03 квітня 2025 року
м. Київ
справа № 160/32081/23
адміністративне провадження № К/990/8336/25
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Блажівської Н.Є.,
суддів: Желтобрюх І.Л., Шишова О.О.,
розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу ОСОБА_1
на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 9 травня 2024 року (суддя Ніколайчук С.В.)
та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 12 лютого 2025 року (судді: Ясенової Т.І., Головко О.В., Суховарова А.В.)
у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1
до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області,
третя особа без самостійних вимог на предмет спору - Дніпровська міська рада
про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,
1.1.Короткий зміст позовних вимог
ОСОБА_1 (далі також - Позивач, ОСОБА_1 ) звернулась до суду із адміністративним позовом до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області (далі також - Відповідач, ГУ ДПС), третя особа без самостійних вимог на предмет спору - Дніпровська міська рада, в якому просила визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 21 вересня 2023 року №0742003-2411-0465-UA12020010000033698 щодо сплати ОСОБА_1 за 2021 рік податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, що сплачується фізичними особами, які є власниками об'єктів нежитлової нерухомості, у сумі 155365,00 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що податкове повідомлення-рішення підписане Інною Тихоненко, у якої відсутні повноваження на підписання податкових рішень-повідомлень, що складаються від імені контролюючого органу на реалізацію повноважень ДПС України на території Дніпропетровської області.
1.2. Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій
Дніпропетровський окружний адміністративний суд рішенням від 9 травня 2024 року у задоволенні позову відмовив. Це рішення залишив без змін Третій апеляційний адміністративний суд постановою від 12 лютого 2025 року.
Суди дійшли висновку, що Інна Тихоненко була уповноважена на винесення та підписання відповідних податкових повідомлень-рішень, зокрема оскаржуваного в рамках цієї справи.
Обґрунтовуючи свої висновки, суди послалися на:
- Положення про Головне управління ДПС у Дніпропетровській області, затверджене наказом ДПС України від 12 листопада 2020 року № 643, яке визначає, що начальник Головного управління ДПС здійснює загальне керівництво діяльністю управління, підписує накази ГУ ДПС та має право надавати посадовим (службовим) особам ГУ ДПС повноваження на виконання певних функцій, передбачених Податковим кодексом України (далі також - ПК України) та іншим законодавством, зокрема, на підписання в межах компетенції податкових повідомлень-рішень;
- Наказ в.о. начальника ГУ ДПС у Дніпропетровській області Марини Твердохліб від 31 серпня 2022 року № 392, яким начальника Правобережного відділу податків і зборів з фізичних осіб Тихоненко Інну було уповноважено на виконання певних функцій, у тому числі прийняття податкових повідомлень-рішень про застосування штрафних санкцій, передбачених, зокрема, статтею 266 ПК України.
З урахуванням цього суди констатували, що керівництво ГУ ДПС у Дніпропетровській області мало право делегувати повноваження на підписання податкових повідомлень-рішень підлеглим посадовим особам, і таке делегування повноважень Інні Тихоненко було здійснено відповідним наказом. Зважаючи на це суди попередніх інстанцій вказали, що спірне у справі податкове повідомлення-рішення було підписано уповноваженою особою та відповідно до норм ПК України, і підстави для його скасування не знайшли свого підтвердження.
2. СТИСЛИЙ ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДАМИ ПОПЕРЕДНІХ ІНСТАНЦІЙ
Відповідно до даних Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна, у приватній власності ОСОБА_1 перебувають зокрема, будівлі та споруди, загальною площею 6214,6 кв. м. за адресою: АДРЕСА_1 , частка власності 1/1. Право власності з 15 липня 2016; право власності припинено 30 листопада 2021 року.
21 вересня 2023 року Відповідач прийняв податкове повідомлення-рішення №0742003-2411-0465-UA12020010000033698, яким нарахував Позивачу податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, що сплачується фізичними особами, які є власниками об'єктів житлової нерухомості, у сумі 155365,00 грн за 2021 рік, за об'єкт нерухомості - будівлі та споруди, загальною площею 6214,6 кв.м.
