04 квітня 2025 р. Справа № 520/1829/25
Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
Головуючого судді: Макаренко Я.М.,
Суддів: Перцової Т.С. , Жигилія С.П. ,
розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Харківського окружного адміністративного суду від 06.02.2025, головуючий суддя І інстанції: Волошин Д.А., м. Харків, по справі № 520/1829/25
за позовом ОСОБА_1
до Головного управління Держпраці у Харківській області
про визнання протиправними рішень та скасування наказів, зобов'язання вчинити певні дії,
У січні 2025 року ОСОБА_1 (далі - позивач, заявник) звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Головного управління Держпраці у Харківській області (далі -відповідач) про визнання протиправними рішень та скасування наказів, зобов'язання вчинити певні дії, в якому позивач просив:
- скасувати наказ ГУ Держпраці «Про порушення дисциплінарного провадження щодо ОСОБА_2 » від 02.12.2024 №08-03/8;
- скасувати наказ ГУ Держпраці «Про накладення дисциплінарного стягнення на ОСОБА_2 » від 17.01.2025 №08-03/13;
- визнати протиправними рішення голови комісії з ліквідації ГУ Держпраці Є.Голуба щодо видання наказу ГУ Держпраці «Про порушення дисциплінарного провадження щодо ОСОБА_2 » від 02.12.2024 №08-03/8;
- визнати протиправними рішення голови комісії з ліквідації ГУ Держпраці Є.Голуба щодо видання наказу ГУ Держпраці «Про накладення дисциплінарного стягнення на ОСОБА_2 » від 17.01.2025 №08-03/13.
Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 03.02.2025 відкрито спрощене провадження в порядку, передбаченому статтею 262 Кодексу адміністративного судочинства України, а також витребувано у Головного управління Держпраці у Харківській області матеріали дисциплінарної справи «Про накладення дисциплінарного стягнення на ОСОБА_2 ».
Поряд з цим, 03.02.2025 позивачем через систему "Електронний суд" було подано заяву про забезпечення доказів, в якій останній просить суд забезпечити докази шляхом витребування у голови комісії з ліквідації Головного управління Держпраці у Харківській області Євгена Голуба завірену належним чином сформовану дисциплінарну справу «Про накладення дисциплінарного стягнення на ОСОБА_2 ».
Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 06 лютого 2025 року у справі № 520/1829/25 заяву ОСОБА_1 про забезпечення доказів - залишено без задоволення.
Приймаючи таке рішення суд першої інстанції виходи з того, що наведені заявником у заяві про забезпечення доказів доводи не містять достатніх та належних обґрунтувань стосовно того, що засоби доказування, а саме витребування у голови комісії з ліквідації Головного управління Держпраці у Харківській області Євгена Голуба завірену належним чином сформовану дисциплінарну справу «Про накладення дисциплінарного стягнення на ОСОБА_2 », можуть бути втрачені або збирання чи подання відповідних доказів стане згодом неможливим або утрудненим. Судом першої інстанції також зауважено, що основним аргументом для забезпечення доказів заявником вказано те, що дисциплінарна справа не сформована (не прошита, не пронумерована, відсутній опис матеріалів дисциплінарної справи), а отже це дає підставу вважати, що посадовими особами, які мають доступ до дисциплінарної справи, можуть бути застосовані дії, пов'язані із знищенням відокремлюваних засобів доказування, які можуть бути втрачені та виходячи із викладених позовних вимог, у тому числі, при збільшенні або зміні позовних вимог щодо предмета спору, текстова обумовленість документів дисциплінарної справи може бути змінена, але в свою чергу заявником не наведено достатніх та належних доводів та обґрунтувань стосовно пов'язаності його позовних вимог із доказами, які заявник просить суд забезпечити шляхом подання до суду цієї заяви. Також, судом першої інстанції вказано, що позивачем у позовній заяві вже було заявлено клопотання щодо зобов'язання ГУ Держпраці надати суду завірену належним чином сформовану дисциплінарну справу «Про накладення дисциплінарного стягнення на ОСОБА_2 » та відповідною ухвалою від 03.02.2025 витребувано такі докази.
Заявник, не погодившись із вказаною ухвалою суду, подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись порушення норм процесуального права, неправильне застосування норм матеріального права, недоведеність обставин, що мають значення для прави, неповне з'ясування судом обставин справи, що мають значення для справи, просив суд апеляційної інстанції скасувати ухвалу Харківського окружного адміністративного суду від 06 лютого 2025 року у справі № 520/1829/25 та задовольнити заяву про витребування доказів.
В обґрунтування приведеної апеляційної скарги позивач вказує, що судом першої інстанції вирішено справу у його відсутність не дивлячись на те, що він прибув вчасно до приміщення суду, в той час як йому було повідомлено Судовою охороною про те, що при оголошенні повітряної тривоги судове засідання не відбудеться. При цьому за даними ДСНС з 10:32 по 11:02 повітряна тривога в місті Харкові не оголошувалась. Між тим, судова повістка про прибуття до суду на засідання 06.02.2025 із розгляду заяви про забезпечення доказів була отримана заявником 04.02.2025, що є порушенням норм щодо завчасного отримання (за п'ять днів до засідання) судової повістки, що на думку заявника вказує на порушення судом першої інстанції норм процесуального права.
Окрім того, за доводами заявника судом першої інстанції не застосовано норму, яка підлягала застосуванню, а саме, пункту 4 частини другої статті 205 КАС України, адже заявником було обґрунтовано необхідність витребування таких доказів.
Заявником також зауважено на тому, що судом першої інстанції протиправно покладено на нього обов'язок довести наявність підстав для забезпечення доказів, в той час як такий обов'язок у справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень такий обов'язок покладено саме на відповідача (частина друга статі 77 КАС України).
Також за позицією позивача посилання суду першої інстанції на постанову Великої Палати Верховного суду від 03.07.2019 у справі №9901/845/18 не стосується предмету забезпечення доказів.
Водночас, за переконаннями заявника відповідач надав до суду копію не сформованої дисциплінарної справи та надав скан-копії матеріалів дисциплінарної справи «Про накладення дисциплінарного стягнення на ОСОБА_2 » на 195 аркушах, яка не сформована та не відповідає вимогами пунктів 25, 26, 33 «Порядку здійснення дисциплінарного провадження», затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 04.12.2019 №1039, адже не прошита, не завірена, відсутнє рішення Дисциплінарної комісії оформленого проколом від 08.01.2025, не мітять копії пояснень ОСОБА_3 , ОПИС матеріалів дисциплінарної справи суттєво відрізняється від фактичних нумерації аркушів справи.
Відповідач своїм право на подання відзиву на апеляційну скаргу не скористався.
У відповідності до пунктів 1 та 3 частини першої статті 311 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі відсутності клопотань від усіх учасників справи про розгляд справи за їх участю, а також у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).
Враховуючи те, що від учасників справи не надійшло клопотання про розгляд справи за їх участю, правовідносини та предмет доказування у справі, не вимагають витребування нових доказів та проведення судового засідання з повідомленням сторін для повного та всебічного встановлення обставин справи, то за таких обставин колегія суддів вважає за необхідне розглянути справу в порядку письмового провадження.
За приписами статті 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги (частина перша). Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язкової підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права (частина друга).
Згідно з частиною четвертою статті 229 КАС України, у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Колегія суддів, вивчивши обставини справи, перевіривши ухвалу суду першої інстанції, доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що вимоги апеляційної скарги не підлягають задоволенню, виходячи з наступного.
Згідно частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до вимог частини четвертої статті 9 КАС України суд вживає визначені законом заходи, необхідні для з'ясування всіх обставин у справі, у тому числі щодо виявлення та витребування доказів з власної ініціативи.
Підстави та порядок забезпечення доказів визначено положеннями статті 114 КАС України, процедуру розгляду - статтею 117 КАС України.
Відповідно до частини першої статті 114 КАС України суд за заявою учасника справи або особи, яка може набути статусу позивача, має забезпечити докази, якщо є підстави припускати, що засіб доказування може бути втрачений або збирання чи подання відповідних доказів стане згодом неможливим або утрудненим.
Заява про забезпечення доказів може бути подана до суду як до, так і після подання позовної заяви (частина друга статті 114 КАС України).
Положеннями частини першої статті 115 КАС України встановлено, що суд забезпечує докази допитом свідків, призначенням експертизи, витребуванням та оглядом доказів, у тому числі за місцем їх знаходження, забороною вчиняти певні дії щодо доказів та зобов'язанням вчинити певні дії щодо доказів.
Згідно з приписами частини першої статті 116 КАС України у заяві про забезпечення доказів зазначаються:
1) найменування суду, до якого подається заява;
2) повне найменування (для юридичних осіб) або ім'я (прізвище, ім'я та по батькові) (для фізичних осіб) заявника, його місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб), поштовий індекс, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України, реєстраційний номер облікової картки платника податків (для фізичних осіб) за його наявності або номер і серія паспорта (для фізичних осіб - громадян України), номери засобів зв'язку, адреса електронної пошти (за наявності), відомості про наявність або відсутність електронного кабінету;
3) повне найменування (для юридичних осіб) або ім'я (прізвище, ім'я та по батькові) (для фізичних осіб) іншої сторони (сторін), якщо вона відома заявнику, а також якщо відомо відомості, що її ідентифікують: її місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб), поштовий індекс, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України, реєстраційний номер облікової картки платника податків (для фізичних осіб) за його наявності або номер і серія паспорта (для фізичних осіб - громадян України), відомі номери засобів зв'язку, адреса електронної пошти;
4) докази, забезпечення яких є необхідним, а також обставини, для доказування яких вони необхідні;
5) обґрунтування необхідності забезпечення доказів;
6) спосіб, у який заявник просить суд забезпечити докази, у разі необхідності - особу, у якої знаходяться докази;
7) перелік документів, що додаються до заяви.
