Справа № 756/5786/22 Головуючий у суді І інстанції Майбоженко А.М.
Провадження № 22-з/824/515/2025 Доповідач у суді ІІ інстанції Голуб С.А.
(д о д а т к о в а)
04 квітня 2025 року м. Київ
Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: судді-доповідача - Голуб С.А., суддів: Слюсар Т.А., Таргоній Д.О., розглянувши в приміщенні Київського апеляційного суду у порядку письмового провадження цивільну справу за заявою представника ОСОБА_1 - адвоката Книшова Іллі Георгійовича про ухвалення додаткового рішення у справі за позовом акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,
У серпні 2022 року акціонерне товариство комерційний банк «ПриватБанк» (далі -АТ КБ «ПриватБанк», банк) звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором про надання банківських послуг від 24 березня 2015 року у загальному розмірі 46 769,25 грн.
Рішенням Оболонського районного суду м. Києва від 23 січня 2024 року у задоволенні позовних вимог відмовлено.
Додатковим рішенням Оболонського районного суду м. Києва від 21 лютого 2024 року стягнуто з АТ КБ «ПриватБанк» на користь ОСОБА_1 5 000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу.
Не погоджуючись з основним судовим рішенням, позивач в особі представника за довіреністю - Ніколаєнко О.М. подав апеляційну скаргу, в якій просив його скасувати та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити.
Постановою Київського апеляційного суду від 10 березня 2025 року апеляційну скаргу АТ КБ «ПриватБанк» залишено без задоволення, а рішення Оболонського районного суду м. Києва від 23 січня 2024 року у даній справі - без змін.
13 березня 2025 року представник відповідача - адвокат Книшов І.Г. надіслав до апеляційного суду заяву про ухвалення додаткової постанови про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу.
Заява обґрунтував тим, що у відзиві на апеляційну скаргу ним було наведено попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які відповідач поніс та які очікує понести у зв'язку із розглядом справи в суді апеляційної інстанції, розмір яких становить 10 000,00 грн і складається із витрат на професійну правничу допомогу, а також заявлено про намір подати відповідні докази на підтвердження фактичного розміру таких витрат протягом п'яти днів після ухвалення судового рішення.
09 листопада 2022 року між ОСОБА_1 та Адвокатським об'єднанням (далі - АО) «Бітраж» було укладено договір про надання правової допомоги, за умовами якого АО взяло на себе зобов'язання надати відповідачу правову допомогу з питань представництва його інтересів в цивільній справі № 756/5786/22, за позовом АТ КБ «ПриватБанк» про стягнення заборгованості.
16 квітня 2024 року між відповідачем та АО «Бітраж» укладено додаткову угоду № 2 до договору про надання правової допомоги від 09 листопада 2022 року, відповідно до якої сторони погодили, що АО бере на себе зобов'язання надавати правову допомогу клієнту з питань представництва його інтересів в цивільній справі № 756/5786/22 на стадії апеляційного провадження.
У відповідності до додаткової угоди № 2 сторони погодили наступні обсяги та вартість правової допомоги: ознайомлення з апеляційною скаргою АТ КБ «ПриватБанк», підготовка відзиву на апеляційну скаргу, підготовка інших заяв (клопотань) до суду апеляційної інстанції (в яких є необхідність для забезпечення інтересів клієнта) - 5 000,00 грн; участь в судових засіданнях в Київському апеляційному суді - 2 500,00 грн (за кожне засідання).
Також сторони погодили, що оплата наданої правової допомоги здійснюється клієнтом протягом 5-ти банківських днів з дня підписання акту виконаних робіт (наданих послуг).
13 березня 2025 року було складено і підписано акт виконаних робіт (наданих послуг), у відповідності до якого АО надало, а відповідач отримав правову допомогу згідно з договором від 09 листопада 2022 року в обсязі, визначеному в додатковій угоді № 2 від 16 квітня 2024 року, загальною вартістю 5 000,00 грн.
Заперечення позивача на заяву про ухвалення додаткового рішення до суду апеляційної інстанції не надійшли.
Відповідно до вимог частини третьої, четвертої статті 270 ЦПК України суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів із дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення. У разі необхідності суд може викликати сторони або інших учасників справи в судове засідання.
Оскільки перегляд цієї справи в апеляційному порядку відбувався у порядку письмового провадження без повідомлення (виклику) учасників справи, питання про ухвалення додаткового рішення вирішується судом апеляційної інстанції у тому ж самому порядку, тобто без повідомлення (виклику) сторін.
Заслухавши доповідь судді апеляційного суду, дослідивши матеріали справи та заявлені вимоги заяви про ухвалення додаткової постанови щодо відшкодування витрат на професійну правничу допомогу, колегія суддів вважає, що заяву слід задовольнити з таких підстав.
За змістом підпункту «в» пункту 4 частини першої статті 382 ЦПК України у постанові суду апеляційної інстанції має бути зазначено про розподіл судових витрат, понесених у зв'язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції.
Статтею 270 ЦПК України визначено вичерпний перелік підстав для ухвалення додаткового рішення, однією з яких є невирішення питання про судові витрати разом з ухваленням судового рішення у справі (пункт 3 частини першої вказаної статті).
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 05 липня 2023 року у справі № 904/8884/21 (провадження № 12-39гс22) зазначено, що: «за загальним правилом у судовому рішенні повинні бути розглянуті усі заявлені вимоги, а також вирішені всі інші, зокрема й процесуальні питання. Неповнота чи невизначеність висновків суду щодо заявлених у справі вимог, а також невирішення окремих процесуальних питань, зокрема розподілу судових витрат, є правовою підставою для ухвалення додаткового судового рішення. Тобто додаткове рішення - це акт правосуддя, яким усуваються недоліки судового рішення, пов'язані з порушенням вимог щодо його повноти. Водночас додаткове рішення не може змінити суті основного рішення або містити в собі висновки про права та обов'язки осіб, які не брали участі у справі, чи вирішувати вимоги, не досліджені в судовому засіданні. Тобто додаткове рішення є невід'ємною частиною рішення у справі».
Таким чином, у випадку, якщо суд при ухваленні судового рішення по суті спору з певних причин не вирішив питання про судові витрати, або відкладення вирішення цього питання було ініційовано стороною у справі, таке питання підлягає вирішенню шляхом ухвалення судом додаткового судового рішення в порядку статті 270 ЦПК України.
Вказаний висновок викладено у постанові (додатковій) Верховного Суду від 18 жовтня 2023 року у справі № 447/3950/21.
З матеріалів справи вбачається, що у відзиві на апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції, який є першою заявою відповідача по суті спору на стадії апеляційного провадження у справі, представник ОСОБА_1 - адвокат Книшов І.Г. навів попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які відповідач планує понести у зв'язку із розглядом справи в суді апеляційної інстанції, а саме 10 000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу, та вказав, що остаточний розрахунок судових витрат та докази їх понесення будуть надані ним протягом п'яти днів після ухвалення апеляційним судом рішення на підставі частини восьмої статті 141 ЦПК України.
До відзиву представником відповідача було додано ордер від 27 квітня 2024 року, виданий АО «Бітраж» на надання правничої (правової) допомоги ОСОБА_1 у Київському апеляційному суді на підставі договору про надання правової допомоги № б/н 09 листопада 2022 року.
Постановою Київського апеляційного суду від 10 березня 2025 року апеляційну скаргу АТ КБ «ПриватБанк» залишено без задоволення, а рішення Оболонського районного суду м. Києва від 23 січня 2024 року у даній справі - без змін.
13 березня 2025 року представник відповідача - адвокат Книшов І.Г. звернувся до апеляційного суду із заявою про ухвалення додаткової постанови, в якій просить стягнути з АТ КБ «ПриватБанк» на користь ОСОБА_1 5 000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу у справі № 756/5786/22 та до якої долучив копії: договору про надання правової допомоги № б/н від 09 листопада 2022 року; додаткової угоди № 2 від 16 квітня 2024 року до цього договору, акту виконаних робіт (наданих послуг) від 13 березня 2025 року.
Відповідно до умов додаткової угоди № 2 від 16 квітня 2024 року АО «Бітраж» взяло на себе зобов'язання надавати правову допомогу ОСОБА_1 з питань представництва його інтересів у справі № 756/5786/22 на стадії апеляційного провадження і сторони договору погодили обсяг та вартість правової допомоги, зокрема, за ознайомлення з апеляційною скаргою АТ КБ «ПриватБанк», підготовку відзиву на апеляційну скаргу та підготовку інших заяв (клопотань) до суду апеляційної інстанції, якщо в таких є необхідність для забезпечення інтересів клієнта, відповідач протягом 5-ти банківських днів з дня підписання акту виконаних робіт (наданих послуг) сплачує на банківський рахунок АО винагороду в сумі 5 000,00 грн.
Факт надання вказаних юридичних послуг підтверджується актом виконаних робіт (наданих послуг) від 13 березня 2025 рокупро надання правової допомоги згідно з договором № б/н від 09 листопада 2022 року щодо обсягу правової допомоги, зазначеного в додатковій угоді № 2 від 16 квітня 2024 року.
Крім того, у поданій заяві представник відповідача навів детальний опис робіт (послуг), наданих ОСОБА_1 АО «Бітраж» на стадії апеляційного провадження у справі № 756/5786/22.
Відповідно до частини першої, другої статті 15 ЦПК України учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.
За приписами частини першої, пункту 1 частини третьої статті 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати, зокрема, на професійну правничу допомогу.
Разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести в зв'язку із розглядом справи (частини перша статті 134 ЦПК України).
Відповідно до положень частин першої, другої статті 137 ЦПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (частина третя статті 137 ЦПК України).
Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частина шоста статті 137 ЦПК України).
У постанові Верховного Суду від 03 жовтня 2019 року у справі № 922/445/19 міститься правовий висновок про те, що однією з основних засад (принципів) судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення. Метою запровадження цього принципу є забезпечення особі можливості ефективно захистити свої права в суді та захиститися у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до врегулювання спору в досудовому порядку. Практична реалізація згаданого принципу в частині відшкодування витрат на професійну правничу допомогу відбувається в такі етапи: 1) попереднє визначення суми судових витрат на професійну правничу допомогу; 2) визначення розміру судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами: - подання (1) заяви (клопотання) про відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу разом з (2) детальним описом робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, і здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, та (3) доказами, що підтверджують здійснення робіт (наданих послуг) і розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи; - зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу; 3) розподіл судових витрат.
У відповідності до статті 26 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність» адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги.
Статтею 30 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність» передбачено, що гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація та досвід адвоката, фінансовий стан клієнта й інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним і враховувати витрачений адвокатом час.
Розмір гонорару визначається лише за погодженням адвоката з клієнтом, а суд не вправі втручатися у ці правовідносини. Разом із тим законом визначено критерії, які слід застосовувати при визначенні розміру витрат на правничу допомогу.
Згідно із частиною четвертою статті 137 ЦПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Частина третя статті 141 ЦПК Українипередбачає критерії визначення та розподілу судових витрат: їх дійсність; необхідність; розумність їх розміру з урахуванням складності справи та фінансового стану учасників справи.
Подібний висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 08 червня 2021 року у справі № 550/936/18.
Отже, при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд має враховувати конкретні обставини справи, загальні засади цивільного законодавства та критерії відшкодування витрат на професійну правничу допомогу.
Ці висновки узгоджуються й з висновками, викладеними в постанові Великої Палати Верховного Суду від 04 червня 2019 року у справі № 9901/350/18 та постанові від 26 травня 2020 року у справі № 908/299/18.
За правилом частини другої статті 141 ЦПК України інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Частиною восьмою статті 141 ЦПК України визначено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.
Можливість подання сторонами доказів у підтвердження понесених судових витрат, в тому числі і витрат на професійну правничу допомогу у відповідній інстанції, процесуальний закон ставить у залежність від процесуальної стадії розгляду справи у конкретній інстанції.
Зокрема, докази на підтвердження розміру витрат на правничу допомогу у суді апеляційної інстанції, відповідно подаються до закінчення судових дебатів під час перегляду справи у суді апеляційної інстанції, або протягом п'яти днів після ухвалення рішення апеляцією за умови, що до закінчення судових дебатів у суді апеляційної інстанції сторона зробила про це відповідну заяву.
Викладене узгоджується із правовим висновком, висловленим у постанові Верховного Суду від 08 квітня 2020 року у справі № 278/1396/19.
Стороною відповідача дотримано порядок надання доказів щодо витрат на правову допомогу, в тому числі після прийнятого судом апеляційної інстанції судового рішення від 10 березня 2025 року про залишення без задоволення апеляційної скарги позивача та рішення суду першої інстанції без змін, тому існують підстави для розподілу між сторонами витрат на професійну правничу допомогу, понесених відповідачем у суді апеляційної інстанції.
Верховний Суд неодноразово вказував на те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (пункт 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц).
У постановах Верховного Суду від 03 лютого 2021 року у справі № 554/2586/16-ц, від 17 лютого 2021 року у справі № 753/1203/18, від 03 березня 2021 року у справі № 640/18964/17 звернуто увагу на те, що при обчисленні гонорару слід керуватися, зокрема умовами укладеного між замовником і адвокатом договору про надання правової допомоги (частина друга статті 137 ЦПК України, частина друга статті 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»).
Розглядаючи заяву сторони судового процесу про компенсацію понесених нею витрат на професійну правничу допомогу, суду належить дослідити та оцінити додані заявником до заяви документи на предмет належності, допустимості та достовірності відображеної у них інформації.
При цьому саме заінтересована сторона має вчинити певні дії, спрямовані на відшкодування з іншої сторони витрат на професійну правничу допомогу, а інша сторона має право на відповідні заперечення проти таких вимог, що виключає ініціативу суду з приводу відшкодування витрат на професійну правничу допомогу одній із сторін без відповідних дій з боку такої сторони.
Відповідно до частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
У даній справі розмір винагороди адвокатського об'єднання за надання професійної правничої допомоги у суді апеляційної інстанції визначений відповідачем та АО «Бітраж» в сумі 5 000,00 грн (ознайомлення з апеляційною скаргою та підготовка і подання відзиву на неї у справі № 756/5786/22), а на підтвердження понесення позивачем таких витрат суду надано належні докази, а саме копії: договору про надання правової допомоги № б/н від 09 листопада 2022 року; додаткової угоди № 2 від 16 квітня 2024 року до цього договору, акту виконаних робіт (наданих послуг) від 13 березня 2025 року.
Домовленості про сплату гонорару за надання правничої допомоги є такими, що склалися між адвокатом та клієнтом, в межах правовідносин яких слід розглядати питання щодо дійсності такого зобов'язання (пункт 5.39 постанови Великої Палати Верховного Суду від 12 травня 2020 року у справі № 904/4507/18).
У постанові Верховного Суду у складі Об'єднаної палати Касаційного господарського суду від 03 жовтня 2019 року у справі № 922/445/19 зроблено висновок про те, що розмір витрат на оплату професійної правничої допомоги адвоката встановлюється і розподіляється судом згідно з умовами договору про надання правничої допомоги при наданні відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, як уже сплаченої, так і тієї, що лише підлягає сплаті (буде сплачена) відповідною стороною або третьою особою.
Вказана судова практика щодо питання стягнення витрат на професійну правничу допомогу є сталою.
При цьому Велика Палата Верховного Суду у додатковій постанові від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц звернула увагу на те, що принцип змагальності знайшов своє втілення, зокрема, у положеннях частин п'ятої та шостої статті 137 ЦПК України, відповідно до яких саме на іншу сторону покладено обов'язок обґрунтування наявності підстав для зменшення розміру витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами, а також обов'язок доведення їх неспівмірності, тому при вирішенні питання про стягнення витрат на професійну правничу допомогу слід надавати оцінку виключно тим обставинам, щодо яких інша сторона має заперечення.
Зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, які підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони щодо неспівмірності заявлених іншою стороною витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт. Суд з огляду на принципи диспозитивності та змагальності не може вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи.
Вказане узгоджується з правовою позицією, викладеною у постановах Об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03 жовтня 2019 року у справі № 922/445/19 та від 22 листопада 2019 року у справі № 910/906/18.
Представник відповідача у відповідності до вимог статті 183 ЦПК України 13 березня 2025 року надіслав на адресу АТ КБ «ПриватБанк» заяву про ухвалення додаткової постанови щодо відшкодування витрат на професійну правничу допомогу з доданими до неї матеріалами, що підтверджується накладною і чеком АТ «Укрпошта» та описом вкладення в цінний лист. Разом з тим клопотання про зменшення розміру судових витрат від позивача до апеляційного суду не надходило.
Виходячи з того, що судом апеляційної інстанції апеляційну скаргу АТ КБ «ПриватБанк» залишено без задоволення та рішення суду першої інстанції - без змін, а ОСОБА_1 документально доведено, що ним понесено витрати на правову допомогу, в апеляційного суду відсутні підстави для відмови у стягненні цих витрат стороні, на користь якої ухвалено судове рішення.
Оцінюючи обґрунтованість вимог заяви представника відповідача про ухвалення додаткової постанови, відсутності заперечень сторони позивача в контексті положень частини п'ятої статті 137 ЦПК України, співмірність витрат на оплату послуг АО із складністю справи та обсягом виконаних його адвокатом робіт, з огляду на визначені практикою ЄСПЛ критерії, колегія суддів вважає, що заявлена сума в 5 000,00 грн підлягає стягненню з позивача на користь відповідача у рахунок відшкодування витрат на професійну правничу допомогу.
Розмір такого стягнення судових витрат є розумним та справедливим, відповідає принципу співмірності із складністю справи та виконаним адвокатом обсягом робіт, забезпечить відновлення права відповідача на отримання коштів, які він буде змушений реально затратити з метою захисту своїх прав та інтересів в суду апеляційної інстанції, а також відповідатиме завданню цивільного судочинства, проголошеному у статті 2 ЦПК України.
За таких обставин, оскільки під час прийняття Київським апеляційним судом постанови від 10 березня 2025 року про залишення без задоволення апеляційної скарги АТ КБ «ПриватБанк» на рішення Оболонського районного суду м. Києва від 23 січня 2024 року не було вирішено питання про судові витрати ОСОБА_1 на професійну правничу допомогу, а заява його представника - адвоката Книшова І.Г. про ухвалення додаткового рішення щодо стягнення таких судових витрат, понесених у зв'язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції,подана з дотриманням вимог, встановлених частиною восьмою статті 141 ЦПК України та є обґрунтованою, то наявні правові підстави для прийняття додаткової постанови у цій справі.
Керуючись статтями 2, 15, 133, 137, 141, 270, 368, 381-384 ЦПК України, суд
Заяву представника ОСОБА_1 - адвоката Книшова Іллі Георгійовича про ухвалення додаткового рішення задовольнити.
Ухвалити у справі за позовом акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованостідодаткове судове рішення.
Стягнути з акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк» на користь ОСОБА_1 5 000,00 грн (п'ять тисяч гривень) в рахунок відшкодування витрат на професійну правничу допомогу у зв'язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та оскарженню в касаційному порядку не підлягає, крім випадків, встановлених пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України.
Судді: С.А. Голуб
Т.А. Слюсар
Д.О. Таргоній