Справа № 939/2151/24 Головуючий у І інстанціїМіланіч А.М.
Провадження №22-ц/824/6096/2025 Головуючий у 2 інстанції Таргоній Д.О.
Іменем України
04 квітня 2025 року Київський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: Таргоній Д.О., Голуб С.А., Слюсар Т.А., розглянувши в приміщенні Київського апеляційного суду в порядку письмового провадження цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Бородянського районного суду Київської області від 29 листопада 2024 року у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про збільшення розміру аліментів,
У серпні 2024 року ОСОБА_2 звернулася до суду першої інстанції з вказаним позовом посилаючись на те, що рішенням Бородянського районного суду Київської області від 3 квітня 2019 року з відповідача ОСОБА_1 на її користь стягнуті аліменти на утримання дітей: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , у розмірі 4 662,50 грн., щомісячно, але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку на кожну дитину, починаючи з 27 грудня 2018 року до досягнення ОСОБА_3 повноліття.
Після ухвалення вказаного рішення витрати на дітей значно зросли, старшому сину ОСОБА_3 виповнилося 16 років, він потребує більше коштів на харчування, одяг, інші побутові потреби, менші діти теж ростуть та з кожним днем потребують більше витрат.
Крім цього, зросла мінімальна заробітна плата та прожитковий мінімум на дитину від 6 до 18 років.
Оскільки сума аліментів, встановлена рішенням суду не є достатньою для забезпечення побутових потреб дітей, а сама ОСОБА_2 не в змозі забезпечити їх потреби, тому позивач просила змінити розмір аліментів, які стягуються з ОСОБА_7 на її користь за рішенням суду та стягнути з ОСОБА_7 на її користь аліменти в розмірі по 4 200 гривень на кожну дитину: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , але не нижче суми прожиткових мінімумів на кожну дитину відповідного віку на відповідний рік.
Рішенням Бородянського районного суду Київської області від 29 листопада 2024 року позов задоволено частково.
Змінено розмір аліментів, що стягуються з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 на утримання ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , відповідно до рішення Бородянського районного суду Київської області від 03 квітня 2019 року.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 аліменти на утримання ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , у розмірі частини з усіх видів його заробітку (доходу), але не менше ніж 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку на кожну дитину, щомісячно, починаючи з 13 серпня 2024 року до досягнення повноліття ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Стягнуто з ОСОБА_1 в дохід бюджету судовий збір в розмірі 1211,20 грн.
Не погоджуючись з вказаним рішенням, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального і порушення норм процесуального права, неповне з'ясування судом обставин справи, просить скасувати Бородянського районного суду Київської області від 29 листопада 2024 року та ухвалити нове, яким змінити розмір аліментів та стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 аліменти на утримання ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 у розмірі 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 у розмірі прожиткового мінімум для дитини відповідного віку на кожну дитину, щомісячно, починаючи з дня набрання рішенням законної сили до досягнення повноліття.
В обґрунтування апеляційної скарги зазначає, що відповідач позовні вимоги визнає частково.
Крім того, як було зазначено у відзиві на позовну заяву, він повністю забезпечує дітей одягом, канцтоварами до школи та дитсадочку, продуктами харчування, влаштування дозвілля дітей, забезпечення необхідної кількості дров на опалення будинку взимку, фінансова підтримка старшого сина ОСОБА_3 (незважаючи на те, що він 08 листопада 2024 року виїхав за кордон).
03 березня 2025 року на адресу Київського апеляційного суду від ОСОБА_2 надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому остання просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції залишити без змін .
Зокрема у відзиві зазначає, що твердження ОСОБА_1 про забезпечення дітей всім необхідним окрім сплати аліментів не відповідають дійсності, оскільки останній не бере абсолютно ніякої участі в забезпеченні дітей одягом, канцтоварами, продуктами, тим паче не влаштовував дозвілля дітей та не забезпечує дровами. Жодного доказу на підтвердження вказаного відповідач не надав.
ОСОБА_2 , посилаючись на правову позицію викладену в постанові Верховного Суду України від 05 лютого 2014 року у справі №6-143цс13, вважає правильним висновок суду першої інстанції про часткове задоволення її позовних вимог.
Відповідно до ч.1 ст.368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими главою І розділу V ЦПК України.
Відповідно до ч.1. ст.369 ЦПК України, апеляційні скарги на рішення суду розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.
За правилами п.1 ч.4 ст.274 ЦПК України, в порядку спрощеного позовного провадження не можуть бути розглянуті справи у спорах що виникають з сімейних відносин, крім спорів про стягнення аліментів та поділ майна подружжя.
Згідно ч.13 ст.7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
Враховуючи вищевикладене, розгляд справи здійснено в порядку письмового провадження, без повідомлення учасників справи.
Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції та обставини справи в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Ухвалюючи оскаржуване рішення, суд першої інстанції виходив з того, що батьки мають рівні права та обов'язки, в тому числі щодо утримання дітей, але враховуючи те, що суду не надано доказів, що відповідач може сплачувати аліменти визначеному позивачкою розмірі - 12600 грн, тому суд, частково задовольняючи позовні вимоги, вважає за необхідне змінити розмір аліментів, що стягуються з відповідача на користь позивача на утримання дітей та стягнути з нього аліменти на утримання ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , у розмірі частини з усіх видів його заробітку (доходу), але не менше ніж 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно, до досягнення повноліття ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Апеляційний суд погоджується з висновками суду першої інстанції, виходячи з такого.
Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 27 Конвенції ООН про права дитини від 20 листопада 1989 року, яка ратифікована Постановою Верховної Ради України від 27 лютого 1991 року №789-XII та набула чинності для України 27 вересня 1991 року, держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.
Згідно зі ст. 141 СК України, мати, батько мають рівні права та обов'язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов'язків щодо дитини.
Відповідно до положень ст. 180 СК України батьки зобов'язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.
Відповідно до ч. 3 ст. 181 СК України за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина.
Спосіб стягнення аліментів, визначений рішенням суду, змінюється за рішенням суду за позовом одержувача аліментів.
Ст. 192 СК України визначено, що розмір аліментів, визначений за рішенням суду або домовленістю між батьками, може бути згодом зменшено або збільшено за рішенням суду за позовом платника або одержувача аліментів у разі зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров'я когось із них та в інших випадках, передбачених цим Кодексом.
Відповідно до положень ст. 181 СК України стягнення аліментів у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі здійснюється за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, з ким проживає дитина.
Ст. 182 СК України визначено, що при визначенні розміру аліментів суд враховує: 1) стан здоров'я та матеріальне становище дитини; 2) стан здоров'я та матеріальне становище платника аліментів; 3) наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; 3-1) наявність рухомого та нерухомого майна, грошових коштів; 3-2) доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; 4) інші обставини, що мають істотне значення.
Розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини.
У постанові Верховного Суду України від 05 лютого 2014 року у справі №6-143цс13 зроблено висновок, що розмір аліментів, визначений рішенням суду, не вважається незмінним. Отже, у зв'язку із значним покращенням матеріального становища платника аліментів матір дитини може подати до суду заяву про збільшення розміру аліментів. Значне погіршення матеріального становища батька може бути підставою для його вимоги про зменшення розміру аліментів. СК України передбачає підстави для зміни розміру аліментів, визначеного за рішенням суду, але не пов'язує їх зі способом присудження. Право вимагати зміни розміру аліментів шляхом зміни способу їх присудження не може заперечуватися, адже можливість вибору способу присудження аліментів з огляду на мінливість життєвих обставин, зазначених ст. ст. 182-184 СК України, не може обмежуватися разовим її здійсненням. Ураховуючи наведене, вимога одержувача аліментів про зміну способу їх стягнення може мати місце і внаслідок виникнення необхідності у збільшенні розміру аліментів. При цьому правомірність такого способу захисту встановлюється судом з урахуванням фактичних обставин справи та залежить від наявності відповідних підстав, передбачених положеннями ст. ст. 182-184, 192 СК України.
У пункті 23 постанови Пленуму Верховного суду України від 15 травня 2006 року № 3 «Про застосування судами окремих норм СК України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» судам роз'яснено, що розмір аліментів, визначений судовим рішенням або за домовленістю між батьками, суд може змінити за позовом платника або одержувача аліментів у зв'язку зі зміною матеріального чи сімейного стану, погіршення чи поліпшення здоров'я когось із них. Якщо суд встановить, що матеріальне становище платника аліментів, дозволяє йому утримувати дитину, він може збільшити розмір аліментів (частку заробітку (доходу), яка буде стягуватися як аліменти на дитину), що підлягає стягненню з платника аліментів. Свідченням матеріального становища платника аліментів, є величина витрат на утримання особою себе та членів своєї сім'ї. Під зміною сімейного стану розуміється з'явлення у сім'ї платника або одержувача аліментів осіб, яким вони за законом зобов'язані надавати утримування і які фактично знаходяться на їх утриманні. Таким чином, особа, яка одержує аліменти - одержувач аліментів, може звернутися до суду з позовом про збільшення розміру аліментів на дитину, якщо погіршилося його матеріальне становище, сімейний стан чи стан його здоров'я або ж покращилося матеріальне становище, сімейний стан чи стан здоров'я платника аліментів.
Згідно роз'яснень, наданих у п. 17 цієї Постанови Пленуму Верховного Суду України зміна законодавства в частині визначення мінімального розміру аліментів на одну дитину, не є підставою для перегляду постановлених раніше судових рішень про їх стягнення. Суд не визначає мінімальний розмір аліментів на одну дитину, оскільки він встановлюється законом, а не судовим рішенням. Відповідно збільшення мінімального розміру аліментів не є підставою для ухвалення нового рішення про збільшення розміру аліментів, як і не може бути підставою для відмови в перерахунку аліментів (постанова Великої палати Верховного Суду від 30.01.2019 року у справі № 755/10947/17).
Відповідно до ст. 273 СК України, якщо матеріальний або сімейний стан особи, яка сплачує аліменти, чи особи, яка їх одержує, змінився, суд може за позовом будь-якого з них змінити розмір встановлених аліментів або звільнити від їх сплати. Дана норма містить дві підстави для коригування аліментів: а) шляхом зміни розміру аліментів у бік зменшення або збільшення; б) шляхом звільнення платника аліментів від їх сплати. Аліментні правовідносини існують тривалий час. Тому матеріальний або сімейний стан особи, яка одержує аліменти, а також того, хто їх сплачує, протягом цього часу може істотно змінитися як убік погіршення, так і у бік покращення.
З матеріалів справи вбачається, що рішенням Бородянського районного суду Київської області від 03 квітня 2019 року з відповідача ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 стягнуті аліменти на утримання ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 у розмірі 4662,50 грн, щомісячно, але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку на кожну дитину, починаючи з 27 грудня 2018 року до досягнення ОСОБА_3 повноліття.
Згідно із ст. 8 Закону України «Про охорону дитинства», кожна дитина має право на рівень життя, достатній для фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку.
Ст. 7 Закону України «Про державний бюджет України на 2024 рік», прожитковий мінімум для дітей віком від 6 до 18 років становить: з 1 січня - 3196 гривень.
Звертаючись до суду з даним позовом, ОСОБА_2 посилалась на те, що після ухвалення рішення суду про стягнення аліментів пройшов значний проміжок часу, витрати на дітей значно зросли, як і зросла мінімальна заробітна плата та прожитковий мінімум на дитину від 6 до 18 років.
Однак, позивачем не надано доказів погіршення її матеріального стану чи покращення матеріального стану відповідача, що могло слугувати підставою для збільшення розміру аліментів.
Зростання цін не є підставою для задоволення позову про збільшення розмір аліментів, оскільки доказів понесення будь-яких витрат на продукти харчування, ліки, одяг, взуття тощо, позивачем не надано.