Відповідно до рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення №4904702425744, податкове повідомлення-рішення вручено Позивачеві 4 жовтня 2023 року.
15 листопада 2023 року представник Позивача звернувся з адвокатським запитом до в.о. голови ДПС України, в якому просив надати копії наступних документів:
- відповідної довіреності ДПС України на підтвердження повноважень Марини Твердохліб (колишньої в.о. керівника ГУ ДПС у Дніпропетровській області, відокремленого підрозділу Державної податкової служби України) на підписання у 2022 році податкових повідомлень-рішень, що складаються від імені контролюючого органу на реалізацію повноважень ДПС України на території Дніпропетровської області;
- відповідної довіреності ДПС України на підтвердження повноважень Твердохліб Марини (в.о. керівника ГУ ДПС у Дніпропетровській області, відокремленого підрозділу Державної податкової служби України) на підписання у 2023 році податкових повідомлень-рішень, що складаються від імені контролюючого органу на реалізацію повноважень ДПС України на території Дніпропетровської області.
На вищевказаний адвокатський запит Державна податкова служба України листом від 27 листопада 2023 року № 34293/6/99-00-24-02-03-06 повідомила, зокрема, що Положенням про Головне управління ДПС у Дніпропетровській області, затвердженим наказом Державної податкової служби України від 12 листопада 2020 року № 643 «Про затвердження положень про територіальні органи ДПС», визначено, що начальник ГУ ДПС здійснює загальне керівництво його діяльністю, несе персональну відповідальність за організацію та результати його діяльності, підписує накази ГУ ДПС, має право надавати посадовим (службовим) особам ГУ ДПС (його структурних підрозділів) повноваження на виконання певних функцій, передбачених Кодексом, законодавством з питань сплати єдиного внеску, законодавством з інших питань, контроль за дотриманням якого покладено на ДПС, у межах повноважень, визначених цим положенням та у порядку, встановленому окремим наказом ДПС, зокрема, на підписання у межах компетенції запитів, листів, листів-відповідей, індивідуальних податкових консультацій, повідомлень та прийняття податкових повідомлень-рішень, здійснює інші повноваження, визначені законом.
3. ДОВОДИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ
3.1. Доводи Позивача (особи, яка подала касаційну скаргу)
У касаційній скарзі, покликаючись на неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права та порушення процесуального права представник Позивача просить скасувати повністю рішення судів першої та апеляційної інстанцій і направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції.
Підставою касаційного оскарження представник Позивача Адвокат Негольшов С.М визначив пункти 3 та 4 частини другої статті 353 Кодексу адміністративного судочинства України (далі також - КАС України).
У касаційній скарзі наведені доводи про те, що суди першої та апеляційної інстанцій не витребували належних доказів від ДПС України щодо наявності повноважень у в.о. керівників ГУ ДПС у Дніпропетровській області (Твердохлєб М. та Федаш Н.) на реалізацію повноважень ДПС України на відповідній території. Це, на думку заявника, унеможливило встановлення правомірності подальшого передоручення повноважень на підписання податкових повідомлень-рішень Тихоненко І.
Також у касаційній скарзі наведено доводи про те, що суд першої інстанції необґрунтовано відхилив заяву Позивача про встановлення обставин відсутності у керівників відокремленого підрозділу відповідних повноважень від ДПС України, що, на його думку, перешкодило встановленню ключової обставини щодо правомірності дій Тихоненко Інни з підписання податкового повідомлення-рішення.
За твердженнями, наведеними у касаційній скарзі, суди проігнорували неподання контролюючим органом без поважних причин витребуваних судом доказів, що в контексті принципу презумпції неправомірності рішення суб'єкта владних повноважень унеможливило встановлення правомірності дій Тихоненко І.
Покликаючись на те, що суди встановили обставини, які мають істотне значення, на підставі недопустимих доказів, Позивач у касаційній скарзі наголошує, що у цій справі повноваження посадової особи ГУ ДПС у Дніпропетровській області Тихоненко Інни на підписання податкового повідомлення-рішення встановлені на підставі внутрішніх наказів ГУ ДПС по особовому складу. Однак, на думку представника Позивача, такі накази є недопустимими доказами для цілей підтвердження повноважень діяти від імені юридичної особи (ДПС України) та вчиняти юридично значущі дії, що збільшують податкові зобов'язання громадян.
За твердженнями представника Позивача, належними доказами могли б бути лише нотаріально посвідчена довіреність від керівника філії в порядку передоручення або наявність відомостей про Тихоненко Інну як уповноваженої особи в Єдиному державному реєстрі підприємств установ та організацій. Оскільки таких доказів надано не було, встановлення повноважень Тихоненко Інни на підставі внутрішніх наказів є, на думку скаржника, встановленням обставини, що має істотне значення, на підставі недопустимих доказів.
3.2. Доводи Головного управління ДПС у Дніпропетровській області (особи, яка подала відзив на касаційну скаргу)
У відзиві на касаційну скаргу Головне управління ДПС у Дніпропетровській області просить рішення судів першої та апеляційної інстанцій залишити без змін, а касаційну скаргу - без задоволення.
У відзиві наведено доводи про те, що законодавцем чітко визначено, що податкове повідомлення-рішення складається відповідним структурним підрозділом та підписується керівником (виконувачем його обов'язків, його заступником або уповноваженою особою) контролюючого органу.
Відповідач наголошує, що Головне управління ДПС у Дніпропетровській області, є територіальним органом Державної податкової служби України, утвореним відповідно до Положення, затвердженого наказом ДПС України від 12 листопада 2020 року №643, та виконує функції податкового органу й органу стягнення. Начальник ГУ ДПС керує його діяльністю, розподіляє обов'язки між заступниками за погодженням із Головою ДПС, підписує накази та має право делегувати повноваження посадовим особам на виконання функцій, передбачених ПК України, зокрема на підписання податкових повідомлень-рішень, запитів, листів, актів, звітів тощо, у порядку, встановленому окремими наказами ДПС. Матеріалами справи підтверджено, що податкове повідомлення-рішення підписане Тихоненко Інною, уповноваженою наказом в.о. начальника ГУ ДПС Марини Твердохлєб від 31 серпня 2022 року №392 на виконання функцій, зокрема прийняття податкових повідомлень-рішень, що відповідає вимогам ПК України.
Таким чином, на думку Відповідача, доводи адвоката Позивача про неповноважність особи, що підписала податкове повідомлення-рішення, та відсутність юридичних наслідків такого індивідуального акта спростовуються нормативними актами та матеріалами справи.
4. ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
4.1. Оцінка аргументів учасників справи й висновків судів першої та апеляційної інстанцій
Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та доводам касаційної скарги, а також виходячи з меж касаційного перегляду справи, визначених статтею 341 КАС України, колегія суддів зазначає таке.
У контексті наведених у касаційній скарзі доводів колегія суддів вважає за необхідне звернути увагу на усталені підходи Верховного Суду до оцінки недоліків форми рішення, відповідно до яких окремі дефекти форми рішення контролюючого органу не повинні сприйматися як безумовні підстави для висновку щодо протиправності спірного рішення і, як наслідок, про його скасування. Якщо спірне рішення прийняте контролюючим органом у межах своєї компетенції та з його змісту можна чітко встановити зміст цього рішення (зокрема, порушення законодавства, за які застосовуються відповідні санкції, та розмір останніх), таке рішення може бути визнане судом правомірним навіть у разі, коли не дотримано окремих елементів. Технічні помилки не є істотними недоліками форми оскаржуваного податкового повідомлення-рішення.
До прикладу такі висновки сформульовані у постановах від 19 травня 2020 року у справі № 820/2300/18, від 30 квітня 2020 року у справі № 810/384/16, від 17 березня 2020 року у справі № 808/4140/15, від 25 січня 2019 року у справі № 812/1112/16, від 23 листопада 2023 року у справі № 815/3358/15.
Виходячи із наведених висновків питання підписання податкового повідомлення-рішення має значення для перевірки відповідності такого індивідуального акта вимогам частини другої статті 2 КАС України.
За правилами частини другої статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації;8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
У контексті наведеного Суд вважає за необхідне зазначити, що частина друга статті 19 Конституції України зобов'язує органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадових осіб діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Указана норма Конституції України означає, що суб'єкт владних повноважень зобов'язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов'язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.
Спеціальним нормативно-правовим актом, що визначає функції та правові основи діяльності контролюючих органів та центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику визначені ПК України.
Так, відповідно до пункту 1.1 статті 1 ПК України регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема визначає компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час адміністрування податків та зборів, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.
Пункт 266.7 статті 266 ПК України визначає порядок обчислення суми податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки.
Відповідно до підпункту 266.7.1 пункт 266.7 статті 266 ПК обчислення суми податку з об'єкта/об'єктів нежитлової нерухомості, які перебувають у власності фізичних осіб, здійснюється контролюючим органом за місцем податкової адреси (місцем реєстрації) власника такої нерухомості виходячи із загальної площі кожного з об'єктів нежитлової нерухомості та відповідної ставки податку.
Згідно з підпунктом 266.7.2 пункту 266.7 статті 266 ПК України податкове/податкові повідомлення-рішення про сплату суми/сум податку, обчисленого згідно з підпунктом 266.7.1 пункту 266.7 цієї статті, разом з детальним розрахунком суми/сум податку, та відповідні платіжні реквізити, зокрема, органів місцевого самоврядування за місцезнаходженням кожного з об'єктів житлової та/або нежитлової нерухомості, надсилаються платнику податку контролюючим органом у порядку, визначеному статтею 42 цього Кодексу, до 1 липня року, що настає за базовим податковим (звітним) періодом (роком).
Податкове/податкові повідомлення-рішення про сплату суми/сум податку та відповідні платіжні реквізити, визначені в абзаці першому цього підпункту, що надсилаються платнику податку, повинні містити щодо кожного з об'єктів житлової та/або нежитлової нерухомості, зокрема, але не виключно, інформацію про адресу місцезнаходження об'єкта житлової та/або нежитлової нерухомості, його площу, ставки та надані фізичним особам пільги зі сплати податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки.
Отже, зміст наведених норм дає підстави вважати, що саме ПК України, як спеціальний нормативно-правовий акт, що встановлює функції та правові основи діяльності контролюючих органів, а також визначає компетенцію цих органів, повноваження їх посадових осіб під час адміністрування податків і зборів та відповідальність за порушення податкового законодавства визначає вимоги щодо складення податкового повідомлення-рішення про визначення податку на нерухоме майно відмінне від земельної ділянки.
Так, відповідно до визначення, наведеного у підпункті 14.1.157 пункту 14.1 статті 14 ПК України податкове повідомлення-рішення - письмове повідомлення контролюючого органу (рішення) про обов'язок платника податків сплатити суму грошового зобов'язання, визначену контролюючим органом у випадках, передбачених цим Кодексом та іншими законодавчими актами, контроль за виконанням яких покладено на контролюючі органи, або внести відповідні зміни до податкової звітності.
Як передбачено пунктом 58.2 статті 58 ПК України форма та порядок надіслання податкового повідомлення-рішення визначаються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику.
Податкове повідомлення-рішення надсилається (вручається) за кожним окремим податком, збором та/або разом із штрафними санкціями, передбаченими цим Кодексом, а також за кожною штрафною (фінансовою) санкцією за порушення норм іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на такий контролюючий орган, та/або пенею за порушення строків розрахунків у сфері зовнішньоекономічної діяльності.
Порядок надіслання контролюючими органами податкових повідомлень-рішень платникам податків затверджений наказом Міністерства фінансів України від 28 грудня 2015 року № 1204.
Згідно з пунктом 1 розділу ІІІ цього Порядку структурний підрозділ контролюючого органу, який склав податкове повідомлення-рішення відповідно до Кодексу, роздруковує його у двох примірниках (податкові повідомлення-рішення за формами «Ф» та «МПЗФ» - в одному примірнику) та після погодження з підрозділами правової роботи передає на підпис керівнику (виконувачу його обов'язків, його заступнику або уповноваженій особі) контролюючого органу.
Відтак, наведене дає підстави вважати, що повноваженнями на підписання податкового повідомлення-рішення володіє зокрема уповноважена особа.
За змістом визначення, наведеного у підпункті 14.1.137-1 пункту 14.1 статті 14 ПК України, уповноважена особа контролюючого органу - посадова (службова) особа контролюючого органу, уповноважена керівником такого органу на виконання певних його функцій в порядку, передбаченому цим Кодексом.
Так, пункт 20.4 статті 20 ПК України визначає, що керівник територіального органу центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, має право надавати посадовим (службовим) особам такого органу (його структурних підрозділів) повноваження на виконання певних функцій, передбачених цим Кодексом, законодавством з питань сплати єдиного внеску, законодавством з інших питань, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, в межах повноважень, визначених відповідним положенням про такий територіальний орган.
Керівник центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, має право надавати посадовим (службовим) особам апарату такого органу, територіальних органів центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, повноваження на виконання певних функцій, передбачених цим Кодексом, законодавством з питань сплати єдиного внеску, іншим законодавством, контроль за дотримання якого покладено на центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, законодавством про державну службу та іншими законами.
Отже, уповноваженою особою для цілей підписання податкового повідомлення-рішення є посадова особа контролюючого органу, якій керівник цього органу (центрального чи територіального) надав відповідні повноваження в установленому порядку, що забезпечує гнучкість і чіткість у розподілі функцій в межах функціонування контролюючих органів.
Пункт 20.4 статті 20 ПК України визначає, що начальник ГУ ДПС має право уповноважувати посадових (службових) осіб цього органу на виконання певних функцій, передбачених зазначеним Кодексом. Таке уповноваження здійснюється саме у порядку, визначеному положенням про відповідний територіальний орган.
Таким чином, ПК України як спеціальний нормативно-правовий акт чітко визначає процедуру наділення повноваженнями, зокрема для підписання податкового повідомлення-рішення про визначення зобов'язання з податку на нерухоме майно.
Кабінет Міністрів України постановою від 6 березня 2019 року № 227 затвердив Положення про Державну податкову службу України.
Відповідно до пункту 1 цього Положення Державна податкова служба України є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра фінансів і який реалізує державну податкову політику, державну політику з адміністрування єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування.
За змістом пункту 1 Положення про Головне управління ДПС у Дніпропетровській області, затвердженого наказом Державної податкової служби України від 12 листопада 2020 року № 643 (далі також - Положення) № 643 ГУ ДПС є територіальним органом утвореним на правах відокремленого підрозділу Державної податкової служби України.
Пунктом 9 Положення № 643 передбачено, що ГУ ДПС у межах своїх повноважень, передбачених законом, на основі й на виконання доручень ДПС видає накази (розпорядження) організаційно-розпорядчого характеру, організовує і контролює їх виконання.
Начальник ГУ ДПС, як це передбачено підпунктом 16 пункту 11 Положення №643, підписує накази ГУ ДПС.
При цьому, відповідно до підпункту 18 пункту 11 Положення №643 начальник ГУ ДПС має право надавати посадовим (службовим) особам ГУ ДПС (його структурних підрозділів) повноваження на виконання певних функцій, передбачених ПК України, законодавством з питань сплати єдиного внеску, законодавством з інших питань, контроль за дотриманням якого покладено на ДПС, у межах повноважень, визначених цим положенням та у порядку, встановленому окремим наказом ДПС, зокрема на:
підписання у межах компетенції запитів, листів, листів-відповідей, індивідуальних податкових консультацій, повідомлень, довідок, податкових вимог, платіжних інструкцій на примусове списання (стягнення) коштів, висновків, електронних висновків/електронних повідомлень, реєстраційних посвідчень про реєстрацію реєстраторів розрахункових операцій, реєстрів, витягів з реєстрів, заяв до органів реєстрації та державної виконавчої служби, направлень на проведення перевірок, ліцензій (дублікатів ліцензій) та додатків до них (дублікатів додатків) на роздрібну та оптову торгівлю підакцизними товарами, зберігання пального; актів, звітів, договорів-доручень, прийняття податкових повідомлень-рішень, взяття на облік, погашення та опротестування податкових векселів, прийняття інших рішень та підписання інших документів у межах повноважень, визначених Податковим кодексом України, законами України, порядками, положеннями та інструкціями, затвердженими постановами Кабінету Міністрів України, наказами Міністерства фінансів України та ДПС.
