03 квітня 2025 року справа №200/7926/24
м. Дніпро
Перший апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді Блохіна А.А., Гаврищук Т.Г., Сіваченка І.В., розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 17 січня 2025 року (повне судове рішення складено 17 січня 2025 року) у справі № 200/7926/24 (суддя в І інстанції Тарасенко І.М. ) за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області, Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання протиправним та зобов'язання зарахувати стаж, провести перерахунок пенсії,-
Позивач, ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області у якому просив суд:
1) визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області щодо відмови в розрахунку призначеної пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до абз. 3 ч. 1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», ст. 8 Закону України «Про підвищення престижності шахтарської праці»;
2) зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області зарахувати до пільгового стажу ОСОБА_1 період роботи з повним робочим днем під землею згідно з ч. 3 ст. 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» період роботи; з 05.06.1992 року по 15.08.1993 року на шахті «Гірник» Селидівського виробничого об'єднання по видобутку вугілля на посаді електрослюсаря підземного; з 18.08.1993 року по 08.02.1994 року на Горняцькому ШСУ «Селидіввугілля» на посаді електрослюсаря підземного; з 24.02.1994 року по 31.12.1998 року на шахті «Гірник» Селидівського виробничого об'єднання по видобутку вугілля на посаді електрослюсаря підземного; з 24.06.2000 року по 09.10.2000 року на ДП «Горняк» ТОВ «Горницький шахтобуд» на посаді гірничого майстра підземного з повним робочим днем під землею; з 01.01.2008 рок по 21.05.2008 року в ТОВ «Управління горних робіт» на посаді підземного електрослюсаря з повним робочим днем на підземних роботах; з 28.07.2014 року по 31.12.2015 року на ВСП «шахта Курахівська» ДП «Селидіввугілля» Міністерства енергетики та вугільної промисловості України на посаді електрослюсаря підземного з повним робочим днем в шахті; 3) провести перерахунок та виплату призначеної ОСОБА_1 пенсії за віком у розмірі відповідно до абз. 3 ч. 1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» з урахуванням ст. 8 Закону України «Про підвищення престижності шахтарської праці» у розмірі 80 відсотків заробітної плати (доходу) застрахованої особи, з 27 травня 2024 року з часу призначення пенсії за віком.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що рішенням Пенсійного фонду від 05.06.2024 року № 057250005920 йому було призначено пенсію за віком за Списком № 1 відповідно до ст. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» та ст. 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» без урахування абз. 3 ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» та Закону України «Про підвищення престижності шахтарської праці».
Отже, позивач не згоден із розрахунком його пільгового стажу для призначення пенсії за віком на пільгових умовах, як шахтаря, у зв'язку із чим звернувся до суду із даним позовом.
Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду відкрито провадження в даній адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін.
Рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 17 січня 2025 року позов задоволено частково.
Визнано протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області щодо не проведення розрахунку призначеної пенсії ОСОБА_1 за віком на пільгових умовах відповідно до абз. 3 ч. 1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», ст. 8 Закону України «Про підвищення престижності шахтарської праці».
Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області зарахувати до пільгового стажу ОСОБА_1 період його роботи з повним робочим днем під землею згідно з ч. 3 ст. 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» період роботи; з 05.06.1992 року по 15.08.1993 року на шахті «Гірник» Селидівського виробничого об'єднання по видобутку вугілля на посаді електрослюсаря підземного; з 18.08.1993 року по 08.02.1994 року на Горняцькому ШСУ «Селидіввугілля» на посаді електрослюсаря підземного; з 24.02.1994 року по 31.12.1998 року на шахті «Гірник» Селидівського виробничого об'єднання по видобутку вугілля на посаді електрослюсаря підземного з повним робочим днем під землею ; з 24.06.2000 року по 09.10.2000 року на ДП «Горняк» ТОВ «Горницький шахтобуд» на посаді гірничого майстра підземного з повним робочим днем під землею; з 01.01.2008 рок по 21.05.2008 року в ТОВ «Управління горних робіт» на посаді підземного електрослюсаря з повним робочим днем на підземних роботах; з 28.07.2014 року по 31.12.2015 року на ВСП «шахта Курахівська» ДП «Селидіввугілля» Міністерства енергетики та вугільної промисловості України на посаді електрослюсаря підземного з повним робочим днем в шахті.
Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області провести перерахунок та виплату призначеної ОСОБА_1 пенсії за віком у розмірі відповідно до абз. 3 ч. 1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» з урахуванням ст. 8 Закону України «Про підвищення престижності шахтарської праці» у розмірі 80 відсотків заробітної плати (доходу) застрахованої особи, з 27 травня 2024 року з часу призначення пенсії за віком.
Вирішено питання судових витрат.
В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
Не погодившись з таким судовим рішенням, відповідачем подана апеляційна скарга в якій посилався на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права.
Відповідач свою апеляційну скаргу мотивував тим, що записи трудової книжки позивача серії серії НОМЕР_1 від 03.09.1991 не містять відомостей про розділ, підрозділ, пункт, найменування списків або їх номери, куди включається період роботи та інші відомості, що визначають пільговий характер роботи за вищезазначені періоди. Для підтвердження пільгового характеру робіт на вищезазначених підприємствах пільгові довідки не надано. Періоди роботи позивача на цих підприємствах були зараховані до страхового та пільгового стажу за Списком №1 на підставі відомостей наявних в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування (Довідка ОК-5, код підстави для обліку спецстажу - ЗП3013А1, ЗП3013Б1).
Відповідно до розрахунку стажу (Форма РС-право) обрахованого по 30.04.2024, страховий стаж позивача з урахуванням додаткових років за Списком №1 складає 27 років 06 місяців 01 день, у тому числі пільговий стаж за Списком № 1 - 11 років 03 місяці 07 днів, пільговий стаж на підземних роботах - відсутній, що унеможливлює обчислення розміру пенсії за віком на пільгових умовах з урахуванням норм абзацу 3 частини 1 статті 28 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» з урахуванням статті 8 Закону України “Про підвищення престижності шахтарської праці».
Просив скасувати рішення місцевого суду та постановити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити у повному обсязі.
Апеляційний розгляд здійснено в порядку письмового провадження.
Відповідно до ч. 1 ст. 308 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги.
Суд апеляційної інстанції, заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, вважає за необхідне вимоги, викладені в апеляційній скарзі задовольнити частково, з наступних підстав.
Судами першої та апеляційної інстанції встановлено наступне.
Позивач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , є громадянином України, що підтверджується паспортом № НОМЕР_3 , знаходиться на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Донецькій області, як отримувач пенсії за віком за Списком № 1 відповідно до ст. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» та ст. 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» з червня 2024 року.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 27 травня 2024 року звернувся через вебпортал електронних послуг Пенсійного фонду України із заявою про призначення пенсії за віком відповідно до пункту 1 частини 2 статті 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Звернення опрацьовано за принципом екстериторіальності Головним управлінням Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, що передбачено постановою правління Пенсійного фонду України від 16.12.2020 року № 25-1 «Про затвердження змін до деяких постанов правління Пенсійного фонду України», зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 16.03.2021 року № 339/35961.
За результатом розгляду заяви ОСОБА_1 від 27.05.2024 про призначення пенсії на пільгових умовах, Головним управлінням Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області прийнято рішення про призначення пенсії за віком на пільгових умовах за Списком № 1 відповідно до пункту 1 частини 2 статті 114 Закону № 1058 з 04.06.2024 року.
05 листопада 2024 року позивач звернувся до відділення ПФУ із заявою про надання йому розрахунку призначеної пенсії за віком на пільгових умовах. Головним управлінням Пенсійного фонду України в Донецькій області була надана позивачу протокол/розпорядження ПФУ щодо призначення/перерахунку пенсії від 04.06.2024 року, з якої вбачається, що пенсія ОСОБА_1 розрахована відповідно до ст. 27, абз. 2 ч. 1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», однак без врахування абз. 3 ч. 1 ст. 28 вказаного Закону.
