 роки та довідки про спецперевірки за вказані роки.
4.11. 05 березня 2025 року до Верховного Суду на виконання протокольної ухвали від ВККСУ надійшов лист з копіями витребуваних Судом документів, у якому Відповідачем зазначено, що копія декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування за 2018 рік у матеріалах особової справи ОСОБА_1 не міститься.
Фактичні обставини справи, установлені Судом
5. Рішенням ВККСУ від 14 вересня 2024 року № 95/зп-23 оголошено конкурс на зайняття 560 вакантних посад суддів у місцевих судах для кандидатів на посаду судді, зарахованих до резервів на заміщення вакантних посад суддів місцевих судів. Встановлено загальний порядок та строки подання кандидатами заяв та документів для участі в цьому конкурсі, затверджено умови проведення конкурсу на зайняття 560 вакантних посад суддів у місцевих судах для кандидатів на посаду судді, зарахованих до резервів на заміщення вакантних посад суддів місцевих судів. Визначено, що питання допуску до участі в конкурсі вирішується Вищою кваліфікаційною комісією суддів України у складі колегій.
5.1. 18 жовтня 2023 року ОСОБА_1 звернулась до Комісії із заявою щодо допуску до участі в оголошеному конкурсі як особа, яка відповідає вимогам статті 69 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», перебуває в резерві на заміщення вакантних посад суддів та не займає суддівської посади. Рішенням Комісії від 01 грудня 2023 року № 27/дс-23 Позивача допущено до участі в оголошеному рішенням Комісії від 14 вересня 2023 року № 95/зп-23 конкурсі.
5.2. Рішенням Комісії від 19 грудня 2023 року № 177/зп-23 затверджено та оприлюднено на офіційному веб-сайті Комісії рейтинг учасників конкурсу на посади суддів місцевих загальних судів у межах означеного конкурсу, визначено рейтинг кандидатів на посаду судді Малиновського районного суду міста Одеси, в якому ОСОБА_1 займає переможну позицію.
5.3. Рішенням Комісії від 11 січня 2024 року № 3/зп-24 утворено тимчасові колегії Комісії для проведення співбесід та надання рекомендацій в зазначеному конкурсі.
5.4. Проведення співбесіди з ОСОБА_1 було призначено на 14 березня 2024 року.
5.5. 13 березня 2024 року до Комісії надійшло звернення громадської організації «Всеукраїнське об'єднання «Автомайдан» щодо кандидата на посаду судді Малиновського районного суду міста Одеси ОСОБА_1 , у якому зазначені обставини, які, на думку громадської організації «Всеукраїнське об'єднання «Автомайдан» потребують з'ясування під час проведення із ОСОБА_1 співбесіди з метою належної оцінки кандидата на посаду судді та ухвалення об'єктивного рішення.
5.6. 13 березня 2024 року Комісією надіслано звернення громадської організації «Всеукраїнське об'єднання «Автомайдан» на адресу Позивача.
5.7. 14 березня 2024 року Позивач подала до Комісії пояснення на звернення ГО ВО «Автомайдан» від 13.03.2024.
5.8. У цей же день 14 березня 2024 року Комісією проведено співбесіду із ОСОБА_1 .
5.9. Заслухавши доповідача, беручи до уваги встановлені під час проведення співбесіди обставини, оцінюючи надані під час співбесіди ОСОБА_1 усні та письмові пояснення, Комісія дійшла висновку, що наявність великої кількості допущених помилок у деклараціях, відсутність належної інформації в деклараціях ставить під сумнів відповідність останньої критерію доброчесності, а поведінка свідчить про несумлінне виконання обов'язку щодо декларування відомостей, визначених статтею 46 Закону України «Про запобігання корупції». Спираючись на з'ясовані під час дослідження досьє та співбесіди з Позивачем обставини, які розглядались Комісією в сукупності, як такі, що викликають обґрунтований сумнів у відповідності ОСОБА_1 критеріям доброчесності, Комісія в складі колегії двома голосами «За» та одним - «Проти» дійшла висновку про відмову в наданні рекомендації Вищій раді правосуддя про призначення ОСОБА_1 на посаду судді Малиновського районного суду міста Одеси, ухваливши 14 березня 2024 року рішення № 334/дс-24.
Оцінка доводів учасників справи та висновки Верховного Суду
6. Суд, вивчивши доводи позивача та відповідача, дослідивши матеріали справи та перевіривши їх належними і допустимими доказами зазначає наступне.
7. Згідно із частиною другою статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
7.1. За правилами частини другої статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
7.2. Відповідно до частини другої статті 128 Конституції України призначення на посаду судді здійснюється за конкурсом, крім випадків, визначених законом.
7.3. Спеціальним законом, який визначає організацію судової влади та здійснення правосуддя в Україні, що функціонує на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів і забезпечує право кожного на справедливий суд, є Закону України «Про судоустрій і статус суддів» № 1402-VIII (тут і надалі - у редакції, чинній на момент ухвалення оскаржуваного рішення; Закон № 1402-VIII).
7.4. Згідно із частиною першою статті 92 Закону № 1402-VIII ВККСУ є державним колегіальним органом суддівського врядування, який на постійній основі діє у системі правосуддя України.
7.5. Повноваження ВККСУ визначені, зокрема, статтею 93 цього Закону, серед яких проведення добору кандидатів для призначення на посаду судді, у тому числі організація проведення щодо них спеціальної перевірки відповідно до закону та приймання кваліфікаційного іспиту; внесення до Вищої ради правосуддя рекомендації про призначення кандидата на посаду судді.
7.6. Частиною першою статті 79-2 Закону № 1402-VIII визначено, що ВККСУ проводить конкурс на зайняття вакантних посад: суддів місцевого суду - на основі рейтингу кандидатів на посаду судді та суддів, які виявили намір бути переведеними до іншого місцевого суду відповідно до статті 82 цього Закону.
7.7. Конкурс на зайняття вакантної посади судді полягає у визначенні переможця - учасника конкурсу, який має найвищу позицію за рейтингом (частина перша статті 79-4 цього Закону).
7.8. Частиною першою статті 79-5 Закону № 1402-VIII встановлено, що після визначення переможця конкурсу Комісія на своєму засіданні проводить з ним співбесіду.
7.9. За результатами співбесіди Комісія ухвалює: 1) рішення про рекомендацію або про відмову в наданні рекомендації про призначення кандидата на посаду судді; 2) рішення про рекомендацію про переведення судді (якщо переможцем конкурсу на посаду судді місцевого суду став суддя).
7.10. Комісія ухвалює вмотивоване рішення про відмову в наданні рекомендації про призначення кандидата на посаду судді у разі наявності обґрунтованого сумніву щодо його відповідності критеріям доброчесності чи професійної етики. У такому разі переможцем конкурсу визначається наступний у рейтингу кандидат (частини друга, третя цієї ж статті).
7.11. Рішення ВККСУ можуть бути оскаржені до суду з підстав, установлених цим Законом (частина сьома статті 101 Закону № 1402-VIII).
7.12. Згідно з положеннями статті 88 Закону № 1402-VIII суддя (кандидат на посаду судді), який не згодний із рішенням ВККСУ щодо його кваліфікаційного оцінювання, може оскаржити це рішення в порядку, передбаченому КАС України. Таке рішення може бути оскаржене та скасоване виключно з таких підстав: 1) склад членів ВККСУ, який провів кваліфікаційне оцінювання, не мав повноважень його проводити; 2) рішення не підписано будь-ким із складу членів Комісії, який провів кваліфікаційне оцінювання; 3) суддя (кандидат на посаду судді) не був належним чином повідомлений про проведення кваліфікаційного оцінювання - якщо було ухвалено рішення про непідтвердження здатності судді (кандидата на посаду судді) здійснювати правосуддя у відповідному суді з підстав неявки для проходження кваліфікаційного оцінювання; 4) рішення не містить посилання на визначені законом підстави його ухвалення або мотивів, з яких Комісія дійшла відповідних висновків.
7.13. Як уже було зазначено, ОСОБА_1 обґрунтовує позов доводами, що підстав для визнання її такою, що не відповідає критерію доброчесності, у Комісії не було.
7.14. Відповідно до частини дев'ятої статті 69 Закону № 1402-VІІІ кандидат на посаду судді відповідає критерію доброчесності, якщо відсутні обґрунтовані сумніви у його незалежності, чесності, неупередженості, непідкупності, сумлінності, у дотриманні ним етичних норм, у його бездоганній поведінці у професійній діяльності та особистому житті, а також щодо законності джерел походження його майна, відповідності рівня життя кандидата на посаду судді або членів його сім'ї задекларованим доходам, відповідності способу життя кандидата на посаду судді його попередньому статусу.
7.15. Критерій доброчесності є надзвичайно важливим з огляду на те, яку роль відіграє судова влада у становленні правової держави. Саме доброчесність є ключовою категорією у формуванні морально-етичного образу суддів, запорукою формування довіри народу до суддів та судової влади в цілому.
