Справа №752/23759/24 Головуючий у І інстанції: ОСОБА_1
Провадження № 11-кп/824/3420/2025 Доповідач: ОСОБА_2
Іменем України
01 квітня 2025 року м. Київ
Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду в складі:
головуючого судді - ОСОБА_2 ,
суддів - ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
при секретарі - ОСОБА_5 ,
за участю обвинуваченого - ОСОБА_6 ,
захисника - адвоката ОСОБА_7 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві апеляційну скаргу захисника ОСОБА_7 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_6 на ухвалу Голосіївського районного суду м. Києва від 13 лютого 2025 року, -
Даною ухвалою продовжено обвинуваченому ОСОБА_6 строк тримання під вартою на 60 днів у Державній установі «Київський слідчий ізолятор», до 14 квітня 2025 року включно, із визначенням застави у розмірі 225 (двісті двадцять п'ять) прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що складає 681 300 (шістсот вісімдесят одна тисяча триста) грн. 00 коп., із покладенням відповідних обов'язків.
При вирішенні питання про продовження строку запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою ОСОБА_6 суд врахував, що останньому ставиться в провину вчинення кримінальних правопорушень у сфері обігу наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів або прекурсорів та інших кримінальних правопорушень проти здоров'я населення, під час не знятої та не погашеної судимості після притягнення до кримінальної відповідальності за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 309 КК України. Ураховуючи характер інкримінованих обвинуваченому ОСОБА_6 кримінальних правопорушень, даних про його особу, який крім зазначеного не має офіційного місця роботи, власного житла у м. Києві, та ураховуючи розмір покарання, яке йому загрожує у випадку доведеності винуватості, колегія суддів дійшла висновку про існування ризиків, передбачених ст. 177 КПК України. Застосований до обвинуваченого запобіжний захід з урахуванням його тривалості ще не виходить за межі розумного строку, відповідає його особі, характеру та тяжкості інкримінованих діянь, позбавляє можливості перешкодити інтересам правосуддя, зокрема, ухиленням від суду, стан здоров'я обвинуваченого ОСОБА_6 на даний час не перешкоджає перебуванню у місці попереднього ув'язнення.
Не погоджуючись з ухвалою суду захисник подав апеляційну скаргу, у якій просить скасувати ухвалу суду в частині задоволення клопотання прокурора про продовження строку тримання під вартою відносно ОСОБА_6 та постановити нову ухвалу про відмову в задоволенні клопотання прокурора про продовження тримання під вартою ОСОБА_6 .
В обґрунтування апеляційної скарги зазначає, що за наявності обґрунтованих обставин неможливості його прибуття, як захисника, у судове засідання, яке відбулось 13.02.2025 року, надання клопотання про відкладення розгляду справи, заперечень обвинуваченого ОСОБА_6 про проведення судового засідання за відсутності захисника, вбачається, що ОСОБА_6 був позбавлений можливості реалізувати своє право на ефективний правовий захист, зокрема отримати правову допомогу й іншого свого захисника, що відповідно до положень ст. 412 КПК України є істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону.
Крім того, суд допустив позбавлення можливості обвинуваченого ОСОБА_6 ознайомитись із змістом клопотання про продовження строку тримання під вартою, отримавши клопотання всупереч імперативним вимогам визначених КПК України лише за декілька хвилин перед початком розгляду справи. А також не враховано факт, що прокурором не надано для ознайомлення клопотання захиснику ОСОБА_6 - адвокату ОСОБА_7 , яким заявлено клопотання про відкладення розгляду справи.
Заслухавши доповідь судді, думки обвинуваченого та його захисника, які підтримали апеляційну скаргу, обговоривши наведені в апеляційній скарзі доводи, дослідивши матеріали провадження, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення з таких підстав.
Частиною 1 ст. 404 КПК України визначено, що суд апеляційної інстанції переглядає судове рішення в межах апеляційної скарги.
