04 квітня 2025 року м. Рівне №460/21897/23
Рівненський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Комшелюк Т.О., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання дій протиправними, зобов'язання вчинення певних дій,
ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом (з урахуванням заяви про зміну предмету позову (а. с. 89-95 т.1) до Військової частини НОМЕР_1 , в якому просить:
1 Визнати протиправними дії Військової частини НОМЕР_1 щодо надання відповіддю від 05.05.2023 за № 501/26/266 не повної інформації на запит від 08.04.2023 наданого у відповідності до норм Закону України “Про доступ до публічної інформації» від 13.01.2011 № 2939-VI.
2. Зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 надати достовірну точну та повну інформацію на запит від 08.04.2023 з урахуванням норм Закону України “Про доступ до публічної інформації від 13.01.2011 №2939-VI.
3. Визнати протиправними дії Військової частини НОМЕР_1 щодо надання відповіддю від 19.05.2023 за № 501/26/302 не повної інформації на запит від 13.05.2023 наданого у відповідності до норм Закону України “Про доступ до публічної інформації» від 13.01.2011 №2939-VI.
4. Визнати протиправними дії Військової частини НОМЕР_1 щодо надання відповіддю від 01.06.2023 за №501/26/331 не повної інформації на запит від 13.05.2023 наданого у відповідності до норм Закону України “Про доступ до публічної інформації» від 13.01.2011 №2939-VI.
5. Зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 надати достовірну точну та повну інформацію на запит від 13.05.2023 з урахуванням норм Закону України “Про доступ до публічної інформації» від 13.01.2011 №2939-VI.
6. Визнати протиправними дії Військової частини НОМЕР_1 щодо надання відповіддю від 05.06.2023 за № 501/26/338 не повної інформації на запит від 26.05.2023 наданого у відповідності до норм Закону України “Про доступ до публічної інформації» від 13.01.2011 № 2939-VI.
7. Зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 надати достовірну точну та повну інформацію на запит від 26.05.2023 з урахуванням норм Закону України “Про доступ до публічної інформації» від 13.01.2011 № 2939-VI.
8. Визнати протиправними дії Військової частини НОМЕР_1 щодо надання відповіддю від 04.05.2023 за №501/26/267 не повної інформації на пункт 1-3 запиту від 07.04.2023 наданого у відповідності до норм Закону України “Про доступ до публічної інформації» від 13.01.2011 №2939-VI.
9. Зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 надати достовірну точну та повну інформацію на пункт 1-3 запиту від 07.04.2023 з урахуванням норм Закону України “Про доступ до публічної інформації» від 13.01.2011 №2939-VI.
10. Визнати протиправними дії Військової частини НОМЕР_1 щодо надання відповіддю від 19.05.2023 за № 501/26/303 не повної інформації на запит від 11.05.2023 наданого у відповідності до норм Закону України “Про доступ до публічної інформації» від 13.01.2011 №2939-VI.
11. Визнати протиправними дії Військової частини НОМЕР_1 щодо надання відповіддю від 01.06.2023 за №501/26/332 не повної інформації на запит від 11.05.2023 наданого у відповідності до норм Закону України “Про доступ до публічної інформації» від 13.01.2011 № 2939-VI.
12. Зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 надати достовірну точну та повну інформацію на запит від 11.05.2023 з урахуванням норм Закону України “Про доступ до публічної інформації» від 13.01.2011 №2939-VI.
13. Визнати протиправними дії Військової частини НОМЕР_1 щодо надання відповіддю від 05.06.2023 за № 501/26/337 не повної інформації на запит від 29.05.2023 наданого у відповідності до норм Закону України “Про доступ до публічної інформації» від 13.01.2011 №2939-VI.
14. Зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 надати достовірну точну та повну інформацію на запит від 29.05.2023 з урахуванням норм Закону України “Про доступ до публічної інформації» від 13.01.2011 №2939-VI.
15. Визнати протиправними дії Військової частини НОМЕР_1 щодо відмови відповіддю від 19.07.2023 за № 501/26/403 у наданні інформації на пункт 5 запиту від 29.06.2023 наданого у відповідності до норм Закону України “Про доступ до публічної інформації» від 13.01.2011 №2939-VI.
16. Визнати протиправними дії Військової частини НОМЕР_1 щодо недотримання вимог встановлених ст. 22 Закону України "Про доступ до публічної інформації" від 13.01.2011 №2939-VI відповіддю від 19.07.2023 за № 501/26/403 на пункт 5 запиту від 29.06.2023.
17. Зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 надати достовірну точну та повну інформацію на пункт 5 запиту від 29.06.2023 з урахуванням норм Закону України “Про доступ до публічної інформації» від 13.01.2011 № 2939-VI.
18. Визнати протиправними дії Військової частини НОМЕР_1 щодо недотримання встановленого терміну розгляду звернення від 07.04.2023 наданого у відповідності до норм Законом України "Про звернення громадян" від 02.10.1996 №393/96-ВР.
19. Визнати протиправними дії Військової частини НОМЕР_1 щодо недотримання встановленого терміну розгляду звернення від 08.09.2023 наданого у відповідності до норм Законом України "Про звернення громадян" від 02.10.1996 № 393/96-BP.
20. Визнати протиправними дії Військової частини НОМЕР_1 щодо не надання відповіді на звернення від 08.09.2023 наданого у відповідності до норм Законом України "Про звернення громадян" від 02.10.1996 №393/96-BP.
21. Зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 надати відповідь на звернення від 08.09.2023 наданого у відповідності до норм Законом України "Про звернення громадян" від 02.10.1996 №393/96-ВР.
22. Визнати протиправними дії Військової частини НОМЕР_1 щодо відмови відповіддю від 15.08.2023 за № 501/25/1587 у наданні інформації на запит від 02.08.2023 наданого у відповідності до норм Закону України “Про доступ до публічної інформації» від 13.01.2011 №2939-VI.
23. Визнати протиправними дії Військової частини НОМЕР_1 щодо недотримання вимог встановлених ст.22 Закону України "Про доступ до публічної інформації" 13.01.2011 №2939-VI відповіддю від 15.08.2023 за №501/25/1587 на запит від 02.08.2023.
24. Зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 надати достовірну точну та повну інформацію на запит від 02.08.2023 з урахуванням норм Закону України “Про доступ до публічної інформації» від 13.01.2011 №2939-VI.
25. Визнати протиправними дії Військової частини НОМЕР_1 щодо надання неповної інформації на запит від 18.09.2023 наданого у відповідності до норм Закону України “Про доступ до публічної інформації» від 13.01.2011 №2939-VI.
26. Зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 надати достовірну точну та повну інформацію на запит від 18.09.2023 з урахуванням норм Закону України “Про доступ до публічної інформації» від 13.01.2011 №2939-VI.
Стягнути з відповідача на користь ОСОБА_1 моральну шкоду у розмірі 3000грн.
Стягнути з відповідача на користь ОСОБА_1 витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 8000грн (а. с. 79-80 т.1).