7.16. Доброчесність - це необхідна морально-етична складова діяльності судді, яка, серед іншого, визначає межу і спосіб його поведінки, що базується на принципах об'єктивного ставлення до сторін у справах та чесності у способі власного життя, виконанні своїх обов'язків та здійсненні правосуддя.
7.17. За визначенням у Сучасному словнику з етики, доброчесність - позитивна моральна якість, зумовлена свідомістю і волею людини, яка є узагальненою стійкою характеристикою людини, її способу життя, вчинків; якість, що характеризує готовність і здатність особистості свідомо і неухильно орієнтуватись у своїй діяльності та поведінці на принципи добра і справедливості.
7.18. Авторитет та довіра до судової влади формуються залежно від персонального складу судів, від осіб, які обіймають посади суддів та формують суддівський корпус. Саме тому важливо, щоб кандидат на посаду судді, як і суддя, не допускав будь-якої неналежної (недоброчесної, неетичної) поведінки як у професійній діяльності, так і в особистому житті, яка може поставити під сумнів відповідність кандидата критерію доброчесності, що негативно вплине на суспільну довіру до судової влади у зв'язку з таким призначенням.
7.19. Легітимна мета вимірювання доброчесності кандидата на посаду судді полягає у виявленні фактів свідомого порушення чи нехтування стандартами поведінки, які забезпечують суспільну довіру до суду, допущення поведінки, що несумісна із званням судді або підриває авторитет правосуддя. Такий захід має забезпечити кадрову якість правосуддя з точки зору моралі й професійної етики.
7.20. Повноваження Комісії щодо оцінки встановлених обставин, пов'язаних з особою кандидата, на предмет відповідності його критерію доброчесності є дискреційними. Рішення приймається за внутрішнім переконанням членів Комісії.
7.21. Комісія, реалізуючи ці повноваження, повинна визначити, чи відповідає поведінка кандидата основоположним засадам регламентації поведінки судді, стандарти якої визначено, зокрема, у Бангалорських принципах поведінки суддів, схвалених Резолюцією економічної та соціальної ради ООН від 27.07.2006 № 2006/23, а також у Кодексі суддівської етики, затвердженому XI черговим з'їздом суддів України 22.02.2013.
7.22. Члени Комісії, оцінюючи встановлені стосовно кандидата на посаду судді обставини, визначаються щодо їхньої відповідності суспільним уявленням про доброчесність на власний розсуд. Зважаючи на те, що доброчесність є морально-етичною, а не правовою категорією, поведінка кандидата оцінюється насамперед з морально-етичного погляду. Навіть правомірні та законні дії кандидата можуть оцінюватися як такі, що не узгоджуються з поняттям доброчесності, виходячи із загальноприйнятих уявлень про це поняття в контексті поведінки, коли йдеться про суддю.
7.23. Повноваження членів Комісії оцінювати певні факти як такі, що узгоджуються чи не узгоджуються з поняттям доброчесності, є виключними. Ніхто інший, окрім Комісії, не має повноважень оцінювати доброчесність кандидата на посаду судді.
7.24. Разом з тим наділення ВККС свободою розсуду під час оцінки кандидата на посаду судді критеріям доброчесності не означає, що такий розсуд не має меж. У всякому випадку межа розсуду виключає свавільність дій та використання наданих повноважень не з легітимною метою, тобто не з метою, задля досягнення якої повноваження надані. Іншими словами, процедура оцінювання кандидата повинна бути правовою в контексті справедливості (fair procedure - справедлива процедура). У свою чергу правова процедура є складовою принципів законності та верховенства права і передбачає правові вимоги до належного прийняття актів органами публічної влади.
7.25. Згідно з Рекомендацією № R (80) 2 Комітету Міністрів Ради Європи державам-членам стосовно реалізації адміністративними органами влади дискреційних повноважень від 11.03.1980 під дискреційним слід розуміти повноваження, яке адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду, тобто коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за певних обставин.
7.26. За змістом висновку Конституційного Суду України в Рішенні від 11.10.2018 № 7-р/2018 (справа № 1-123/2018(4892/17)) при визнанні за органом публічної влади певних дискреційних повноважень у прийнятті рішень має існувати механізм запобігання зловживанню ними.
7.27. До такого механізму належить судовий контроль у разі оскарження особою рішення органу публічної влади до суду.
