Справа 758/1322/25 Головуюча в 1 інстанції - ОСОБА_1
Провадження 11-кп/824/3441/2025 Доповідач в 2 інстанції - ОСОБА_2
03 квітня 2025 року м. Київ
Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду в складі суддів:
ОСОБА_2 (головуючий), ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
за участю секретарки ОСОБА_5 ,
учасників судового провадження:
прокурора ОСОБА_6 ,
захисника ОСОБА_7 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Києві апеляційну скаргу захисника обвинуваченої ОСОБА_8 - адвоката ОСОБА_9 на ухвалу Подільського районного суду міста Києва від 06 лютого 2025 року, -
Ухвалою Подільського районного суду міста Києва від 06 лютого 2025 року ОСОБА_8 , обвинуваченій у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 190, ч. 5 ст. 190 КК України продовжено строк дії запобіжного заходу у виді тримання під вартою до 06 квітня 2025 року із визначений розміром застави у розмірі 1 514 000 гривень.
Дане рішення мотивовано тим, що ризики, які були констатовані при застосуванні запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, не припинили свого існування, а саме, ризики, передбачені п. п. 1, 3, 4, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, враховані під час обрання обвинуваченим запобіжного заходу, не зменшились настільки, щоб зробити висновок про доцільність обрання більш м'якого запобіжного заходу. Підстав для зміни запобіжного заходу на більш м'який судом не встановлено.
Не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції, захисник обвинуваченої ОСОБА_9 подав апеляційну скаргу, в якій вказав на незаконність і необґрунтованість ухвали. В обґрунтування вимог скарги захисник зазначив, що суд першої інстанції не навів конкретних фактів та доказів для продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, що є порушенням не лише національних норм права, а й міжнародних. Однак, незважаючи на це, прокурор у клопотанні про продовження запобіжного заходу у виді тримання під вартою послався на ризики, передбачені п. п. 1, 3, 4, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України. Разом з тим, ризик переховування від органів досудового розслідування та/або суду має бути підтверджений відповідними доказами, які стороною обвинувачення не зазначено. Захисник звернув увагу, що обвинувачена є раніше судимою особою, має постійне місце проживання, не має шкідливих звичок, характеризується позитивно, що свідчить про сталі соціальні зв'язку та позитивну характеристику обвинуваченої. Крім того, у матеріалах справи відсутні докази, які підтверджують ризик незаконного впливу на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта чи спеціаліста в цьому кримінальному провадженні. Захисник зазначив, що доводи прокурора у клопотанні щодо наявності зазначених ризиків ґрунтуються лише на припущеннях і суб'єктивній точці зору, оскільки для обґрунтування існування вказаних ризиків не було надано жодних доказів. Щодо ризику спроби перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, на думку апелянта, вказаний ризик є необгрунтованим та не підтвердження належними доказами. Щодо ризику вчинення іншого кримінального правопорушення, у якому обвинувачується ОСОБА_8 , прокурор не надав жодних доказів. Захисник звернув увагу на те, що судом не було враховано наявність у обвинуваченої на утриманні малолітніх дітей та матір пенсійного віку. Наведене, на думку захисника, вказує на відсутність виключних обставин, які дають підстави для застосування до обвинуваченої найсуворішого запобіжного заходу. Крім того, на переконання захисника, визначений розмір застави у розмірі 1 514 000 грн фактично є безальтернативним для обвинуваченої, оскільки є непосильним, непомірним та таким, що не узгоджується з її майновим станом та членів її сім'ї. Просив ухвалу скасувати та постановити нову ухвалу, якою обрати щодо ОСОБА_8 запобіжний захід в межах передбачених ч.5 ст.182 КПК України.
Вислухавши доповідь судді апеляційного суду, пояснення:
захисника, який підтримав апеляційну скаргу захисника ОСОБА_9 та просив її задовольнити;
прокурора, який заперечував проти задоволення апеляційної скарги, вважав її доводи необґрунтованими та просив залишити її без задоволення, а ухвалу без змін;
вивчивши матеріали судового провадження та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги з огляду на таке.
