вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49027
E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63
04.04.2025м. ДніпроСправа № 904/112/25
Суддя Господарського суду Дніпропетровської області Панна С.П., при секретарі судового засідання Білій К.В., розглянувши матеріали справи
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "БІЗНЕС ПОЗИКА", 01133, м.Київ, бул.Лесі Українки, буд.26, офіс 411, код ЄДРПОУ 41084239
до фізичної особи-підприємця Колісника Валерія Олексійовича, АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1
про стягнення заборгованості за кредитним договором
Суддя Панна С.П.
Секретар судових засідань Біла К.В.
Представники сторін:
від позивача: Глуховецький Олександр Степанович, довіреність від 01.10.2024р.
від відповідача: не з'явився
Товариство з обмеженою відповідальністю "БІЗНЕС ПОЗИКА" звернулося з позовом до фізичної особи-підприємця Колісника Валерія Олексійовича про стягнення заборгованості в сумі 238 870,25грн., з яких:73 954,40грн. - заборгованість за тілом кредиту, 164 915,85грн. - заборгованість за процентами.
Також просить стягнути судовий збір в розмірі 2 866,44грн. та витрати на правничу допомогу в розмірі 9 780,00грн.
Позовні вимоги позивача обґрунтовані неналежним виконанням умов кредитного договору №485887-КС-001 від 08.01.2024р., укладеного в письмовій формі у вигляді електронного документа
Ухвалою суду від 16.01.2025р. прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін та призначено підготовче засідання на 13.02.2025р. о 10:00год.
Одночасно з позовною заявою Товариство з обмеженою відповідальністю "Бізнес Позика" звернулось до Господарського суду Дніпропетровської області з клопотанням про витребування доказів, в якому просить суд витребувати в Акціонерного товариства "УКРСИББАНК" інформацію, що містить банківську таємницю, а саме:
- чи випускалася банківська картка № НОМЕР_2 Колісникові Валерієві Олексійовичу (РНОКПП - НОМЕР_1 );
- інформацію про рух коштів (виписку) по банківській картці № НОМЕР_2 за період з 08.01.2024 року по 09.01.2024 року включно.
13.01.2025р. в судовому засіданні було розглянуто клопотання, яке представник позивача надав разом з позовною заявою про витребування доказів, а саме інформацію, що містить банківську таємницю.
В судове засідання з'явився представник позивача, представник відповідача не з'явився. Про місце, день та час судового засідання був належним чином повідомлений.
17.02.2025р. до суду через систему "Електронний суд" від представника позивача надійшло клопотання про повідомлення відповідача.
21.02.2025р. до суду через систему "Електронний суд" від представника позивача надійшло клопотання про долучення доказів.
В судове засідання з'явився представник позивача, представник відповідача не з'явився. Про місце, день та час судового засідання був належним чином повідомлений.
Ухвалою суду від 04.03.2025р. було відкладено засідання по справі на 13.03.2025р. о 11:30год.
В судове засідання з'явився представник позивача, представник відповідача не з'явився. Про місце, день та час судового засідання був належним чином повідомлений.
Ухвалою суду від 13.03.2025р. було відкладено засідання по справі на 20.03.2025р. о 11:00год.
13.03.2025 року Господарським судом Дніпропетровської області задоволено клопотання ТОВ "БІЗНЕС ПОЗИКА" щодо витребування доказів.
20.03.2025р. до суду через систему "Електронний суд" від представника позивача надійшло клопотання про продовження розгляду справи, у зв'язку з тим, що докази, що витребуються ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 13.03.2025 року є важливими для розгляду судової справи №904/112/25 та забезпечать право Позивача та Відповідача на справедливий суд.
В судове засідання з'явився представник позивача, представник відповідача не з'явився. Про місце, день та час судового засідання був належним чином повідомлений.
Ухвалою суду від 20.03.2025р. було відкладено засідання по справі на 01.04.2025р. о 10:30год.
В судове засідання з'явився представник позивача, представник відповідача не з'явився. Про місце, день та час судового засідання був належним чином повідомлений.
04.04.2025р. на Електронну пошту суду надійшла відповідь від АТ «УКРСИББАНК» з супровідним листом від 02.04.2025р. за №31-4-01/12-658. Також банком надано копію виписки за період з 08.01.2024 по 09.01.2024 про рух грошових коштів за наведеною карткою.
Господарський суд наголошує на тому, що ухвала суду від 16.01.2025р. завчасно надіслана відповідачу за його місцезнаходженням, згідно матеріалів справи та за інформацією з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, з урахуванням Нормативів і нормативних строків пересилання поштових відправлень, затверджених наказом Міністерства інфраструктури України від 28.11.2013 № 958.
26.01.2025р. на адресу суду повернувся конверт з копією ухвали від 16.01.2025р., що направлялася на адресу відповідача, із відміткою відділення поштового зв'язку: “адресат відсутній за вказаною адресою».
Відповідно до ч. 7 ст. 120 Господарського процесуального кодексу України учасники судового процесу зобов'язані повідомляти суд про зміну свого місцзнаходження чи місця проживання під час розгляду справи.
У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв'язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.
За визначенням п. 4, 5 ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.
При цьому, господарським судом врахована правова позиція Верховного Суду, викладена у постанові від 18.03.2021 у справі № 911/3142/19, відповідно до якої направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника, а, у даному випадку, суду (близька за змістом правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25.04.2018 у справі № 800/547/17 (П/9901/87/18) (провадження № 11-268заі18), постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 27.11.2019 у справі № 913/879/17, від 21.05.2020 у справі № 10/249-10/19, від 15.06.2020 у справі № 24/260-23/52-б).
Відповідач не скористався правом на надання відзиву на позов.
Ухвалою суду від 01.04.2025р. відкладено розгляд справи на 04.04.2025р.
В судове засідання з'явився представник позивача, представник відповідача не з'явився. Про місце, день та час судового засідання був належним чином повідомлений.
В судовому засіданні 04.04.2025р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
З урахуванням вищевикладеного, господарський суд вважає можливим розглянути справу за наявними в ній матеріалами, відповідно до ч. 9 ст. 81, ч. 9 ст. 165 ГПК України.
Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позовна заява, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд, -
08.01.2024 року між ТОВАРИСТВОМ З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ "БІЗНЕС ПОЗИКА" (надалі за текстом - Позивач, або «ТОВ «БІЗПОЗИКА», або Кредитодавець) і фізичною особою - підприємцем Колісником Валерієм Олексійовичем (надалі за текстом - «Відповідач», або «Позичальник», або «Боржник») було укладено Кредитний Договір № 485887-КС-001 (надалі за текстом - «Кредитний договір»).
Договір був укладений в письмовій формі у вигляді електронного документа, створеного та підписаного згідно з вимогами, визначеними Законом України "Про електронні документи та електронний документообіг", а також з урахуванням особливостей, передбачених ст. ст. 3, 11, 12 Закону України "Про електронну комерцію".
Відповідно до п. 1. Кредитного договору Кредитодавець надає Позичальнику грошові кошти в розмірі 75 000,00 грн. (Сімдесят п'ять тисяч грн.) на засадах строковості, поворотності, платності (надалі - Кредит), а Позичальник зобов'язується повернути Кредит, сплатити проценти за користування Кредитом у порядку та на умовах, визначених цим Договором про надання кредиту, та Правилами про надання грошових коштів у кредит фізичним особам-підприємцям (надалі - Договір).
Строк кредиту: 24 тижнів. Стандартна процентна ставка: в день 2,00000000, фіксована. Знижена процентна ставка за Кредитом: в день 1,15012667, фіксована. Комісія за надання Кредиту: 11 250,00 грн. Термін дії Договору до 24.06.2024 року.
Цілі (мета) Кредиту: для придбання товарів (робіт, послуг) для здійснення підприємницької, господарської діяльності, незалежної професійної діяльності або будь-якої іншої не забороненої законом діяльності. Цей Кредит не є споживчим кредитом.
Пунктом 2 Кредитного договору визначено, що протягом строку (терміну) кредитування процентна ставка за Кредитом (надалі - Проценти за користування Кредитом), нараховуються за ставкою вказаною у п. 1 Договору на залишок заборгованості по Кредиту, наявної на початок календарного дня, за період фактичного користування Кредитом, в залежності від дотримання Позичальником графіку платежів, що вказаний в п. 3 Договору і розраховується в порядку описаному нижче.
У разі якщо погашення кредиту здійснюється згідно погодженого сторонами графіку платежів, що наведений в п. 3 до договору, чи в разі дострокового повернення суми наданого кредиту, то зобов'язання позичальника по сплаті процентів за користування кредитом розраховуються відповідно до зниженої процентної ставки, що вказана в п. 1 договору (п. 2.1 договору).
Пунктом 2.2. Кредитного договору визначено, що сторони домовились, що у разі якщо повернення Кредиту не здійснюється згідно погодженого графіку платежів, що наведений в п. 3 Договору, (за виключенням дострокового повернення Кредиту), у наслідок чого виникає прострочка по Кредиту, та строк цієї прострочки більше семи календарних днів то умови про нарахування Процентів за користування Кредитом за Зниженою процентною ставкою втрачають чинність і до відносин між Сторонами застосовуються правила нарахування процентів за Стандартною процентною ставкою, що вказана в п. 1 Договору.
У випадку не повернення будь-якого з платежів у строки, передбачені графіком платежів, кредитодавець здійснює відповідне коригування зобов'язань позичальника, в тому числі з врахуванням скасування умови про нарахування процентів за зниженою процентною ставкою, при чому проценти за користування кредитом нараховуються на фактичний залишок суми кредиту. Всі нараховані проценти за користування кредитом мають бути сплачені не пізніше дати кожного із наступних чергових платежів, при цьому сторони погодили, що кредитодавець надає позичальнику оновлений графік платежів шляхом відображення такого графіку в особистому кабінеті позичальника. Скасування умови про нарахування процентів за зниженою процентною ставкою та початок нарахування процентів за стандартною процентною ставкою на умовах, викладених в цьому договорі не є зміною істотних умов цього договору (п. 2.2 договору).
Сторони на момент укладення договору встановили графік платежів, припускаючи, що позичальник буде його дотримуватись і застосовуватиметься знижена процентна ставка. Згідно графіку передбачено повернення кредиту частинами з кінцевим строком останнього платежу 24.06.2024 (п. 3 договору).
В пунктах 5, 6 договору зазначено, що позичальник ознайомлений з договором про надання кредиту та Правилами, текст яких розміщено на сайті кредитодавця, повністю розуміє всі умови, їх зміст, суть, об'єм зобов'язань та погоджується неухильно дотримуватись їх, та, відповідно, укладає договір. Позичальник підтверджує, що він ознайомлений з договором про надання кредиту та Правилами, текст яких розміщено на сайті кредитодавця, повністю розуміє всі умови, їх зміст, суть, об'єм зобов'язань вважає їх справедливими та погоджується неухильно дотримуватись їх, та, відповідно, укладає договір з вільним волевиявленням.
Підписанням цього договору позичальник підтверджує, що до укладання договору отримав від кредитодавця інформацію, надання якої передбачені законодавством України, зокрема передбачену частиною другою ст. 12 ЗУ "Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг" (п. 8 договору).
Договір може бути змінений та/або припинений за взаємною згодою сторін, а також в інших випадках, передбачених чинним законодавством України, договором та Правилами. Договір може бути змінений та/або припинений за взаємною згодою сторін, а також в інших випадках, передбачених чинним законодавством України, договором та Правилами (п. 9, 13 договору).
Інші умови цього правочину регулюються Правилами, які є невід'ємною частиною договору. Усі неврегульовані договором правовідносини сторін регулюються законодавством України (п. 14 договору).
Кредитодавець свої зобов'язання відповідно умов Кредитного договору виконав в повному обсязі та надав Відповідачу кредитні кошти в розмірі 75 000,00 гривень, що підтверджується Довідками, квитанціями ТОВ ФК «Елаєнс» наявними в матеріалах справи.
Отже, позивач свої зобов'язання щодо надання кредитних коштів у сумі 75 000,00грн виконав повністю.
Всупереч умовам договору позичальник не повернув кредитні кошти, а лише часткового сплатив кошти у загальному розмірі - 57650 гривень: - 1045,60 гривень - часткове погашення тіла кредиту; - 11250 гривень - погашення комісії за надання кредиту; - 45354,4 гривень - часткове погашення процентів за кредитом, що підтверджується довідками ТОВ «Платежі Онлайн».
Станом на дату звернення позивача з позовом до суду сума заборгованості не сплачена, що і стало підставою звернення позивача з позовом до суду для захисту свого порушеного права.
Предметом доказування у даній справі є обставини, пов'язані з укладенням договору про надання кредиту, строк дії договору, строк та порядок надання кредиту/повернення кредитних коштів, наявність/відсутність заборгованості за кредитним договором, нарахування відсотків за користування кредитними коштами, підстав для дострокового повернення грошових коштів.
Згідно зі статтею 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є, зокрема, договори та інші правочини.
Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ч. 1 ст. 628 Цивільного кодексу України).
Статтею 626 Цивільного кодексу України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. У договорах за участю фізичної особи - споживача враховуються вимоги законодавства про захист прав споживачів (ст. 627 Цивільного кодексу України).
За приписом статті 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Господарський договір укладається в порядку, встановленому Цивільним кодексом України, з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом (ст. 181 Господарського кодексу України).
Статтею 638 Цивільного кодексу України унормовано, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.
Згідно з частиною першою статті 634 Цивільного кодексу України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.
Як вбачається з матеріалів справи, договір був укладений в письмовій формі у вигляді електронного документа, створеного та підписаного згідно з вимогами, визначеними Законом України "Про електронні документи та електронний документообіг", а також з урахуванням особливостей, передбачених ст. ст. 3, 11, 12 Закону України "Про електронну комерцію".
Закон України "Про електронну комерцію" (далі - Закон України №675-ІІІ) визначає організаційно-правові засади діяльності у сфері електронної комерції в Україні, встановлює порядок вчинення електронних правочинів із застосуванням інформаційно-комунікаційних систем та визначає права і обов'язки учасників відносин у сфері електронної комерції.
Статтею 3 Закону України "Про електронну комерцію" визначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків та оформлена в електронній формі.
Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства. Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі (ч. 7, 12 Закону України №675-ІІІ).
Статтею 12 Закону України "Про електронну комерцію" (станом на час виникнення спірних правовідносин) врегульовано використання підпису в сфері електронної комерції.
Так, якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України "Про електронний цифровий підпис", за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.
Одноразовий ідентифікатор - алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-комунікаційній системі суб'єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію. Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб'єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв'язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти договір (п. 6, 12 ч. 1 ст. 3 Закону України №675-ІІІ).
Отже, підписання договору (електронного правочину) за допомогою одноразового пароля-ідентифікатора є належним та допустимим доказом на підтвердження укладення сторонами такого договору. Без отримання листа на адресу електронної пошти та/або смс-повідомлення, без здійснення входу на сайт товариства за допомогою логіна особистого кабінету і пароля особистого кабінету кредитний договір між позивачем та відповідачем не був би укладений. Сторони досягли згоди щодо усіх істотних умов правочину (аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 12.01.2021 у справі №524/5556/19).
Відтак, укладення між сторонами договору №485887-КС-001 від 08.01.2024р. підтверджується належними й допустимими доказами.
Відповідно до частини першої статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов'язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
За змістом та правовою природою укладений між позивачем та відповідачем правочин є кредитним договором, який підпадає під правове регулювання норм §2 глави 71 Цивільного кодексу України.
За кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти (ч. 1 ст. 1054 Цивільного кодексу України).
До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору (ч. 2 ст. 1054 Цивільного кодексу України).
За приписами статті 1046 Цивільного кодексу України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
Позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором (ч. 1 ст. 1049 Цивільного кодексу України).
Відповідно до частини третьої ст. 1049 Цивільного кодексу України позика вважається повернутою в момент передання позикодавцеві речей, визначених родовими ознаками, або зарахування грошової суми, що позичалася, на його банківський рахунок.
Якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу (частина друга статті 1050 ЦК України).
Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (ст. 526 Цивільного кодексу України, ст. 193 Господарського кодексу України).
Договір є обов'язковим для виконання сторонами. Водночас сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Сторони в договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд (ст. 6, 627, 629 Цивільного кодексу України).
Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події (ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України).
Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України, ч. 7 ст. 193 Господарського кодексу України).
Відповідно до положень статей 251-253 Цивільного кодексу України строком є певний період у часі, зі спливом якого пов'язана дія чи подія, яка має юридичне значення. Строк визначається роками, місяцями, тижнями, днями або годинами. Терміном є певний момент у часі, з настанням якого пов'язана дія чи подія, яка має юридичне значення. Термін визначається календарною датою або вказівкою на подію, яка має неминуче настати. Перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.
Як встановлено судом, 24.10.2023 позивач (кредитодавець) перерахував на банківську карту позичальника № НОМЕР_2 в АТ "UKRSIBBANK» грошові кошти у загальному розмірі 75 000,00грн.
Отже, позивач виконав взяті на себе зобов'язання, надав відповідачу кредит відповідно до умов кредитного договору.
За умовами пункту 1 договору строк кредиту 24 тижнів. Кінцевим терміном сплати останнього платежу по кредиту є 24.06.2024 (п. 3 договору).
Згідно статті 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Невиконання зобов'язання або його виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання, є порушенням зобов'язання (ст. 610 Цивільного кодексу України).
Нормами частини першої ст. 202 Господарського кодексу України визначено, що господарське зобов'язання припиняється, окрім іншого виконанням, проведеним належним чином.
Відповідач своїх зобов'язань з повернення кредиту та сплати процентів за користування кредитом згідно з графіком платежів, погодженим сторонами у договорі, не виконав.
З огляду на викладене, а також беручи до уваги погоджені сторонами умови договору, де сторони чітко визначили всі його істотні умови, а також погодили умови погашення кредиту в розмірі та строки відповідно до графіку платежів, враховуючи відсутність в матеріалах справи доказів, що підтверджують належне виконання відповідачем взятих на себе зобов'язань за спірним договором в частині повернення суми наданого кредиту, вимогу про стягнення 73 954,40грн заборгованості за наданим кредитом (тілом кредиту), суд визнає обґрунтованою, законною та такою, що підлягає задоволенню.
Щодо вимоги позивача про стягнення 164 915,85грн заборгованості за процентами.
Частиною першою статті 1048 Цивільного кодексу України передбачено, що позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
Відповідно до частин першої, другої статті 10561 Цивільного кодексу України процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором. Розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору.
В пункті 1 договору зазначено, що процента ставка в день 2,00000000, фіксована, знижена процента ставка за кредитом: 1,15012667, фіксована, комісія за надання кредиту (далі - комісія) - 11 250,00грн.
Пунктом 2 визначено, що протягом строку кредитування процентна ставка за кредитом нараховуються за ставкою вказаною у п. 1 договору на залишок заборгованості по кредиту, наявної на початок календарного дня, за період фактичного користування кредитом, в залежності від дотримання позичальником графіку платежів, що вказаний в п. 3 договору і розраховується в порядку описаному нижче. Сторони домовились, що у разі якщо повернення кредиту не здійснюється згідно погодженого графіку платежів, що наведений в п. 3 договору (за виключенням дострокового повернення кредиту), у наслідок чого виникає прострочка по кредиту, та строк цієї прострочки більше семи календарних днів то умови про нарахування процентів за користування кредитом за зниженою процентною ставкою втрачають чинність і до відносин між сторонами застосовуються правила нарахування процентів за стандартною процентною ставкою, що вказана в п. 1 договору. При цьому, нарахування процентів за стандартною процентною ставкою починається з восьмого календарного дня, від дня простроченого платежу, передбаченого графіком платежів, що вказаний в п. 3 до договору, та до закінчення терміну дії договору.
Перевіривши правомірність та правильність нарахування позивачем 164 915,85грн заборгованості за процентами, враховуючи умови спірного договору, суд встановив, що дані нарахування не суперечать вимогам чинного законодавства та умовам договору, у зв'язку з чим є обґрунтованими, доведеним матеріалами справи та такими, що підлягають задоволенню.
Відповідно до частини 1 статті 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін.
Пункт 3 частини 2 статті 129 Конституції України визначає одним із принципів судочинства змагальність сторін та свободу в наданні ними своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Згідно з частинами 1, 3 статті 74, частиною 1 статті 77 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Отже, обов'язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з'ясувати обставини, які мають значення для справи.
Враховуючи вищевикладене, дослідивши умови договору, надавши відповідну юридичну оцінку всім доказам наявним в матеріалах справи, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для задоволення позову в повному обсязі.
Вирішуючи питання розподілу судових витрат, господарський суд враховує таке.
Відповідно до частини четвертої ст. 129 ГПК України судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову на відповідача; 2) у разі відмови в позові на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
За змістом статті 123 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи, серед яких - витрати на професійну правничу допомогу.
Учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом (ст. 16 ГПК України).
Однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (п. 12 ч. 3 ст. 2 ГПК України).
Відповідно до частин першої, другої статті 126 Господарського процесуального кодексу України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.
Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
01 жовтня 2024 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Бізнес позика" (клієнт, позивач) та Адвокатським об'єднанням "Правовий баланс" (адвокатське об'єднання, виконавець) укладено договір про надання правової (правничої) допомоги (а.с. 43-45).
За умовами пункту 1.1 договору клієнт доручає, а адвокатське об'єднання приймає на себе зобов'язання надавати правову (правничу) допомогу (надалі - правова допомога) в обсязі та на умовах, передбачених даним договором.
Адвокатське об'єднання зобов'язується здійснювати захист, без обмежень здійснювати представництво інтересів клієнта та надавати інші види правової допомоги клієнту на умовах і в порядку, що визначені цим Договором, Законом України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" та іншим чинним законодавством, а клієнт зобов'язується оплатити виконавцю гонорар (винагороду) за надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання цього договору (на умовах окремих правочинів до цього договору) (п. 1.2 договору).
Адвокатське об'єднання, на підставі звернення (в тому числі за його окремим усним або письмовим замовленням (дорученням)) клієнта, приймає на себе зобов'язання з надання наступної правової допомоги, зокрема складання проектів необхідних процесуальних документів, в тому числі, але не обмежуючись, листів, заяв, скарг, позовних заяв, клопотань, пояснень, відповідей, апеляційних чи касаційних скарг, інших процесуальних документів тощо (п. 2.1.4);
Адвокатське об'єднання має право покласти частину своїх обов'язків на іншу особу, з якою Адвокатське об'єднання укладає окремий договір. У випадку покладання частини своїх зобов'язань на іншу особу, Адвокатське об'єднання залишається відповідальною перед клієнтом за порушення умов даного договору (. 2.4 договору).
При наданні правової допомоги, вказаної в цьому договорі, Адвокатське об'єднання керується Законом України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність", чинним законодавством та умовами цього договору (п. 2.5 договору).
Клієнт приймає на себе наступні зобов'язання, зокрема, оплачувати правову допомогу у відповідності до умов розділу 4 договору (п. 3.1.4 договору).
Відповідно до пунктів 4.1, 4.2 договору правову допомогу, що надається Адвокатським об'єднанням, клієнт оплачує в гривнях. Оплата за даним договором здійснюється на підставі отриманих клієнтом рахунку (рахунків).
При розрахунку вартості (ціни) правової допомоги - гонорару (винагороди), враховується час, витрачений Адвокатським об'єднанням, його партнерами, адвокатами, помічниками адвоката та співробітниками (п. 4.3 договору).
Пунктом 4.4 договору визначено, що за результатами надання правової допомоги складається акт, що підписується сторонами. В акті вказується обсяг наданої Адвокатським об'єднанням правової допомоги і її вартість (ціна) - гонорар (винагорода).
Акт про надання правової допомоги вважається підписаним, а сума гонорару (винагороди) - узгодженою, якщо Акт про надання правової допомоги підписаний обома сторонами. В акті, який підписаний сторонами, сторони можуть визначити інший порядок оплати та/чи вартість (ціну) правової допомоги - гонорару (винагороди). В цьому випадку сторони керуються умовами акта (п. 4.5, 4.6 договору).
Даний договір набирає чинності з моменту його підписання сторонами та діє по 31 грудня 2027 року (п. 7.1 договору).
Договір підписаний сторонами та скріплений печаткою без зауважень та заперечень до нього.
06.01.2025р. сторонами підписано Акт здачі - приймання робіт (надання послуг) про надання правничої допомоги (а.с. 47).
Представник Адвокатського об'єднання "Правовий баланс" Глуховецький О.С. на виконання договору про надання правничої допомоги від 01.10.2024р. надав клієнту правову допомогу згідно розділу 2 договору: підготовка позовної заяви про стягнення заборгованості ФОП Колісник В.О. Вартість наданих послуг становить 9 780,00грн. Сторони претензій одна до одної не мають.
09.01.2025р. року Товариство з обмеженою відповідальністю "Бізпозика" перерахувало на розрахунковий рахунок Адвокатського об'єднання "Правовий баланс" грошові кошти у розмірі 9 780,00грн, що підтверджується платіжною інструкцією №3561 (а.с. 48).
Доказом повноважень адвоката на представництво інтересів позивача у справі є: договір про надання правничої допомоги від 01.10.2024р.; довіреність від 01.10.2024. Статус адвоката Глуховецького Олександра Степановича підтверджується свідоцтвом про право на заняття адвокатською діяльністю №000217 від 31.08.2017 (а.с. 49).
Позивач просить стягнути з відповідача суму витрат понесених на правову допомогу адвоката у розмірі 9 780,00грн.
Згідно з положеннями статті 59 Конституції України кожен має право на професійну правничу допомогу.
За пунктом 4 частини першої статті 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" (далі - Закон № 5076-VI) договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.
За пунктом 9 частини першої статті 1 Закону № 5076-VI, представництво - вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов'язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов'язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов'язків потерпілого, цивільного відповідача у кримінальному провадженні. Інші види правової допомоги - види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз'яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення (пункт 6 частини першої статті 1 Закону № 5076-VI).
Відповідно до статті 19 Закону № 5076-VI видами адвокатської діяльності, зокрема, є: надання правової інформації, консультацій і роз'яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами.
Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок його обчислення, зміни та умови повернення визначаються у договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховується складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 Закону № 5076-VI).
Разом з тим чинне процесуальне законодавство визначило критерії, які слід застосовувати при визначенні розміру витрат на правничу допомогу.
До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу (ст.123 ГПК України).
Разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв'язку із розглядом справи (ч. 1 ст. 124 Господарського процесуального кодексу України).
Частина друга та третя статті 126 ГПК України передбачає, що за результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
За частиною першою статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ), у тому числі в рішенні від 28 листопада 2002 року "Лавентс проти Латвії" (Lavents v. Latvia) за заявою № 58442/00 щодо судових витрат, зазначено, що за статтею 41 Конвенції суд відшкодовує лише витрати, стосовно яких було встановлено, що вони справді були необхідними і становлять розумну суму (див. також, рішення ЄСПЛ у справах "Ніколова проти Болгарії" та "Єчюс проти Литви", пункти 79 і 112 відповідно).
При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, з огляду на конкретні обставини справи та фінансовий стан обох сторін. Ті самі критерії застосовує ЄСПЛ, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року. Так, у справі "Схід/Захід Альянс Лімітед" проти України" (заява № 19336/04) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (пункт 268).
Частина четверта статті 126 ГПК України передбачає, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
За частиною п'ятою статті 129 ГПК України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.
Тобто в цілому нормами процесуального законодавства передбачено такі основні критерії визначення та розподілу судових витрат, як їх дійсність, обґрунтованість, розумність і співмірність відповідно до ціни позову, з урахуванням складності та значення справи для сторін.
У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частина п'ята статті 126 ГПК України).
Тобто, саме зацікавлена сторона має вчинити певні дії, спрямовані на відшкодування з іншої сторони витрат на професійну правничу допомогу, а інша сторона має право на відповідні заперечення проти таких вимог, що виключає ініціативу суду з приводу відшкодування витрат на професійну правничу допомогу одній із сторін без відповідних дій з боку такої сторони.
Аналогічна позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц.
Наведені вище положення ГПК є чіткими, зрозумілими та однозначними, тобто встановлене ними нормативне регулювання виключає можливість довільного його трактування у правозастосовчій діяльності.
Вирішуючи питання стягнення витрат на професійну правничу допомогу суд зобов'язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично та чи була їх сума обґрунтованою.
Право на справедливий суд, передбачене ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та положення ст. 4 ГПК України стосовно рівності сторін є гарантією захисту прав, у даному випадку відповідача, від покладення на нього обов'язку відшкодування необґрунтованої вартості послуг адвоката внаслідок різних причин, зокрема, помилки позивача в оцінці вартості таких послуг, отримання і оплата позивачем послуг, що не були необхідні для розгляду даної справи або ж навіть навмисного завищення позивачем та адвокатом вартості таких послуг з метою отримання неправомірної вигоди за рахунок відповідача.
Таким чином, суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи, зокрема, на складність справи, витрачений адвокатом час.
Відповідач заперечення проти заявленої суми витрат на професійну правничу допомогу не надав.
Проаналізувавши надані позивачем документи, виходячи з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, зважаючи на час, який міг би витратити на підготовку матеріалів кваліфікований фахівець, розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, господарський суд вважає, що загальна сума витрат на професійну правничу допомогу, яка є обґрунтованою у цій справі складає 9 780,00грн та підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.
З урахуванням наведеного позовні вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі.
В силу ст. 526 Цивільного кодексу України та ст. 193 Господарського кодексу України, зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору і закону, а за відсутності таких вимог і угод - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до статті 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами. Крім того, згідно статті 525 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається.
Виходячи із положень статті 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Одночасно з цим, як вбачається зі статті 611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
Частинами 1 і 2 статті 193 Господарського кодексу України встановлено, що:
- суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться;
- кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.
Відповідно до ч.1 ст.74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Згідно з ч.1 ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Європейський суд з прав людини у справі «Мантованеллі» проти Франції звернув увагу суду на те, що одним із складників справедливого судового розгляду у розумінні ст.6 Конвенції «Про захист прав людини і основоположних свобод» є право на змагальне провадження.
Стаття 13 ГПК України передбачає, що судочинство у господарських судах України здійснюється на засадах змагальності сторін. Відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод: кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру.
Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача у сумі 2 422,40 грн.
Керуючись ст. 2, 73, 74, 76, 77-79, 86, 91, 129, 233, 238, 240, 241, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд,-
Позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.
Стягнути з фізичної особи-підприємця Колісника Валерія Олексійовича, АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "БІЗНЕС ПОЗИКА", 01133, м.Київ, бул.Лесі Українки, буд.26, офіс 411, код ЄДРПОУ 41084239 заборгованість за кредитним договором у розмірі 238 870,25грн., з яких: заборгованість за тілом кредиту - 73 954,40грн., заборгованість процентами 164 915,85 грн., судовий збір у розмірі 2 422,40 грн.
Стягнути з фізичної особи-підприємця Колісника Валерія Олексійовича, АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "БІЗНЕС ПОЗИКА", 01133, м.Київ, бул.Лесі Українки, буд.26, офіс 411, код ЄДРПОУ 41084239 витрати на правову допомогу в розмірі 9 780,00грн.
Наказ видати після набрання рішенням законної сили.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Центрального апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повний текст рішення складено 04.04.2025
Суддя С.П. Панна