04 квітня 2025 року м. Київ № 320/43751/23
Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Головенка О.Д., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами (в порядку письмового провадження) адміністративний позов ОСОБА_1 до Офісу Генерального прокурора про стягнення середнього заробітку за час затримки виконання рішення суду,
До Київського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 з позовом до Офісу Генерального прокурора, в якому просить суд:
визнати неправомірними дії щодо відмови виплати середнього заробітку за час затримки виконання рішення та постанови суду про поновлення на посаді;
стягнути середній заробіток за час затримки виконання рішення Окружного адміністративного суду від 21.05.2021 та постанови Шостого апеляційного адміністративного суду від 07.09.2021 у справі № 826/2124/18 про поновлення на посаді за період з 24.05.2021 по 12.09.2023 у розмірі 634879,08 грн.
В обґрунтування позовних вимог зазначено про те, що відповідачем невчасно було виконано рішення суду про поновлення позивача на посаді, з огляду на що, з відповідача підлягає стягненню середній заробіток, як оплату вимушеного прогулу.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 01.12.2023 відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами (в порядку письмового провадження).
До суду від Офісу Генерального прокурора надійшов відзив на позовну заяву, в якому представник відповідача просить в задоволенні адміністративного позову відмовити, з урахуванням того, що поновлення на посаді прокурора на виконання судового рішення без волевиявлення особи на продовження роботи та проведення атестації, є неможливим. Крім цього, акцентовано увагу на тому, що згідно з даними Єдиного реєстру адвокатів України, позивач отримав свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю.
До суду від сторони позивача надійшла відповідь на відзив, в якій зазначається, що рішення суду про поновлення на роботі підлягає негайному виконанню, тому, доводи відповідача, покладені в основу відзиву є необґрунтованими та не спростовують аргументів та вимог позовної заяви.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд виходить з наступного.
Як вбачається з матеріалів справи, рішенням Окружного адміністративного суду від 21.05.2021 у справі № 826/2124/18 задоволено позов ОСОБА_1 , визнано протиправним та скасовано наказ Генеральної прокуратури України від 27.12.2017 № 1193-ц про звільнення. Поновлено ОСОБА_1 на посаді старшого прокурора відділу запобіганням правопорушенням у територіальних прокуратурах управління внутрішньої безпеки та захисту працівників прокуратури Головного управління кадрів та забезпечення діяльності органів прокуратури Генеральної прокуратури України (з місцем дислокації у прокуратурі Харківської області) з 27.12.2017. Стягнуто з Офісу Генерального прокурора на користь ОСОБА_1 суму середнього заробітку за час вимушеного прогулу у розмірі 114869,70 грн.
Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 07.09.2021 рішення Окружного адміністративного суду міста Києва змінено. Поновлено позивача на посаді старшого прокурора відділу запобіганням правопорушенням у територіальних прокуратурах управління внутрішньої безпеки та захисту працівників прокуратури Головного управління кадрів та забезпечення діяльності органів прокуратури Генеральної прокуратури України (з місцем дислокації у прокуратурі Харківської області) з 28.12.2017. Стягнуто з Офісу Генерального прокурора на користь позивача суму середнього заробітку за час вимушеного прогулу у розмірі 901015, 26 грн.
Офісом Генерального прокурора розглядалось звернення позивача (від 03.11.2021 № 252111-21) в частині виконання рішення суду у справі № 826/2124/18 та була надана інформація, що посада старшого прокурора відділу запобіганням правопорушенням у територіальних прокуратурах управління внутрішньої безпеки та захисту працівників прокуратури Головного управління кадрів та забезпечення діяльності органів прокуратури Генеральної прокуратури України (з місцем дислокації у прокуратурі Харківської області) в штатному розписі Офісу Генерального прокурора відсутня та питання поновлення останнього на цій посаді перебуває на розгляді у керівництва Офісу Генерального прокурора.
У подальшому, позивачем подано заяву від 22.08.2023 № 183553-23, щодо поновлення його на посаді.