Як вбачається з апеляційної скарги, захисником ОСОБА_9 порушене питання про скасування оскаржуваної ухвали. Між тим, колегія суддів звертає увагу на те, що ухвала суду першої інстанції була постановлена 06 лютого 2025 року, строк тримання обвинуваченої під вартою був визначений до 06 квітня 2025 року. Між тим, ухвалою Подільського районного суду міста Києва від 01 квітня 2025 року, строк тримання обвинуваченої ОСОБА_8 під вартою був продовжений до 30 травня 2025 року. На день розгляду справи судом апеляційної інстанції ухвала Подільського районного суду міста Києва від 06 лютого 2025 року про продовження строку тримання ОСОБА_8 під вартою фактично втратила чинність, висновки, які були зроблені у цій ухвалі, на сьогоднішній час втратили своє юридичне значення, що указує на неможливість скасування цієї ухвали судом апеляційної інстанції.
Необхідність продовження строку тримання обвинуваченої під вартою суд першої інстанції мотивував наявністю ризиків, передбачених ч.1 ст.177 КПК України.
За своєю правовою природою ризик вчинення підозрюваним, обвинуваченим дій (поведінки підозрюваного, обвинуваченого), перелік яких визначений ч.1 ст.177 КПК України, є твердженням, яке грунтується на доказах, про імовірність протидії підозрюваного, обвинуваченого кримінальному провадженню у одним із способів, зазначених в указаній нормі закону. Така протидія може мати місце як у майбутньому, так і нинішньому чи минулому. Проте, існування можливості такої протидії на майбутнє, повинно підтверджуватися доказами станом на момент ухвалення відповідного рішення. Це твердження знайшло своє підтвердження у ряді статей діючого КПК України. Зокрема, аналіз положень ч.2 ст.177, ч.1 ст.194, ч.1 ст.196, ч.3 ст.199 КПК України дає підстави стверджувати те, що як у випадку застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою, так і у випадку продовження строку дії цього запобіжного заходу суд вирішує питання про існування ризиків станом на час ухвалення відповідного рішення. У зв'язку із цим, колегія суддів вважає, що перевірка висновків суду першої інстанції про існування того чи іншого ризику, передбаченого ч.1 ст.177 КПК України, можлива лише під час дії ухвали про застосування запобіжного заходу чи продовження строку тримання під вартою, тобто у час, коли ці ризики дійсні та існує реальна можливість перевірки їх існування. Та обставина, що станом на час розгляду провадження оскаржувана ухвала втратила чинність унеможливлює скасування цієї ухвали, що указує на необгрунтованість вимог апеляційної скарги в частині скасування цієї ухвали.
Колегія суддів також зважає на те, що у відповідності із вимогами ст.407 КПК України до повноважень суду апеляційної інстанції за наслідками розгляду апеляційної скарги відноситься прийняття рішення пов'язаного виключно із втручанням у судове рішення шляхом його зміни чи скасування або невтручання, шляхом залишення цього рішення без змін. Цією нормою закону не передбачено можливості встановлення будь-яких фактів, констатації порушень закону, тощо без прийняття апеляційним судом свого рішення щодо рішення суду першої інстанції. У зв'язку із цим, за відсутності підстав для зміни чи скасування судового рішення, як такого яке втратило чинність, суд апеляційної інстанції позбавлений можливості ухвалити будь-яке рішення щодо тих обставин, які наведені апелянтами в апеляційних скаргах.
Колегія суддів зважає і на те, що нормами КПК України не передбачається можливості залишення апеляційної скарги без розгляду. Наведені вище обставини не дають також підстав для закриття апеляційного провадження.
Із урахуванням викладеного колегія суддів приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги у зв'язку із неможливістю скасування ухвали Подільського районного суду міста Києва від 06 лютого 2025 року про продовження строку дії запобіжного заходу у виді тримання під вартою обвинуваченої ОСОБА_8 , а тому колегія суддів залишає апеляційну скаргу захисника ОСОБА_9 , без задоволення, а зазначену ухвалу - без змін.
Керуючись ст. ст. 404, 407, 409, 419 КПК України, колегія суддів,-
Апеляційну скаргу захисника обвинуваченої ОСОБА_8 - адвоката ОСОБА_9 залишити без задоволення.
Ухвалу Подільського районного суду міста Києва від 06 лютого 2025 року про продовження строку дії запобіжного заходу у виді тримання під вартою обвинуваченої ОСОБА_8 до 06 квітня 2025 року залишити без змін.
Ухвала оскарженню не підлягає.
_____________ ________________ _______________
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4