04 квітня 2025 року м. Київ № 320/60461/24
Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Головенко О.Д., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області про зобов'язання вчинити певні дії,
До Київського окружного адміністративного суду звернулась ОСОБА_1 з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області та просить суд:
Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області (код ЄДРПОУ 22933548), вчинені при призначенні довічного грошового утримання судді у відставці ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) щодо неврахування 3 років 10 місяців та 2 дні стажу, який включається до стажу, що дає право на щомісячне грошове утримання судді, а саме: навчання на денному відділені у Дніпропетровському національному університеті та роботи помічника судді Дніпропетровського апеляційного господарського суду;
Зобов?язати Головне управління Пенсійного фонду України у Київській області (код ЄДРПОУ 22933548) зарахувати ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) додатково до стажу, який дає право на щомісячне грошове утримання судді навчання на денному відділені у Дніпропетровському національному університеті та стаж роботи помічника судді Дніпропетровського апеляційного господарського суду, загалом 3 роки 10 місяців і 2 дні;
Зобов?язати Головне управління Пенсійного фонду України у Київській області (код ЄДРПОУ 22933548) здійснити перерахунок призначеного ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) щомісячного довічного грошового утримання судді, виходячи з розрахунку 56 % суддівської винагороди, починаючи з 16.08.2023 та провести зарахування на поточний рахунок позивача відкритий у банківській установі.
В обґрунтування заявлених позовних вимог Позивачка зазначив, що при призначенні довічного грошового утримання, відповідач, виходячи з приписів Закону «Про судоустрій та статус суддів» №1402-VIII (далі - Закон № 1402) протиправно не включив до його складу, половину строку навчання у вищому навчальному закладі, унаслідок прийняття спірного рішення суттєво порушено право позивача на отримання щомісячного довічного грошового утримання судді, оскільки його розмір зменшено.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 26.12.2024 відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).
Пунктом 2 ч. 1 ст. 263 КАС України визначено, що суд розглядає за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) справи щодо оскарження фізичними особами рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень щодо обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, соціальних виплат непрацездатним громадянам, виплат за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням, виплат та пільг дітям війни, інших соціальних виплат, доплат, соціальних послуг, допомоги, захисту, пільг.
Розглянувши подані документи і матеріали, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, оглянувши письмові докази, які були надані, суд вважає, що в адміністративному позові слід відмовити, виходячи з наступного.
ОСОБА_1 - реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 .
Позивачка перебуває на обліку в Головному управління Пенсійного фонду України у Київській області та отримує щомісячне грошове утримання як суддя у відставці відповідно до Закону 1402 виходячи з 50% від суддівської винагороди.
Позивачка звернулась до відповідача із вимогою зарахувати до стажу роботи на посаді судді навчання на денному відділені у Дніпропетровському національному університеті та стаж роботи помічника судді Дніпропетровського апеляційного господарського суду, загалом 3 роки 10 місяців і 2 дні.
Також в листі вказано, що для зарахування до стажу роботи на посаді судді та для визначення відсотків суддівської винагороди судді, половини строку навчання за денною формою у вищому навчальному закладі, відсутні законні підстави.
Вважаючи такі дії відповідача протиправними, Позивачка звернулася з позовом до суду.
Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.
Частиною 1 ст. 126 Конституції України визначено, що незалежність і недоторканість суддів гарантується Конституцією і законами України.
Приписи ч. 6 ст. 47 та п. 8 ч. 4 ст. 48 Конституції України регламентують, що незалежність судді забезпечується належним матеріальним та соціальним забезпеченням судді; при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу визначених Конституцією України гарантій незалежності судді.
Згідно п. 14 ч. 1 ст. 92 Конституції України статус суддів визначається виключно законами України. Крім того, щодо суддів у ч. 2 ст. 127 Конституції України окремо визначено вимоги щодо несумісності.
Організацію судової влади та здійснення правосуддя в Україні, що функціонує на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів і забезпечує право кожного на справедливий суд визначає Закон № 1402.
Частиною 1 ст. 116 Закону № 1402 передбачено, що суддя, який має стаж роботи на посаді судді не менше двадцяти років, що визначається відповідно до ст. 137 цього Закону, має право подати заяву про відставку.
Відповідно до ч. 1 ст. 137 Закону № 1402 до стажу роботи на посаді судді зараховується робота на посаді:
судді судів України, арбітра (судді) арбітражних судів України, державного арбітра колишнього Державного арбітражу України, арбітра відомчих арбітражів України, судді Конституційного Суду України;
члена Вищої ради правосуддя, Вищої ради юстиції, Вищої кваліфікаційної комісії суддів України;
судді в судах та арбітрів у державному і відомчому арбітражах колишнього СРСР та республік, що входили до його складу.
Згідно з ч. 2 ст. 137 Закону № 1402 до стажу роботи на посаді судді також зараховується стаж (досвід) роботи (професійної діяльності), вимога щодо якого визначена законом та надає право для призначення на посаду судді.
Відповідно до ч. 2 ст. 142 Закону № 1402 суддя у відставці, який не досяг віку, встановленого ч. 1 цієї статті, отримує щомісячне довічне грошове утримання. При досягненні таким суддею віку, встановленого частиною першою цієї статті, за ним зберігається право на отримання щомісячного довічного грошового утримання або, за його вибором, призначається пенсія на умовах, визначених Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Частиною 3 ст. 142 Закону № 1402 встановлено, що щомісячне довічне грошове утримання виплачується судді у відставці в розмірі 50 відсотків суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді. За кожний повний рік роботи на посаді судді понад 20 років розмір щомісячного довічного грошового утримання збільшується на два відсотки грошового утримання судді.
Абзацом 4 п. 34 розділу XII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 1402 встановлено, що судді, призначені чи обрані на посаду до набрання чинності цим Законом, зберігають визначення стажу роботи на посаді судді відповідно до законодавства, що діяло на день їх призначення (обрання).
В постанові Великої Палати Верховного Суду від 18.11.2021 у справі № 9901/15/21 зазначено, що при обчисленні стажу роботи на посаді судді підлягають застосуванню норми законодавства, які були чинними на день призначення (обрання) відповідного судді.
Відповідно до ч. 1 ст. 7 Закону України від 15.12.1992 № 2862-ХІІ «Про статус суддів» (далі - Закон № 2862), яка була чинною на день призначення на посаду судді позивача (31.01.2006), суддею міг бути рекомендований кваліфікаційною комісією суддів громадянин України, не молодший двадцяти п'яти років, який має вищу юридичну освіту і стаж роботи в галузі права не менш як три роки, проживає в Україні не менш як десять років та володіє державною мовою.
Згідно із записами у трудовій книжці позивачка обіймала помічника судді Дніпропетровського апеляційного господарського суду, загалом 3 роки 10 місяців і 2 дні, що підлягає зарахуванню як стаж роботи, вимога щодо якого визначена законом та надавала право для призначення на посаду судді, й, відповідно, мала стаж роботи в галузі права 3 роки.
У рішенні Вищої ради правосуддя № 2449/0/15-24 від 13.08.2024 зазначено, що загальний стаж роботи судді позивачки, що дає їй право на відставку, становить 23 роки 9 місяців 2 дні, з яких стаж роботи на посаді судді 18 років 6 місяців 14 днів, стаж роботи, вимога щодо якого визначена законом та надавала право для призначення на посаду судді, - 3 роки.
Стаж роботи на посаді судді, який дає право на відставку та призначення щомісячного довічного грошового утримання, є єдиним, обраховується та встановлюється (з'ясовується) Вищою радою правосуддя при розгляді заяви про відставку (прийнятті рішення про звільнення) і застосовується, як для прийняття рішення про відставку, так і для встановлення щомісячного довічного грошового утримання та визначення його розміру.
Така позиція висловлена Верховним Судом в постановах від 06.03.2018 у справі № 308/6953/17, від 30.01.2020 у справі № 592/3694/17 та від 28.08.2023 у справі № 360/6255/21.
Наявність у позивачки вказаного у рішенні Вищої ради правосуддя № 2449/0/15-24 від 13.08.2024 стажу роботи підтверджується довідкою про стаж роботи, що надав право виходу у відставку позивачки, та записами у трудовій книжці.
Щодо позовних вимог в частині врахування до стажу роботи половину строку навчання у вищому навчальному закладі, суд зазначає наступне.
Так, на час призначення позивачки суддею питання визначення стажу, який дає право на відставку судді, регулювалося ч. 4 ст. 43 Закону України «Про статус суддів» № 2862-ХІІ (далі - Закон № 2862) та Постановою Кабінету Міністрів України від 03.09.2005 № 865 «Про оплату праці та щомісячне грошове утримання суддів» (що діяла на час призначення судді на посаду; далі - Постанова № 865), які встановлювали виключний перелік посад, робота на яких підлягала зарахуванню до стажу, що дає право на відставку судді.
Законодавством, яке діяло на момент набрання чинності Законом України "Про судоустрій і статус суддів" від 07.07.2010 № 2453-VI (далі - Закон № 2453), передбачено право судді на зарахування до стажу, яке дає право на відставку та одержання щомісячного довічного грошового утримання за умови роботи на посаді судді не менше як 10 років, половини строку навчання за денною формою у вищих юридичних навчальних закладах, на юридичних факультетах вищих навчальних закладів та календарного періоду проходження строкової військової служби.
Разом з тим, згідно з пунктом 2 розділу XII «Прикінцеві положення» Закону № 2453 передбачалося, що ст. 43, 44 Закону України «Про статус суддів» втратили чинність з 01.01.2011.
Однак, приймаючи пп. 1 п. 2 розділу XII та п. 11 розділу XIII Прикінцеві положення Закону № 2453, законодавець не розмежував зарахування стажу для суддів, які призначені або обрані на посаду судді до набрання чинності цим Законом та суддям, які були призначені на посаду після набрання чинності цим Законом.
Таким чином, оцінюючи можливість застосування ч. 6 ст. 44 Закону № 1402 щодо позивачки, суд вважає, що положення пункту 11 розділу XIII «Перехідні положення» Закону № 2453 не поширюються на осіб, призначених на посаду судді після набрання чинності цим законом.
Відтак, положення ч. 6 ст. 44 Закону № 2862 поширюється лише на суддів, які були призначені чи обрані до 01.01.2011.
Аналогічна правова позиція висловлена в постанові Верховного Суду від 28.04.2020 у справі №806/2962/17.
З аналізу вказаних вище норм вбачається, що до стажу роботи, що дає Позивачці право на щомісячне довічне грошове утримання, крім часу роботи на посадах судді, може зараховуватися половина строку навчання за денною формою у вищих юридичних навчальних закладах, оскільки Позивачка була вперше призначена на посаду до 01.01.2011.
Згідно з пунктом 3.1 постанови Кабінету Міністрів України від 03 вересня 2005 року № 865 «Про оплату праці та щомісячне грошове утримання суддів» до стажу роботи, що дає судді право на відставку та одержання щомісячного грошового утримання, за умови роботи на посаді судді не менш як 10 років, зараховується, крім стажу трудової діяльності, визначеного законом, половина строку навчання за денною формою у вищих юридичних навчальних закладах, на юридичних факультетах вищих навчальних закладів та календарний період проходження строкової військової служби.
Так, з копії диплома № 16425378 від 30.06.2001 з додатком до нього вбачається, що Позивачка отримала повну вищу освіту за спеціальністю «Правознавство» та здобула кваліфікацію юриста в Дніпропетровському національному університеті за денною формою навчання.
Суд зазначає, що законодавством, яке діяло на час призначення Позивача суддею, було передбачено право судді на зарахування до стажу, що дає право на відставку та одержання щомісячного довічного грошового утримання за умови роботи на посаді судді не менше як 10 років, половини строку навчання за денною формою у вищих юридичних навчальних закладах, на юридичних факультетах вищих навчальних закладів.
Таким чином, не включення до відповідного стажу роботи позивачки на посаді судді, зокрема, половини терміну навчання за денною формою у вищому юридичному навчальному закладі, є неправомірним.
Вказані висновки узгоджуються із позицією, викладеною в постановах Верховного Суду від 13.02.2020 у справі №592/5433/17, від 12.05.2020 у справі №303/1504/17-а, від 31.03.2021 у справі №235/7316/16-а, від 30.03.2023 у справі №280/2167/21.
Отже, половина строку навчання (2 роки 04 місяці 29 днів) за денною формою у вищому юридичному навчальному закладі, а саме в Дніпропетровському національному університеті підлягає зарахуванню до стажу, що дає право на відставку та одержання щомісячного довічного грошового утримання.
Отже, врахування Головним управлінням Пенсійного фонду України у Київській області для встановлення (визначення) розміру щомісячного довічного грошового утримання позивача лише періоду її роботи на посаді судді є неправомірним.
Наявність у позивача відповідного стажу, підтвердженого матеріалами справи, відповідач не заперечує.
Враховуючи викладене, виходячи з меж заявлених позовних вимог, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позову.
Частиною 2 ст. 2 КАС України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Відповідно до ст. 9, 77 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Згідно до ч. 1 ст. 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Відповідно до ч. ч. 1, 4 ст. 73 КАС України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.
Згідно ст. 76 КАС України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.
Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Таким чином, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України та доказів, наявних в матеріалах справи, суд дійшов висновку про не обґрунтованість позовних вимог та вважає їх такими, що підлягають задоволенню.
Відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Судом встановлено, що позивачем сплачено 3 634,00 грн судового збору за подання даного адміністративного позову, що підтверджується квитанцією від 04.12.2024.
Відтак у зв'язку із задоволенням позову суд приходить до висновку про необхідність стягнення на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача сплачений судовий збір у сумі 3 634,00 грн.
Керуючись ст.ст. 9, 14, 72-78, 90, 139, 143, 242-246, 251, 255 КАС України, суд
Адміністративний позов задовольнити повністю.
Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області (код ЄДРПОУ 22933548), вчинені при призначенні довічного грошового утримання судді у відставці ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) щодо неврахування 3 років 10 місяців та 2 дні стажу, який включається до стажу, що дає право на щомісячне грошове утримання судді, а саме: навчання на денному відділені у Дніпропетровському національному університеті та роботи помічника судді Дніпропетровського апеляційного господарського суду;
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Київській області (код ЄДРПОУ 22933548) зарахувати ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) додатково до стажу, який дає право на щомісячне грошове утримання судді навчання на денному відділені у Дніпропетровському національному університеті та стаж роботи помічника судді Дніпропетровського апеляційного господарського суду, загалом 3 роки 10 місяців і 2 дні;
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Київській області (код ЄДРПОУ 22933548) здійснити перерахунок призначеного ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) щомісячного довічного грошового утримання судді, виходячи з розрахунку 56 % суддівської винагороди, починаючи з 16.08.2023 та провести зарахування на поточний рахунок позивача відкритий у банківській установі.
Стягнути на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 )за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області (код ЄДРПОУ 22933548) судовий збір у сумі 3 634,00 грн.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.
Суддя Головенко О.Д.