Наказом Генерального прокурора від 13.09.2023 № 1066ц, наказ Генерального прокурора від 27.12.2017 № 1193ц скасовано та поновлено ОСОБА_1 на посаді старшого прокурора відділу запобіганням правопорушенням у територіальних прокуратурах управління внутрішньої безпеки та захисту працівників прокуратури Головного управління кадрів та забезпечення діяльності органів прокуратури Генеральної прокуратури України (з місцем дислокації у прокуратурі Харківської області), в штатному розписі Офісу Генерального прокурора відсутня та питання поновлення останнього на цій посаді перебуває на розгляді у керівництва Офісу Генерального прокурора, про що йому повідомлено листом від 14.09.2023 № 07/1/1-76733вих-23.
Одночасно, позивача проінформовано, що за приписами п. 7 розділу II Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо першочергових заходів із реформи органів прокуратури» від 19.09.2019 прокурори та слідчі органів прокуратури, які на день набрання чинності цим Законом займають посади прокурорів і слідчих у Генеральній прокуратурі України, регіональних прокуратурах, місцевих прокуратурах, військових прокуратурах, можуть бути переведені на посаду прокурора в Офісі Генерального прокурора, обласних прокуратурах, окружних прокуратурах лише у разі успішного проходження ними атестації, яка проводиться у порядку, передбаченому цим розділом.
Разом з тим, як зазначає відповідач, у встановлений порядком строк позивачем заяву про переведення на посаду прокурора в Офіс Генерального прокурора та про намір пройти атестацію не подано.
Наказом Генерального прокурора від 19.10.2023 № 1200ц ОСОБА_1 звільнено з посади старшого прокурора відділу запобіганням правопорушенням у територіальних прокуратурах управління внутрішньої безпеки та захисту працівників прокуратури Головного управління кадрів та забезпечення діяльності органів прокуратури Генеральної прокуратури України (з місцем дислокації у прокуратурі Харківської області) у зв'язку з неподанням заяви про переведення на посаду прокурора в Офіс Генерального прокурора та про намір пройти атестацію.
Позивач вважає, що дії відповідача щодо відмови виплати середнього заробітку за час затримки виконання рішення та постанови суду про поновлення на посаді є протиправними. Позивач зазначає, що час затримки виконання рішення суду про поновлення на посаді та публічній службі (роботі) в органах прокуратури тривав у період з 24.05.2021 по 12.09.2023, та є вимушеним прогулом, що і зумовило останнього на звернення до суду з даним позовом.
При вирішенні спору, суд виходить з наступного.
Статтею 129-1 Конституції України, визначено, що судове рішення є обов'язковим до виконання.
Згідно з вимогами ч. 2 ст. 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», судове рішення є обов'язковим до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України.
Пунктом 3 ч. 1 ст. 371 КАС України визначено, що рішення суду про поновлення на посаді у відносинах публічної служби виконуються негайно.
Частиною 2 ст. 372 КАС України, закріплено, що судове рішення, яке набуло законної сили або яке належить виконати негайно, є підставою для його виконання.
Відповідно до норм ч. 2 ст. 14 КАС України, судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України.
Згідно з ч. 3 ст. 14 КАС України, невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.
Кодекс законів про працю України (далі - КЗпП України) регулює трудові відносини всіх працівників, сприяючи зростанню продуктивності праці, поліпшенню якості роботи, підвищенню ефективності суспільного виробництва і піднесенню на цій основі матеріального і культурного рівня життя трудящих, зміцненню трудової дисципліни і поступовому перетворенню праці на благо суспільства в першу життєву потребу кожної працездатної людини.
За приписами ч. 2 ст. 235 КЗпП України при винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи, але не більш як за один рік. Якщо заява про поновлення на роботі розглядається більше одного року не з вини працівника, орган, який розглядає трудовий спір, виносить рішення про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу.
За змістом ч. 8 ст. 235 КЗпП України рішення про поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного на іншу роботу працівника, прийняте органом, який розглядає трудовий спір, підлягає негайному виконанню.
Судом досліджено, що рішенням Окружного адміністративного суду від 21.05.2021 у справі № 826/2124/18 задоволено позов ОСОБА_1 , визнано протиправним та скасовано наказ Генеральної прокуратури України від 27.12.2017 № 1193-ц про звільнення. Поновлено ОСОБА_1 на посаді старшого прокурора відділу запобіганням правопорушенням у територіальних прокуратурах управління внутрішньої безпеки та захисту працівників прокуратури Головного управління кадрів та забезпечення діяльності органів прокуратури Генеральної прокуратури України (з місцем дислокації у прокуратурі Харківської області) з 27.12.2017. Стягнуто з Офісу Генерального прокурора на користь ОСОБА_1 суму середнього заробітку за час вимушеного прогулу у розмірі 114869,70 грн.
Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 07.09.2021 рішення Окружного адміністративного суду міста Києва змінено. Поновлено позивача на посаді старшого прокурора відділу запобіганням правопорушенням у територіальних прокуратурах управління внутрішньої безпеки та захисту працівників прокуратури Головного управління кадрів та забезпечення діяльності органів прокуратури Генеральної прокуратури України (з місцем дислокації у прокуратурі Харківської області) з 28.12.2017. Стягнуто з Офісу Генерального прокурора на користь позивача суму середнього заробітку за час вимушеного прогулу у розмірі 901015, 26 грн.
Наказом Генерального прокурора від 13.09.2023 № 1066ц наказ Генерального прокурора від 27.12.2017 № 1193ц скасовано.
Наказом Генерального прокурора від 19.10.2023 № 1200ц ОСОБА_1 звільнено з посади старшого прокурора відділу запобіганням правопорушенням у територіальних прокуратурах управління внутрішньої безпеки та захисту працівників прокуратури Головного управління кадрів та забезпечення діяльності органів прокуратури Генеральної прокуратури України (з місцем дислокації у прокуратурі Харківської області) у зв'язку з неподанням заяви про переведення на посаду прокурора в Офіс Генерального прокурора та про намір пройти атестацію.
Позивач вважає, що дії відповідача щодо відмови виплати середнього заробітку за час затримки виконання рішення та постанови суду про поновлення на посаді є протиправними. Позивач зазначає, що час затримки виконання рішення суду про поновлення на посаді та публічній службі (роботі) в органах прокуратури тривав у період з 24.05.2021 по 12.09.2023, та є вимушеним прогулом.
Згідно зі ст. 236 КЗпП України (оплата вимушеного прогулу при затримці виконання рішення про поновлення на роботі працівника) (у відповідній редакції, станом на момент виникнення спірних правовідносин), у разі затримки роботодавцем виконання рішення органу, який розглядав трудовий спір про поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного на іншу роботу працівника, цей орган виносить ухвалу про виплату йому середнього заробітку або різниці в заробітку за час затримки.
Так, затримка виконання рішення суду про поновлення на роботі незаконно звільненого працівника тягне обов'язок роботодавця виплатити такому працівникові середній заробіток за весь час затримки.
Суд наголошує на тому, що належним виконанням судового рішення про поновлення на роботі, є саме видання роботодавцем про це наказу, що дає можливість працівнику приступити до виконання своїх попередніх обов'язків. При цьому, обов'язок роботодавця полягає у тому, що у роботодавця обов'язок видати наказ про поновлення працівника на роботі виникає відразу після оголошення рішення суду, незалежно від того, чи буде дане рішення суду оскаржуватися.
За ст. 236 КЗпП України, затримкою виконання рішення суду про поновлення працівника на роботі необхідно вважати невидання власником (уповноваженим органом) наказу про поновлення працівника на роботі без поважних причин, негайно, після проголошення судового рішення.
Так, для вирішення питання про наявність підстав для стягнення середнього заробітку або різниці в заробітку за час затримки виконання рішення про поновлення на роботі на підставі ст. 236 КЗпП України, суду потрібно встановити чи мала місце затримка виконання такого рішення, у разі наявності затримки виконання рішення установити період затримки, який необхідно рахувати від наступного дня після постановлення рішення про поновлення на роботі до дати видання роботодавцем наказу про поновлення на роботі, та, відповідно, провести розрахунок належних до стягнення сум за встановлений період.
Приписи ст. 236 КЗпП України не містить застережень, що власник або уповноважений ним орган не відповідає за затримку виконання рішення про поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного на іншу роботу працівника, якщо працівник не вчинив додаткові дії, що вказують на його бажання поновитися на роботі. Добровільне виконання рішення суду боржником - це його законодавчо встановлений обов'язок. Зазначений обов'язок не є похідним від дій особи (подання заяви чи виконавчого листа для відкриття виконавчого провадження), яку поновлено на роботі.
Отже, наведеними положеннями визначено окремий вид спеціальної відповідальності суб'єкта (роботодавця, власника, або уповноваженого ним органу) за затримку виконання рішення про поновлення на роботі незаконно звільненого працівника.
