вул. Коцюбинського, 2А, м. Ужгород, 88605, e-mail: inbox@zk.arbitr.gov.ua, вебадреса: http://zk.arbitr.gov.ua
18 березня 2025 р. м. Ужгород Справа № 907/3/25
Суддя Господарського суду Закарпатської області Мірошниченко Д.Є., розглянувши матеріали
за позовом Департаменту міської інфраструктури Ужгородської міської ради, м. Ужгород
до відповідача Приватного підприємства "ЗЕМГРУПП", м. Ужгород
про стягнення заборгованості в сумі 79 709,79 грн
Без повідомлення (виклику) учасників справи
Департамент міської інфраструктури Ужгородської міської ради звернувся до Господарського суду Закарпатської області з позовом до Приватного підприємства "ЗЕМГРУПП" про стягнення 79 709,79 грн, з яких 73 815,57 грн заборгованості з орендної плати та 5 894,22 грн пені.
Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем умов договору оренди нежилого приміщення № 1021/0 від 06.11.2015 в частині повної сплати орендної плати за період з березня 2022 року по липень 2024 року.
Автоматизованою системою документообігу суду для розгляду справи № 907/3/25 визначено головуючого суддю Мірошниченка Д.Є., що підтверджується протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 13.01.2025.
Відповідно до частини 1 статті 247 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) у порядку спрощеного позовного провадження розглядаються малозначні справи.
Згідно з частиною 3 статті 12 ГПК України спрощене позовне провадження призначене для розгляду малозначних справ, справ незначної складності та інших справ, для яких пріоритетним є швидке вирішення справи.
Відповідно до пункту 2 частини 5 статті 12 ГПК України малозначними справами є, зокрема, справи незначної складності, визнані судом малозначними, крім справ, які підлягають розгляду лише за правилами загального позовного провадження, та справ, ціна позову в яких перевищує п'ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Відповідно до частини 2 статті 247 ГПК України у порядку спрощеного позовного провадження може бути розглянута будь-яка інша справа, віднесена до юрисдикції господарського суду, за винятком справ, зазначених у частині четвертій цієї статті.
Згідно з частиною 3 статті 247 ГПК України при вирішенні питання про розгляд справи в порядку спрощеного або загального позовного провадження суд враховує: 1) ціну позову; 2) значення справи для сторін; 3) обраний позивачем спосіб захисту; 4) категорію та складність справи; 5) обсяг та характер доказів у справі, в тому числі чи потрібно у справі призначити експертизу, викликати свідків тощо; 6) кількість сторін та інших учасників справи; 7) чи становить розгляд справи значний суспільний інтерес; 8) думку сторін щодо необхідності розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження.
Відповідно до частини 5 статті 252 ГПК України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.
Отже, виходячи з того, що справа № 907/3/25 за ціною позову (до ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб) відноситься до малозначних справ, а обсяг та характер доказів у справі не потребують розгляду справи з повідомленням (викликом) сторін, така підлягає розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи у порядку письмового провадження.
Ухвалою Господарського суду Закарпатської області від 17.01.2025 суд ухвалив прийняти позовну заяву до розгляду та відкрити провадження у справі, розгляд справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами; встановлено відповідачу строк для подання відзиву на позов протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення даної ухвали та для подання заперечень на відповідь на відзив (якщо така буде подана) - протягом семи днів з дня отримання відповіді на відзив; встановлено позивачу строк для подання відповіді на відзив протягом п'яти днів з дня отримання відзиву на позов.
Згідно з частиною 5 статті 176 ГПК України передбачено, що ухвала про відкриття провадження у справі надсилається учасникам справи, а також іншим особам, якщо від них витребовуються докази, в порядку, встановленому статтею 242 цього Кодексу, та з додержанням вимог частини четвертої статті 120 цього Кодексу.
Судом встановлено, що ухвала суду від 17.01.2025 була направлена рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу відповідача, зазначену в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, однак була повернута органами поштового зв'язку до суду 05.02.2025 з зазначенням причини повернення: "за закінченням терміну зберігання".
За приписами пункту 5 частини 6 статті 242 ГПК України визначено, що днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.
При цьому, суд зауважує, що до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому примірники повідомлень про вручення рекомендованої кореспонденції, повернуті органами зв'язку з позначками "адресат відмовився", "за закінченням терміну зберігання", "адресат вибув", "адресат відсутній" і т.п., врахуванням конкретних обставин справи можуть вважатися належними доказами виконання господарським судом обов'язку щодо повідомлення учасників судового процесу про вчинення цим судом певних процесуальних дій.
У постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 24.12.2020 у справі № 902/1025/19 Верховний Суд звернув увагу на те, що направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника, у цьому випадку суду (аналогічний висновок викладено в постанові Великої Палати Верховного Суду від 25.04.2018 у справі № 800/547/17, постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 27.11.2019 у справі № 913/879/17, від 21.05.2020 у справі № 10/249-10/19, від 15.06.2020 у справі № 24/260-23/52-б).
Враховуючи викладене вище, судом було вжито усіх належних заходів щодо повідомлення відповідача про розгляд справи, відтак, останній вважається повідомленим про розгляд справи належним чином.
При цьому, суд також враховує, що 29.06.2023 Верховною Радою України прийнято Закон України № 3200-IX "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо обов'язкової реєстрації та використання електронних кабінетів в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами" (далі також - ЄСІТС, Закон № 3200-IX). Цей Закон набрав чинності 21.07.2023.
Статтею 42 ГПК України передбачені права та обов'язки учасників справи, зокрема ознайомлюватися з матеріалами справи, робити з них витяги, копії, одержувати копії судових рішень, подавати заяви та клопотання, надавати пояснення суду, наводити свої доводи, міркування щодо питань, які виникають під час судового розгляду, і заперечення проти заяв, клопотань, доводів і міркувань інших осіб, а також виконувати процесуальні обов'язки, визначені законом або судом.
Частинами 5 та 6 вказаної вище норми встановлено, що документи (в тому числі процесуальні документи, письмові та електронні докази тощо) можуть подаватися до суду, а процесуальні дії вчинятися учасниками справи в електронній формі з використанням ЄСІТС, за винятком випадків, передбачених цим Кодексом.
Процесуальні документи в електронній формі мають подаватися учасниками справи до суду з використанням ЄСІТС в порядку, визначеному Положенням про ЄСІТС та/або положеннями, що визначають порядок функціонування її окремих підсистем (модулів).
За змістом розділу II "Прикінцеві та перехідні положення" Закону № 3200-IX, зміни, що вносяться зазначеним Законом до ГПК України, вводяться в дію 18.10.2023, крім змін до підпунктів 17.3, 17.15 підпункту 17, підпункти 19.1, 19.2 підпункту 19 пункту 1 розділу XI "Перехідні положення" ГПК України, введення в дію яких відбулося одночасно з набранням Законом № 3200-IX чинності.
Разом з тим, з 04.11.2023 набрав чинності Закон України від 19.10.2023 № 3424-IX "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо уточнення обов'язків учасників судової справи" (далі - Закон № 3424-ІХ).
Згідно з новою редакцією частин 5 - 8 статті 6 ГПК України, яка чинна з 18.10.2023 відповідно до Закону № 3200-IX та з урахуванням змін внесених відповідно до Закону №3424-ІХ в абзац перший частини 6 статті 6 ГПК України та викладення частини 7 статті 6 ГПК України в новій редакції, суд направляє судові рішення та інші процесуальні документи учасникам судового процесу до їхніх електронних кабінетів, вчиняє інші процесуальні дії в електронній формі із застосуванням ЄСІТС або її окремої підсистеми (модуля), що забезпечує обмін документами, в порядку, визначеному цим Кодексом, Положенням про ЄСІТС та/або положеннями, що визначають порядок функціонування її окремих підсистем (модулів).
Адвокати, нотаріуси, державні та приватні виконавці, арбітражні керуючі, судові експерти, органи державної влади та інші державні органи, зареєстровані за законодавством України як юридичні особи, їх територіальні органи, органи місцевого самоврядування, інші юридичні особи, зареєстровані за законодавством України, реєструють свої електронні кабінети в ЄСІТС або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами, в обов'язковому порядку. Інші особи (це, зокрема, фізичні особи, у тому числі фізичні особи-підприємці) реєструють свої електронні кабінети в ЄСІТС або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами, в добровільному порядку.
Процесуальні наслідки, передбачені цим Кодексом у разі звернення до суду з документом особи, яка відповідно до цієї частини зобов'язана зареєструвати електронний кабінет, але не зареєструвала його, застосовуються судом також у випадках, якщо інтереси такої особи у справі представляє адвокат.
Реєстрація в ЄСІТС або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами, не позбавляє права на подання документів до суду в паперовій формі.
Особа, яка зареєструвала електронний кабінет в ЄСІТС або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами, може подавати процесуальні, інші документи, вчиняти інші процесуальні дії в електронній формі виключно за допомогою ЄСІТС або її окремої підсистеми (модуля), що забезпечує обмін документами, з використанням власного електронного підпису, прирівняного до власноручного підпису відповідно до Закону України "Про електронні довірчі послуги", якщо інше не передбачено цим Кодексом.
Відтак, з 18.10.2023, відповідач у відповідності до приписів частини 6 статті 6 ГПК України зобов'язаний був зареєструвати електронний кабінет Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі, і така реєстрація забезпечила б отримання відповідачем процесуальних документів, в тому числі ухвали Господарського суду Закарпатської області від 17.01.2025, а отже отримання ухвал Господарського суду Закарпатської області, зокрема в електронному кабінеті, залежало виключно від волі відповідача.
Враховуючи наведене, оскільки відповідачем не повідомлено суд про зміну місцезнаходження та не забезпечено внесення відповідних змін до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, суд дійшов висновку, що в силу положень пункту 5 частини 6 статті 242 ГПК України день складення підприємством поштового зв'язку повідомлення від 05.02.2025 про неможливість вручення поштового відправлення, вважається днем вручення відповідачу ухвали Господарського суду Закарпатської області від 17.01.2025.
Відповідач не скористався своїм правом на подання відзиву на позов у визначений у відповідності до положень ГПК України строк.
Суд вказує про те, що відповідач не був обмежений у своїх процесуальних правах надати відзив через канцелярію суду або шляхом його направлення на адресу суду поштовим відправленням, відтак, приймаючи до уваги, що відповідач у строк, встановлений частиною 1 статті 251 ГПК України, не подав до суду відзив на позов, а відтак не скористався наданими процесуальними правами, з метою дотримання процесуальних строків вирішення спору, суд дійшов висновку, що наявні у матеріалах справи документи достатні для прийняття повного та обґрунтованого судового рішення у відповідності до частини 9 статті 165, частини 2 статті 178, частини 1 статті 202 ГПК України, а неподання відповідачем відзиву на позов не перешкоджає вирішенню справи по суті за наявними в ній матеріалами.
Судом також враховано, що згідно з приписами пункту 6.1 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
Відповідно до частини 4 статті 13 ГПК України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
05.02.2025 за вх.№ 02.3.1-02/1092/25 через підсистему "Електронний суд" до суду надійшла заява позивача про закриття провадження у даній справі в частині стягнення суми основного боргу, у зв'язку з відсутністю предмету спору внаслідок сплати відповідачем такої заборгованості після відкриття провадження у справі.
У частині 8 статті 252 ГПК України передбачено, що при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення. Судові дебати не проводяться.
Згідно з частиною 4 статті 240 ГПК України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення (повне або скорочене) без його проголошення.
06.11.2015 між Департаментом міського господарства Ужгородської міської ради (в подальшому перейменовано на Департамент міської інфраструктури Ужгородської міської ради, далі також - орендодавець) та Приватним підприємство "ЗЕМГРУПП" (далі також - орендар) укладено договір оренди нежилого приміщення № 1021/0, за умовами якого орендодавець передає, а орендар приймає в строкове платне користування будівлю бойлерної загальною площею 165,5 кв.м, розташовану за адресою : Закарпатська обл., місто Ужгород, площа Хмельницького Б., будинок № 2а, для використання під спортивно-оздоровчий заклад для дітей та молоді (пункт 1.1 договору).