7.28. Європейський суд з прав людини, досліджуючи межі дискреційних повноважень адміністративного органу, виснував, що суди повинні утриматися від перевірки обґрунтованості актів, які прийняті органом влади, однак все ж таки суди повинні проконтролювати, чи не є викладені в них висновки адміністративних органів щодо обставин у справі довільними та нераціональними, не підтвердженими доказами або ж такими, що є помилковими щодо фактів; у будь-якому разі суди повинні дослідити такі акти, якщо їх об'єктивність та обґрунтованість є ключовим питанням правового спору (рішення у справі «Сігма радіо телевіжн лтд. проти Кіпру» (Sigma Radio Television ltd. v. Cyprus), заяви № 32181/04 та № 35122/05, пункти 156, 157; у справі «Путтер проти Болгарії» (Putter v. Bulgaria), заява № 38780/02, пункти 47-56; у справі «Брайєн проти Об'єднаного Королівства» (Bryan v. the United Kingdom), заява № 19178/91, пункт 44).
7.29. Частиною третьою статті 79-5 Закону № 1402-VIII від ВККСУ прямо вимагається мотивувати рішення про відмову в наданні рекомендації про призначення кандидата на посаду суддів у разі обґрунтованого сумніву щодо його відповідності критеріям доброчесності чи професійної етики.
7.30. Належна мотивація рішення ВККСУ (як форма зовнішнього вираження дискреційних повноважень) дає можливість суду перевірити, як саме (за якими ознаками) відбувалася процедура оцінювання кандидатів на посаду судді в межах конкурсу на зайняття вакантних посад суддів і чи була дотримана процедура його прийняття. Обсяг і ступінь мотивації рішення залежить від конкретних обставин, які були предметом обговорення, але у будь-якому випадку має показувати, приміром, що доводи / пояснення кандидата на посаду судді взято до уваги і, що важливо, давати розуміння, чому і чим керувалася Комісія, коли оцінювала цього кандидата. Виняткової значимості обґрунтованість / вмотивованість рішення набуває тоді, коли йдеться про відмову в наданні рекомендації про призначення кандидата на посаду судді.
7.31. Висновок про наявність обґрунтованого сумніву щодо відповідності ОСОБА_1 критерію доброчесності та, що її поведінка свідчить про несумлінне виконання обов'язку щодо декларування відомостей, визначених статтею 46 Закону України «Про запобігання корупції» Комісія зробила внаслідок оцінювання конкретних обставин: 1) щодо не зазначення вартості автомобіля марки Volkswagen Passat 2012 року випуску придбаного чоловіком Позивача у 2016 році; придбання такого чоловіком за заниженою вартістю; 2) щодо незазначення джерела походження коштів на придбання чоловіком автомобіля марки Тоуоta Land Cruiser Prado 150 2020 року випуску; 3) щодо придбання чоловіком автомобіля марки Land Rover Defender 2020 року випуску за заниженою вартістю; 4) щодо незазначення грошових активів отриманих в подарунок від батьків, внаслідок чого інформація в декларації відображена не повністю; 5) щодо не відображення відомостей про об'єкти нерухомості, що перебувають у членів сім'ї в оренді чи на іншому праві користування.
7.32. Вказані обставини як зазначено у спірному рішенні Комісія оцінювала в сукупності.
7.33. Суд вважає за доцільне зазначити, що за правилами частини першої статті 46 Закону № 1700-VII в декларації зазначаються відомості, зокрема, про: об'єкти нерухомості, що належать суб'єкту декларування та членам його сім'ї на праві приватної власності, включаючи спільну власність, або знаходяться у них в оренді чи на іншому праві користування, незалежно від форми укладення правочину, внаслідок якого набуте таке право; цінне рухоме майно, вартість якого перевищує 100 прожиткових мінімумів, встановлених для працездатних осіб на 1 січня звітного року, що належить суб'єкту декларування або членам його сім'ї на праві приватної власності, у тому числі спільної власності, або перебуває в її володінні або користуванні незалежно від форми правочину, внаслідок якого набуте таке право; отримані доходи, у тому числі подарунки що належать суб'єкту декларування та членам його сім'ї; видатки, а також будь-які інші правочини, вчинені у звітному періоді, на підставі яких у суб'єкта декларування виникає або припиняється право власності, володіння чи користування, у тому числі спільної власності, на нерухоме або рухоме майно, нематеріальні та інші активи, а також виникають фінансові зобов'язання, які зазначені у пунктах 2-9 частини першої цієї статті.
