Харківський окружний адміністративний суд
61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710
03 квітня 2025 р. Справа № 520/999/25
Харківський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді - Марини Лук'яненко розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Харківській області про визнання протиправними та скасування наказів, визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії,-
Позивач, ОСОБА_1 , звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з зазначеним позовом до Головного управління Національної поліції в Харківській області, в якому просить суд (з урахуванням уточненої позовної заяви):
1. визнати протиправним та скасувати наказ Головного управління Національної поліції в Харківській області від 19.12.2024 № 1291 "Про застосування дисциплінарного стягнення до поліцейського ГУНП в Харківській області" про застосування до інспектора сектору реагування патрульної поліції Відділу поліції № 1 Ізюмського районного управління поліції Головного управління Національної поліції в Харківській області лейтенанта поліції ОСОБА_1 дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби в поліції;
2. визнати протиправним та скасувати наказ Головного управління Національної поліції в Харківській області від 30.12.2024 № 625 о/с "По особовому складу" про звільнення інспектора сектору реагування патрульної поліції Відділу поліції № 1 Ізюмського районного управління поліції Головного управління Національної поліції в Харківській області лейтенанта поліції ОСОБА_1 за п. 6 ч. 1 ст. 77 Закону України "Про Національну поліцію" (у зв'язку з реалізацією дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби, накладеного відповідно до Дисциплінарного статуту Національної поліції України);
3. визнати бездіяльність Головного управління Національної поліції в Харківській області протиправною та зобов'язати відповідача розглянути рапорт, поданий 28.10.2024 інспектором сектору реагування патрульної поліції Відділу поліції № 1 Ізюмського районного управління поліції Головного управління Національної поліції в Харківській області лейтенантом поліції ОСОБА_1 про звільнення зі служби в поліції на підставі п. 7 ч. 1 ст. 77 Закону України "Про Національну поліцію" (за власним бажанням).
Мотивуючи свої позовні вимоги позивач зазначив, що оскаржувані накази відповідача є протиправними та такими, що суперечать нормам законодавства, яке регулює спірні правовідносини. Вважає, що застосоване відповідачем дисциплінарне стягнення у вигляді звільнення зі служби в поліції за безпідставну відсутність на службі, самоусунення від виконання обов'язків поліцейського та своїх функціональних обов'язків, є неправомірним. Зазначив, що оскільки ним був поданий рапорт про звільнення зі служби в поліції на підставі п. 7 ч. 1 ст. 77 Закону України "Про Національну поліцію" (за власним бажанням), відповідач повинен був звільнити позивача за власним бажанням. Проте, відповідач поданий рапорт на звільнення відповідачем не розглядався, жодне рішення по суті рапорту не приймалося. Тому просив позов задовольнити в повному обсязі.
Ухвалою суду від 04.02.2025 відкрито спрощене провадження по справі відповідно до ч.3 статті 257 КАС України без виклику сторін у судове засідання, та запропоновано відповідачу надати відзив на позов.
Копію ухвали про відкриття провадження надіслано відповідачу до його Електронного кабінету в системі "Електронний суд" та ним отримано, що підтверджено довідкою про доставку електронного листа.
У встановлений судом строк, відповідач подав відзив на позов, в якому позовні вимоги не визнав, просив відмовити у задоволенні позову в повному обсязі. По суті позовних вимог зазначає, що під час перебування на лікарняному позивачем подано рапорт про звільнення зі служби за власним бажанням. На підставі поданого рапорту, СКЗ ВП № 1 Ізюмського РУП підготовлені відповідні матеріали на звільнення ОСОБА_1 та під супровідний лист направлені до УКЗ ГУНП в області для прийняття рішення. Також, лейтенанту поліції ОСОБА_1 на адресу місця проживання, яку він зазначив в рапорті на звільнення, направлено листа з роз'ясненням про те, що питання щодо його звільнення буде вирішено після виходу з лікарняного. Проте, позивач після лікарняного на службу так і не вийшов, у зв'язку з чим проведено службове розслідування. Вказує, що у ході проведення службового розслідування дисциплінарною комісією встановлено та підтверджено, що з 22.11.2024 по 03.12.2024 лейтенант поліції ОСОБА_1 безпідставно відсутній на службі без поважних причин та не виконує свої службові обов'язки, отже, встановлено факт скоєння позивачем дисциплінарного проступку, що виразилося в порушенні пунктів 1, 2 частини 1 статті 18, п. 1, 4, 8 частини 3 статті 1 Дисциплінарного статуту Національної поліції України, статті 64 Закону України «Про Національну поліцію», пункту 3 наказу Національної поліції України від 08.04.2022 № 242, підпункту 7 частини третьої статті 13 в частині не дотримання законів України та є такими, що явно не направлені на вірне служіння Українському народові та його дії є не сумлінним виконанням службових обов'язків.
Дослідивши матеріали справи та оцінивши наявні докази, судом встановлено наступне.
ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 ), лейтенант поліції, проходив публічну службу в Головному управлінні Національної поліції в Харківській області (далі - ГУНП в Харківській області) на посаді інспектора сектору реагування патрульної поліції відділу поліції № 1 Ізюмського РУП ГУНП в Харківській області.
Так, 06.04.2018 між позивачем та державою Україна, від імені якої виступала Національна поліція України в особі начальника Головного управління Національної поліції в Харківській області генерала поліції третього рангу Беха О.В., укладено контракт про проходження служби в поліції, за умовами якого позивача прийнято на службу до поліції та призначено на посаду поліцейського сектору реагування патрульної поліції ГУНП в Харківській області строком на два роки - з 10.04.2018 до 10.04.2020.
Наказом ГУНП в Харківській області від 06.04.2018 № 85 о/с "По особовому складу" з 10.04.2018 позивача прийнято на службу до Національної поліції, що підтверджується записом в трудовій книжці.
Після закінчення строку дії контракту, позивач продовжив службу в поліції, але вже на посаді інспектора сектору ювенальної превенції відділу превенції Харківського районного управління поліції № 1 ГУНП в Харківській області.
Наказом ГУНП в Харківській області від 03.05.2023 № 197 о/с "По особовому складу" Позивача переміщено згідно з п. 2 (на рівнозначну посаду, за ініціативою поліцейського) ч. 1 ст. 65 Закону України "Про Національну поліцію" на посаду інспектора сектору реагування патрульної поліції ГУНП в Харківській області, звільнивши з посади інспектора сектору ювенальної превенції відділу превенції Харківського районного управління поліції № 1 ГУНП в Харківській області.
За твердженням Позивача, у жовтні 2024 року він отримав побутову травму, внаслідок чого у період з 23.10.2024 по 21.11.2024 перебував на лікарняному, що підтверджується медичними висновками Комунального некомерційного підприємства "Слобожанська лікарня" Слобожанської селищної ради Чугуївського району Харківської області від 23.10.2024 № МХ59-МТЕА-В4ТТ-НХЕР, від 01.11.2024 № ХКА6-В4МХ-23ХМ- 5СРМ, від 11.11.2024 № ЗРРЗ-ЗМВ4-4Р68-СН92.
28.10.2024 лейтенант поліції ОСОБА_1 , поштою на адресу ВП № 1 Ізюмського РУП (вул. Захисників України, буд. 33, м. Балаклія Ізюмського району Харківської області) надіслав рапорт з проханням звільнити його зі служби в поліції за власним бажанням з 01.11.2024 (вх. ВП № 1 Ізюмського РУП від 01.11.2024 за № 9671).
На підставі поданого рапорту, СКЗ ВП № 1 Ізюмського РУП підготовлені відповідні матеріали на звільнення ОСОБА_1 та під супровідний лист направлені до УКЗ ГУНП в області (вих. ВП № 1 Ізюмського РУП від 06.11.2024 за № 17715/119-68/01-2024) для прийняття рішення.
Також, лейтенанту поліції ОСОБА_1 на адресу місця проживання, яку він зазначив в рапорті на звільнення, направлено листа з роз'ясненням про те, що питання щодо його звільнення буде вирішено після його виходу з лікарняного (вих. від 11.11.2024 за вих. № 6035вс/119-12/2024).
02.12.2024 до ГУНП в Харківській області надійшла доповідна записка начальника Ізюмського РУП ГУНП в Харківській області полковника поліції ОСОБА_12 від 03.12.2024 № 19402/119-81/01/08-2024 про те, що в період з 22.11.2024 по 03.12.2024 відсутній на службі за місцем дислокації відділу поліції № 1 Ізюмського РУП ГУНП в Харківській області (далі - ВП № 1 Ізюмського РУП) та свої службові обов'язки не виконує інспектор сектору реагування патрульної поліції ВП № 1 Ізюмського РУП лейтенант поліції ОСОБА_1 .
09.12.2024 Головним управління Національної поліції в Харківській області видано наказ № 2610 про призначення відносно заявника службового розслідування щодо відсутності на службі за місцем дислокації відділу поліції № 1 Ізюмського РУП ГУНП в Харківській області (далі - ВП № 1 Ізюмського РУП) та не виконання своїх службових обов'язків інспектором сектору реагування патрульної поліції ВП № 1 Ізюмського РУП ОСОБА_1 та створено Дисциплінарну комісію у складі 4 осіб, а саме: голови комісії - старшого інспектора ВП УГІ ГУНП в Харківській області капітана поліції ОСОБА_18, старшого інспектора ВСР УГІ ГУНП в Харківській області майора поліції ОСОБА_16, старшого інспектора з ОД ВСР УГІ ГУНП в Харківській області майора поліції ОСОБА_2 , т.в.о. інспектора ВП УГІ ГУНП в Харківській області лейтенанта поліції ОСОБА_19
Результати проведеного службового розслідування оформлені висновком Дисциплінарної комісії від 13.12.2024 (далі - Висновок).
У тексті Висновку діяння / вчинок заявника за подією безпідставного невиходу на службу кваліфіковано Дисциплінарною комісією у якості вчинення дисциплінарного проступку, що виразилось у невиконанні пунктів 1, 2 частини 1 статті 18, п. 1, 4, 8 частини 3 статті 1 Дисциплінарного статуту Національної поліції України, статті 64 Закону України «Про Національну поліцію», пункту 3 наказу Національної поліції України від 08.04.2022 № 242, підпункту 7 частини третьої статті 13 в частині не дотримання законів України та є такими, що явно не направлені на вірне служіння Українському народові та його дії є несумлінним з виконанням службових обов'язків.
Висновок містить пропозицію Дисциплінарної комісії з приводу застосування до заявника дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення із служби в поліції.
13.12.2024 Висновок затверджений начальником Головного управління Національної поліції в Харківській області.
19.12.2024 начальником ГУНП в Харківській області видано наказ № 1291, яким до інспектора сектору реагування патрульної поліції відділу поліції № 1 Ізюмського РУП ГУНП в Харківській області лейтенанта поліції ОСОБА_1 з відображених у Висновку мотивів застосовано дисциплінарне стягнення у вигляді звільнення із служби в поліції.
30.12.2024 ГУНП в Харківській області видано наказ № 625 о/с, яким на реалізацію наказу ГУНП в Харківській області від 19.12.2024 № 1291 заявника звільнено зі служби в поліції на підставі п.6 ч.1 ст.77 Закону України «Про Національну поліцію».
Не погодившись з наказами від 19.12.2024 № 1291 "Про застосування дисциплінарного стягнення до поліцейського ГУНП в Харківській області" та від 30.12.2024 № 625 о/с "По особовому складу" про звільнення позивача за п. 6 ч. 1 ст. 77 Закону України "Про Національну поліцію", а також не розглядом рапорту від 28.10.2024 про звільнення зі служби в поліції на підставі п. 7 ч. 1 ст. 77 Закону України "Про Національну поліцію" (за власним бажанням), позивач звернувся до суду з даним позовом.
Надаючи правову оцінку відносинам, які склались між сторонами спору та перевіряючи оскаржуване рішення відповідача на відповідність приписам ч.2 ст.2 КАС України, суд зазначає наступне.
Статтею 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до частини 1 статті 6 Закону «Про Національну поліцію» № 580-VIII (далі - Закон № 580-VIII) поліція у своїй діяльності керується принципом верховенства права, відповідно до якого людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.
Правовідносини з приводу проходження публічної служби в поліції унормовані, насамперед, приписами Закону № 580-VIII та Дисциплінарним статутом Національної поліції України, затвердженим Законом України № 2337-VIII (далі - Статут, Дисциплінарний статут, Закон № 2337-VIII).
Відповідно до частини 1 статті 17 Закону України "Про Національну поліцію" поліцейським є громадянин України, який склав Присягу поліцейського, проходить службу на відповідних посадах у поліції і якому присвоєно спеціальне звання поліції.
Згідно з частиною 1 статті 18 Закону України «Про Національну поліцію» поліцейський зобов'язаний, зокрема, неухильно дотримуватися положень Конституції України, законів України та інших нормативно-правових актів, що регламентують діяльність поліції, та Присяги поліцейського (п.1 ч.1 ст.18); професійно виконувати свої службові обов'язки відповідно до вимог нормативно-правових актів, посадових (функціональних) обов'язків, наказів керівництва (п.2 ч.1 ст.18); поважати і не порушувати прав і свобод людини (п.3 ч.1 ст.18).
Основні повноваження поліції, визначені в статті 23 Закону № 580-VIII, відповідно частини 1 якої поліція відповідно до покладених на неї завдань: виявляє причини та умови, що сприяють вчиненню кримінальних та адміністративних правопорушень, вживає у межах своєї компетенції заходів для їх усунення (пункт 2); вживає заходів з метою виявлення кримінальних, адміністративних правопорушень; припиняє виявлені кримінальні та адміністративні правопорушення (пункт 3); у випадках, визначених законом, здійснює провадження у справах про адміністративні правопорушення, приймає рішення про застосування адміністративних стягнень та забезпечує їх виконання (пункт 8).
Виконання інших (додаткових) повноважень може бути покладене на поліцію виключно законом (частина 1 статті 24 Закон № 580-VIII). У разі виникнення загрози державному суверенітету України та її територіальної цілісності, а також у ході відсічі збройної агресії проти України органи та підрозділи, що входять до системи поліції, відповідно до законодавства України беруть участь у виконанні завдань територіальної оборони, забезпеченні та здійсненні заходів правового режиму воєнного стану у разі його оголошення на всій території України або в окремій місцевості (частина 2 статті 24 Закон № 580-VIII).
Згідно з частинами 1, 2 статті 19 Закону № 580-VIII у разі вчинення протиправних діянь поліцейські несуть кримінальну, адміністративну, цивільно-правову та дисциплінарну відповідальність відповідно до закону. Підстави та порядок притягнення поліцейських до дисциплінарної відповідальності, а також застосування до поліцейських заохочень визначаються Дисциплінарним статутом Національної поліції України, що затверджується законом.
Як передбачено частиною 1 статті 64 Закону України «Про Національну поліцію» особа, яка вступає на службу в поліції, складає Присягу на вірність Українському народові такого змісту: «Я, (прізвище, ім'я та по батькові), усвідомлюючи свою високу відповідальність, урочисто присягаю вірно служити Українському народові, дотримуватися Конституції та законів України, втілювати їх у життя, поважати та охороняти права і свободи людини, честь держави, з гідністю нести високе звання поліцейського та сумлінно виконувати свої службові обов'язки».
Присяга поліцейського зобов'язує вірно служити, дотримуватися законодавства, поважати права людини, честь держави, з гідністю нести високе звання поліцейського. Авторитет поліції багато в чому пов'язується з авторитетом поліцейського, оцінкою його поведінки як у професійній сфері, так і поза межами його професійної (службової) діяльності. Поліцейський повинен докладати всіх зусиль, щоб, на думку розсудливої, законослухняної та поінформованої людини, його поведінка була бездоганною.
Таким чином, інститут Присяги поліцейського вже сам по собі призначений забезпечити дотримання публічним службовцем - поліцейським закону як у повсякденній службовій, так і позаслужбовій (приватній) діяльності.
При цьому, у кореспонденції з частиною 2 статті 18 Закону України «Про Національну поліцію» інститут присяги поліцейського забезпечує необхідність виконання завдань поліції незалежно від дії будь-яких факторів, адже жодних виключень із загального правила законом не передбачено.
Тобто, працівник поліції має бути зразком у дотриманні дисципліни і законності. Чітко усвідомлювати, що його статус передбачає особисту відповідальність перед державою і суспільством.
Верховний Суд у постанові від 07.03.2019 справа № 819/736/18 (пункт № 60) та у постанові від 05.03.2020 справа № 815/4478/16 (пункт № 48) встановив, що в основі поведінки працівника поліції закладені етичні, правові та службово-дисциплінарні норми поведінки, порушення яких утворює факт порушення Присяги.
Під порушенням Присяги працівника поліції слід розуміти скоєння працівником поліції проступку (вчинку) проти інтересів служби, який суперечить покладеним на нього обов'язкам, підриває довіру до нього як носія влади, що призводить до приниження авторитету поліції та унеможливлює подальше виконання ним своїх обов'язків.
Таким чином, відповідно до вищевказаних положень, на працівників поліції покладається обов'язок не лише сумлінно виконувати службові обов'язки під час несення служби, а також не допускати протиправної поведінки чи неетичних вчинків поза службою, поводити себе чемно.
Відповідно до частин першої та другої статті 1 Дисциплінарного статуту, службова дисципліна - дотримання поліцейським Конституції і законів України, міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, актів Президента України і Кабінету Міністрів України, наказів Національної поліції України, нормативно-правових актів Міністерства внутрішніх справ України, Присяги поліцейського, наказів керівників. Службова дисципліна ґрунтується на створенні необхідних організаційних та соціально- економічних умов для чесного, неупередженого і гідного виконання обов'язків поліцейського, повазі до честі і гідності поліцейського, вихованні сумлінного ставлення до виконання обов'язків поліцейського шляхом зваженого застосування методів переконання, заохочення та примусу.
Згідно з пунктами 1, 4 частини третьої статті 1 Дисциплінарного статуту, службова дисципліна, крім основних обов'язків поліцейського, визначених статтею 18 Закону України «Про Національну поліцію», зобов'язує поліцейського: бути вірним Присязі поліцейського, мужньо і вправно служити народу України; безумовно виконувати накази керівників, віддані (видані) в межах наданих їм повноважень та відповідно до закону.
Протиправна винна дія чи бездіяльність поліцейського, що полягає в порушенні ним службової дисципліни, невиконанні чи неналежному виконанні обов'язків поліцейського або виходить за їх межі, порушенні обмежень та заборон, визначених законодавством для поліцейських, а також у вчиненні дій, що підривають авторитет поліції, у розумінні частини 1 статті 12 Статуту визнається дисциплінарним проступком.
Підпунктом 1 пункту 1 розділу ІІ Правил етичної поведінки поліцейських (затверджені наказом МВС України від 09.11.2016р. №1179) закріплено, що під час виконання службових обов'язків поліцейський повинен неухильно дотримуватися положень Конституції та законів України, інших нормативно-правових актів, що регламентують діяльність поліції, та Присяги поліцейського.
Обов'язки поліцейського передбачені частиною 1 статті 18 цього ж Закону, зокрема: 1) неухильно дотримуватися положень Конституції України, законів України та інших нормативно-правових актів, що регламентують діяльність поліції, та Присяги поліцейського; 2) професійно виконувати свої службові обов'язки відповідно до вимог нормативно-правових актів, посадових (функціональних) обов'язків, наказів керівництва; 3) поважати і не порушувати прав і свобод людини.
Закон України "Про Національну поліцію" визначає, у разі вчинення протиправних діянь поліцейські несуть кримінальну, адміністративну, цивільно-правову та дисциплінарну відповідальність відповідно до закону (частина 1 та 2 статті 19).
Дисциплінарним статутом Національної поліції України, що затверджений Законом України від 15.03.2018 №2337-VIII, визначаються підстави та порядок притягнення поліцейських до дисциплінарної відповідальності, а також застосування до поліцейських заохочень.
Нормами частини 1 статті 1 Дисциплінарного статуту визначено, що службова дисципліна - дотримання поліцейським Конституції і законів України, міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, актів Президента України і Кабінету Міністрів України, наказів Національної поліції України, нормативно-правових актів Міністерства внутрішніх справ України, Присяги поліцейського, наказів керівників.
Аналізуючи пункти 1, 3, 4, 6, 7, 8 частини третьої статті 1 Дисциплінарного статуту, суд встановив, що службова дисципліна, крім основних обов'язків поліцейського визначених статтею 18 Закону України «Про Національну поліцію», зобов'язує поліцейського: бути вірним Присязі поліцейського, мужньо і вправно служити народу України; поважати права, честь і гідність людини, надавати допомогу та запобігати вчиненню правопорушень; безумовно виконувати накази керівників, віддані (видані) в межах наданих їх повноважень та відповідно до закону; утримуватися від дій, що перешкоджають іншим поліцейським виконувати їхні обов'язки, а також які підривають авторитет Національної поліції України; утримуватися від висловлювань та дій, що порушують права людини або принижують честь і гідність людини; знати і виконувати заходи безпеки під час несення служби, дотримуватись правил внутрішнього розпорядку.
Крім того, стаття 12 Дисциплінарного статуту дає визначення дисциплінарного проступку, з якого вбачається, що дисциплінарним проступком визнається протиправна винна дія чи бездіяльність поліцейського, що полягає в порушенні ним службової дисципліни, невиконанні чи неналежному виконанні обов'язків поліцейського або виходить за їх межі, порушенні обмежень та заборон, визначених законодавством для поліцейських, а також у вчиненні дій, що підривають авторитет поліції.
Отже, до кола формальних ознак дисциплінарного проступку поліцейського належать: 1) недотримання вимог чинних нормативно-правових актів; 2) недотримання Присяги поліцейського; 3) невиконання наказів керівників; 4) неналежний рівень знань положень нормативно-правових актів та змісту власних функціональних обов'язків за посадою; 5) не виявлення поваги до прав, честі і гідності людини, не утримання від висловлювань та дій, що порушують права людини або принижують честь і гідність людини; 6) ненадання допомоги та не запобігання вчиненню правопорушень; 7) не вжиття заходів до негайного усунення причин та умов, що ускладнюють виконання обов'язків поліцейського із одночасним інформуванням про це безпосереднього керівника; 8) не утримання від дій, щоперешкоджають іншим поліцейським виконувати їхні обов'язки; 9) не утримання від дій, що підривають авторитет Національної поліції України; 10) недотримання правил внутрішнього розпорядку; 11) невиконання заходів безпеки у службовій діяльності; 12) незабезпечення належного рівня власної професійної підготовки (кваліфікації); 13) неналежне ставлення до збереження службового майна, незабезпечення належного стану зброї та спеціальних засобів; 14) не виявлення поваги до честі і гідності інших поліцейських і працівників поліції, не надання допомоги іншим поліцейським, не стримування інших поліцейських від вчинення правопорушень; 15) не дотримання правил носіння однострою та знаків розрізнення; 15) не сприяння керівникові в організації дотримання службової дисципліни, не інформування керівника про будь-які порушення службової дисципліни; 16) перебування на службі у стані алкогольного, наркотичного та/або іншого сп'яніння.
З метою своєчасного, повного та об'єктивного з'ясування всіх обставин вчинення поліцейським дисциплінарного проступку, встановлення причин і умов його вчинення, вини, ступеня тяжкості дисциплінарного проступку, розміру заподіяної шкоди та для підготовки пропозицій щодо усунення причин вчинення дисциплінарних проступків частиною 2 статті 14 Закону №2337-VIII передбачено проведення службового розслідування, під яким, відповідно до частини 1 статті 14 цього ж закону, розуміється діяльність із збирання, перевірки та оцінки матеріалів і відомостей про дисциплінарний проступок поліцейського.
Службове розслідування - це діяльність із збирання, перевірки та оцінки матеріалів і відомостей про дисциплінарний проступок поліцейського, як визначено у статті 14 Дисциплінарного статуту.
Відповідне службове розслідування проводиться з метою своєчасного, повного та об'єктивного з'ясування всіх обставин вчинення поліцейським дисциплінарного проступку, встановлення причин і умов його вчинення, вини, ступеня тяжкості дисциплінарного проступку, розміру заподіяної шкоди та для підготовки пропозицій щодо усунення причин вчинення дисциплінарних проступків.
У разі встановлення вини поліцейського за результатами проведеного службового розслідування видається письмовий наказ про застосування до поліцейського одного з видів дисциплінарного стягнення, передбаченого статтею 13 цього Статуту, зміст якого оголошується особовому складу органу поліції (ч. 7 ст. 19 Дисциплінарного статуту).
Частиною 8 статті 19 Дисциплінарного статуту передбачено, що під час визначення виду стягнення керівник враховує характер проступку, обставини, за яких він був вчинений, особу порушника, ступінь його вини, обставини, що пом'якшують або обтяжують відповідальність, попередню поведінку поліцейського, його ставлення до служби.
До поліцейських можуть застосовуватися такі види дисциплінарних стягнень визначених ч. 3 ст. 13 Дисциплінарного статуту: 1) зауваження; 2) догана; 3) сувора догана; 4) попередження про неповну службову відповідність; 5) пониження у спеціальному званні на один ступінь; 6) звільнення з посади; 7) звільнення із служби в поліції.
Пункт 3 статті 22 Дисциплінарного статуту Національної поліції України щодо виконання дисциплінарних стягнень передбачає - дисциплінарні стягнення у виді звільнення з посади, пониження у спеціальному званні на один ступінь та звільнення із служби в поліції виконуються (реалізуються) шляхом видання наказу по особовому складу.
Суд зазначає, що підставою для застосування до поліцейського дисциплінарних стягнень, перелік яких визначено у статті 13 Дисциплінарного статуту, є вчинення дисциплінарного проступку, тобто протиправних, винних дій чи бездіяльність, що полягає в порушенні поліцейським службової дисципліни, невиконанні чи неналежному виконанні обов'язків поліцейського або виходить за їх межі, порушенні обмежень та заборон, визначених законодавством для поліцейських, а також у вчиненні дій, що підривають авторитет поліції.
Види дисциплінарних стягнень перелічені у статті 13 Дисциплінарного статуту застосовуються виходячи із обставин і характеру проступку, особи поліцейського, обставин, що пом'якшують або обтяжують відповідальність, попередньої поведінки поліцейського, його ставлення до служби, ступеня його вини.
Найсуворішим видом дисциплінарного стягнення за порушення службової дисципліни є звільнення зі служби в поліції, як крайній захід дисциплінарного впливу.
Відповідне службове розслідування призначається за письмовим наказом керівника, якому надані повноваження із застосування до поліцейського дисциплінарного стягнення.
Як зазначено вище, підставою для призначення службового розслідування є заяви, скарги та повідомлення громадян, посадових осіб, інших поліцейських, засобів масової інформації, рапорти про вчинення порушення, що має ознаки дисциплінарного проступку, або безпосереднє виявлення ознак такого проступку посадовою особою поліції, за наявності достатніх даних, що вказують на ознаки дисциплінарного проступку.
Таким чином, у разі вчинення поліцейським дисциплінарного проступку, перед накладенням дисциплінарного стягнення, з метою з'ясування всіх обставин вчинення такого проступку, наявності вини, керівник призначає службове розслідування, про що видає наказ.
Результатами службового розслідування має бути встановлено: наявність чи відсутність складу дисциплінарного проступку в діянні (дії чи бездіяльності) поліцейського, з приводу якого (якої) було призначено службове розслідування; наявність чи відсутність порушень положень законів України чи інших нормативно-правових актів, організаційно-розпорядчих документів або посадових інструкцій.
Як вбачається з матеріалів службового розслідування, в ході проведення службового розслідування дисциплінарною комісією встановлено, що лейтенант поліції ОСОБА_1 з 23.10.2024 перебував на лікарняному, про що особисто повідомив старшого інспектора з СКЗ ВП № 1 Ізюмського РУП капітана поліції ОСОБА_3 , надіславши їй SMS-повідомленням з номером медичного висновку про непрацездатність: MX59-MTЕA-В4ТТ-HXEP.
У цей же час, лейтенант поліції ОСОБА_1 , поштою на адресу ВП № 1 Ізюмського РУП (вул. Захисників України, буд. 33, м. Балаклія Ізюмського району Харківської області) надіслав рапорт з проханням звільнити його зі служби в поліції за власним бажанням з 01.11.2024 (вх. ВП № 1 Ізюмського РУП від 01.11.2024 за № 9671). Рапорт ОСОБА_1 на звільнення датований 28.10.2024. Вислуга років для нарахування пенсії в системі МВС України відсутня. ОСОБА_1 зазначив, що бажає звільнитися зі служби за власним бажанням у зв'язку з тим, що погіршився стан його здоров'я, в колективі відносини доброзичливі, претензій по службі або фінансування немає.
На підставі поданого рапорту, СКЗ ВП № 1 Ізюмського РУП підготовлені відповідні матеріали на звільнення ОСОБА_1 та під супровідний лист направлені до УКЗ ГУНП в області (вих. ВП № 1 Ізюмського РУП від 06.11.2024 за № 17715/119-68/01-2024) для прийняття рішення.
Також, лейтенанту поліції ОСОБА_1 на адресу місця проживання, яку він зазначив в рапорті на звільнення, направлено листа з роз'ясненням про те, що питання щодо його звільнення буде вирішено після виходу з лікарняного (вих. від 11.11.2024 за вих. № 6035вс/119-12/2024).
Службовим розслідуванням встановлено, що у зв'язку з військовою агресією рф проти України на підставі Указу Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженого Законом України від 24.02.2022 №2102-ІХ «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні», в Україні введено воєнний стан із 05:30 24.02.2022, який неодноразово був продовжений та діє і на теперішній час.
Відповідно до пункту 24 частини першої статті 23 Закону України «Про Національну поліцію», поліція відповідно до покладених на неї завдань: бере участь відповідно до повноважень у забезпеченні та здійсненні заходів правового режиму воєнного або надзвичайного стану, зони надзвичайної екологічної ситуації у разі їх введення на всій території України або в окремій місцевості.
Згідно з частиною другою статті 24 Закону України «Про Національну поліцію», у разі виникнення загрози державному суверенітету України та її територіальної цілісності, а також у ході відсічі збройної агресії проти України органи та підрозділи, що входять до системи поліції, відповідно до законодавства України беруть участь у виконанні завдань територіальної оборони, забезпеченні та здійсненні заходів правового режиму воєнного стану у разі його оголошення на всій території України або в окремій місцевості.
У зв'язку з вищевикладеним, наказом Національної поліції України від 23.02.2022 №171 «Про переведення особового складу на посилений варіант службової діяльності та Ситуаційного центру Національної поліції України й ситуаційних центрів головних управлінь Національної поліції в надзвичайний (позаплановий) режим діяльності» особовий склад Національної поліції України було переведено на посилений варіант службової діяльності.
Опитана в ході службового розслідування старший інспектор з СКЗ ВП № 1 Ізюмського РУП ГУНП в Харківській області капітан поліції ОСОБА_3 у власних поясненнях зазначила, що у ВП № 1 Ізюмського РУП на посаді інспектора СРПП ВП № 1 Ізюмського РУП проходить службу лейтенант поліції ОСОБА_1 призначений наказом ГУНП в Харківській області від 03.05.2023 № 197 о/с. 23.10.2024 лейтенант поліції ОСОБА_1 в телефоном режимі повідомив капітана поліції ОСОБА_3 про те, що з 23.10.2024 він знаходиться на лікарняному через травму ноги та скинув скріншот з номером медичного висновку (медичний висновок МХ59-МТЕА-В4ТТ-НХЕР). 01.11.2024 поштою до ВП № 1 Ізюмського РУП надійшов рапорт ОСОБА_1 , з проханням звільнити його з органів Національної поліції України з 01.11.2024 за власним бажанням (вх. від 01.11.2024 за № 9671). У зв'язку з тим, що начальник ВП № 1 Ізюмського РУП полковник поліції ОСОБА_4 не наділений правом приймати/звільняти зі служби в Національній поліції України, до рапорту ОСОБА_1 зібрано та підготовлено пакет документів, який за вих. від 06.11.2024 за № 17715/119-68/01-2024 направлено до УКЗ ГУНП в Харківській області для вирішення питання по суті. 11.11.2024 капітану поліції ОСОБА_3 на мобільний телефон зателефонував ОСОБА_1 та повідомив, що продовжує хворіти, наступний прийом до лікаря йому призначено на 21.11.2024, після прийому ОСОБА_1 відразу повідомить ОСОБА_3 про результат огляду. 21.11.2024 лейтенант поліції ОСОБА_1 результат огляду не повідомив. 22.11.2024 лейтенант поліції ОСОБА_1 на роботу не вийшов до виконання своїх службових обов'язків не приступив. Капітаном поліції ОСОБА_3 здійснено телефонний дзвінок лейтенанту поліції ОСОБА_1 на його мобільний номер ( НОМЕР_1 ), але він знаходився поза межами досяжності стільникової мережі. Цього ж дня, капітан поліції ОСОБА_3 одразу повідомила начальника ВП № 1 Ізюмського РУП полковника поліції ОСОБА_4 про те, що лейтенант поліції ОСОБА_1 не виходить на мобільний зв'язок та не приступив до виконання своїх службових обов'язків. Чи закрив він лікарняний, його стан здоров'я та його місце знаходження не відомо. 23.11.2024 капітан поліції ОСОБА_3 знову зателефонувала на мобільний номер лейтенанта поліції ОСОБА_1 , але останній перебував поза межами досяжності стільникової мережі. Крім того, цього ж дня нею встановлено мобільний номер матері лейтенанта поліції ОСОБА_1 ( НОМЕР_2 ), якій також здійснено телефонний дзвінок, але остання не відповіла. 24.11.2024 капітаном поліції ОСОБА_3 у месенджері «WhatsApp» на мобільний номер матері - ОСОБА_5 ( НОМЕР_2 ) відправлено повідомлення з проханням з'ясувати причини не виходу на зв'язок її сина, після чого лейтенант поліції ОСОБА_1 одразу зателефонував зі свого номеру ( НОМЕР_1 ). Під час телефонної розмови останній повідомив, що нібито закрив свій лікарняний, яким саме числом не повідомив, також вказав, що виходити на службу не бажає та не буде. Повідомив, що поштою надсилав рапорт на ім'я начальника ГУНП в Харківській області з проханням звільнити його зі служби в Національній поліції України за власним бажанням з 01.11.2024. У ході телефонної розмови лейтенанту поліції ОСОБА_1 роз'яснено, що на підставі відсутності на службі без поважних причин буде проведено службове розслідування, за результатами якого відносно нього може бути застосовано дисциплінарне стягнення у вигляді звільнення зі служби в Національній поліції України. На що лейтенант поліції ОСОБА_1 повідомив, що розуміє та усвідомлює це, але все одно на службу виходити не бажає і не буде. Починаючи з 22.11.2024 за кожний день не виходу на службу лейтенанта поліції ОСОБА_1 , складено акти про відсутність на службі та не виконання своїх службових обов'язків. Керівництвом ВП № 1 Ізюмського РУП під час проведення оперативних нарад та щоденних інструктажів увага особового складу постійно наголошується на дотриманні дисципліни та законності поліцейськими ВП № 1 Ізюмського РУП. Питання дисципліни тримається на постійному контролі.
Пояснення капітана поліції ОСОБА_3 підтверджуються скріншотами з зображеннями журналу вихідних та вхідних дзвінками лейтенанту поліції ОСОБА_1 (+38 099 022 12 13) та його матері - ОСОБА_5 ( НОМЕР_2 ). Також, надані скріншоти з месенджера «WhatsApp», які підтверджують, що лейтенант поліції ОСОБА_1 був поінформований про порядок подання та розгляду рапорту про звільнення з Національної поліції України.
З наданих світлин встановлено, що капітан поліції ОСОБА_3 здійснювала телефонні дзвінки лейтенанту поліції ОСОБА_1 на номер телефону ( НОМЕР_1 ) 22.11.2024 о 11:22 та 23.11.2024 о 10:38 але абонент не відповідав. Після цього, 23.11.2024 о 10:42 капітан поліції ОСОБА_3 відправила повідомлення за допомогою месенджера «WhatsApp» лейтенанту поліції ОСОБА_1 з текстом: «Доброго дня, Ви ще на лікарняному?». Відповідь від лейтенанта поліції ОСОБА_1 на мобільний телефон ОСОБА_3 не надходила.
Цього ж дня, о 10:54 капітан поліції ОСОБА_3 здійснила телефонний дзвінок ОСОБА_5 ( НОМЕР_2 ), але вона теж не відповіла. 24.11.2024 о 12:36 капітан поліції ОСОБА_3 написала повідомлення ОСОБА_5 за допомогою месенджера «WhatsApp» з текстом: «Доброго дня, Вас турбує старший інспектор з кадрового забезпечення відділу поліції № 1 Ізюмського РУП ОСОБА_6 , я вибачаюсь що у вихідний день, але я вже третій день телефоную Вашому сину ОСОБА_7 , який є нашим співробітником, але його номер поза зоною досяжності. Під час останньої розмови з ним, ОСОБА_8 повідомив, що йому на прийом до лікаря 21.11.2024, ми з ним домовились, що він мені зателефонує, але він цього не зробив на жаль. Ми не розуміємо чи перебуває він на сьогодні на лікарняному і взагалі, як він. Будь-ласка, нехай він з нами зв'яжеться. Дякую.».
Цього ж дня о 13:21 капітану поліції ОСОБА_3 зі свого особистого номеру ( НОМЕР_1 ) зателефонував лейтенант поліції ОСОБА_1 . Розмова продовжувалась 6 хвилин.
Опитаний у ході службового розслідування начальник СРПП ВП № 1 Ізюмського РУП ГУНП в Харківській області капітан поліції ОСОБА_9 у власних поясненнях зазначив, що в нього в підпорядкуванні знаходиться інспектор СРПП ВП № 1 Ізюмського РУП лейтенант поліції ОСОБА_1 . З 23.10.2024 останній перебував на лікарняному, про що вранці повідомив капітана поліції ОСОБА_9 та пояснив, що отримав травму ноги, коли йшов по сходинках свого під'їзду. 21.11.2024 капітан поліції ОСОБА_3 повідомила капітана поліції ОСОБА_9 про те, що лейтенант поліції ОСОБА_1 закрив свій лікарняний. Цього ж дня капітан поліції ОСОБА_9 здійснив неодноразові спроби додзвонитися до лейтенанта поліції ОСОБА_1 на його особистий номер ( НОМЕР_1 ). Дзвінки здійснювались за допомогою стільникового зв'язку та месенджерів «Viber» та «WhatsApp», з метою встановити інформацію про його місце перебування та причини відсутності на робочому місці. Але абонент постійно знаходився за межами дії стільникової мережі та на дзвінки у месенджерах не відповідав. 23.11.2024 капітан поліції ОСОБА_9 попросив свого підлеглого поліцейського, інспектора СРПП ВП № 1 Ізюмського РУП старшого лейтенанта поліції ОСОБА_10 , заїхати після зміни додому до лейтенанта поліції ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_1 , оскільки йому було по дорозі. Після прибуття старшого лейтенанта поліції ОСОБА_10 за вказаною адресою встановлено, що двері квартири ніхто не відчиняє, а на території даного будинку відсутній автомобіль, яким користується лейтенант поліції ОСОБА_1 , «DAEWOO LANOS» синього кольору.
Опитаний в ході службового розслідування т.в.о. заступника начальника СРПП ВП №1 Ізюмського РУП ГУНП в Харківській області майор поліції ОСОБА_11 надав пояснення аналогічного змісту до пояснень капітана поліції ОСОБА_9 .
Опитаний у ході службового розслідування інспектор СРПП ВП № 1 Ізюмського РУП ГУНП в Харківській області старший лейтенант поліції ОСОБА_10 пояснив, що разом з ним службу в СРПП ВП № 1 Ізюмського РУП проходить лейтенант поліції ОСОБА_1 . Старший лейтенант поліції ОСОБА_10 повідомив, що він отримав від начальника СРПП ВП № 1 Ізюмського РУП капітана поліції ОСОБА_9 вказівку здійснити виїзд за адресою проживання лейтенанта поліції ОСОБА_1 , а саме: АДРЕСА_1 , з метою повідомлення останнього про необхідність виходу на службу та інформування керівництва ВП № 1 Ізюмського РУП про стан його здоров'я та місце проходження лікування. По прибуттю за вищевказаною адресою двері квартири ніхто не відчинив, на телефонні дзвінки лейтенант поліції ОСОБА_1 не відповідав, про що було одразу повідомлено капітана поліції ОСОБА_9 .
Опитаний у ході службового розслідування начальник ВП № 1 Ізюмського РУП ГУНП в Харківській області полковник поліції ОСОБА_4 пояснив, що на посаді інспектора СРПП ВП № 1 Ізюмського РУП проходить службу лейтенант поліції ОСОБА_1 23.10.2024 старший інспектор з СКЗ ВП № 1 Ізюмського РУП капітан поліції ОСОБА_3 повідомила полковника поліції ОСОБА_4 про те, що лейтенант поліції ОСОБА_1 з 23.10.2024 знаходиться на лікарняному через травму ноги. 01.11.2024 поштою до ВП № 1 Ізюмського РУП надійшов рапорт ОСОБА_1 , з проханням звільнити його з органів Національної поліції України з 01.11.2024 за власним бажанням (вх. № 9671 від 01.11.2024). У зв'язку з тим, що начальник ВП № 1 Ізюмського РУП не наділений правом приймати/звільняти зі служби в Національній поліції до рапорту ОСОБА_1 зібрано та підготовлено пакет документів, який за вих. № 17715/119-68/01-2024 від 06.11.2024 направлено до УКЗ ГУНП Харківській області для вирішення питання по суті. 22.11.2024 капітаном поліції ОСОБА_3 повідомлено полковника поліції ОСОБА_4 про те, що лейтенант поліції ОСОБА_1 нібито повинен був 21.11.2024 закрити лікарняний та 22.11.2024 приступити до виконання своїх службових обов'язків. Встановити інформацію про закриття лікарняного лейтенантом поліції ОСОБА_1 , його стан здоров'я та його місце знаходження не надалось можливим, оскільки мобільний телефон лейтенанта поліції ОСОБА_1 ( НОМЕР_1 ) знаходився поза зоною досяжності. 25.11.2024 полковником поліції ОСОБА_4 доповідною запискою з викладенням всіх обставин повідомлено начальника Ізюмського РУП ГУНП в Харківській області полковника поліції ОСОБА_12 (вих. № 18736/119-68/01-2024 від 25.11.2024). Починаючи з 22.11.2024 за кожний день не виходу на службу лейтенанта поліції ОСОБА_1 , складено акти про відсутність на службі та не виконання своїх службових обов'язків. Полковник поліції ОСОБА_4 додатково повідомляє, що під час проведення оперативних нарад та проведення щоденних інструктажів постійно наголошується увага на дотриманні дисципліни та законності поліцейськими ВП № 1 Ізюмського РУП. Питання дисципліни тримається у нього та керівників служб на особистому постійному контролі.
Опитаний у ході службового розслідування старший інспектор відділу комплектування управління кадрового забезпечення ГУНП в Харківській області підполковник поліції ОСОБА_13 у власних поясненнях зазначив, що 06.11.2024 за вх. № 8917 він отримав рапорт інспектора СРПП ВП № 1 Ізюмського РУП лейтенанта поліції ОСОБА_1 В даному рапорті останній висловив своє бажання звільнитися за пунктом 7 частини першої статті 77 Закону України «Про Національну поліцію» (за власним бажанням) з 01.11.2024. Підполковник поліції ОСОБА_13 пояснює, що рапорт на виконання надійшов після закінчення терміну до його виконання лейтенанту поліції ОСОБА_1 відправлено лист-відповідь від 11.11.2024 за вих. № 6035вс/119-12/2024 про розгляд рапорту по суті. Одночасно до Ізюмського РУП ГУНП в Харківській області направлені лист та рапорт лейтенанта поліції ОСОБА_1 для розгляду та підготовки матеріалів.
Вивчаючи дані порталу електронних послуг Пенсійного фонду України у розділі листків непрацездатності дисциплінарною комісією підтверджені дати відкриття та закриття лікарняних лейтенантом поліції ОСОБА_1 .
Встановлено, що останній звернувся до КНП «Слобожанська лікарня» Слобожанської селищної ради Чугуївського району Харківської області, в якій він відкрив лікарняний з 23.10.2024 по 01.11.2024 у зв'язку з тимчасовою непрацездатністю внаслідок захворювання або травми, що не пов'язані з нещасним випадком на виробництві.
02.11.2024 лейтенант поліції ОСОБА_1 продовжив лікарняний до 11.11.2024 з тим же діагнозом.
12.11.2024 ним в останній раз продовжено лікарняний в тому ж закладі охорони здоров'я до 21.11.2024 з тим самим діагнозом.
Відповідно до порталу електронних послуг Пенсійного фонду України з 22.11.2024 по 03.12.2024 відкриті листи непрацездатності на ім'я лейтенанта поліції ОСОБА_1 не значаться.
З метою встановлення суми грошового забезпечення, яке було нараховано та виплачено лейтенанту поліції ОСОБА_1 за період його безпідставної відсутності на службі без поважних причин у робочі часи робочих днів в період з 22.11.2024 по 30.11.2024, направлено лист начальникові УФЗБО ГУНП в Харківській області полковнику поліції ОСОБА_14 від 11.12.2024 № 2403/119-15/01-2024 з проханням надати довідку про доходи лейтенанта поліції ОСОБА_1 щодо нарахування йому грошового забезпечення за вказаний період.
13.12.2024 з УФЗБО ГУНП в Харківській області (вих. № 3395/119-29/02-2024 від 13.12.2024) до УГІ ГУНП в Харківській області надійшов лист-відповідь з додатком у вигляді довідки про доходи № 1188 від 11.12.2022 лейтенанта поліції ОСОБА_1 за період часу з 22.11.2024 по 30.11.2024.
Відповідно до довідки про доходи № 1188 від 11.12.2022, лейтенанту поліції ОСОБА_1 в період часу з 22.11.2024 по 30.11.2024 нараховано грошове забезпечення в сумі 6135 грн 91 коп.
У ході проведення службового розслідування головою дисциплінарної комісії капітаном поліції ОСОБА_15 та членами дисциплінарної комісії у складі майора поліції ОСОБА_16 та лейтенанта поліції ОСОБА_17 11.12.2024 складено «Акт огляду засобу (програми) електронної комунікації» №2405/119-15-2024, з якого встановлено, що 09.12.2024 та 10.12.2024 лейтенанту поліції ОСОБА_1 неодноразово здійснено телефонні дзвінки, але останній постійно знаходився поза зоною дії стільникової мережі та відправлено повідомлення за допомогою месенджера «WhatsApp» та електронної пошти « ІНФОРМАЦІЯ_1 ». Останньому повідомлено, що наказом ГУНП в Харківській області від 09.12.2024 № 2610 призначено службове розслідування за фактом можливого порушення ним службової дисципліни, що виразилось у неприбутті до місця несення служби та невиконанням своїх службових обов'язків. Крім того, йому вказано на необхідність прибути 11.12.2024 до УГІ ГУНП в Харківській області для надання письмових пояснень, а також повідомлено контактний телефон голови дисциплінарної комісії, але зворотного зв'язку у будь-якому вигляді від лейтенанта поліції ОСОБА_1 не надійшло.
Також, в присутності членів дисциплінарної комісії 11.12.2024 за допомогою месенджера «WhatsАpp» здійснені телефонні дзвінки лейтенанту поліції ОСОБА_1 , однак останній на телефонний дзвінок не відповідав, у зв'язку з чим складено «Акт про відмову надати пояснення» № 2404/119-15-2024.
Актами про відсутність на службі лейтенанта поліції ОСОБА_1 , складеними та зареєстрованими ВП № 1 Ізюмського РУП: від 22.11.2024 № 18727/119-68/2024; від 23.11.2024 № 18728/119-68/2024; від 25.11.2024 № 18729/119-68/2024; від 26.11.2024 № 18844/119-68/2024; від 27.11.2024 № 18943/119-68/2024; від 28.11.2024 № 19000/119-68/2024; від 29.11.2024 № 19054/119-68/2024; від 30.11.2024 № 19098/119-68/2024; від 02.12.2024 № 19258/119-68/2024; від 03.12.2024 № 19372/119-68/2024, підтверджено, що у робочий час з 22.11.2024 по 03.12.2024 (крім неділі) лейтенант поліції ОСОБА_1 був відсутній на службі без поважних причин та не виконував свої службові обов'язки.
Враховуючи викладене, дисциплінарною комісією встановлено та підтверджено, що з 22.11.2024 по 03.12.2024 лейтенант поліції ОСОБА_1 безпідставно відсутній на службі без поважних причин та не виконує свої службові обов'язки.
Відповідно до частини першої статті 3 Закону України «Про Національну поліцію» у своїй діяльності поліція керується Конституцією України, міжнародними договорами України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, цим та іншими законами України, актами Президента України та постановами Верховної Ради України, прийнятими відповідно до Конституції та законів України, актами Кабінету Міністрів України, а також виданими відповідно до них актами Міністерства внутрішніх справ України, іншими нормативно-правовими актами.
Відповідно до пункту 24 частини першої статті 23 Закону України «Про Національну поліцію», поліція відповідно до покладених на неї завдань: бере участь відповідно до повноважень у забезпеченні та здійсненні заходів правового режиму воєнного або надзвичайного стану, зони надзвичайної екологічної ситуації у разі їх введення на всій території України або в окремій місцевості.
Відповідно до частини другої статті 24 Закону України «Про Національну поліцію», у разі виникнення загрози державному суверенітету України та її територіальної цілісності, а також у ході відсічі збройної агресії проти України органи та підрозділи, що входять до системи поліції, відповідно до законодавства України беруть участь у виконанні завдань територіальної оборони, забезпеченні та здійсненні заходів правового режиму воєнного стану у разі його оголошення на всій території України або в окремій місцевості.
Відповідно до частини першої статті 16 Закону України «Про правовий режим воєнного стану» за рішенням Ради національної безпеки і оборони України, введеним у дію в установленому порядку указом Президента України, утворені відповідно до законів України військові формування залучаються разом із правоохоронними органами до вирішення завдань, пов'язаних із запровадженням і здійсненням заходів правового режиму воєнного стану, згідно з їх призначенням та специфікою діяльності.
Згідно з вимогами статті 17 Закону України «Про правовий режим воєнного стану», органи державної влади України, Верховна Рада Автономної Республіки Крим, Рада міністрів Автономної Республіки Крим та органи місцевого самоврядування, підприємства, установи, організації, громадські об'єднання, а також громадяни зобов'язані сприяти діяльності військового командування та військових адміністрацій у запровадженні та здійсненні заходів правового режиму воєнного стану на відповідній території.
Наказом Національної поліції України від 23.02.2022 № 171 «Про переведення особового складу на посилений варіант службової діяльності та Ситуаційного центру Національної поліції України й ситуаційних центрів головних управлінь Національної поліції в надзвичайний (позаплановий) режим діяльності» особовий склад Національної поліції України переведено на посилений варіант несення служби.
Відповідно до пункту 2 наказу ГУНП в Харківські області від 07.03.2024 № 620 «Про заходи зміцнення службової дисципліни та затвердження Положення про розподіл службового часу для поліцейських ГУНП в Харківській області», поліцейські ГУНП зобов'язані дотримуватися вимог, викладених у додатку 1 до цього наказу - Положення про розподіл службового часу для поліцейських ГУНП в Харківській області.
Відповідно до вимог підпункту 2.2 розділу ІІІ Положення про розподіл службового часу для поліцейських ГУНП в Харківській області (далі - Положення), затвердженого наказом ГУНП в Харківські області від 07.03.2024 № 620, початок робочого дня поліцейського починається з 09:00 до 18:00, з 13:00 до 14:00 обідня перерва.
Згідно пункту 1 розділу ІV цього ж Положення, поліцейський повідомляє свого безпосереднього керівника про свою відсутність на службі в письмовій формі (час, з якого буде відсутній; підстави відсутності) засобами електронного чи поштового зв'язку.
У спірних правовідносинах, лейтенант поліції ОСОБА_1 з 22.11.2024 по 03.12.2024 був відсутній на службі без поважних причин.
Відповідно до вимог пункту 24 постанови Пленуму Верховного суду України «Про практику розгляду судами трудових спорів» № 9 від 06.11.1992, прогулом визнається відсутність працівника на роботі як протягом усього робочого часу, так і більше трьох годин безперервно або сумарно протягом робочого дня без поважних причин.
Службовим розслідуванням встановлено, що лейтенант поліції ОСОБА_1 відповідно до вимог статті 64 Закону України «Про Національну поліцію» склав Присягу на вірність Українському народові, згідно з якою, присягав вірно служити Українському народові, дотримуватися Конституції та законів України, втілювати їх у життя, поважати та охороняти права і свободи людини, честь держави, з гідністю нести високе звання поліцейського та сумлінно виконувати свої службові обов'язки.
Відповідно до пункту 1 частини третьої статті 1 Дисциплінарного статуту, поліцейський зобов'язаний бути вірним Присязі поліцейського, мужньо і вправно служити народу України.
Згідно пункту 1 частини першої статті 18 Закону України «Про Національну поліцію», поліцейський зобов'язаний неухильно дотримуватися положень Конституції України, законів України та інших нормативно-правових актів, що регламентують діяльність поліції та Присяги поліцейського.
Згідно з вимогами статті 12 Дисциплінарного статуту, дисциплінарним проступком визнається протиправна винна дія чи бездіяльність поліцейського, що полягає в порушенні ним службової дисципліни, невиконанні чи неналежному виконанні обов'язків поліцейського або виходить за їх межі, порушенні обмежень та заборон, визначених законодавством для поліцейських, а також у вчиненні дій, що підривають авторитет поліції.
Законодавець висуває підвищені вимоги до поліцейського, що пов'язано з особливим статусом Національної поліції, а також спрямованістю діяльності поліції на служіння суспільству шляхом забезпечення охорони прав і свобод людини, підтримання публічної безпеки і порядку.
У свою чергу, недотримання поліцейським вищезазначених вимог є дисциплінарним проступком, за вчинення якого до порушника застосовуються заходи дисциплінарного стягнення.
Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що дисциплінарна комісія прийшла до вірного висновку, що лейтенантом поліції ОСОБА_1 вчинено дисциплінарний проступок, що виразився в порушенні вимог: статті 64 Закону України «Про Національну поліцію» в частині порушення Присяги поліцейського; підпункту 2.2 розділу ІІІ, пункту 1 розділу ІV Положення, затвердженого наказом ГУНП в Харківській області від 07.03.2024 №620, що призвело до порушень вимог пункту 1 частини третьої статті 1 Дисциплінарного статуту у частині невиконання зобов'язання бути вірним Присязі поліцейського.
Як наслідок, вказані дії лейтенанта поліції ОСОБА_1 призвели до порушення ним пунктів 1, 2 частини першої статті 18 Закону України «Про Національну поліцію» в частині не дотримання законів України та інших нормативно-правових актів, що регламентують діяльність поліції, Присяги поліцейського.
Висновок службового розслідування затверджено 13.12.2024 року, таким чином службове розслідування проведено у визначений Дисциплінарним статутом строк.
За результатом службового розслідування, наказом начальника Головного управління Національної поліції в Харківський області від 19.12.2024 № 1291 до лейтенанта поліції ОСОБА_1 застосовано дисциплінарне стягнення у вигляді звільнення зі служби в поліції, яке реалізовано наказом від 30.12.2024 № 625 о/с "По особовому складу" про звільнення інспектора сектору реагування патрульної поліції Відділу поліції № 1 Ізюмського районного управління поліції Головного управління Національної поліції в Харківській області лейтенанта поліції ОСОБА_1 за п. 6 ч. 1 ст. 77 Закону України "Про Національну поліцію" (у зв'язку з реалізацією дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби, накладеного відповідно до Дисциплінарного статуту Національної поліції України).
Беручи до уваги встановлені судом обставини справи, наявність порушень, які мають місце, надані сторонами докази та пояснення, оцінюючи вчинені позивачем порушення в сукупності, суд дійшов висновку, що відповідачем за вчинений дисциплінарний проступок до позивача застосовано стягнення співмірне та справедливе вчиненому дисциплінарному проступку.
На підставі вказаного судом встановлено, що під час прийняття оскаржуваного наказу відповідачем враховано характер вчинених позивачем порушень, обставини, за яких вони були вчинені, особу порушника, ступінь його вини, попередню поведінку поліцейського, його ставлення до служби.
Суд, також оцінивши всі встановлені обставини в сукупності, вважає, що оскаржувані накази є обґрунтованими та правомірними. Під час судового розгляду судом не встановлено протиправності дій відповідача відносно позивача, позивачем належних доказів протиправності дій відповідача чи оскаржуваних наказів також не надано.
При цьому, суд відхиляє посилання позивача на те, що відповідач залишив поза увагою наданий ним рапорт від 28.10.2024 про звільнення і взагалі не надав йому належної оцінки, з огляду на наступне.
З метою оптимізації діяльності поліції, у тому числі під час дії воєнного стану 15.03.2022 прийнято Закон України від 15.03.2022 № 2123-IX "Про внесення змін до законів України "Про Національну поліцію" та "Про Дисциплінарний статут Національної поліції України" (далі - Закон № 2123-IX), який набрав чинності з 01.05.2022.
Законом № 2123-IX внесені зміни до Закону № 580-VIII до статей 60 та 65 Закону №580-VIII.
Зокрема, частину 1 статті 60 Закону № 580-VIII викладено в наступній редакції "Відносини, що виникають у зв'язку зі вступом, проходженням та припиненням служби в поліції, регулюються цим Законом та іншими нормативно-правовими актами з питань проходження служби в поліції".
А частину восьму статті 65 Закону № 580-VIII доповнено абзацом другим та зазначено, що поліцейські зобов'язані проходити службу там, де це викликано інтересами служби і обумовлено наказами керівника органу (закладу, установи) поліції, до повноважень якого належить право призначення на посаду та звільнення з посади.
Розділом ІІ Закону № 2123-IX визначено, що пункт 1 розділу I цього Закону діє тимчасово, на період введення в Україні воєнного стану, здійснення заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації та/або інших держав проти України та 60 днів після цього.
З наведеного вбачається, що зміни в спеціальному законодавстві з питань проходження служби в поліції, що відбулися з 01.05.2022, виключають можливість субсидіарного застосування загальних норм трудового законодавства та інших загальних законів до регулювання порядку проходження та припинення служби поліцейськими, отже повинні застосовуватися тільки норми, що встановлені Законом № 580-VIII.
Зміни в спеціальному законодавстві з питань проходження служби в поліції, що відбулися з 01 травня 2022 року, виключили можливість субсидіарного застосування норм трудового законодавства до регулювання порядку переміщення поліцейських, відтак, аргументи позивача (з посиланням на практику Верховного Суду, що сформована до внесення таких змін) про необхідність застосування до спірних правовідносин приписів КЗпП України є неприйнятними.
Подібна правова позиція сформульована та викладена Верховним Судом у постанові від 25.05.2023 у справі № 620/3663/19, в якій Верховний Суд відступив від раніше сформованої практики Верховного Суду щодо субсидіарного застосування загальних норм трудового законодавства, та сформував новий висновок про неможливість такого застосування після змін в спеціальному законодавстві з питань проходження служби в поліції, що набули чинності з 01.05.2022 на підставі Закону № 2123-IX, а саме: «п.55 Постанови».
Указом Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України "Про правовий режим воєнного стану" введено в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб, який в подальшому неодноразово був продовжений та діє й досі.
Нормами спеціального законодавства, якими насамперед є Закон України «Про Національну поліцію» та Закон України «Про Дисциплінарний статут Національної поліції України» не визначено строк розгляду керівником рапорту поліцейського на звільнення.
Так, звільнення поліцейського зі служби за власним бажанням має певний порядок і особливості, зокрема такі як попередження прямого начальника про звільнення не пізніш ніж за три місяці до дня звільнення (п. 68 Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ № 114) або за домовленістю, під якою необхідно розуміти зазначення у рапорті конкретної дати, з якої (до настання якої) працівник має бажання звільнитися зі служби до закінчення передбаченого п. 68 Положення № 114 строку та згоду уповноваженого органу звільнити цього працівника у визначений ним термін.
У спірних правовідносинах, 28.10.2024 лейтенант поліції ОСОБА_1, поштою на адресу ВП № 1 Ізюмського РУП (вул. Захисників України, буд. 33, м. Балаклія Ізюмського району Харківської області) надіслав рапорт з проханням звільнити його зі служби в поліції за власним бажанням з 01.11.2024 (вх. ВП № 1 Ізюмського РУП від 01.11.2024 за № 9671).
На підставі поданого рапорту, СКЗ ВП № 1 Ізюмського РУП підготовлені відповідні матеріали на звільнення ОСОБА_1 та під супровідний лист направлені до УКЗ ГУНП в області (вих. ВП № 1 Ізюмського РУП від 06.11.2024 за № 17715/119-68/01-2024) для прийняття рішення.
Також, лейтенанту поліції ОСОБА_1 на адресу місця проживання, яку він зазначив в рапорті на звільнення, направлено листа з роз'ясненням про те, що питання щодо його звільнення буде вирішено після виходу з лікарняного (вих. від 11.11.2024 за вих. № 6035вс/119-12/2024).
Отже, вирішення питання щодо звільнення позивача за власним бажанням відкладено до виходу позивача з лікарняного. Згоди на звільнення позивача за власним бажанням (під час перебування на лікарняному) відповідачем надано не було.
Строк попередження прямого начальника про звільнення не пізніш ніж за три місяці до дня звільнення позивачем не додержано.
Наявними у справі матеріалами підтверджено відсутність домовленості між позивачем та його керівництвом, тому за відсутності доказів іншого, ОСОБА_1 повинен був, після припинення лікування, вийти на службу та зобов'язаний був перебувати на робочому місці, виконуючи службові обов'язки.
Таким чином, рапорт ОСОБА_1 від 28.10.2024 не був погоджений, а тому відповідний наказ про звільнення не виданий.
Окрім того, суд зазначає, що чинним законодавством не передбачено, що написання поліцейським рапорту про звільнення за власним бажанням, повинно припинити службове розслідування і розгляд такого рапорту має пріоритет ніж проведення службового розслідування.
З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що матеріалами справи підтверджено правомірність спірних наказів, а наведені позивачем обґрунтування не дають суду підстав для їх скасування.
Враховуючи позицію ЄСПЛ (в аспекті оцінки аргументів позивача), сформовану у справі "Серявін та інші проти України" (№ 4909/04): згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (RuizTorijav. Spain) № 303-A, пункт 29).
Також згідно з п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення
Відповідно до ч. 2 ст. 6 КАС України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини, а ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" передбачає, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.
Так, усі інші аргументи сторін вивчені судом, однак є такими, що не потребують детального аналізу у судовому рішенні, оскільки вищенаведених висновків суду щодо правомірності оскаржуваних наказів та дій відповідача не спростовують.
Відповідно до ч. 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Оскільки суд дійшов висновку про відсутність підстав для скасування оскаржуваних наказів, то позовні вимоги про поновлення позивача на службі в поліції, стягнення грошового забезпечення за час вимушеного прогулу, які є похідними, також не підлягають задоволенню.
Враховуючи вищевикладене, беручи до уваги докази, наявні в матеріалах справи, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є необґрунтованими, а позов таким що не підлягає до задоволення.
За таких обставин підстави для розподілу судових витрат відсутні.
Керуючись ст. 243, ст. 246, ст.255, ст. 293, ст. 295, ст. 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Адміністративний позов - залишити без задоволення.
Роз'яснити, що судове рішення набирає законної сили відповідно до ст.255 КАС України (а саме: після закінчення строку подання скарги усіма учасниками справи або за наслідками процедури апеляційного перегляду; підлягає оскарженню до Другого апеляційного адміністративного суду у строк згідно з ч.1 ст.295 КАС України (а саме: протягом 30 днів з дати складення повного судового рішення).
Суддя Марина Лук'яненко