04 квітня 2025 року м. Київ
Справа №361/12603/24
Провадження: № 33/824/2004/2025
Суддя судової палати з розгляду цивільних справ Київського апеляційного суду Невідома Т. О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу адвоката Процика Дмитра Григоровича в інтересах ОСОБА_1
на постанову Броварського міськрайонного суду Київської області від 17 лютого 2025 року, винесену під головуванням судді Василенко Т. К.,
про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживаючої за адресою: АДРЕСА_1 ,
за ч. 1. ст. 173-2 КУпАП,
Постановою Броварського міськрайонного суду Київської області від 17 лютого 2025 року закрито провадження у справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_2 за відсутністю складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 173-2 КУпАП.
Не погодившись із таким судовим рішенням, адвокат Процик Д. Г. в інтересах ОСОБА_1 26 лютого 2025 року подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати постанову Броварського міськрайонного суду Київської області від 17 лютого 2025 року та закрити провадження у справі.
В обґрунтування апеляційної скарги зазначив, що ОСОБА_3 принижувала та виражалась нецензурною лайкою на адресу ОСОБА_4 та ОСОБА_1 , а також виганяла їх з квартири нецензурними словами. Після цього ОСОБА_3 плюнула в обличя ОСОБА_5 , що переросло в штовханину та тяганину за волосся один одну. Крім того, вказує на те, що наданий відеозапис не можна вважати належним та допустим доказом на спростування вини ОСОБА_2 , оскільки тривалість такого відеозапису 5 секунд та не фіксує всіх обставин, що передували до зафіксованих на ньому подій.
В судовому засіданні ОСОБА_1 та її представник - адвокат Процик Д. Г. підтримали доводи апеляційної скарги. Просили апеляційну скаргу задовольнити, постанову суду першої інстанції скасувати та притягнути до адміністративної відповідальності ОСОБА_2 .
Захисник ОСОБА_2 - адвокат Ярмоленко А. М. заперечував проти задоволення апеляційної скарги. Просив апеляційну скаргу залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції залишити без змін.
Свідок ОСОБА_6 пояснив, що спочатку він, із ОСОБА_1 , не могли потрапити доквартири, після чого двері відкрила ОСОБА_2 та розпочалась словесна перепалка. Вказує на те, що сестра, ОСОБА_2 , перша плюнула в обличчя його дружині. Потім вже бачив, як жінкиодна одну тягали за волосся. Тоді зайшла сусідка і почала їх розбороняти.
Вислухавши пояснення ОСОБА_1 та її представника адвоката Процика Д. Г., захисника ОСОБА_2 - адвоката Ярмоленка А. М. та свідка ОСОБА_7 , дослідивши письмові матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість постанови суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, доходжу висновку прозалишення апеляційної скарги без задоволення.
Відповідно до вимог ст. 245 КУпАП, серед ряду завдань провадження в справах про адміністративні правопорушення є всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи та вирішення її в точній відповідності з законом.
Згідно з положеннями ст.ст. 278, 280 КУпАП, суд першої інстанції при підготовці до розгляду справи про адміністративне правопорушення має вирішити питання про правильність складання протоколу та інших матеріалів справи, чи є необхідність у витребуванні додаткових матеріалів, а при розгляді справи зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Згідно протоколу про адміністративне правопорушення, серії ВАД № 244467, 10 грудня 2024 року близько 07 год. 30 хв. за адресою: АДРЕСА_1 гр. ОСОБА_2 вчинила відносно гр. ОСОБА_1 домашнє насильство психологічного, фізичного та економічного характеру, а саме погрожувала фізичною розправою, виражалася грубою нецензурною лайкою.
Приймаючи рішення про закриття провадження у справі про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_2 за ч. 1 ст. 173-2 КУпАП, суд першої інстанції виходив із того, що відсутні належні та допустимі докази про те, що ОСОБА_2 завдала шкоди ОСОБА_1 .
Суд апеляційної інстанції погоджується з такими висновками суду першої інстанції з огляду на наступне.
Відповідно до положень КУпАП обов'язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події і складу адміністративного правопорушення.