7.34. Відповідно до частини дев'ятої статті 69 Закону № 1402- VIIІ умови визначення відповідності кандидата на посаду судді критерію доброчесності, які законодавець пов'язує з наявністю/відсутністю обґрунтованих сумнівів у його незалежності, чесності, неупередженості, непідкупності, сумлінності, у дотриманні ним етичних норм, у його бездоганній поведінці у професійній діяльності та особистому житті, а також щодо законності джерел походження його майна, відповідності рівня життя кандидата на посаду судді або членів його сім'ї задекларованим доходам, відповідності способу життя кандидата на посаду судді його попередньому статусу.
7.35. При цьому поняття «обґрунтовані сумніви» в адміністративному судочинстві означає, що сумніви повинні бути підкріплені конкретними фактами або доказами, які можуть викликати сумнів у правильності або законності певного рішення, дії чи бездіяльності, а також достовірності наданих (в цьому випадку) кандидатом на посаду судді відповідних пояснень, які Комісія ставить під сумнів. Ці сумніви не можуть бути простою підозрою чи відчуттям членів Комісії, а повинні базуватись на реальних фактах або обставинах, що дозволяють обґрунтовано сумніватися в певних подіях, фактах чи твердженнях.
7.36. Це означає, що сумніви не можуть бути просто суб'єктивними, вони повинні мати об'єктивну основу (мають підтверджуватися фактичними даними), яка може бути перевірена і оцінена судом.
7.37. Крім того, Верховний Суд вважає за необхідне зауважити, що поняття «доброчесність» у контексті відбору суддів є комплексною категорією, що охоплює не лише формальне дотримання законодавчих вимог, але й етичні, моральні та професійні якості особи, а тому його практичне застосування вимагає ретельного й індивідуалізованого аналізу кожної конкретної ситуації. Доброчесність формується через сукупність обставин, дій та мотивів, які необхідно оцінювати в їхньому взаємозв'язку. У цьому сенсі не кожна ймовірна неточність у відображенні інформації в декларації, суб'єктивне розуміння норми права чи навіть негативна життєва обставина, що склалася в житті кандидата, автоматично чи беззастережно свідчить про його недоброчесність.
7.38. Невідповідність критерію доброчесності є фінальним висновком, який має ґрунтуватися на виваженій та глибокій оцінці сукупності людських якостей, поведінки та обставин, що демонструють несумісність із високими стандартами суддівської професії. Такий висновок не може бути формальним чи поверхневим, адже доброчесність як інтегральна характеристика судді передбачає не лише відсутність порушень, але й здатність особи викликати довіру суспільства до судової влади. Відповідно, обґрунтування невідповідності критерію доброчесності, має бути не лише належно мотивованим, але й достатньо переконливим, щоб сторонній незалежний спостерігач міг чітко зрозуміти, чому конкретна людина не може виконувати функції судді.
8. Надаючи оцінку висновку Комісії щодо не зазначення вартості автомобіля марки Volkswagen Passat 2012 року випуску придбаного чоловіком Позивача у 2016 році та придбання такого чоловіком за заниженою вартістю Суд зазначає наступне.
8.1. З оспорюваного рішення Комісії в цій частині можна зрозуміти, що сумнів виник у зв'язку з тим, що стосовно джерела походження коштів для купівлі у вересні 2016 року чоловіком ОСОБА_1 автомобіля Volkswagen Passat 2012 року випуску Позивач пояснила, що у своїй декларації проставила позначку «Не відомо», оскільки член сім'ї не надав інформацію про цю покупку. Водночас, за інформацією Національного агентства з питань запобігання корупції, вартість автомобіля Volkswagen Passat 2012 року випуску становить 15 000 грн. Під час проведення співбесіди ОСОБА_1 не змогла пояснити таку вартість автомобіля, враховуючи, що її чоловік не надав Інформацію. При цьому враховуючи, що за розрахунком вартості автомобіля від профільного сайту оголошень з продажу транспортних засобів середня вартість автомобіля такої ж марки, моделі та року випуску наразі становить 425 892 грн, або 10 848 доларів США. Купівля у 2016 році чоловіком ОСОБА_1 автомобіля Volkswagen Passat 2012 року випуску за 15 000 грн, або 587 доларів США, викликала у Комісії обґрунтований сумнів.
8.2. В свою чергу Позивач пояснила, що вона самостійно вживала заходів для з'ясування цієї обставини, проте уповноважені органи, які володіли такою інформацією, їй її не надали. Таким чином, Позивач не була обізнана про вартість автомобіля, тому обрала відповідну позначку під час декларування та вказала, що джерелом походження коштів на покупку цього автомобіля не були її особисті кошти чи кошти подружжя. Позивач також пояснювала, що вона та її чоловік проживають окремо, зазначене може бути підтверджено довідками щодо місця проживання та реєстрації; подружжя не має спільного бюджету; на момент укладання угоди купівлі-продажу авто Volkswagen Passat 2012 року випуску, не була присутня під час укладення угоди та не надавала згоди на її укладення; уповноважений орган на проведення перевірок декларації не висловив жодних застережень щодо майна належного їй чи її чоловіку.