Зі змісту наведених норм випливає, що заява про забезпечення доказів має обов'язково містити перелік обставин, які свідчать про небезпеку того, що надання потрібних доказів в подальшому може стати неможливим або утрудненим.
Судовою колегією враховується, що інститут забезпечення доказів є механізмом їх збору до судового розгляду та гарантує наявність доказів у справі на випадок, коли їх можна втратити. При цьому, неможливість надання (одержання) доказу повинна бути пов'язана із певними об'єктивними обставинами, зокрема майбутнім знищенням, зіпсуттям; ускладнення у наданні доказу може бути обумовлене обставинами, які вимагатимуть додаткових зусиль, витрати часу та коштів.
Аналізуючи наведені положення у зіставленні з вимогами заявника, суд апеляційної інстанції вважає, що процесуальний механізм забезпечення доказів, зокрема шляхом їх витребування та заборони вчиняти певні дії щодо них, призначений для того, щоб отримати/зберегти ті докази, щодо яких існують достатні підстави вважати, що з часом їх може бути безповоротно втрачено.
Тобто забезпечення доказів - це механізм не лише здобути докази, які стосуються предмета доказування і мають значення/потрібні для вирішення справи, а й насамперед запобігти їх імовірній втраті у майбутньому. Щодо останнього, то ризик такої втрати повинен ґрунтуватися на об'єктивних фактах і тільки в сукупності усіх наведених умов суд може вжити заходів для забезпечення доказів.
Аналогічний правовий висновок викладено в постанові Великої Палати Верховного Суду від 03 липня 2019 року у справі № 9901/845/18.
Із матеріалів справи встановлено, що 25 січня 2025 року позивач звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом оскаржуючи законність накладення на нього дисциплінарного стягнення, при цьому звернувшись із прохання до витребування у відповідача матеріалів відповідної дисциплінарної справи.
Водночас, 01.02.2025 позивач подав через систему «Електронний суд», яка зареєстрована судом 03.02.2025, заяву про забезпечення доказів, в якій просить суд забезпечити докази шляхом витребування у голови комісії з ліквідації Головного управління Держпраці у Харківській області Євгена Голуба завірену належним чином сформовану дисциплінарну справу «Про накладення дисциплінарного стягнення на ОСОБА_2 ».
Подана ОСОБА_4 заява обґрунтована тим, що дисциплінарна справа не сформована (не прошита, не пронумерована, відсутній опис матеріалів дисциплінарної справи), а отже це дає підставу вважати, що посадовими особами, які мають доступ до дисциплінарної справи, можуть бути застосовані дії, пов'язані із знищенням відокремлюваних засобів доказування.
Разом з тим, на переконання суду апеляційної інстанції, у заяві позивачем не зазначено обґрунтування та не наведено доказів стосовно обставин того, що дисциплінарна справа буде втрачена або обставин, які свідчать про неможливість чи ускладнення забезпечення доказів шляхом витребування в подальшому (за наявної на те необхідності) оригіналу дисциплінарної справи «Про накладення дисциплінарного стягнення на ОСОБА_2 » для огляду в судовому засіданні.
Окрім того, 03 лютого 2025 року судом першої інстанції відкрито провадження у справі і одночасно витребувано у відповідача матеріалів дисциплінарної справи «Про накладення дисциплінарного стягнення на ОСОБА_2 ».
Таким чином, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що заява позивача про забезпечення доказів не містять достатніх та належних обґрунтувань стосовно того, що засоби доказування, а саме завірена належним чином сформована дисциплінарна справа «Про накладення дисциплінарного стягнення на ОСОБА_2 », можуть бути втрачені або збирання чи подання відповідних доказів стане згодом неможливим або утрудненим.
Крім того, твердження заявника апеляційної скарги про те, що 06.02.2025 за даними ДСНС з 10:32 по 11:02 повітряна тривога в місті Харкові не оголошувалась, колегія суддів вважає безпідставними, оскільки саме в проміжок часу з 10:32 по 11:03 у Харківській області (в тому числі і в місті Харків) була оголошена повітряна тривога. Між тим, Обставини оголошення сигналу «Повітряна тривога» у певному регіоні є загальновідомими та доведенню не потребують.