Згідно ч. 1 ст. 251 КУпАПдоказами в справі про адміністративнеправопорушення, є будь-якіфактичнідані, на основіяких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлюєнаявністьчивідсутністьадміністративногоправопорушення, винністьданої особи в йоговчиненні та іншіобставини, щомаютьзначення для правильного вирішеннясправи. Ціданівстановлюються протоколом про адміністративнеправопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративноївідповідальності, потерпілих, свідків, висновкомексперта, речовимидоказами, показаннямитехнічнихприладів та технічнихзасобів, щомаютьфункції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі, тими, щовикористовуються особою, яка притягається до адміністративноївідповідальності, абосвідками, а такожпрацюючими в автоматичному режимі, чизасобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі, тими, щовикористовуються особою, яка притягається до адміністративноївідповідальності, абосвідками, а такожпрацюючими в автоматичному режимі, яківикористовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, щостосуютьсязабезпеченнябезпекидорожньогоруху, протоколом про вилучення речей і документів, а такожіншими документами.
Статтею 252 КУпАПвизначено, що орган (посадова особа) оцінюєдокази за своїмвнутрішнімпереконанням, щоґрунтується на всебічному, повному і об'єктивномудослідженнівсіхобставинсправи в їхсукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
У відповідності до ст. 9 КУпАП, адміністративнимправопорушенням (проступком) визнаєтьсяпротиправна, винна (умиснаабонеобережна) діячибездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободигромадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбаченоадміністративнувідповідальність
Згідно диспозиції ч.1 ст.173-2 КУпАП вчинення домашнього насильства, насильства за ознакою статі, тобто умисне вчинення будь-яких діянь (дій або бездіяльності) фізичного, психологічного чи економічного характеру (застосування насильства, що не спричинило тілесних ушкоджень, погрози, образи чи переслідування, позбавлення житла, їжі, одягу, іншого майна або коштів, на які потерпілий має передбачене законом право, тощо), внаслідок чого могла бути чи була завдана шкода фізичному або психічному здоров'ю потерпілого, а так само невиконання термінового заборонного припису особою, стосовно якої він винесений, або неповідомлення уповноваженим підрозділам органів Національної поліції України про місце свого тимчасового перебування в разі його винесення.
Відповідно до п.3 ч.1 ст.1 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» домашнє насильство - діяння (дії або бездіяльність) фізичного, сексуального, психологічного або економічного насильства, що вчиняються в сім'ї чи в межах місця проживання або між родичами, або між колишнім чи теперішнім подружжям, або між іншими особами, які спільно проживають (проживали) однією сім'єю, але не перебувають (не перебували) у родинних відносинах чи у шлюбі між собою, незалежно від того, чи проживає (проживала) особа, яка вчинила домашнє насильство, у тому самому місці, що й постраждала особа, а також погрози вчинення таких діянь
Відповідно до ч.ч.2, 3 ст. 3 Закону України «Про запобігання та протидії домашнього насильства» предметом регулювання цього Закону є правовідносини, що виникають у процесі запобігання та протидії домашньому насильству. Дія законодавства про запобігання та протидію домашньому насильству незалежно від факту спільного проживання поширюється на таких осіб:1) подружжя; 2) колишнє подружжя; 3) наречені; 4) мати (батько) або діти одного з подружжя (колишнього подружжя) та інший з подружжя (колишнього подружжя); 5) особи, які спільно проживають (проживали) однією сім'єю, але не перебувають (не перебували) у шлюбі між собою, їхні батьки та діти; 6) особи, які мають спільну дитину (дітей); 7) батьки (мати, батько) і дитина (діти); 8) дід (баба) та онук (онука); 9) прадід (прабаба) та правнук (правнучка); 10) вітчим (мачуха) та пасинок (падчерка); 11) рідні брати і сестри; 12) інші родичі: дядько (тітка) та племінник (племінниця), двоюрідні брати і сестри, двоюрідний дід (баба) та двоюрідний онук (онука); 13) діти подружжя, колишнього подружжя, наречених, осіб, які мають спільну дитину (дітей), які не є спільними або всиновленими; 14) опікуни, піклувальники, їхні діти та особи, які перебувають (перебували) під опікою, піклуванням; 15) прийомні батьки, батьки-вихователі, патронатні вихователі, їхні діти та прийомні діти, діти-вихованці, діти, які проживають (проживали) в сім'ї патронатного вихователя. Дія законодавства про запобігання та протидію домашньому насильству поширюється також на інших родичів, інших осіб, які пов'язані спільним побутом, мають взаємні права та обов'язки, за умови спільного проживання, а також на суб'єктів, що здійснюють заходи у сфері запобігання та протидії домашньому насильству.
В матеріалах справи відсутні будь-які належні та допустимі докази, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 мають родинні зв'язки, пов'язані спільним побутом, мають взаємні права та обов'язки.
В ході судового розглядувстановлено, ОСОБА_8 є рідною сестрою чоловіка ОСОБА_1 . Протягом багатьох років не підтримують родинних стосунків.
Як убачається із матеріалів справи та не заперечується скаржником ОСОБА_2 постійно проживала в іншій квартирі зі своїм чоловіком у м. Бровари за іншою адресою. Доказів того, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 спільно проживають матеріали справи не містять.
Отже, ураховуючи вище викладене не можна зробити висновок, ОСОБА_9 та ОСОБА_2 є особами пов'язаними спільним побутом, в розумінні Закону України «Про запобігання та протидії домашнього насильства».
Таким чином, суд апеляційної інстанції доходить висновку, що ОСОБА_2 не є суб'єктомадміністративногоправопорушення в розумінні ст. 173-2 КУпАП.
Щодо пояснень свідка ОСОБА_10 , то суд апеляційної інстації не бере їх до уваги, оскільки ОСОБА_10 є членом сім'ї ОСОБА_1 , відповідно і є зацікавленою особою, показання якої спрямовані на притягнення до адмінстративної відповідальності ОСОБА_2 .
Згідноположень КУпАП розглядсправи про адміністративнеправопорушення проводиться лише в межах обставин, викладених у протоколі про адміністративнеправопорушення, при цьому, суд не наділенийповноваженнямисамостійнозмінюватифактичніобставини, викладені у протоколі про адміністративнеправопорушення.
Вказанівимоги закону такожузгоджуються з усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яку національні суди повиннівраховувати при здійсненніправосуддя.
Відповідно до рішеньЄвропейського суду з прав людини («МалофеєвпротиРосії» та «КарелінпротиРосії»), у випадку, коли викладена в протоколі фабула адміністративногоправопорушення не відображаєвсіхістотнихознак складу правопорушення, суд не має права самостійноредагуватиїї, а так само не можевідшукуватидокази на користьобвинувачення, оскількицестановитимепорушення права на захист (особа не моженалежним чином підготуватися до захисту) та принципу рівностісторінпроцесу. У такому випадку справа про адміністративнеправопорушеннямає бути закрита у зв'язку з відсутністю складу правопорушення.
Статтею 62 КонституціїУкраїни та ст. 6 Конвенції про захист прав та основних свобод людинипередбачено, щообвинувачення не можеґрунтуватися на припущеннях, усісумнівищододоведеності вини тлумачаться на їїкористь та кожналюдинавважається невинною доти, покиїї вину не доведено згідно з законом.
Європейський суд з прав людини у рішенняхвід 07.11.2002 по справі «ЛавентеспротиЛатвії» та від 08.02.2011 по справі «БерктайпротиТуреччини» наголосив, щооцінюючидокази, суд застосовує принцип доведення «за відсутностірозумнихпідстав для сумніву, щоможе бути результатом цілої низки ознакабодостатньовагомих, чітких і узгодженихміж собою неспростовнихпрезумцій».
Частина 1 ст. 7 КУпАП передбачає, щоніхто не може бути підданий заходу впливу у зв'язку з адміністративнимправопорушеннямінакше як на підставах і в порядку, встановлених законом.
Згідно п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП провадження в справі про адміністративнеправопорушенняпідлягаєзакриттю за відсутностіподії і складу адміністративногоправопорушення.
Суд першої інстанції повно, об'єктивно та всебічно розглянув справу, а тому дійшов правильного висновку про закриття провадження про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_2 за ч. 1 ст. 173-2 КУпАП у зв'язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення, а відтак підстави для скасування постанови Броварського міськрайонного суду Київської області від 17 лютого 2025 року відсутні.
Керуючись ст. 294 КУпАП,
Апеляційну скаргу адвоката Процика Дмитра Григоровича в інтересах ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Постанову Броварського міськрайонного суду Київської області від 17 лютого 2025 року залишити без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає.
Суддя Т. О. Невідома