8.3. Щодо пояснень Позивача про відмову члена сім'ї надати інформацію стосовно джерела походження коштів для придбання вказаного автомобіля, Суд враховує, що така докладала розумних зусиль для з'ясування інформації про майно члена сім'ї, однак через об'єктивні обставини не змогла отримати таку в розпорядження, а саме через відмову члена сім'ї надати інформацію. При цьому слід враховувати, що спеціальне законодавство та сама форма декларації яку заповнювала Позивач передбачає випадок, що член сім'ї має право не розкривати інформацію про своє майно та доходи.
8.4. Важливим для врахування у даній справі є приписи абзацу третього частини п'ятої статті 46 Закону № 1700-VII де зазначено, що вартість майна, майнових прав, активів, інших об'єктів декларування, що перебувають у володінні чи користуванні суб'єкта декларування, зазначається у випадку, якщо вона відома суб'єкту декларування або повинна була стати відомою внаслідок вчинення відповідного правочину та частини сьомої вказаної статті де зазначено, що у разі відмови члена сім'ї суб'єкта декларування надати будь-які відомості чи їх частину для заповнення декларації суб'єкт декларування зобов'язаний зазначити про це в декларації, відобразивши всю відому йому інформацію про такого члена сім'ї, визначену пунктами 1-12.
8.5. Проставлення у декларації відмітки «Член сім'ї не надав інформацію», саме по собі не може вказувати на недоброчесність кандидата. Відповідач не зазначив конкретних фактів які б доводили вчинення особою протиправних дій, що можна було б трактувати як нечесність, чи невідповідність рівня життя кандидата на посаду судді або членів його сім'ї задекларованим доходам, чи наміри приховати дійсну вартість майна чи отримані доходи з інших підстав, за обставин коли член сім'ї Позивача відмовився надати відповідну інформацію. При цьому не спростованим є факт такої відмови.
8.6. Аналогічні висновки застосовні в частині рішення Комісії щодо недекларування Позивачем доходів чоловіка, у деклараціях особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, за 2016, 2018, 2022 роки (Позивач декларувала доходи чоловіка, проте у графі «Розмір (вартість)» останньою було обрано позначку «Член сім'ї не надав інформацію».
8.7. Також у цьому контексті Суд вважає доцільним зауважити, що придбання особою майна за цінами, нижчими за середньоринкову вартість аналогічних товарів (зокрема, транспортерних засобів), саме по собі також не вказує на недоброчесність кандидата на посаду судді, якщо відсутні фактичні дані, які б доводили вчинення особою протиправних дій, що можна було б трактувати як нечесність, чи невідповідність рівня життя кандидата на посаду судді або членів його сім'ї задекларованим доходам, чи наміри приховати дійсну вартість майна з інших підстав.
8.8. Отже, сам лише факт придбання чоловіком ОСОБА_1 автомобіля марки Volkswagen Passat 2012 року випуску за ціною, яку ВККСУ вважала заниженою, на переконання Суду, не може слугувати підставою для визнання Позивача недоброчесною.
8.9. Аналогічна правова позиція висловлена в Постанові Великої Палати Верховного Суду від 14 листопада 2024 року у справі № 990/139/24.
8.10. Суд також вважає належно не вмотивованим посилання Комісії на інформацію про середню вартість автомобіля тієї ж марки, моделі та року випуску від профільного сайту оголошень з продажу транспортних засобів, оскільки така не є інформацією яка стосується конкретного транспортного засобу, що був у власності чоловіка Позивача, а є лише припущенням, щодо ідентичності порівнюваних автомобілів як з технічної сторони так і щодо періоду купівлі/продажу. Не вбачається, що така інформація була оформлена у формі письмового чи електронного документу, а Комісія не зверталась із запитами до інших осіб чи органів з метою підтвердження чи спростування своїх сумнівів.
9. Аналогічних висновків Суд дійшов і в частині рішення Комісії щодо не зазначення вартості автомобіля марки Land Rover Defender 2020 року випуску, який на думку Комісії був придбаний за заниженою вартістю.