Відповідно до ст. 183 КПК України, тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених ч. 5 ст. 176 цього Кодексу.
Згідно вимог ч. 2 ст. 177 КПК України підставою для застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті, тобто з метою запобігання спробам:
1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду;
2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення;
3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні;
4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином;
5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
Згідно з ч.ч. 1, 3 ст. 331 КПК України під час судового розгляду суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою змінити, скасувати або обрати запобіжний захід щодо обвинуваченого. Незалежно від наявності клопотань суд зобов'язаний розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою до спливу двомісячного строку з дня надходження до суду обвинувального акта, клопотання про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру чи з дня застосування судом до обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. За наслідками розгляду питання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід у вигляді тримання під вартою або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців. До спливу продовженого строку суд зобов'язаний повторно розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою, якщо судове провадження не було завершене до його спливу.
Частиною 2 ст. 331 КПК України передбачено, що вирішення питання судом щодо запобіжного заходу відбувається в порядку, передбаченому главою 18 цього Кодексу.
Порядок перевірки ухвал суду про обрання запобіжного заходу у виді тримання під вартою, про зміну іншого запобіжного заходу на запобіжний захід у виді тримання під вартою, а також про продовження строку тримання під вартою, постановлених під час судового провадження в суді першої інстанції до ухвалення судового рішення по суті, передбачено ст. 422-1 КПК України.
На переконання колегії суддів, постановляючи оскаржувану ухвалу, суд першої інстанції дотримався вказаних вимог Кримінального процесуального закону.
З матеріалів справи вбачається, що в провадженні Голосіївського районного суду м. Києва перебуває кримінальне провадження, внесене до ЄРДР за №22024101110000523 від 11.07.2024 року по обвинуваченню ОСОБА_6 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 305, ч. 2 ст. 15 ч. 2 ст. 307 КК України.
Ухвалою Голосіївського районного суду м. Києва від 13 лютого 2025 року продовжено ОСОБА_6 строк тримання під вартою на 60 днів до 14 квітня 2025 року включно, із визначенням застави у розмірі 225 (двісті двадцять п'ять) прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що складає 681 300 (шістсот вісімдесят одна тисяча триста) грн. 00 коп., із покладенням відповідних обов'язків.
Розглянувши заявлене в межах провадження клопотання прокурора, суд першої інстанції погодився із доводами останнього та дійшов висновку про наявність правових підстав для продовження обвинуваченому строку тримання під вартою.
З висновками суду першої інстанції щодо наявності достатніх підстав для продовження обвинуваченому ОСОБА_6 строку тримання під вартою погоджується і колегія суддів, оскільки прокурор в суді довів існування ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України, суд дослідив та належним чином оцінив усі обставини, з якими закон пов'язує можливість продовження найсуворішого запобіжного заходу та вважає, що застосування до обвинуваченого більш м'якого запобіжного заходу не зможе запобігти ризикам кримінального провадження та може негативно відобразитися на здійсненні судового розгляду, в тому числі щодо належного виконання обвинуваченим своїх процесуальних обов'язків.
Відповідно до ч. 4 ст. 182 КПК розмір застави визначається слідчим суддею, судом з урахуванням обставин кримінального правопорушення, майнового та сімейного стану підозрюваного, обвинуваченого, інших даних про його особу та ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу. Розмір застави повинен достатньою мірою гарантувати виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього обов'язків та не може бути завідомо непомірним для нього.
ОСОБА_6 обвинувачується у вчиненні кримінальних правопорушень, одне з яких особливо тяжке, а тому враховуючи положення п. 3 ч. 5 ст. 182 КПК розмір застави щодо нього за загальним правилом визначається у межах від 80 до 300 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
При визначенні ОСОБА_6 альтернативного запобіжного заходу у вигляді застави суд виходив з обґрунтованості обвинувачення, наявності підтверджених ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, зокрема, наявності ризиків неправомірної поведінки, а також врахував положення ст. 178 та ст. 194 КПК України.