Вимога негайного (невідкладного) виконання судового рішення про поновлення на роботі прямо встановлена нормами, зокрема. КАС України та КЗпП України, які є спеціальними кодифікованими нормативно-правовими актами.
Таким чином, суд вважає, що знайшли своє підтвердження доводи сторони позивача про наявність затримки з боку відповідача виконання рішення суду про поновлення позивача на посаді, що є підставою для стягнення на користь позивача з відповідача середнього заробітку за час вимушеного прогулу при затримці виконання рішення суду про поновлення працівника на посаді та публічній службі (роботі).
Середній заробіток працівника визначається відповідно до ст. 27 Закону України «Про оплату праці» за правилами, передбаченими Порядком обчислення середньої заробітної плати, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 № 100 (далі - Порядок № 100).
Так, за положеннями абзацу «з» пункту першого Розділу 1, п. 2, 5, 8 Порядку № 100, нарахування виплат за час вимушеного прогулу слід проводити виходячи з розміру розрахованої за останні два місяці роботи, середньоденної заробітної плати працівника на час звільнення з роботи.
Відповідно до п. 5 Порядку № 100 нарахування виплат у всіх випадках збереження середньої заробітної плати провадиться виходячи з розміру середньоденної (годинної) заробітної плати.
Як вказано у пункті 8 Порядку № 100 нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком.
Так, ухвалюючи рішення в адміністративній справі про поновлення на посаді, при розрахунку його середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу, суд апеляційної інстанції в постанові від 07.09.2021 у справі № 826/2124/18 виходив з того, що сума середнього заробітку за час вимушеного прогулу позивача повинна бути обрахована на підставі довідки Генерального прокурора України від 11.04.2016 про доходи ОСОБА_1 , за останні 2 календарні місяці роботи (вересень - жовтень 2015 року) (фактично останні 2 відпрацьовані місяці позивача), згідно якої середньомісячна зарплата позивача становить 23514,18 грн, середньоденна заробітна плата складає - 1068,82 грн.
Відповідачем не надано будь-даних та доказів, що розмір середньоденної заробітної плати позивача складав 135,30 грн, про що зазначено у відзиві на позовну заяву.
Тож, позивач має право на стягнення середнього заробітку за час затримки виконання судового рішення про поновлення на роботі Окружного адміністративного суду м. Києва від 21.05.2021 у справі № 826/2124/18 починаючи з 24.05.2021 (наступний робочий день після прийняття рішення у справі (22 та 23 травня 2021 року вихідні дні). Загальна кількість робочих днів, які мають бути оплачені середнім заробітком з 24.05.2021 по 12.09.2023 становить 594 робочих днів. Таким чином, сума середнього заробітку, що підлягає виплаті за час затримки виконання судового рішення про поновленні на посаді, становить 634879,08 грн (594 дні х 1068,82 грн), без відрахування податків та обов'язкових платежів.
Ураховуючи викладене, суд вважає, що сума середнього заробітку позивача, що підлягає оплаті, як вимушений прогул за час затримки виконання рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 21.05.2021 та постанови Шостого апеляційного адміністративного суду від 07.09.2021 у справі № 826/2124/18 про поновлення на посаді за період з 24.05.2021 по 12.09.2023 становить 634879,08 грн.
Оскільки Офіс Генерального прокурора, у добровільному порядку вказані грошові кошти за час затримки виконання рішення суду, позивачу, як поновленому на роботі працівникові, не виплатив, чим допустив порушення його прав, свобод та інтересів, тому за судовим рішенням вказані грошові кошти за час затримки виконання рішення суду підлягають стягненню з відповідача на користь позивача.
Щодо тверджень відповідача те, що працівник, поновлений за рішенням суду на попередній роботі, задля його реалізації зобов'язаний вчинити низку додаткових дій (отримати виконавчий лист та звернути до примусового виконання рішення суду, подати роботодавцю заяву з проханням поновити його на роботі щоб бути допущеним до роботи, пройти атестацію тощо), а не вчинення таких дій працівником, на думку відповідача, виключає вину роботодавця, то суд вважає такі необґрунтованими, позаяк, стаття 236 КЗпП України не містить застережень, що власник або уповноважений ним орган не відповідає за затримку виконання рішення про поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного на іншу роботу працівника, якщо працівник не вчинив додаткові дії, що вказують на його бажання поновитися на роботі. Добровільне виконання рішення суду боржником - це його законодавчо встановлений обов'язок. Зазначений обов'язок не є похідним від дій особи (подання заяви чи виконавчого листа для відкриття виконавчого провадження), яку поновлено на роботі. До того ж, рішенням суду було звернуто до негайного виконання рішення в частині поновлення позивача на посаді.
У частині тверджень відповідача про те, що зайняття позивачем адвокатською діяльністю перешкоджало належному вирішенню питання щодо поновлення його на посаді прокурора, суд наголошує на тому, що рішення суду про поновлення на посаді у відносинах публічної служби виконується негайно і це жодним чином не може ставитися в залежність від будь-яких обставин, окрім непереборних. До того ж, позивач не отримував свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю, не здійснював адвокатську діяльність та не зупиняв право на зайняття адвокатською діяльністю. Згідно наданих відповідачем даних Єдиного реєстру адвокатів України, свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю № 839 видано іншій особі, а саме, ОСОБА_2 , а не ОСОБА_3 .
Щодо клопотання про залишення позову без розгляду, у зв'язку з пропуском строку звернення до суду з позовом, суд звертає увагу на те, що 18.09.2023 позивача ознайомлено з наказом Генерального прокурора України № 1066 ц від 13.09.2023 про поновлення на посаді старшого прокурора відділу запобіганням правопорушенням у територіальних прокуратурах управління внутрішньої безпеки та захисту працівників прокуратури Головного управління кадрів та забезпечення діяльності органів прокуратури Генеральної прокуратури України (з місцем дислокації у прокуратурі Харківської області) з 28.12.2017 на підставі: заяви ОСОБА_1 , рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 21.05.2021, постанови Шостого апеляційного адміністративного суду від 07.09.2021 у справі № 826/2124/18.
Наказом Генерального прокурора України № 3007-вц від 18.09.2023 позивачу надано відпуску з 19.09.2023 по 29.10.2023.
Наказом Генерального прокурора України № 1200 ц від 19.10.2023 позивача звільнено з посади з 30.10.2023.
06.11.2023 позивача ознайомлено з вищевказаним наказом про звільнення з посади та на його вимогу надано розрахункові листи за вересень - жовтень 2023 року та видано трудову книжку, однак, без виплати середнього заробітку за час затримки виконання рішення суду за період часу з 24.05.2021 по 12.09.2023, а 17.11.2023 позивач звернувся до суду з даним позовом, тобто, у межах встановленого строку, з огляду на що, доводи відповідача в цій частині не знайшли свого підтвердження.
Згідно з приписами ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Відповідно до ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 78 цього Кодексу.
Частиною 2 ст. 77 КАС України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Згідно із ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Відповідачем під час розгляду даного спору не було доведено обґрунтованості та законності затримки виконання рішення суду в частині поновлення позивача на посаді. Таким чином, позовні вимоги є обґрунтованими, знайшли своє підтвердження під час розгляду спору та підлягають частковому задоволенню, шляхом стягнення середнього заробітку за час затримки виконання рішення Окружного адміністративного суду від 21.05.2021 та постанови Шостого апеляційного адміністративного суду від 07.09.2021 у справі № 826/2124/18, а позовні вимоги про визнання неправомірними дій відповідача щодо відмови виплати середнього заробітку за час затримки виконання рішення та постанови суду про поновлення на посаді не підлягають задоволенню, оскільки охоплюються задоволення позову в частині стягненням суми компенсації, а також, не забезпечують ефективного захисту прав позивача.
Судові витрати розподілу не підлягають.
Керуючись ст. 77, 90, 241-247, 255, 293, 295-297 КАС України, суд,
Адміністративний позов ОСОБА_1 до Офісу Генерального прокурора про стягнення середнього заробітку за час затримки виконання рішення суду - задовольнити частково.
Стягнути з Офісу Генерального прокурора на користь ОСОБА_1 середній заробіток, як оплату вимушеного прогулу за час затримки виконання рішення Окружного адміністративного суду від 21.05.2021 та постанови Шостого апеляційного адміністративного суду від 07.09.2021 у справі № 826/2124/18 про поновлення на посаді за період з 24.05.2021 по 12.09.2023 у розмірі 634879,08 грн (шістсот тридцять чотири тисячі вісімсот сімдесят дев'ять гривень 08 коп).
У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.
Суддя Головенко О.Д.