Згідно протоколу/розпорядження ПФУ щодо призначення/перерахунку пенсії від 04.06.2024 року, страховий стаж ОСОБА_1 становить - 38 років 8 місяців 4 дні, стаж роботи за Списком 1 - 11 років 3 місяці 7 днів.
Як вбачається з форми РС-право щодо розрахунку стажу для призначення пільгової пенсії, Головним управлінням Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області не зараховано до пільгового стажу роботи позивача за Списком № 1 відповідно до ч. 3 ст. 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», період роботи
з 05.06.1992 року по 15.08.1993 року на шахті «Гірник» Селидівського виробничого об'єднання по видобутку вугілля на посаді електрослюсаря підземного;
з 18.08.1993 року по 08.02.1994 року на ШСУ «Селидіввугілля» на посаді електрослюсаря підземного;
з 24.02.1994 року по 31.12.1998 року на шахті «Гірник» Седидівського виробничого об'єднання по видобутку вугілля на посаді електрослюсаря підземного;
з 24.06.2000 року по 09.10.2000 року на ДП «Горняк» ТОВ «Гірницький шахтобуд» на посаді гірничого майстра підземного з повним робочим днем під землею;
з 01.01.2008 року по 21.05.2008 року в ТОВ «Управління горних робіт» на посаді підземного електрослюсаря з повним робочим днем на підземних роботах;
з 28.07.2014 року по 31.12.2015 року на ВПС «шахта Курахівська» ДП «Селиідввугілля» Міністерства енергетики та вугільної промисловості України на посаді електрослюсаря підземного з повним робочим днем в шахті.
Як зазначає відповідач, спірні періоди не були зараховані позивачу до його пільгового стажу, оскільки позивачем не надані уточнюючи довідки щодо цих періодів а також, оскільки підприємства, на яких працював ОСОБА_1 , зареєстровані та розташовані на територіях, що передбачені Переліком територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих російською федерацією, затвердженим Наказом Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України від 22.12.2022 № 309, пільговий стаж заявника розраховано за даними спеціального стажу реєстру застрахованих осіб.
Своє рішення суд першої інстанції мотивував тим, що в трудовій книжці ОСОБА_1 серії НОМЕР_1 , зазначено, що він працював у спірні періоди безпосередньо повний робочий день на підземних роботах, що не спростовується також й пенсійним фондом, згідно з індивідуальними відомостями про застраховану особу - довідка ОК-5, до спеціального (пільгового стажу на вугільних підприємствах зараховано всі спірні періоди роботи позивача з 01.01.2008 року по 31.05.2008 року та з 28.07.2014 року по 31.12.2015 року, код підстави для обліку спецстажу ЗП3013А1) та відповідно сплачено страхові внески.
З рішенням суду першої інстанції частково не погоджується колегія суддів з огляду на наступне.
Статтею 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до статті 46 Конституції України, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.
Правовідносини, що виникають у сфері пенсійного забезпечення громадян, регулюються Законом України від 05 листопада 1991 року № 1788-ХІІ «Про пенсійне забезпечення» (далі - Закон № 1788-ХІІ) та Законом України від 09 липня 2003 року № 1058-ІV «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (далі - Закону № 1058-ІV).
Відповідно до статті 1 Закону України «Про підвищення престижності шахтарської праці» дія цього Закону поширюється на працівників, які видобувають вугілля, залізну руду, руди кольорових і рідкісних металів, марганцеві, уранові, магнієві (солі калієво- магнієві та солі магнієві) та озокеритні руди, працівників шахтобудівних підприємств, які зайняті на підземних роботах повний робочий день, та працівників державних воєнізованих аварійно-рятувальних служб (формувань) у вугільній промисловості - за Списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, зайнятість в яких повний робочий день дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, затвердженим Кабінетом Міністрів України (далі - шахтарі), та членів їх сімей.
Згідно з абзацом 3 частини 1 статті 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» мінімальний розмір пенсії особам, на яких поширюється дія Закону України «Про підвищення престижності шахтарської праці», та працівникам, зайнятим повний робочий день під землею обслуговуванням зазначених осіб, які відпрацювали на підземних роботах не менш як 15 років для чоловіків та 7,5 років для жінок за Списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, встановлюється незалежно від місця останньої роботи, у розмірі 80 відсотків середньої заробітної плати шахтаря, але не менш як три розміри прожиткового мінімуму, встановленого для осіб, які втратили працездатність.
Статтею 8 Закону України «Про підвищення престижності шахтарської праці» визначено, що мінімальний розмір пенсії шахтарям, які відпрацювали на підземних роботах не менш як 15 років для чоловіків та 7,5 років для жінок за списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, встановлюється незалежно від місця останньої роботи, у розмірі 80 відсотків середньої заробітної плати шахтаря, але не менш як три розміри прожиткового мінімуму, встановленого для осіб, які втратили працездатність. Для обчислення розміру пенсій за віком за кожний повний рік стажу роботи на підземних роботах до страхового стажу додатково зараховується по одному року.
Аналіз зазначених норм дає підстави для висновку, що мінімальний розмір пенсії у розмірі 80 відсотків середньої заробітної плати шахтаря, але не менш як три розміри прожиткового мінімуму, встановленого для осіб, які втратили працездатність, є додатковою гарантією для шахтарів, які працювали на підземних роботах не менш як 7,5 років для жінок за Списком № 1, яка встановлена на випадок, коли після розрахунку у встановленому законом порядку розміру відповідної пенсії за віком (в тому числі, з урахуванням понаднормового стажу, встановленого статтею 8 Закону України «Про підвищення престижності шахтарської праці») така пенсія буде менша ніж три розміри прожиткового мінімуму, встановленого для осіб, які втратили працездатність.
Верховний Суд у постановах у справі № 345/4616/16 від 20.11.2018 року, у справі № 345/4570/16-а від 06.02.2019 року, у справі № 345/4462/16-а від 05.12.2019 року та інших дійшов висновку про те, що статтю 1 Закону України «Про підвищення престижності шахтарської праці» слід розглядати у нерозривному зв'язку зі Списком № 1 виробництв, цехів, професій та посад на підземних роботах, на роботах із шкідливими умовами праці і в гарячих цехах, робота у яких дає право на державну пенсію на пільгових умовах та в пільгових розмірах.
Суд зазначає, що статтею 8 Закону України «Про підвищення престижності шахтарської праці» передбачено не окремий вид пенсії, а додаткову соціальну гарантію. При цьому розмір пенсії обчислюється відповідно до Закону № 1058-IV і під час такого обчислення враховуються відповідні доплати і підвищення, передбачені цим Законом.
Аналогічний висновок викладений у постанові Верховного Суду від 13.11.2019 року у справі № 345/763/17.
Умовою виплати пенсії за нормами статті 8 Закону України «Про підвищення престижності шахтарської праці» та абзацу 3 частини першої статті 28 Закону № 1058-IV є призначення пенсії за віком, у тому числі на пільгових умовах, які передбачають зменшення пенсійного віку, встановленого абзацом 1 статті 26 цього Закону № 1058-IV.
Така правова позиція висловлена у постанові Верховного Суду від 26.05.2020 у справі № 205/8712/16-а.
При цьому, виходячи з положень наведеної норми, до кола працівників, на яких поширюється дія Закону України «Про підвищення престижності шахтарської праці» та встановлені пільги, належать тільки працівники, зазначені у Списку № 1, які були зайняті на підземних роботах повний робочий день.
Аналогічний висновок викладений у постановах Верховного Суду від 06.07.2023 року у справі № 200/5813/20-а, від 18.04.2019 року у справі № 392/17/17, від 29.12.2021 року у справі № 345/2562/17, від 21.01.2020 року у справі № 640/4469/17, від 31.03.2020 року у справі № 459/245/17, та Верховний Суд України, зокрема, у постанові від 28.01.2014 року по справі № 21- 455а13, від 24.06.2014 року (справа № 21-236а14).
Отже, дія Закону України «Про підвищення престижності шахтарської праці» поширюється на працівників, які зайняті на підземних роботах повний робочий день за Списком № 1, зайнятість в яких повний робочий день дає право на пенсію за віком на пільгових умовах.
До Списку№ 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, зайнятість в яких повний робочий день дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 11 березня 1994 року № 162, Постановою Кабінету Міністрів України від 16.01.2003 року № 36, Постановою Кабінету Міністрів України від 24.06.2016 року № 461, належать, зокрема, працівники: зайняті повний робочий день на підземних роботах; які обслуговують працівників, зайнятих на підземних роботах (медперсонал підземних пунктів охорони здоров'я, працівники підземного телефонного зв'язку тощо) (Підземні роботи в шахтах, рудниках і копальнях на видобуванні корисних копалин, в геологорозвідці, на дренажних шахтах, на будівництві шахт, рудників, копалень).
Як вбачається з протоколу/розпорядження щодо призначення/перерахунку пенсії від 04.06.2024 року: страховий стаж позивача 38 років 8 місяців 4 дні, у тому числі робота за Списком № 1 - 11 років 3 місяці 7 днів.
До пільгового стажу позивача не зараховано періоди роботи позивача з 05.06.1992 року по 15.08.1993 року на шахті «Гірник» Селидівського виробничого об'єднання по видобутку вугілля на посаді електрослюсаря підземного; з 18.08.1993 року по 08.02.1994 року на ШСУ «Селидіввугілля» на посаді електрослюсаря підземного; з 24.02.1994 року по 31.12.1998 року на шахті «Гірник» Седидівського виробничого об'єднання по видобутку вугілля на посаді електрослюсаря підземного; з 24.06.2000 року по 09.10.2000 року на ДП «Горняк» ТОВ «Гірницький шахтобуд» на посаді гірничого майстра підземного з повним робочим днем під землею; з 01.01.2008 року по 21.05.2008 року в ТОВ «Управління горних робіт» на посаді підземного електрослюсаря з повним робочим днем на підземних роботах; з 28.07.2014 року по 31.12.2015 року на ВПС «шахта Курахівська» ДП «Селиідввугілля» Міністерства енергетики та вугільної промисловості України на посаді електрослюсаря підземного з повним робочим днем в шахті з підстав ненадання уточнюючих довідок.
18 листопада 2005 року Міністерством праці та соціальної політики України було прийнято наказ № 383, яким затверджено Порядок застосування Списків № 1 і № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників при обчисленні стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах (далі - Порядок № 383).
Згідно з пунктом 2 Порядку № 383 під повним робочим днем слід уважати виконання робіт в умовах, передбачених Списками, не менше 80 відсотків робочого часу, установленого для працівників даного виробництва, професії або посади, з урахуванням підготовчих, допоміжних, поточних ремонтних робіт, пов'язаних з виконанням своїх трудових обов'язків.
Відповідно до пункту 3 Порядку № 383 при визначенні права на пенсію за віком на пільгових умовах застосовуються Списки, що чинні на період роботи особи. До пільгового стажу зараховується весь період роботи на відповідних посадах або за професіями незалежно від дати їх внесення до Списків за умови підтвердження документами відповідних умов праці за час виконання роботи до 21.08.1992 року та за результатами проведення атестації робочих місць за умовами праці після 21.08.1992 року.
31 березня 1994 року Кабінетом Міністрів України було прийнято постанову № 202 «Про затвердження Списку робіт і професій, що дають право на пенсію незалежно від віку при безпосередній зайнятості протягом повного робочого дня на підземних і відкритих гірничих роботах (включаючи особовий склад гірничорятувальних частин), пов'язаних з видобутком вугілля, сланцю, руди та інших корисних копалин, на будівництві шахт і рудників та в металургії, терміном не менше 25 років» (далі - Постанова КМУ № 202).
До розділу І «Підземні гірничі роботи в шахтах і на будівництві вугільних (сланцевих) шахт» зазначеної Постанови КМУ № 202 включені усі робітники, зайняті протягом повного робочого дня на підземних роботах, керівники і спеціалісти підземних дільниць діючих і споруджуваних шахт для видобутку вугілля (сланцю).
Порядок підтвердження стажу роботи регламентується статтею 62 Закону України від 05.11.1991 року № 1788-ХІІ «Про пенсійне забезпечення» (далі - Закон № 1788-ХІІ).
Згідно зі статтею 62 Закону № 1788-ХІІ (яка кореспондуються зі статтею 48 Кодексу законів про працю України) основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Саме такий Порядок був затверджений постановою Кабінету Міністрів України № 637 від 12.08.1993 року (далі - Порядок № 637).
Відповідно до пункту 1 Порядку № 637 основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.
Пунктом 3 Порядку № 637 визначено, що за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.
Згідно з пунктом 20 Порядку № 637 у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій, їх правонаступників (додаток № 5).
У довідці має бути вказано періоди роботи, що зараховуються до спеціального стажу; професія або посада; характер виконуваної роботи; розділ, підрозділ, пункт, найменування списків або їх номери, до яких включається цей період роботи; первинні документи за час виконання роботи, на підставі яких видана зазначена довідка, в тому числі виписки або довідки, складені на основі даних, наявних в інформаційних (автоматизованих) та/або інформаційно-комунікаційних системах підприємств, установ, організацій.
У разі коли підприємства, установи, організації або їх правонаступники розміщуються на тимчасово окупованих територіях у Донецькій та Луганській областях, Автономній Республіці Крим та м. Севастополі, спеціальний трудовий стаж може підтверджуватися за даними, наявними в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Аналіз наведених правових норм дозволяє дійти висновку, що основним документом, що підтверджує стаж, є трудова книжка і лише у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, може постати необхідність у використанні додаткових даних для підтвердження стажу.
Пріоритетність записів у трудовій книжці перед відомостями у первинних документах під час встановлення трудового стажу також констатовано Верховним Судом у постанові від 16.09.2022 року у справі № 560/1399/19.
Частиною 1 статті 44 Закону № 1058-IV передбачено, що звернення за призначенням (перерахунком) пенсії здійснюється шляхом подання відповідної заяви та інших документів, необхідних для призначення (перерахунку) пенсії, до територіального органу Пенсійного фонду або до уповноваженого ним органу чи уповноваженої особи застрахованою особою особисто або через законного представника недієздатної особи, особи, дієздатність якої обмежена, малолітньої або неповнолітньої особи.
При цьому органи Пенсійного фонду мають право вимагати відповідні документи від підприємств, організацій і окремих осіб, видані ними для оформлення пенсії, а також в необхідних випадках перевіряти обґрунтованість їх видачі, достовірність поданих відомостей про осіб, які підлягають загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню, умови їх праці та інших відомостей, передбачених законодавством для визначення права на пенсію. На такі перевірки не поширюється дія положень законодавства про здійснення державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності.
Відповідно до підпункту 2 пункту 2.1. Порядку № 22-1 до заяви про призначення пенсії додаються документи про стаж, що визначені Порядком підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 року № 637.
Крім того, суд зазначає, що згідно з правовою позицією Великої Палати Верховного Суду викладеної у п. 37 постанови від 19.02.2020 року у справі № 520/15025/16-а, основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Проте, якщо у трудовій книжці не зазначені відомості про умови праці та характер виконуваної роботи, то для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників.
Задовольняючи позов, суд першої інстанції зазначив, що в трудовій книжці позивача зазначено, що він працював у спірні періоди безпосередньо повний робочий день на підземних роботах, що не спростовується також й пенсійним фондом.
Відповідно до постанови правління ПФУ № 26-1 від 05.11.2009 року «Про порядок формування та подання страхувальниками звіту щодо сум нарахованого єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування органам ФПУ», № 25-2 «Про визнання такою, що втратила чинність, Постанови Правління ПФУ від 08.10.2010 року № 22-2», якими затверджено «Довідники кодів підстав для обліку стажу окремим категоріям осіб відповідно до законодавства», код підстав для обліку спецстажу за № ЗП3013А1 - працівники, зайняті повний робочий день на підземних роботах на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці.
Страхувальниками ТОВ «Управління горних робіт» та ВСП «шахта Курахівська» ДП «Селидіввугілля» Міністерства енергетики та вугільної промисловості України було повністю сплачено страхові внески за спірні періоди роботи, прозвітовано в Пенсійний фонд України як спецстаж ЗП3014А1, а отже спірні періоди роботи позивача, які розглядаються у даній справі, підлягають зарахуванню до пільгового стажу роботи під землею.
Враховуючи викладене, суд зазначає, що не врахуванням Пенсійним фондом спірних періодів роботи позивача як підземний стаж з повним робочим днем під землею в шахті, по суті позбавив позивача права на отримання пенсійне забезпечення шахтаря у розмірі 80% заробітної плати, відповідно до Закону України «Про підвищення престижності шахтарської праці» та абз. 3 ч. 1 ст. 28 Закону України «про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Крім того, суд зазначає, що саме Пенсійний фонд, як орган владних повноважень на якого покладено функції призначення пенсії має достатньо повноважень на перевірку інформації, щодо роботи особи, яка звернулась за призначенням пенсії.
Суд також зазначає, що перевірка достовірності виданих документів покладається на пенсійний орган, а сумніви останнього щодо обґрунтованості їх видачі або відсутність можливості їх перевірити, самі по собі, не можуть бути підставою для відмови у призначенні пільгової пенсії.
Аналогічна позиція викладена, зокрема, в постановах Верховного Суду від 21 листопада 2018 року у справі № 672/914/16-а та від 11 липня 2019 року у справі № 127/1849/17.
Виходячи з вищевикладеного, суд першої інстанції дійшов висновку, що Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області протиправно не зарахувало пільгового стажу позивача з повним робочим днем під землею у шахті, періоди його роботи; з 05.06.1992 року по 15.08.1993 року на шахті «Гірник» Селидівського виробничого об'єднання по видобутку вугілля на посаді електрослюсаря підземного; з 18.08.1993 року по 08.02.1994 року на Горняцькому ШСУ «Селидіввугілля» на посаді електрослюсаря підземного; з 24.02.1994 року по 31.12.1998 року на шахті «Гірник» Селидівського виробничого об'єднання по видобутку вугілля на посаді електрослюсаря підземного; з 24.06.2000 року по 09.10.2000 року на ДП «Горняк» ТОВ «Горницький шахтобуд» на посаді гірничого майстра підземного з повним робочим днем під землею; з 01.01.2008 рок по 21.05.2008 року в ТОВ «Управління горних робіт» на посаді підземного електрослюсаря з повним робочим днем на підземних роботах; з 28.07.2014 року по 31.12.2015 року на ВСП «шахта Курахівська» ДП «Селидіввугілля» Міністерства енергетики та вугільної промисловості України на посаді електрослюсаря підземного.
Колегія суддів звертає увагу, що згідно копії трудової книжки позивача серії НОМЕР_1 зазначено періоди роботи позивача; - з 05.06.1992 року по 15.08.1993 року на шахті «Гірник» Селидівського виробничого об'єднання по видобутку вугілля на посаді електрослюсаря підземного; - з 18.08.1993 року по 08.02.1994 року на ШСУ «Селидіввугілля» на посаді електрослюсаря підземного. Зазначені записи не містять відомостей про зайнятість позивача на підземних роботах повний робочий день. Доказів того, що позивач у зазначені періоди був зайнятий на підземних роботах повний робочий день, а ні пенсійному органу, а ні суду не були надані і тому в цій частині позову слід відмовити.
Колегія суддів зазначає, що пенсія за віком призначається з дня, що настає за днем досягнення пенсійного віку, якщо звернення за пенсією відбулося не пізніше трьох місяців з дня досягнення особою пенсійного віку. У разі звернення за пенсією після спливу трьох місяців з дня досягнення особою пенсійного віку пенсія за віком призначається з дня звернення (ст. 45 Закону №1058).
Відповідно до пункту 14-6.2 Прикінцевих положень Закону №1058 тимчасово, у період дії воєнного стану в Україні та протягом трьох місяців після його припинення або скасування, для осіб, які проживають/проживали на території, на якій ведуться (велися) бойові дії, та/або на тимчасово окупованій Російською Федерацією території України, у разі якщо звернення за призначенням пенсії відбулося в період дії воєнного стану в Україні та протягом трьох місяців після його припинення або скасування, за умови що передбачений частиною першою статті 45 цього Закону строк звернення за призначенням відповідної пенсії не сплив станом на 24 лютого 2022 року, пенсія призначається: - за віком - з дня, що настає за днем досягнення пенсійного віку; - по інвалідності - з дня встановлення інвалідності; - у зв'язку з втратою годувальника - з дня, що настає за днем смерті годувальника; - за вислугу років - з дня, наступного за днем звільнення з роботи, яка дає право на таку пенсію, але не раніше 24 лютого 2022 року.
Пенсія за віком, що призначається автоматично (без звернення особи), призначається з дня, що настає за днем досягнення пенсійного віку.
Відповідно до протоколу призначення пенсії від 04.06.2024 (рішення №057250005920) пенсія за віком на пільгових умовах за Списком №1 призначена ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_2 , з 04.06.20024, тобто з дня, що настав за днем досягнення пенсійного віку за умовами норми пункту першого частини другої статті 114 Закону №1058 (50 років).
З огляду на вищезазначене, відсутні підстави для проведення перерахунку пенсії позивача з дати звернення з заявою про призначенні пенсії з 27.05.2024. як зазначив суд першої інстанції.
Отже, в цих частинах апеляційна скарга відповідача підлягає задоволенню, а судове рішення - зміні.
За практикою Європейського суду з прав людини пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (див. «Руїз Торія проти Іспанії» (Ruiz Toriya v. Spaine), рішення від 09.12.1994, Серія A, № 303-A, параграф 29). Водночас, відповідь суду повинна бути достатньо детальною для відповіді на основні (суттєві) аргументи сторін.
Враховуючи наведене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції при постановленні оскаржуваного рішення допустив порушення норм матеріального і процесуального права, у зв'язку з чим апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а рішення місцевого суду - зміні.
Відповідно до положень ч. 1 ст. 317 КАС України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового судового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; неправильне застосування норм матеріального та процесуального права.
Підстави для розподілу судових витрат відсутні.
Керуючись статтями 250, 310, 315, 317, 321, 322, 325, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України,-
Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 17 січня 2025 року - задовольнити частково.
Рішення Донецького окружного адміністративного суду від 17 січня 2025 року у справі № 200/7926/24 - змінити.
В резолютивній частині рішення Донецького окружного адміністративного суду від 17 січня 2025 року у справі № 200/7926/24:
- у абзаці третьому виключити слова та цифри « з 05.06.1992 року по 15.08.1993 року на шахті «Гірник» Селидівського виробничого об'єднання по видобутку вугілля на посаді електрослюсаря підземного; з 18.08.1993 року по 08.02.1994 року на Горняцькому ШСУ «Селидіввугілля» на посаді електрослюсаря підземного».
- у абзаці четвертому слова та цифри « з 27 травня 2024 року» замінити словами та цифрами «з 04.06.2024 року».
В іншій частині рішення Донецького окружного адміністративного суду від 17 січня 2025 року у справі № 200/7926/24 - залишити без змін.
Повне судове рішення - 03 квітня 2025 року.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення в порядку, передбаченому статтею 328 Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий суддя А. А. Блохін
Судді Т. Г. Гаврищук
І.В. Сіваченко