Позовні вимоги ґрунтуються на тому, що позивач звернувся до відповідача з інформаційними запитими та письмовими зверненнями. У відповідь отримав листи, якими, як стверджує позивач, надано недостовірну та неповну інформацію на поставлені питання. Також позивач вказує на порушення відповідачем встановлених термінів розгляду його скарг. У зв'язку з чим, позивач звернувся до суду за захистом порушених прав. Просить позов вимоги задовольнити в повному обсязі.
Відповідач подав відзив на позовну заяву, у якому позовні вимоги не визнав. На обґрунтування заперечення зазначає, що за результатами розгляду інформаційних запитів, скарг та звернень позивачу надіслано листи, у яких викладена достовірна, точна та повна запитувана ним інформація. Окрім того, по переважній більшості запитуваної інформації прийняті судові рішення, які набрали законної сили. Стверджує, що позивач своїми численними та практично ідентичними запитами зловживає своїм правом на звернення та спричиняє надмірне навантаження на державні органи. Просить в задоволенні позову відмовити повністю.
Також відповідачем подано заперечення на заяву про стягнення витрат на правничу допомогу в якому зауважує, що позивач не надав жодних підтверджуючих документів, що він поніс фактичні витрати, пов'язані з наданням йому професійної правничої допомоги, отже стягнення таких витрат не підлягає до задоволення.
Позивач подав заяву (фактично відповідь на відзив) в якій відхиляє доводи відзиву з тотожних змісту позовної заяви підстав (а. с. 112-113 т. 1).
Позовна заява надійшла до суду 19.09.2023.
За наслідками автоматизованого розподілу справи між суддями вказаний позов переданий для розгляду судді Гудимі Н.С.
Ухвалою суду від 27.09.2023 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.
Ухвалою від 10.04.2024 суд залишив позовну заяву без руху з підстав, визначених ч.13 ст.171 КАС України.
Ухвалою суду від 25.04.2024 відмовлено у задоволенні клопотання про звільнення позивача від сплати судового збору від 22.04.2024 та продовжено строк для усунення недоліків позовної заяви шляхом подання до суду документа про сплату судового збору.
Ухвалою суду від 07.05.2024 відмовлено у задоволенні заяви ОСОБА_1 про звільнення від сплати судового збору від 03.05.2024 та продовжено останньому строк для усунення недоліків позовної заяви шляхом подання до суду документа про сплату судового збору.
Ухвалою суду від 13.05.2024 відмовлено у задоволенні заяви ОСОБА_1 про звільнення від сплати судового збору від 10.05.2024 та залишено позовну заяву без розгляду.
Постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 26.11.2024, ухвалу Рівненського окружного адміністративного суду від 13.05.2024 скасовано, а справу передано для продовження розгляду судом першої інстанції.
Ухвалою суду від 24.02.2025 продовжено розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.
28 лютого 2025 року на підставі розпорядження керівника апарату Рівненського окружного адміністративного суду від 28 лютого 2025 року № 541 проведений повторний автоматизований розподіл даної справи у зв'язку з відрахуванням зі штату Рівненського окружного адміністративного суду судді Гудими Н.С., головуючої судді у справі №460/21897/23.
За наслідками повторного автоматизованого розподілу справи між суддями адміністративну справу №460/21897/23 передано для розгляду судді Комшелюк Т.О.
Ухвалою суду від 03 березня 2025 справу прийнято до провадження судді Комшелюк Т.О.
Розглянувши заяви по суті, з'ясувавши обставини адміністративної справи в їх сукупності, перевіривши їх дослідженими доказами, суд враховує наступне.
За нормами ст. 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 5 КАС України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом: 1) визнання протиправним та не чинним нормативно-правового акта чи окремих його положень; 2) визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень; 3) визнання дій суб'єкта владних повноважень протиправними та зобов'язання утриматися від вчинення певних дій; 4) визнання бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправною та зобов'язання вчинити певні дії; 5) встановлення наявності чи відсутності компетенції (повноважень) суб'єкта владних повноважень; 6) прийняття судом одного з рішень, зазначених у пунктах 1 - 4 цієї частини та стягнення з відповідача - суб'єкта владних повноважень коштів на відшкодування шкоди, заподіяної його протиправними рішеннями, дією або бездіяльністю.
Захист порушених прав, свобод чи інтересів особи, яка звернулася до суду, може здійснюватися судом також в інший спосіб, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
За приписами частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Частинами першою та другою статті 7 Закону України від 02.10.1992 № 2657-XII «Про інформацію» (далі - Закон № 2657-XII) передбачено, що право на інформацію охороняється законом. Держава гарантує всім суб'єктам інформаційних відносин рівні права і можливості доступу до інформації. Ніхто не може обмежувати права особи у виборі форм і джерел одержання інформації, за винятком випадків, передбачених законом. Кожен має право вільно збирати, зберігати, використовувати і поширювати інформацію усно, письмово або в інший спосіб - на свій вибір.
Здійснення цих прав може бути обмежене законом в інтересах національної безпеки, територіальної цілісності або громадського порядку з метою запобігання заворушенням чи злочинам, для охорони здоров'я населення, для захисту репутації або прав інших людей, для запобігання розголошенню інформації, одержаної конфіденційно, або для підтримання авторитету і неупередженості правосуддя (стаття 34 Конституції України).
Кожен має право на інформацію, що передбачає можливість вільного одержання, використання, поширення, зберігання та захисту інформації, необхідної для реалізації своїх прав, свобод і законних інтересів. Реалізація права на інформацію не повинна порушувати громадські, політичні, економічні, соціальні, духовні, екологічні та інші права, свободи і законні інтереси інших громадян, права та інтереси юридичних осіб (стаття 5 Закону № 2657-XII).
Відповідно до статті 1 Закону України від 13.01.2011 № 2939-VI «Про доступ до публічної інформації» (далі - Закон № 2939-VI) публічна інформація - це відображена та задокументована будь-якими засобами та на будь-яких носіях інформація, що була отримана або створена в процесі виконання суб'єктами владних повноважень своїх обов'язків, передбачених чинним законодавством, або яка знаходиться у володінні суб'єктів владних повноважень, інших розпорядників публічної інформації, визначених цим Законом. Публічна інформація є відкритою, крім випадків, встановлених законом.
Право на доступ до публічної інформації гарантується, зокрема, обов'язком розпорядників інформації надавати та оприлюднювати інформацію, крім випадків, передбачених законом; визначенням розпорядником інформації спеціальних структурних підрозділів або посадових осіб, які організовують у встановленому порядку доступ до публічної інформації, якою він володіє (пункти 1 та 2 частини першої статті 3 Закону № 2939-VI).
Доступ до інформації забезпечується, зокрема, шляхом надання інформації за запитами на інформацію (пункт 2 частини першої статті 5 Закону № 2939-VI).
Розпорядниками інформації для цілей цього Закону визнаються, зокрема, суб'єкти владних повноважень - органи державної влади, інші державні органи, органи місцевого самоврядування, органи влади Автономної Республіки Крим, інші суб'єкти, що здійснюють владні управлінські функції відповідно до законодавства та рішення яких є обов'язковими для виконання (пункт 1 частини першої статті 13 Закону № 2939-VI).
Відповідно до частини четвертої статті 13 Закону № 2939-VI усі розпорядники інформації незалежно від нормативно-правового акта, на підставі якого вони діють, при вирішенні питань щодо доступу до інформації мають керуватися цим Законом.
Кожна особа має право знати у період збирання інформації, але до початку її використання, які відомості про неї та з якою метою збираються, як, ким і з якою метою вони використовуються, передаються чи поширюються, крім випадків, встановлених законом (пункт 1 частини першої статті 10 Закону № 2939-VI).
Оскільки Закон № 2939-VI гарантує відповідне право кожній особі, то його реалізація не залежить від того, чи така особа є приватною, чи перебуває на публічній службі.
Право на інформацію може бути обмежене законом в інтересах національної безпеки, територіальної цілісності або громадського порядку, з метою запобігання заворушенням чи кримінальним правопорушенням, для охорони здоров'я населення, для захисту репутації або прав інших людей, для запобігання розголошенню інформації, одержаної конфіденційно, або для підтримання авторитету і неупередженості правосуддя (частина друга статті 6 Закону № 2657-XII).
Кожен має право на свободу вираження поглядів. Це право включає свободу дотримуватися своїх поглядів, одержувати і передавати інформацію та ідеї без втручання органів державної влади і незалежно від кордонів. Ця стаття не перешкоджає державам вимагати ліцензування діяльності радіомовних, телевізійних або кінематографічних підприємств (пункт 1 статті 10 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 (далі - Конвенція)).
Здійснення цих свобод, оскільки воно пов'язане з обов'язками і відповідальністю, може підлягати таким формальностям, умовам, обмеженням або санкціям, що встановлені законом і є необхідними в демократичному суспільстві в інтересах національної безпеки, територіальної цілісності або громадської безпеки, для запобігання заворушенням чи злочинам, для охорони здоров'я чи моралі, для захисту репутації чи прав інших осіб, для запобігання розголошенню конфіденційної інформації або для підтримання авторитету і безсторонності суду (пункт 2 статті 10 Конвенції).
Критеріями сумісності заходу втручання у право на свободу вираження поглядів із гарантіями статті 10 Конвенції є те, чи ґрунтувалося таке втручання на національному законі, чи переслідувало легітимну мету, що випливає зі змісту пункту 2 вказаної статті, а також чи є відповідний захід необхідним у демократичному суспільстві з метою досягнення такої мети, зокрема чи є він пропорційним останній.
Втручання становитиме порушення гарантій статті 10 Конвенції, якщо воно не відповідатиме будь-якому з означених критеріїв.
Стаття 10 Конвенції не надає фізичним особам права на доступ до інформації, яка знаходиться в розпорядженні держави. Але таке право може виникнути, по-перше, якщо поширення інформації передбачається судовим рішенням (яке у цій справі відсутнє), і, по-друге, коли доступ до інформації має важливе значення для реалізації права на свободу вираження поглядів, і відмова в її наданні є втручанням у це право (див. mutatis mutandis рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2016 у справі «Угорський Гельсінський Комітет проти Угорщини» (Magyar Helsinki Bizottsag v. Hungary, заява № 18030/11, пункт 156) і від 26.03.2020 у справі «Центр демократії та верховенства права проти України» (Centre for Democracy and the Rule of Law v. Ukraine, заява № 10090/16, пункт 96)).
Велика Палата Європейського суду з прав людини у рішенні від 08.11.2016 у справі «Угорський Гельсінський Комітет проти Угорщини» («Magyar Helsinki Bizottsag v. Hungary») (заява № 18030/11) вказала, що те, наскільки заборона доступу до інформації є втручанням у права заявника на свободу вираження поглядів, слід оцінювати у кожному конкретному випадку та з урахуванням його особливих обставин (§ 157). Для цього мають бути оцінені такі критерії (§ 158-170): - Мета запитувача. Необхідно встановити, чи справді отримання інформації є необхідним для реалізації запитувачем інформації його функції зі сприяння публічній дискусії з суспільно важливих питань, і чи справді ненадання інформації створить суттєву перешкоду свободі вираження поглядів; - Характер запитуваної інформації. Інформація, дані або документи, щодо яких вимагається доступ, повинні відповідати вимогам трискладового тесту, тобто збиратися в цілях задоволення саме суспільного інтересу; - Особлива роль запитувача інформації в отриманні та поширенні її серед громадськості. Розраховувати на захист свого права на доступ можуть, насамперед, журналісти, науковці, громадські активісти, зокрема блогери та популярні користувачі соцмереж, громадські організації, діяльність яких пов'язана з питаннями, що становлять суспільний інтерес, а також автори творів з означених питань; - Готовність і доступність запитуваної інформації. Надання інформації не повинно накладати на державні органи надмірного тягаря зі збирання й обробки даних. Доведення дотримання вказаних критеріїв покладається на позивача-запитувача інформації. Особа, у розпорядженні якої знаходиться відповідна інформація та якій адресований запит на інформацію, має перевірити останній на предмет наявності в ньому відповідного обґрунтування.
Частинами першою-другою статті 19 Закону № 2939-VI визначено, що запит на інформацію - це прохання особи до розпорядника інформації надати публічну інформацію, що знаходиться у його володінні.
Запитувач має право звернутися до розпорядника інформації із запитом на інформацію незалежно від того, стосується ця інформація його особисто чи ні, без пояснення причини подання запиту, але з дотриманням, зокрема, пункту 1 частини першої статті 10 Закону № 2939-VI.
Розпорядник інформації має право відмовити в задоволенні запиту в таких випадках: 1) розпорядник інформації не володіє і не зобов'язаний відповідно до його компетенції, передбаченої законодавством, володіти інформацією, щодо якої зроблено запит; 2) інформація, що запитується, належить до категорії інформації з обмеженим доступом відповідно до частини другої статті 6 цього Закону; 3) особа, яка подала запит на інформацію, не оплатила передбачені статтею 21 цього Закону фактичні витрати, пов'язані з копіюванням або друком; 4) не дотримано вимог до запиту на інформацію, передбачених частиною п'ятою статті 19 цього Закону (частина перша статті 22 Закону № 2939-VI).
Відмова у задоволенні запиту на інформацію повинна бути мотивованою (пункт 3 частини четвертої статті 22 Закону № 2939-VІ), тобто у відмові розпорядник інформації зобов'язаний обґрунтувати наявність підстав для обмеження у доступі до публічної інформації, встановлені шляхом застосування «трискладового тесту», передбаченого частиною другою статті 6 Закону № 2939-VI.
Обмеження доступу до інформації здійснюється відповідно до закону при дотриманні сукупності таких вимог: 1) виключно в інтересах національної безпеки, територіальної цілісності або громадського порядку з метою запобігання заворушенням чи злочинам, для охорони здоров'я населення, для захисту репутації або прав інших людей, для запобігання розголошенню інформації, одержаної конфіденційно, або для підтримання авторитету і неупередженості правосуддя; 2) розголошення інформації може завдати істотної шкоди цим інтересам; 3) шкода від оприлюднення такої інформації переважає суспільний інтерес в її отриманні (частина друга статті 6 Закону № 2939-VI).
Обмеження доступу до конкретної інформації, яка є в її розпорядника, допускається за умови застосування цим розпорядником вимог пунктів 1-3 частини другої статті 6 Закону № 2939-VІ у сукупності.
Відсутність висновку розпорядника інформації щодо наявності хоча б однієї з наведених вище трьох підстав означає, що відмова у доступі до публічної інформації є необґрунтованою (див. постанови Великої Палати Верховного Суду від 24.01.2019 у справі № 9901/510/18 та від 10.12.2019 року у справі № 9901/249/19).
Матеріалами справи стверджується, що 08.04.2023 року позивачем направлений запит до відповідача на отримання публічної інформації.
Згідно поданого запиту, позивач просив:
«1. Надати інформацію на якій підставі норми матеріального права, вказати пункт (стаття) нормативно-правового акту України, надало право в/ч НОМЕР_1 під час проведення організаційних заходів в період з 26.04.2017 по 30.07.2017 провести їх в обхід мене з позбавленням мене військової (штатної) посади.
2. Надати інформацію коли та на якій саме підставі в/ч НОМЕР_2 припинило контракт під час звільнення мене з військової служби, який був укладений між мною та Міністерством оборони України згідно вимог п.15 Положення № 1153/2008.
3. Згідно вимог контракту, який укладений у відповідності до п. 15 Положення № 1153/2008, в ч. 2 контракту Міністерство оборони України взяло на себе зобов'язання про: додержання моїх особистих прав і свобод та прав членів моєї сім'ї, включаючи надання пільг, гарантій і компенсацій, призначення мене на військові посади, охорону здоров'я, належне матеріальне забезпечення під час проходження військової служби, виплату грошового забезпечення та інших надбавок, доплат, винагород, премій, у зв'язку з чим, надати інформацію на якій підставі норм матеріального права, вказати пункт (стаття) нормативно-правового акту України надало право в/ч НОМЕР_1 не виконати умов контракту під час проведення організаційних заходів, які були проведені в обхід мене, відповідно додержання моїх прав та законних інтересів не здійснювалось, а навпаки позбавлялось.
4. Надати витяг з наказу командувача Сухопутних військ ЗС України (по особовому складу) про зарахування мене у розпорядження, який охоплює термін перебування мене у розпорядженні з 01.07.2017 по 28.09.2017, дата та Nє мені невідомо, або надати інформацію, що даного наказу не існує.
5. Надати інформацію чи існує будь-який наказ командувача військ оперативного командування « ІНФОРМАЦІЯ_1 » про зарахування мене у розпорядження, який охоплює термін перебування мене у розпорядженні з 01.07.2017 по 28.09.2017, звертаю увагу не у виведення «поза штат», а зарахування у розпорядження, або надати інформацію, що даного наказу не існує.».
Наведений запит отриманий відповідачем 14.04.2023 за вх. № М-2070, про що зазначено останнім у відповіді на такий запит від 05.05.2023 № 501/26/266.
Розгляд запиту продовжений на 20 робочих днів.
За змістом відповіді відповідача від 05.05.2023 № 501/26/266, останній зазначив наступне: « У військовій частині НОМЕР_1 опрацьовано Ваш запит на отримання публічної інформації від 08.04.2022 року (зареєстрований за вх. NєM-2070 від 14.04.2023).
На виконання вимог запиту повідомляємо наступне: відповідно до статті 1 Закону України «Про доступ до публічної інформації» публічна інформація - це відображена та задокументована будь-якими засобами та на будь-яких носіях інформація, що була отримана або створена в процесі виконання суб?єктами владних повноважень своїх обов?язків, передбачених чинним законодавством, або яка знаходиться у володінні суб?єктів владних повноважень, інших розпорядників публічної інформації, визначених цим Законом.
Військова частина НОМЕР_1 як розпорядник публічної інформації може (і має своїм обов?язком) надати тільки ту публічну інформацію, яка вже існує, яку він, з огляду на свій правовий статус, створив, яка певним чином задокументована/відображена на матеріальних носіях інформації і якою (розпорядник) володіє.
Формулювання змісту питань у пунктах 1-3 запиту не може вважатися проханням до особи до розпорядника інформації надати публічну інформацію, що знаходиться у його володінні, тобто запитом на інформацію в розумінні Закону України «Про доступ до публічної інформації».
Вказані пункти запиту викладені Вами у формі причинно-наслідкового твердження, роздумів, власних висновків та вимог трактування норм законодавства, однак не у формі звернення (прохання) про надання конкретної, чітко визначеної інформації або первинного документа, щодо якого зроблено запит та для надання відповіді на який необхідно створити інформацію з проведенням додаткового змістовного аналізу.
Закон України «Про доступ до публічної інформації» не поширюється на відносини у сфері звернень громадян щодо надання юридичної консультації, проведення аналізу правових норм стосовно конкретних обставин, повідомлених запитувачем інформації, тощо, оскільки такі відносини регулюються спеціальним законом - Законом України "Про безоплатну правову допомогу", що визначено постановою Пленуму Вищого адміністративного суду України «Про практику застосування адміністративними судами законодавства про доступ до публічної інформації» від 29.09.2016 № 10.
Враховуючи вищезазначене, повідомляємо, що запитувана інформація, що міститься у пунктах 1-3 запиту від 08.04.2023 не є публічною та не регулюється нормами Закону України «Про доступ до публічної інформації».
Стосовно пункту 4 даного запиту повідомляємо, що рішенням Рівненського окружного адміністративного суду від 23 лютого 2023 року по справі № 817/1578/17 було встановлено, що наказом командувача військ оперативного командування « ІНФОРМАЦІЯ_1 » (по стройовій частині) № 213 від 19.09.2017 Вас було виведено поза штат управління оперативного командування « ІНФОРМАЦІЯ_1 ».
З урахуванням того, що увесь період часу з 07.07.2017 по 12.09.2017 Ви перебували на лікуванні, цей час не був включений до загального періоду перебування у розпорядженні відповідного командира.
Таким чином термін перебування Вас у розпорядженні (поза штатом) охоплює період лише з 19.09.2017 по 21.09.2017, що встановлено вищезазначеним рішенням суду.
Прийняте рішення може бути Вами оскаржено у порядку та строки визначені чинним законодавством.».
З огляду на викладене, судом встановлено, що відповідач надав відповідь на запит позивача від 08.04.2023 по кожному з пунктів.
