20 березня 2025 року м.Дніпросправа № 160/17997/24
Третій апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого - судді Баранник Н.П.,
суддів: Малиш Н.І., Щербака А.А.,
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 07 жовтня 2024 року у справі №160/17997/24 (суддя Царікова О.В., справа розглянута за правилами спрощеного позовного провадження, в порядку письмового провадження) за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії,
ОСОБА_1 (далі - позивач) звернулася до суду з позовом, в якому просила:
- визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області (далі - відповідач-1) № 045750027279 від 06 червня 2024 року про відмову призначенні пенсії;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду Дніпропетровській області (далі - відповідач-2) зарахувати до страхового стажу, що дає право на призначення пенсії за віком ОСОБА_1 період роботи з 22.08.1991 року по 18.02.1997 року відповідно до записів трудової книжки серії НОМЕР_1 від 27 серпня 1991 року, з 19.02.1997 року по теперішній час відповідно до військового квитка НОМЕР_2 від 14 лютого 1997 року;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 09 квітня 2024 року про призначення пенсії за віком, з урахуванням висновків суду.
Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 07 жовтня 2024 року адміністративний позов ОСОБА_1 було задоволено. Так, суд:
- визнав протиправним та скасував рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області №045750027279 від 06.06.2024 року про відмову у призначенні пенсії за віком;
- зобов'язав Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області зарахувати до страхового стажу, що дає право на призначення пенсії за віком ОСОБА_1 період роботи з 22.08.1991 по 18.02.1997 відповідно до записів трудової книжки серії НОМЕР_1 від 27 серпня 1991 року, з 19.02.1997 по 09.04.2024 (по день звернення до пенсійного органу) відповідно до військового квитка НОМЕР_2 від 14 лютого 1997 року;
- зобов'язав Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 09 квітня 2024 року про призначення пенсії за віком, з урахуванням висновків суду, наведених в даному рішенні.
Із рішенням суду не погодився відповідач-2 - ГУ ПФУ в Дніпропетровській області, ним була подана апеляційна скарга. В скарзі, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права, неналежну оцінку судом доказів у справі, порушення процесуальних норм, відповідач просить рішення суду першої інстанції скасувати та прийняти нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог в повному обсязі.
В скарзі відповідач-2 вказує, що Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області не може бути належним відповідачем у даній справі, оскільки не відмовляло в призначенні пенсії позивачу.
Періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до 01.01.2004, зараховується до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, на підставі документів, визначених Порядком № 637, зокрема, трудової книжки. Відповідно до пункту 26 Порядку № 637 якщо ім'я, по батькові та прізвище, які зазначені в документі, що підтверджує стаж роботи, не збігаються з ім'ям, по-батькові або прізвищем особи за паспортом громадянина України або свідоцтвом про народження, факт приналежності цього документа даній особі може бути встановлено у судовому порядку. Згідно прийнятого рішення страховий стаж позивача на момент звернення становить 19 років 11 місяців 26 днів. Вік позивача на момент звернення 50 років. За доданими документами до страхового стажу не зараховано періоди трудової діяльності, згідно трудової книжки НОМЕР_1 від 27.08.1991, згідно довідки від 10.01.2024 № 35 та проходження військової служби, згідно військового квитка НОМЕР_2 від 14.02.1997, оскільки містяться розбіжності в написані дівочого прізвища (“ ОСОБА_2 », “ ОСОБА_3 » та “ ОСОБА_4 », “ ОСОБА_5 »).
Позивач подала письмовий відзив на апеляційну скаргу відповідача-2. У відзиві зазначає, що погоджується з висновками суду першої інстанції в оскарженій відповідачем частині, вважає доводи апеляційної скарги безпідставними. Просить залишити рішення суду першої інстанції без змін, апеляційну скаргу відповідача-2 без задоволення. Зазначила, що УПФУ до заяви були подані всі наявні у неї документи та трудова книжка. Відповідачами не вжито жодних дій, направлених на допомогу витребувати необхідні документи, а отже наявна протиправна бездіяльність, яка призвела до ухвалення протиправного рішення.