Відповідно до пунктів 2.1, 2.2 договору, вступ орендаря в користування майном настає з моменту підписання сторонами договору оренди та акта приймання-передачі. Передача майна в оренду не тягне за собою виникнення у орендаря права власності на це майно. Власником майна залишається орган місцевого самоврядування, а орендар користується ним протягом строку оренди.
06.11.2015 на підставі підписаного між сторонами акта приймання-передачі будівлі бойлерної загальною площею 165,5 кв.м за адресою: місто Ужгород, площа Хмельницького Б., 2а, орендодавець передав, а орендар прийняв зазначене приміщення без зауважень.
14.04.2021 Департамент міського господарства Ужгородської міської ради та Приватне підприємство "ЗЕМГРУПП" уклали додаткову угоду до договору оренди нерухомого або іншого окремого індивідуально визначеного майна, що належить до комунальної власності територіальної громади міста Ужгород (нова редакція) № 1021/0 від 06.11.2015 (далі - договір).
Пунктом 1.2 договору встановлено, що вартість об'єкту згідно з незалежною оцінкою (балансовою довідкою/дата, номер) становить 229 913,00 грн без ПДВ, що перебуває на балансі Департаменту міського господарства.
Згідно з пунктом 3.1 договору, такий укладається на строк з 14.04.2021 по 14.04.2026.
Пунктом 4.1 договору встановлено, що розмір орендної плати визначається за результатами проведеного аукціону від 26.03.2021 на підставі Протоколу № UA-PS-2021-03-05-000035-3 і становить 4 200,00 грн в місяць.
Орендна плата за перший місяць оренди визначається шляхом коригування розміру орендної плати, визначеного на момент укладання договору, на індекс інфляції за поточний місяць року. Орендна плата за кожний наступний місяць визначається шляхом коригування розміру місячної орендної плати за попередній місяць на індекс інфляції за поточний місяць (підпункт 3, 4 пункту 4.2 договору).
Відповідно до пунктів 4.5, 4.6 договору, орендна плата вноситься безготівково на р/р UA9082017203551290010120566013 в ДКСУ м. Київ, МФО 820172, код ЄДРПОУ 36541721, не пізніше 15 числа наступного місяця. Орендна плата, перерахована несвоєчасно або в неповному обсязі стягується в бюджет відповідно до чинного законодавства з урахуванням пені в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України із суми заборгованості за кожен день прострочення (включаючи день оплати).
За умовами пункту 4.8 договору орендар за користування об'єктом оренди вносить орендну плату незалежно від наслідків господарської діяльності.
За твердженням позивача, у період з березня 2022 року по липень 2024 року орендар систематично в повному обсязі не сплачував орендну плату, внаслідок чого у останнього виникла заборгованість по орендній платі.
26.07.2024 Департамент міської інфраструктури Ужгородської міської ради та Приватне підприємство "ЗЕМГРУПП" уклали додаткову угоду до договору оренди нерухомого або іншого окремого індивідуально визначеного майна, що належить до комунальної власності територіальної громади міста Ужгород № 1021/0 від 06.11.2015, згідно з якою сторони дійшли згоди про розірвання (припинення) зазначеного договору з 26.07.2024 та встановили, що заборгованість з орендної плати станом на 01.07.2024 становить 68 649,51 грн, яку орендар зобов'язується погасити протягом двох тижнів з моменту підписання цієї угоди.
Відповідно до вище зазначеної угоди, сторони підписали акт приймання-передачі будівлі бойлерної загальною площею 165,5 кв.м за адресою: місто Ужгород, площа Хмельницького Б., 2а, за яким орендар повернув, а орендодавець прийняв об'єкт оренди.
Як вбачається з наданого суду розрахунку заборгованості з орендної плати за договором № 10121/0 від 06.11.2015, заборгованість відповідача перед позивачем станом на 25.11.2025 становить 73 815,57 грн.
У відповідності до пункту 4.6 договору позивачем нараховано та заявлено до стягнення пеню в розмірі 5 894,22 грн за несвоєчасне виконання відповідачем зобов'язань за договором оренди № 1021/0 від 06.11.2015.
Судом встановлено, відповідно до заяви позивача за вх.№ 02.3.1-02/1092/25 від 05.02.2025 та доданих до неї документів, що 28.01.2025 відповідачем в добровільному порядку сплачено заборгованість з орендної плати в повному обсязі, що підтверджується копією виписки з рахунку Департаменту міської інфраструктури Ужгородської міської ради, з якої вбачається оплата відповідача за вказаними в договорі реквізитами на суму 73 815,57 грн.
Отже, позивач просить суд закрити провадження у даній справі в частині стягнення основного боргу, а решту позовних вимог щодо стягнення 5 894,22 грн пені за несвоєчасне виконання зобов'язань за договором задовольнити.
Згідно з пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є, зокрема, договори та інші правочини.
Відповідно до частини 1 статті 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Відповідно до норм частини 1 та 2 статті 283 Господарського кодексу України (далі - ГК України) за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності. У користування за договором оренди передається індивідуально визначене майно виробничо-технічного призначення (або цілісний майновий комплекс), що не втрачає у процесі використання своєї споживчої якості (неспоживна річ).
До відносин оренди застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом (частина 6 статті 283 ГК України).
Як встановлено судом, у відповідача перебувала в оренді будівля бойлерної загальною площею 165,5 кв.м, розташована за адресою: Закарпатська обл., місто Ужгород, площа Хмельницького Б., будинок № 2а, з цільовим призначенням для використання під спортивно-оздоровчий заклад для дітей та молоді у період з 06.11.2015 по 26.07.2024, відповідно до укладеного між сторонами договору та додаткової угоди.
Відповідно до статті 759 ЦК України, яка кореспондується зі статтею 283 ГК, за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.
Відповідно до частини 1 статті 286 ГК України орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності.
Частиною першою статті 762 ЦК України передбачено, що за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.
Відповідно до частин 1, 2, 3 статті 17 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" орендна плата встановлюється у грошовій формі і вноситься у строки, визначені договором. Орендна плата визначається за результатами аукціону. Орендна плата підлягає коригуванню на індекс інфляції згідно з Методикою розрахунку орендної плати. Якщо орендар отримав майно в оренду без проведення аукціону, відповідне коригування орендної плати на індекс інфляції здійснюється щомісячно.
Відповідно до статті 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Стаття 629 ЦК України передбачає, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до статті 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
За приписами статей 525, 615 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Одностороння відмова від зобов'язання не звільняє винну сторону від відповідальності за порушення зобов'язання.
Матеріалами справи встановлено, що відповідач не виконував обов'язку щодо здійснення оплати орендної плати у строк, передбачений договором, та погасив свою заборгованість в повному обсязі після звернення Департаменту міської інфраструктури Ужгородської міської ради з позовом до Господарського суду Закарпатської області, а саме 28.01.2025.
Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 231 ГПК України господарський суд закриває провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.
Господарський суд закриває провадження у справі в частині позовних вимог у зв'язку з відсутністю предмета спору, зокрема, у випадку припинення існування предмета спору (наприклад, сплата суми боргу, знищення спірного майна, скасування оспорюваного акта державного чи іншого органу тощо), якщо між сторонами у зв'язку з цим не залишилося неврегульованих питань. Закриття провадження у справі на підставі зазначеної норми ГПК можливе в разі, коли предмет спору існував на момент виникнення останнього та припинив існування в процесі розгляду справи.
Виходячи зі змісту поданого позивачем клопотання про закриття провадження у справі, а також долучених до матеріалів справи документів, які свідчать про добровільне погашення відповідачем заявленої до стягнення суми заборгованості після пред'явлення позову до суду, суд доходить висновку про часткову відсутність предмета спору в даній справі та закриття провадження у справі в частині стягнення з відповідача суми основного боргу 73 815,57 грн на підставі пункту 2 частини 1 статті 231 ГПК України.
Щодо позовних вимог в частині стягнення пені суд виходить такого.
Відповідно до статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Відповідно до статті 611 ЦК України одним з наслідків порушення зобов'язань є сплата неустойки, розмір якої встановлюється договором або актом цивільного законодавства.
Згідно зі статтею 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.
Згідно із частиною 1 статті 230 ГК України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Як встановлено матеріалами справи, відповідач порушив договірні зобов'язання щодо своєчасної оплати орендної плати, та здійснив повний розрахунок з оренди поза строком, встановленим в договорі.
Статтею 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" визначено, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.
Відповідно до статті 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
Як уже зазначалося та встановлено судом, у пункті 4 договору сторони погодили, що орендна плата, перерахована несвоєчасно або в неповному обсязі стягується в бюджет відповідно до чинного законодавства з урахуванням пені в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України із суми заборгованості за кожен день прострочення (включаючи день оплати).
Умовами договору сторони також погодили порядок здійснення розрахунків - орендна плата вноситься безготівково не пізніше 15-го числа наступного місяця.
За приписами частини 6 статті 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Оскільки сторонами було погоджено сплату орендної плати щомісячно до 15-го числа розрахункового місяця, розрахунок пені повинен здійснюватися за кожен місяць окремо, починаючи з дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Розрахунок заявленої до стягнення суми відповідних нарахувань надається із зазначенням періоду нарахування - дат з яких починається нарахування, дат в які закінчується нарахування, сум боргу на які нараховуються в даному випадку пеня, розмір підсумкової суми нарахування пені заявленої до стягнення.
Як вбачається із розрахунку позивача, останнім нараховано пеню за кожен місяць прострочення окремо, починаючи з 16 числа наступного місяця (тобто з наступного дня, коли зобов'язання мало бути виконано), не перевищуючи при цьому шести місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Дослідивши доданий до позову розрахунок пені, суд встановив, що такий є арифметично правильний, обґрунтований, правомірно заявлений, відповідає вимогам чинного законодавства та положенням договору, а відтак вимоги щодо стягнення пені у заявленому позивачем розмірі підлягають до задоволенням судом.
Статтею 129 Конституції України встановлено, що основними засадами судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Положеннями статей 13-14 ГПК України унормовано, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов'язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. В той же час, кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Відповідно до статті 73 ГПК України доказами у справі є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність чи відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Статтею 74 ГПК України обов'язок доказування і подання доказів віднесено на сторони. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
У статті 76 ГПК України встановлено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Статтею 86 ГПК України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Сторонами у справі не надано суду належних та допустимих доказів на підтвердження наявності інших обставин ніж ті, що досліджені судом, а відтак, розглянувши спір на підставі поданих сторонами доказів, суд дійшов висновку, про закриття провадження у даній справі в частині вимог щодо стягнення з відповідача 73 815,57 грн основного боргу та задоволення вимоги позивача про стягнення з відповідача 5 894,22 грн пені як обґрунтовано заявленої, підтвердженої належними та допустимими доказами.
Керуючись статтями 2, 13, 73, 74, 76, 77, 78, 79, 86, 129, 221, 231, 236, 238, 240, 248, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Провадження у справі № 907/3/25 в частині вимоги щодо стягнення з відповідача 73 815,57 грн основного боргу закрити.
2. Стягнути з Приватного підприємства "ЗЕМГРУПП" (88000, Закарпатська обл., м. Ужгород, вул. Грушевського, буд. 31, кв. 57, код ЄДРПОУ 36541847) на користь Департаменту міської інфраструктури Ужгородської міської ради (88000, Закарпатська обл., м. Ужгород, площа Поштова, буд. 3, код ЄДРПОУ 36541721) 5 894,22 грн пені (п'ять тисяч вісімсот дев'яносто чотири гривні 22 коп.) пені та 3 028,00 грн (три тисячі двадцять вісім гривень 00 коп.) на відшкодування сплаченого судового збору.
Наказ видати після набрання рішенням законної сили.
На підставі статті 241 Господарського процесуального кодексу України рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Апеляційна скарга на рішення суду згідно статті 256 Господарського процесуального кодексу України подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) рішення суду або якщо розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення може бути оскаржене до Західного апеляційного господарського суду.
Повне судове рішення складено та підписано 04.04.2025.
Суддя Д.Є. Мірошниченко