04 квітня 2025 р. Справа № 520/14576/23
Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
Головуючого судді: Жигилія С.П.,
Суддів: Макаренко Я.М. , Перцової Т.С. ,
розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Військової частини НОМЕР_1 на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 15.04.2024 (суддя: Мар'єнко Л.М., м.Харків) по справі № 520/14576/23
за позовом ОСОБА_1
до Військової частини НОМЕР_1
про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії,
ОСОБА_1 (далі також - позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Військової частини НОМЕР_1 (далі також - відповідач), в якому просив суд:
- визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 (код ЄДРПОУ НОМЕР_2 ) щодо нерозгляду рапорту ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , від 19.03.2023 про звільнення з військової служби;
- зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 розглянути рапорт ОСОБА_1 від 19.03.2023 про звільнення з військової служби та прийняти відповідне рішення.
В обґрунтування позовних вимог зазначив, що проходить військову службу за призовом під час мобілізації у ВЧ НОМЕР_1 . У березні 2023 року через Штаб оперативного командування " ІНФОРМАЦІЯ_2 " Збройних Сил України, ІНФОРМАЦІЯ_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , для спрямування до Військової частини НОМЕР_1 позивачем подано рапорт про звільнення з лав Збройних Сил України у запас відповідно до підпункту "г" пункту 2 частини 4 статті 26 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу" у зв'язку з необхідністю здійснення постійного догляду за особою, яка потребує постійного догляду у разі відсутності інших осіб, які можуть здійснювати такий догляд. Однак, відповідач на час звернення позивача до суду, вказаний рапорт на звільнення не розглянув, чим порушив права та законні інтереси ОСОБА_1 ..
Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 15.04.2024 по справі № 520/14576/23 адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , код ЄДРПОУ НОМЕР_3 ) до Військової частини НОМЕР_1 (код ЄДРПОУ НОМЕР_2 ) про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії задоволено.
Визнано протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо не розгляду рапорту ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , від 19.03.2023 року про звільнення з військової служби.
Зобов'язано Військову частину НОМЕР_1 (код ЄДРПОУ НОМЕР_2 ) розглянути рапорт ОСОБА_1 від 19.03.2023 про звільнення з військової служби та прийняти відповідне рішення.
Відповідач не погодився з рішенням суду першої інстанції та подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на неповне з'ясування судом першої інстанції обставин, що мають значення для справи, просить суд апеляційної інстанції скасувати рішення Харківського окружного адміністративного суду від 15.04.2024 у справі № 520/14576/23 та ухвалити нове судове рішення, яким відмовити у задоволенні позову ОСОБА_1 ..
В обґрунтування вимог апеляційної скарги зазначив, що, в порушення приписів пункту 233 Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затвердженого Указом Президента України №1153/2008 від 10.12.2008, ОСОБА_1 рапорт про звільнення з військової служби через сімейні обставини або інші поважні причини, подано не по команді. Вказує, що звернення представника позивача від 19.03.2023 №19/3-2 до Військової частини НОМЕР_4 про розгляд рапорту позивача про звільнення його з військової служби через стройову частину штабу Військової частини НОМЕР_1 до командування частини не надходили та не реєструвались. Зауважує, що ОСОБА_1 не було надано жодного належного доказу на підтвердження факту подання рапорту в офіційному порядку. Стверджує, що для звільнення з військової служби у встановленому порядку позивач має особисто прибути до ВЧ НОМЕР_1 , подати відповідний рапорт з оригіналами документів, що підтверджують підстави звільнення до свого безпосереднього командира. Після чого, командуванням частини буде розглянуто такий рапорт та прийнято рішення, за наявності достатніх підстав, про звільнення ОСОБА_1 з військової служби.
Звертає увагу суду апеляційної інстанції, що 17.03.2023 солдат ОСОБА_1 залишив місце служби без законних на те підстав, у зв'язку з чим ВЧ НОМЕР_1 розпочато службове розслідування, матеріали якого направлено до Донецької спеціалізованої прокуратури у військовій та оборонній сфері об'єднаних сил для прийняття правового та процесуального рішення.
Позивач не реалізував своє процесуальне право подання відзиву на апеляційну скаргу. Відповідно до ч. 4ст. 304 КАС України, відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.
Враховуючи подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, яке ухвалене в порядку спрощеного позовного провадження, справа розглядається в порядку письмового провадження, відповідно до приписів п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України, за наявними у ній матеріалами.
Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши, в межах апеляційної скарги, рішення суду першої інстанції та доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційну скаргу належить залишити без задоволення, з таких підстав.
Судом встановлено, що позивач ОСОБА_1 признаний на військову службу відповідно до Указу Президента України від 24.02.2022 №69/2022 "Про загальну мобілізацію".
Відповідно до витягу з наказу командира Військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 14.01.2023 №14 солдата ОСОБА_1 призначено на посаду гранатометника 2 стрілецького відділення 3 стрілецького взводу 3 стрілецької роти 1 стрілецького батальйону Військової частини НОМЕР_1 .
З матеріалів справи судом встановлено, що 24.03.2023 адвокат ОСОБА_2 , у зв'язку з відсутністю інформації про місцезнаходження військової частини та місця отримання кореспонденції, супровідним листом №19/3-2 направив на адресу Штабу оперативного командування " ІНФОРМАЦІЯ_2 " Збройних Сил України для подальшого спрямування до Військової частини НОМЕР_1 рапорт ОСОБА_1 про звільнення його з військової служби на підставі абз.7 підпункту "г" пункту 2 частини 4 статті 26 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу" через сімейні обставини: у зв'язку з необхідністю здійснення постійного догляду за особою з інвалідністю ІІ групи або за особою, яка за висновком медико-соціальної експертної комісії або лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров'я потребує постійного догляду, у разі відсутності інших осіб, які можуть здійснювати такий догляд - рідною сестрою.
До рапорту позивач додав копії: довідки про склад сім'ї від 28.02.2023 №148; довідки про розлучення ОСОБА_3 ; свідоцтва про народження; паспорту ОСОБА_3 ; паспорту ОСОБА_1 ; висновку лікарської комісії №90 від 16.02.2023; довідки до огляду акту МСЕК серії 12 ААВ №338544 від 12.02.2023 про встановлення ІІ групи інвалідності ОСОБА_3 ..
Крім того, рапорт про звільнення позивача разом з додатками до нього направлені супровідним листом адвоката до ІНФОРМАЦІЯ_5 , ІНФОРМАЦІЯ_4 .
Листом від 04.04.2023 №1314/2/56/100/2435 за підписом тимчасово виконуючого обов'язки начальника штабу - заступника командира Військової частини НОМЕР_4 полковника ОСОБА_4 повідомлено адвоката ОСОБА_5 , що в штабі Військової частини НОМЕР_4 розглянуто звернення щодо звільнення з військової служби через сімейні обставини військовослужбовця Військової частини НОМЕР_1 ОСОБА_1 .. Питання, порушені у зверненні, встановленим порядком доведені до керівництва військової частини. Крім того повідомлено, що відповідно до ст.111 Закону України "Про Дисциплінарний статут Збройних Сил України" передбачено, що заяви чи скарги з інших питань службової діяльності подаються безпосередньому командирові (начальникові) тієї особи, дії якої він оскаржує, в разі, якщо особи, які подають скаргу, не знають, з чиєї вини порушені її права, заява чи скарга подається в порядку підпорядкованості. Також зазначено, що звільнення з військової служби через сімейні обставини або інші поважні причини здійснюється за наявності оригіналів або нотаріально засвідчених копій документів, що підтверджують таку підставу звільнення. Для вирішення питання стосовно звільнення з військової служби військовослужбовцю ОСОБА_6 необхідно подати рапорт (по команді) та нотаріально засвідчені копії підтверджуючих документів.
Листом ІНФОРМАЦІЯ_6 від 26.07.2023 №3871 повідомлено представника позивача, що рапорт з пакетом документів на звільнення військовослужбовця ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , було направлено за належністю до Військової частини НОМЕР_1 , вихідний № 1694 від 03.04.2023 для вирішення питання по суті.
Разом з цим, як зазначено у позові, на час подачі останнього, відповідачем рапорт ОСОБА_1 про звільнення з військової служби не розглянуто.
Вважаючи, що нерозглянувши у встановленому законом порядку рапорт про звільнення з військової служби, відповідачем допущено протиправну бездіяльність, позивач звернувся до суду з цим позовом.
Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що відповідачем не вирішено питання про задоволення або відмову у задоволенні рапорту ОСОБА_1 про звільнення з військової служби, та відповідного рішення за результатами розгляду рапорту про звільнення з військової служби відповідачем не було прийнято.
З цих підстав суд першої інстанції дійшов висновку, що відповідачем допущено протиправну бездіяльність щодо нерозгляду рапорту позивача про звільнення від 19.03.2023 та, з метою відновлення порушених прав ОСОБА_1 , суд вважав за необхідне зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 розглянути рапорт позивача від 19.03.2023 про звільнення з військової служби та прийняти відповідне рішення.
Надаючи правову оцінку обставинам справи та висновкам суду першої інстанції, враховуючи межі перегляду, передбачені ст. 308 КАС України, апеляційний суд зазначає таке.
Відповідно до статті 17 Конституції України, захист суверенітету і територіальної цілісності України, забезпечення її економічної та інформаційної безпеки є найважливішими функціями держави, справою всього Українського народу.
Статтею 65 Конституції України встановлено, що захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів є обов'язком громадян України. Громадяни відбувають військову службу відповідно до закону.
Відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Президент України приймає відповідно до закону рішення про загальну або часткову мобілізацію та введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях у разі загрози нападу, небезпеки державній незалежності України.
У зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України від 12.05.2015 №389-VIII «Про правовий режим воєнного стану», Указом Президента України №64/2022 від 24.02.2022 постановлено ввести в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб та оголошено загальну мобілізацію, яка проводиться на всій території України протягом 90 діб із дня набрання чинності цим Указом.
На момент розгляду адміністративної справи правовий режим воєнного стану в Україні продовжено та не скасовано, а відповідно під час розгляду справи застосуванню підлягає законодавство, що регулює порядок звільнення з військової служби в умовах воєнного стану.
Закон України «Про військовий обов'язок і військову службу» від 25.03.1992 №2232-XII (далі - Закон №2232-XII) здійснює правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв'язку з виконанням ними конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також визначає загальні засади проходження в Україні військової служби.
Згідно з частиною першою статті 2 Закону №2232-ХІІ, військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров'я і віком громадян України, пов'язаній із захистом Вітчизни.
Частинами другою-четвертою статті 2 Закону №2232-ХІІ передбачено, що проходження військової служби здійснюється: громадянами України - у добровільному порядку (за контрактом) або за призовом; іноземцями та особами без громадянства - у добровільному порядку (за контрактом) на посадах, що підлягають заміщенню військовослужбовцями рядового, сержантського і старшинського складу Збройних Сил України.
Відповідно до частини першої статті 4 Закону №2232-ХІІ, Збройні Сили України та інші військові формування комплектуються військовослужбовцями шляхом призову громадян України на військову службу.
Приписами абз.7 пп."г" п.2 ч.4 статті 26 Закону №2232-ХІІ передбачено, що військовослужбовці, які проходять військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період, звільняються з військової служби на підставах: під час дії воєнного стану через такі сімейні обставини або інші поважні причини (якщо військовослужбовці не висловили бажання продовжувати військову службу) через такі сімейні обставини або інші поважні причини (якщо військовослужбовці не висловили бажання продовжувати військову службу), зокрема у зв'язку з необхідність здійснення постійного догляду за особою з інвалідністю II групи або особою, яка за висновком медико-соціальної експертної комісії або лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров'я потребує постійного догляду, у разі відсутності інших осіб, які можуть здійснювати такий догляд.
Порядок проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України визначений у Положенні про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затвердженому Указом Президента України від 10 грудня 2008 року № 1153/2008 (далі - Положення №1153/2008).
Згідно з пунктом 260 Положення №1153/2008, під час дії особливого періоду військовослужбовці звільняються з військової служби з підстав, визначених статтею 26 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу", та з урахуванням особливостей, передбачених статтею 26-2 названого Закону.
Згідно з підпунктом 2 пункту 225 Положення, звільнення військовослужбовців із військової служби здійснюється під час дії особливого періоду (з моменту оголошення мобілізації - протягом строку її проведення, який визначається рішенням Президента України, та з моменту введення воєнного стану - до оголошення демобілізації) - на підставах, передбачених частиною третьою, пунктом 2 частини четвертої, пунктом 3 частини п'ятої та пунктом 3 частини шостої статті 26 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу" у військових званнях до підполковника (капітана 2 рангу) включно за всіма підставами - командирами корпусів та командувачами військ оперативних командувань і посадовими особами, які відповідно до Дисциплінарного статуту Збройних Сил України прирівняні до них.
