03 квітня 2025 року справа №200/7834/24
м. Дніпро
Перший апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого Блохіна А.А., суддів Гаврищук Т.Г., Сіваченко І.В., розглянув в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю “Миронівський продукт» на ухвалу Донецького окружного адміністративного суду від 06 січня 2025 року у справі № 200/7834/24 (головуючий І інстанції Молочна І.С.) за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю “Миронівський продукт» до Головного управління ДПС у м. Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,-
11 листопада 2024 року Товариство з обмеженою відповідальністю “Миронівський продукт», позивач, звернувся з позовом до суду з вимогами до Головного управління ДПС у м. Києві: визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у м. Києві від 22 лютого 2024 року №123820411 в частині застосування штрафу у сумі 459488 (чотириста п'ятдесят дев'ять тисяч чотириста вісімдесят вісім) грн. 11 коп. за порушення граничних строків реєстрації розрахунків коригування до податкових накладних: №82351 від 01/02/22; №82353 від 04/02/22; №82352 від 02/02/22; № 82354 від 08/02/22; №82358 від 15/02/22; №82355 від 10/02/22; №82359 від 18/02/22; №82357 від 14/02/22; №82362 від 23/02/22; №82364 від 24/02/22; №82356 від 14/02/22; №82363 від 23/02/22; №82361 від 21/02/22; №2 від 12/08/22; №1615863 від 29/07/22; №1615950 від 27/07/22; №1615942 від 27/07/22; №1615856 від 29/07/22; №1615946 від 27/07/22; №1615959 від 29/07/22; №1002426 від 15/12/22; №7162 від 14/11/22; №141 від 31/03/23; № 2922 від 13/01/23; №1606 від 15/03/23; №1607 від 15/03/23; №1608 від 15/03/23; №1605 від 07/03/23; №324 від 31/08/23; №4415 від 23/11/23.
Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 13 листопада 2024 року позовну заяву залишено без руху, позивачу встановлено строк для усунення недоліків позовної заяви.
19 листопада 2024 року представник позивача, з метою виконання вимог ухвали суду від 13 листопада 2024 року) надав до суду пояснення щодо дотримання строку звернення до суду з цим позовом, заяву про усунення недоліків позовної заяви, до якої долучив докази по справі та доказ доплати судового збору.
Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 21 листопада 2024 року відкрито провадження по справі за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін та витребувано визначені судом докази по справі. Вирішено ряд процесуальних питань.
09 грудня 2024 року відповідач надав до суду відзив на позовну заяву та докази по справі, а саме: копію акта про результати камеральної перевірки від 25 січня 2024 року №5464/ж5/26-15-04-11-03/38820069 та доказ вручення такого акта позивачу; копію податкового повідомлення-рішення від 22 лютого 2024 року №123820411 та доказ його вручення позивачу.
Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 16 грудня 2024 року повторно витребувано у відповідача визначені судом докази по справі.
Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 27 грудня 2024 року втретє витребувано у відповідача визначені судом докази по справі.
Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 27 грудня 2024 року витребувано у Державної податкової служби України визначені судом докази по справі.
30 грудня 2024 року Державна податкова служба України надала до суду докази по справі.
30 грудня 2024 року відповідач надав до суду докази по справі.
02 січня 2025 року представником позивача надано до суду клопотання про долучення доказів.
Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 02 січня 2025 року позовну заяву залишено без руху після відкриття. Позивачу встановлено строк для усунення недоліків позовної заяви протягом 5 днів з дня отримання копії ухвали, шляхом надання до суду заяви про поновлення строку звернення до адміністративного суду із цим позовом, із відповідними доказами в обґрунтування поважності причин пропуску такого строку.
03 січня 2025 року представником позивача надано до суду заяву про усунення недоліків, в якій, зокрема, представник позивача просив суд визнати причини пропуску строку звернення до адміністративного суду поважними та поновити пропущений строк звернення до адміністративного суду.
Заява обґрунтована тим, що рішення Державної податкової служби України від 28 травня 2024 року №15777/6/99-00-06-03-01-06 про залишення скарги без розгляду, що прийнято за результатом розгляду скарги позивача, з моментом отримання якого закон пов'язує закінчення процедури адміністративного оскарження податкового повідомлення-рішення Головного управління ДПС у м. Києві від 22 лютого 2024 року №123820411 та відповідно початком перебігу місячного строку звернення до суду, не могло бути отримано з об'єктивних причин. На момент ухвалення та відправлення зазначеного рішення на адресу: м. Київ, вул. Деміївська, буд. 29, кв. 7, позивач за вказаною адресою не знаходився через те, що змінив місцезнаходження юридичної особи на адресу: Україна, 84301, Донецька область, Краматорський район, м. Краматорськ, вул. Ювілейна, буд. 50А. Про прийняте Державною податковою службою України рішення від 28 травня 2024 року №15777/6/99-00-06-03-01-06 про залишення скарги без розгляду позивач дізнався лише в листопаді 2024 року, після того як 01 листопада 2024 року згідно даних з електронного кабінету (розділ “Стан розрахунків з бюджетом») штрафні санкції в сумі 500714,40 грн. (42967,09 грн., 445866,32 грн., 1010,79 грн., 10870,20 грн.) поновлено (назва операції “Поновлено виключених/скасованих донарахованих штрафних санкцій згідно з пунктами 120.1.1., 120.1.2. статті 120.1. Податкового кодексу України за актом поточного року (рішення про результати розгляду скарги) №123820411 вiд 22 лютого 2024 року порушенню податкового органу про розгляд скарги №15777/6/99-00-06-03-01-06 вiд 28 травня 2024 року»). 11 листопада 2024 року Державною податковою службою України через електронний кабінет надано позивачу на його запит копію рішення ДПС від 28 травня 2024 року №15777/6/99-00-06-03-01-06 про залишення без розгляду скарги від 08 травня 2024 №44/1.
Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 06 січня 2025 року у справі № 200/7834/24 визнано неповажними підстави для поновлення строку звернення до суду з позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю “Миронівський продукт» до Головного управління ДПС у м. Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення. В задоволенні клопотання представника Товариства з обмеженою відповідальністю “Миронівський продукт» про поновлення строку звернення до суду - відмовлено. Позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю “Миронівський продукт» до Головного управління ДПС у м. Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення щодо податку на додану вартість - залишено без розгляду. Позивач не погодився з рішенням суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати ухвалу суду першої інстанції та направити справу до суду першої інстанції для подальшого розгляду.
В обґрунтування апеляційної скарги зазначено, що суд першої інстанції при вирішенні питання про початок перебігу строку звернення до суду безпідставно взяв до уваги докази відправки рішення Державної податкової служби України від 28 травня 2024 року №15777/6/99-00-06-03- 01-06 про залишення скарги без розгляду на стару податкову адресу позивача (м. Київ, вул. Деміївська, буд. 29, кв. 7) та зробив помилковий висновок про пропуск позивачем строку звернення до суду.
У відзиві на апеляційну скаргу відповідачем висловлено згоду з висновками місцевого суду та прохання залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.
Справу розглянуто в порядку письмового провадження у відповідності до ст. 311 КАС України.
Відповідно до вимог ч. 1,2 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
Колегія суддів заслухала доповідь судді-доповідача, перевірила матеріали справи, вивчила доводи апеляційної скарги, і дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Згідно абзацу першого частини другої статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Відповідно до частини четвертої статті 122 КАС України якщо законом передбачена можливість досудового порядку вирішення спору і позивач скористався цим порядком, або законом визначена обов'язковість досудового порядку вирішення спору, то для звернення до адміністративного суду встановлюється тримісячний строк, який обчислюється з дня вручення позивачу рішення за результатами розгляду його скарги на рішення, дії або бездіяльність суб'єкта владних повноважень.
Якщо рішення за результатами розгляду скарги позивача на рішення, дії або бездіяльність суб'єкта владних повноважень не було прийнято та (або) вручено суб'єктом владних повноважень позивачу у строки, встановлені законом, то для звернення до адміністративного суду встановлюється шестимісячний строк, який обчислюється з дня звернення позивача до суб'єкта владних повноважень із відповідною скаргою на рішення, дії або бездіяльність суб'єкта владних повноважень.
Суд зазначає, що строк звернення до адміністративного суду - це проміжок часу після виникнення спору у публічно-правових відносинах, протягом якого особа має право звернутися до адміністративного суду із заявою за вирішенням цього спору і захистом своїх прав, свобод чи інтересів.
Процесуальні строки дисциплінують суб'єктів адміністративного судочинства, роблять процес динамічним і прогнозованим. Без наявності строків на ту чи іншу процесуальну дію або без їх дотримання в адміністративному судочинстві виникнуть порушення прав сторін - учасників адміністративного процесу. Недотримання встановлених законом строків зумовлює чітко визначені юридичні наслідки.
За загальним правилом перебіг строку звернення до адміністративного суду починається з дня виникнення права на адміністративний позов, тобто, коли особа дізналася або могла та повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Разом із цим, суд повинен гарантувати доступ до правосуддя особам, які вважають, що їх право порушене, і діяли добросовісно, але пропустили строк звернення до суду з поважних причин. У випадку пропуску строку звернення до суду, підставами для визнання поважними причин такого пропуску є лише наявність обставин, які є об'єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, та пов'язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення відповідних дій та підтверджені належними доказами.
Суд зазначає, що при вирішенні питання дотримання позивачем строку звернення до суду із позовом першочергово слід визначитись із строком, який підлягає застосуванню до спірних правовідносин, та моментом початку його перебігу. Лише після встановлення зазначених обставин суд переходить до оцінки поважності причин пропуску такого строку, якщо він дійсно був пропущений.
Аналогічний правовий висновок викладений Верховним Судом у постанові від 06 липня 2023 року у справі №380/7418/22.
Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, регулює Податкового кодексу України, який, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, відповідальність за порушення податкового законодавства, а також містить окремі правила та положення для регулювання відносин із захисту прав учасників податкових відносин, в тому числі захисту порушеного права в судовому порядку.
Зокрема, у статті 56 Податкового кодексу України закріплено окремі положення щодо порядку та процедури оскарження рішень контролюючих органів.
Відповідно до пункту 56.1 статті 56 Податкового кодексу України рішення, прийняті контролюючим органом, можуть бути оскаржені в адміністративному або судовому порядку.
У разі якщо платник податків вважає, що контролюючий орган неправильно визначив суму грошового зобов'язання або прийняв будь-яке інше рішення, що суперечить законодавству або виходить за межі повноважень контролюючого органу, встановлених цим Кодексом або іншими законами України, такий платник має право звернутися із скаргою про перегляд цього рішення до контролюючого органу вищого рівня (пункт 56.2 статті 56 Податкового кодексу України).
Згідно з положеннями підпунктів 56.17.1-56.17.5 пункту 56.17 статті 56 Податкового кодексу України процедура адміністративного оскарження закінчується: днем, наступним за останнім днем строку, передбаченого для подання скарги на податкове повідомлення-рішення або будь-яке інше рішення відповідного контролюючого органу у разі, коли така скарга не була подана у строк, передбачений абзацом першим пункту 56.3 цієї статті; днем отримання платником податків рішення відповідного контролюючого органу про повне задоволення скарги; днем отримання платником податків рішення центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику; днем отримання платником податків рішення центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну митну політику; днем звернення платника податків до контролюючого органу із заявою про розстрочення, відстрочення грошових зобов'язань, що оскаржувались.
Відповідно до пункту 56.18 статті 56 Податкового кодексу України з урахуванням строків давності, визначених статтею 102 цього Кодексу, платник податків має право оскаржити в суді податкове повідомлення-рішення або інше рішення контролюючого органу у будь-який момент після отримання такого рішення.
Рішення контролюючого органу, оскаржене в судовому порядку, не підлягає адміністративному оскарженню.
Процедура адміністративного оскарження вважається досудовим порядком вирішення спору.
При зверненні платника податків до суду з позовом щодо визнання протиправним та/або скасування рішення контролюючого органу грошове зобов'язання вважається неузгодженим до дня набрання судовим рішенням законної сили.
Відповідно до пункту 56.19 статті 56 Податкового кодексу України у разі коли до подання позовної заяви проводилася процедура адміністративного оскарження, платник податків має право оскаржити в суді податкове повідомлення-рішення або інше рішення контролюючого органу про нарахування грошового зобов'язання протягом місяця, що настає за днем закінчення процедури адміністративного оскарження відповідно до пункту 56.17 цієї статті.
Верховний Суд у постанові від 26 листопада 2020 року у справі №500/2486/19 сформував правовий висновок, відповідно до якого норма пункту 56.18 статті 56 Податкового кодексу України не визначає процесуального строку звернення до суду і, відповідно, не є спеціальною щодо норми пункту 56.19 статті 56 Податкового кодексу України. Водночас норма пункту 56.19 статті 56 Податкового кодексу України є спеціальною щодо норми частини четвертої статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України, має перевагу в застосуванні у податкових спорах і регулює визначену її предметом групу правовідносин - оскарження в судовому порядку податкових повідомлень-рішень та інших рішень контролюючих органів про нарахування грошових зобов'язань за умови попереднього використання позивачем досудового порядку вирішення спору (застосування процедури адміністративного оскарження - абзац третій пункту 56.18 статті 56 Податкового кодексу України). Вона встановлює строк для їх оскарження протягом місяця, що настає за днем закінчення процедури адміністративного оскарження відповідно до пункту 56.17 цієї статті.
Таким чином, суд зазначає, що для оскарження в судовому порядку податкового повідомлення-рішення контролюючого органу про нарахування відповідних грошових зобов'язань за умови попереднього використання позивачем досудового порядку вирішення спору (застосування процедури адміністративного оскарження) встановлюється строк для його оскарження протягом місяця, що настає за днем закінчення процедури адміністративного оскарження відповідно до пункту 56.17 статті 56 Податкового кодексу України (зокрема, за днем отримання платником податків рішення центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику відповідно до підпункту 56.17.3 пункту 56.17 статті 56 Податкового кодексу України).
Судом встановлено, що 09 травня 2024 року позивачем через електронний кабінет подано скаргу від 08 травня 2024 року вих.№44/1 (зареєстровано №18535 дата 09 травня 2024 року 04:05:52, реєстраційний індекс 18535/6) на податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у м. Києві від 22 лютого 2024 року №123820411 до Державної податкової служби України. Тобто, позивачем використано процедуру адміністративного оскарження податкового повідомлення-рішення Головного управління ДПС у м. Києві від 22 лютого 2024 року №123820411.
Водночас, у додаткових поясненнях у справі від 19 листопада 2024 року представник позивача зазначив, що в порушення пунктів 42.1, 42.4 статті 42 Податкового кодексу України рішення про розгляд скарги на податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у м. Києві від 22 лютого 2024 року №123820411 на адресу Товариства з обмеженою відповідальністю “Миронівський продукт» та (або) в електронний кабінет платника податків Державною податковою службою України (центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику) не надсилалось. Так, 07 листопада 2024 року Товариством з обмеженою відповідальністю “Миронівський продукт» через електронний кабінет подано запит до Державної податкової служби України про надання рішення про розгляд скарги. Згідно даних електронного кабінету лист (запит) Товариства з обмеженою відповідальністю “Миронівський продукт» зареєстровано №2112 дата 07 листопада 2024 року 12:11:57. 11 листопада 2024 року Товариством з обмеженою відповідальністю “Миронівський продукт» отримано від Державної податкової служби України надісланий в електронний кабінет лист №2349/ЗПІ/99-00-06-02-02-10 від 11 листопада 2024 року та Рішення про залишення скарги без розгляду №15777/6/99-00-06-03-01-06 від 28 травня 2024 року.
Відтак, позивач вважає, що днем закінчення процедури адміністративного оскарження згідно підпункту 56.17.3 пункту 56.17 статті 56 Податкового кодексу України є 11 листопада 2024 року (днем отримання платником податків рішення центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику). Також вважає, що подавши позовну заяву 11 листопада 2024 року ним не порушено встановлений пунктом 56.19 статті 56 Податкового кодексу України місячний строк для судового оскарження рішення.
Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 21 листопада 2024 року вирішено, що питання дотримання позивачем строку звернення до адміністративного суду, а в разі, якщо такий строк пропущено, поважності причин його пропуску та наявності підстав для його поновлення, буде вирішуватись на стадії судового розгляду, після встановлення відповідних фактичних обставин.
27 грудня 2024 року відповідачем та Державною податковою службою України надано суду копію рішення Державної податкової служби України від 28 травня 2024 року №15777/6/99-00-06-03-01-06 про залишення скарги без розгляду, що прийнято за результатом розгляду зазначеної скарги позивача, та докази направлення останньому такого рішення рекомендованим листом з повідомленням про вручення. Означене поштове відправлення повернуто 12 червня 2024 року на адресу відправника з відміткою “за закінченням терміну зберігання», що підтверджується відтиском штемпеля на поштовому конверті.
02 січня 2025 року представником позивача надано докази повідомлення ним 17 квітня 2024 року контролюючий орган про бажання отримувати документи через електронний кабінет (J1391602).
Ухвалою від 02 січня 2025 року встановлено, що перебіг місячного строку звернення до суду із цим позовом повинен відраховуватись з 13 червня 2024 року, тому позивачем пропущено місячний строк звернення до суду з цим позовом. Також, відхилено твердження представника позивача, що днем закінчення процедури адміністративного оскарження згідно підпункту 56.17.3 пункту 56.17 статті 56 Податкового кодексу України є 11 листопада 2024 року (днем отримання платником податків рішення центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику).
З метою усунення недоліків позовної заяви, представник позивача у заяві від 03 січня 2025 року вказав, що рішення Державної податкової служби України від 28 травня 2024 року №15777/6/99-00-06-03-01-06 про залишення скарги без розгляду, що прийнято за результатом розгляду його скарги, з моментом отримання якого закон пов'язує закінчення процедури адміністративного оскарження податкового повідомлення-рішення Головного управління ДПС у м. Києві від 22 лютого 2024 року №123820411 та, відповідно, початком перебігу місячного строку звернення до суду, не могло бути отримано підприємством позивача з об'єктивних причин, адже на момент ухвалення та відправлення зазначеного рішення на адресу: м. Київ, вул. Деміївська, буд. 29, кв. 7, позивач за вказаною адресою не знаходився через те, що змінив місцезнаходження юридичної особи на адресу: Україна, 84301, Донецька область, Краматорський район, м. Краматорськ, вул. Ювілейна, буд. 50А.
Суд відхиляє означене твердження, як підставу поважності причин пропуску звернення до суду з цим позовом з урахуванням наступного.
По-перше, матеріалами справи підтверджено, що в скарзі від 08 травня 2024 року вих.№44/1 (зареєстровано №18535 дата 09 травня 2024 року 04:05:52, реєстраційний індекс 18535/6) на податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у м. Києві від 22 лютого 2024 року №123820411 позивачем як скаржником зазначено власне місцезнаходження: 03040, м. Київ, вул. Деміївська, буд. 29, кв. 7, що останнім не заперечується.
Матеріалами справи підтверджують, що державна реєстрація змін до відомостей про юридичну особу відбулась 20 травня 2024 року (реєстраційна дія 1000681070025066534, Зміна місцезнаходження юридичної особи).
Крім того, суд враховує, що відповідно до першого та п'ятого абзаців пункту 2 Розділу VII наказу Міністерства фінансів України 21 жовтня 2015 року №916 “Про затвердження Порядку оформлення і подання скарг платниками податків та іншими особами та їх розгляду контролюючими органами», зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 23 грудня 2015 року за №1617/28062, контролюючий орган зобов'язаний прийняти вмотивоване рішення та надіслати його протягом двадцяти календарних днів, що настають за днем отримання скарги платника податків, на адресу платника податків засобами поштового зв'язку (з повідомленням про вручення) чи електронного зв'язку (з дотриманням вимог, визначених пунктом 42.4 статті 42 Податкового кодексу України), або надати йому під розписку. Рішення надсилається на адресу, зазначену платником податків у скарзі, а у разі не зазначення такої адреси - на податкову адресу платника податків.
Враховуючи викладене, наведені доводи представника позивача є безпідставними та такими, що не ґрунтуються на нормах чинного законодавства.
По-друге, ініціювавши процедуру оскарження рішення податкового органу в адміністративному порядку, позивач мав проявити належну зацікавленість, відповідальність, обачність як платник податків та скаржник у процедурі адміністративного оскарження та повідомити контролюючий орган про зміни відомостей про його юридичну особу. Адже надання таких відомостей гарантує отримання відповідного рішення.
Так, матеріали справи не містять докази надіслання повідомлення про зміну свого місцезнаходження підприємством позивача, зокрема, на адресу Державної податкової служби України.
По-третє, з рішення Державної податкової служби України від 28 травня 2024 року №15777/6/99-00-06-03-01-06 про залишення скарги без розгляду вбачається, що Товариством з обмеженою відповідальністю “Миронівський продукт» не подано разом зі скаргою клопотання про поновлення пропущеного строку на подання скарги в адміністративному порядку з документами, які підтверджують поважність причин пропуску. Викладене опосередковано характеризує позивача як скаржника у розглядаємій процедурі адміністративного оскарження.
Враховуючи викладене, суд відхиляє посилання представника позивача на те, що ним саме 11 листопада 2024 року через електронний кабінет отримано копію рішення ДПС від 28 травня 2024 року №15777/6/99-00-06-03-01-06 про залишення без розгляду скарги від 08 травня 2024 №44/1, як на обґрунтовані підстави для поновлення пропущеного строку звернення до суду із цим позовом.
Суд зазначає, що встановлення строків звернення до суду з відповідними позовними заявами законом передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними, передбачених КАС України, певних процесуальних дій. Інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов'язків. Строки звернення до адміністративного суду із адміністративним позовом обмежують час, протягом якого такі правовідносини вважаються спірними; після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.
При цьому, практика Європейського суду з прав людини свідчить про те, що право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, в тому числі і встановленням строків на звернення до суду за захистом порушених прав (справа Стаббігс та інші проти Великобританії, рішення від 22 жовтня 1996 року, справа Девеер проти Бельгії, рішення від 27 лютого 1980 року).
Європейський суд з прав людини у рішенні від 28 березня 2006 року (справа “Мельник проти України») погодився з тим, що правила регулювання строків для подання скарги, безумовно, мають на меті забезпечення належного відправлення правосуддя і дотримання принципу юридичної визначеності. А також вказав, що зацікавлені особи повинні розраховувати на те, що ці правила будуть застосовані.
Питання поважності причин пропуску строку звернення до суду є оціночним та залежить від доказів, якими підтверджуються обставини та підстави такого пропуску.
Причина пропуску строку звернення до суду може вважатися поважною, якщо вона відповідає одночасно усім таким умовам:
1) це обставина або кілька обставин, яка безпосередньо унеможливлює або ускладнює можливість вчинення процесуальних дій у визначений законом строк;
2) це обставина, яка виникла об'єктивно, незалежно від волі особи, яка пропустила строк;
3) ця причина виникла протягом строку, який пропущено;
4) ця обставина підтверджується належними і допустимими засобами доказування.
Зі змісту заяви про поновлення строку не вбачається, що позивач був позбавлений реальної, об'єктивної можливості виявити належну зацікавленість та вчинити активні дії щодо звернення до суду за захистом своїх прав у встановлений кодексом строк.
Суд не встановив переконливих фактичних обставин, які б свідчили про дійсні істотні перешкоди чи труднощі для своєчасного звернення позивача до суду за захистом своїх прав, тому не визнає поважними вказані представником позивача причини пропуску строку звернення до суду з цим позовом.
Інших поважних та об'єктивних причин для поновлення строку звернення до суду представником позивача не зазначено, доказів на їх підтвердження не надано.
Враховуючи вищезазначене, суд першої інстанції дійшов висновку, що клопотання представника позивача про поновлення строку звернення до суду задоволенню не підлягає.
З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку про залишення позовної заяви без розгляду.
Статтею 316 КАС України визначено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Ураховуючи наведене, колегія суддів не знаходить правових підстав для задоволення апеляційної скарги і відповідно для скасування оскаржуваного судового рішення, оскільки судом першої інстанції правильно встановлено обставини справи, судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права, правові висновки суду першої інстанції скаржником не спростовані.
Керуючись 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю “Миронівський продукт» на ухвалу Донецького окружного адміністративного суду від 06 січня 2025 року у справі № 200/7834/24 - залишити без задоволення.
Ухвалу Донецького окружного адміністративного суду від 06 січня 2025 року у справі № 200/7834/24 - залишити без змін.
Повне судове рішення складено 03 квітня 2025 року.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту її підписання та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення в порядку, передбаченому ст. 328 Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий суддя А.А. Блохін
Судді Т.Г. Гаврищук
І.В. Сіваченко