Відповідач-1 своїм правом подати письмовий відзив на апеляційну скаргу відповідача-2 не скористався, рішення суду першої інстанції не оскаржив.
Розгляд справи здійснено в порядку письмового провадження у відповідності до приписів ст.311 КАС України.
Дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, перевіривши правильність застосування судом норм матеріального та процесуального права, правову оцінку досліджених судом доказів по справі, суд апеляційної інстанції вважає за необхідне зазначити наступне.
З матеріалів справи встановлено, що 09.04.2024 ОСОБА_1 звернулася до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області із заявою про призначення пенсії.
Дану заяву розглянуто за екстериторіальним принципом Головним управлінням Пенсійного фонду України в Житомирській області, за результатом розгляду якої позивачу призначено пенсію.
Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області №045750027279 від 06.06.2024 про скасування рішення про призначення пенсії від 09.04.2024 позивачу відмовлено в призначенні пенсії. До страхового стажу не зараховано періоди трудової діяльності, згідно трудової книжки НОМЕР_3 від 27.08.1991, згідно довідки від 10.01.2024 № 35 та проходження військової служби, згідно військового квитка НОМЕР_2 від 14.02.1997, оскільки містяться розбіжності в написанні дівочого прізвища (“ ОСОБА_2 », “ ОСОБА_6 »/російською/ та “ ОСОБА_4 », ОСОБА_5 ») враховуючи наведене, позивачу відмовлено в призначенні пенсії за віком відповідно до п. 4 частини 1 статті 115 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» в зв'язку з відсутністю необхідного страхового стажу.
Не погоджуючись з таким рішенням, вважаючи його протиправним, позивач звернулася до суду з позовною заявою про його скасування.
Суд першої інстанції, задовольняючи позовні вимоги, прийшов до висновків, що право на пенсійне забезпечення особи не повинно безумовно залежати від дій чи бездіяльності осіб, які зобов'язані вести облік трудового стажу працівників і відповідно забезпечувати зберігання цих даних. Основним документом, що підтверджує стаж роботи є трудова книжка. Необхідність підтверджувати періоди роботи для визначення стажу роботи виникає у разі відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній.
На особу не може перекладатись тягар доведення правдивості чи достовірності даних, що зазначені у її трудовій книжці. Посилання на неналежний порядок ведення та заповнення трудової книжки та іншої документації з вини адміністрації підприємства не може бути підставою для позбавлення позивача конституційного права на соціальний захист щодо вирішення питань надання пенсії за віком.
Колегія суддів погоджується з такими висновками суду з огляду на наступне.
Згідно із преамбулою Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003р. № 1058-IV (далі - Закон №1058-IV) цей Закон, розроблений відповідно до Конституції України та Основ законодавства України про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, визначає принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, передбачених цим Законом, а також регулює порядок формування Накопичувального пенсійного фонду та фінансування за рахунок його коштів видатків на оплату договорів страхування довічних пенсій або одноразових виплат застрахованим особам, членам їхніх сімей та іншим особам, передбаченим цим Законом.
Відповідно до частини 1 статті 8 Закону №1058-IV право на отримання пенсій та соціальних послуг із солідарної системи мають громадяни України, які застраховані згідно із цим Законом та досягли встановленого цим Законом пенсійного віку чи визнані особами з інвалідністю в установленому законодавством порядку і мають необхідний для призначення відповідного виду пенсії страховий стаж, а в разі смерті цих осіб - члени їхніх сімей, зазначені у статті 36 цього Закону, та інші особи, передбачені цим Законом.
