04 квітня 2025 року
м. Київ
справа №580/10176/23
адміністративне провадження № К/990/11017/25
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Білак М.В.,
суддів: Желєзного І.В., Мацедонської В.Е.,
перевіривши касаційну скаргу Військової частини НОМЕР_1 на рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 14 жовтня 2024 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 17 лютого 2025 року у справі №580/10176/23 за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 , Військової частини НОМЕР_2 про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити дії,
ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Військової частини НОМЕР_1 , Військової частини НОМЕР_2 , у якому просив:
- визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 ( НОМЕР_2 ) щодо не нарахування та невиплати позивачу посадового окладу за квітень 2023 року в сумі 2689 грн 05 коп;
- зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 ( НОМЕР_2 ) вчинити дію (у формі видачі наказу), а саме нарахувати та виплатити позивачу посадовий оклад за квітень 2023 року в сумі 2 689 грн 05 коп;
- стягнути з Військової частини НОМЕР_1 ( НОМЕР_2 ) на користь позивача грошові кошти в сумі 2 689 грн 05 коп (яка є його посадовим окладом за квітень 2023 року) за відшкодування шкоди, заподіяної протиправною бездіяльністю;
- визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 ( НОМЕР_2 ) щодо не нарахування та невиплати позивачу надбавки за особливості проходження служби за квітень 2023 року в сумі 2609 грн 02 коп;
- зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 ( НОМЕР_2 ) вчинити дію (у формі видачі наказу), а саме нарахувати та виплатити позивачу надбавку за особливості проходження служби за квітень 2023 року в сумі 2 609 грн 02 коп;
- стягнути з Військової частини НОМЕР_1 ( НОМЕР_2 ) на користь позивача грошові кошти в сумі 2 609 грн 02 коп (яка є його надбавкою за особливості проходження служби за квітень 2023 року) за відшкодування шкоди, заподіяної протиправною бездіяльністю;
- визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 ( НОМЕР_2 ) щодо не нарахування та невиплати позивачу частини премії за календарний період з 25 лютого 2022 року по 30 квітня 2023 року в сумі 100 332 грн 30 коп;
- зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 ( НОМЕР_2 ) вчинити дію (у формі видачі наказу), а саме нарахувати та виплатити позивачу частину премії за календарний період з 25 лютого 2022 року по 30 квітня 2023 року в сумі 100 332 грн 30 коп;
- стягнути з Військової частини НОМЕР_1 ( НОМЕР_2 ) на користь позивача грошові кошти в сумі 100332 грн 30 коп (яка є його частиною премії за календарний період з 25 лютого 2022 року по 30 квітня 2023 року) за відшкодування шкоди, заподіяної протиправною бездіяльністю;
- визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 ( НОМЕР_2 ) щодо не нарахування та невиплати позивачу додаткової винагороди на період дії воєнного стану за календарний період з 01 жовтня 2022 року по 31 грудня 2022 року в сумі 206 850 грн 00 коп;
- зобов'язати Військової частини НОМЕР_1 ( НОМЕР_2 ) вчинити дію (у формі видачі наказу), а саме нарахувати та виплатити позивачу додаткову винагороду на період дії воєнного стану за календарний період з 01 жовтня 2022 року по 31 грудня 2022 року в сумі 206 850 грн 00 коп;
- стягнути з Військової частини НОМЕР_1 ( НОМЕР_2 ) на користь позивача грошові кошти в сумі 206 850 грн 00 коп (яка є його додатковою винагородою на період дії воєнного стану за календарний період з 01 жовтня 2022 року по 31 грудня 2022 року) за відшкодування шкоди, заподіяної протиправною бездіяльністю;
- визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 ( НОМЕР_2 ) щодо не нарахування та невиплати позивачу додаткової винагороди на період дії воєнного стану за квітень 2023 року в сумі 29 550 грн 00 коп;
- зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 ( НОМЕР_2 ) вчинити дію (у формі видачі наказу), а саме нарахувати та виплатити позивачу додаткову винагороду на період дії воєнного стану за квітень 2023 року в сумі 29 550 грн 00 коп;
- стягнути з Військової частини НОМЕР_1 ( НОМЕР_2 ) на користь позивача грошові кошти в сумі 29550 грн 00 коп (яка є його додатковою винагородою на період дії воєнного стану за квітень 2023 року) за відшкодування шкоди, заподіяної протиправною бездіяльністю;
- визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 ( НОМЕР_2 ) щодо не нарахування та невиплати позивачу грошової допомоги при звільненні на дату звільнення 30 квітня 2023 року в сумі 12623 грн 82 коп;
- зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 ( НОМЕР_2 ) вчинити дію (у формі видачі наказу), а саме нарахувати та виплатити позивачу грошову допомогу при звільненні на дату звільнення 30 квітня 2023 року в сумі 12 623 грн 82 коп;
- стягнути з Військової частини НОМЕР_1 ( НОМЕР_2 ) на користь позивача грошові кошти в сумі 12 643 грн 82 коп (яка є його грошової допомогою при звільненні на дату звільнення 30 квітня 2023 року в сумі 12 623 грн 82 коп);
- визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 ( НОМЕР_2 ) щодо не нарахування та невиплати позивачу компенсації за невикористану основну відпустку за 2022 рік в сумі 79 273 грн 59 коп;
- зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 ( НОМЕР_2 ) вчинити дію (у формі видачі наказу), а саме нарахувати та виплатити позивачу компенсацію за невикористану основну відпустку за 2022 рік в сумі 79 273 грн 59 коп;
- стягнути з Військової частини НОМЕР_1 ( НОМЕР_2 ) на користь позивача грошові кошти в сумі 79 273 грн 59 коп (яка є його компенсацією за невикористану основну відпустку за 2022 рік);
- визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 ( НОМЕР_2 ) щодо не нарахування та невиплати позивачу компенсації за невикористану основну відпустку за 2023 рік в сумі 25 367 грн 55 коп;
- зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 ( НОМЕР_2 ) вчинити дію (у формі видачі наказу), а саме нарахувати та виплатити позивачу компенсацію за невикористану основну відпустку за 2023 рік в сумі 25 367 грн 55 коп;
- стягнути з Військової частини НОМЕР_1 ( НОМЕР_2 ) на користь позивача грошові кошти в сумі 25367 грн 55 коп (яка є його компенсацією за невикористану основну відпустку за 2023 рік);
- визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 ( НОМЕР_2 ) щодо не нарахування та невиплати позивачу компенсації за невикористану додаткову відпустку за 2022 рік в сумі 44 393 грн 21 коп;
- зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 ( НОМЕР_2 ) вчинити дію (у формі видачі наказу), а саме нарахувати та виплатити позивачу компенсацію за невикористану додаткову відпустку за 2022 рік в сумі 44 393 грн 21 коп;
- стягнути з Військової частини НОМЕР_1 ( НОМЕР_2 ) на користь позивача грошові кошти в сумі 44393 грн 21 коп (яка є його компенсацією за невикористану додаткову відпустку за 2022 рік);
- визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 ( НОМЕР_2 ) щодо не нарахування та невиплати позивачу компенсації за невикористану додаткову відпустку за 2023 рік в сумі 44393 грн 21 коп;
- зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 ( НОМЕР_2 ) вчинити дію (у формі видачі наказу), а саме нарахувати та виплатити позивачу компенсацію за невикористану додаткову відпустку за 2023 рік в сумі 44 393 грн 21 коп;
- стягнути з Військової частини НОМЕР_1 ( НОМЕР_2 ) на користь позивача грошові кошти в сумі 44393 грн 21 коп (яка є його компенсацією за невикористану додаткову відпустку за 2023 рік).
Рішенням Черкаського окружного адміністративного суду від 14 жовтня 2024 року адміністративний позов задоволено частково.
Визнано протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо не здійснення нарахування та виплати ОСОБА_1 посадового окладу за квітень 2023 року, надбавки за особливості проходження служби за квітень 2023 року та премію за квітень 2023 року, з урахуванням раніше виплачених сум.
Зобов'язано Військову частину НОМЕР_1 перерахувати та виплатити ОСОБА_1 посадового окладу за квітень 2023 року, надбавки за особливості проходження служби за квітень 2023 року та премію за квітень 2023 року, з урахуванням раніше виплачених сум.
Визнано протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо не здійснення нарахування та виплати ОСОБА_1 додаткової винагороди у розмірі, збільшеному до 100000 грн на місяць, передбаченої пунктом 1 постанови Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану», за період перебування позивача на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров'я, зокрема, за період 01 жовтня 2022 року по 31 грудня 2022 року.