10. Як вбачається з рішення Комісії, така звернула особливу увагу, що в декларації відображаються відомості про об'єкти нерухомості, що належать суб'єкту декларування та членам його сім'ї на праві приватної власності, включаючи спільну власність, або знаходяться у них в оренді чи на іншому праві користування, незалежно від форми укладення правочину, внаслідок якого набуте таке право (пункт 2 частини першої статті 46 Закону України «Про запобігання корупції»). Для цілей декларування об'єктами нерухомості (об'єктами нерухомого майна) є земельні ділянки, а також об'єкти, розташовані на земельній ділянці, переміщення яких неможливе без їх знецінення та зміни призначення, а саме: житлові будинки, будівлі, споруди, а також їх окремі частини, квартири, житлові та нежитлові приміщення (частина перша статті 181 Цивільного кодексу України, частина перша статті 5 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень»). Комісією встановлено, що всупереч вимогам антикорупційного законодавства у деклараціях ОСОБА_1 не відображено відомостей про об'єкти нерухомості, що перебувають у членів її сім'ї в оренді чи на іншому праві користування.
10.1. Проте Суд вважає, що в цій частині рішення Комісії не є вмотивованим та відповідно є передчасним, оскільки Комісія не зазначила конкретні факти, які б зі всією очевидністю породжували обґрунтований сумнів у відповідності Позивача критерію доброчесності та, що поведінка такої свідчить про несумлінне виконання обов'язку щодо декларування відомостей, визначених статтею 46 Закону України «Про запобігання корупції». Комісія обмежилася лише констатацією, що Позивач повідомила, що її чоловік орендує приміщення для здійснення підприємницької діяльності, однак не встановила чи дійсно такі факти мали місце.
10.2. Без встановлення фактів, а саме чи дійсно орендує/орендував для здійснення підприємницької діяльності чоловік Позивача приміщення неможливо встановити чи дійсно така неповідомляла відомостей про майнові права члена сім'ї, як про це зазначено Комісією. При цьому Комісія не наводить аргументів, які на її думку свідчать про намір Позивача приховати відомості щодо майнових прав чоловіка або ж намагання зазначити недостовірні відомості в цій частині.
11. Щодо встановлення наявності помилки у декларації за 2022 рік допущеної Позивачем, а саме при зазначені наявності готівкових коштів у розмірі 50 000 доларів США, не зазначила про такий в розділі доходи, у тому числі подарунки та не зазначила у розділі правочини - подарунку грошей батьками Позивача, що є несумлінним виконанням обов'язку щодо декларування відомостей, визначених статтею 46 Закону № 1700-VII.
11.1. Відповідач звертає увагу, що під час проведення співбесіди Комісією було з'ясовано, що джерелом походження готівкових коштів у розмірі 50 000 доларів США, зазначених у декларації за 2022 рік, були власні заощадження Позивача, а також подарунки від батьків. ОСОБА_1 зазначила, що отримала від батьків на свято 8 березня та день народження подарунок готівкою на загальну суму 15 000 доларів США двома частинами спочатку 5 000 доларів США та згодом 10 000 доларів США. Під час обговорення зазначених грошових активів Позивач повідомила, що не зазначила про вказані грошові подарунки від батьків у відповідному розділі декларації за 2022 рік помилково.
11.2. Оспорюване рішення не містить належного мотивування того, що допущена помилка має характер недобросовісної помилки, а саме недбалого ставлення Позивача до обов'язку щодо подання відповідної декларації, що може негативно вплинути на суспільну довіру до судової влади у разі призначення на посаду судді.
11.3. Слід також враховувати, що наявність окремих помилок в деклараціях кандидата, по суті самі по собі не свідчать про приховування власного майна, незаконність походження майна особисто Кандидата та члена її сім'ї. Формальні помилки, як то не зазначення джерела походження коштів, за умови їх відображення в цілому у складі майна кандидата, може бути добросовісною помилкою.
12. Велика Палата Верховного Суду неодноразово наголошувала, що одним із завдань адміністративного судочинства є перевірка реалізації суб'єктами владних повноважень їхніх дискреційних повноважень, зокрема за критеріями обґрунтованості, з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія).
12.1. При цьому вимога щодо обґрунтованості рішення суб'єкта владних повноважень означає, що таке рішення повинне прийматися з урахуванням усіх обставин, що мають значення для його прийняття. Цей критерій відображає принцип обґрунтованості рішення або дії. Він вимагає від суб'єкта владних повноважень враховувати як обставини, на обов'язковість урахування яких прямо вказує закон, так й інші обставини, що мають значення у конкретній ситуації. Для цього суб'єкт владних повноважень має ретельно зібрати і дослідити матеріали, що мають доказове значення у справі, наприклад документи, пояснення осіб, висновки експертів тощо. Суб'єкт владних повноважень повинен уникати прийняття невмотивованих висновків. Несприятливе для особи рішення повинне бути вмотивованим (Постанова Великої Палати Верховного Суду 13.02.2025 у справі №990/74/24).