Порядок звільнення врегульований пунктами 233-243 Положення №1153/2008.
Відповідно до пункту 233 Положення «Про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України», затвердженого Указом Президента України від 10.12.2008 №1153/2008, військовослужбовці, які бажають звільнитися з військової служби, подають по команді рапорти та документи, які підтверджують підстави звільнення.
У рапортах зазначаються: підстави звільнення з військової служби; думка військовослужбовця щодо його бажання проходити службу у військовому резерві Збройних Сил України за відповідною військово-обліковою спеціальністю; районний (міський) територіальний центр комплектування та соціальної підтримки, до якого повинна бути надіслана особова справа військовослужбовця.
Аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що військовослужбовці, які бажають звільнитися з військової служби, подають по команді рапорт та документи, які підтверджують підстави звільнення. За наявності передбачених законом підстав, звільнення з військової служби можливе на будь-якому етапі проходження військової служби.
Подання рапорту «по команді» означає направлення його в порядку підпорядкування прямому командиру, який після розгляду та задоволення передає далі своєму безпосередньому командиру з відміткою про власне клопотання з відповідного питання. І так далі до командира військової частини або іншої посадової особи, що наділена правом вирішувати питання по суті. Лише у разі неприйняття, нерозгляду чи незадоволення рапорту, він подається непрямому, старшому командиру із поясненням причин такої подачі. І так до посадової особи, яка наділена правом звільнення підлеглого військовослужбовця зі служби чи скасування рішень попередніх командирів.
Відповідно до пункту 14.10 Розділу XIV "Особливості проходження військової служби, служби в резерві та виконання військового обов'язку в запасі в особливий період" Інструкції про організацію виконання Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затвердженої Наказом Міністра оборони України від 10.04.2009№ 170, звільнення з військової служби через сімейні обставини або інші поважні причини здійснюється за наявності оригіналів документів, що підтверджують таку підставу звільнення.
Документи на звільнення військовослужбовців направляються безпосередньо до посадових осіб, які мають право їх звільнення з військової служби. Наказ по особовому складу про звільнення цих військовослужбовців повинен бути виданий і доведений до територіального центру комплектування та соціальної підтримки за місцем взяття громадянина на військовий облік та до військової частини за місцем проходження військової служби в строки, що забезпечуватимуть вчасне здавання справ і посад і розрахунок військовослужбовців, а також виконання строків звільнення, визначених Президентом України.
Командири військових частин зобов'язані забезпечити своєчасне здавання посади, проведення усіх необхідних розрахунків з військовослужбовцями, стосовно яких видано наказ по особовому складу про звільнення з військової служби, у порядку, визначеному пунктом 242 Положення, та направлення їх на військовий облік до територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки за місцем проживання.
Порядок розгляду, реєстрації, приймання, узагальнення та аналізу звернень військовослужбовців, членів їх сімей, працівників Збройних Сил України, а також інших громадян України, іноземців та осіб без громадянства, які законно перебувають на території України (далі - громадяни), у структурних підрозділах апарату Міністерства оборони України та Генерального штабу Збройних Сил України, інших органів військового управління, з'єднаннях, військових частинах, військових навчальних закладах та військових навчальних підрозділах вищих навчальних закладів, установах та організаціях Збройних Сил України (далі - військові частини) визначає Інструкція про організацію розгляду звернень та проведення особистого прийому громадян у Міністерстві оборони України та Збройних Силах України, затверджена наказом Міністерства оборони України від 28.12.2016 № 735 (далі - Інструкція № 735).
Згідно пунктом 5 розділу ІІІ Інструкції № 735, звернення розглядаються і вирішуються в термін не більше одного місяця від дня їх надходження, ураховуючи вихідні, святкові та неробочі дні, а ті, які не потребують додаткового вивчення та проведення перевірки за ними, - невідкладно, але не пізніше 15 днів від дня їх отримання. Якщо в місячний термін розв'язати порушені у зверненні питання неможливо, то керівник відповідного органу військового управління, командир військової частини або особа, що тимчасово виконує його обов'язки, установлює термін, потрібний для його розгляду, про що повідомляється особі, яка подала звернення. При цьому загальний термін вирішення питань, порушених у зверненні, не може перевищувати 45 днів.
