ф
04 квітня 2025 року
м. Київ
справа №560/7436/24
адміністративне провадження № К/990/13565/25
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Желєзного І.В.,
суддів: Білак М.В., Мацедонської В.Е.,
перевіривши касаційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області на ухвалу Сьомого апеляційного адміністративного суду від 28 лютого 2025 року у справі № 560/7436/24 за позовом Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області до Управління забезпечення примусового виконання рішень у Хмельницькій області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) про визнання протиправною та скасування постанови,
Головне управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області звернулося до Хмельницького окружного адміністративного суду з позовом до Управління забезпечення примусового виконання рішень у Хмельницькій області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) про визнання протиправною та скасування постанови.
Ухвалою Хмельницького окружного адміністративного суду від 20 червня 2024 року позовну заяву повернуто особі, яка її подала.
Не погодившись із рішенням суду першої інстанції, управління Пенсійного фонду України подало апеляційну скаргу.
Ухвалами Сьомого апеляційного адміністративного суду від 30 вересня 2024 року визнано неповажними причини пропуску строку, відмовлено у задоволенні клопотань про поновлення строку на апеляційне оскарження та про відстрочення сплати судового збору, апеляційну скаргу залишено без руху та надано скаржнику десятиденний строк з дня вручення копії ухвали для усунення недоліків апеляційної скарги.
Ухвалою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 28 жовтня 2024 року апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області повернуто особі, яка її подала, оскільки скаржник не усунув недоліки апеляційної скарги, яку залишено без руху, у встановлений судом строк.
Позивач повторно звернувся до суду із апеляційною скаргою у цій справі.
Ухвалою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 20 лютого 2025 року відмовлено у задоволенні клопотання скаржника про поновлення строку на апеляційне оскарження, апеляційну скаргу залишено без руху та надано скаржнику строк для усунення недоліків апеляційної скарги, а саме надати заяву про поновлення строку апеляційного оскарження із зазначенням інших поважних підстав для його поновлення.
Ухвалою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 28 лютого 2025 року визнано неповажними причини пропуску, відмовлено у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області на ухвалу Хмельницького окружного адміністративного суду від 20 червня 2024 року у справі № 560/7436/24.
Не погоджуючись із ухвалою суду апеляційної інстанції від 28 лютого 2025 року, позивач звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою.
Перевіривши матеріали касаційної скарги, суд дійшов висновку, що у відкритті касаційного провадження необхідно відмовити з таких підстав.
За правилами частини першої статті 334 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) за відсутності підстав для залишення касаційної скарги без руху, повернення касаційної скарги чи відмови у відкритті касаційного провадження суд касаційної інстанції постановляє ухвалу про відкриття касаційного провадження у справі.
У силу пункту 8 частини другої статті 129 Конституції України, однією з основних засад судочинства є забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.
Наведеним конституційним положенням кореспондує стаття 14 Закону України від 02 червня 2016 року № 1402-VIII «Про судоустрій і статус суддів».
Згідно з частиною третьою статті 328 КАС України у касаційному порядку можуть бути оскаржені ухвали суду апеляційної інстанції про відмову у відкритті або закриття апеляційного провадження, про повернення апеляційної скарги, про зупинення провадження, щодо забезпечення позову та заміни заходу забезпечення позову, про відмову ухвалити додаткове рішення, про роз'яснення рішення чи відмову у роз'ясненні рішення, про внесення або відмову у внесенні виправлень у рішення, про повернення заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами, про відмову у відкритті провадження за нововиявленими або виключними обставинами, про відмову в задоволенні заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами, про заміну сторони у справі, про накладення штрафу в порядку процесуального примусу, окремі ухвали.
Відповідно до частини другої статті 333 КАС України у разі оскарження ухвали (крім ухвали, якою закінчено розгляд справи) суд може визнати касаційну скаргу необґрунтованою та відмовити у відкритті касаційного провадження, якщо правильне застосування норми права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо її застосування чи тлумачення.
Відмовляючи у відкритті апеляційного провадження, суд апеляційної інстанції зазначив таке.
Судом апеляційної інстанції зазначено, що закон не виключає можливість поновлення суб'єкту владних повноважень процесуального строку на апеляційне оскарження, пропущеного через фінансову неспроможність сплатити судовий збір. При вирішенні питання про поновлення строку на подання апеляційної скарги апеляційний суд має враховувати, що відповідач після повернення апеляційної скарги повторно звернувся до суду з апеляційною скаргою без невиправданих затримок та зайвих зволікань.
Суд апеляційної інстанції виходив з того, що у цій справі повернення первинно поданої апеляційної скарги відбулося у зв'язку з невиконанням вимог ухвали суду, тобто обставин, які залежали виключно від волевиявлення особи, що оскаржує судове рішення, та не були пов'язані із дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій, що підтверджені належними доказами.
Таким чином, обставини, які зумовили повернення первинно поданої апеляційної скарги Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області, пов'язані з неналежним її оформленням.
Невиконання позивачем вимог процесуального закону щодо належного оформлення апеляційної скарги, та, як наслідок, повернення її заявнику, не є поважною причиною пропуску строку апеляційного оскарження, оскільки не є такою, що не залежить від волі особи, яка подає апеляційну скаргу, і не надає такій особі права у будь-який необмежений час після сплину строку апеляційного оскарження реалізовувати право на апеляційне оскарження судового рішення.