Відповідно до пункту 4 частини 1 статті 115 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», право на призначення дострокової пенсії за віком мають, зокрема, військовослужбовці, особи начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ, поліцейські, особи начальницького і рядового складу Державного бюро розслідувань, які брали участь у бойових діях, в антитерористичній операції в районах її проведення, у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях в районах їх здійснення та/або безпосередньою участю у здійсненні заходів, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, а також ті, яким встановлено інвалідність внаслідок поранення, контузії, каліцтва, отриманих під час захисту Батьківщини або під час виконання інших обов'язків військової служби (службових обов'язків), або внаслідок захворювання, пов'язаного з перебуванням на фронті, виконанням інтернаціонального обов'язку чи безпосередньою участю в антитерористичній операції в районах її проведення, у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях в районах їх здійснення та/або безпосередньою участю у здійсненні заходів, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, дружини (чоловіки), якщо вони не взяли повторний шлюб, і батьки військовослужбовців, осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ, поліцейських, осіб начальницького і рядового складу Державного бюро розслідувань, які померли (загинули) у період проходження військової служби (виконання службових обов'язків) чи після звільнення із служби, але внаслідок поранення, контузії, каліцтва, отриманих під час виконання обов'язків військової служби (службових обов'язків), захворювання, пов'язаного з перебуванням на фронті, ліквідацією наслідків Чорнобильської катастрофи, виконанням інтернаціонального обов'язку чи безпосередньою участю в антитерористичній операції в районах її проведення, у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях в районах їх здійснення та/або безпосередньою участю у здійсненні заходів, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, особи, яким надано статус учасника бойових дій відповідно до пунктів 20 і 21 статті 6, особи з інвалідністю внаслідок війни відповідно до пунктів 12 та 13 статті 7 Закону України “Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту»", особи з числа резервістів, військовозобов'язаних і осіб, які входили до складу добровольчого формування територіальної громади, яким надано статус учасника бойових дій відповідно до пункту 19 статті 6, особи з інвалідністю внаслідок війни відповідно до пункту 11 статті 7 Закону України “Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», дружини (чоловіки), якщо вони не взяли повторний шлюб, і батьки, яким надано статус сім'ї загиблих (померлих) Захисників і Захисниць України відповідно до абзаців четвертого і п'ятого частини першої статті 10-1 зазначеного Закону, а також абзацу шостого частини першої статті 10-1 зазначеного Закону з числа членів сімей резервістів і військовозобов'язаних, - після досягнення чоловіками 55 років, жінками - 50 років та за наявності страхового стажу не менше 25 років у чоловіків і не менше 20 років у жінок.
Судом встановлено, що на момент звернення позивача до пенсійного органу із заявою про призначення пенсії позивач досягла віку 50 років.
Згідно зі статтею 62 Закону України “Про пенсійне забезпечення» основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до п.1,2,3 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 року №637 (далі - Порядок №637, в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) - Основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.
За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.
У разі, коли документи про трудовий стаж не збереглися, підтвердження трудового стажу здійснюється органами Пенсійного фонду на підставі показань свідків.
За відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.
Отже, основним документом, що підтверджує стаж роботи є трудова книжка.
Як встановлено судом, в трудовій книжці позивача містяться наступні записи:
- 22.08.1991 - прийнята на посаду лаборанта в СШ №8;
- 25.04.1994 - переведена на посаду ст. піонер-вожатою;
- 01.09.1996 - зупинити 0,25 ст. педагога-організатора та надати 0,5 ст. бібліотекара з 01.09.1996;
- 18.02.1997 - звільнена з посади бібліотекара і педагога-організатора у зв'язку з призовом на військову службу.
Суд вірно вказав, що на особу не може перекладатись тягар доведення правдивості чи достовірності даних, що зазначені у його трудовій книжці. Посилання на неналежний порядок ведення та заповнення трудової книжки та іншої документації з вини адміністрації підприємства не може бути підставою для позбавлення позивача його конституційного права на соціальний захист щодо вирішення питань надання пенсії за віком.
Доказів визнання недостовірними записів у трудовій книжці щодо спірного періоду роботи позивача відповідачем суду не надано, а тому його безпідставно не взято до уваги відповідачами при обрахуванні стажу роботи, необхідного для призначення пенсії.
