Апеляційне провадження: Доповідач - Кафідова О.В.
№ 22-ц/824/7130/2025
м. Київ Справа № 757/47197/24-ц
03 квітня 2025 року Київський апеляційний суд у складі колегії суддів Судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого судді - Кафідової О.В.
суддів - Оніщука М.І.
- Шебуєвої В.А.
при секретарі - Смолко А.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , в інтересах яких діє адвокат Дерев'янко Артем Іванович, на рішення Печерського районного суду м. Києва від 18 грудня 2024 року, ухвалене під головуванням судді Ільєвої Т.Г. у цивільній справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Кадор Групп Менеджмент Київ» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за житлово-комунальні послуги,-
У жовтні 2024 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Кадор Групп Менеджмент Київ» (далі - ТОВ «Кадор Групп Менеджмент Київ») звернулося до суду з вищезазначеним позовом, у якому просило стягнути на свою користь із ОСОБА_1 , ОСОБА_2 заборгованість за житлово-комунальні послуги у розмірі 128 095,65 грн, інфляційні витрати в сумі 1496,29 грн, 3 % річних за прострочення виконання зобов'язань в сумі 250,10 грн та судовий збір.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідачі не оплачують надані їм позивачем житлово-комунальні послуги та не виконують свої зобов'язання щодо утримання належного їм майна - квартири АДРЕСА_1 , у зв'язку із чим у останніх виникла заборгованість за надані послуги, яка підлягає стягненню на користь позивача.
У свою чергу, посилається на те, що нарахування інфляційних втрат на суму боргу та трьох процентів річних відповідно до статті 625 ЦК України є мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов'язання.
Рішенням Печерського районного суду м. Києва від 18 грудня 2024 року позов ТОВ «Кадор Групп Менеджмент Київ» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за житлово-комунальні послуги задоволено.
Стягнуто із ОСОБА_1 на користь ТОВ «Кадор Групп Менеджмент Київ» заборгованість за житлово-комунальні послуги у розмірі 14 201,72 грн та судовий збір у розмірі 331,26 грн.
Стягнуто із ОСОБА_2 на користь ТОВ «Кадор Групп Менеджмент Київ» заборгованість за житлово-комунальні послуги у розмірі 113 893,93 грн, інфляційні витрати в сумі 1496,29 грн, 3 % річних за прострочення виконання зобов'язань в сумі 250,10 грн та судовий збір у розмірі 2 696,74 грн.
Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що ТОВ «Кадорр Групп Менеджмент Київ» надавав відповідачам житлово-комунальні послуги та, відповідно, останні користувалися ними, тобто між сторонами наявні фактичні договірні відносини.
Таким чином, за період 01.11.2021 року по 25.01.2022 року обов'язок з погашення заборгованості за отримані комунальні послуги в розмірі 14 201,72 грн виник у ОСОБА_1 як користувача квартири АДРЕСА_1 , яку вона отримала на підставі Акту приймання-передачі в тимчасове користування 30.09.2021 року, а у відповідача ОСОБА_2 , в свою чергу, відповідний обов'язок з погашення заборгованості за отримані послуги виник з моменту отримання ним у власність вказаної квартири, а саме з 25.01.2022 року по 31.08.2024 року.
З огляду на порушення грошового зобов'язання з погашення заборгованості за отримання житлово-комунальні послуги, у позивача виникло право на застосування наслідків такого порушення відповідно до статті 625 ЦК України.
Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, 17 січня 2025 року представник відповідачів - адвокат Дерев'янко А.І. подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове, яким у задоволенні позову відмовити.
Обґрунтовуючи доводи апеляційної скарги заявник вказує на те, що ОСОБА_1 не набула права власності на квартиру АДРЕСА_1 , не укладала з позивачем будь-яких договорів на її утримання, а тому нарахування їй заборгованості з житлово-комунальних послуг вказаної квартири є незаконним та не відповідає вимогам чинного законодавства.
Позивач не обґрунтував порушення його права та наявність правових підстав для сплати відповідачами коштів за оренду землі саме на його користь.