Доводи заявника апеляційної скарги про те, що судова повістка про прибуття до суду першої інстанції на засідання 06.02.2025 із розгляду заяви про забезпечення доказів була отримана заявником 04.02.2025, що є порушенням норм щодо завчасного отримання (за п'ять днів до засідання) судової повістки, колегія суддів вважає необґрунтованими, адже виходячи із за приписів статті 117 КАС України для розгляду заяви про забезпечення доказів визначений скорочений термін її розгляду, а саме не більше п'яти днів з дня її надходження до суду, у зв'язку з чим отримання заявником повістки про виклик до суду за два дні до судового засідання не призводить до неправильного вирішення справи за заявою про забезпечення доказів.
Твердження заявника апеляційної скарги про те, що судом першої інстанції не застосовано норму, яка підлягала застосуванню, а саме, пункту 4 частини другої статті 205 КАС України, колегія суддів вважає безпідставним, оскільки судом першої інстанції вирішувалось питання про забезпечення доказів саме за окремим клопотанням особи, а не вирішувалась справа по суті заявлених вимог. В той же час, за приписами частин другої та третьої статті 117 КАС України заява про забезпечення доказів розглядається не пізніше п'яти днів з дня її надходження до суду, тоді як неявка в судове засідання учасників не перешкоджає її розгляду.
Доводи апеляційної скарги заявника про те, що судом першої інстанції протиправно покладено на ного обов'язок доказування всупереч приписам частини другої статті 77 КАС України, колегія суддів вважає безпідставними, адже заява про забезпечення доказів має містити обґрунтування наявності ризику втрати відповідного доказу, яке повинно ґрунтуватися на об'єктивних фактах і тільки в сукупності усіх наведених умов суд може вжити заходів для забезпечення доказів. Отже, у заяві про забезпечення доказів заявника має навести наявність обґрунтованих фактів та підстав, що засіб доказування може бути втрачений або збирання чи подання відповідних доказів стане згодом неможливим або утрудненим, у зв'язку з чим такі докази слід забезпечити за (частина перша статті 114 КАС України). Однак, позивачем в заяві про забезпечення доказів не приведено обґрунтування об'єктивних фактів стосовно того, що дисциплінарна справа може бути втрачена або подання її згодом стане неможливим або утрудненим, що в сукупності зумовило б для суду відповідні підстави для вжиття заходів забезпечення доказів.
Доводи заявника апеляційної скарги про те, що судом першої інстанції безпідставно виконано посилання у оскаржуваній ухвалі на постанову Великої Палати Верховного суду від 03.07.2019 у справі №9901/845/18, яка не стосується предмету забезпечення доказів, колегія суддів вважає безпідставними, оскільки у приведені постанові Верховним Судом вирішувалося питання за апеляційною скаргою на ухвалу колегії суддів Касаційного адміністративного суду про відмову у задоволенні заяви про забезпечення доказів, а відтак приведена постанова стосується питання забезпечення доказів.
Доводи апеляційної скарги заявника про те, що відповідачем подано до суду копію дисциплінарної справи, яка не відповідає певним вимогам, колегія суддів не бере до уваги, адже на момент вирішення питання про забезпечення доказів у справі вказані докази відповідачем ще не були подані до суду, а відтак судом першої інстанції при постановленні оскаржуваної ухвали вони не були оцінені.
При цьому, суд в ході розгляду справи не позбавлений можливості витребувати всі необхідні докази, що мають значення для вирішення справи.
Інші доводи апеляційної скарги означених висновків колегії суддів не спростовують.
Окрім того, ухвалюючи дане судове рішення, колегія суддів керується нормами статті 322 КАС України, статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, практикою Європейського суду з прав людини (рішення «Серявін та інші проти України») та Висновком №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів (п.41) щодо якості судових рішень.
Згідно рішення Європейського суду з прав людини по справі «Серявін та інші проти України» (п.58) суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішенні судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п. 1 ст.6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.
Пунктом 41 Висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів зазначено, що обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.
Враховуючи вищезазначені положення, дослідивши фактичні обставини та питання права, що лежать в основі спору у цій справі, колегія суддів дійшла висновку про відсутність необхідності надання відповіді на інші аргументи заявника апеляційної скарги, оскільки колегією суддів були досліджені усі основні питання, які є важливими для прийняття даного судового рішення.
Згідно з пункту 1 частини першої статті 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.
Відповідно до статті 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
За таких підстав апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а ухвала суду першої інстанції - без змін.
Керуючись ст. ст. 311, 315, 321, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.
Ухвалу Харківського окружного адміністративного суду від 06.02.2025 по справі № 520/1829/25 - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України.
Головуючий суддя Я.М. Макаренко
Судді Т.С. Перцова С.П. Жигилій