Зобов'язано Військову частину НОМЕР_1 перерахувати та виплатити ОСОБА_1 додаткову винагороду у розмірі, збільшеному до 100000 грн на місяць, передбаченої пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану», за період перебування позивача на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров'я, зокрема, за період 01 жовтня 2022 року по 31 грудня 2022 року, з урахуванням раніше виплачених сум.
Визнано протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо не здійснення нарахування та виплати ОСОБА_1 додаткову винагороду за квітень 2023 року у розмірі, збільшеному до 30000 грн на місяць, передбаченої пунктом 1 постанови Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану».
Зобов'язано Військову частину НОМЕР_1 перерахувати та виплатити ОСОБА_1 додаткову винагороду за квітень 2023 року у розмірі, збільшеному до 30000 грн на місяць, передбаченої пунктом 1 постанови Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану», з урахуванням раніше виплачених сум.
Визнано протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо не здійснення нарахування та виплати ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги при звільненні.
Зобов'язано Військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 одноразову грошову допомогу при звільненні.
Визнано протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо не здійснення нарахування та виплати ОСОБА_1 компенсації за невикористану додаткову відпустку за 2022 рік.
Зобов'язано Військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 компенсацію за невикористану додаткову відпустку за 2022 рік.
У задоволенні позовних вимог в іншій частині відмовлено.
Справа розглянута судом першої інстанції за правилами спрощеного позовного провадження.
Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 17 лютого 2025 року задоволено частково апеляційну скаргу Військової частини НОМЕР_2 . Рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 14 жовтня 2024 року скасовано в частині задоволення позовних вимог ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 , Військової частини НОМЕР_2 про визнання протиправною бездіяльності військової частини НОМЕР_1 щодо не здійснення нарахування та виплати ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги при звільненні та зобов'язання Військової частини НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 одноразову грошову допомогу при звільненні та ухвалено постанову, якою у задоволення адміністративного позову в цій частині відмовлено. У іншій частині рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 14 жовтня 2024 року залишено без змін.
17 березня 2025 року Верховним Судом зареєстровано касаційну скаргу Військової частини НОМЕР_1 на рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 14 жовтня 2024 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 17 лютого 2025 року у справі №580/10176/23, яка надійшла через підсистему «Електронний суд». Заявник, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій, постановити нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог до Військової частини НОМЕР_1 у повному обсязі.
На підставі аналізу доводів касаційної скарги та доданих до неї матеріалів, Суд дійшов висновку про необхідність відмови у відкритті касаційного провадження з таких підстав.
Положеннями пункту 8 частини другої статті 129 Конституції України та статті 14 Закону України від 30 вересня 2016 року № 1402-VIII «Про судоустрій і статус суддів» гарантовано право особи на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.
Згідно з частиною першою статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених цим Кодексом.
Водночас пунктом 2 частини п'ятої цієї ж норми процесуального закону обумовлено, що не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у справах незначної складності та інших справах, розглянутих за правилами спрощеного позовного провадження (крім справ, які відповідно до цього Кодексу розглядаються за правилами загального позовного провадження), крім випадків, якщо:
а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики;
б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи;
в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу;
г) суд першої інстанції відніс справу до категорії справ незначної складності помилково.
Наведене означає, що положеннями пункту 2 частини п'ятої статті 328 КАС України передбачено можливість перегляду, як виняток, судового рішення, що не підлягає касаційному оскарженню судом касаційної інстанції у разі, якщо заявником зазначені випадки, передбачені підпунктами «а» - «г» цієї норми та викладені підстави, визначені частиною четвертою статті 328 КАС України.
Як вбачається з рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 14 жовтня 2024 року, зазначену справу судом розглянуто за правилами спрощеного позовного провадження, а відтак вона може бути оскаржена до Верховного Суду лише за наявності обставин, наведених у підпунктах «а»-«г» пункту 2 частини п'ятої статті 328 КАС України.
Доведення зазначених обставин та, відповідно, права на касаційне оскарження судових рішень у справах незначної складності або розглянутих в порядку спрощеного позовного провадження, покладається на особу, яка подає касаційну скаргу.
Верховний Суд відзначає, що, визначені підпунктами «а», «б», «в», «г» пункту 2 частини п'ятої статті 328 КАС України випадки, є виключенням із загального правила і необхідність відкриття касаційного провадження у справі на підставі будь-якого з них потребує належних, фундаментальних обґрунтувань, оскільки в іншому випадку принцип «правової визначеності» буде порушено.
Так, оскаржуючи судові рішення у справі, розглянутій за правилами спрощеного позовного провадження, відповідач зазначає про наявність виняткових обставин, передбачених у підпункті «а» пункту 2 частини п'ятої статті 328 КАС України.
Верховний Суд звертає увагу заявника, що питання права, які мають фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики, можуть охоплювати правові явища, що є найбільш суттєвими для такої практики та формування її однаковості. До таких явищ можна віднести систематичне порушення державою норм матеріального та процесуального права, які зачіпають інтереси великого кола осіб, що супроводжуються чималою кількістю оскарження таких рішень у подібних справах, тощо.
Забезпечення єдності судової практики є реалізацією принципу правової визначеності, що є одним із фундаментальних аспектів верховенства права та гарантує розумну передбачуваність судового рішення. Крім того, саме така діяльність Верховного Суду забезпечує дотримання принципу рівності всіх громадян перед законом, який втілюється шляхом однакового застосування судом тієї самої норми закону в однакових справах щодо різних осіб.
Такий визначений законодавцем підхід до роботи Верховного Суду (формування в окремих справах конкретних правових висновків, що є обов'язковим для всіх судів та суб'єктів владних повноважень) є особливо актуальним у світлі положень статті 125 Конституції України, згідно з якою адміністративні суди діють з метою захисту прав, свобод та інтересів особи у сфері публічно-правових відносин.
Водночас, колегія суддів зауважує, що потреба у формуванні єдиної правозастосовчої практики виникає, передусім, у тих випадках, коли практики з певного питання немає взагалі і її потрібно сформувати, або відсутня єдність у вже сформованій практиці з певного питання.
Проте наведені відповідачем доводи не свідчать про наявність жодної із вказаних вище умов, заявник жодним чином не посилається на різноманітність такої практики, не зазначає норму права та правовідносини, які вона врегульовує, що потребують висновку Верховного Суду стосовно питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики.
Отже, колегія суддів відхиляє посилання відповідача на підпункт «а» пункту 2 частини п'ятої статті 328 КАС України.
Відтак, колегія суддів дійшла висновку, що у касаційній скарзі скаржником не наведено обґрунтованих підстав можливості допуску касаційної скарги до перегляду судових рішень, прийнятих за наслідками розгляду справи за правилами спрощеного провадження.
Щодо посилання відповідача на підстави касаційного оскарження, визначені у частині четвертій статті 328 КАС України, Суд зазначає, що передумовою для перевірки наявності підстав касаційного оскарження рішень судів попередніх інстанцій, встановлених пунктами 1-4 частини четвертої статті 328 цього Кодексу у справі незначної складності, є наявність обставин, визначених пунктом 2 частини п'ятої статті 328 КАС України.
З огляду на зазначене та враховуючи, що заявник, оскаржуючи судове рішення у цій справі, не обґрунтував наявності випадків для відкриття касаційного провадження, передбачених пунктом 2 частини п'ятої статті 328 КАС України, підстави перевірки інших доводів касаційної скарги відсутні.
Переглядаючи справу в касаційному порядку, Верховний Суд, який відповідно до частини першої статті 36 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» є найвищим судом у системі судоустрою України, забезпечує сталість та єдність судової практики у порядку та спосіб, визначений процесуальним законом.
Суд зазначає, що вичерпний перелік судових рішень, які можуть бути оскаржені до касаційного суду, жодним чином не є обмеженням доступу особи до правосуддя чи перепоною в отриманні судового захисту, оскільки встановлення законодавцем «розумних обмежень» в праві на звернення до касаційного суду не суперечить практиці Європейського суду з прав людини та викликане виключно особливим статусом Верховного Суду, розгляд скарг яким покликаний забезпечувати формування єдиної правозастосовчої практики, а не можливість перегляду будь-яких судових рішень.
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 333 КАС України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.
За таких обставин, колегія суддів вважає, що у відкритті касаційного провадження за поданою касаційною скаргою необхідно відмовити.
На підставі викладеного, керуючись статтями 12, 328, 333 КАС України,
Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Військової частини НОМЕР_1 на рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 14 жовтня 2024 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 17 лютого 2025 року у справі №580/10176/23 за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 , Військової частини НОМЕР_2 про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити дії.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддями, є остаточною та не може бути оскаржена.
Судді М.В. Білак
І.В. Желєзний
В.Е. Мацедонська