При розгляді позовів, заявлених з зазначених підстав, застосуванню підлягає не тільки ст. 192 СК України, але й низка інших норм, присвячених обов'язку батьків утримувати своїх дітей (стаття 182 "Обставини, які враховуються судом при визначенні розміру аліментів", стаття 183 "Визначення розміру аліментів у частці від заробітку (доходу) матері, батька дитини", ст. 184 "Визначення розміру аліментів у твердій грошовій сумі") (постанова Верховного Суду України від 05 лютого 2014 року у справі № 6-143цс13).
Визначаючи розмір аліментів на утримання дитини, суд зобов'язаний врахувати всі обставини, зазначені в ч. 1 ст. 182 СК України.
За правилами ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (ч.1 ст. 77 ЦПК), а доказування не може ґрунтуватися на припущеннях (ч. 6ст. 81 ЦПК).
При цьому, належність доказів - правова категорія, яка свідчить про взаємозв'язок доказів з обставинами, що підлягають встановленню як для вирішення всієї справи, так і для здійснення окремих процесуальних дій.
Правила допустимості доказів визначають легітимну можливість конкретного доказу підтверджувати певну обставину в справі. Правила допустимості доказів встановлені з метою об'єктивності та добросовісності у підтвердженні доказами обставин у справі, виходячи з того, що нелегітимні засоби не можуть використовуватися для досягнення легітимної мети, а також враховуючи те, що правосудність судового рішення, яке було ухвалене з урахуванням нелегітимного доказу, завжди буде під сумнівом.
Допустимість доказів є важливою ознакою доказів, що характеризує їх форму.
Допустимість доказів означає, що обставини справи, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами.
Згідно з ч. 2 ст. 77 ЦПК України, предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Відповідач, в свою чергу, як в суді першої інстанції, так і в апеляційній скарзі просить частково задовольнити позовні вимоги та стягнути з нього на користь позивачки аліменти на утримання ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 у розмірі 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 у розмірі прожиткового мінімум для дитини відповідного віку на кожну дитину, щомісячно, починаючи з дня набрання рішенням законної сили до досягнення повноліття
Враховуючи часткове визнання відповідачем позовних вимог, колегія суддів погоджується з висновком суду першої про часткове задоволення позовних вимог.
Доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи.
Згідно ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Судова колегія вважає за необхідне зазначити, що ОСОБА_1 має право в майбутньому звернутися до суду з позовом про зменшення розміру аліментів у разі погіршення його матеріального стану та стану здоров'я, або зміни сімейного стану відповідно до ст. 192 СК України.
З огляду на викладене, судова колегія вважає, що з урахуванням всіх обставин справи, матеріальних потреб дітей, обов'язку другого з батьків також утримувати дітей, стану здоров'я платника аліментів, який є чоловіком працездатного віку, а відомості про незадовільний стан його здоров'я відсутні, судова колегія вважає, що суд першої інстанції прийшов до правильного висновку про можливість відповідача сплачувати аліменти в розмірі частини з усіх видів його заробітку (доходу), але не менше ніж 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку на кожну дитину, щомісячно, починаючи з 13 серпня 2024 року до досягнення повноліття ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Даючи оцінку доводам учасників, викладеним у апеляційній скарзі і відзиві, апеляційний суд вважає за необхідне зазначити, що згідно з усталеною практикою ЄСПЛ, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п.1 ст.6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення ЄСПЛ у справах «Серявін та інші проти України», «Трофимчук проти України», «Проніна проти України»). Отже, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо наведення обґрунтування рішення, що випливає зі ст. 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.
Таким чином, доводи апеляційної скарги на правильність висновків суду першої інстанції не впливають, оскільки спростовуються встановленими обставинами справи.
Відповідно до ст. 374 ЦПК України, суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.
Згідно зі ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст.ст. 374, 375, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Рішення Бородянського районного суду Київської області від 29 листопада 2024 року залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та оскарженню в касаційному порядку не підлягає, крім випадків, встановлених п. 2 ч. 3 ст. 389 ЦПК України.
Повний текст постанови складений 04 квітня 2025 року.
Суддя-доповідач Д.О. Таргоній
Судді: С.А. Голуб
Т.А. Слюсар