Отже, зміст наведеного правового регулювання, дає підстави вважати, що начальник ГУ ДПС відповідно до пункту 20.4 статті 20 ПК України у порядку, визначеному Положенням № 643, може уповноважувати посадових осіб, зокрема на прийняття податкового повідомлення-рішення, і реалізація такого повноваження відбувається шляхом видання наказу та його підписання безпосередньо начальником.
Як установили суди попередніх інстанцій, відповідно до наказу в.о. голови ДПС України № 1082-о від 21 липня 2022 року на Марину Твердохлєб, заступника начальника Головного управління ДПС у Дніпропетровській області, покладено виконання обов'язків начальника ГУ ДПС у Дніпропетровській області з 22 липня 2022 року, з правом підпису фінансових документів.
Отже, зважаючи на зміст наведеного вище правового регулювання, Марина Твердохлєб виконуючи обов'язки начальника, мала чітко визначені законодавчі підстави для уповноваження посадових осіб ГУДПС на прийняття податкових повідомлень-рішень.
Наказом від 31 серпня 2022 року №392 в.о. начальника Марина Твердохлєб уповноважила начальника Правобережного відділу податків і зборів з фізичних осіб та проведення камеральних перевірок управління оподаткування фізичних осіб ГУ ДПС у Дніпропетровській області Тихоненко Інну на виконання певних функцій, передбачених ПК України, законодавством з питань сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, законодавством з інших питань, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, зокрема, прийняття податкових повідомлень-рішень про визначення штрафних санкцій, передбачених, зокрема, пунктом 266.7 статті 266 ПК України «податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки".
Обставин припинення або обмеження таких повноважень Тихоненко Інни на час прийняття податкового повідомлення-рішення судами попередніх інстанцій не установлено.
З урахуванням цього, немає підстав вважати помилковими висновки судів попередніх інстанцій про те, що Тихоненко Інна була уповноваженою особою для підписання податкового повідомлення-рішення, з приводу правомірності якого виник спір.
Суд також вважає за необхідне зазначити, що такий підхід до інтерпретації норм ПК України та положення про територіальний орган ДПС не є новим. Так, 20 травня 2020 року Верховний Суд у справі №400/1392/19 розв'язував питання щодо повноважності посадових осіб податкового органу на підписання податкових повідомлень-рішень. Надалі таке ж правозастосування продемонстрував Верховний Суд і в постанові від 9 жовтня 2024 року у справі №810/455/17.
Зважаючи на ці підходи Верховного Суду, наведені вище правові норми, необхідно додатково підкреслити, що повноваження на здійснення юридично значущих дій від імені юридичних осіб можуть визначатися законом, установчими документами або довіреністю, при цьому для їх реалізації достатньо одного з указаних способів. Для державних органів такі повноваження зазвичай регламентуються законодавством, а в контексті органів Державної податкової служби це конкретно передбачено пунктом 20.4 статті 20 ПК України. Саме приписи цієї норми регулюють порядок реалізації повноважень посадових осіб податкового органу на вчинення дій від імені відповідних органів. У розглядуваному випадку спірні повноваження виникають у керівника органу на підставі закону та положення про про ГУ ДПС.
ПК України наділяє керівника органу ДПС правом передавати окремі повноваження іншим посадовим особам цього органу, при цьому процедура такого делегування регламентується пунктом 20.4 статті 20 ПК України та положенням про відповідний орган ДПС, не вимагаючи оформлення довіреності, а лише передбачаючи видання наказу. Натомість, у спірній ситуації йдеться саме про реалізацію владних управлінських повноважень у галузі адміністрування податків. Відповідно, на ці правовідносини норми Цивільного кодексу України не поширюються. Також потрібно зважати на те, що жодних цивільних прав та обов?язків між учасниками спірних правовідносин не виникає. Своєю чергою, довіреність уповноважує особу на набуття саме цивільних прав і обов?язків. Відтак, у спірній ситуації відсутні будь-які підстави для видачі посадовій особі довіреності, бо спірні правовідносини не спрямовані на виникнення цивільних прав та обов?язків.
Отже, аналізовані норми не визначають як передумову підписання податкового повідомлення-рішення наявності довіреності від керівника філії в порядку передоручення чи внесення відомостей про Тихоненко Інну як уповноважену особу в Єдиному державному реєстрі підприємств установ та організацій. Таке уповноваження на підписання податкового повідомлення-рішення здійснюється начальником ГУ ДПС посадовим особам у порядку, визначеному ПК України та Положенням № 643, шляхом видання наказу.
З огляду на установлені у ході розгляду справи обставини та досліджені судами докази, а також враховуючи наведенні у касаційній скарзі доводи, немає підстав вважати, що прийняття податкового повідомлення-рішення, спірного у цій справі, відбулось без дотримання спеціального порядку уповноваження посадової особи ГУДПС на підписання податкового повідомлення-рішення.
Фактично усі доводи представника Позивача у контексті підстав касаційного оскарження зводились до того, що повноваження на підписання податкового повідомлення-рішення мають підтверджуватися довіреністю та записами в Єдиному державному реєстрі підприємств установ та організацій. Проте це, як зазначено вище, не передбачено положеннями спеціального законодавства, а саме пунктом 20.4 статті 20 ПК України, який, зокрема, представник Позивача не враховує при формуванні позиції, наведеної у касаційній скарзі.
У колегії суддів немає підстав вважати, що суди попередніх інстанцій з порушенням норм процесуального законодавства дослідили докази та надали їм оцінку й неправильно інтерпретували зміст відповідних нормативно-правових актів.
З урахуванням цього не підтвердились наведені у касаційній скарзі доводи про встановлення судами першої та апеляційної інстанцій обставин на підставі недопустимих доказів.
Фактично зміст встановлених судами попередніх обставин свідчить про достатність наявних у справі доказів для цілей підтвердження повноважень на підписання податкового повідомлення-рішення, а тому не знайшли свого підтвердження й доводи Позивача про необґрунтоване відхилення клопотання про витребування, дослідження або огляд доказів, які мають значення для правильного вирішення справи.
У цьому випадку скаржник не довів, а колегія суддів не встановила неправильного застосування судами норм матеріального права або порушення судами норм процесуального права, на які є посилання в касаційній скарзі.
Аналіз матеріалів справи, встановлених судами попередніх інстанцій обставин та правових норм при застосуванні до спірних правовідносин не дає підстав вважати, що суди попередніх інстанцій зробили помилкові висновки щодо відповідності частині другій статті 2 КАС України податкового повідомлення-рішення, з приводу правомірності якого виник спір, як і не дає підстав вважати, що суди першої та апеляціної інстанцій ухвалили рішення рішення, що не відповідають вимогам законності та обґрунтованості.
4.2. Висновки за результатами касаційного перегляду
З урахуванням встановлених в цій справі обставин та правового регулювання спірних правовідносин Суд приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги.
Доводи, наведені в касаційній скарзі не спростовують висновків судів попередніх інстанцій про відсутність підстав для задоволення позовних вимог.
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 349 КАС України суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої та (або) апеляційної інстанцій без змін, а скаргу - без задоволення.
Суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо рішення, переглянуте в передбачених статтею 341 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права (частина перша статті 350 КАС України).
Переглянувши оскаржувані судові рішення у цій справі у межах доводів касаційної скарги, перевіривши правильність застосування норм процесуального права, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду дійшов висновку, що відсутні підстави вважати, що при ухваленні оскаржуваних рішень суди першої та апеляційної інстанцій допустили порушення норм процесуального права, які могли б бути підставою для їх скасування, а тому касаційну скаргу слід залишити без задоволення.
Керуючись статтями 341, 343, 349, 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Суд,
Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 9 травня 2024 року та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 12 лютого 2025 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Суддя-доповідач Н.Є. Блажівська
Судді І.Л. Желтобрюх
О.О. Шишов