Щодо періоду проходження позивачем військової служби.
Відповідно до абз.2 ч.1 ст.8 Закону України “Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин), час перебування громадян України на військовій службі зараховується до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби. Час проходження строкової військової служби та військової служби за призовом осіб офіцерського складу, а також час проходження військової служби в особливий період, що оголошується відповідно до Закону України “Про оборону України», зараховуються до стажу роботи, що дає право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, якщо на момент призову на строкову військову службу, військову службу за призовом осіб офіцерського складу, військову службу в особливий період, що оголошується відповідно до Закону України “Про оборону України», особа навчалася за фахом у професійно-технічному навчальному закладі, працювала за професією або займала посаду, що дає право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах. Час навчання в професійно-технічному навчальному закладі, час проходження строкової військової служби, а також час проходження військової служби в особливий період, що оголошується відповідно до Закону України “Про оборону України», які зараховуються до стажу роботи, що дає право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, не повинні перевищувати наявного стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах. Час проходження військовослужбовцями військової служби в особливий період, що оголошується відповідно до Закону України “Про оборону України», зараховується до їх вислуги років, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби на пільгових умовах у порядку, який визначається Кабінетом Міністрів України.
Судом встановлено, що позивач проходила військову службу:
- з 18.02.1997 до 15.10.1999 -оператор топографічного відділення військової частини НОМЕР_4 , АДРЕСА_1 ;
- з 15.10.1999 до 10.09.2002 - оператор топографічного відділення військової частини НОМЕР_4 , АДРЕСА_1 ;
- з 10.09.2002 до 07.05.2003 - фотограметрист топографічного взводу військової частини НОМЕР_4 , АДРЕСА_1 ;
- з 07.05.2003 до 26.08.2003 - старший фотограметрист топографічного взводу військової частини НОМЕР_4 , АДРЕСА_1 ;
- з 26.08.2003 до 29.04.2004 - старший фотограметрист топогеодезичного взводу відділу забезпечення військової частини НОМЕР_5 , АДРЕСА_1 ;
- з 29.04.2004 до 01.11.2006 - кодувальник секретної частини військової частини НОМЕР_6 , АДРЕСА_1 ;
- з 02.11.2006 до 13.12.2006 - телефоніст телефонного відділення вузла зв'язку військової частини НОМЕР_7 , АДРЕСА_2 ;
- з 14.12.2006 до 30.11.2013 - кодувальник служби захисту інформації військової частини НОМЕР_8 , АДРЕСА_1 ;
- з 02.12.2013 до 31.07.2014 - старший кодувальник кодувальної групи відділення обробки інформації 11 посту спеціального зв'язку військової частини НОМЕР_9 , АДРЕСА_1 ;
- з 31.07.2014 до 28.04.2023- спеціаліст відділу обробки інформації військової частини НОМЕР_10 , АДРЕСА_1 ;
- з 28.04.2023 до теперішній час відповідальний виконавець командування військової частини НОМЕР_11 , АДРЕСА_1 .
Зазначені періоди підтверджуються наявними в матеріалах справи військовим квитком серії НОМЕР_2 , витягом з особової справи позивача та відповідними уточнюючими довідками.
Враховуючи той факт, що оскарженим рішенням безпідставно не було враховано дані періоди військової служби позивача, суд дійшов правильного висновку, що рішення в цій частині є протиправним та підлягало скасуванню.
Отже, у пенсійного органу були відсутні підстави для незарахування до страхового стажу позивача періоду роботи з 22.08.1991 по 18.02.1997 та періоди її військової служби з 19.02.1997 по теперішній час, адже вказані періоди підтверджено належними доказами, а саме трудовою книжкою, яка є основним документом, що підтверджує стаж роботи та військовим квитком серії НОМЕР_2 , витягом з особової справи позивача та відповідними уточнюючими довідками.
Відповідачем-1 протиправно не враховано означений період до страхового стажу позивача. Пенсійний орган фактично переклав відповідальність за належне оформлення трудової книжки в частині правильного написання дівочого прізвища позивача на позивача, що є непропорційним заявленій легітимній меті (підтвердження періодів роботи позивача), тому зазначені дії не можна вважати такими, які вчинені обґрунтовано, добросовісно та розсудливо.
Позивач не несе відповідальності за заповнення трудової книжки, оскільки записи у трудову книжку вносяться відповідальним працівником підприємства, а не особисто позивачем. Слід зазначити, що не усі недоліки записів у трудовій книжці можуть бути підставою для неврахування відповідного стажу, оскільки визначальним є підтвердження факту зайнятості особи на відповідних роботах, а не правильність записів у трудовій книжці.
Аналогічна позиція висловлена Верховним Судом у постанові від 24.05.2018р. у справі №490/12392/16-а.
Верховний Суд у постанові від 30.09.2019р. у справі №638/18467/15-а зазначив, що формальні неточності у документах, за загальним правилом, не можуть бути підставою для органів пенсійного фонду для обмеження особи у реалізації конституційного права на соціальний захист.
Таким чином, право позивача на встановлені законом гарантії не може бути поставлене в залежність від якості виконання обов'язків працівником, відповідальним за порядок ведення трудової книжки. На особу не може перекладатись тягар доведення правдивості чи достовірності даних, що зазначені у його трудовій книжці.
Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, що пенсійним органом не надано належної правової оцінки поданим позивачем документам на підтвердження спірного періоду роботи та не з'ясовано належним чином всіх обставин при прийнятті спірного рішення, а відтак, є вірними висновки, що таке рішення є протиправним та підлягало скасуванню.
Щодо доводів відповідача-2 що він не є належним відповідачем, оскільки не приймав оскарженого позивачкою рішення.
Колегія суддів враховує, що на виконання норм Закону №1058-IV постановою правління Пенсійного фонду України №22-1 від 25 листопада 2005 року затверджено Порядок подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Відповідно до розділу ІV Порядку №22-1 заяви, що подаються особами відповідно до цього Порядку, реєструються в електронному журналі звернень органу, що призначає пенсію (п.4.1 Порядку№22-1).
Пунктом 4.2 цього Порядку №22-1 передбачено, що при прийманні документів працівник структурного підрозділу, який здійснює прийом та обслуговування осіб, в тому числі: ідентифікує заявника (його представника); надає інформацію щодо умов та порядку призначення (перерахунку) пенсії; реєструє заяву, перевіряє зміст і належне оформлення наданих документів, відповідність викладених у них відомостей про особу даним паспорта; сканує документи. На створені електронні копії накладає кваліфікований електронний підпис; видає особі або посадовій особі розписку із зазначенням дати прийняття заяви, переліку одержаних і відсутніх документів, строку подання додаткових документів для призначення пенсії та пам'ятку пенсіонеру (додаток 7). Скановані розписка та пам'ятка пенсіонеру зберігаються в електронній пенсійній справі.
Після реєстрації заяви та сканування копій документів засобами програмного забезпечення за принципом екстериторіальності визначається структурний підрозділ органу, що призначає пенсію, який формує атрибути сканованих документів (із зазначенням часу їх створення), електронну пенсійну справу.
Відповідно до п. 4.3 Порядку №22-1 створення та обробка документів здійснюється із накладенням кваліфікованого електронного підпису працівників, відповідальних за здійснення операцій.
Рішення за результатами розгляду заяви підписується керівником органу, що призначає пенсію (іншою посадовою особою, визначеною відповідно до наказу керівника органу, що призначає пенсію, щодо розподілу обов'язків), та зберігається в електронній пенсійній справі особи.
Пунктом 4.8 Порядку №22-1 передбачено, що заява, відомості з відповідних інформаційних систем, скановані копії документів, на підставі яких призначено (перераховано) пенсію та проводиться її виплата; інша інформація, з урахуванням якої визначаються розмір призначеної пенсії та розмір пенсії до виплати, обробляються в складі електронної пенсійної справи, що формується та ведеться відповідно до вимог Законів України “Про електронні документи та електронний документообіг», “Про електронні довірчі послуги» та “Про захист персональних даних». Електронна пенсійна справа зберігається на базі централізованих інформаційних технологій.
Пунктом 4.10 Порядку №22-1 передбачено, що після призначення, перерахунку пенсії, поновлення виплати раніше призначеної пенсії, переведення з одного виду пенсії на інший вид електронна пенсійна справа засобами програмного забезпечення передається до органу, що призначає пенсію, за місцем фактичного проживання особи, за місцезнаходженням установи виконання покарань, де відбуває покарання засуджений до позбавлення (обмеження) волі, для здійснення виплати пенсії.
Таким чином, органи Пенсійного фонду України застосовують принцип екстериторіальності при опрацюванні заяв про призначення, суть якого полягає в опрацюванні заяв про призначення пенсій територіальними органами Пенсійного фонду України в порядку черговості надходження таких заяв незалежно від того, де було прийнято заяву та де проживає особа.
В спірному випадку заява позивача розглянута за принципом екстериторіальності Головним управлінням Пенсійного фонду України в Житомирській області та цим же органом прийнято спірне рішення про відмову у призначенні пенсії.
І саме Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області у цьому спорі є належним відповідачем.
Головним управлінням Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області не приймалось рішення про відмову у призначенні пенсії позивачу.
Відтак, суд апеляційної інстанції вважає помилковим висновок суду першої інстанції про наявність підстав для зобов'язання саме Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області вчинити певні дії, адже відповідальним за опрацювання заяви позивача та прийняття відповідного рішення є, в даному випадку, визначений у встановленому порядку територіальний орган Пенсійного фонду - Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області.
Отже, враховуючи приписи ч.2 ст.9 КАС України, колегія суддів вважає, що в даному випадку належним способом захисту прав позивача є зобов'язання саме Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області вчинити дії.
Підсумовуючи, суд апеляційної інстанції приходить до висновку про наявність підстав для часткового задоволення апеляційної скарги.
Відповідно до приписів ст.317 КАС України підлягає зміні резолютивна частина рішення суду першої інстанції.
Керуючись ст. ст. 241-245, 250, 315, 317, 321, 322, 327, 329 КАС України, суд,
Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області - задовольнити частково.
Рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 07 жовтня 2024 року у справі №160/17997/24 - змінити, виклавши резолютивну частину наступним чином:
«Позовну заяву ОСОБА_1 - задовольнити частково.
Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області № 045750027279 від 06 червня 2024 року про відмову в призначенні пенсії.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду в Житомирській області (ЄДРПОУ 13559341) зарахувати до страхового стажу, що дає право на призначення пенсії за віком ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_12 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_3 ) період роботи з 22.08.1991 по 18.02.1997 відповідно до записів трудової книжки серії НОМЕР_1 від 27 серпня 1991 року, з 19.02.1997 по 09.04.2024 (по день звернення до пенсійного органу) відповідно до військового квитка НОМЕР_2 від 14 лютого 1997 року.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області (ЄДРПОУ 13559341) повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 09 квітня 2024 року про призначення пенсії за віком, з урахуванням висновків суду, наведених в даному рішенні.
В задоволенні решти позовних вимог ОСОБА_1 - відмовити.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області (ЄДРПОУ 13559341) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_4 ; РНОКПП: НОМЕР_12 ) судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 605 (шістсот п'ять) грн. 60 коп.»
В решті рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 07 жовтня 2024 року у справі №160/17997/24 - залишити без змін.
Постанова Третього апеляційного адміністративного суду набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає, відповідно до п.2 ч.5 ст.328 КАС України.
Головуючий - суддя Н.П. Баранник
суддя Н.І. Малиш
суддя А.А. Щербак