про залишення позовної заяви без руху після відкриття
04 квітня 2025 року м. ДніпроСправа № 640/21107/19
Суддя Луганського окружного адміністративного суду Смішлива Т.В., перевіривши матеріали за позовною заявою розглянувши матеріали справи за позовом Територіального управління Державної судової адміністрації України в м. Києві до ОСОБА_1 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - Дарницький районний суд м. Києва про стягнення надлишково сплачених коштів,
До Луганського окружного адміністративного суду з Київського окружного адміністративного суду надійшла адміністративна справа № 640/21107/19 за позовом Територіального управління Державної судової адміністрації України в м. Києві (далі - позивач) до ОСОБА_1 (далі - відповідач), з вимогою стягнути з ОСОБА_1 (ідентифікаційний код НОМЕР_1 ) на користь Територіального управління Державної судової адміністрації України в місті Києві грошові кошти у сумі 5893,28 грн.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 15.11.2019 відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи. Залучено у якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - Дарницький районний суд м. Києва.
Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 25.01.2021, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 12.07.2021, позов задоволено.
Постановою Верховного Суду від 24.06.2022 касаційну скаргу задоволено частково. Рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 25.01.2021 та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 12.07.2021 скасовано та направлено справу на новий розгляд до Окружного адміністративного суду м. Києва.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 05.07.2022 прийнято адміністративну справу № 640/21107/19 до провадження, вирішено справу розглядати за правилами спрощеного провадження без виклику сторін.
Ухвалою Луганського окружного адміністративного суду від 05.02.2025 прийнято адміністративну справу до провадження, розгляд справи продовжено в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).
Судом встановлено, що 14.04.2019 згідно з наказом в.о. голови Дарницького районного суду міста Києва Щасною Т.В. №11-ОС відраховано суддю Дарницького районного суду міста Києва ОСОБА_1 зі штату Дарницького районного суду міста Києва 12.04.2019 у зв'язку зі звільненням з посади судді відповідно до Рішення Вищої ради правосуддя від 11.04.2019 № 1124/0/15-9 «Про звільнення ОСОБА_1 з посади судді Дарницького районного суду міста Києва за власним бажанням», та скасовано наказ № 30-В від 25.03.2019 в частині надання щорічної основної відпустки з 12.04.2019 до 22.04.2019 включно за період з 04.01.2019 до 03.01.2020 та додаткової відпустки з 23.04.2019 до 24.04.2019 включно за 2019 рік, відраховано за 2 дні щорічної основної відпустки надані в розрахунок частини невідпрацьованого року, а також відповідно до статті 83 КЗпП України в зв'язку із звільненням виплатити ОСОБА_1 компенсацію за 5 календарних днів невикористаної додаткової відпустки за 2019 рік.
В результаті здійснення перерахунків у ОСОБА_1 перед Управлінням виникла заборгованість у розмірі 5893,28 грн, про що ОСОБА_1 повідомлено Дарницьким районним судом м. Києва листом від 16.04.2019 № 1/169/2019.
Факт виникнення заборгованості також підтверджується актом інспекційного відвідування (невиїзного інспектування) юридичної особи (фізичної особи), яка використовує найману працю Головного управління Держпраці у Київській області Державної служби України з питань праці від 21.06.2019 №КВ1146/57/АВ.
Листом Дарницького районного суду міста Києва від 09.08.2019 № 6/639/2019 ОСОБА_1 повторно повідомлено про виникнення заборгованості у розмірі 5893,28 грн.
За приписами пункту 5 частини першої статті 171 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) суддя після одержання позовної заяви з'ясовує чи позов подано у строк, установлений законом (якщо позов подано з пропущенням встановленого законом строку звернення до суду, то чи достатньо підстав для визнання причин пропуску строку звернення до суду поважними).
Розглянувши матеріали позовної заяви, суддя дійшов висновку, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених статтями 160,161 КАС України, у зв'язку з чим вона має бути залишена без руху з таких підстав.
У цій справі Територіальне управління Державної судової адміністрації України в м. Києві, як суб'єкт владних повноважень, звернулось до суду з позовною заявою 31.10.2019 в якій просить суду стягнути з відповідача грошові кошти у сумі 5893,28 грн.
Відповідно до частини першої статті 2 КАС України (тут і далі у редакції, чинній на час подання позову до суду) завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
У пунктах 2, 7, 17 частини першої статті 4 КАС України надано визначення таких термінів:
- публічно-правовий спір - спір, у якому: хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв'язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій; або хоча б одна сторона надає адміністративні послуги на підставі законодавства, яке уповноважує або зобов'язує надавати такі послуги виключно суб'єкта владних повноважень, і спір виник у зв'язку із наданням або ненаданням такою стороною зазначених послуг; або хоча б одна сторона є суб'єктом виборчого процесу або процесу референдуму і спір виник у зв'язку із порушенням її прав у такому процесі з боку суб'єкта владних повноважень або іншої особи;
- суб'єкт владних повноважень - орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб'єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг;
- публічна служба - діяльність на державних політичних посадах, у державних колегіальних органах, професійна діяльність суддів, прокурорів, військова служба, альтернативна (невійськова) служба, інша державна служба, патронатна служба в державних органах, служба в органах влади Автономної Республіки Крим, органах місцевого самоврядування.
Публічно-правовий характер спору визначається тим, що вказані суб'єкти наділені владно-управлінськими повноваженнями у сфері реалізації публічного інтересу.
Характерною ознакою публічно-правових спорів є сфера їх виникнення - публічно-правові відносини, тобто передбачені нормами публічного права суспільні відносини, що виражаються у взаємних правах та обов'язках їх учасників у різних сферах діяльності суспільства, зокрема пов'язаних з реалізацією публічної влади.
Крім того, до компетенції адміністративних судів належить розгляд спорів з приводу прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби, що передбачено у пунктах 1 та 2 частини першої статті 19 КАС України, що юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема:
1) спорах фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження;
2) спорах з приводу прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби.
Поняття публічної служби є широким, оскільки включає в себе державну службу, службу в органах місцевого самоврядування та службу в публічних установах.
Сутність публічної служби полягає в трьох аспектах, а саме: у функціональному аспекті вона постає як діяльність з метою виконання загальнодержавних завдань управління; в інституційному - окреслює певне коло осіб, оскільки виконання публічних справ становить їх соціальну функцію; у юридичному - охоплює правове регулювання особливих публічно-правових, службових відносин.
Під «публічною службою» необхідно розуміти врегульовану виключно Конституцією та законами України професійну публічну діяльність осіб, які заміщують посади в державних органах і органах місцевого самоврядування щодо реалізації завдань і функцій держави та органів місцевого самоврядування.
Одним з елементів публічної служби є служба в органах судової влади. Залежно від завдань і функцій судової влади можна виокремити такі види публічної служби: 1) служба на посаді судді, 2) служба в органах, що забезпечують діяльність судді, 3) служба в державних органах та установах системи правосуддя.
Служба на посаді судді - це вид публічної служби, який стосується тільки однієї категорії - професійних суддів при здійсненні ними правосуддя і характеризується: а) зайняттям суддею державної посади у державному органі (суді) і неналежністю до категорії як політичних, так і державних службовців; б) особливим порядком призначення на посаду судді, і проходження суддівської служби та припинення такої служби; в) незалежністю суддів і підпорядкуванням тільки закону; г) оплатою праці за рахунок державного бюджету.
Публічна служба професійного судді здійснюється із часу складання ним присяги та припиняється із часу звільнення з посади органом, що його обрав або призначив.
Суб'єкти ж владних повноважень мають право звернутися до адміністративного суду виключно у випадках, визначених Конституцією та законами України (частина четверта статті 5 цього ж Кодексу).
Відповідно до частини першої статті 135 Закону України від 02.06.2016 №1402-VIII «Про судоустрій і статус суддів» (далі - Закон №1402-VIII) суддівська винагорода регулюється цим Законом та не може визначатися іншими нормативно-правовими актами.
Згідно зі статтею 136 цього ж Закону суддям надається щорічна оплачувана відпустка тривалістю 30 робочих днів з виплатою, крім суддівської винагороди, допомоги на оздоровлення в розмірі посадового окладу. Суддям, які мають стаж роботи більше 10 років, надається додаткова оплачувана відпустка тривалістю 15 календарних днів.
Як зазначалось вище, у пункті 17 частини першої статті 4 КАС України, публічна служба - діяльність на державних політичних посадах, у державних колегіальних органах, професійна діяльність суддів, прокурорів, військова служба, альтернативна (невійськова) служба, інша державна служба, патронатна служба в державних органах, служба в органах влади Автономної Республіки Крим, органах місцевого самоврядування.
Отже, професійна діяльність суддів охоплюється поняттям публічної служби у вжитому в КАС України значенні.
За обставин цієї справи з позовом до суду звернувся суб'єкт владних повноважень, водночас спірні правовідносини охоплюються поняттям проходження публічної служби, позаяк стверджувана надмірна виплата сум оплати щорічної відпустки судді, за стягненням якої звернувся позивач, виникла у зв'язку зі звільненням судді.
Важливим у цьому контексті є те, що спір у правовідносинах щодо прийняття особи на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби, може стати предметом судового розгляду як з ініціативи особи (зазвичай, працівника, кандидата на посаду тощо), так і за позовом суб'єкта владних повноважень (який, як правило, виступає в цих правовідносинах роботодавцем). У такому разі встановлення для учасників одних і тих самих правовідносин різних строків звернення до суду, де суб'єкт владних повноважень матиме для цього тримісячний строк, а особа - строк в один місяць, вочевидь, ставить суб'єкта владних повноважень у переважаюче становище, що не переслідує жодної легітимної мети, порушує принципи рівності, верховенства права та суперечить завданнями адміністративного судочинства.
Беручи до уваги викладене, на переконання суду, у справі, яка перебуває у провадженні, попри те що позивач є суб'єктом владних повноважень, він, як учасник правовідносин, спір у яких виник у зв'язку з проходженням відповідачкою публічної служби, мав звернутися до суду у місячний строк, передбачений частиною п'ятою статті 122 КАС України.
Зматеріалів справи слідує, що звертаючись до суду з вказаним позовом ТУ ДСА України в м. Києві не просило поновити строк звернення до суду, уважаючи, що позов подається в межах процесуального строку. Позивач обґрунтовує своєчасність звернення тримісячним терміном відповідно до статті 122 КАС України, який необхідно рахувати з 19.09.2019 - з дати повернення до Дарницького районного суду міста Києва у зв'язку із закінченням терміну зберігання листа від 09.08.2019 № 5/639/2019 щодо повторного повідомлення ОСОБА_1 про виникнення заборгованості у розмірі 5893,28 грн.
Водночас, матеріали справи вказують, що в квітні 2019 року позивачем проведено перерахунки, за наслідками яких виявлено у ОСОБА_1 заборгованість перед ТУ ДСА України в м. Києві у розмірі 5893,28 грн, а у червні 2019 року вказаний факт був підтверджений Актом інспекційного відвідування (невиїзного інспектування) юридичної особи (фізичної особи), яка використовує найману працю Головного управління Держпраці у Київській області Державної служби України з питань праці від 21.06.2019 № КВ1146/57/АВ.
При цьому, як встановлено позивачем подано позов лише у жовтні 2019 року.
Згідно із частиною другою статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до частини четвертої статті 5 КАС України суб'єкти владних повноважень мають право звернутися до адміністративного суду виключно у випадках, визначених Конституцією та законами України.
Згідно із частиною першою статті 122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Положеннями частини другої статті 122 КАС України встановлено різні строки звернення до адміністративного суду для суб'єктів владних повноважень та для інших осіб.
Зокрема, абзацом 2 частини другої статті 122 КАС України визначено, що для звернення до адміністративного суду суб'єкта владних повноважень встановлюється тримісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня виникнення підстав, що дають суб'єкту владних повноважень право на пред'явлення визначених законом вимог. Цим Кодексом та іншими законами можуть також встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду суб'єкта владних повноважень.
Для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк (частина п'ята статті 122 КАС України).
Частиною першою статті 118 КАС України передбачено, що процесуальні строки - це встановлені законом або судом строки, у межах яких вчиняються процесуальні дії. Процесуальні строки встановлюються законом, а якщо такі строки законом не визначені - встановлюються судом.
Відповідно до частини першої статті 121 КАС України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.
Таким чином, строк, передбачений частиною другою статті 122 КАС України, є процесуальним строком, встановленим законом, який суд може поновити, якщо визнає причини його пропуску поважними.
Позивачем не надано доказів неможливості звернення із даним позовом у встановлений строк.
Статтею 123 КАС України визначено наслідки пропущення строків звернення до адміністративного суду.
Так, частиною першої зазначеної статті передбачено, що у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею в заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку.
Частинами другою, третьою статті 123 КАС України визначено, якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву.
Якщо факт пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду буде виявлено судом після відкриття провадження в адміністративній справі і позивач не заявить про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані ним у заяві, будуть визнані судом неповажними, суд залишає позовну заяву без розгляду.
Системний аналіз положень статті 123 КАС України дає підстави для висновку, що передумовою настання відповідних наслідків для позивача у спірних правовідносинах є надання можливості останньому скористатися правом подати заяву, в якій вказати інші причини поважності пропущеного строку, ніж ті, які були зазначені в первинній заяві про поновлення строку у разі визнання їх судом неповажними.
Право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, в тому числі і встановленням строків для звернення до суду, якими чинне законодавство обмежує звернення до суду за захистом прав, свобод та інтересів. Це, насамперед, обумовлено специфікою спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків обумовлене досягненням юридичної визначеності у публічно-правових відносинах. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними. Відсутність цієї умови приводила б до постійного збереження стану невизначеності у публічно-правових відносинах.
Частина друга статті 44 КАС України покладає на учасників справи обов'язок добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами і неухильно виконувати процесуальні обов'язки.
Наведеними положеннями КАС України чітко окреслено характер процесуальної поведінки, який зобов'язує учасників справи діяти сумлінно, тобто проявляти добросовісне ставлення до наявних у них прав і здійснювати їх реалізацію таким чином, щоб забезпечити неухильне та своєчасне (без суттєвих затримок та зайвих зволікань) виконання своїх обов'язків, встановлених законом або судом, зокрема щодо дотримання строку звернення до суду.
Відповідно до частини першої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Водночас, обов'язок доведення обставин, з якими сторона пов'язує поважність причин пропуску строків звернення до суду, покладається на особу, яка звернулася до суду.
Суд зауважує, що строк звернення до суду, як одна із складових гарантії "права на суд", може і має бути поновленим, лише у разі наявності достатніх на те поважних причин.
Наведене дає підстави для висновку, що поновлення встановленого процесуальним законом строку для подання позовної заяви здійснюється судом у виняткових, особливих випадках й лише за наявності обставин об'єктивного і непереборного характеру (підтверджених доказами), які істотно ускладнили або унеможливили своєчасну реалізацію права на звернення до суду із позовом.
До позовну не надано заяви про поновлення строку звернення до адміністративного суду.
Для усунення вказаного недоліку позивачу необхідно надати заяву про поновлення строку звернення до адміністративного суду в частині вимог понад встановлений тримісячний строк з моменту звернення до суду.
Суд звертає увагу, що спірні правовідносини не передбачають обов'язкового досудового врегулювання спору, а тому обрахунок строків з моменту повернення від відповідача листа, на переконання суду, не може бути початком відліку строку звернення до суду.
Суд також зазначає, що за змістом постанови Верховного Суду від 24.06.2022 у справі № 640/21107/19, суд касаційної інстанції, переглядаючи справу в межах доводів і вимог касаційної скарги, не розглядав питання дотримання процесуального строку в аспекті системного тлумачення частин другої та п'ятої статті 122 КАС України, натомість, вирішувалось питання щодо оцінки висновків суду апеляційної інстанції, який застосував постанову Пленуму Верховного Суду України від 24.12.1999 № 13 "Про практику застосування судами законодавства про оплату праці", у якій вказано, що при вирішенні спорів, пов'язаних із застосуванням статті 127 КЗпП України, суди мають врахувати, що роботодавець може звернутися із зазначеними вимогами до суду стосовно до правил частини другої статті 233 КЗпП протягом одного року з дня виникнення права на відрахування відповідних сум. У кінцевому підсумку суд касаційної інстанції указав на помилковість таких висновків та погодився з доводами скаржника про порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм процесуального права щодо ненадання оцінки дотримання позивачем строку звернення до адміністративного суду через призму норм КАС України. Із цих міркувань та враховуючи, що допущені порушення норм процесуального закону позбавляють суд касаційної інстанції переглянути оскаржувані судові рішення на предмет правильності застосування норм матеріального права при вирішення спору по суті, Верховний Суд скасував рішення судів обох попередніх інстанцій та направив справу до суду першої інстанції на новий розгляд.
На підставі викладеного, суд дійшов висновку, що позовна заява подана без додержання вимог статті 161 КАС України.
Відповідно до ч. 13 ст. 171 КАС України суддя, встановивши після відкриття провадження у справі, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 160, 161 цього Кодексу, постановляє ухвалу не пізніше наступного дня, в якій зазначаються підстави залишення заяви без руху, про що повідомляє позивача і надає йому строк для усунення недоліків.
Враховуючи положення вищевказаних норм КАС України, а також те, що позивачу потрібен час для подання суду заяви про поновлення строку звернення до суду та надання доказів поважності причин пропуску такого строку суд вважає за необхідне залишити адміністративний позов залишити без руху, надавши строк для подання суду доказів дотримання строку звернення до суду з цим позовом або надання заяви про поновлення строку звернення до суду з поданням доказів на підтвердження поважності причин його пропуску.
Керуючись ст. 123, ч. 13 ст. 171, ст. 248 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Позовну заяву Територіального управління Державної судової адміністрації України в м. Києві до ОСОБА_1 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - Дарницький районний суд м. Києва про стягнення надлишково сплачених коштів залишити без руху.
Запропонувати позивачу протягом 5 (п'яти) календарних днів з дня отримання даної ухвали надати суду:
- заяву про поновлення строку звернення до адміністративного суду з доказами поважності причин його пропуску в частині вимог понад встановлений строк.
У разі ненадання вищевказаних документів позовна заява буде вважатися неподаною і підлягатиме поверненню.
Копію даної ухвали невідкладно надіслати представнику позивача.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та не може бути оскаржена.
СуддяТ.В. Смішлива