Відносини у сфері житлово-комунальних послуг здійснюються виключно на договірних засадах, відповідачі не укладали з позивачем договору про надання комунальних послуг та не вчиняли жодних дій, які б свідчили про їх бажання укласти такий договір, зокрема надання підписаної заяви-приєднання, сплата рахунка за надані послуги, факт отримання послуги тощо.
При визначенні вартості послуг позивач використовував тарифи, які не затверджені сторонами в договірному порядку.
Позивачем не надано жодних актів чи інших первинних документів на підтвердження реальності надання послуг саме із «комплексного обслуговування будинку та прибудинкової території» та «охорони будинку». Крім того, послуга з охорони будинку не відноситься ні до житлових, ні до комунальних послуг , а тому відсутні підстави для стягнення з відповідачів вартості таких послуг.
У лютому 2025 року позивач подав відзив на апеляційну скаргу, в якому просив залишити її без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.
В судове засідання з'явився представник позивача ТОВ «Кадор Групп Менеджмент Київ» адвокат Муравенко К.В. яка заперечувала проти доводів апеляційної скарги та просила відмовити у її задоволенні.
Представник відповідачів ОСОБА_1 , ОСОБА_2 адвокат Дерев'янко А.І. підтримав доводи апеляційної скарги та просив її задовольнити.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Відповідно до вимог ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Рішення суду першої інстанції вказаним вимогам закону відповідає.
Як встановлено судом та вбачається з матеріалів справи, ТОВ «Кадорр Групп Менеджмент Київ» створено відповідно до законодавства України, та діє на підставі Статуту затвердженого рішенням учасника Товариства №1 від 20.07.2020 року.
Відповідно до пункту 3.2. Статуту, Товариство має право здійснювати такі види діяльності, зокрема, як: комплексне обслуговування об'єктів; управління нерухомим майном за винагороду або на основі контракту; здійснення поточного та капітального ремонту житлових та нежитлових будівель і приміщень.
Із листопада 2021 року ТОВ «Кадорр Групп Менеджмент Київ» організовує та забезпечує утримання будинку АДРЕСА_2 , який переданий на баланс товариства за Актом приймання-передачі житлово-офісного комплексу з об'єктами соціально-побутового, торговельного призначення та паркінгу для надання послуги з комплексного обслуговування від 01.11.2021 року, укладеного між ТОВ «Буйфі Холдінг», ТОВ «Альматін-Київ Плюс» (забудовники).
Між ТОВ «Кадорр Групп Менеджмент Київ» та ТОВ «Буйфі Холдінг», ТОВ «Альматін-Київ Плюс» укладено Договір про надання послуг з управління від 01.09.2021 року, нова редакція від 05.08.2022 року.
Предметом договору є те, що Управитель зобов'язується надавати Замовнику послуги з управління будинком, що розташований за адресою: АДРЕСА_3 , а Замовник зобов'язується прийняти та оплатити такі послуги в порядку, передбаченому цим договором (п. 1.1. Договору).
Пунктом 1.6. Договору передбачено, що договір носить характер публічного договору приєднання. Цей договір укладається сторонами з урахуванням статей 633, 634, 641, 642 ЦК України.
Вказаний договір з додатками було розміщено на веб-сайті https://management.kadorr.com/objects/52, в розділі «52 Жемчужина».
Відповідно до пункту 1.7. Договору, фактом приєднання Інвестора, Замовника, які фактично користуються послугами з управління будинком і отримують житлово-комунальну послугу для власних потреб до умов договору (акцептування договору) є вчинення ними будь-яких дій, які свідчать про їх бажання укласти договір, зокрема надання Управителю підписаної заяви-приєднання (додаток 2), сплата рахунка за надані послуги, факт отримання послуги.
Відповідно до пункту 3.3.2 Договору ТОВ «Кадорр Групп Менеджмент Київ» взяв на себе зобов?язання забезпечити кваліфіковане надання послуг з управління будинку відповідно до стандартів, нормативів, норм, порядків і правил; пункту 3.2.4 - забезпечувати належну експлуатацію та утримання будинку, відповідно до його цільового призначення.
Таким чином, ТОВ «Кадорр Групп Менеджмент Київ» сприяє мешканцям будинку АДРЕСА_3 в отриманні житлово-комунальних послуг.
Пунктами 3.4.1., 3.4.2. Договору передбачено, що ТОВ «Кадорр Групп Менеджмент Київ» має право від свого імені вчиняти правочини щодо будинку, необхідні для виконання своїх зобов?язань щодо управління будинком, укладати договори із третіми особами на виконання окремих видів робіт; укладати з підрядниками договори про виконання окремих робіт та надання послуг.
Квартира АДРЕСА_4 , відповідно до Акту приймання-передачі в тимчасове користування від 30.09.2021 року була передана в користування відповідачці ОСОБА_1 .
Відповідно до п. 1.5 Акту приймання-передачі, тимчасові експлуатаційні витрати, з дати підписання цього Акту і до реєстрації права власності на квартиру АДРЕСА_5 , а саме витрати відповідно з нормативно-правовими актами в галузі цивільного, житлового законодавства, Закону України «Про житлово-комунальні послуги» за утримання Об'єкту будівництва, прибудинкової території та Новозбудованого майна лежать на Покупцеві.
Актом-приймання передачі встановлено (п. 1.8.), що Покупець повідомлений, що у зв'язку з необхідністю забезпечення належного управління будинком та забезпечення споживання усіма співвласниками комунальних послуг, що передбачає ведення господарської діяльності у сфері житлово-комунальних послуг, Продавець взяв на себе зобов?язання щодо визначення управителя до моменту оформлення права власності Покупцями у відповідності до чинного законодавства.
З огляду на зазначене, саме у ОСОБА_1 за період з 01.11.2021 року по 25.01.2022 року, відповідно до підписаного Акту приймання-передачі у тимчасове користування від 30.09.2021 року, виник обов'язок щодо оплати за спожиті житлово-комунальні послуги перед Управителем ТОВ «Кадорр Групп Менеджмент Київ», за сприянням якого відповідні послуги були надані .
Відповідно до Витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно квартира АДРЕСА_1 з 25.01.2022 року належить ОСОБА_2 на праві приватної власності.
На підтвердження заявлених вимог позивачем надано до суду: Статут товариства, договір № 52Ж-0111 про надання послуг управління від 01.09.2021 року, в редакції від 05.08.2022 року, додатки № 1, № 2 до договору № 52Ж-0111 від 01.09.2021 року, кошторис витрат на управління будинком до договору № 52Ж-0111 від 01.09.2021 року; договір охорони № 11/21-52Ж від 01.11.2021 року; договір про надання послуг по вивезенню та знешкодженню твердих побутових відходів від 01.09.2021 року; договір про надання послуг № 007/2021-П з технічного обслуговування та ремонту обладнання газової котельні, індивідуального теплового пункту №1, індивідуального теплового пункту № 2, вузла обліку газу, шарового регулюючого пункту котельні, шарового регулюючого пункту житлового будинку та газопроводів від 01.09.2021 року; договір №1137 постачання природного газу від 08.12.2021 року; договір № 4261-ПСО(ТКЕ)- 41 постачання природного газу від 21.11.2022 року; договір № 5328-ТКЕ(23)-41 постачання природного газу від 03.10.2023 року; заяву-претензію про необхідність сплати заборгованості за житлово-комунальні послуги; розрахунок заборгованості та показників лічильників; рахунки на сплату за житлово-комунальні та інші послуги, які виставлялись відповідачам; розрахунок інфляційних втрат та 3% річних.
Згідно зі статтею 322 ЦК України власник зобов'язаний утримувати майно, що йому належить, якщо інше не встановлено договором або законом, тобто означена стаття встановлює презумпцію обов'язку власника нести усі витрати, пов'язані з утриманням належного йому майна, в тому числі, з оплати комунальних та інших наданих йому послуг, поза залежністю від того, чи користується він ними безпосередньо чи ні.