Судом також досліджені запити позивача від 13.05.2023 та 26.05.2023.
Такі запити отримані відповідачем 19.05.2023 за вх. № М-2534 та 30.05.2023 за вх. № М-2776, зареєстрований 01.06.2023, відповідно.
Відповіді на ці запити надано відповідачем 19.05.2023 № 501/26/302, 01.06.2023 № 501/26/331, 05.06.2023 № 501/26/338.
При цьому суд зазначає, що викладені вимоги у запиті від 13.05.2023 та 26.05.2023 (які містять аналогічні вимоги щодо надання публічної інформації із вимогами запиту від 08.04.2023 щодо виконання умов контракту) питання, за своєю суттю свідчать про наявність у позивача спору із військовою частиною НОМЕР_1 щодо виконання умов контракту про проходження військової служби, запит спрямований на отримання консультативної інформації з правових питань, а інформація, яку просить позивач надати у вказаних запитах, не є публічною інформацією в розумінні приписів статті 1 Закону № 2939-VI.
Зважаючи на викладене позовні вимоги в частині п. 1-7 є безпідставними та необґрунтованими, тому задоволенню не належать.
Щодо запиту позивача від 07.04.2023.
У вказаному запиті позивач просив наступне:
«1. Оскільки в наказі командувача військ оперативного командування « ІНФОРМАЦІЯ_1 » (по стройовій частині) від 19.09.2017 № 213 в пункті 4 визначено: підполковника ОСОБА_1 , старшого офіцера відділу напрямків управління територіальної оборони управління оперативного командування « ІНФОРМАЦІЯ_1 » вивести поза штат управління оперативного командування « ІНФОРМАЦІЯ_1 ».
Підстава: спільні директиви Міністерства оборони України та Генерального штабу
Збройних Сил України від 26.04.2017 № Д-322/1/5дск, від 25.05.2017 № Д-322/1/6дск, від 30.06.2017 № Д-322/1/8дск, переліки змін до штату № 01/132 - Управління оперативного командування « ІНФОРМАЦІЯ_1 » (вх.№ 7071 від 16.06.2017, № 9771 від 28.07.2017).
У зв'язку з чим надати інформацію у якій саме спільній директиві Міністерства оборони України та Генерального штабу ЗС України від 26.04.2017 № Д-322/1/5дск, чи від 25.05.2017 № Д-322/1/6дск, чи від 30.06.2017 № Д-322/1/8дск, та чи у переліку змін до штату № 01/132 - Управління оперативного командування « ІНФОРМАЦІЯ_1 » (вх. № 7071 від 16.06.2017, № 9771 від 28.07.2017) - визначено вивести поза штат управління оперативного командування « ІНФОРМАЦІЯ_1 » підполковника ОСОБА_1 , старшого офіцера відділу напрямків управління територіальної оборони управління оперативного командування « ІНФОРМАЦІЯ_1 ».
2. Надати витяг з документу, яким визначено підполковника ОСОБА_1 , старшого офіцера відділу напрямків управління територіальної оборони управління оперативного командування « ІНФОРМАЦІЯ_1 » вивести поза штат управління оперативного командування « ІНФОРМАЦІЯ_1 », що і слугувало виданню пункту 4 наказу командувача військ оперативного командування « ІНФОРМАЦІЯ_1 » (по стройовій частині) від 19.09.2017 № 213.
Звертаю увагу, якщо документ містить інформацію з обмеженим доступом, для ознайомлення надається інформація, доступ до якої необмежений, тобто надати витяг лише щодо мене про виведення поза штат.
3. Надати інформацію, чи спільні директиви Міністерства оборони України та Генерального штабу Збройних Сил України від 26.04.2017 № Д-322/1/5дск, від 25.05.2017, № Д-322/1/6дск, чи від 30.06.2017 № Д-322/1/8дск, переліки змін до штату № 01/132 - Управління оперативного командування « ІНФОРМАЦІЯ_1 » (вх.№7071 від 16.06.2017, № 9771 від 28.07.2017) - містять вказівку про виведення поза штат управління оперативного командування « ІНФОРМАЦІЯ_1 » підполковника ОСОБА_1 , старшого офіцера відділу напрямків управління територіальної оборони управління оперативного командування « ІНФОРМАЦІЯ_1 », або взагалі не містять.
4. Надати інформацію про дату надходження та реєстрацію у в/ч НОМЕР_1 даного запиту від 07.04.2023.
Відповідачем 04.05.2023 було надано відповідь на запит, в якій останній зазначив, що у військовій частині НОМЕР_1 протягом червня-липня 2017 року на підставі спільних директив Міністерства оборони України та Генерального штабу Збройних Сил України від 26 квітня 2017 № Д-322/1/5дск, від 25 травня 2017 року № Д-322/1/6дск, від 30 червня 2017 року № Д-322/1/8дск, переліку змін до штату № 01/132 - Управління оперативного командування « ІНФОРМАЦІЯ_1 » були проведені організаційно-штатні заходи. Зміни до штату № 01/132 - Управління оперативного командування « ІНФОРМАЦІЯ_1 » введені в дію з 31.07.2017 на підставі наказу командувача військ оперативного командування « ІНФОРМАЦІЯ_1 » (по стройовій частині) від 31.07.2017 № 172. Згідно введених змін до штату, було змінено номенклатуру посад, згідно якої посада позивача була відсутня в новому штаті управління оперативного командування « ІНФОРМАЦІЯ_1 ».
Також відповідачем повідомлено, що дії оперативного командування « ІНФОРМАЦІЯ_1 » щодо виведення його поза штат були предметом судового розгляду у справі № 817/1578/17, і наведено результат розгляду судом даної справи.
Аналогічного змісту запиту від 07.04.2023, містить і запит позивача від 11.05.2023, 29.05.2023.
На запит позивача від 11.05.2023, 29.05.2023 відповідачем надано відповіді від 19.05.2023, від 01.06.2023, від 05.06.2023. Зміст відповідей відповідача на запит позивача від 11.05.2023, 29.05.2023 є тотожним змісту відповіді відповідача на запит від 07.04.2023.
Доказів того, що відповідачем надана неповна, неточна чи недостовірна інформація, позивачем суду не надано.
Зважаючи на викладене, у суду не викликає сумніву, що відповідачем надано повну, точну та достовірну інформацію на запит позивача від 07.04.2023, в тому числі і на п.1-3 цього запиту, від 11.05.2023, 29.05.2023, тому вимоги позивача в цій частині позову (п.8-14 позовних вимог), задоволенню не належать.
Щодо запиту позивача від 29.06.2023.
У вказаному запиті позивач просив наступне:
«1. Надати інформацію коли саме (вказати дату), передано мою заяву від 13.05.2023 до в/ч НОМЕР_3 (щодо компенсації втрати доходу за затримку виплати грошового забезпечення згідно судових рішень).
2. Надати інформацію коли саме (вказати дату), передано мою заяву від 11.05.2023 до в/ч НОМЕР_3 (щодо індексація Г3 за період з 01.01.2015 по 31.12.2015).
3. Надати інформацію коли саме (вказати дату), передано мою заяву від 10.05.2023 до в/ч НОМЕР_4 (щодо перерахунку матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, грошової допомоги для оздоровлення за 2016 - 2017 роки та одноразової грошової допомоги).
4. Надати інформацію коли саме (вказати дату), передано мою заяву від 09.04.2023 до в/4 НОМЕР_3 (щодо індексація ГЗ за період з 01.01.2015 по 31.12.2015).
5. Надати витяг з наказу командувача військ ОК « ІНФОРМАЦІЯ_1 » від 04.08.2017 № 397 щодо виплати мені ЩДГВ на належному аркуші, належної якості, шрифтом не менше 14 (наданий раніше надано не належної якості та мінімальним шрифтом, копія надається).
6. Надати інформацію коли саме (вказати дату), передано мій запит від 10.04.2023 до в/ч НОМЕР_3 .
7. Надати інформацію коли саме (вказати дату), передано мій запит від 12.05.2023 до в/ч НОМЕР_3 .
8. Надати копію наказу командувача військ ОК « ІНФОРМАЦІЯ_1 » (по стройовій частині) від 31.07.2017 № 172 на належних 18 аркушах, належної якості, тобто аналогічний який було надано за виключенням лінії від ксероксу (надана копія наказу №172 на 18 арк., раніше надана не належної якості наявна полоса засвітлення тексту, копія 1-го арк., надається).
9. Надати інформацію коли саме (вказати дату), передано мій запит від 15.05.2023 до в/ч НОМЕР_3 .
10. Надати інформацію коли саме (вказати дату), передано мій запит від 10.05.2023 до в/ч НОМЕР_3 .
11. Надати інформацію про дату надходження та реєстрацію у в/ч НОМЕР_5 даного запиту від 29.06.2023».
Відповідачем 19.07.2023 було надано відповідь на запит позивача від 29.06.2023, в якій останній зазначив наступне:
«1. Заява від 13.05.2023 до військової частини НОМЕР_3 не направлялась.
2. Заяву від 11.05.2023 повторно направлено до військової частини НОМЕР_3 19.07.2023.
3. Заява від 10.05.2023 до військової частини НОМЕР_3 не направлялась.
4. Заяву від 09.04.2023 направлено на адресу військової частини НОМЕР_3 02.05.2023.
5. Витяг з наказу командувача військ оперативного командування « ІНФОРМАЦІЯ_1 » від 04.08.2017 року № 397 «Про виплату щомісячної додаткової грошової винагороди військовослужбовцям військ оперативного командування « ІНФОРМАЦІЯ_1 » уже надавався на Ваш запит, згідно вих. від 27.11.2019 № 501/4376. Витяг з наказу с належної якості, текст документу читається, поля документу не порушено, а вимогами закону не встановлено розмір шрифту надання запитуваної інформації. Після отримання даного витягу, Ви звернулись до суду із оскарженням його в судовому порядку (справа № 460/4474/19), де судом було надано йому правову оцінку.
Враховуючи вищезазначене, Ваше право на отримання інформації порушено не було.
6. Заяву від 10.04.2023 направлено на адресу військової частини НОМЕР_3 02.05.2023.
7. Запит від 12.05.2023 направлено на адресу військової частини НОМЕР_3 25.05.2023.
8. Надаємо копію наказу командувача військ оперативного командування « ІНФОРМАЦІЯ_1 » (по стройовій частині) від 31.07.2017 № 172, на 9 арк.
9. Запит від 15.05.2023 до військової частини НОМЕР_3 не направлявся.
10. Запит від 10.05.2023 направлено на адресу військової частини НОМЕР_3 25.05.2023.
11. Даний запит, згідно трекінгу рекомендованого поштового відправлення № 3301200500505, надійшов на адресу військової частини НОМЕР_1 03.07.2023 та зареєстрований за вх. № M-3401 від 04.07.2023.
Окрім того, додатково повідомляємо, що інформація, яка міститься у пунктах 1-4 та 6-7, 9-11 даного запиту не становить суспільний інтерес та не є публічною в розумінні Закону України «Про доступ до публічної інформації».
Прийняте рішення може бути Вами оскаржено у порядку та строки визначені чинним законодавством».
Із викладеного слідує, що відповідачем надано відповідь на запит по кожному його пункту.
Стосовно п.5 запиту позивача, судом встановлено, що військовою частиною НОМЕР_1 на даний запит, згідно вих. від 27.11.2019 № 501/4376 уже надавався витяг з наказу командувача військ оперативного командування « ІНФОРМАЦІЯ_1 » «Про виплату щомісячної додаткової грошової винагороди військовослужбовцям військ оперативного командування « ІНФОРМАЦІЯ_1 »» від 04.08.2017 № 397.
Витяг з вищезазначеного наказу є належної якості, про що свідчить те, що копія даного витягу була особисто завірена позивачем як доказ по справі та долучена позивачем до позовної заяви по справі №460/4474/19.
Такий витяг з наказу, завірений безпосередньо позивачем, долучений відповідачем до матеріалів цієї справи.
Судом встановлено, що текст документу є читабельним, тобто належної якості.
Так, Законом України «Про доступ до публічної інформації» встановлено забезпечення права кожного на доступ до інформації. Вимоги цього закону забезпечено військовою частиною НОМЕР_1 в повній мірі, а обов'язку повторного надання інформації, якою володіє запитувач, законодавством не встановлено.
Суд уважає, що до матеріалів даного позову позивачем умисно додано не якісну копію витягу з наказу, з метою зловживання правом на звернення та створення штучного спору з військовою частиною НОМЕР_1 , що є недопустимим.
Таким чином, позовні вимоги позивача, викладені у п. 15-17 позову, є безпідставними та необґрунтованими, тому задоволенню не належать.
Щодо позовним вимог позивача, зазначених у п.18-21 позову.
Так, позивач звернувся до відповідача із заявами від 07.04.2023, 08.09.2023 у порядку законодавства про звернення громадян.
Статтею 40 Основного Закону визначено, що усі мають право направляти індивідуальні чи колективні письмові звернення або особисто звертатися до органів державної влади, органів місцевого самоврядування та посадових і службових осіб цих органів, що зобов'язані розглянути звернення і дати обґрунтовану відповідь у встановлений законом строк.
Питання практичної реалізації громадянами України наданого їм Конституцією України права вносити в органи державної влади, об'єднання громадян відповідно до їх статуту пропозиції про поліпшення їх діяльності, викривати недоліки в роботі, оскаржувати дії посадових осіб, державних і громадських органів, а також забезпечення громадянам України можливості для участі в управлінні державними і громадськими справами, для впливу на поліпшення роботи органів державної влади і місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, для відстоювання своїх прав і законних інтересів та відновлення їх у разі порушення, регулюються Законом України "Про звернення громадян" від 02.10.1996 № 393/96-ВР (далі - Закон № 393/96-ВР).
Статтею 3 Закону № 393/96-ВР визначено, що під зверненнями громадян слід розуміти викладені в письмовій або усній формі пропозиції (зауваження), заяви (клопотання) і скарги. Пропозиція (зауваження) - звернення громадян, де висловлюються порада, рекомендація щодо діяльності органів державної влади і місцевого самоврядування, депутатів усіх рівнів, посадових осіб, а також висловлюються думки щодо врегулювання суспільних відносин та умов життя громадян, вдосконалення правової основи державного і громадського життя, соціально-культурної та інших сфер діяльності держави і суспільства. Заява (клопотання) - звернення громадян із проханням про сприяння реалізації закріплених Конституцією та чинним законодавством їх прав та інтересів або повідомлення про порушення чинного законодавства чи недоліки в діяльності підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, народних депутатів України, депутатів місцевих рад, посадових осіб, а також висловлення думки щодо поліпшення їх діяльності. Клопотання - письмове звернення з проханням про визнання за особою відповідного статусу, прав чи свобод тощо. Скарга - звернення з вимогою про поновлення прав і захист законних інтересів громадян, порушених діями (бездіяльністю), рішеннями державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, об'єднань громадян, посадових осіб.
Вимоги до звернення встановлені ст. 5 вказаного Закону, де зазначено, що письмове звернення надсилається поштою або передається громадянином до відповідного органу, установи особисто чи через уповноважену ним особу, повноваження якої оформлені відповідно до законодавства. Письмове звернення також може бути надіслане з використанням мережі Інтернет, засобів електронного зв'язку (електронне звернення).
У зверненні має бути зазначено прізвище, ім'я, по батькові, місце проживання громадянина, викладено суть порушеного питання, зауваження, пропозиції, заяви чи скарги, прохання чи вимоги. Письмове звернення повинно бути підписано заявником (заявниками) із зазначенням дати. В електронному зверненні також має бути зазначено електронну поштову адресу, на яку заявнику може бути надіслано відповідь, або відомості про інші засоби зв'язку з ним. Застосування електронного цифрового підпису при надсиланні електронного звернення не вимагається.
У відповідності до ст. 8 Закону № 393/96-ВР письмове звернення без зазначення місця проживання, не підписане автором (авторами), а також таке, з якого неможливо встановити авторство, визнається анонімним і розгляду не підлягає.
Не розглядаються повторні звернення одним і тим же органом від одного і того ж громадянина з одного і того ж питання, якщо перше вирішено по суті, а також ті звернення, терміни розгляду яких передбачено статтею 17 цього Закону, та звернення осіб, визнаних судом недієздатними.
Рішення про припинення розгляду такого звернення приймає керівник органу, про що повідомляється особі, яка подала звернення.
Згідно з вимогами ч. 1 ст. 20 Закону № 393/96-ВР звернення розглядаються і вирішуються у термін не більше одного місяця від дня їх надходження, а ті, які не потребують додаткового вивчення, - невідкладно, але не пізніше п'ятнадцяти днів від дня їх отримання. Якщо в місячний термін вирішити порушені у зверненні питання неможливо, керівник відповідного органу, підприємства, установи, організації або його заступник встановлюють необхідний термін для його розгляду, про що повідомляється особі, яка подала звернення. При цьому загальний термін вирішення питань, порушених у зверненні, не може перевищувати сорока п'яти днів.
Матеріалами справи стверджується, що на звернення позивача від 07.04.2023, відповідачем надана відповідь 13.05.2023 № 501/26/287 (у відповіді помилково зазначено звернення позивача від 10.04.2023, про що свідчить безпосередньо зміст такої відповіді, який стосується звернення позивача саме від 07.04.2023 стосовно нарахування та виплати компенсації втрати доходу за затримку виплати грошового забезпечення).
На звернення позивача від 08.09.2023, відповідачем надана відповідь 06.10.2023 № 501/26/578 із доказами направлення позивачу.
Зважаючи на положення Закону № 393, судом встановлено дотримання відповідачем строків надання відповіді на звернення позивача від 07.04.2023 та від 08.09.2023, тобто в межах визначеного законом строку. При цьому, позивачу надано належну відповідь на його заяву від 08.09.20023 в порядку Закону України «Про звернення громадян».
Отже, підстави для задоволення позовних вимог, наведених у п. 18-21 позовної заяви відсутні.
Щодо запиту позивача на отримання публічної інформації від 02.08.2023.
У вказаному запиті позивач просив:
«1. Надати інформацію щодо виділених коштів за 2022 рік, та за період з 01.01.2023 року по даний час, на виплати за рішеннями судів, які набрали законної сили для військової частини НОМЕР_3 .
2. Надати інформацію щодо виділених коштів за 2022 рік, та за період з 01.01.2023 року по даний час, на виплати за рішеннями судів, які набрали законної сили для військової частини НОМЕР_6 ».
15.08.2023 відповідачем надано відповідь на запит № 501/25/1587, в якій останній зазначив, що «… відповідно до статті 1 Закону України "Про доступ до публічної інформації публічна інформація - це відображена та задокументована будь-якими засобами та на будь-яких носіях інформація, що була отримана або створена в процесі виконання суб'єктами владних повноважень своїх обов'язків, передбачених чинним законодавством, або яка знаходиться у володінні суб'єктів владних повноважень, інших розпорядників публічної інформації, визначених цим Законом. Визначальною ознакою публічної інформації є те, що вона по своїй суті становить заздалегідь готовий зафіксований на певному носії продукт. Отримувати та/або створювати такий продукт може виключно суб'єкт владних повноважень у процесі здійснення ним своїх управлінських функцій. Оперативне командування " ІНФОРМАЦІЯ_1 " як розпорядник публічної інформації може (і має своїм обов'язком) надати тільки ту публічну інформацію, яка вже існує, яку він, з огляду на свій правовий статус, створив, яка певним чином задокументована/відображена на матеріальних носіях інформації і якою (розпорядник) володіє. Формулювання змісту питання у отриманому запиті не може вважатися проханням до особи розпорядника інформації надати публічну інформацію, що знаходиться у його володінні, тобто запитом на інформацію в розумінні Закону України "Про доступ до публічної інформації, оскільки для надання відповіді на запит необхідно створити запитувану інформацію з проведенням додаткового змістовного аналізу. Окрім того, у Вашому запиті відсутнє обґрунтування: мети запитувача (чи справді отримання інформації є необхідним для реалізації запитувачем інформації його функції зі сприяння публічній дискусії з суспільно важливих питань, і чи справді ненадання інформації створить суттєву перешкоду свободі вираження поглядів), характеру запитуваної інформації (інформація, дані або документи, щодо яких вимагається доступ, повинні відповідати вимогам трискладового тесту, тобто збиратися в цілях задоволення саме суспільного інтересу); особливої ролі запитувача інформації в отриманні та поширенні її серед громадськості (розраховувати на захист свого права на доступ можуть, насамперед, журналісти, науковці, громадські активісти, зокрема блогери та популярні користувачі соцмереж, громадські організації, діяльність яких пов'язана з питаннями, що становлять суспільний інтерес, а також автори творів з означених питань). Прийняте рішення може бути Вами оскаржене у порядку та строки визначені чинним законодавством».
Із викладеного слідує, що запитувана позивачем у запиті від 02.08.2023 інформація не є публічною, оскільки вона не є заздалегідь створеною, не відображена та не задокументована будь-якими засобами чи на будь-яких носіях. Отже відповідачем правомірно відмовлено у наданні такої інформації, тому позовні вимоги, викладені у п. 22-24 є безпідставними і задоволенню не належать.
Щодо запиту позивача від 18.09.2023, то судом встановлено, що зміст такого запиту є ідентичним змісту запиту позивача від 07.04.2023, 11.05.2023, 29.05.2023.
Відповідь на запит позивача надана відповідачем 25.09.2023 № 501/26/546 і зміст такої відповіді є тотожним змісту відповідей на запити позивача від 07.04.2023, 11.05.2023, 29.05.2023.
Доказів того, що відповідачем надана неповна, неточна чи недостовірна інформація, позивачем суду не надано.
За наведеного суд уважає, що відповідачем надано повну, точну та достовірну інформацію на запит позивача від 18.09.2023, тому вимоги позивача в цій частині позову (п.25-26 позовних вимог), задоволенню не належать.
За наведених обставин, судом не встановлено протиправності дій відповідача стосовно розгляду і надання відповідей на запити позивача на отримання публічної інформації та на запити позивача у порядку звернення громадян, отже позовна заява не підлягає до задоволення.
Позовна заява про стягнення моральної шкоди в сумі 3000грн є похідною від первинних вимог.
Позаяк, первинні вимоги не підлягають до задоволення, то і моральна шкода, у даному випадку - відсутня, тобто така вимога теж задоволенню не належить.
Суд також звертає увагу на те, що позивач систематично подає численні запити до відповідача як про надання публічної інформації, так і у порядку законодавства про звернення громадян, при цьому постійно дублюючи зміст таких запитів.
В даному випадку суд констатує, що позивач, своїми ідентичними запитами зловживає положеннями Закону України «Про доступ до публічної інформації», Закону України «Про звернення громадян».
Поняття «зловживання» представлене в статті 17 та статті 35§ 3 (a) Конвенції (зловживання правом на індивідуальне звернення).
За статтею 17 Конвенції жодне з положень цієї Конвенції не може тлумачитись як таке, що надає будь-якій державі, групі чи особі право займатися будь-якою діяльністю або вчиняти будь-яку дію, спрямовану на скасування будь-яких прав і свобод, визнаних цією Конвенцією, або на їх обмеження в більшому обсязі, ніж це передбачено в Конвенції. Вона посилається на своє звичайне значення відповідно до загальної теорії права, а саме - шкідливе здійснення права її власником в такий спосіб, який явно не відповідає або суперечить цілям, для яких таке право надане/створене (рішення Великої Палати ЄСПЛ «Miroпubovs і інші проти Латвії» §§ 62 та 65; «S.A.S. проти Франції» § 66).
Для того, щоб визначити, чи певна поведінка складає зловживання правами, суд ретельно розглядає цілі, які заявник переслідує, посилаючись на Конвенцію та їх сумісність з цим документом.
У справі «Бубон проти Росії» рішення від 07 лютого 2017 року ЄСПЛ наголосив на тому, що важливим критерієм запитуваної інформації є «готовність і доступність» інформації, яку запитують у державних органах та чи є запитувана інформація створена у тому вигляді, в якому її просять надати.
З огляду на викладене, суд стверджує, що позивач зловживає своїм правом на подання запитів до відповідача та оскарження відповідей до суду чим намагається маніпулювати діями військової частини з метою створення штучних позовів та отримання моральної шкоди, яка в таких позовах заявлена, а також з метою отримання витрат на правову допомогу, доказів понесення яких не підтверджені жодним документом (платіжна інструкція, прибуткові ордери, тощо; згідно договору від 05.07.2023 термін сплати до 01.01.2025 (а. с. 80-53 т.1).
Відповідно до положень статті 9 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Згідно з частинами 1, 2 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Враховуючи вищевикладене в його сукупності суд уважає, що позивач не підтвердив належними та допустимими доказами свої позовні вимоги, тому позовна заява не належить до задоволення.
Щодо стягнення судових витрат.
В матеріалах справи наявна заява позивача від 28.02.2025 про повернення судового збору, сплаченого за подання до суду.
Постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 14.03.2024, апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено.
Ухвалу Рівненського окружного адміністративного суду від 10 листопада 2023 року про повернення заяви без розгляду в адміністративній справі № 460/21897/23 скасовано, а заяву з матеріалами справи направлено для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Стягнуто з ОСОБА_1 судовий збір за подання апеляційної скарги в сумі 2684 (дві тисячі шістсот вісімдесят чотири) грн за наступними реквізитами «Отримувач - ГУК у м.Києві/м.Київ/22030106; код отримувача (ЄДРПОУ) - 37993783; банк отримувача - Казначейство України (ЕАП); рахунок отримувача - UA908999980313111256000026001; код класифікації доходів бюджету - 22030106; найменування коду класифікації доходів бюджету: судовий збір (Державна судова адміністрація України, 050); призначення платежу - *;101; код платника; судовий збір; № справи.».
Згідно з наявною в матеріалах справи квитанцією від 13.05.2024 № 16, позивачем був сплачений судовий збір в сумі 2684грн на виконання постанови Восьмого апеляційного адміністративного суду від 14.03.2024.
Відповідно до ч. 5 ст. 139 КАС України, у разі відмови у задоволенні вимог позивача, звільненого від сплати судових витрат, або залишення позовної заяви без розгляду чи закриття провадження у справі, судові витрати, понесені відповідачем, компенсуються за рахунок коштів, передбачених Державним бюджетом України, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з іншої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, що їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок коштів, передбачених Державним бюджетом України, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Якщо обидві сторони звільнені від сплати судових витрат, вони компенсуються за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Оскільки у позові відмовлено, то правові підстави для вирішення судом питання про розподіл між сторонами судових витрат (у т. ч. судового збору та витрат на професійну правничу допомогу), у відповідності до статті 139 КАС України відсутні.
Керуючись статтями 241-246, 255, 257-262, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Позовну заяву ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання дій протиправними, зобов'язання вчинення певних дій, залишити без задоволення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду.
Повний текст рішення складений 04 квітня 2025 року
Учасники справи:
Позивач - ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ЄДРПОУ/РНОКПП НОМЕР_7 )
Відповідач - Військова частина НОМЕР_1 ( АДРЕСА_2 , ЄДРПОУ/РНОКПП НОМЕР_8 )
Суддя Т.О. Комшелюк