вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49605
E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63
04.04.2025м. ДніпроСправа № 904/209/25
Суддя Господарського суду Дніпропетровської області Панна С.П., розглянувши матеріали справи в порядку спрощеного позовного провадження без виклику (повідомлення) учасників
за позовом Комунального підприємства "КРИВБАСВОДОКАНАЛ", 50027, Дніпропетровська обл., м.Кривий Ріг, вул.Дудаєва Джохара, 6А, код ЄДРПОУ 03341316
до Житлово-будівельного кооперативу "Гірник 3", 50047, Дніпропетровська обл., м.Кривий Ріг, вул.Сергія Колачевського, буд.132, код 23025557
про стягнення заборгованості за послуги з постачання холодної води і водовідведення
Комунальне підприємство "КРИВБАСВОДОКАНАЛ" звернулось до Господарського суду Дніпропетровської області з позовною заявою до Житлово-будівельного кооперативу "Гірник 3" про стягнення заборгованості за послуги з постачання холодної води і водовідведення в сумі 56 712,97грн.
Крім того, просить стягнути судовий збір в розмірі 3 028,00грн.
Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням Відповідачем Договору №663 від 20.08.2002р. "Про подачу води з комунального водопроводу та приймання стічних вод до комунальної каналізації", в частині несплати наданих послуг.
Також в своїй позовній заяві позивач просить розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін.
Ухвалою суду від 21.01.2025р. прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження без виклику (повідомлення) учасників за наявними в матеріалах справи документами.
З приводу дотримання прав відповідача під час розгляду даної справи судом, слід зазначити таке.
Ухвала суду про відкриття провадження у справі була надіслана на адресу відповідача, яка зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, засобами поштового зв'язку 06.11.2024.
10.02.2025р. на адресу суду повернулось повідомлення про вручення поштового відправлення.
У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають електронного кабінету та яких неможливо сповістити за допомогою інших засобів зв'язку, що забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає чи не перебуває.
Враховуючи наведене, оскільки відповідачем не повідомлено суд про зміну місцезнаходження та не забезпечено внесення відповідних змін до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, суд дійшов висновку, що неотримання відповідачем листа з ухвалою суду та повернення його до суду з відміткою "адресат відсутній за вказаною адресою" є наслідком свідомого діяння (бездіяльності) відповідача щодо його належного отримання, тобто, є власною волею відповідача.
За приписами пунктів 5 частини 6 статті 242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітка про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.
Відтак, в силу положення пункту 5 частини 6 статті 242 Господарського процесуального кодексу України, день невдалої спроби вручення поштового відправлення за адресою місцезнаходження відповідача, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, вважається днем вручення відповідачу ухвали суду про відкриття провадження у справі.
У даному випаду судом також враховано, що за приписами частини 1 статті 9 Господарського процесуального кодексу України ніхто не може бути позбавлений права на інформацію про дату, час і місце розгляду своєї справи або обмежений у праві отримання в суді усної або письмової інформації про результати розгляду його судової справи. Будь-яка особа, яка не є учасником справи, має право на доступ до судових рішень у порядку, встановленому законом.
Відповідно до частини 2 статті 2 Закону України "Про доступ до судових рішень" усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання.
Згідно з частинами 1, 2 статті 3 Закону України "Про доступ до судових рішень" для доступу до судових рішень судів загальної юрисдикції Державна судова адміністрація України забезпечує ведення Єдиного державного реєстру судових рішень. Єдиний державний реєстр судових рішень - автоматизована система збирання, зберігання, захисту, обліку, пошуку та надання електронних копій судових рішень.
Судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України (частина 1 статті 4 Закону України "Про доступ до судових рішень").
Враховуючи наведене, господарський суд зазначає, що відповідач не був позбавлений права та можливості ознайомитись, зокрема, з ухвалою про відкриття провадження у справі у Єдиному державному реєстрі судових рішень (www.reyestr.court.gov.ua).
Приймаючи до уваги, що відповідач у строк, встановлений частиною 1 статті 251 Господарського процесуального кодексу України, не подав до суду відзив на позов, а відтак, не скористався наданими йому процесуальними правами, за висновками суду, у матеріалах справи достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору, внаслідок чого справа може бути розглянута за наявними у ній документами відповідно до частини 9 статті 165 Господарського процесуального кодексу України.
Судом враховано, що в силу вимог частини 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов'язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.
З огляду на викладене та згідно з частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України справу розглянуто за наявними у справі матеріалами, а рішення підписано без його проголошення.
За результатом дослідження матеріалів справи, оцінки доказів у їх сукупності господарський суд, -
Згідно з пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини.
Частина 1 статті 626 Цивільного кодексу України передбачає, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Комунальне підприємство "Кривбасводоканал" засноване органом місцевого самоврядування - Криворізькою міською радою на основі майна, яке є власністю територіальної громади м. Кривого Рогу. Відповідно до підпунктів 1, 2 пункту 2 статті 2 Статуту комунального підприємства "Кривбасводоканал" основними напрямками діяльності підприємства є забезпечення потреб населення та інших споживачів послугами водопостачання, транспортування питної води споживачам по водопровідним мережам; забезпечення транспортування стічних вод по колекторам та каналізаційним мережам, їх очищення на очисних спорудах.
Так, 28.08.2002 між Комунальним підприємством "Кривбасводоканал" (далі - КП "Кривбасводоканал", позивач) та Житлово-будівельним кооперативом "Гірник 3" (далі - абонент, відповідач) було укладено договір на подачу води з комунального водопроводу та приймання стічних вод до комунальної каналізації № 663 (далі - договір, а.с.14-15), за умовами пункту 1.1. якого КП "Кривбасводоканал" зобов'язується забезпечити споживача питною водою, а абонент зобов'язується прийняти та оплатити питну воду орієнтовно в об'ємі 5676 м3/рік, 473 м3/місяць, яка відповідає Держстандарту 2874-82 "Питна вода", а також приймає від нього стічні води в об'ємі 5676 м3/рік, 473 м3/місяць.
У пунктах 8.1., 8.2. договору сторони погодили, що договір укладається строком до 31.12.2002 в частині надання послуг і вступає в силу з 28.08.2002, а в частині проведення розрахунків за послуги - до повного здійснення розрахунків.
Доказів визнання недійсними або розірвання вказаного договору сторонами суду не надано.
Відповідно до пункту 2.1. договору, вода подається позивачем абоненту при наявності приладів обліку води.
Згідно із пунктом 3.1. договору облік використаної води визначається за показниками повірених водолічильників, встановлених за рахунок Абонента та узгоджених з КП "Кривбасводоканал". При виході їх із ладу для обліку води визначається по середньомісячній витраті за попередні два розрахункові місяці, до встановлення нового водолічильника.
У пункті 3.2. договору сторони погодили, що при відсутності приладів обліку, відпуск води здійснюється за діючими нормами водоспоживання, затвердженими органами державної виконавчої влади або за контрольними замірами.
Відповідно до умов пунктів 3.3. - 3.4. договору знімання показань водолічильника здійснюється представником позивача спільно з представником відповідача з оформленням актів у двох примірниках. У випадку неявки або необґрунтованої відмови представника відповідача від підписання акта забору води, акт вважається дійсним, якщо він оформлений в однобічному порядку представниками "Кривбасводоканалу".
Згідно з умовами пунктів 3.5., та 4.4. договору кількість стічних вод, які надходять в каналізацію, визначається по кількості відпущеної води. Тарифи на послуги водопостачання та водовідведення в період дії договору затверджені рішенням Криворізького виконкому від 01.06.2000 № 379 і можуть бути змінені відповідно до діючого законодавства України. Тарифи на момент укладення договору складають за 1 м3 з ПДВ для населення: вода питна - 0,40 грн., стоки - 0,26 грн.
Пунктом 4.5. договору визначено, що у разі затвердження нових тарифів на послуги водопостачання та водовідведення Кривбасводоканал письмово повідомляє абонента згідно з діючим законодавством України без додаткового узгодження розмірів та терміну введення нових тарифів. Письмове повідомлення стає невід'ємною частиною даного договору та не потребує додаткового узгодження.
Відповідно до умов пунктів 4.1., 4.2. договору розрахунки за воду і стоки здійснюються грошовими коштами і підлягають оплаті абонентом у триденний термін після отримання платіжних доручень. По узгодженню сторін можливі інші форми сплати отриманих послуг, які не суперечать діючому законодавству України.
За умовами пункту 5.1. договору абонент зобов'язався забезпечити збір плати за відпущену воду та погоджений об'єм стічних вод з квартиронаймачів, орендаторів, та перераховувати на рахунок КП "Кривбасводоканал".
На виконання умов договору позивач у період з 01.05.2024 по 30.11.2024 надав відповідачу послуги з водопостачання та водовідведення на загальну суму 58 124,91грн., що підтверджується Актами приймання-передачі послуг з централізованого постачання холодної води і водовідведення за договором № 663 від 28.08.2002, які підписані та скріплені печатками як позивача так і відповідача, а саме:
- Актом від 30.05.2024, в якому сторони зафіксували обсяг спожитої у травні 2024 року води та прийнятих стоків - 294 куб.м (а.с.15);
- Актом від 28.06.2024, в якому сторони зафіксували обсяг спожитої у червні 2024 року води та прийнятих стоків - 320 куб.м (а.с.15);
- Актом від 31.07.2024, в якому сторони зафіксували обсяг спожитої у липні 2024 року води та прийнятих стоків - 273 куб.м (а.с.16);
- Актом від 30.08.2024, в якому сторони зафіксували обсяг спожитої у серпні 2024 року води та прийнятих стоків - 236 куб.м (а.с.16);
- Актом від 30.09.2024, в якому сторони зафіксували обсяг спожитої у вересні 2024 року води та прийнятих стоків - 240 куб.м (а.с.16.1);
- Актом від 31.10.2024, в якому сторони зафіксували обсяг спожитої у жовтні 2024 року води та прийнятих стоків - 250 куб.м (а.с.16.1);
- Актом від 29.11.2024, в якому сторони зафіксували обсяг спожитої у листопаді 2024 року води та прийнятих стоків - 240 куб.м (а.с.17);
Слід також відзначити, що відповідно до статті 27 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" у разі ненадання, надання не в повному обсязі або неналежної якості комунальних послуг споживач має право викликати виконавця комунальних послуг (його представника) для перевірки кількості та/або якості наданих послуг. За результатами перевірки якості надання комунальних послуг або якості послуг з управління багатоквартирним будинком складається акт-претензія, який підписується споживачем та виконавцем комунальної послуги або управителем (щодо послуги з управління багатоквартирним будинком). Виконавець комунальної послуги або управитель (щодо послуги з управління багатоквартирним будинком) зобов'язаний прибути на виклик споживача у строки, визначені в договорі про надання послуги, але не пізніше ніж протягом однієї доби з моменту отримання повідомлення споживача. Акт-претензія складається виконавцем комунальної послуги або управителем (щодо послуги з управління багатоквартирним будинком) та споживачем і повинен містити інформацію про те, в чому полягало ненадання, надання не в повному обсязі або неналежної якості комунальної послуги або послуги з управління багатоквартирним будинком, дату (строк) її ненадання, надання не в повному обсязі або неналежної якості, а також іншу інформацію, що характеризує ненадання послуг, надання їх не в повному обсязі або неналежної якості. У разі неприбуття виконавця комунальної послуги або управителя (щодо послуги з управління багатоквартирним будинком) в установлений строк або необґрунтованої відмови підписати акт-претензію такий акт підписується споживачем, а також не менш як двома споживачами відповідної послуги, які проживають (розташовані) в сусідніх будівлях (у приміщеннях - якщо послуга надається у багатоквартирному будинку), і надсилається виконавцю комунальної послуги або управителю (щодо послуги з управління багатоквартирним будинком) рекомендованим листом. Виконавець комунальної послуги або управитель (щодо послуги з управління багатоквартирним будинком) протягом п'яти робочих днів вирішує питання щодо задоволення вимог, викладених в акті-претензії, або видає (надсилає) споживачу обґрунтовану письмову відмову в задоволенні його претензії. У разі ненадання виконавцем (управителем) відповіді в установлений строк претензії споживача вважаються визнаними таким виконавцем (управителем).
Як убачається з матеріалів справи, у спірному періоді відповідач не звертався до позивача із вимогою зафіксувати порушення виконавцем умов спірного договору шляхом виклику представника виконавця для складання та підписання акту-претензії споживача. Доказів звернення споживача до суду для доведення факту ненадання йому житлово-комунальних послуг за умовами спірного договору відповідачем в матеріали справи також не надано.
Отже, суд відзначає, що доказів складання актів-претензій щодо ненадання у період з 01.05.2024 по 30.11.2024 року послуг, надання їх не в повному обсязі або надання послуг неналежної якості в порядку, визначеному статтею 27 Закону України "Про житлово-комунальні послуги", матеріали справи не містять. Жодного доказу на спростування наведених позивачем обставин чи контррозрахунку заявленої до стягнення суми відповідач суду не надав.
Викладене підтверджує, що позивачем зобов'язання виконувались у відповідності до умов договору та вимог чинного законодавства та надані послуги приймалися відповідачем без зауважень.
З матеріалів справи також вбачається, що у спірний період позивачем щомісяця складались та вручались для оплати відповідачу рахунки, копії яких наявні в матеріалах справи, а саме:
- № 23267/06/3н від 30.05.2024 на суму 9 222,19 грн.
- № 28285/06/Зн від 28.06.2024 на суму 10 037,76 грн..
- № 33910/06/Зн від 31.07.2024 на суму 8 563,47 грн.,
- № 38873/06/3н від 30.08.2024 на суму 7 402,85 грн.,
- № 44397/06/3н від 30.09.2024 на суму 7 528,32 грн.,
- № 49564/06/Зн від 30.10.2024 на суму 7 842,00 грн.;
- № 54479/06/Зн від 28.11.2024 на суму 7 528,32 грн.
Докази отримання вказаних рахунків відповідачем також наявні в матеріалах справи (а.с.30).
В порушення умов договору відповідачем належним чином не виконані взяті на себе зобов'язання.
За спірний період з 01.05.2024 по 30.11.2024 року Відповідачем було сплачено Позивачу суму заборгованості в розмірі 6204,76грн.
Більше того, в матеріалах справи наявний Акт звірки № 3 від 28.11.2024, підписаний позивачем та відповідачем та скріплений печатками обох підприємств, в якому сторони зафіксували факт наявності заборгованості у відповідача перед позивачем (а.с.29)
Таким чином, у зв'язку з невиконанням відповідачем своїх зобов'язань за договором на подачу води з комунального водопроводу та приймання стічних вод до комунальної каналізації № 663 від 28.08.2002 в частині повного та своєчасного розрахунку за надані позивачем у період з 01.05.2024 по 30.11.2024 послуги з водопостачання та водовідведення, у відповідача перед позивачем утворилась заборгованість в сумі 51 920,15грн. За прострочення виконання зобов'язання, на підставі пункту 4.9. договору, позивач нарахував та просить суд стягнути з відповідача пеню, 3% річних та інфляційні втрати.
Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та, враховуючи те, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що позовні вимоги позивача підлягають задоволенню, з огляду на таке.
Основні засади організаційних, господарських відносин, що виникають у процесі надання та споживання житлово-комунальних послуг визначає Закон України "Про житлово-комунальні послуги".
Так, предметом регулювання цього Закону є відносини, що виникають у процесі надання споживачам послуг з управління багатоквартирним будинком, постачання теплової енергії, постачання гарячої води, централізованого водопостачання, централізованого водовідведення та поводження з побутовими відходами, а також відносини, що виникають у процесі надання послуг з постачання та розподілу електричної енергії і природного газу споживачам у житлових, садибних, садових, дачних будинках (частина 1 статті 2 Закону України "Про житлово-комунальні послуги").
Відповідно до норм статті 1 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" виконавець комунальної послуги - суб'єкт господарювання, що надає комунальну послугу споживачу відповідно до умов договору; індивідуальний споживач - фізична або юридична особа, яка є власником (співвласником) нерухомого майна, або за згодою власника інша особа, яка користується об'єктом нерухомого майна і отримує житлово-комунальну послугу для власних потреб та з якою або від імені якої укладено відповідний договір про надання житлово-комунальної послуги; колективний споживач - юридична особа, що об'єднує споживачів у будівлі та в їхніх інтересах укладає договір про надання комунальної послуги; споживач житлово-комунальних послуг (далі - споживач) - індивідуальний або колективний споживач.
Статтею 6 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" встановлено, що учасниками правовідносин у сфері надання житлово-комунальних послуг є:
1) споживачі (індивідуальні та колективні);
2) управитель;
3) виконавці комунальних послуг.
Виконавцями комунальних послуг, зокрема, є: щодо послуг з централізованого водопостачання - суб'єкт господарювання, що провадить господарську діяльність з централізованого водопостачання; щодо послуг з централізованого водовідведення - суб'єкт господарювання, що провадить господарську діяльність з централізованого водовідведення.
Частиною 2 статті 7 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" передбачено обов'язок індивідуального споживача оплачувати надані житлово-комунальні послуги за цінами/тарифами, встановленими відповідно до законодавства, у строки, встановлені відповідними договорами.
Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам, суд виходить також з наступного.
Частиною 1 статті 903 Цивільного кодексу України встановлено, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.
В силу статей 525, 526 Цивільного кодексу України та статті 193 Господарського кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до закону, інших правових актів, умов договору та вимог зазначених Кодексів, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Судом встановлено, що з урахуванням умов пункту 4.1. договору, оплата за надані в період з 01.05.2024р. по 30.11.2024 послуги з централізованого водопостачання та водовідведення повинна здійснюватися споживачем у триденний термін після отримання платіжних доручень (у даному випадку рахунків на оплату).
Судом також встановлено факт вручення відповідачу рахунків на оплату наданих у період з 01.05.2024р. по 30.11.2024р. послуг з централізованого водопостачання та водовідведення.
Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Згідно зі статтею 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Відповідно до частини 2 статті 193 Господарського кодексу України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.
Крім того, згідно зі статтею 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Враховуючи визначені контрагентами у підпункті 4.1. договору порядок розрахунків за надані в зазначений період послуги, приймаючи до уваги їх прийняття відповідачем за відповідними Актами, строк оплати на залишкову суму 51 920,15грн. є таким, що настав.
За нормами частини 1 статті 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за можливість виконання ним грошового зобов'язання.
Матеріалами справи підтверджується, що заборгованість за надані в період з травня 2024 року по листопад 2024 року послуги з водопостачання та водовідведення за договором на подачу води з комунального водопроводу та приймання стічних вод до комунальної каналізації № 663 від 28.08.2002 складає 51 920,15грн.
Слід також зазначити, що відповідно до частини 1 статті 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін.
Пункт 3 частини 2 статті 129 Конституції України визначає одним із принципів судочинства змагальність сторін та свободу в наданні ними своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Згідно з частинами 1, 3 статті 74, частиною 1 статті 77 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Отже, обов'язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з'ясувати обставини, які мають значення для справи.
Доказів на підтвердження оплати наданих позивачем в період з 01.05.2024р. по 30.11.2024 послуг на залишкову суму 51 920,15грн. відповідач не надав, доводи позивача щодо наявності боргу, шляхом надання належних доказів, не спростував.
Враховуючи зазначені норми чинного законодавства України та обставини справи, господарський суд вважає, що вимоги позивача в цій частині є обґрунтованими та доведеними належними доказами, у зв'язку з чим підлягають задоволенню, оскільки зобов'язання повинні виконуватись належним чином та в установлені строки.
Враховуючи вищевикладене, є правомірними та такими, що підлягають задоволенню позовні вимоги щодо стягнення з відповідача на користь позивача основного боргу в сумі 51 920,15грн.
При цьому, з метою захисту законних прав та інтересів фізичних та юридичних осіб при укладанні різноманітних правочинів та договорів законодавство передбачає ряд способів, які сприяють виконанню зобов'язань - способи або види забезпечення виконання зобов'язань.
Правові наслідки порушення юридичними і фізичними особами своїх грошових зобов'язань передбачені, зокрема, приписами статей 549 - 552, 611, 625 Цивільного кодексу України.
Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.
Штрафними санкціями у Господарському кодексі України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання (частина 1 статті 230 Господарському кодексі України).
Згідно з частиною 6 статті 231 Господарського кодексу України штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.
У відповідності до частини 6 статті 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Згідно зі статтями 1 та 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
Так, у пункті 4.9. договору сторони передбачили, що при несвоєчасній оплаті сум за договором Абонент зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням 0,5% від суми простроченого платежу за кожен несплачений день.
З аналізу положень пункту 4.9. договору судом встановлено, що, фактично, у вказаному пункті договору сторони передбачили умови щодо сплати пені за прострочення виконання грошових зобов'язань за договором.
За прострочення виконання зобов'язання, на підставі пункту 4.9. договору, позивач нарахував та просить суд стягнути з відповідача пеню за загальний період прострочення з з травня 2024 року по листопад 2024 року в сумі 2 782,97грн.
Господарським судом здійснено перевірку розрахунку пені, зробленого позивачем, та встановлено, що під час його проведення позивачем було вірно визначено суми заборгованості та періоди прострочення (за кожним Актом приймання-передачі послуг окремо), арифметично розрахунок проведено також вірно.
Отже, розрахунок пені, долучений позивачем до позовної заяви (а.с. 32), визнається судом обґрунтованим та таким, що відповідає вимогам законодавства, умовам договору та фактичним обставинам справи.
Враховуючи вищезазначене, є правомірними та такими, що підлягають задоволенню позовні вимоги в частині стягнення пені в сумі 2 782,97грн.
Крім того, згідно з частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
На підставі статті 625 Цивільного кодексу України позивач нарахував та просить суд стягнути з відповідача інфляційні втрати за період з травня 2024 року по листопад 2024 року у сумі 1 689,41грн., а також 3% річних.
Здійснюючи перевірку розрахунку інфляційних втрат та 3%, судом враховано таке.
Об'єднаною палатою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у справі № 905/21/19 наведено формулу за якою можна розрахувати інфляційні втрати: "Х" * "і-1" - 100 грн. = "ЗБ", де "Х" - залишок боргу на початок розрахункового періоду, "і-1" - офіційно встановлений індекс інфляції у розрахунковому місяці та 100 грн. - умовна сума погашення боргу у цьому місяці, а "ЗБ" - залишок основного боргу з інфляційною складовою за цей місяць (вартість грошей з урахуванням інфляції у цьому місяці та часткового погашення боргу у цьому ж місяці). При цьому зазначено, що за наступний місяць базовою сумою для розрахунку індексу інфляції буде залишок боргу разом з інфляційною складовою за попередній місяць ("ЗБ" відповідно до наведеної формули), який перемножується на індекс інфляції за цей місяць, а від зазначеного добутку має відніматися сума погашення боржником своєї заборгованості у поточному місяці (якщо таке погашення відбувалося).
У випадку якщо погашення боргу не відбувалося декілька місяців підряд, то залишок основного боргу з інфляційною складовою за перший розрахунковий місяць такого періоду ("ЗБ") перемножується послідовно на індекси інфляції за весь період, протягом якого не відбувалося погашення боргу, та ділиться на 100%.
Зазначена правова позиція також викладена у постанові Верховного Суду від 20.08.2020 у справі № 904/3546/19.
Крім того, об'єднана палата Касаційного господарського суду у постанові від 20.11.2020 у справі № 910/13071/19 надала роз'яснення, що сума боргу, внесена за період з 1 до 15 числа включно відповідного місяця, індексується за період з урахуванням цього місяця, а якщо суму внесено з 16 до 31 числа місяця, то розрахунок починається з наступного місяця. За аналогією, якщо погашення заборгованості відбулося з 1 по 15 число включно відповідного місяця - інфляційна складова розраховується без урахування цього місяця, а якщо з 16 до 31 числа місяця - інфляційна складова розраховується з урахуванням цього місяця.
Отже, якщо період прострочення виконання грошового зобов'язання складає неповний місяць, то інфляційна складова враховується або не враховується в залежності від математичного округлення періоду прострочення у неповному місяці.
Методику розрахунку інфляційних втрат за неповний місяць прострочення виконання грошового зобов'язання доцільно відобразити, виходячи з математичного підходу до округлення днів у календарному місяці, упродовж якого мало місце прострочення, а саме:
- час прострочення у неповному місяці більше півмісяця (> 15 днів) = 1 (один) місяць, тому за такий неповний місяць нараховується індекс інфляції на суму боргу;
- час прострочення у неповному місяці менше або дорівнює половині місяця (від 1, включно з 15 днями) = 0 (нуль), тому за такий неповний місяць інфляційна складова боргу не враховується.
Господарським судом здійснено перевірку розрахунку інфляційних втрат (а.с.30), проведеного позивачем, та встановлено, що під час його проведення позивачем було вірно визначено суми заборгованості та періоди нарахування інфляційних втрат, розрахунок проведено з урахуванням вказаної вище методики та арифметично вірно.
Враховуючи вказане, розрахунок інфляційних втрат та 3% річних, здійснений позивачем (а.с. 30,31), визнається судом обґрунтованим та таким, що відповідає вимогам законодавства та фактичним обставинам справи.
Враховуючи викладене, вимоги позивача в частині стягнення інфляційних втрат підлягають задоволенню в сумі 1 689,41грн. та 3% річних в розмірі 320,44грн.
Враховуючи все вищевикладене, позовні вимоги позивача підлягають задоволенню у повному обсязі.
Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Відповідач не надав суду доказів відсутності боргу чи контррозрахунку стягуваної суми, доводи Позивача не спростував.
З врахуванням вище викладеного, позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі.
Статтею 129 Конституції України визначено принципи рівності усіх учасників процесу перед законом і судом, змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, як одні з основних засад судочинства.
Отже, будь-яке рішення господарського суду повинно прийматися з дотриманням цих принципів, які виражені також у статтях Господарського процесуального кодексу України.
Згідно статті 13 Господарського процесуального кодексу України, судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності.
Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень (частина 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України).
За частиною 2 статті 74 Господарського процесуального кодексу України у разі посилання учасника справи на невчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події, суд може зобов'язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою.
Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов'язків щодо доказів (частина 4 статті 74 Господарського процесуального кодексу України).
Обов'язок доказування, а отже, і подання доказів відповідно до статті 74 Господарського процесуального кодексу України покладено на сторони та інших учасників справи, однак, не позбавляє суд, у випадку, передбаченому статтею 74 Господарського процесуального кодексу України, витребувати у сторони ті чи інші докази.
Європейський суд з прав людини у справі "Мантованеллі" проти Франції звернув увагу суду на те, що одним із складників справедливого судового розгляду у розумінні ст.6 Конвенції “Про захист прав людини і основоположних свобод» є право на змагальне провадження.
На підставі статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Отже, встановивши наявність в особи, яка звернулася з позовом, суб'єктивного матеріального права або охоронюваного законом інтересу, на захист яких подано позов, суд з'ясовує наявність чи відсутність факту порушення або оспорення і, відповідно, ухвалює рішення про захист порушеного права або відмовляє позивачеві у захисті.
Відповідно до ст.129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір підлягає стягненню з відповідача на користь позивача в розмірі 3 028,00грн.
Керуючись статтями 2, 3, 20, 73 - 79, 86, 91, 129, 233, 236 - 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд
Позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.
Стягнути з Житлово-будівельного кооперативу "Гірник 3" (50047, Дніпропетровська обл., м.Кривий Ріг, вул.Сергія Колачевського, буд.132, код 23025557) на користь Комунального підприємства "Кривбасводоканал" (50027, Дніпропетровська обл., м.Кривий Ріг, вул.Дудаєва Джохара, 6А, код ЄДРПОУ 03341316) основний борг у розмірі 51 920,15грн., інфляційні втрати у розмірі 1 689,41грн., 3% річних в розмірі 320,44грн., пеню у розмірі 2 782,97грн. та 3 028,00грн. - витрат по сплаті судового збору.
Наказ видати після набрання рішенням законної сили.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Центрального апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повне рішення складено 04.04.2025
Суддя С.П. Панна