Справа № 757/11839/24 Головуючий у І інстанції Головко Ю.Г.
Провадження №22-ц/824/4080/25 Головуючий у 2 інстанції Таргоній Д.О
ІменемУкраїнии
02 квітня 2025 року Київський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
судді-доповідача Таргоній Д.О.,
суддів: Голуб С.А., Слюсар Т.А.,
за участі секретаря Доброванової О.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Києві цивільну справу за апеляційною скаргою представника акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» - Пономаря Сергія Григоровича на рішення Печерського районного суду міста Києва від 05 вересня 2024 року у справі за позовом ОСОБА_1 до акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» про зобов'язання вчинити дії,
У березні 2024 року позивач звернувся до суду з даним позовом, в обґрунтування якого зазначав, що ОСОБА_1 є клієнтом АТ КБ «ПриватБанк».
29 квітня 2022 року ОСОБА_1 у відділенні АТ КБ «ПриватБанк» за адресою: м. Київ, вул. О.Теліги, 27, подав заяву (вх. № 164-ВБ), в якій вимагав надіслати йому копію рішення банку про перерахування належних позивачу грошових коштів з його рахунку «Бонус плюс» на банківський рахунок іншої сторонньої особи.
Відповідач не повідомив позивача письмово про результати перевірки заяви від 29 квітня 2022 року вх. №164-ВБ, внаслідок чого відповідач порушив право позивача одержати письмову відповідь про результати розгляду поданої заяви.
Посилаючись на викладені обставини, позивачпросив суд зобов'язати АТ КБ «ПриватБанк» письмово повідомити ОСОБА_1 про результати перевірки його заяви від 29 квітня 2022 року (вх. № 164-ВБ).
Рішенням Печерського районного суду міста Києва від 05 вересня 2024 року позов задоволено. Зобов'язано АТ КБ «ПриватБанк» письмово повідомити ОСОБА_1 про результати перевірки його заяви від 29 квітня 2022 року вх. № 164-ВБ.
Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, представник АТ КБ «ПриватБанк» - Пономарь С.Г. подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове судове рішення, яким в задоволенні позову ОСОБА_1 відмовити.
В обґрунтування апеляційної скарги вказує на те, що позивачем не зазначено, а судом не викладено мотивованого висновку про те, яке право позивача порушене та які наслідки такого порушення, зміст таких порушень, завданих саме Банком.
Вказує на безпідставність посилання судом першої інстанції на положення ч. 1 ст. 5 ЗУ «Про інформацію» та ст. 56 ЗУ «Про банки і банківську діяльність», оскільки в зазначених положеннях закону не вказано про обов'язок банку проводити перевірки заяв клієнтів та обов'язок повідомлення про результати перевірки. Діючим законодавством взагалі не передбачений обов'язок перевіряти заяви клієнтів та направляти результати перевірки.
Також, в апеляційній скарзі представник банку вказує на те, що обраний позивачем спосіб захисту шляхом зобов'язання відповідача письмово повідомити позивача про результати перевірки його заяви від 29 квітня 2022 року вх. № 164-ВБ. є неефективним і це є підставою для відмови в задоволенні позову.
Скаржник звертає увагу апеляційного суду на те, що позивач вже звертався до суду з позовом про зобов'язання вчинити дії, а саме надіслати вкладнику ОСОБА_1 копію відповідного рішення банку про перерахування коштів вкладника в сумі 41 576 грн з його бонусного рахунку « ІНФОРМАЦІЯ_1 » на рахунок інших сторонніх осіб, який розглянуто в межах цивільної справи № 757/12351/22. Таким чином, на переконання скаржника, спір між тими ж сторонами, фактично з тих же підстав вже вирішений судом та рішення суду набуло законної сили 17 квітня 2024 року, що є підставою для закриття провадження у даній справі відповідно до вимог ст. 255 ЦПК України.
Крім того, позивач звертався до банку із окремим позовом про стягнення суми коштів в розмірі 41 576,20 грн, як безпідставної списаної з його рахунку, який було розглянуто в межах цивільної справи № 757/21937/22 та ОСОБА_1 було відмовлено в задоволенні позову, рішення суду першої інстанції залишено без змін постановою Київського апеляційного суду від 22 квітня 2024 року.
Таким чином, представник АТ КБ «ПриватБанк» - Пономарь С.Г. вважає, що місцевий суд порушив порядок, встановлений для вирішення питання, допустив однобічність та неповноту судового розгляду, неповне з'ясування обставин справи, невідповідність висновків суду, викладених у рішенні, фактичним обставинам справ, призвело до неправильного вирішення справи.
В порядку, визначеному ст. 360 ЦПК України, на адресу суду апеляційної інстанції відзив на апеляційну скаргу від позивача надходив.
У судовому засіданні позивач ОСОБА_1 проти задоволення апеляційної скарги заперечував, просив залишити рішення суду першої інстанції без змін.
Представник АТ КБ «ПриватБанк» свого представника для участі у справі не направив, про дату, час та місце розгляду справи повідомлялися належним чином, причини неявки до апеляційного суду не повідомляли, тому колегія суддів дійшла висновку, що неявка представника відповідача, відповідно до вимог ч. 2 ст. 372 ЦПК України, не перешкоджає розгляду апеляційної скарги.
За правилом ч. 1, 2 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
Заслухавши доповідь судді-доповідача по справі, пояснення позивача, дослідивши матеріали справи та перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, з наступних підстав.
Відповідно до вимог ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Оскаржуване судове рішення зазначеним вимогам процесуального законодавства не відповідає.
Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що позивач, як клієнт банку, власник рахунку, споживач послуг, має право на отримання інформації щодо перерахування грошових коштів з його рахунку, шляхом зобов'язання відповідача повідомити про результати перевірки його заяви від 29 квітня 2022 року (вх. № 164-ВБ), а відтак позов підлягає задоволенню.
З таким висновком суду першої інстанції судова колегія не погоджується, з огляду на таке.
За загальним правилом статей 15, 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу має право звернутися до суду, який може захистити цивільне право або інтерес в один із способів, визначених частиною першою статті 16 ЦК України, або й іншим способом, що встановлений договором або законом.
Статтею 1 ЗУ «Про звернення громадян» передбачено, що громадяни України мають право звернутися до органів державної влади, місцевого самоврядування, об'єднань громадян, підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, засобів масової інформації, посадових осіб відповідно до їх функціональних обов'язків із зауваженнями, скаргами та пропозиціями, що стосуються їх статутної діяльності, заявою або клопотанням щодо реалізації своїх соціально-економічних, політичних та особистих прав і законних інтересів та скаргою про їх порушення.
Відповідно до частини першої статті 5 Закону України «Про інформацію» кожен має право на інформацію, що передбачає можливість вільного одержання, використання, поширення, зберігання та захисту інформації, необхідної для реалізації своїх прав, свобод і законних інтересів.
Підставами даного позову позивач ОСОБА_1 вказував те, що відповідач порушив його законне право на отримання письмової відповіді про результати розгляду заяви №164-ВБ від 29.04.2022 року.
Відповідно до статті 15 Закону України "Про звернення громадян" органи державної влади, місцевого самоврядування та їх посадові особи, керівники та посадові особи підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, об'єднань громадян, до повноважень яких належить розгляд заяв (клопотань), зобов'язані об'єктивно і вчасно розглядати їх, перевіряти викладені в них факти, приймати рішення відповідно до чинного законодавства і забезпечувати їх виконання, повідомляти громадян про наслідки розгляду заяв (клопотань). Відповідь за результатами розгляду заяв (клопотань) в обов'язковому порядку дається тим органом, який отримав ці заяви і до компетенції якого входить вирішення порушених у заявах (клопотаннях) питань, за підписом керівника або особи, яка виконує його обов'язки. Рішення про відмову в задоволенні вимог, викладених у заяві (клопотанні), доводиться до відома громадянина в письмовій формі з посиланням на Закон і викладенням мотивів відмови, а також із роз'ясненням порядку оскарження прийнятого рішення.
Статтею 18 Закону України "Про звернення громадян" передбачено, що громадянин, який звернувся із заявою чи скаргою до органів державної влади, місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, об'єднань громадян, медіа, посадових осіб, має право: особисто викласти аргументи особі, що перевіряла заяву чи скаргу, та брати участь у перевірці поданої скарги чи заяви; знайомитися з матеріалами перевірки; подавати додаткові матеріали або наполягати на їх запиті органом, який розглядає заяву чи скаргу; бути присутнім при розгляді заяви чи скарги; користуватися послугами адвоката або представника трудового колективу, організації, яка здійснює правозахисну функцію, оформивши це уповноваження у встановленому законом порядку; одержати письмову відповідь про результати розгляду заяви чи скарги; висловлювати усно або письмово вимогу щодо дотримання таємниці розгляду заяви чи скарги; вимагати відшкодування збитків, якщо вони стали результатом порушень встановленого порядку розгляду звернень.
Відповідно до статті 19 Закону України "Про звернення громадян" органи державної влади і місцевого самоврядування, підприємства, установи, організації незалежно від форм власності, об'єднання громадян, медіа, їх керівники та інші посадові особи в межах своїх повноважень зобов'язані: об'єктивно, всебічно і вчасно перевіряти заяви чи скарги; у разі прийняття рішення про обмеження доступу громадянина до відповідної інформації при розгляді заяви чи скарги скласти про це мотивовану постанову; на прохання громадянина запрошувати його на засідання відповідного органу, що розглядає його заяву чи скаргу; скасовувати або змінювати оскаржувані рішення у випадках, передбачених законодавством України, якщо вони не відповідають закону або іншим нормативним актам, невідкладно вживати заходів до припинення неправомірних дій, виявляти, усувати причини та умови, які сприяли порушенням; забезпечувати поновлення порушених прав, реальне виконання прийнятих у зв'язку з заявою чи скаргою рішень; письмово повідомляти громадянина про результати перевірки заяви чи скарги і суть прийнятого рішення; вживати заходів щодо відшкодування у встановленому законом порядку матеріальних збитків, якщо їх було завдано громадянину в результаті ущемлення його прав чи законних інтересів, вирішувати питання про відповідальність осіб, з вини яких було допущено порушення, а також на прохання громадянина не пізніш як у місячний термін довести прийняте рішення до відома органу місцевого самоврядування, трудового колективу чи об'єднання громадян за місцем проживання громадянина; у разі визнання заяви чи скарги необґрунтованою роз'яснити порядок оскарження прийнятого за нею рішення; не допускати безпідставної передачі розгляду заяв чи скарг іншим органам; особисто організовувати та перевіряти стан розгляду заяв чи скарг громадян, вживати заходів до усунення причин, що їх породжують, систематично аналізувати та інформувати населення про хід цієї роботи.
У разі необхідності та за наявності можливостей розгляд звернень громадян покладається на посадову особу чи підрозділ службового апарату, спеціально уповноважені здійснювати цю роботу, в межах бюджетних асигнувань. Це положення не скасовує вимоги абзацу дев'ятого частини першої цієї статті.
Відповідно до статті 20 Закону України "Про звернення громадян" звернення розглядаються і вирішуються у термін не більше одного місяця від дня їх надходження, а ті, які не потребують додаткового вивчення, - невідкладно, але не пізніше п'ятнадцяти днів від дня їх отримання. Якщо в місячний термін вирішити порушені у зверненні питання неможливо, керівник відповідного органу, підприємства, установи, організації або його заступник встановлюють необхідний термін для його розгляду, про що повідомляється особі, яка подала звернення. При цьому загальний термін вирішення питань, порушених у зверненні, не може перевищувати сорока п'яти днів.
Судом встановлено і матеріалами справи підтверджується, що 29.04.2022 року ОСОБА_1 подав заяву на ім'я керівника АТ КБ «ПриватБанк», яка була зареєстрована за вхідним №164-ВБ, в якій вимагав надіслати йому копію Рішення АТ КБ «ПриватБанк» про перерахування належних йому грошових коштів з його рахунок «бонус-плюс» на банківський рахунок іншої сторонньої особи та перерахувати грошові кошти з його рахунку «бонус-плюс» № НОМЕР_1 на депозитний рахунок в АТ КБ «ПриватБанк» № НОМЕР_2 згідно умов договору від 12.04.2022 р. (а.с. 4)
Відповіді на свою заяву ОСОБА_1 у визначений положеннями статті 20 Закону України "Про звернення громадян" строк не отримав.
Згідно даних Єдиного державного реєстру судових рішень, у травні 2022 року ОСОБА_1 звернувся до Печерського районного суду міста Києва із позовом, в якому просив зобов'язати АТ КБ «Приватбанк» надіслати йому копію відповідного рішення банку про перерахування коштів вкладника в сумі 41 576 грн 00 коп. з його бонусного рахунку «Бонус Плюс» на рахунок інших осіб.
Постановою Київського апеляційного суду від 17 квітня 2024 року у справі №757/12351/22-ц позов ОСОБА_1 задоволено частково. Зобов'язано акціонерне товариство комерційний банк «ПриватБанк» надіслати ОСОБА_1 копію рішення акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» про перерахування коштів в сумі 41 576 грн 00 коп. з його бонусного рахунку «Бонус Плюс».
Крім того, у серпні 2022 року позивач звернувся до Печерського районного суду м. Києва із позовом до Акціонерного товариства «Комерційний Банк «Приватбанк» про стягнення коштів, в якому просив суд стягнути з Акціонерного товариства «Комерційний Банк «Приватбанк» грошові кошти в сумі 41 576,20 грн, накопичені на його рахунку № НОМЕР_3 , якими банк неправомірно розпорядився.
Рішенням Печерського районного суду м. Києва від 06.11.2023 року у справі №757/21937/22-ц, яке залишене без змін постановою Київського апеляційного суду від 22 квітня 2024 року, у задоволенні позову відмовлено.
Таким чином, апеляційний суд зауважує, що не отримавши відповідь на свою заяву №164-ВБ від 29.04.2022 року, ОСОБА_1 реалізував своє право на захист шляхом звернення до суду із позовами до АТ КБ «ПриватБанк», які знайшли своє вирішення, а рішення судів набрали законної сили.
Звертаючись до суду із позовом у справі № 757/11839/24-ц, ОСОБА_1 , посилаючись на положення статей 18 та 19 Закону України «Про звернення громадян» просив суд зобов'язати АТ КБ «ПриватБанк» повідомити його про результати перевірки заяви від 29.04.2022 №164-ВБ.
Відповідно до положень частини третьої статті 3 Закону України «Про звернення громадян», заява (клопотання) - звернення громадян із проханням про сприяння реалізації закріплених Конституцією та чинним законодавством їх прав та інтересів або повідомлення про порушення чинного законодавства чи недоліки в діяльності підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, народних депутатів України, депутатів місцевих рад, посадових осіб, а також висловлення думки щодо поліпшення їх діяльності. Клопотання - письмове звернення з проханням про визнання за особою відповідного статусу, прав чи свобод тощо.
Аналіз змісту статті 19 Закону України «Про звернення громадян» дозволяє зробити висновок про те, що органи державної влади і місцевого самоврядування, підприємства, установи, організації незалежно від форм власності, об'єднання громадян, медіа, їх керівники та інші посадові особи зобов'язані об'єктивно, всебічно і вчасно перевіряти заяви чи скарги, однак в межах своїх повноважень.
Організаційні і правові засади створення, діяльності, реорганізації і ліквідації банків, структуру банківської системи, визначені Законом України «Про банки і банківську діяльність».
Відповідно до ст. 55 Закону України «Про банки і банківську діяльність» відносини банку з клієнтом регулюються законодавством України, нормативно-правовими актами Національного банку України та угодами (договорами) між клієнтом та банком.
За змістом ст. 56 Закону України «Про банки та банківську діяльність» клієнт має право доступу до інформації щодо діяльності банку. Банки зобов'язані на вимогу клієнта надати таку інформацію:
1) відомості, які підлягають обов'язковій публікації, про фінансові показники діяльності банку та його економічний стан;
2) перелік керівників банку та його відокремлених підрозділів, а також фізичних та юридичних осіб, які мають істотну участь у банку;
3) перелік послуг, що надаються банком;
4) ціну банківських послуг;
5) іншу інформацію та консультації з питань надання банківських послуг;
6) щодо кількості акцій (паїв) банку, які знаходяться у власності членів виконавчого органу банку, та інформацію в обсязі, визначеному Національним банком України, про осіб, частки яких у статутному капіталі банку перевищують 5 відсотків;
7) інформацію, обов'язковість надання якої передбачена законом.
Банк зобов'язаний розглядати заяви (повідомлення) клієнта щодо використання платіжного інструменту, помилкових, неналежних, неакцептованих платіжних операцій, ініційованих з використанням такого платіжного інструменту, надавати клієнту можливість одержувати інформацію про хід розгляду заяви (повідомлення) і повідомляти в письмовій формі про результати розгляду заяви (повідомлення) у строк, визначений законом для розгляду звернень (скарг) громадян.
Строк розгляду звернень від громадян регулюється Законом «Про звернення громадян» і становить не більше ніж один місяць від дня надходження до банку. Якщо в місячний строк вирішити порушені у зверненні питання неможливо, встановлюється необхідний строк для його розгляду, про що повідомляють особу, яка подала звернення. При цьому загальний строк вирішення питань, порушених у зверненні, не може перевищувати 45 днів.
Таким чином, вимоги діючого законодавства не передбачають обов'язку банку здійснювати перевірку заяв клієнтів та повідомляти про результати такої перевірки.
За змістом положень вищевказаних законодавчих актів, АТ КБ «ПриватБанк» зобов'язаний був у місячний строк розглянути заяву ОСОБА_1 від 29.04.2022 року №164-ВБ та повідомити його письмово про результати розгляду заяви.
Звертаючись до суду із позовом про зобов'язання відповідача повідомити про результати перевірки заяви, ОСОБА_1 не зазначив в чому саме полягає перевірка заяви та у відповідності із чим така перевірка має бути зроблена.
Особа, права якої порушено, може скористатися не будь-яким, а цілком конкретним способом захисту свого права (п. 5.6 постанови Великої Палати Верховного Суду від 22.08.2018 у справі № 925/1265/16). Під способами захисту суб'єктивних цивільних прав розуміють закріплені законом матеріально-правові заходи примусового характеру, за допомогою яких проводиться поновлення (визнання) порушених (оспорюваних) прав і вплив на порушника.
Цивільні права або інтереси захищаються у спосіб, який передбачений законом або договором, та є ефективним для захисту конкретного порушеного або оспорюваного права чи інтересу позивача. Якщо закон або договір не визначають такого ефективного способу захисту, суд відповідно до викладеної в позові вимоги позивача може визначити у рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.
Велика Палата неодноразово зазначала, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить від виду та змісту правовідносин, які виникли між сторонами, змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа та характеру його порушення, невизнання або оспорення.
Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам (див. напр. постанови ВП ВС від 05.06.2018 у справі № 338/180/17, від 11.09.2018 у справі № 905/1926/16, від 30.01.2019 у справі № 569/17272/15-ц, від 11.09.2019 у справі № 487/10132/14-ц, від 06.04.2021 у справі № 925/642/19).
Ефективний захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів позивача у цивільному процесі можливий за умови, що такі права, свободи чи інтереси справді порушені, а позивач використовує цивільне судочинство саме для такого захисту, а не з іншою метою.
Застосування судом того чи іншого способу захисту має приводити до відновлення порушеного права позивача. Тож під час розгляду справи суд має з'ясувати:
чи передбачений обраний позивачем спосіб захисту законом або договором;
чи передбачений законом або договором ефективний спосіб захисту порушеного права/інтересу позивача;
чи є спосіб захисту, обраний позивачем, ефективним для захисту його порушеного права / інтересу у спірних правовідносинах.
Неправильно обраний спосіб захисту зумовлює прийняття рішення про відмову в задоволенні позову незалежно від інших встановлених судом обставин (див. постанови ВП ВС від 29.09.2020 у справі № 378/596/16-ц, від 15.09.2022 у справі № 910/12525/20).
Ухвалюючи рішення про задоволення позовних вимог, суд першої інстанції не врахував, що обраний позивачем спосіб захисту не передбачений законом або договором, крім того, судом не враховано, що позивачем вже реалізовано ефективний спосіб захисту своїх порушених прав, шляхом звернень до суду із позовами до АТ КБ «ПриватБанк» у справах № 757/21937/22-ц та №757/12351/22-ц, за результатами розгляду яких судами ухвалені рішення, які набрали законної сили.
Отже, колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги про неправильне застосування норм матеріального права та невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи, знайшли своє підтвердження під час апеляційного перегляду справи.
Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 ст. 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його неможна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVINANDOTHERS v.UKRAINE, № 4909/04, § 58,ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року. Оскаржуване судове рішення відповідає критерію обґрунтованості судового рішення.
Відповідно до пункту 2 частини першої статті 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.
Відповідно до положень статті 376 ЦПК України, підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є, зокрема, неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи, порушення норм матеріального та процесуального права.
Враховуючи вищевикладене, судова колегія доходить висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а рішення Печерського районного суду м. Києва від 05 вересня 2024 року скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову в задоволенні позовних вимог.
Згідно з частиною тринадцятою статті 141 ЦПК України якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.
Відповідно до статті 382 ЦПК України постанова суду апеляційної інстанції складається з: нового розподілу судових витрат, понесених у зв'язку з розглядом справи у суді першої інстанції, - у випадку скасування або зміни судового рішення; розподілу судових витрат, понесених у зв'язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції.
Відповідно до частини першої статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
З матеріалів справи вбачається, що позивачем при поданні позовної заяви судовий збір не сплачувався, АТ КБ «ПриватБанк» за подання апеляційної скарги сплачено судовий збір у сумі 1816,80 грн. Оскільки судова колегія прийшла до висновку про ухвалення нового рішення про залишення позовних вимог без задоволення, тому з ОСОБА_1 на користь АТ КБ «ПриватБанк» слід стягнути судовий збір в розмірі 1816,80 грн.
Керуючись ст. ст. 367, 374, 376, 382 Цивільного процесуального кодексу України, апеляційний суд
Апеляційну скаргу представника акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» - Пономаря Сергія Григоровича задовольнити.
Рішення Печерського районного суду міста Києва від 05 вересня 2024 року скасувати та ухвалити нове рішення.
В задоволенні позову ОСОБА_1 до акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» про зобов'язання вчинити дії відмовити.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» сплачений судовий збір за подання апеляційної скарги в розмірі 1816 (одна тисяча вісімсот шістнадцять гривень) 80 копійок.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Реквізити сторін:
ОСОБА_1 , РНОКПП: НОМЕР_4 , адреса: АДРЕСА_1 ;
АТ КБ «ПриватБанк», місце реєстрації: 49094, м. Дніпро, вул. Набережна Перемоги, 50, код. ЄДРПОУ 14360570.
Повний текст постанови складено 04 квітня 2025 року.
Суддя-доповідач Таргоній Д.О.
Судді: Голуб С.А.
Слюсар Т.А.