3 квітня 2025 року місто Київ
справа № 753/1999/25
апеляційне провадження № 22-ц/824/7981/2025
Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого - Головачова Я.В.,
суддів: Нежури В.А., Невідомої Т.О.,
розглянувши у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Дарницького районного суду міста Києва у складі судді Коренюк А.М. від 3 лютого 2025 року у справі за заявою ОСОБА_1 про видачу судового наказу про стягнення аліментів з ОСОБА_2 ,
Короткий зміст позовних вимог
У січні 2025 року ОСОБА_1 звернулася до суду із заявою про видачу судового наказу щодо стягнення з ОСОБА_2 аліментів на утримання дітей: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , в розмірі 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку на кожного, до досягнення кожною дитиною повноліття.
Короткий зміст ухвали суду першої інстанції
Ухвалою Дарницького районного суду міста Києва від 3 лютого 2025 року у видачі судового наказу за заявою ОСОБА_1 про видачу судового наказу про стягнення аліментів з ОСОБА_2 відмовлено.
Суд встановив, що подана заява про видачу судового наказу не відповідає вимогам статті 163 ЦПК України. Зокрема, заявниця не надала документи, передбачені переліком додатків, що є обов'язковою вимогою; не надано доказів направлення копії заяви іншій стороні. Також суд врахував відсутність технічної можливості друку електронних документів, що унеможливлює розгляд заяви, а тому у видачі судового наказу слід відмовити на підставі пункту 1 частини 1 статті 165 ЦПК України.
Короткий зміст вимог апеляційної скарги та її узагальнені доводи
У поданій апеляційній скарзі ОСОБА_1 , посилаючись на порушення судом норм процесуального права, просить скасувати ухвалу суду і направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Скаржник зазначає, що нею була подана заява про видачу судового наказу разом із додатками через підсистему "Електронний суд", а тому технічна неможливість суду їх роздрукувати не може бути підставою для відмови у видачі судового наказу. Крім того, частиною 2 статті 169 ЦПК України встановлено, що саме на суд покладено обов'язок направлення боржнику копії судового наказу, а також заяви стягувача про видачу судового наказу разом з доданими до неї документами.
Узагальнені доводи та заперечення інших учасників справи
Відзив на апеляційну скаргу до суду не надходив.
Позиція суду апеляційної інстанції
Розглянувши справу в межах доводів апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість постановленої ухвали в цій частині, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню.
Мотиви, з яких виходить апеляційний суд, та застосовані норми права
Відповідно до частини 1 статті 2 ЦПК України завданнями цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Згідно зі статтею 160 ЦПК України судовий наказ є особливою формою судового рішення, що видається судом за результатом розгляду вимог, передбачених статтею 161 цього Кодексу.
Таким чином, наказне провадження - це спрощений вид цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються справи про стягнення з боржника грошових коштів і витребування майна за заявою особи, якій належить право такої вимоги. Спрощена правова процедура по видачі судового наказу обумовлена правовою природою вимог, що підлягають захисту шляхом видачі судового наказу.
Відповідно до частини 5 статті 161 ЦПК України судовий наказ може бути видано, якщо заявлено вимогу про стягнення аліментів на дитину у твердій грошовій сумі в розмірі 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, якщо ця вимога не пов'язана із встановленням чи оспорюванням батьківства (материнства) та необхідністю залучення інших заінтересованих осіб
Заява про видачу судового наказу подається до суду першої інстанції за загальними правилами підсудності, встановленими цим Кодексом (стаття 162 ЦПК України).
Відповідно до частини 1, 3, 4 статті 163 ЦПК України заява про видачу судового наказу подається до суду у письмовій формі та підписується заявником або його представником. До заяви про видачу судового наказу додаються: документ, що
підтверджує сплату судового збору; документ, що підтверджує повноваження представника, якщо заява підписана представником заявника; копія договору, укладеного в письмовій (в тому числі електронній) формі, за яким пред'явлено вимоги про стягнення грошової заборгованості; інші документи або їх копії, що підтверджують обставини, якими заявник обґрунтовує свої вимоги. Якщо заяву подано в електронній формі до боржника, який має електронний кабінет, заявник надалі повинен подавати будь-які процесуальні та інші документи, пов'язані з розглядом його заяви, виключно в електронній формі.
Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 165 ЦПК України суддя відмовляє у видачі судового наказу, якщо заява подана з порушенням вимог статті 163 цього Кодексу.
Суд першої інстанції відмовив у видачі судового наказу на тій підставі, що заявниця не додала документи, передбачені переліком додатків, а також не направила копію заяви іншій стороні.
Однак, як вбачається з матеріалів справи, заява ОСОБА_1 про видачу судового наказу була подана через підсистему "Електронний суд" з доданням письмових документів, що підтверджують обставини, якими заявниця обґрунтовує свої вимоги.
Зі змісту Акту відділу документообігу, контролю та забезпечення розгляду звернень громадян № 7102 вбачається, що в суді була відсутня технічна можливість друку документів, надісланих у електронному вигляді через підсистему "Електронний суд".
Саме це стало причиною неможливості розгляду заяви, а не недотримання заявницею вимог статті 163 ЦПК України.
Відповідно до правових позицій Європейського суду з прав людини, відмова суду у прийнятті позовної заяви через технічні перебої в роботі електронної системи документообігу порушує право на доступ до суду (Lawyer Partners A. S. V. Slovakia, no. 54252/07, 3274/08, 3377/08/3505/08, 3526/08, 3741/08, 3786/08, 3807/08, 3824/08, 15055/08, 29548/08, 29551/08, 29552/08, 29555/08 and 29557/08, 16 June 2009).
Крім того, відповідно до рішення ЄСПЛ у справі Tence v. Slovenia (no. 37242/14, 31 May 2016), будь-які перебої в роботі електронної системи документообігу, що перешкоджають розгляду справи, повинні тлумачитися на користь особи, яка зробила все від неї залежне для належного виконання своїх процесуальних обов'язків.
Таким чином, відсутність технічної можливості друку документів не є належною підставою для відмови у видачі судового наказу. Суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про недотримання заявницею вимог статті 163 ЦПК України.
Крім того, колегія суддів звертає увагу, що відповідно до частини 2 статті 169 ЦПК України суд зобов'язаний одночасно з копією судового наказу надіслати боржникові копію заяви стягувача про видачу судового наказу разом із доданими до неї документами. Натомість обов'язок стягувача самостійно надсилати ці документи боржникові процесуальним законом не передбачений.
З огляду на викладене, ухвала суду першої інстанції підлягає скасуванню, а справа - направленню для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Керуючись статтями 367, 374, 379, 381-384 ЦПК України, суд
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.
Ухвалу Дарницького районного суду міста Києва від 3 лютого 2025 року скасувати і направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає.
Головуючий
Судді: