04 квітня 2025 року м. Київ № 320/40759/23
Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Головенка О.Д., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами (в порядку письмового провадження) адміністративний позов ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - ІНФОРМАЦІЯ_1 , про визнання протиправним та скасування наказу,
До Київського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 з позовом до Військової частини НОМЕР_1 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - ІНФОРМАЦІЯ_1 , в якому просить суд визнати протиправним та скасувати наказ Військової частини НОМЕР_1 , в частині призову на військову службу під час загальної мобілізації та зарахування до списків особового складу та призначення на посади за штатом військового часу, ОСОБА_1 .
В обґрунтування позовних вимог зазначено про те, що оскаржуваний наказ є протиправним та підлягає скасуванню в частині, що стосується позивача, оскільки його мобілізовано, шляхом зарахування до списків особового складу військової частини НОМЕР_1 , проте ВЛК перед мобілізацією не проходив, права йому ніхто не роз'яснював, хоч позивач неодноразово повідомляв працівників ІНФОРМАЦІЯ_2 , що не може нести службу по стану здоров'я, що не бралося до уваги та те, що має право на відстрочку. При цьому, що в матеріалах особової справи які знаходилися у ІНФОРМАЦІЯ_3 , знаходилися підтверджуючі документи на те, що ОСОБА_1 , мав право на відстрочку від мобілізації, а добровільної згоди на мобілізацію та призов не давав.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 16.11.2023 відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами (в порядку письмового провадження).
Залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - ІНФОРМАЦІЯ_1 .
До суду від Військової частини НОМЕР_1 надійшов відзив на позовну заяву, в якому, заперечуючи проти задоволення позовних вимог, представник відповідача вказав на те, що після видання оскаржуваного наказу між сторонами виникли нові правовідносини проходження військової служби, особливості яких визначаються Законом України «Про військовий обов'язок і військову службу», якими не передбачено звільнення з військової служби у спосіб скасування наказів про призов та про призначення до військової частини. Ці накази вже реалізовані, а тому їхнє скасування без прийняття відповідного рішення про звільнення з військової служби не відновить початковий стан і не призведе до захисту прав та інтересів позивача, про які він просить у позові.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд виходить з наступного.
Як вбачається з матеріалів справи, військовослужбовець військової частини НОМЕР_1 , ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , призваний на військову службу під час проведення загальної мобілізації в особливий період.
На час мобілізації ОСОБА_1 , перебував на військовому обліку у ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Позивач наголошує на тому, що згідно ст. 17 Закону України «Про військову службу та військовий обов'язок» мав та має право на відстрочку, адже від 15.10.2020 є інвалідом II групи, має право на пільги, встановлені законодавством України для ветеранів війни - інвалідів війни, однак, його 03.04.2022 безпідставно було мобілізовано, шляхом видання наказу про зарахування до списків особового складу військової частини НОМЕР_1 .
Позивач вважає, дії командування військової частини НОМЕР_1 , протиправними, оскільки вони не мали призивати його на військову службу, оскільки мав право на відстрочку, у зв'язку наявністю II групи інвалідності. Незважаючи на зазначені обставини, позивача призвано на військову службу за призовом під час мобілізації командиром Військової частини НОМЕР_1
При вирішенні спору, суд виходить з наступного.
Стаття 19 Конституції України передбачає, що правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Стаття 65 Конституції України обумовлює, що захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів є обов'язком громадян України. Громадяни відбувають військову службу відповідно до закону.
Указом Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» в Україні був уведений воєнний стан з 5 години 30 хвилин 24.02.2022 строком на 30 діб у зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України. Цей указ затверджений Верховною Радою України Законом України від 24.02.2022 №2102-IX. Надалі, воєнний стан був неодноразово продовжений указами Президента України, які Верховна Рада України затверджувала відповідними законами, і триває дотепер.
Указом Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 «Про загальну мобілізацію» була оголошена загальна мобілізація. Строк проведення загальної мобілізації неодноразово продовжувався згідно з указами Президента України, які щоразу затверджувала Верховна Рада України відповідними законами.
На момент виникнення спірних правовідносин Закон України «Про військовий обов'язок і військову службу» від 25.03.1992 № 2232-XII (далі також - Закон №2232-XII) діяв у редакції від 19.02.2022.
Частина 1 ст. 2 Закону № 2232-XI передбачала, що військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров'я і віком громадян України (за винятком випадків, визначених законом), іноземців та осіб без громадянства, пов'язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності. Час проходження військової служби зараховується громадянам України до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби.