Відповідно до пункту 4 частини першої статті 299 КАС України суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження у справі, якщо скаржником у строк, визначений судом, не подано заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження або наведені підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження визнані судом неповажними.
Враховуючи викладене суд апеляційної інстанції дійшов до висновку про відсутність поважних причин пропуску строку на апеляційне оскарження та наявність підстав для відмови у відкритті апеляційного провадження відповідно до пункту 4 частини першої статті 299 КАС України.
Верховний Суд зазначає, що якщо особа діє як суб'єкт владних повноважень і фінансується з державного бюджету України, в тому числі в частині видатків на оплату судового збору, а тому держава, з метою забезпечення можливості здійснення якісного, ефективного та своєчасного захисту своїх прав та інтересів, повинна створити належні фінансові можливості і передбачити відповідні кошти на вказані цілі у кошторисах установ.
Окрім того, та обставина, що повернення апеляційної скарги не позбавляє повторного звернення до апеляційного суду не означає наявність у особи безумовного права оскаржувати судові рішення у будь-який момент після повернення вперше поданої апеляційної скарги без урахування процесуальних строків встановлених для цього, а у суду - обов'язку поновлювати такий строк, у разі його пропуску, тим більш за відсутності поважних причин.
Такого висновку дійшов Верховний Суд, зокрема, в постановах від 23 вересня 2024 року у справі № 340/5181/23, від 17 грудня 2024 року у справі № 520/34552/23 та від 26 грудня 2024 року у справі № 480/3952/24.
Верховний Суд у своїх судових рішеннях неодноразово наголошував, що неналежна організація процесу із оскарження судового рішення з боку відповідальних осіб, виникнення організаційних складнощів у суб'єкта владних повноважень для своєчасного подання апеляційної скарги є суто суб'єктивною причиною, а негативні наслідки, які настали у зв'язку з такою причиною, є певною мірою відповідальністю за неналежне виконання своїх процесуальних обов'язків, які для усіх учасників справи мають бути рівними. Відповідач, що діє від імені держави, як суб'єкт владних повноважень, не може та не повинен намагатись отримати перевагу від організаційних складнощів, які склались у нього на поточний день, шляхом уникнення або зволікання виконання ним своїх процесуальних обов'язків, в тому числі і щодо вчасного подання апеляційної скарги.
Таких висновків дійшов Верховний Суд, зокрема у постановах від 26 вересня 2022 року у справі № 560/403/22, від 08 серпня 2024 року у справі № 440/15583/23 та від 07 лютого 2025 року у справі № 280/7991/23.
Щодо посилання скаржника на обставини збройної агресії РФ проти України, колегія суддів зазначає таке.
Саме посилання на введення воєнного стану на території України не може бути поважною причиною для поновлення процесуального строку для органу державної влади без зазначення конкретних обставин, які вплинули на своєчасність звернення до суду та без надання відповідних доказів, як саме введення воєнного стану вплинуло на роботу такого органу, що, в свою чергу, обумовило пропуск процесуального строку або необхідність його продовження.
Таких висновків дійшов Верховний Суд, зокрема у постановах від 07 січня 2025 року у справі № 160/26312/23, від 30 січня 2025 року у справі № 120/3063/24, від 06 лютого 2025 року у справі № 420/36603/23.
Скаржник у касаційній скарзі не навів конкретних обставин, які вплинули на несвоєчасність звернення до суду та не надав відповідних доказів, як саме введення воєнного стану вплинуло на роботу органу державної влади, що вплинули на пропуск ним строку на апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції від 20 червня 2024 року.
Інші доводи касаційної скарги не спростовують і не ставлять під сумнів установлені судами обставини, а до скарги не додано будь-яких доказів, які б спростовували зазначене.
Ураховуючи, що зміст оскаржуваного судового рішення та обставини, на які посилається скаржник в обґрунтування касаційної скарги, свідчать про правильне застосування судом норм процесуального права та не викликає сумнівів щодо їх застосування чи тлумачення, Суд дійшов до висновку про наявність підстав для визнання касаційної скарги необґрунтованою та відмови у відкритті касаційного провадження.
Правова позиція щодо обґрунтованості підстав касаційного оскарження в подібних правовідносинах висловлена Верховним Судом, зокрема, в ухвалах від 24 грудня 2024 року у справі № 160/32534/23, від 25 грудня 2024 року у справі № 160/4774/24 та від 27 грудня 2024 року у справі № 160/6205/24.
Ураховуючи викладене та керуючись статтями 248, 333 КАС України,
Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області на ухвалу Сьомого апеляційного адміністративного суду від 28 лютого 2025 року у справі № 560/7436/24 за позовом Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області до Управління забезпечення примусового виконання рішень у Хмельницькій області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) про визнання протиправною та скасування постанови.
Копію цієї ухвали разом із касаційною скаргою та доданими до неї матеріалами направити особі, яка її подала.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддями та оскарженню не підлягає.
Суддя-доповідач СуддіІ.В. Желєзний М.В. Білак В.Е. Мацедонська