13. Аналогічні підходи правові підходи викладені Великою Палатою Верховного Суду в постановах від 7 листопада 2024 року у справі № 990/124/24, від 14 листопада 2024 року у справі № 990/71/24, від 14 листопада 2024 року у справі № 990/139/24.
14. Розглянувши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 підлягають задоволенню.
14.1. Доводи Комісії стосовно того, що оскаржуване рішення містить посилання й мотиви його ухвалення, обґрунтування підстав, за наявності яких у Комісії виник обґрунтований сумнів у відповідності позивачки критеріям, визначеним Законом № 1402-VIII, з яких Комісія дійшла висновків про відмову в наданні рекомендації про призначення кандидата на посаду судді, спростовуються аргументами, наведеними вище.
15. Таким чином, в обсязі встановлених у цій справі обставин у зіставленні з правовим регулюванням спірних правовідносин Суд висновує, що оскаржуване рішення ВККСУ не відповідає критеріям обґрунтованості, визначеним статтею 2 КАС України, що є достатньою підставою для визнання його протиправним і скасування.
16. Крім того, Суд зазначає, що Консультативна рада європейських суддів у Висновку № 11 (2008) щодо якості судових рішень на рівні рекомендацій, що мають характер норм «м'якого права», наголосила, що якість будь-якого судового рішення залежить головним чином від якості його обґрунтування. Воно не лише полегшує розуміння сторонами суті рішення, а насамперед слугує гарантією проти свавілля. Обґрунтування судового рішення загалом засвідчує дотримання національним суддею принципів, проголошених ЄСПЛ. При цьому навіть «проміжні» процесуальні рішення потребують належного викладу підстав їх прийняття, якщо вони стосуються індивідуальних свобод. Належне мотивування судового рішення - це стандарт ЄСПЛ, напрацьований за результатами розгляду заяв про порушення права на справедливий суд. Аналіз практики ЄСПЛ щодо застосування статті 6 Конвенції свідчить, що право на мотивоване судове рішення є частиною загального права людини на справедливий і публічний розгляд справи.
16.1. По-перше, ціль мотивування судового рішення полягає в тому, щоб продемонструвати і довести, передусім сторонам, що суд справді почув, а не проігнорував їхні позиції. По-друге, мотивоване судове рішення надає сторонам змогу вирішити питання про доцільність його оскарження. По-третє, належне мотивування судового рішення забезпечує ефективний апеляційний перегляд справи. По-четверте, тільки мотивоване судове рішення забезпечує можливість здійснювати суспільний контроль за правосуддям.
16.2. Суд звертає увагу, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити суду, та відмінності, які існують у державах-учасницях з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд обов'язок щодо обґрунтування, який випливає зі статті 6 Конвенції, може бути вирішене тільки у світлі конкретних обставин справи (див. mutatis mutandis рішення ЄСПЛ від 18 липня 2006 року у справі «Проніна проти України», заява № 63566/00, пункт 23). Тому за наведених вище підстав, якими Суд обґрунтував своє рішення, не вбачається необхідності давати докладну відповідь на інші аргументи, оскільки вони не є визначальними для прийняття рішення у справі.
Керуючись статтями 241-243, 246, 266 Кодексу адміністративного судочинства України, Суд
Позов ОСОБА_1 до Вищої кваліфікаційної комісії суддів України задовольнити.
Визнати протиправним та скасувати рішення Вищої кваліфікаційної комісії суддів України № 334/дс-24 від 14 березня 2024 року, яким відмовлено в наданні рекомендації про призначення ОСОБА_1 на посаду судді Малиновського районного суду міста Одеси.
Зобов'язати Вищу кваліфікаційну комісію суддів України провести повторну співбесіду з ОСОБА_1 в порядку передбаченому статтею 79-5 Закону України "Про судоустрій і статус суддів".
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення Верховного Суду, якщо його не скасовано, набирає законної сили після набрання законної сили рішенням Великої Палати Верховного Суду за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене до Великої Палати Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення (складення повного судового рішення).
Рішення в повному обсязі складено 04.04.2025.
...........................
...........................
...........................
...........................
...........................
І.Я.Олендер,
Р.Ф. Ханова,
Н.Є. Блажівська,
В.П. Юрченко,
Л.І. Бившева,
Судді Верховного Суду