Частина 2 ст. 2 Закону № 2232-XI установлювала, що проходження військової служби здійснюється: громадянами України - у добровільному порядку (за контрактом) або за призовом; іноземцями та особами без громадянства - у добровільному порядку (за контрактом) на посадах, що підлягають заміщенню військовослужбовцями рядового, сержантського і старшинського складу Збройних Сил України.
Частина 1 ст. 39 Закону № 2232-XI встановлює, що призов резервістів та військовозобов'язаних на військову службу під час мобілізації проводиться в порядку, визначеному цим Законом та Законом України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію». На військову службу під час мобілізації призиваються резервісти та військовозобов'язані, які перебувають у запасі і не заброньовані в установленому порядку на період мобілізації.
На момент виникнення спірних правовідносин Закон України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» від 21.10.1993 № 3543-XII (далі - Закон № 3543-XII) діяв у редакції від 23.04.2021.
Абзац 4 ст. 1 Закону № 3543-XII визначає, що мобілізація - це комплекс заходів, здійснюваних з метою планомірного переведення національної економіки, діяльності органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій на функціонування в умовах особливого періоду, а Збройних Сил України, інших військових формувань, Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту - на організацію і штати воєнного часу. Мобілізація може бути загальною або частковою та проводиться відкрито чи приховано.
Абзац 5 ст. 1 Закону № 3543-XII установлює, що особливий період - це період функціонування національної економіки, органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, Збройних Сил України, інших військових формувань, сил цивільного захисту, підприємств, установ і організацій, а також виконання громадянами України свого конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, який настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.
Абзац 1 ч. 5 ст. 22 Закону № 3543-XII передбачає, що призов громадян на військову службу під час мобілізації або залучення їх до виконання обов'язків за посадами, передбаченими штатами воєнного часу, забезпечують місцеві органи виконавчої влади та здійснюють територіальні центри комплектування та соціальної підтримки або командири військових частин (військовозобов'язаних, резервістів Служби безпеки України - Центральне управління або регіональні органи Служби безпеки України, військовозобов'язаних, резервістів розвідувальних органів України - відповідний підрозділ розвідувальних органів України, осіб, які уклали контракти про перебування у резерві служби цивільного захисту, - відповідні органи управління центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері цивільного захисту).
Порядок проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період визначається Кабінетом Міністрів України.
Предметом регулювання ст. 23 Закону № 3543-XII є відстрочка від призову на військову службу під час мобілізації, за яким, зокрема, не підлягають призову на військову службу під час мобілізації військовозобов'язані визнані в установленому порядку особами з інвалідністю або відповідно до висновку військово-лікарської комісії тимчасово непридатними до військової служби за станом здоров'я на термін 6-12 місяців (з наступним проходженням військово-лікарської комісії) (п. 2)
Слід звернути увагу на те, що предметом спору є правомірність наказу військової частини в частині зарахування позивача до військової частини на військову службу.
Судом досліджено, що позивач ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , від 15.10.2020 є інвалідом II групи, має право на пільги, встановлені законодавством України для ветеранів війни - інвалідів війни, однак, його 03.04.2022 було мобілізовано, шляхом видання наказу про зарахування до списків особового складу військової частини НОМЕР_1 .
Отже, на момент призову на військову службу, відповідно до ст. 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» позивач мав право на одержання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації.
Водночас, слід врахувати, що право на відстрочку від призову на військову службу повинно бути реалізоване військовозобов'язаним, шляхом вчинення ним активних дій та оформлення його у відповідний спосіб уповноваженим органом (зокрема, районним ТЦК СП). При цьому, реалізація такого права може бути здійснена лише до моменту набуття ним статусу військовослужбовця.
Суд наголошує на тому, що матеріали справи не містять доказів того, що до/ або під час проведення мобілізаційних процедур позивач надавав документи для підтвердження наявності у нього інвалідності та оформлення права на відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації.
Так, оформлення відстрочки від призову для військовозобов'язаних, резервістів під час мобілізації, особливого періоду чи воєнного часу належить до повноважень третьої особи, яка також веде спеціальний облік цих осіб.
Відповідно до ч. 11 ст. 38 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» призовники, військовозобов'язані, резервісти в разі зміни їх сімейного стану, стану здоров'я, адреси місця проживання (перебування), освіти, місця роботи, посади зобов'язані особисто в семиденний строк повідомити про такі зміни відповідні органи, де вони перебувають на військовому обліку, у тому числі у випадках, визначених Кабінетом Міністрів України, через центри надання адміністративних послуг та інформаційно-телекомунікаційні системи.
Тобто, з метою ведення районними територіальними центрами комплектування та соціальної підтримки спеціального обліку військовозобов'язаних, резервістів, які мають право на відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації, на останніх покладено обов'язок із своєчасного повідомлення органу, в якому вони перебувають на військовому обліку, про зміну їх сімейного стану, стану здоров'я, адреси місця проживання (перебування), освіти, місця роботи і посади.
Отже, право на відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації, особливого періоду, кореспондується з обов'язком військовозобов'язаного дотримуватися правил військового обліку, зокрема, щодо своєчасного повідомлення органу про актуальну місце праці й посаду тощо.
Твердження позивача про те, що він не надавав згоди на проходження військової служби під час мобілізації, на особливий період, суд оцінює критично, оскільки з моменту його призову на військову службу, останній не вчиняв дій, які би свідчили про його незгоду з призовом та проходженням військової служби. Протилежного матеріали справи не містять.
Разом з тим, як вже зазначалось вище, ст. 23 Закону № 3543-XII встановлено вичерпний перелік осіб, яким надається відстрочка від призову на військову службу під час мобілізації та перелік осіб, які не підлягають призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період. У разі, якщо позивач мав право на відстрочку від призову, позовна заява не містить доказів, що ним були надані будь які документи щодо підтвердження права на відстрочку від призову до ІНФОРМАЦІЯ_5 , водночас, після видання спірного наказу, між сторонами виникли нові правовідносини проходження військової служби, особливості яких визначаються Законом № 2232-XII, яким не передбачено звільнення з військової служби, шляхом скасування наказу про призов та про призначення до військової частини.
Оскаржуваний у даній справі наказ в частині, що стосується позивача, вже реалізовано, а тому, на думку суду, його скасування без прийняття відповідного рішення про звільнення з військової служби, не відновить початковий стан і не призведе до захисту прав та інтересів позивача.
Суд вважає, що обраний позивачем спосіб захисту порушеного права щодо скасування наказу про призов на військову службу та зарахування до списків військової частини, є неефективним, адже не вирішує правомірності призову на військову службу та дій органу ТЦК та СП.
Суд наголошує, що відновлення порушеного права повинно відбуватися в межах спірних правовідносин, відповідно, за участю їхніх учасників. Водночас, скасування наказу виходить за межі правовідносин щодо порядку його призову на військову службу під час мобілізації. Іншими словами, такий спосіб захисту порушеного права втручатиметься в інші правовідносини.
У контексті вказаного, варто наголосити, що процедура призову військовозобов'язаного на військову службу під час мобілізації, є незворотною, тобто такою, що вже відбулася, а визнання процедури призову протиправною не спричинює відновлення попереднього становища особи, призваної на військову службу. Аналогічно, наявність права на відстрочку, також не впливає на відновлення порушеного права позивача в контексті порушеної процедури призову позивача на військову службу, проте, позивач не позбавлений права за наявності відповідних підстав, що визначені у Законі, звернутись до командира військової частини з відповідним рапортом.
Крім того, у відзиві на позовну заяву, сторона відповідача вказала на те, що згідно витягу із наказу командира Військової частини НОМЕР_1 від 18.01.2024 № 31, позивача виключено зі списків Військової частини НОМЕР_1 і направлено для подальшого проходження служби до ІНФОРМАЦІЯ_2 .
За наведених обставин, суд дійшов висновку про відсутність підстав для визнання протиправним та скасування наказу Військової частини НОМЕР_1 , в частині призову на військову службу під час загальної мобілізації та зарахування до списків особового складу та призначення на посади за штатом військового часу ОСОБА_1 .
Відповідно до ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Частиною 2 ст. 77 КАС України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
За наслідком розгляду даного спору, суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги є необґрунтованими, не знайшли свого підтвердження під час розгляду спору в суді та задоволенню не підлягають.
Судові витрати розподілу не підлягають.
Керуючись ст. 77, 90, 241-247, 255, 293, 295-297 КАС України, суд,
У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - ІНФОРМАЦІЯ_1 , про визнання протиправним та скасування наказу відмовити.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.
Суддя Головенко О.Д.