Харківський окружний адміністративний суд
61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710
03 квітня 2025 р., м. Харків cправа № 520/34455/24
Харківський окружний адміністративний суд у складі головуючої судді Ширант А.А., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області, Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії,
Позивачка звернулась до суду з позовною заявою, в якій просить суд:
- визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області, які полягають у відмові в призначенні пенсії за віком відповідно до Закону України «Про державну службу» позивачу, через неврахування до трудового стажу періоди роботи на державній службі по трудовій книжці серії НОМЕР_1 від 06.07.1983;
- зобов'язати Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві врахувати всі періоди роботи, згідно записів в трудовій книжці серії НОМЕР_1 від 06.07.1983 та призначити пенсію за віком відповідно до Закону України «Про державну службу» позивачу;
- стягнути за рахунок бюджетних асигнувань з Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області та Головного управління Пенсійного фонду України в місті Києві (судовий збір у розмірі 1211 (одна тисяча двісті одинадцять) гривень 20 копійок на користь позивача.
Процесуальні дії у справі, заяви та клопотання
Згідно зі ст. 263 КАС України суд розглядає за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) справи щодо: оскарження фізичними особами рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень щодо обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, соціальних виплат непрацездатним громадянам, виплат за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням, виплат та пільг дітям війни, інших соціальних виплат, доплат, соціальних послуг, допомоги, захисту, пільг. При цьому у вказаних справах заявами по суті справи є позов та відзив.
Ухвалою суду 23.12.2024 відкрито спрощене провадження по справі без виклику сторін в судове засідання та запропоновано відповідачам надати відзив на позов. Вказану ухвалу надіслано відповідачам до Електронного кабінету в системі "Електронний суд" та ними отримано, що підтверджено довідкою про доставку електронного листа.
Відповідачем - Головним управлінням Пенсійного фонду України в Харківській області 16.01.2025 через систему “Електронний суд» подано відзив на позовну заяву із низкою документів, якими заперечував позовні вимоги.
Відповідач - Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві 20.01.2025 через систему "Електронний суд" надав відзив на позовну заяву із низкою документів, якими заперечував позовні вимоги.
Заяв та клопотань від учасників справи не надходило.
Оскільки 31.12.2024 та у період з 24.02.2024 по 09.03.2025, з 31.03.2025 по 02.04.2025 суддя перебувала у щорічній відпустці, 27.01.2025, 28.02.2025 та у період з 10.02.2025 по 14.02.2025 суддя перебувала на навчанні, у період з 02.12.2024 по 06.12.2024, з 25.02.2025 по 28.02.2025, з 01.03.2025 по 10.03.2025 та з 17.03.2025 по 19.03.2025 суддя перебувала на лікарняному, з 31.03.2025 по 02.04.2025 суддя перебувала у відпустці, розгляд справи здійснюється з урахуванням днів відпустки, навчання та лікування.
Позиція позивача
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначила, що в червні 2024 року вона звернулась до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві із заявою про призначення пенсії за віком відповідно до Закону України «Про державну службу». До вказаної заяви додано довідки про складові заробітної плати для призначення пенсії державного службовця. Заява від 05.06.2024 № 10042 була опрацьована за принципом екстериторіальності Головним управлінням Пенсійного фонду України в Харківській області та за результатами її розгляду було прийнято рішення від 12.06.2024 №262540005579. Прийнятим рішенням позивачу відмовлено в призначенні пенсії за віком відповідно до Закону України «Про державну службу» та роз'яснено порядок переведення з одного виду пенсії на інший та зазначено про обов'язковість наявності необхідного стажу державного службовця для призначення пенсії за віком відповідно до Закону України «Про державну службу». Позивач вважає, що пенсія має бути обчислена та призначена відповідно до ст. 37 Закону України «Про державну службу».
Заперечення відповідача
Відповідач - Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві - заперечив позовні вимоги та вказав, що позивач перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в м. Києві та отримує пенсію за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування». 05.06.2024 Позивач звернулась до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві із заявою щодо переходу з пенсії за віком згідно Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» на пенсію за віком згідно Закону України "Про державну службу". За принципом екстериторіальності заява позивача про перехід на інший вид пенсії була розглянута Головним управлінням Пенсійного фонду України в Харківській області. Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області від 12.06.2024 № 262540005579 позивачу відмовлено в перерахунку пенсії - переведенні з пенсії за віком згідно Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» на пенсію за віком відповідно до Закону України «Про державну службу» у зв'язку з відсутністю необхідного стажу державної служби.
Зазначає, що прикінцевими та перехідними положеннями Закону № 889-VIII передбачено, що за наявності у особи станом на 01.05.2016 певного стажу держслужби (10 років для осіб, що на зазначену дату займали посади державної служби, або 20 років стажу держслужби незалежно від того, чи працювала особа станом на 01.05.2016 на держслужбі), у такої особи зберігається право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону № 3723-ХІІ, але за певної додаткової умови: у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців. Згідно частини 3 статті 25 Закону України «Про державну службу» віднесення існуючих посад державних службовців, не перелічених у цій статті, а також віднесення до відповідної категорії нових посад державних службовців проводиться Кабінетом Міністрів України за погодженням з відповідним державним органом. Основним критерієм, за яким визначається можливість зарахування періоду роботи на посаді державного службовця до стажу, який дає право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону України "Про державну службу" від 16 грудня 1993 року № 3723-ХІІ, є встановлення за займаною посадою відповідного рангу. Розглянувши надані Позивачем документи встановлено, шо згідно трудової книжки НОМЕР_2 від 06.07.1983, до посади державних службовців на яких працювала позивач відносяться періоди з 23.11.2006 по 01.05.2016, що становить 09 років 07 місяців. В зв'язку з вищезазначеним, ОСОБА_1 відмовлено у переході на пенсію за віком згідно Закону України «Про державну службу», оскільки відсутній стаж державного службовця (20 років).
Відповідач - Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області - заперечив позовні вимоги та вказав, що позивач звернулась до Головного управління Пенсійного фонду України у м. Києві із заявою від 05.06.2024 № 10042 щодо переходу з пенсії за віком згідно Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» на пенсію згідно Закону України "Про державну службу". Головним управлінням Пенсійного фонду України в Харківській області з урахуванням принципу екстериторіальності, розглянуто заяву від 05.06.2024 та прийнято Рішення Головним управлінням Пенсійного фонду в Харківській області від 12.06.2024 № 262540005579 про відмову щодо переведення з пенсії за віком призначеної відповідно до Закону України "Про загальнообов язкове державне пенсійне страхування" на пенсію за віком відповідно до Закону України “Про державну службу».
Розглянувши надані документи встановлено, шо згідно трудової книжки НОМЕР_1 від 06.07.1983, до посади державних службовців на яких працювала позивач відносяться періоди з 23.11.2006 по 01.05.2016, що становить 9 років 7 місяців. Враховуючи зазначене, позивачу відмовлено у переході на пенсію за віком згідно Закону України «Про державну службу», оскільки відсутній стаж державного службовця (20 років).
Обставини, встановлені судом та зміст правовідносин
Як зазначаєу позовній заяві позивач, 05.06.2024 вона звернулась до територіальних органів Пенсійного фонду України із заявою щодо переходу з пенсії за віком згідно Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» на пенсію за віком згідно Закону України "Про державну службу".
У результаті розгляду заяви позивачки Головним управлінням Пенсійного фонду України в Харківській області прийнято рішення № 26254005579 від 12.06.2025, яким позивачу відмовлено у переведення з пенсії за віком призначеної відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" на пенсію за віком відповідно до Закону України “Про державну службу».
Так, в оскаржуваному рішенні зазначено, що згідно трудової книжки НОМЕР_1 від 06.07.1983, до посади державних службовців на яких працювала позивач відносяться періоди з 23.11.2006 по 01.05.2016, що становить 9 років 7 місяців. Оскільки відсутній стаж державного службовця (20 років), позивачу відмовлено у переході на пенсію за віком згідно Закону України «Про державну службу».
Згідно з даними трудової книжки серія НОМЕР_3 від 06.07.1983 - п.25 - в період з 10.12.1999 по 21.11.2006 позивач перебувала на військовій службі в органах безпеки, а за період роботи з 23.11.2006 по 30.05.2024 - п.п.26-32 - на державній службі в органах Служби безпеки України, під час якої позивачу 23.11.2006 присвоєно 11 ранг державної служби, 08.12.2008 - присвоєно 10 ранг державної служби, 30.12.2010 - присвоєно 9 ранг державної служби, 01.05.2016 - присвоєно 8 ранг державної служби, 01.05.2019 - присвоєно 7 ранг державної служби, 04.08.2022 - присвоєно 6 ранг державної служби.
Позивач, не погодившись із вищевказаним рішенням, звернулась до суду з даним позовом.
Норми права, які застосовує суд: процесуальні та процедурні положення
У Кодексі адміністративного судочинства України визначені завдання та основні засади адміністративного судочинства, зокрема вказано, що завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку (ст. 2 КАС України).
У ч.1 ст.77 КАС України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.
У ч.1 ст. 90 КАС України зазначено, що суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Закон України "Про адміністративну процедуру" № 2073-IX від 17.02. 2022 (далі Закон № 2073-IX) регулює відносини органів виконавчої влади, органів влади Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування, їх посадових осіб, інших суб'єктів, які відповідно до закону уповноважені здійснювати функції публічної адміністрації, з фізичними та юридичними особами щодо розгляду і вирішення адміністративних справ шляхом прийняття та виконання адміністративних актів.
Дія цього Закону не поширюється на відносини, що виникають під час: 1) розгляду звернень осіб, що містять пропозиції, рекомендації щодо формування державної політики, вирішення питань місцевого значення, а також щодо врегулювання суспільних відносин; 2)конституційного провадження, кримінального провадження, судового провадження, виконавчого провадження (крім виконання адміністративних актів), оперативно-розшукової діяльності, розвідувальної діяльності, контррозвідувальної діяльності, вчинення нотаріальних дій, виконання покарань, застосування законодавства про національну безпеку і оборону, громадянство, надання притулку в Україні, захист економічної конкуренції, 3)державної служби, дипломатичної та військової служби, служби в органах місцевого самоврядування, служби в поліції, а також іншої публічної служби; 4) реалізації конституційного права громадян брати участь у всеукраїнському та місцевих референдумах, обирати і бути обраними до органів державної влади та органів місцевого самоврядування; 5) оскарження процедур публічних закупівель; 6) нагородження державними нагородами та відзнаками; 7) здійснення помилування; 8) здійснення оцінки впливу на довкілля (ст. 1 Закону № 2073-IX ).
Принципи адміністративної процедури є: 1) верховенство права, у тому числі законності та юридичної визначеності; 2) рівність перед законом; 3) обґрунтованість; 4)безсторонність (неупередженість) адміністративного органу; 5) добросовісність і розсудливість; 6) пропорційність; 7) відкритість; 8) своєчасність і розумний строк; 9)ефективність; 10) презумпція правомірності дій та вимог особи; 11) офіційність; 12)гарантування права особи на участь в адміністративному провадженні; 13) гарантування ефективних засобів правового захисту (ст. 4 Закону № 2073-IX).
Адміністративний орган зобов'язаний діяти добросовісно для досягнення мети, визначеної законом. Адміністративний орган при здійсненні адміністративного провадження повинен діяти, керуючись здоровим глуздом, логікою та загальноприйнятими нормами моралі, з дотриманням вимог законодавства (ст. 10 Закону № 2073-IX).
Норми права, які застосовує суд: Конституція та закони, висновки суду
Відповідно до ст. 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення визначаються виключно законами України ( п. 6 ч. 1 ст. 92 Конституції України).
Основний Закон України закріплює основоположні засади права громадян на соціальний захист і відносить до законодавчого регулювання механізм реалізації цього права (абз. 7 п. 2 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 20.06.2001 №10-рп/2001).
За Конституцією України Кабінет Міністрів України забезпечує виконання Конституції та законів України, в тому числі у сфері соціального захисту.
У ч. 2 ст. 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Принципи, правові та організаційні засади забезпечення публічної, професійної, політично неупередженої, ефективної, орієнтованої на громадян державної служби, яка функціонує в інтересах держави і суспільства, а також порядок реалізації громадянами України права рівного доступу до державної служби, що базується на їхніх особистих якостях та досягненнях, визначає Закон України "Про державну службу" від 10.12.2015 №889-VIII (далі - Закон №889-VIII).
Вказаний закон набув чинності 01.05.2016.
Відповідно до пункту 10 розділу XI "Прикінцеві та перехідні положення" Закону №889-VIII державні службовці, які на день набрання чинності цим Законом займають посади державної служби та мають не менш як 10 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державних службовців, визначених ст. 25 Закону України "Про державну службу" від 16.12.1993 №3723-ХІІ (далі - Закон №3723-ХІІ) та актами Кабінету Міністрів України, мають право на призначення пенсії відповідно до ст. 37 Закону №3723-ХІІ у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців.
Згідно з п. 12 розділу XI "Прикінцеві та перехідні положення" Закону №889-VIII для осіб, які на день набрання чинності цим Законом мають не менш як 20 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державної служби, визначених ст. 25 Закону № 3723-ХІІ та актами Кабінету Міністрів України, зберігається право на призначення пенсії відповідно до ст. 37 Закону № 3723-ХІІ у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців.
Тобто Законом № 889-VIII, крім іншого, визначено право на пенсійне забезпечення державних службовців відповідно до ст. 37 Закону Закон №3723-ХІІ.
Відповідно до ч. 1 ст. 37 Закону № 3723-ХІІ на одержання пенсії державних службовців мають право чоловіки, які досягли віку 62 роки, та жінки, які досягли пенсійного віку, встановленого ст. 26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", за наявності страхового стажу, необхідного для призначення пенсії за віком у мінімальному розмірі, передбаченого абз. 1 ч.1 ст.28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", у тому числі стажу державної служби не менш як 10 років, та які на час досягнення зазначеного віку працювали на посадах державних службовців, а також особи, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, незалежно від місця роботи на час досягнення зазначеного віку. Пенсія державним службовцям призначається в розмірі 60 відсотків суми їх заробітної плати, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, а до 1 січня 2011 року - страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, а особам, які на час звернення за призначенням пенсії не є державними службовцями, - у розмірі 60 відсотків заробітної плати працюючого державного службовця відповідної посади та рангу за останнім місцем роботи на державній службі, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, а до 1 січня 2011 року - страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування.
Пенсія за віком у розмірах, передбачених частиною першою цієї статті, призначається за наявності страхового стажу, встановленого для призначення пенсії за віком відповідно Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" особам, які на день набрання чинності цим Законом займають посади державної служби та мають не менш як 10 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державних службовців, визначених ст. 25 Закону України "Про державну службу" та актами Кабінету Міністрів України мають право на призначення пенсії відповідно до ст. 37 Закону України "Про державну службу" у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців.
Таким чином, після 01.05.2016 (дата набрання чинності Законом № 889-VIII) зберігають право на призначення пенсії державного службовця відповідно до ст.37 Закону №3723-ХІІ лише ті особи, які мають стаж державної служби, визначений п.п.10, 12 розділу XI "Прикінцеві та перехідні положення" Закону №889-VIII, та мають передбачені ч.1 ст.37 Закону №3723-ХІІ вік і страховий стаж.
Також після 01.05.2016, відповідно до ст.90 Закону №889-VIII пенсійне забезпечення державних службовців здійснюється відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".
При цьому, законодавець визначив певні умови, за дотримання яких у осіб зберігається право на призначення пенсії відповідно до ст.37 Закону №3723-ХІІ.
Порядок та умови призначення пенсій особам, які працювали на посадах віднесених до відповідних категорій посад державних службовців, здійснюється відповідно до Порядку призначення пенсій деяким категоріям осіб, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 14.09.2016 №622 (далі - Порядок №622).
У п. 2 Порядку № 622 передбачено, що згідно з п.п. 10 і 12 розділу XI "Прикінцеві та перехідні положення" Закону №889-VIII на призначення пенсії відповідно до ст.37 Закону №3723-XII (далі - Закон) мають право особи, які на день набрання чинності Законом №889-VIII: мають не менш як 20 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державної служби, визначених ст. 25 Закону та актами Кабінету Міністрів України; займають посади державної служби та мають не менш як 10 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державних службовців, визначених ст. 25 Закону та актами Кабінету Міністрів України.
Відтак, розділом XI "Прикінцеві та перехідні положення" Закону № 889-VIII чітко визначено, що за наявності у особи станом на 01.05.2016 певного стажу держслужби (10 років для осіб, що на зазначену дату займали посади державної служби, або 20 років стажу держслужби незалежно від того, чи працювала особа станом на 01.05.2016 на держслужбі), така особа зберігає право на призначення пенсії відповідно до ст.37 Закону №3723-ХІІ, але за певної додаткової умови: у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців.
Перевіряючи наявність у позивача необхідного страхового стажу на посаді державного службовця для переведення на інший вид пенсії, суд встановив та врахував таке.
Згідно з ч. 1 ст. 24 Законом України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003 №1058-ІV, який набрав чинності 01.01.2004 (далі - Закон №1058-ІV), страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.
У ч. 2 ст.24 Закону № 1058-IV передбачено, що страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом.
Згідно з ч. 3 ст. 24 Закону №1058-IV страховий стаж обчислюється в місяцях. Неповний місяць роботи, якщо застрахована особа підлягала загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню або брала добровільну участь у системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, зараховується до страхового стажу як повний місяць за умови, що сума сплачених за цей місяць страхових внесків з урахуванням сум страхових внесків, сплачених виходячи з мінімальної заробітної плати, є не меншою, ніж мінімальний страховий внесок.
Постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 №637, затверджений Порядок підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) (далі - Порядок № 637).
Згідно з п. 1 Порядку №637 основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.
Відповідно до п. 3 Порядку №637 за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.
З аналізу наведених правових норм слідує, що документами, які підтверджують періоди роботи особи для зарахування до її страхового стажу, є трудова книжка із записом про характер виконуваної роботи, а у разі відсутності в трудовій книжці таких відомостей - довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.
Враховуючи викладене, суд вважає, що необхідність підтверджувати періоди роботи для визначення стажу роботи виникає у разі відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, чи містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи.
Механізм обчислення стажу державної служби визначає Порядок обчислення стажу державної служби, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25.03.2016 №229 (далі - Порядок №229).
Згідно з п.3 Порядку №229 документом для визначення стажу державної служби є трудова книжка, копія послужного списку, військовий квиток та інші документи, які відповідно до законодавства підтверджують стаж роботи (довідки, виписки з наказів, дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, тощо).
За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній стаж державної служби обчислюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, а також архівними установами.
Таким чином, вищевказані періоди роботи позивача не потребують додаткових документів для їх підтвердження, оскільки відповідно до положень п.3 Порядку №229 трудова книжка є основним документом для визначення стажу державної служби.
Крім того, відповідно до вимог п.2 Порядок №229 обчислення стажу державної служби здійснює служба управління персоналом державного органу.
Відповідно до пункту 6 Порядку №229 стаж державної служби за періоди роботи (служби) до набрання чинності Законом №889-VIII обчислюється відповідно до пункту 8 розділу XI Прикінцевих та перехідних положень Закону № 889-VIII.
Згідно з пунктом 8 розділу XI Прикінцевих та перехідних положень Закону №889-VIII стаж державної служби за періоди роботи (служби) до набрання чинності цим Законом обчислюється у порядку та на умовах, установлених на той час законодавством.
Для визначення страхового стажу позивачем при зверненні до відповідача із заявою про переведення на інший вид пенсії від 05.06.2024 надано трудову книжку, згідно з якою, серед іншого, зазначено, що позивач з 10.12.1999 по 21.11.2006 позивач перебувала на військовій службі в органах безпеки, а за період роботи з 23.11.2006 по 30.05.2024 на державній службі в органах Служби безпеки України.
При цьому, спірним між сторонами у даній справі є питання зарахування до стажу на посадах державної служби періоду проходження військової служби у період з 10.12.1999 по 21.11.2006.
У п. 8 Прикінцевих та перехідних положень Закону 889-VIII передбачено, що стаж державної служби за періоди роботи (служби) до набрання чинності цим Законом обчислюється у порядку та на умовах, установлених на той час законодавством.
Порядком обчислення стажу державної служби, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України №283 від 03.05.1994 (чинного до 01.05.2016) визначались посади і органи, час роботи в яких зараховується до стажу державної служби.
Пунктом 3 вказаного Порядку передбачено, що до стажу державної служби включається також, зокрема, час військової служби у Збройних Силах та інших військових формуваннях; час служби на посадах рядового та начальницького складу осіб, яким присвоєно встановлені законодавством спеціальні звання міліції, в органах внутрішніх справ, що входили або входять до структури Міністерства внутрішніх справ.
Відповідно до частини першої статті 2 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу", військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров'я і віком громадян України (за винятком випадків, визначених законом), іноземців та осіб без громадянства, пов'язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності. Час проходження військової служби зараховується громадянам України до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби.
Згідно частини першої статті 8 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", час перебування громадян України на військовій службі зараховується до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби.
За таких обставин, суд дійшов висновку, що позивач має право на зарахування часу військової служби з 10.12.1999 по 21.11.2006 до стажу державної служби.
Суд зазначає, що віднесення періоду військової служби до страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби, є певною соціальною гарантією військовослужбовців, а тому повинно застосовуватись відповідно із положеннями Закону України "Про державну службу".
Отже, до посад державних службовців на яких працювала позивач відносяться періоди з 10.12.1999 по 21.11.2006 та з 23.11.2006 по 30.05.2024, що становить 24 роки 5 місяців 18 днів, а не 9 років 7 місяців, як зазначає відповідач у спірному рішенні.
Слід вказати, що оскаржуване рішення не містить мотивів не врахування періодів позивача, отже взагалі є невмотивованим та необґрунтованим, тобто таким, що не враховує будь яких обставин, і ще з цих підстав не відповідає вимогам ст. 2 КАС України.
Надаючи оцінку іншим вимогам позовної заяви, суд зазначає наступне.
У ст. 58 Закону №1058-IV визначено, що Пенсійний фонд є органом, який призначає пенсії та підготовляє документи для її виплати, тобто, Пенсійний фонд має виключну компетенцію в питаннях призначення пенсії.
У ст. 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (право на ефективний засіб юридичного захисту) передбачено, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.
При цьому, під ефективним засобом (способом) слід розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект.
Таким чином, ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам.
При цьому, суд враховує, що у силу абзацу тринадцятого п. 4.2 Порядку №22-1 (у редакції постанови Пенсійного фонду від 16.12.2020 №25-1) після реєстрації заяви та сканування копій документів засобами програмного забезпечення за принципом екстериторіальності визначається структурний підрозділ органу, що призначає пенсію, який формує атрибути сканованих документів (із зазначенням часу їх створення), електронну пенсійну справу.
А відповідно до абз. 1 п. 4.10 Порядку №22-1, після призначення пенсії, поновлення виплати раніше призначеної пенсії, переведення з одного виду пенсії на інший електронна пенсійна справа засобами програмного забезпечення передається до органу, що призначає пенсію, за місцем проживання (реєстрації)/фактичного місця проживання особи для здійснення виплати пенсії.
За таких обставин, оскільки у спірних відносинах компетентним органом для розгляду заяви позивача про призначення пенсії було визначено ГУПФ України в Харківській області, то саме останній має завершити процедуру переведення позивача на інший вид пенсії.
Поряд з цим суд вважає за необхідне звернути увагу на гарантоване ст. 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод право на ефективний засіб юридичного захисту, під яким слід розуміти такий засіб (спосіб), що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект.
Спосіб захисту, що вимагається зазначеною статтею повинен бути ефективним як у законі, так і на практиці, щоб його використання не було ускладнене діями або недоглядом органів влади відповідної держави (п.75 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Афанасьєв проти України» від 05.04.2005р. (заява №38722/02)).
Тобто, ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам та виключати подальше звернення особи до суду за захистом порушених прав.
Згідно з п. 4 ч. 2 ст. 245 КАС України у разі задоволення позову суд може прийняти рішення про визнання бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправною та зобов'язання вчинити певні дії.
Отже в цьому випадку, суд може зобов'язати відповідача - суб'єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.
У випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов'язує суб'єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.
За приписами вказаної правової норми слідує, що у разі, якщо суб'єкт владних повноважень використав надане йому законом право на прийняття певного рішення за наслідками звернення особи, але останнє визнане судом протиправним з огляду на його невідповідність чинному законодавству, при цьому суб'єктом звернення дотримано усіх визначених законом умов, то суд вправі зобов'язати суб'єкта владних повноважень прийняти певне рішення.
Якщо ж таким суб'єктом на момент прийняття рішення не перевірено дотримання суб'єктом звернення усіх визначених законом умов або при прийнятті такого рішення суб'єкт дійсно має дискреційні повноваження, то суд повинен зобов'язати суб'єкта владних повноважень до прийняття рішення з урахуванням оцінки суду.
Отже, критеріями, які впливають на обрання судом способу захисту прав особи в межах вимог про зобов'язання суб'єкта владних повноважень вчинити певні дії, є встановлення судом додержання суб'єктом звернення усіх передбачених законом умов для отримання позитивного результату та наявність у суб'єкта владних повноважень права діяти при прийнятті рішення на власний розсуд.
Такий підхід, встановлений процесуальним законодавством, є прийнятним не тільки при розгляді вимог про протиправну бездіяльність суб'єкта владних повноважень, але і у випадку розгляду вимог про зобов'язання вчинити дії після скасування його адміністративного акту.
Тобто, адміністративний суд не обмежений у виборі способів відновлення права особи, порушеного владними суб'єктами, і вправі обрати найбільш ефективний спосіб відновлення порушеного права, який відповідає характеру такого порушення з урахуванням обставин конкретної справи. Перебирання непритаманних суду повноважень державного органу не відбувається за відсутності обставин для застосування дискреції.
В ході розгляду цієї справи судом встановлено, що відповідач фактично розглянув долучені позивачем до заяви документи. Відповідно, є підстави вважати, що у спірній ситуації позивачем були виконані усі умови для зобов'язання суб'єкта владних повноважень прийняти певне рішення.
За таких обставин з метою ефективного захисту порушених прав позивача слід зобов'язати відповідача прийняти нове рішення із врахування відповідних періодів та призначення позивачу пенсії.
Суд вважає, що бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області, яка полягає непризначенні пенсії за віком відповідно до Закону України «Про державну службу» позивачу, через неврахування до трудового стажу періоди роботи на державній службі по трудовій книжці серії НОМЕР_1 від 06.07.1983 є протиправною, не відповідає вимогам ст. 2 КАС України, а тому позовні вимоги є обґрунтованими.
При цьому протиправну бездіяльність суб'єкта владних повноважень слід розуміти як зовнішню форму поведінки (діяння) цього органу, що полягає (проявляється) у неприйнятті рішення чи у нездійсненні юридично значимих й обов'язкових дій на користь заінтересованих осіб, які на підставі закону та/або іншого нормативно-правового регулювання віднесені до компетенції суб'єкта владних повноважень, були об'єктивно необхідними і реально можливими для реалізації, але фактично не були здійснені. Тобто бездіяльність суб'єкта владних повноважень є такою, що порушує права та інтереси особи в тому разі, якщо такий суб'єкт повинен був вчинити, але не вчинив певних дій на реалізацію покладеної на нього компетенції.
Отже, враховуючи викладене, суд вважає за можливе зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області зарахувати до трудового стажу позивачу періоди роботи на державній службі по трудовій книжці серії НОМЕР_1 від 06.07.1983 для чого необхідно зобов'язати відповідача прийняти рішення про призначення пенсії
Судові витрати
Відповідно до ч. 1 ст. 132 КАС України до судових витрат належить судовий збір, який позивачкою сплачено у розмірі 1211,20 грн, що підтверджується відповідною квитанцією.
У п. 8 ст. 139 КАС України передбачено: якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони суд має право покласти на таку сторону судові витрати повністю або частково незалежно від результатів вирішення спору.
Керуючись ст.ст. 2, 6-9,14,73-78, 90, 139, 143, 242-246, 250, 255, 263 КАС України, суд
1. Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , код РНОКПП НОМЕР_4 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області (майдан Свободи, 5, Держпром, 3 під., 2 пов., м.Харків, Харківський р-н, Харківська обл., 61022, код ЄДРПОУ 14099344), Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві (вул. Бульварно-Кудрявська, буд. 16, м. Київ, 04053, код ЄДРПОУ 42098368) про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити частково.
2. Визнати протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області, яка полягає непризначенні пенсії за віком відповідно до Закону України «Про державну службу» ОСОБА_1 , через неврахування до її трудового стажу періодів роботи на державній службі згідно з трудовою книжкою серії НОМЕР_1 від 06.07.1983.
3. Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області зарахувати до трудового стажу ОСОБА_1 періоди роботи на державній службі згідно з трудовою книжкою серії НОМЕР_1 від 06.07.1983 (з 10.12.1999 по 30.05.2024) та призначити пенсію за віком відповідно до Закону України «Про державну службу» ОСОБА_1 .
4. Стягнути на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області судові витрати у розмірі 1211,20 (одна тисяча одинадцять) гривень 20 коп.
5. В іншій частині позовних вимог - відмовити.
Роз'яснити, що рішення підлягає оскарженню згідно з ч. 1 ст. 295 КАС України (протягом 30 днів з дати складання повного судового рішення) та набирає законної сили відповідно до ст. 255 КАС України.
Cуддя А.А. Ширант