Справа №367/1384/25 Головуючий у І інстанції: ОСОБА_1
Провадження № 11-кп/824/3389/2025 Доповідач: ОСОБА_2
Іменем України
01 квітня 2025 року м. Київ
Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду в складі:
головуючого судді - ОСОБА_2 ,
суддів - ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
при секретарі - ОСОБА_5 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві апеляційну скаргу захисника ОСОБА_6 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_7 на ухвалу Ірпінського міського суду Київської області від 11 лютого 2025 року, -
Даною ухвалою суду продовжено ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , обвинуваченому у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 27, ч. 3 ст. 28 ч. 1 ст. 263 КК України, запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на 60 (шістдесят) днів у Державній установі «Київський слідчий ізолятор» Міністерства юстиції України до 11 квітня 2025 року включно, із визначенням застави в розмірі 80 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що складає 242 240 (двісті сорок дві тисячі двісті сорок) гривень та покладенням відповідних обов'язків.
При вирішенні питання про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою ОСОБА_7 суд врахував, що обвинуваченому інкриміновані вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 27, ч. 3 ст. 28 ч. 1 ст. 263 КК України, які є тяжкими, та згідно обвинувального акта вчиненими у складі організованої групи, за які передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк до 7 (семи) років. В сукупності між собою та з іншими обставинами цього кримінального провадження дає підстави стверджувати про наявність ризику можливого переховування від органів досудового розслідування та суду на даному етапі кримінального провадження.
Разом з тим, суд зазначив, що на даному етапі існує ризик впливу обвинуваченого на свідків у даному кримінальному провадженні, оскільки свідки ще не допитувались судом, а обвинувачений у разі обрання йому міри запобіжного заходу, не пов'язаного із триманням під вартою шляхом погроз, вмовляння, підкупу може схиляти свідків до дачі неправдивих показань, відмови їх від наданих показань. Також суд, зазначив, що є обґрунтованим ризик вчинення обвинуваченим іншого кримінального правопорушення, зважаючи на те, що ОСОБА_7 обвинувачується у вчиненні декількох кримінальних правопорушень.
Крім того, суд врахував тяжкість покарання, що загрожує обвинуваченому у разі визнання його винуватим у кримінальному правопорушенні, наявність постійного місця проживання, наявність на утриманні неповнолітньої дитини, відсутність офіційного працевлаштування, а також спосіб вчинення кримінального правопорушення.
Не погоджуючись з ухвалою суд захисник подав апеляційну скаргу, в якій просить ухвалу суду скасувати, постановити нову ухвалу, якою застосувати до обвинуваченого ОСОБА_7 міру запобіжного заходу у вигляді нічного домашнього арешту строком на 60 днів до 11 квітня 2025 року включно з забороною залишити місце свого фактичного проживання, а саме: АДРЕСА_1 .
Зазначає, що суд першої інстанції порушив вимоги ч. 3 ст. 315 КПК України, тобто не дотримався правил, передбачених розділом ІІ КПК України. Суддя місцевого суду не витребувала у прокурора відповідні матеріали, не ознайомилась з текстом обвинувального акта.
Разом з тим, прокурор не долучив до клопотання жодного доказу, який би доводив наявність викладених обставин в обвинувальному акті.
Крім того зазначає, що ризики переховування від органів досудового розслідування, впливу на свідків, вчинення нових злочинів, які заявлені прокурором відсутні.
Вказує, що у ОСОБА_7 за місцем його проживання та місце проживання його матері не вилучались речі, які заборонені, а також не здійснювалась контрольована закупка заборонених для носіння, зберігання, використання, вживання предметів, речовин.
Окрім цього, зазначає, що не зважаючи на затримання ОСОБА_8 03.10.2024 року, який за версією обвинувачення є співучасником інкримінованого ОСОБА_7 злочину, передбаченого ч. 1 ст. 263 КК України, ОСОБА_7 не почав переховуватись від органів досудового розслідування або впливати на свідків, які дали викривальні показання стосовно нього, не вчинив інші злочини. Вперше притягується до кримінальної відповідальності.
Відповідно до ч. 4 ст. 422-1 КПК України розгляд апеляційної скарги на ухвалу суду про обрання запобіжного заходу у виді тримання під вартою, про зміну іншого запобіжного заходу на запобіжний захід у виді тримання під вартою, а також про продовження строку тримання під вартою, постановлену під час судового провадження в суді першої інстанції до ухвалення судового рішення по суті, здійснюється без участі сторін кримінального провадження, крім випадків, якщо прокурор, обвинувачений, його захисник, законний представник заявив клопотання про розгляд апеляційної скарги за участю сторін.
Зважаючи на відсутність клопотань сторін кримінального провадження про розгляд апеляційної скарги за їх участі, колегія суддів вважає за можливе провести розгляд апеляційної скарги без участі сторін кримінального провадження.
Заслухавши доповідь судді, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до наступного висновку.
Частиною 1 ст. 404 КПК України визначено, що суд апеляційної інстанції переглядає судове рішення в межах апеляційної скарги.
Відповідно до вимог ст. 183 КПК України, тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених ч. 5 ст. 176 цього Кодексу.
Згідно з ч. 1, 3 ст. 331 КПК України під час судового розгляду суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою змінити, скасувати або обрати запобіжний захід щодо обвинуваченого. Незалежно від наявності клопотань суд зобов'язаний розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою до спливу двомісячного строку з дня надходження до суду обвинувального акта, клопотання про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру чи з дня застосування судом до обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. За наслідками розгляду питання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід у вигляді тримання під вартою або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців. До спливу продовженого строку суд зобов'язаний повторно розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою, якщо судове провадження не було завершене до його спливу.
Частиною 2 ст. 331 КПК України передбачено, що вирішення питання судом щодо запобіжного заходу відбувається в порядку, передбаченому главою 18 цього Кодексу.
Підставами для продовження строку тримання під вартою стали достатні підстави вважати, що ОСОБА_7 може: переховуватися від суду, незаконно впливати на свідків у кримінальному провадженні, вчинити інше кримінальне правопорушення. Також місцевим судом, на виконання вимог ст. 178 КПК України, було враховано тяжкість покарання, що загрожує ОСОБА_7 у разі визнання його винуватим у кримінальних правопорушеннях, у вчиненні яких він обвинувачується, дані про особу обвинуваченого в їх сукупності.
Колегія суддів апеляційного суду вважає, що з моменту взяття ОСОБА_7 під варту та до моменту вирішення клопотання прокурора, не змінилися обставини, які стали підставою для обрання щодо нього запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, та не змінилася обстановка, яка дає суду підстави вважати, що належну процесуальну поведінку обвинуваченого не зможе забезпечити більш м'який запобіжний захід.
Наведені прокурором в судовому засіданні підстави для продовження строку тримання під вартою є належним чином обґрунтовані та вмотивовані, ризики, які слугували підставою для обрання запобіжного заходу, на даний час не змінилися та не зменшилися.
Вирішуючи питання продовження строку тримання під вартою ОСОБА_7 , суд першої інстанції належно дослідив обставини, з якими закон пов'язує можливість продовження строку тримання під вартою, та обґрунтовано дійшов висновку про існування тих обставин, які перешкоджають завершенню судового розгляду до закінчення дії попередньої ухвали про тримання особи під вартою.
Колегія суддів апеляційного суду погоджується з висновком суду першої інстанції про необхідність продовження ОСОБА_7 строку тримання під вартою для забезпечення виконання покладених на нього процесуальних обов'язків, та вважає, що застосування до обвинуваченого більш м'якого запобіжного заходу, зокрема, домашнього арешту, як про це просить захисник, не зможе запобігти ризикам кримінального провадження та може негативно відобразитися на здійсненні судового розгляду, в тому числі щодо належного виконання обвинуваченим своїх процесуальних обов'язків. Відомостей, які б свідчили про неможливість подальшого застосування до ОСОБА_7 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, суду не надано.
Доводи апеляційної скарги про те, що відсутні ризики неправомірної поведінки є необґрунтованими, оскільки питання щодо застосування запобіжного заходу розглядалось судом в порядку, передбаченому ст. 331 КПК України, та з ухвали суду першої інстанції вбачається, що при обранні такого ОСОБА_7 місцевий суд враховував не лише тяжкість покарання, що загрожує обвинуваченому у разі визнання його винним у вчиненні кримінальних правопорушень, а й існування ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, запобіганню яким може сприяти лише тримання обвинуваченого під вартою.
Доводи апеляційної скарги про те, що прокурор не долучив до клопотання жодного доказу, який би доводив наявність викладених обставин в обвинувальному акті є необґрунтованими, оскільки фактичні обставини кримінального провадження, питання винуватості чи не винуватості в скоєнні кримінального правопорушення, а також питання належності, допустимості, достовірності доказів вирішуються під час іншої стадії кримінального процесу - судовому провадженні під час розгляду справи по суті в суді першої інстанції.
Інші підстави, зазначені захисником у поданій до суду апеляційній скарзі, також не спростовують висновків суду першої інстанції.
Відповідно до ч. 3 ст. 183 КПК України, слідчий суддя при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зобов'язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним обов'язків передбачених цим Кодексом.
Згідно із ч. 4 ст. 182 КПК України розмір застави визначається слідчим суддею, судом з урахуванням обставин кримінального правопорушення, майнового та сімейного стану підозрюваного, обвинуваченого, інших даних про його особу та ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу. Розмір застави повинен достатньою мірою гарантувати виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього обов'язків та не може бути завідомо непомірним для нього.
Відповідно до п. 3 ч. 5 ст. 182 КПК України, розмір застави визначається у таких межах: щодо особи, підозрюваної чи обвинуваченої у вчиненні тяжкого злочину, - від двадцяти до вісімдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
На думку апеляційного суду, з урахуванням майнового стану та репутації обвинуваченого, суспільної небезпеки інкримінованих кримінальних правопорушень, застава у розмірі 80 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, є обґрунтованою та здатна забезпечити виконання ОСОБА_7 покладених на нього процесуальних обов'язків.
Відтак, зазначені в апеляційній скарзі доводи та підстави, не знайшли свого підтвердження під час апеляційного розгляду і не є визначеними законом підставами для скасування оскаржуваного рішення.
Ухвала місцевого суду відповідно до вимог ст. 370 КПК України, є законною, обґрунтованою і вмотивованою, а тому підстав для її скасування колегія суддів не знаходить.
Істотних порушень норм КПК України, які могли б стати підставою для скасування ухвали суду першої інстанції, зі справи не вбачається.
Керуючись ст.ст. 404, 405, 407, 419, 422-1 КПК України, колегія суддів,
Апеляційну скаргу захисника ОСОБА_6 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_7 - залишити без задоволення.
Ухвалу Ірпінського міського суду Київської області від 11 лютого 2025 року щодо ОСОБА_7 - залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення й оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Суддя Суддя Суддя