Колегія суддів вважає висновки суду щодо встановлення розміру застави у розмірі 225 прожиткових мінімумів для працездатних осіб правильними. З урахуванням міри покарання, яка може бути застосована до обвинуваченого в разі доведеності вини та наявністю визнаних судом ризиків, застава у сумі 681300гривень відповідає меті застосування запобіжного заходу. Саме такий розмір застави, на думку колегії суддів, слугуватиме достатнім стимулюючим фактором, який обвинувачений та/або заставодавець боялися б втратити у разі невиконання покладених процесуальних обов'язків.
В апеляційній скарзі захисник не наводить доводів на спростування висновків суду про продовження існування зазначених в ухвалі ризиків та наявності підстав для продовження запобіжного заходу у виді тримання під вартою.
Натомість апеляційні вимоги обґрунтовує порушенням права обвинуваченого на захист, допущене під час розгляду клопотання прокурора про продовження строку тримання під вартою, яке полягало у тому, що суд за наявності надання клопотання про відкладення розгляду справи від захисника ОСОБА_7 , заперечень обвинуваченого ОСОБА_6 про проведення судового засідання за відсутності захисника, провів розгляд клопотання без участі захисника.
При перевірці доводів апеляційної скарги в межах заявлених вимог, колегія суддів враховує наступне.
Як видно з контрольних матеріалів, що надійшли із суду першої інстанції, відповідно до положень ст. 422-1 КПК України, в судовому засіданні був присутній захисник обвинуваченого - адвокат ОСОБА_8 , який висловлював позицію сторони захисту, щодо питань, які перед судом ставив обвинувачений та з інших питань, що були винесені на розгляд суду.
Отже, доводи захисника про порушення права на захист та істотне порушення вимог кримінального процесуального закону є необґрунтованими, оскільки не знайшли свого підтвердження під час апеляційного розгляду.
Твердження захисника в апеляційній скарзі про те, що ухвала суду також підлягає скасуванню ще й з тих підстав, що йому та ОСОБА_6 не було вручено копії клопотання прокурора не є слушними, оскільки зазначені вимоги не поширюються на випадки розгляду питання доцільності продовження строку тримання обвинуваченого під вартою під час судового розгляду у порядку ст. 331 КПК України.
З огляду на викладене, суд першої інстанції прийняв рішення на основі всебічно з'ясованих обставин, з якими закон пов'язує можливість застосування виключного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, при цьому дослідивши належним чином всі матеріали провадження та навівши в ухвалі мотиви, на підставі яких прийняв відповідне рішення.
Відтак, зазначені в апеляційній скарзі доводи та підстави, з яких захисник просить скасувати ухвалу суду, не знайшли свого підтвердження під час апеляційного розгляду і не є визначеними законом підставами для скасування оскаржуваного рішення.
Ухвала місцевого суду відповідно до вимог статті 370 КПК України, є законною, обґрунтованою і вмотивованою, а тому підстав для її скасування колегія суддів не знаходить.
Істотних порушень норм КПК України, які могли б стати підставою для скасування ухвали суду першої інстанції, зі справи не вбачається.
Керуючись ст.ст. 404, 405, 407, 419, 422-1 КПК України, колегія суддів,
Апеляційну скаргу захисника ОСОБА_7 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_6 - залишити без задоволення.
Ухвалу Голосіївського районного суду м. Києва від 13 лютого 2025 року, якою продовжено обвинуваченому ОСОБА_6 строк тримання під вартою на 60 днів у Державній установі «Київський слідчий ізолятор», до 14 квітня 2025 року включно, із визначенням застави у розмірі 225 (двісті двадцять п'ять) прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що складає 681 300 (шістсот вісімдесят одна тисяча триста) грн. 00 коп., із покладенням відповідних обов'язків - залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення й оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Суддя Суддя Суддя