До таких витрат належать витрати, пов'язані зі зберіганням майна, його ремонтом, забезпеченням збереження його властивостей тощо.
Такий обов'язок власника є похідним від належних йому, як абсолютному володарю, правочинів володіння, користування та розпорядження майном.
Невиконання власником свого обов'язку по утриманню своєї власності може створювати небезпеку для третіх осіб.
Відповідно до частини другої статті 382 ЦК України усі власники квартир та нежитлових приміщень у багатоквартирному будинку є співвласниками на праві спільної сумісної власності спільного майна багатоквартирного будинку.
Спільним майном багатоквартирного будинку є приміщення загального користування (у тому числі допоміжні), несучі, огороджувальні та несуче-огороджувальні конструкції будинку, механічне, електричне, сантехнічне та інше обладнання всередині або за межами будинку, яке обслуговує більше одного житлового або нежитлового приміщення, а також будівлі і споруди, які призначені для задоволення потреб усіх співвласників багатоквартирного будинку та розташовані на прибудинковій території, а також права на земельну ділянку, на якій розташований багатоквартирний будинок та його прибудинкова територія, у разі державної реєстрації таких прав.
Згідно із частиною першою статті 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Відповідно до статті 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до змісту статей 610, 612 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання.
Боржник вважається таким, що прострочив виконання, якщо він не виконав його у строк, передбачений умовами договору або встановлений законом.
За змістом статті 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
За змістом частини першої статті 901 та частини першої статті 903 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.
Якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.
Зобов'язання боржника сплатити певну грошову суму на користь кредитора відповідно до цивільно-правового договору або з інших підстав, визначених законом, є грошовим зобов'язання.
Законом України «Про житлово-комунальні послуги» визначено основні засади організаційних, господарських відносин, що виникають у сфері надання та споживання житлово-комунальних послуг між їхніми виробниками, виконавцями і споживачами, а також їхні права та обов'язки.
Так, відповідно до статті 1 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» житлово-комунальні послуги - результат господарської діяльності, спрямованої на забезпечення умов проживання та/або перебування осіб у житлових і нежитлових приміщеннях, будинках і спорудах, комплексах будинків і споруд відповідно до нормативів, норм, стандартів, порядків ї правил, що здійснюється на підставі відповідних договорів про надання житлово-комунальних послуг; послуга з управління багатоквартирним будинком - результат господарської діяльності суб'єктів господарювання, спрямованої на забезпечення належних умов проживання і задоволення господарсько-побутових потреб мешканців будинку шляхом утримання і ремонту спільного майна багатоквартирного будинку та його прибудинкової території відповідно до умов договору.
Статтею 5 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» встановлено, що до житлово-комунальних послуг належать:
1) житлова послуга - послуга з управління багатоквартирним будинком. Послуга з управління багатоквартирним будинком включає: забезпечення утримання спільного майна багатоквартирного будинку, зокрема прибирання внутрішньобудинкових приміщень та прибудинкової території, якщо прибудинкова територія, за даними Державного земельного кадастру, знаходиться у власності або користуванні співвласників багатоквартирного будинку відповідно до вимог законодавства, виконання санітарно-технічних робіт, обслуговування внутрішньобудинкових систем (крім обслуговування внутрішньобудинкових систем, що використовуються для надання відповідної комунальної послуги у разі укладення індивідуальних договорів з обслуговуванням внутрішньобудинкових систем про надання такої послуги, за умовами яких обслуговування таких систем здійснюється виконавцем), утримання ліфтів тощо; купівлю електричної енергії для забезпечення функціонування спільного майна багатоквартирного будинку; поточний ремонт спільного майна багатоквартирного будинку; інші додаткові послуги, які можуть бути замовлені співвласниками багатоквартирного будинку;
2) комунальні послуги - послуги з постачання та розподілу природного газу, постачання та розподілу електричної енергії, постачання теплової енергії, постачання гарячої води, централізованого водопостачання, централізованого водовідведення, управління побутовими відходами.
Пунктом 1 частини 1 статті 7 вказаного Закону передбачено право споживача одержувати своєчасно та належної якості житлово-комунальні послуги згідно із законодавством і умовами укладених договорів.
Пунктом 5 ч. 2 статті 7 Закону визначено зобов'язання споживача оплачувати надані житлово-комунальні послуги за цінами/тарифами, встановленими відповідно до законодавства, у строки, встановлені відповідними договорами.
Частиною 10 статті 7 Закону України «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку» передбачено, що співвласники багатоквартирного будинку зобов'язані своєчасно сплачувати за спожиті житлово-комунальні послуги.
Відповідно до ч. 1 статті 9 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» споживач здійснює оплату за спожиті житлово-комунальні послуги щомісяця, якщо інший порядок та строки не визначені відповідним договором. Споживач не звільняється від оплати житлово-комунальних послуг, отриманих ним до укладення відповідного договору.
Частиною 4 статті 9 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» визначено, що структура плати виконавцю комунальної послуги визначається згідно з договором про надання відповідної комунальної послуги, укладеним за вимогами цього Закону.
Споживач щомісяця (або з іншою періодичністю, визначеною договором) вносить однією сумою плату виконавцю комунальної послуги (крім послуг з постачання та розподілу природного газу та електричної енергії), у тому числі якщо вона складається з окремих складових, передбачених відповідним договором, укладеним відповідно до цього Закону.
При цьому виконавці комунальних послуг забезпечують деталізацію інформації щодо складових плати у рахунках споживачів.
З огляду на вищенаведені норми Закону, споживачі зобов'язані оплатити житлово- комунальні послуги, якщо вони фактично користувалися ними, при цьому відсутність договору про надання житлово-комунальних послуг сама по собі не може бути підставою для звільнення споживача від оплати послуг у повному обсязі.
Відповідно до висновку Верховного Суду України, висловленого у постанові від 20 квітня 2016 року у справі № 6-2951цс15, хоч у частині першій статті 19 Закону й передбачено, що відносини між учасниками договірних відносин у сфері житлово-комунальних послуг здійснюються виключно на договірних засадах, проте відповідно до пункту 1 частини першої статті 20 цього Закону споживач має право, зокрема, одержувати вчасно та відповідної якості житлово-комунальні послуги згідно із законодавством та умовами договору на надання житлово-комунальних послуг.
Споживачі зобов'язані оплатити житлово-комунальні послуги, якщо вони фактично користувалися ними.
Факт відсутності договору про надання житлово-комунальних послуг сам по собі не може бути підставою для звільнення споживача від оплати послуг у повному обсязі.
Аналогічні висновки викладені у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 26 вересня 2018 року (справа №750/12850/16), і у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 06 листопада 2019 року (справа №642/2858/16).
Відповідно до статті 162 ЖК України плата за користування жилим приміщенням в будинку (квартирі), що належить громадянинові на праві приватної власності, встановлюється угодою сторін.
Плата за комунальні послуги береться крім квартирної плати за затвердженими в установленому порядку тарифами.
Строки внесення квартирної плати і плати за комунальні послуги визначаються угодою сторін.
Наймач зобов'язаний своєчасно вносити квартирну плату і плату за комунальні послуги.
Користування будинками (квартирами) державного і громадського житлового фонду, фонду житлово-будівельних кооперативів, а також приватного житлового фонду та їх утримання здійснюється з обов'язковим додержанням вимог Правил користування приміщеннями жилих будинків і прибудинковими територіями, які затверджуються Кабінетом Міністрів України (статті 179 ЖК України).
Згідно з пунктом 7 Правил користування приміщеннями житлових будинків затверджених постановою КМУ від 24.01.2006 року № 45 «Про внесення змін до постанови Кабміну від 08 жовтня 1992 року №572, власник та наймач квартири зобов'язаний оплачувати надані житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.
Абзацом 2 ч. 1 статті 9 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» визначено, що споживач не звільняється від оплати житлово-комунальних послуг, отриманих ним до укладення відповідного договору.
Відповідно до статті 81 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватись на припущеннях.
Судом встановлено, що відповідачі у встановлений законом строк не виконали перед позивачем своїх зобов'язань з оплати за спожиті житлово-комунальні послуги, доказів, які б спростовували факт надання та отримання таких послуг, як і доказів невірно здійсненого позивачем розрахунку заборгованості відповідачами не надано та судом таких обставин не встановлено.
Щодо позовних вимог про стягнення 3 % річних та інфляційних втрат, суд зазначає наступне.
За змістом статей 524, 533-535 ЦК України грошовим є зобов'язання, виражене у грошових одиницях (національній валюті України чи у грошовому еквіваленті зобов'язання, вираженого в іноземній валюті), що передбачає обов'язок боржника сплатити гроші на користь кредитора, який має право вимагати від боржника виконання цього обов'язку. Тобто, грошовим є будь-яке зобов'язання, в якому право кредитора вимагати від боржника сплати коштів кореспондує обов'язок боржника з такої сплати.
Згідно з частиною другою статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Таким чином, у статті 625 ЦК України визначені загальні правила відповідальності за порушення будь-якого грошового зобов'язання незалежно від підстав його виникнення (договір чи делікт). Тобто, приписи цієї статті поширюються на всі види грошових зобов'язань, якщо інше не передбачено договором або спеціальними нормами закону, який регулює, зокрема окремі види зобов'язань.
Таких правових висновків дійшла Велика Палата Верховного Суду у постанові від 16 травня 2018 року у справі №686/21962/15-ц (провадження №14-16цс18), а також у постанові від 31 січня 2019 року у справі №761/4878/16-ц (провадження №61- 1625св18).
Доказів виконання зобов'язань перед позивачем з оплати житлово-комунальних послуг матеріали справи не містять.
З огляду на порушення ОСОБА_2 , як власником квартири, грошового зобов'язання, у позивача виникло право на застосування наслідків такого порушення відповідно до статті 625 ЦК України.
Передбачене ч. 2 статті 625 ЦК України нарахування 3 % річних має компенсаційний, а не штрафний характер, оскільки виступає способом захисту майнового права та інтересу, який полягає в отриманні компенсації від боржника.
Нарахування інфляційних втрат на суму боргу та трьох процентів річних відповідно до статті 625 ЦК України є мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов'язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації боржника за неналежне виконання зобов'язання.
Наданий позивачем розрахунок відповідачами не спростовано.
Враховуючи наведене, встановивши фактичні обставини справи, колегія суддів апеляційного суду погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що заборгованість за надані житлово-комунальні послуг за утримання будинку і прибудинкової території де знаходиться квартира, що спочатку перебувала у користуванні ОСОБА_1 , а потім у власності ОСОБА_2 , підлягає стягненню з останніх на користь позивача.
Посилання заявника на відсутність договірних відносин між сторонами не спростовує факт надання позивачем житлово-комунальних послуг та їх отримання відповідачами.
Аналізуючи питання обсягу дослідження інших доводів заявника та їх відображення у судового рішенні, питання вичерпності висновку суду першої інстанції, колегія суддів вважає, що у справі, що розглядається, сторонам надано вмотивовану відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин, як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах, а доводи, викладені у апеляційній скарзі не спростовують обґрунтованих та правильних висновків суду першої інстанції.
Судом першої інстанції повно встановлено обставини, що мають значення для справи, висновки суду відповідають наявним у матеріалах справах доказам.
Колегія суддів не вбачає порушень судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права.
Згідно з пунктом 1 частиною першою статті 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.
Відповідно до частин першої статті 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення Печерського районного суду м. Києва від 18 грудня 2024 року - без змін, оскільки підстави для скасування судового рішення відсутні.
Керуючись статтями 268, 367, 374, 375, 381-384, 389 ЦПК України, суд,-
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , в інтересах яких діє адвокат Дерев'янко Артем Іванович залишити без задоволення.
Рішення Печерського районного суду м. Києва від 18 грудня 2024 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом 30 днів з дня складення повної постанови шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.
Повний текст постанови складено 04 квітня 2025 року
Головуючий: Судді: