Апеляційне провадження: Доповідач - Кафідова О.В.
№ 22-ц/824/7841/2025
м. Київ Справа № 755/985/23
04 квітня 2025 року Київський апеляційний суд в складі колегії суддів Судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого судді: Кафідової О.В.
суддів: Оніщука М.І.
Шебуєвої В.А.
розглянувши у письмовому провадженні справу за апеляційною скаргою представника відповідача ОСОБА_1 адвоката Панчука Юрія Павловича на рішення Дніпровського районного суду м. Києва від 17 січня 2025 року, ухвалене під головуванням судді Марфіної Н.В. у цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення аліментів,-
У січні 2023 року ОСОБА_2 звернулась до Дніпровського районного суду м. Києва з позовом до ОСОБА_1 про стягнення аліментів.
В обґрунтування заявлених вимог зазначала, що сторони у справі перебували в зареєстрованому шлюбі від якого мають спільну малолітню дитину ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Після розірвання шлюбу позивачка звернулась до відповідача з проханням допомагати у утриманні дитини та сплачувати аліменти. Однак відповідач відмовляється допомагати в утриманні дитини, у зв'язку із чим позивачка вимушена звернутись до суду.
Зазначає, що всупереч вимог СК України відповідач ухиляється від добровільної сплати аліментів, чим не виконує обов'язку щодо утримання батьком неповнолітньої дитини.
З огляду на зазначене просить суд стягнути з відповідача на користь позивача аліменти на утримання дитини у розмірі 30% від доходу щомісячно.
Заочним рішенням Дніпровського районного суду м. Києва від 16 вересня 2024 року позов ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення аліментів задоволено частково.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 аліменти на утримання неповнолітньої дитини - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 1/4 частини від всіх його видів заробітку (доходу), але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно, починаючи з 23.01.2023 року і до досягнення дитиною повноліття.
В іншій частині позову - відмовлено.
Ухвалою Дніпровський районний суд м. Києвавід 08 листопада 2024 року заяву відповідача ОСОБА_1 про перегляд заочного рішення Дніпровського районного суду м. Києва від 16.09.2024 року у справі №755/985/23 про стягнення аліментів задоволено частково.
Заочне рішення Дніпровського районного суду м. Києва від 16.09.2024 року у справі №755/985/23 за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення аліментів скасовано.
В іншій частині заяви щодо призначення справи до судового розгляду за правилами загального позовного провадження відмовлено.
Рішенням Дніпровського районного суду м. Києва від 17 січня 2025 року позов ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення аліментів - задоволено частково.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 аліменти на утримання неповнолітньої дитини - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 1/5 частини від всіх видів його доходів (заробітку), але не менше ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно, починаючи з 23.01.2023 року і до досягнення дитиною повноліття.
Допущено негайне виконання рішення суду в частині стягнення аліментів - у межах суми платежу за один місяць.
Стягнуто з ОСОБА_1 в дохід держави судовий збір у розмірі 1211 (одна тисяча двісті одинадцять) грн. 20 коп.
Не погоджуючись з таким рішенням суду першої інстанції, 05 лютого 2025 року представник відповідача ОСОБА_1 адвокат Панчук Ю.П. подав апеляційну скаргу в якій просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове, яким позовні вимоги задовольнити частково.
Апеляційну скаргу обґрунтовує тим, що рішення суду першої інстанції ухвалено з порушенням норм матеріального права та з неповним з'ясуванням обставин справи.
Зазначає, що суд першої інстанції не в повній мірі врахував майновий стан відповідача, наявність у нього інших дітей та непрацездатної хворої матері.
Вказує на те, що не погоджується з висновками суду першої інстанції відносно того, що двоє неповнолітніх дітей від другого шлюбу отримують більше щоденного забезпечення ніж дитина, яка проживає окремо від відповідача.
04 березня 2025 року до Київського апеляційного суду від позивача надійшов відзив на апеляційну скаргу в якому зазначала, що доводи апеляційної скарги не спростовують правильності висновків суду першої інстанції, а тому просила суд залишити рішення суду першої інстанції без змін.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи апеляційної скарги колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_2 народилась ОСОБА_3 , батьками якої є ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , що підтверджується копією свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 .
Рішенням Дніпровського районного суду м. Києва від 25 липня 2022 року шлюб між сторонами було розірвано.
ІНФОРМАЦІЯ_3 народився ОСОБА_4 , батьками якого є ОСОБА_1 та ОСОБА_5 , що підтверджується копією свідоцтва про народження серії НОМЕР_2 .
ІНФОРМАЦІЯ_4 народився ОСОБА_6 , батьками якого є ОСОБА_1 та ОСОБА_5 , що підтверджується копією свідоцтва про народження серії НОМЕР_3 .
За змістом довідки Військової частини НОМЕР_4 про грошове забезпечення, з січня по вересень 2024 року відповідачу виплачено 717605,51 грн. Середній розмір місячного грошового забезпечення становить 79733,95 грн. Аліментів з відповідача не утримується.
Відповідно до довідки ФОП « ОСОБА_7 » від 24 листопада 2024 року ОСОБА_8 з 09 вересня 2024 року по дату надання довідки отримувала послуги по догляду за особою похилого віку та/або інваліду (платного утримання у житловому приміщенні для тимчасового проживання, та сприянню раціональному і дієтичному харчуванню згідно з нормами, з урахуванням медичних рекомендацій).
Також відповідачем надано три банківські квитанції за вересень, жовтень та листопад 2024 року, за якими ним сплачено ФОП « ОСОБА_7 » 43500,00 грн., 45500,00 грн. та 45500,00 грн.
Задовольняючи частково позовну заяву ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення аліментів суд першої інстанції посилався на те, що за загальним принципом, аліменти у частці від доходу на утримання трьох дітей становлять частину від заробітку, тобто кожна дитина отримує 1/6 від доходу батька. Разом з цим, суд врахував, що двоє неповнолітніх синів відповідача від другого шлюбу, і відповідно проживають із ним та його теперішньою дружиною. Відтак, об'єктивно такі діти отримують більше щоденного забезпечення ніж дитина, яка проживає окремо від батька, тому суд вважав, що дитина яка проживає окремо від батька має отримати матеріальне забезпечення в розмірі 1/5 від доходу платника аліментів.
Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції з огляду на наступне.
Згідно з частинами 2, 8, 9 статті 7 СК України сімейні відносини можуть бути врегульовані за домовленістю (договором) між їх учасниками. Регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів дитини. Сімейні відносини регулюються на засадах справедливості, добросовісності та розумності, відповідно до моральних засад суспільства.
Відповідно до статті 8 Закону України «Про охорону дитинства» кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України.
Згідно зі статтею 141 СК України мати, батько мають рівні права та обов'язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою.
Статтею 51 Конституції України гарантовано, а ст.180СК України передбачено, що батьки зобов'язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.
Згідно з ч.3 ст.181 СК України, за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина. Спосіб стягнення аліментів, визначений рішенням суду, змінюється за рішенням суду за позовом одержувача аліментів.
Відповідно до ст.182 СК України при визначенні розміру аліментів суд враховує: стан здоров'я та матеріальне становище дитини; стан здоров'я та матеріальне становище платника аліментів; наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; наявність на праві власності, володіння та/або користування у платника аліментів майна та майнових прав, у тому числі рухомого та нерухомого майна, грошових коштів, виключних прав на результати інтелектуальної діяльності, корпоративних прав; доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; інші обставини, що мають істотне значення.
Розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний гарантований розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку. Мінімальний рекомендований розмір аліментів на одну дитину становить розмір прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку і може бути присуджений судом у разі достатності заробітку (доходу) платника аліментів.
Статтею 179 СК України передбачено, що аліменти, одержані на дитину, є власністю дитини. Той із батьків або інших законних представників дитини, на ім'я якого виплачуються аліменти, розпоряджається аліментами виключно за цільовим призначенням в інтересах дитини. Неповнолітня дитина має право брати участь у розпорядженні аліментами, одержаними на її утримання. Неповнолітня дитина має право на самостійне одержання аліментів та розпорядження ними відповідно до Цивільного кодексу України.
Відповідно до частини першої статті 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін.
За загальними правилами доказування, визначеними статями 12, 81 ЦПК України, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказування не може грунтуватися на припущеннях.
Згідно із частиною першою статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обгрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (частина перша та друга статті 77 ЦПК України).
Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (стаття 79 ЦПК України).
Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (частина перша статті 80 ЦПК України).
Відповідно до статті 82 ЦПК України обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання. Обставини, які визнаються учасниками справи, зазначаються в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їхніх представників.
У частині першій статті 3 Конвенції про права дитини визначено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється як найкращому забезпеченню інтересів дитини.
При визначенні найкращих інтересів дитини у кожній конкретній справі необхідно враховувати два аспекти: по-перше, інтересам дитини найкраще відповідає збереження її зв'язків із сім'єю, крім випадків, коли сім'я є особливо непридатною або неблагополучною; по-друге, у найкращих інтересах дитини є забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагодійним.
Звертаючись до суду з даним позовом, ОСОБА_2 посилалась на те, що відповідач належним чином не виконує свої обов'язки щодо забезпечення їх спільної дитини, а тому вважала, що аліменти у розмірі 30% від доходу відповідача будуть достатніми для життя та розвитку дитини.
Заперечуючи проти задоволення позову відповідач посилався на те, що на його утриманні перебуває ще два сини від іншого шлюбу та мати пенсіонерка, яка перебуває на його утриманні.
На підтвердження своїх заперечень відповідач надав копію свідоцтва про народження ОСОБА_4 ( ІНФОРМАЦІЯ_5 ) та ОСОБА_6 ( ІНФОРМАЦІЯ_5 ).
Також відповідач надав копію довідки ФОП « ОСОБА_7 » від 24 листопада 2024 року відповідно до якої ОСОБА_8 з 09 вересня 2024 року по дату надання довідки отримувала послуги по догляду за особою похилого віку та/або інваліду (платного утримання у житловому приміщенні для тимчасового проживання, та сприянню раціональному і дієтичному харчуванню згідно з нормами, з урахуванням медичних рекомендацій). Також відповідачем надано три банківські квитанції за вересень, жовтень та листопад 2024 року, за якими ним сплачено ФОП « ОСОБА_7 » 43500,00 грн., 45500,00 грн. та 45500,00 грн.
Надаючи оцінку наявним в матеріалах справи доказам колегія суддів вважає правильними та обґрунтованими висновки суду першої інстанції відносно того, що наявні підстави для часткового задоволення позовних вимог та стягнення з відповідача аліментів у розмірі 1/5 частина від всіх видів його заробітку.
Доводи апеляційної скарги відносно того, що суд першої інстанції не в повній мірі врахував майновий стан відповідача, наявність у нього інших дітей та непрацездатної хворої матері, колегія суддів відхиляє з огляду на наступне.
Стосовно наявності у відповідача ще двох синів від іншого шлюбу, то колегія суддів звертає увагу на те, що наявність дітей від іншого шлюбу не може бути підставою для звільнення відповідача від обов'язків утримувати іншу дитину.
Доводи відповідача стосовно того, що на його утримання перебуває мати похилого віку, колегія суддів погоджується з висновками суду відносно того, що відповідачем жодними доказами не доведено, що ОСОБА_8 є його матір'ю, а також не надано даних про розмір власних доходів та матеріального стану ОСОБА_8 . Окрім того, відповідачем не доведено належними та допустимими доказами, що його матір потребує перебування у приватному пансіонаті «Ідилія».
За своїм змістом усі доводи апеляційної скарги зводяться до незгоди з наданою судом першої інстанції оцінкою зібраних у справі доказів та встановлених на їх підставі обставин, разом з тим, доказів на спростування встановлених судом першої інстанції обставин апелянтом до апеляційної скарги не надано.
Відповідно ст. 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Враховуючи наведене, колегія суддів вважає, що рішення Дніпровського районного суду м. Києва від 17 січня 2025 року ухвалене з дотриманням норм матеріального та процесуального права, а тому відсутні правові підстави для задоволення апеляційної скарги представника відповідача ОСОБА_1 адвоката Панчука Ю.П.
Керуючись ст.ст. 367, 368, 374, 375, 381-384 ЦПК України, суд, -
Апеляційну скаргу представника відповідача ОСОБА_1 адвоката Панчука Юрія Павловича залишити без задоволення.
Рішення Дніпровського районного суду м. Києва від 17 січня 2025 року залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Головуючий Судді: