Головуючий І інстанції: Сагайдак В.В.
04 квітня 2025 р. Справа № 520/35373/24
Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
Головуючого судді Катунова В.В.,
Суддів: Чалого І.С. , Подобайло З.Г. ,
розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Харківського окружного адміністративного суду від 13.01.2025, майдан Свободи, 6, м. Харків, 61022, по справі № 520/35373/24
за позовом ОСОБА_1
до Солоницівської селищної ради Харківського району Харківської області
про визнання протиправними та скасування рішень,
25.12.2024 ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Солоницівської селищної ради Харківського району Харківської області (далі - відповідач), в якому просив суд :
- визнати незаконним та скасувати рішення № 14 Солоницівської селищної ради Харківського району Харківської області ХХV сесії VІІІ скликання від 03.12.2021 року "Про затвердження технічної документації з нормативної грошової оцінки земель населених пунктів смт. Солоницівка, с. Подвірки, с. Сіряки, с. Куряжанка Солоницівської селищної ради Харківського району Харківської області" та рішення № 55 І сесії VІІІ скликання від 16.03.2023 року Солоницівської селищної ради Харківського району Харківської області "Про внесення змін до рішення №14 Солоницівської селищної ради Харківського району Харківської області ХХV сесії VІІІ скликання від 03.12.2021 року "Про затвердження технічної документації з нормативної грошової оцінки земель населених пунктів смт. Солоницівка, с. Подвірки, с. Сіряки, с. Куряжанка Солоницівської селищної ради Харківського району Харківської області".
Крім того, просив поновити строк для звернення до суду через поважні причини пропуску визначеного ч. 2 ст. 122 КАС України строку для звернення до адміністративного суду вказавши, що про існування спірних рішень позивач дізнався з листа №02-2/3605 від 25.06.2024, текст яких отримано на запит адвоката 10.12.2024, тому позивач звернувся до суду з цим позовом в шестимісячний строк з того моменту коли про них дізнався.
Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 30.12.2024 позовну заяву залишено без руху.
Суд зазначив, що для визначення початку перебігу строку для звернення до суду необхідно встановити час коли позивач дізнався або повинен був дізнатись про порушення своїх прав, свобод та інтересів. Позивачу недостатньо лише послатись на необізнаність про порушення його прав, свобод та інтересів, при зверненні до суду він повинен довести той факт, що він не міг дізнатися про порушення свого права й саме із цієї причини не звернувся за його захистом до суду протягом шести місяців від дати порушення його прав, свобод чи інтересів чи в інший визначений законом строк звернення до суду. В той же час, триваюча пасивна поведінка такої особи не свідчить про дотримання строку звернення до суду з урахуванням наявної у неї можливості знати про стан своїх прав, свобод та інтересів.
Також зазначив, що для усунення вказаних вище недоліків позивачу необхідно надати заяву про поновлення строків звернення до суду та встановив позивачеві термін для усунення недоліків позовної заяви - протягом десяти календарних днів з моменту отримання даної ухвали, надавши вказані документи до Харківського окружного адміністративного суду.
09.01.2025 на виконання вказаної ухвали позивачем подано заяву, в якій він зазначив, що про існування спірних рішень дізнався з листа №02-2/3605 від 25.06.2024, раніше цього листа будь-яких пропозицій щодо зміни умов договору щодо розміру орендної плати у зв'язку з прийняттям оспорюваних рішень селищна рада позивачу не надсилала, що свідчить про необізнаність позивача з прийняттям вказаних рішень та не свідчить про пасивну поведінку позивача, а лише доводить істотні перешкоди, що унеможливили звернення до суду раніше. Також вказав, що в подальшому позивачем отримано податкову вимогу від 15.10.2024 на збільшену суму орендної плати за 2023 рік на суму 59 540, 78 грн (за вирахуванням сплаченої суми позивачем - 9000 грн на 2023 рік).
Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 13.01.2025 визнано неповажними підстави пропуску строку звернення до суду, позовну заяву повернуто позивачеві.
Не погоджуючись з вказаною ухвалою суду першої інстанції позивач звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалу, визнати поважними підстави пропуску строку звернення до суду та поновити вказаний строк.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги зазначає, що листом Солоницівської селищної ради від 28.01.2025 року підтверджено, що про затвердження технічної документації з нормативної грошової оцінки особисто позивач ОСОБА_1 не повідомлявся. В подальшому, враховуючи те, що оспорюване рішення мало дату застосування з 01.01.2023 року, селищна рада сформувала витяг щодо нової оцінки земельної ділянки орендаря ОСОБА_1 та подала дані до податкової, яка в свою чергу за податковий період 2023 рік за оренду землі нарахувала в 2024 році вже 75 736, 78 грн, сформувала податкову вимогу 15.10.2024 року на суму податкового боргу 59540,78 грн (враховуючи здійснену частково оплату) та надіслала рекомендованим листом ОСОБА_1 . Зазначив, що пропозицію про збільшення розміру орендної плати шляхом підписання додаткової угоди до Договору оренди землі від 30.11.2020 року внаслідок затвердження технічної документації з нормативної оцінки землі населеного пункту с.Солоницівка селищна рада, як орендодавець земельної ділянки та сторона договору оренди землі не надсилала. Також зазначив, що оспорюване рішення не є індивідуальним та було прийняте селищною радою без урахування права особи на участь у процесі прийняття рішення. Вказує, що дане рішення є регуляторним актом, має особливості прийняття, визначені Законом України від 11.09.2003 №1160-ІV «Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності» які були порушені, а саме: не були внесені у встановлені терміни зміни до Плану діяльності з підготовки проектів регуляторних актів на 2021 рік; не було опубліковано повідомлення про оприлюднення проекту регуляторного акту; не було надано позивачу та іншим особам терміну для надання зауважень та пропозицій; рішення не оприлюднене в друкованому засобі масової інформації. Вважає, що в даному випадку, позивач надав всі можливі докази того, що він не міг знати про порушення свого права й саме із цієї причини не звернувся за його захист до суду протягом шести місяців від дати порушення його прав, свободи чи інтересів, сторона позивача не допускала триваючу пасивну поведінку, оскільки в листопаді 2020 року, уклавши договір оренди землі на 5 років, позивач був впевнений, що всі суттєві зміни щодо оренди будуть внесені у його договір оренди землі і йому не потрібно перевіряти та відслідковувати кожну сесії на сайті селищної ради будь яку інформацію щодо його орендованої ділянки. На підставі вказаного, вважає, що вищепебелічені обставини у справі є поважними причинами, підтверджені відповідями та належними доказами, що є підставою для поновленні строку на звернення до адміністративного суду, про що просив суд позивач у відповідній заяві.
Відповідач правом на подачу відзиву на апеляційну скаргу не скористався.
Згідно з абзацом 1 ч. 2 ст. 312 КАС України, апеляційна скарга на ухвалу суду першої інстанції про повернення заяви позивачеві (заявнику) розглядається судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження).
Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши ухвалу суду та доводи апеляційної скарги, дослідивши письмові докази, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Повертаючи позовну заяву суд першої інстанції, дослідивши заяву позивача, вважав викладені в ній доводи такими, що не свідчать про наявність підстав для поновлення строку звернення до суду. Суд врахував, що за загальним правилом перебіг строку на звернення до адміністративного суду починається від дня виникнення права на адміністративний позов, тобто коли особа дізналася або могла дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів, при цьому, отримання позивачем листа від відповідача у червні 2024 року не змінює момент, з якого позивач повинен був дізнатись про порушення своїх прав, а свідчить лише про час, коли позивач почав вчиняти дії щодо реалізації свого права і ця дата не пов'язується з початком перебігу строку звернення до суду в даному випадку, оскільки такі дії позивач почав вчиняти із значним запізненням, виявляючи тривалий час байдужість до своїх прав. Враховуючи вищевикладене суд дійшов висновку, що доводи, якими позивач обґрунтовує дотримання строку звернення до суду за захистом своїх прав є не обгрунтованими, позивач не надав доказів існування об'єктивно непереборних обставин, які перешкоджали йому звернутись до суду з дня коли він повинен був дізнатись, що його права були порушені відповідачем. Позивачем також не було надано доказів існування інших обставин або труднощів, які перешкодили позивачу вчасно дізнатись про порушення його права, а також доказів на підтвердження вчинення ним без зайвих зволікань активних дій.
Надаючи правову оцінку вказаним обставинам справи, колегія суддів зазначає наступне.
Відповідно до частини другої статті 55 Конституції України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.
Згідно із частиною першою статті 2 КАС завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Частиною першою статті 5 КАС визначено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду за захистом, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси.
Право на судовий захист реалізується особою шляхом подання позовної заяви до адміністративного суду, яку відповідно до частини першої статті 122 КАС може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів (частина друга статті 122 КАС).
Для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть установлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів (частина третя цієї статті).
Правові наслідки пропуску строку звернення до адміністративного суду визначені у статті 123 КАС.
Так, відповідно до частини першої цієї статті у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку.
Якщо заяву не буде подано в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву (частина друга статті 123 КАС).
Норми КАС не дають визначення поважних причин пропуску строку звернення до адміністративного суду. Вочевидь такими є обставини, які унеможливлюють або ускладнюють можливість вчинення особою процесуальних дій щодо звернення з позовною заявою у визначений законом строк; є об'єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, що звернулась з адміністративним позовом; або пов'язані з дійсно істотними перешкодами чи труднощами, що унеможливили своєчасне звернення до суду. Обставини такого роду, якщо на них посилається особа, повинні бути підтверджені відповідними доказами.
Інститут строків звернення до адміністративного суду сприяє досягненню юридичної визначеності в публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до реалізації права на звернення до суду. Встановлюючи такі строки, законодавець обмежив час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними; після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними. Недотримання строків, про які йдеться, зумовлює визначені законом правові наслідки.
Статтею 6 Конвенції гарантовано, що кожен при вирішенні питання щодо прав та обов'язків має право на справедливий і відкритий розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, визначеним законом.
Згідно із статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ практику ЄСПЛ як джерело права.
У пункті 41 рішення від 03.04.2008 у справі «Пономарьов проти України» ЄСПЛ вказав: «…Вирішення питання щодо поновлення строку на оскарження перебуває в межах дискреційних повноважень національних судів, однак, такі повноваження не є необмеженими. Від судів вимагається вказувати підстави. Однією із таких підстав може бути, наприклад, неповідомлення сторін органами влади про прийняті рішення у їхній справі. Проте навіть тоді можливість поновлення не буде необмеженою…У кожній справі національні суди мають перевіряти, чи підстави для поновлення строків для оскарження виправдовують втручання у принцип res judicata, особливо…коли національне законодавство не обмежує дискреційні повноваження судів ні у часі, ні в підставах для поновлення строків».
Правила регулювання строків для подання скарги мають на меті забезпечення належного відправлення правосуддя і дотримання принципу юридичної визначеності. Зацікавлені особи повинні розраховувати на те, що ці правила будуть застосовані [див. рішення ЄСПЛ від 28.10.1998 у справі «Perez de Rada Cavanilles v. Spain», заява № 28090/95, пункт 45; від 21.12.2010 у справі «Перетяка та Шереметьєв проти України» (Peretyaka and Sheremetyev v. Ukraine), заяви № 17160/06 та № 35548/06, пункт 34].
У справі «Устименко проти України» ЄСПЛ зазначив, що сама концепція «поважних причин» не є чіткою, тому для національних судів ще важливішим було вказати причини свого рішення про поновлення пропущеного строку і відновлення провадження у справі заявника.
Якщо строк оскарження поновлюється зі спливом значного періоду часу, таке рішення може порушити принцип правової визначеності.
У справі встановлено, що Рішенням № 14 Солоницівської селищної ради Харківського району Харківської області ХХV сесії VІІІ скликання від 03.12.2021 року затверджено технічну документацію з нормативної грошової оцінки земель населених пунктів смт. Солоницівка, с. Подвірки, с. Сіряки, с. Куряжанка Солоницівської селищної ради Харківського району Харківської області, а рішенням № 55 І сесії VІІІ скликання від 16.03.2023 року Солоницівської селищної ради Харківського району Харківської області внесено зміни до рішення № 14 від 03.12.2021 якими встановлено показники для нормативної грошової оцінки земель.
Ураховуючи правову природу вказаних рішень, які є за своєю природою є нормативно-правовими актами (Рішення суб'єкта владних повноважень, які встановлюють, змінюють, припиняють (скасовують) загальні правила регулювання однотипних відносин, які розраховані на довгострокове та неодноразове застосування, що відповідно до пункту18 частини першої статті 4 КАС є ознаками нормативно-правового акта), у правовідносинах щодо звернення до адміністративного суду з позовом про їх оскарження (визнання протиправним та скасування) застосовується визначений частиною другою статті 122 КАС шестимісячний строк, який у правовідносинах з позивачем обчислюється з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення своїх прав (інтересів) цими Рішеннями.
Відповідно до ч.11 ст. 59 Закону України "Про місцеве самоврядування" акти органів та посадових осіб місцевого самоврядування підлягають обов'язковому оприлюдненню та наданню за запитом відповідно до Закону України "Про доступ до публічної інформації".
Як стверджує позивач про прийняття спірних рішень він дізнався з листа №02-2/3605 від 25.06.2024, текст яких отримано на запит адвоката 10.12.2024. За відсутності з боку відповідача пропозицій підписання додаткової угоди до договору оренди у зв'язку зі збільшенням розміру орендної плати позивач був позбавлений можливості дізнатись про зміни розміру оренди.
Частиною другою статті 122 КАС чітко визначено момент, з яким пов'язано початок відліку строку звернення до адміністративного суду, а саме з дня, коли особа дізналась або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Порівняльний аналіз словоформ «дізналася» та «повинна була дізнатися» дає підстави виснувати про презумпцію можливості та обов'язку особи знати про стан своїх прав. Щоб переконатись, що особа могла і повинна була дізнатися про порушення своїх прав (свобод, інтересів), суд повинен установити обставини, які б беззаперечно свідчили, що обізнаність особи була ймовірною, а ступінь ймовірності є високим і достатнім для висновку, що строк звернення до суду особа пропустила з поважних причин.
Та обставина, що рішення підлягали обов'язковому оприлюдненню, передбачає достатній ступінь ймовірності, що особа, якої вони стосуються, може бути ознайомлена з їх змістом з дати опублікування, за винятком випадків, коли особа наводить інші доводи. У разі якщо особа посилається на обставини, які виключають для неї можливість бути обізнаною про рішення з дати опублікування, вона повинна довести ці обставини, а суд, у свою чергу, на підставі оцінки доказів, які є у справі, прийняти рішення щодо достатності підстав для визнання причин пропуску строку звернення з позовом поважними.
Як свідчить зміст спірних рішень, останніми затверджено технічну документацію з нормативної грошової оцінки земель населених пунктів смт. Солоницівка, с. Подвірки, с. Сіряки, с. Куряжанка Солоницівської селищної ради Харківського району Харківської області, а рішенням № 55 І сесії VІІІ скликання від 16.03.2023 року Солоницівської селищної ради Харківського району Харківської області встановлено показники для нормативної грошової оцінки земель.
Позивач зазначає, що враховуючи те, що оспорюване рішення мало дату застосування з 01.01.2023 року, селищна рада сформувала витяг щодо нової оцінки земельної ділянки орендаря ОСОБА_1 та подала дані до податкової, яка в свою чергу за податковий період 2023 рік за оренду землі нарахувала в 2024 році та сформувала податкову вимогу від 15.10.2024 року на суму податкового боргу 59 540,78 грн (враховуючи здійснену частково оплату) та надіслала рекомендованим листом ОСОБА_1 .
Однак, як убачається з інформаційного запиту від 17.06.2024 року позивач значно раніше звертався до відповідача із запитом про отримання інформації про підвищення нормативно-грошової оцінки, що спростовує його доводи про необізнаність зі зміною нормативної грошової оцінки земель.
Крім того, колегія суддів вказує, що позивач є платником податку на землю, який має обов'язок регулярно сплачувати податки та має бути обізнаним щодо ставок податку у разі їх змін.
Зважаючи на викладені обставини щодо доводів позивача колегія суддів вважає їх такими, що не відповідають фактичним обставинам, що є підставою для їх відхилення.
Зазначені вище обставини є вагомими і дають підстави вважати, що позивач не спростував презумпцію можливості знати про стан своїх прав після оприлюднення спірних рішень.
Колегія суддів наголошує, що підставою для поновлення пропущеного строку на звернення до адміністративного суду можуть бути визнані лише обставини, які становили об'єктивну непереборну перешкоду для звернення до суду. Натомість позивач як у заяві про поновлення строку звернення до суду, так і в апеляційній скарзі таких обставин не вказав.
Ураховуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність підстав для повернення позовної заяви ОСОБА_1 відповідно до частини четвертої статті 169 та частини другої статті 123 КАС через пропуск позивачем строку звернення до адміністративного суду, оскільки поважних причин, які унеможливили його звернення до суду у строк, визначений частиною другою статті 122 КАС, позивач не навів.
Інші міркування і твердження позивача в апеляційній скарзі не спростовують правильності правових висновків суду першої інстанції, викладених в оскаржуваній ухвалі.
Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що при прийнятті ухвали Харківського окружного адміністративного суду від 13.01.2025 у справі №520/35373/24 суд дійшов правильних висновків щодо встановлення обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин сторін норми матеріального та процесуального права. Доводи апеляційної скарги, з наведених підстав, висновків суду не спростовують.
Керуючись ст. ст. 243, 250, 312, 315, 316, 321 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.
Ухвалу Харківського окружного адміністративного суду від 13.01.2025 по справі № 520/35373/24 залишити без змін .
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.
Суддя-доповідач В.В. Катунов
Судді І.С. Чалий З.Г. Подобайло