Відповідно до пункту 241 Положення №1153/2008, накази про звільнення військовослужбовців з військової служби оголошуються командирами (начальниками) військових частин.
Згідно з правовими нормами пункту 242 Положення №1153/2008, після надходження до військової частини письмового повідомлення про звільнення військовослужбовця з військової служби або після видання наказу командира (начальника) військової частини про звільнення військовослужбовець повинен здати в установлені строки посаду та підлягає розрахунку, виключенню зі списків особового складу військової частини і направленню на військовий облік до районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки за вибраним місцем проживання. Особи, звільнені з військової служби, зобов'язані у п'ятиденний строк прибути до районних (міських) територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки для взяття на військовий облік.
З наведеного слідує, що за наслідком розгляду рапорту військовослужбовця про його звільнення з військової служби посадові особи, які мають право на його звільнення з військової служби, зобов'язані видати наказ по особовому складу про звільнення такого військовослужбовця з військової служби чи надати обґрунтовану відмову у задоволенні рапорту. Розглянутим, на переконання суду, вважається рапорт, по якому прийнято рішення та це рішення чи відповідь доведена до військовослужбовця належним чином. Відповідь на рапорт має містити рішення з посиланням на акти законодавства та роз'ясненням порядку оскарження. Якщо в місячний термін розв'язати порушені у зверненні питання неможливо, то керівник відповідного органу військового управління, командир військової частини або особа, що тимчасово виконує його обов'язки, установлює термін, потрібний для його розгляду, про що повідомляється особі, яка подала звернення.
Відтак, наслідком написання рапорту військовослужбовця про звільнення з військової служби є наказ по особовому складу про звільнення з військової служби чи відмова у задоволенні рапорту із зазначенням її підстави.
Як зазначалось вище, 24.03.2023 представником позивача - адвокатом Буханом В.Г., з огляду на відсутність даних щодо місця перебування та адреси листування ВЧ НОМЕР_1 , супровідним листом було направлено рапорт ОСОБА_1 про звільнення від 19.03.2023 засобами поштового зв'язку до Штабу оперативного командування " ІНФОРМАЦІЯ_2 " Збройних Сил України, ІНФОРМАЦІЯ_6 та ІНФОРМАЦІЯ_4 , до якого додано нотаріально завірені копії документів, зокрема, підтверджуючі наявність підстав для звільнення (а.с. 23, 24, 27, 28, 30, 31).
Листом № 1314/2/56/100/2435 від 04.04.2023 за підписом тимчасово виконуючого обов'язки начальника штабу - заступника командира Військової частини НОМЕР_4 полковника ОСОБА_7 представника позивача було поінформовано, що питання, порушені у зверненні, встановленим порядком доведені до керівництва військової частини. Роз'яснено, що відповідно до ст.111 Закону України "Про Дисциплінарний статут Збройних Сил України" заяви чи скарги з інших питань службової діяльності подаються безпосередньому командирові (начальникові) тієї особи, дії якої він оскаржує, в разі, якщо особи, які подають скаргу, не знають, з чиєї вини порушені її права, заява чи скарга подається в порядку підпорядкованості. Крім того, повідомлено, що звільнення з військової служби через сімейні обставини або інші поважні причини здійснюється за наявності оригіналів або нотаріально засвідчених копій документів, що підтверджують таку підставу звільнення. Для вирішення питання стосовно звільнення з військової служби військовослужбовцю ОСОБА_1 необхідно подати рапорт (по команді) та нотаріально засвідчені копії підтверджуючих документів (а.с. 25).
Листом ІНФОРМАЦІЯ_6 від 26.07.2023 №3871 повідомлено представника позивача, що рапорт з пакетом документів на звільнення військовослужбовця ОСОБА_1 було направлено за належністю до Військової частини НОМЕР_1 за вихідним № 1694 від 03.04.2023 для вирішення питання по суті (а.с. 83).
Отже, зі змісту вказаних листів слідує, що рапорт ОСОБА_1 від 19.03.2023 про звільнення було спрямовано до безпосереднього адресата - командира Військової частини НОМЕР_1 .
Колегія суддів вважає наведені документи та викладені в них обставини належними доказами, які підтверджують факт направлення рапорту ОСОБА_1 про звільнення безпосередньо до ВЧ НОМЕР_1 .
Разом з тим, жодних доказів розгляду такого рапорту позивача (прийняття наказу про звільнення або відмови у прийнятті наказу, з посиланням на акти законодавства та з роз'ясненням порядку оскарження) матеріали справи не містять та сторонами під час судового розгляду справи до суду не надано.
Суд зазначає, що відповідач не надав суду також доказів та не вказав причин, умов та обставин, які б унеможливлювали розгляд рапорту позивача в межах строків та відповідно до чинного законодавства.
Посилання апелянта на необхідність особистого подання рапорту про звільнення з військової служби колегія суддів не приймає, оскільки Положення №1153/2008 не містить імперативних норм, які б передбачали виключно особисте подання такого рапорту.
За таких обставин, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що відповідачем не було прийнято відповідного рішення за результатами розгляду рапорту позивача про звільнення з військової служби (прийняття наказу про звільнення або відмови у прийнятті такого наказу, з посиланням на акти законодавства та з роз'ясненням порядку оскарження).
Відповідно до статті 55 Конституції України, кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб. Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.
Статтею 5 Кодексу адміністративного України встановлено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист.
Конституційний Суд України, вирішуючи питання щодо тлумачення частини 2 статті 55 Конституції України, в Рішенні від 14 грудня 2011 року № 19-рп/2011 зазначив, що права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави (частина 2 статті 3 Конституції України). Для здійснення такої діяльності органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові і службові особи наділені публічною владою, тобто мають реальну можливість на підставі повноважень, встановлених Конституцією і законами України, приймати рішення чи вчиняти певні дії. Особа, стосовно якої суб'єкт владних повноважень прийняв рішення, вчинив дію чи допустив бездіяльність, має право на захист.
Утвердження правової держави відповідно до приписів статті 1, другого речення частини третьої статті 8, статті 55 Основного Закону України полягає, зокрема, у гарантуванні кожному судового захисту прав і свобод, а також у запровадженні механізму такого захисту. Конституційний Суд України у своїх рішеннях послідовно підкреслював значущість положень статті 55 Конституції України щодо захисту кожним у судовому порядку своїх прав і свобод від будь-яких рішень, дій чи бездіяльності органів влади, посадових і службових осіб, а також стосовно неможливості відмови у правосудді.
Відносини, що виникають між фізичною чи юридичною особою і представниками органів влади під час здійснення ними владних повноважень, є публічно-правовими і поділяються, зокрема, на правовідносини у сфері управлінської діяльності та правовідносини у сфері охорони прав і свобод людини і громадянина, а також суспільства від злочинних посягань. Діяльність органів влади, у тому числі судів, щодо вирішення спорів, які виникають у публічно-правових відносинах, регламентується відповідними правовими актами.
Повноваження суду при вирішенні справи визначені статтею 245 КАС України. Як встановлено частиною другою вказаної статті, у разі задоволення позову суд може прийняти рішення про визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень; визнання бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправною та зобов'язання вчинити певні дії; інший спосіб захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист таких прав, свобод та інтересів.
Завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень (частина перша статті 2 КАС України).
З урахуванням встановлених у справі фактичних обставин, наведених вище норм законодавства, та беручи до уваги зібрані та досліджені під час судового розгляду справи докази в їх сукупності, враховуючи вимоги статті 245 КАС України, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що належним способом захисту позивача у спірних правовідносинах буде зобов'язання Військової частини НОМЕР_1 розглянути рапорт ОСОБА_1 від 19.03.2023 про звільнення з військової служби та прийняти відповідне рішення.
Відповідно до ст. 242 КАС України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 315 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.
Згідно ч. 1 ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції правильно встановив фактичні обставини справи, дослідив наявні докази, надав їм належну оцінку та прийняв законне і обґрунтоване судове рішення, з дотриманням норм матеріального і процесуального права.
Доводи апеляційної скарги встановлених обставин справи та висновків суду першої інстанції не спростовують та не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи.
Керуючись ст.ст. 229, 241, 243, 250, 308, 310, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 327-329 Кодексу адміністративного судочинства України суд
Апеляційну скаргу Військової частини НОМЕР_1 - залишити без задоволення.
Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 15.04.2024 по справі № 520/14576/23 - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України.
Головуючий суддя (підпис)С.П. Жигилій
Судді(підпис) (підпис) Я.М. Макаренко Т.С. Перцова